Класифікація туризму

Размещено на http://www.allbest.ru//

Класифікація туризму

Слово «класифікація» походить від лат. classis - розряд, клас і facio - роблю. У даному випадку мається на увазі розподіл туристичних подорожей по класах (розрядах) за певними спільними ознаками. У зв'язку з бурхливим розвитком туризму й появою дедалі нових його видів проблема класифікації туризму стала актуальною не лише для теорії, а й для практики туризму. Саме тому це й знайшло відображення в законодавчій сфері. Зокрема, в Законі України «Про туризм» є стаття 4, яка так і називається - «Організаційні форми та види туризму». Відповідно цієї статті, в Україні, як уже зазначалось, визнаються дві організаційні форми туризму - міжнародний і внутрішній туризм (див. п. 1.2.).

Поряд із формами існують також численні й дуже різні види туризму. Слід зауважити, що в Законі України «Про туризм» класифікація видів туризму викладена досить стисло і не роз-крита повністю. Не названо чимало ознак, за якими виділяються види туризму (рис. 18). Відповідно й перелік видів сучасних видів туризму є далеко неповним.

Зазначимо, що до класифікації варто підходити, ставлячи цілком логічні запитання - Куди? З якою метою? На скільки? Коли? Хто? Яким чином? Адже відповіді саме на ці та інші запитання дають змогу досягнути максимального балансу між попитом і пропозицією щодо туристичних послуг.

Якщо відповідь на запитання «Куди?» дає змогу з'ясувати різні форми туризму, то відповідь на запитання «З якою метою?», вводить у світ численних видів туризму. Така класифікаційна ознака як мета є надзвичайно важливою, оскільки саме мета значною мірою впливає на вибір маршруту, його тривалість, особливості організації тощо.



ОЗНАКИ КЛАСИФІКАЦІЇ

Рис. 18. Ознаки, за якими виділяються види туризму

Види туризму за метою

За UNWTO основною метою туристичної подорожі визнається ціль, за умови відсутності якої подорож не буде здійснена. Кожна туристична подорож має лише одну основну ціль. У випадку, якщо учасники подорожуючих груп мають різні цілі, основною метою подорожі має бути та, яка стала вирішальною в прийнятті рішення подорожувати. При цьому всі види подорожей за метою поділяються на дві групи - особисті та службові чи професійні (Табл. 10.).



Класифікація подорожей за метою (за UNWTO)

Табл. 10.

Мета подорожі
Особиста	Службова чи професійна
Свята, дозвілля, відпочинок	Відвідування зборів, конференцій чи конгресів, ярмарків і виставок
Відвідування друзів і родичів	Презентація лекцій, концертів, шоу і вистав, просування, купівля, продаж чи закупівля товарів і послуг від імені виробників-нерезидентів (країни, яку відвідують)
Навчання і тренування	Участь в іноземних урядових або неурядових місіях, у складі персоналу дипломатичних, військових чи міжнародних організацій, за винятком перебування у справах у країні, яку відвідують
Охорона здоров'я й медичне обслуговування	Участь у наукових чи академічних дослідженнях
Релігія / паломництво	Робота гідом чи іншим туристичним професіоналом для агентств-нерезидентів (країни, яку відвідують)
Шопінг	Відвідування формальних і неформальних навчальних курсів
Транзит	Участь у професійних спортивних видах діяльності

За рекомендаціями UNWTO категорія туристичних подорожей, які мають на меті свята, дозвілля, відпочинок, охоплює: огляд визначних місць, відвідування природних чи створених людиною об'єктів, спортивних чи культурних подій, будь-яких розважальних закладів, літніх таборів, пляжів, закладів, що спеціалізуються на охороні здоров'я, якщо це не входить до курсу медичного лікування, заняття спортом (катання на лижах, верхова їзда, теніс, дайвінг, серфінг, пішохідні екскурсії, трекінг, скелелазіння тощо) і непрофесійними видами діяльності, морську подорож, відпочинок, перебування в будинку відпочинку тощо.

