Домініканський костел - один із головних релігійних туристичних об'єктів Кам'янця-Подільського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Домініканський костел - один із головних релігійних туристичних об'єктів Кам'янця-Подільського

Опря Б.О.,

кандидат історичних наук, доцент кафедри туризму та готельно-ресторанної справи, Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка (Україна, Кам'янець-Подільський)

Проаналізовано основні віхи будівельної історії пам'ятки архітектури національного значення Домініканського костелу в Кам'янці-Подільському, починаючи з XIV ст. і до сьогодення. Основна увага зосереджена на цікавих історичних аспектах функціонування пам'ятки та її перспективах в плані релігійного та паломницького туризму.

З'ясовано, що перші згадки про цю святиню в історичних джерелах датуються 1370р. Фундаторами храму називають тогочасних господарів міста князів Коріатовичів. Під час турецької неволі храм розділив участь більшості християнських святинь: його перетворили на мечеть фаворитки султана. Проаналізовано головні аспекти реставрації костелу архітектором Яном де Вітте в 1737р. Описано історичні етапи функціонування Домініканського костелу після реставрації. Охарактеризовано занепад сакральної пам'ятки в період першої та другої світових воєн, радянського періоду тощо. Акцентовано увагу на відновленні діяльності храму лише в кінці ХХ ст. Підкреслено значення Домініканського костелу для розвитку релігійного та паломницького туризму на Поділлі.

Ключові слова: архітектурна пам'ятка, костел, релігійний туризм, паломницький туризм.

Dominican church - one of the main religious tourist sites in Kamianets-Podilskyi

Opria B.O., Candidate of Historical Sciences, associate Professor, Department of Tourism and Hotel-restaurant business, Kamianets-Podilskyi National University (Ukraine, Kamianets-Podilskyi)

The main milestones of the building history of the monumental architecture of the national significance of the Dominican Church in Kamianets-Podilskyi from the 14th century to this days are analyzed. The focus is on interesting historical aspects of the functioning of the monument and its prospects for religious and pilgrimage tourism.

It is found that the first mention of this shrine in historical sources dates from 1370. The founders of the temple are called the owners of the city of Prince Koriatovichi. During the Turkish captivity, the temple divided the participation of most Christian shrines: it was turned into the mosque of the Sultan's favorite. The main aspects of the restoration of the church by architect Jan de Witte in 1737 are analyzed. The historical stages of functioning of the Dominican church after the restoration are described. It describes the decline of the sacral monument during the First and Second World Wars, the Soviet period, etc. Attention is focused on the restoration of the temple's activities only at the end of the twentieth century. The importance of the Dominican Church for the development of religious and pilgrimage tourism in the Podillya is emphasized.

Keywords: architectural monument, church, religious tourism, pilgrimage tourism.

Кам'янець на Поділлі - невелике старовинне місто, розташоване у центрі Подільської височини, на півострові в петлі річки Смотрич, що протікає у глибокому скелястому каньйоні. Воно складається з кількох частин: Старого і Нового міста, Руських і Польських фільварків, Карвасар, Видрівки, Під- замча. Неповторна єдність місцевого ландшафту та архітектури вражала та приваблювала туристів в усі часи. Кам'янець-Подільський є унікальним містом-музеєм, яке шанобливо зберігає пам'ять про минуле, накреслює сміливі плани по розвитку культурно-туристичного центру Поділля. домініканський костел кам'янець подільський

В місті розвиваються різні види туризму, такі як: спортивний, гастрономічний, екскурсійний, пізнавальний, дитячий, сімейний, релігійний та інші. У нашому дослідженні ми звернемо більше уваги на релігійний туризм. З розвитком туризму як форми рекреаційної діяльності, що виникла і розвинулася в індустріальну епоху суспільного розвитку, став вживатися термін «релігійний туризм», який часто використовується як синонім паломництву. Проте паломницький та релігійний туризм мають цілий ряд відмінностей. Основною відміною паломницьких та релігійних турів є контингент споживачів. В першому випадку - це вірні певної релігії, які вирушають в подорож заради реалізації своєї духовної мети, в процесі якої передбачається здійснення релігійних дій відповідно до догматів даної віри. В іншому разі в подорож по сакральних місцях вирушають не обов'язково віряни певної релігії (конфесії) або й атеїсти, а їх метою не є здійснення поклоніння святинями чи інші релігійні дії (може бути спостереження за ними). Основною мотивацією, що спонукає до подорожі релігійного туриста, є цікавість до релігії: її об'єктів, обрядів з метою поглибленого вивчення, дослідження [1, с. 12]. У Кам'янці-Подільському є цілий ряд релігійних об'єктів, різних конфесій, котрі можуть бути цікавими релігійним туристам та паломникам з усього світу. Досить захопливу історію має не надто популярна серед туристів релігійна пам'ятка Домініканський костел [2, с. 175]. Домініканці - це члени злидарюючого чернечого ордену РКЦ. Інші назви - Орден монахів-пропо- відників, Орден проповідників, заснований 1215 р. у м. Тулуза (Франція) іспанським монахом Домінґо де Ґузманом (1175-1221). Домініканці живуть за правилами св. Авґустина, дають обітницю бідності, утримання й послуху, не вживають у їжу м'яса. Домініканці брали активну участь у боротьбі Католицької Церкви з опозиційними їй угрупованнями, основним способом переконання було не слово, а жорстока розправа. Вони навертали у християнство населення Північної і Східної Європи, Східного Середземномор'я та Індії. Емблема ордену - собака із запаленим смолоскипом у зубах. Домініканців називали себе «псами Господніми» (від лат. dominus - пан, хазяїн і canis - собака). У 1232 р. орден очолив інквізицію. Домініканці викладали богословські науки у провідницьких школах Європи, а вчення Томи Аквінського визнане як офіційне вчення ордену (1278). Нині орден так само стоїть на позиціях ортодоксальності, діє у 50-ти країнах, нараховує понад 12 тисяч членів та має близько 600 монастирів [3].

Домініканський костел у Кам'янці було засновано при ордені домініканців місіонерською організацією, що називалася Societas fratrum peregrinantium prorter Christum inter gentes. Більш поширеною серед істориків є версія, що пов'язує заснування костелу з князями Коріатовичами. Деякі історики вважають, що домініканці навернули до католицизму князя Юрія, який близько 1370 р. збудував костели в Червонограді, Кам'янці та Смотричі.

1370 рік вважають датою заснування Домініканського костелу. В історичній літературі побутує версія, що перший костел, побудований у самому центрі міста, був дерев'яним. Деякі історики допускають, що домініканцям передали існуючу дерев'яну церкву, на місці якої, після заснування костелу вони побудували невеликий однонавовий храм, відомий за візитами як костел святого Ми- колая, архієпископа Миренського. Цей первісний мурований храм майже повністю зберігся в об'ємі сучасного костелу як його східна частина. Костел мав типовий видовжений план з гранчастою апсидою. Характерними рисами його архітектури були високі готичні вікна й уступчасті контрфорси на ребрах граней. До західного фасаду цього первісного костьолу примикала вежа-дзвіниця; залишки її фундаменту виявлено під підлогою в місці сполучення центральної нави з пресбітеріумом. Нава об'єднувала чотири травеї - три прямокутні й одну полігональну. Довжина нави з апсидою в інтер'єрі становила 17,9 м, ширина - 7,7 м. Стіни були завтовшки 1,2 м. Чотири склепінчасті підземні по-ховальні крипти розміщувалися вздовж вузького коридору під навою й одна під апсидою. Перший ярус вежі-дзвіниці слугував нартексом. Портал входу до нартексу фланкували контрфорси, фундаменти яких виявлено під підлогою [4, с. 75-76].

В 1420 р. костел згорів внаслідок великої міської пожежі. Проте невдовзі домініканці відбудували кам'яний костел, дякуючи благодійницьким внескам польських магнатів. Здійснення перебудови стало можливим лише після переходу 1434 р. Західного Поділля під владу Польщі. Тогочасний подільський староста Ф. Бучацький в 1446 р. надав Домініканському костелу право брати десятину від помелу будь-якого зерна на українському млині Кам'янця. За це ченці мали щоп'ятниці відправляти месу за здоров'я своїх благодійників. Значні архітектурні зміни костелу відбулися в період XVI - XVII ст., тоді було прибудовано кілька каплиць. Дві каплиці - Діви Марії Ружанцевої та Ісуса Христа. Прибудова каплиць була зумовлена єдиним архітектурним вирішенням: разом з центральною навою і пресбітеріумом костелу вони утворили в плані хрест [5, с. 166-168].

Пожежа 1616 р. пошкодила Домініканський костел. Під час ремонту було суттєво перероблено дах. Окремі дахи над навами й бічними каплицями було об'єднано двосхилим дахом, який накрив усю будівлю.

В 1672 р. Поділля стало провінцією Османської імперії. Кам'янець перетворився на осередок ісламу на окупованих землях. Турки прагнули організувати життя у місті за своїми традиціями. За умов перманентної облоги, в якій тримали місто польські війська, вони змушені були дбати про фортифікації міста, і для сакрального й цивільного будівництва в них не вистачало можливостей. Крім того, прірва в моральній і духовній орієнтації християн і мусульман не давала надії на перспективу будь-яких архітектурних розбудов. Сім найкращих кам'янецьких святинь, включно з католицькою ка- тедрою, турки перетворили на мечеті. Домінікан-ський костел святого Миколая став мечеттю султанки-фаворитки Хоссекі [6, с. 52].

За часів окупації у Кам'янці існувало десять мечетей, більшість яких була в церквах та костелах. Зазвичай турки не змінювали архітектури християнських храмів, використовуючи їх у тому вигляді, в якому застали. Зміни стосувалися лише прибудови мінаретів та елементів внутрішнього оздоблення. Збережена дотепер різьблена мусульманська катедра, що прикрашала мечеть султанки-фаворитки свідчить про високий рівень майстерності тур- ків-будівничих [7, с. 207, 209; 8, с. 20].

Окупація Кам'янця закінчилась в 1699 р., з підписанням Карловицької угоди між Туреччиною, Росією, Польщею, Австрією та Венецією, за якою Туреччина повертала Польщі Поділля. Стан християнських храмів у Кам'янці, як і по всьому Поділлі, був катастрофічний. У місті впродовж турецького панування було зруйновано три костьоли (старий і новий костели домініканок при Руській брамі й башті Стефанія Баторія та костел Босих кармелітів біля Вірменського бастіону), п'ять українських церков (Онуфріївську, Спаську, Успенську, Вознесенську й Хрестовоздвиженську) і два головних вірменських храми (Благовіщення й Микола- євський) [4, с. 186].

Після турецької окупації Домініканський костел виявився сильно пошкодженим, але в основі залишився комплекс, що складався з західної, репрезентативної, та східної, господарської частин. Готичний костел із дзвіницею, будинки трапезної й житла розділяли кляшторну садибу, а залишки одноярусних кляшторних келій з півдня й заходу формували головну частину кляштору, вхід на яку ще з дотурецьких часів знаходився у західному корпусі келій. Східна частина комплексу з залишками первісних келій, а також розміщених попід східною огорожею кухні, стайні та інші господарські флігелі, групувалася навколо господарського двору й мала окремий вхід через браму в північному пряслі огорожі. План міста 1746 - 1749 рр. фіксує ще «дотурецьку» схему розміщення будівель з характерною нерівною лінією забудови по західній межі костелу [9, с. 283].

Лише 1737 р. за проектом архітектора Яна де Вітте почалася реконструкція комплексу Домініканського костелу. В результаті реконструкції домініканський комплекс поєднав в собі риси готики, ренесансу та бароко [10, с. 84].

Під час реконструкції первісний східний корпус келій було знесено, а в північній огорожі зроблено курдонер, в якому замість невеличкої брамки збудовану велику браму з двоколонним портиком іонічного ордера. Було сформовано цілковито новий західний фасад, де на вирівняній по фасаду дзвіниці червоній лінії постав двоповерховий костельний корпус. Західний, південний і східний корпуси з трапезною та будинком пріора було надбудовано другим поверхом. Разом з південним фасадом костелу вони утворили костельний дитинець - клав- струм, який по периметру першого ярусу оточувала красива аркадова галерея.

Композиційним акцентом ансамблю Домініканського костелу був костел святого Миколая з дзвіницею. В архітектурі дзвіниці Ян де Вітте застосовував композицію на основі тричастинного вертикального поділу, використавши геральдичні елементи та повнофігурні скульптури біблійного циклу. Увінчував дзвіницю притаманний спорудам де Вітте бароковий шолом вишуканої форми, що підносився над балюстрадою з наріжними вазами.

Над порталом головного входу скульптурна композиція складається з кількох фігур: з правого боку Святий Яцек, з лівого - Святий Домінік, фігура якого вказує перстом вгору - на скульптуру Святої Діви Марії, обрамленням якої частково слугує вікно другого ярусу дзвіниці. Скульптурну групу головного фасаду вінчає погруддя Святого Миколая. Поміж вхідним отвором і напівкруглим вікном над ним встановлена плита з червоного теребовлянського граніту з написом латиною внесок Михайла Потоцького в реставрацію костелу в 1755 р. Над архівольтом, яким підкреслене вікно, горельєфне скульптурне зображення пса з палаючим смолоскипом - емблема ордену.

Реставрація костелу, виконана Яном де Вітте, майже не змінила зовнішнього готично-ренесансного вигляду корпусу нав і пресбітеріуму. Лише західний фронтон костелу Ян де Вітте оформив волютними сплавами, які ніби підтримували барокову тему дзвіниці. Натомість в інтер'єрі костелу виразно домінує концепція пізнього бароко. Особливе художнє навантаження несе ліпний декор рослинного малюнка з елементами рокайль, з якими контрастує рельєфне об'ємно-пластичне оформлення аркових порталів, де, крім рослинних і рокайлевих елементів, застосовано геральдичні мотиви. Інтер'єр було вирішено в притаманній Янові де Вітте колористиці на основі кількох тонових відтінків червоної вохри в поєднанні з золотом, яке підкреслювала урочистість барокової концепції [7, с. 218-219].

Епоха бароко позначилася в Кам'янці створенням містобудівного ансамблю чудових костельних комплексів, які сформували західний католицький фасад міста. Він простягнувся майже на кілометр вздовж західної бровки острова, починаючись на півночі витонченим Кармелітським двовежевим костелом і завершуючись яскравим Трінітарським. Сім комплексів, реконструйованих і збудованих протягом шістдесяти років - унікальна пам'ятка містобудування епохи бароко в Кам'янці.

На початку ХІХ ст. Домініканський костел був зачинений, а його приміщення використовувалися до 1866 р. під католицьку семінарію. На початку ХХ ст. тут розміщувався музей Історико-археоло- гічного товариства.

ХХ ст. принесло сакральній спадщині Кам'янця другий після турецької окупації період руйнацій.

Хвиля комуністичного атеїзму знищила декілька найвизначніших в архітектурному й містобудівному відношенні храмів. Домініканська дзвіниця чудом свого збереження зобов'язана своїм стратегічним параметрам (висотні точки міста й спостережні позиції).

Під час Другої світової війни жоден з храмів не було знищено, хоча вони були пошкоджені через військові дії. Після війни церкви й костели використовували для утилітарних потреб [11, с. 122].

Визнання комплексу кам'янецького монастиря з костелом святого Миколая в якості пам'ятника архітектури республіканського значення відбулося лише після Другої світової війни. В той період почали виділятися кошти на реставрацію костелу, а його приміщення були віддані в розпорядження історичного архіву. В кінці 70-х рр. ХХ ст. костел був відреставрований. Проте, у 1994 р. під час пожежі була повністю знищена покрівля відреставрованої дзвіниці. Лише в 1998 р. в стінах комплексу Домініканського костелу відновилося богослужіння. Костел передали католицькому ордену отців-Пау- лінів, котрі разом з католицькою громадою відновлюють храм [9, с. 338].

З поверненням комплексу функцій монастиря, у 1998 р. розпочалися протиаварійні ремонтно- реставраційні роботи. Особлива увага приділяється відновленню в первісному вигляді вишуканого інтер'єру костелу. Польські фахівці відреставрува- ти існуючий настінний живопис, стінопис та декоративні ліпні елементи відновили за архівними матеріалами. Загалом розписали понад сто п'ятдесят квадратних метрів костелу, із використанням су-часних технологій. Сподіваємось, що після проведення необхідних реставраційних робіт костел постане у величній красі, яким він був раніше.

У вирі трагічної української історії сакральна спадщина Кам'янця-Подільського, загалом, та Домініканського костелу, зокрема, зазнала величезних втрат. Однак, внаслідок реставраційних робіт, Кам'янець на Поділлі відновив статус культурної перлини. Домініканський костел, хоч і не повністю реставрований, являє собою унікальну пам'ятку релігійного та паломницького туризму. Історія, архітектура та енергетика даного місця є привабливою для туристів з різних країн світу. Головне, на що варто звернути увагу, це на популяризацію сакральних об'єктів міста на міжнародному рівні. Чим більше буде туристів та паломників, тим більше буде коштів на остаточну реставрацію усіх релігійних об'єктів міста.

Список використаних джерел

1. Любіцева О. О., Романчук С. П., 2011. `Паломництво та релігійний туризм', Київ: Альтерпрес, 416 с.

2. Копилов С. А., Паур І. В., 2019. `Кам'янець- Подільський на поштових листівках кінця ХІХ - початку ХХ ст.', Кам'янець-Подільський: Аксіома

3. Домініканці [online] Доступно: http://esu.com.ua/ search_articles.php?id=20736

4. Пламеницька О. А. 2001. `Християнські святині Кам'янця на Поділлі', Київ: Техніка, 304 с.

5. Сецинский Е. 1895. `Город Каменец-Подольский', Киев: Тип. С. В. Кульженко, 247 с.

6. Завальнюк О. М., Комарніцький О. Б., 2011. `Кам'янець-Подільський: історія і сучасність', Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 136 с.

7. Пламеницька О. 2004. `Кам'янець-Подільський', Київ: Абрис, 256 с.

8. Сіцінський Ю. 1994. `Нариси з історичної топографії міста Кам'янця-Подільського та його околиць', Кам'янець-Подільський: Видання Подільського братства, 60 с.

9. Пламеницька О. 2005. `Сакральна архітектура Кам'янця на Поділлі', Кам'янець-Подільський: Абетка, 388 с.

10. Винокур І. С., Хотюн Г. М., 1981. `Кам'янець- Подільський державний історико-архітектурний заповідник', Львів: Каменяр, 1981. 95 с.

11. Винокур І. С., Хотюн Г М., 1986. `Кам'янець- Подільський державний історико-архітектурний заповідник', Львів: Каменяр, 1986. 158 с.

References

1. Liubitseva O. O., Romanchuk S. P., 2011. `Palomnyt- stvo ta relihiinyi turyzm (Pilgrimage and Religious Tourism)', Kyiv: Alterpres, 416 s.

2. Kopylov S. A., Paur I. V, 2019. `Kamianets-Podilskyi na poshtovykh lystivkakh kintsia ХІХ - pochatku ХХ st. (Kamianets-Podilskyi on the postcards of the late XIX - early XX centuries)', Kamianets-Podilskyi: Aksioma, 204 s.

3. `Dominikantsi (Dominicans)' [online] Dostupno: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=20736

4. Plamenytska O. A. 2001. `Khrystyianski sviatyni Kamiantsia na Podilli (Christian shrines of Kamianets- Podilskyi)', Kyiv: Tekhnika, 304 s.

5. Setsynskyi E. 1895. `Horod Kamenets-Podolskyi (The town of Kamianets-Podilskyi)', Kyev: Typ. S. V Kulzhen- ko, 247 s.

6. Zavalniuk O. M., Komarnitskyi O. B., 2011. `Kami- anets-Podilskyi: istoriia i suchasnist (Kamianets-Podilskyi: History and Modernity)', Kamianets-Podilskyi: PP «Me- dobory-2006», 136 s.

7. Plamenytska O., 2004. `Kamianets-Podilskyi (Kamianets-Podilskyi)', Kyiv: Abrys, 256 s.

8. Sitsinskyi Yu., 1994. `Narysy z istorychnoi topohrafii mista Kamiantsia-Podilskoho ta yoho okolyts (Essays on the historical topography of Kamianets-Podilskyi and its environs)', Kamianets-Podilskyi: Vydannia Podilskoho brat- stva

9. Plamenytska O., 2005. `Sakralna arkhitektura Ka- miantsia na Podilli (Sacred architecture of Kamianets- Podilskyi)', Kamianets-Podilskyi: Abetka, 388 s.

10. Vynokur I. S., Khotiun H. M., 1981. `Kamianets- Podilskyi derzhavnyi istoryko-arkhitekturnyi zapovidnyk (Kamianets-Podilskyi State Historical and Architectural Reserve)', Lviv: Kameniar, 1981. 95 s.

11. Vynokur I. S., Khotiun H. M., 1986. `Kamianets- Podilskyi derzhavnyi istoryko-arkhitekturnyi zapovidnyk (Kamianets-Podilskyi State Historical and Architectural Reserve)', Lviv: Kameniar, 1986. 158 s.

Размещено на Allbest.ru