Туристичні подорожі, під час яких відвідуються друзі і родичі містить, наприклад, такі види діяльності, як відвідування весільних церемоній, похоронних процесій чи будь-яких інших сімейних подій, короткостроковий догляд хворого чи особи похилого віку тощо.

Під навчанням і тренуванням розуміють подорожі, що здійснюються з метою навчання (оплачуваного) або здобуття особливих навичок шляхом відвідування короткострокових курсів, що оплачуються роботодавцем (за винятком навчання в процесі роботи, що належить до службових і професійних подорожей), зокрема мовних, професійних чи інших спеціалізованих курсів.

Подорожі, що здійснюються з метою охорони здоров'я і медичного обслуговування передбачають отримання послуг від лікарень, клінік, реабілітаційних центрів і, загалом, соціальних та оздоровчих установ, відвідування таласотерапії, оздоровчих і спа-курортів та інших спеціалізованих установ, аби отримати медичне лікування за призначенням лікаря, включно з косметичною хірургією, використанням медичних засобів і послуг. Однак ця категорія подорожей охоплює лише короткострокове (до року) лікування.

Подорожі з релігійною метою містять відвідування релігійних заходів і подій, паломництво тощо.

Шопінг-подорожі охоплюють, наприклад, купівлю товарів споживчого призначення для власного використання чи у вигляді подарунку, за винятком перепродажу чи для використання в подальшому продуктивному процесі (у випадках, пов'язаних із службовим чи професійним наміром).

Категорія транзитних туристичних подорожей означає не просто перебування в дорозі до іншого місця призначення, а перебування в певному місці без будь-якої цілі.

Інші туристичні подорожі - це такі, для яких характерна волонтерська та дослідницька робота, занятість у тимчасовій діяльності без винагороди тощо.

На відміну від особистих туристичних подорожей, туристичні мандрівки, які переслідують будь-яку службову і професійну мету, містять види діяльності підприємців і робітників, якщо вони не перебувають у прямих чи прихованих відносинах роботодавець-робітник із виробником-резидентом країни, яку відвідують.

Вітчизняні дослідники, зазвичай, розрізняють різноманітні види туризму за метою (рис. 19). Розглянемо їхні особливості.

Рекреаційний туризм передбачає здійснення подорожей задля відпочинку, оздоровлення та лікування (див. п. 3.1.). Це наймасовіший і найстабільніший у світі вид туризму. На нього припадає понад половина від загальної кількості туристичних подорожей у світі. І сучасні тенденції свідчать про те, що рекреаційний туризм продовжує успішно розвиватися. Слід зауважити, що чимало подорожуючих нині нерідко намагаються поєднати всі три найважливіші складові рекреаційного туризму - відпочити, оздоровитися і полікуватися. Тим більше, що межа між оздоровчим туризмом (wellness-туризм) і лікувальним туризмом нерідко є досить розпливчастою.

Традиційний і дуже популярний продукт рекреаційного туризму - «сонце і море». Саме це - тепле море (океан) і достатня кількість сонця, передусім, приваблює величезну кількість туристів. Завдяки цьому в лексикон не лише лікарів, але й фахівців із туризму увійшов термін «таласотерапія» (від грецьк. thalassa - море і терапія) - лікування морським кліматом і купанням у поєднанні з сонячними ваннами.



Рис. 19. Види туризму за метою

Наприкінці літа 2010 р. журнал National Geographic опублікував список десяти найкращих пляжних міст світу. Перше місце в рейтингу посіло іспанське місто Барселона, що має вісім чудових пляжів. На другому місці опинився південноафриканський Кейптаун. Третє місце було віддано Гонолулу на Гавайях. Далі послідовно розташувалися французька Ніцца, яка може запропонувати відпочиваючим близько 35 пляжів, і Майамі-Біч у Флориді (США) із пляжами загальною протяжністю близько 14 км. Другу п'ятірку лідерів склали Ріо-де-Жанейро в Бразилії, Санта-Моніка в американському штаті Каліфорнія, найбільше місто Австралії Сідней, Тель-Авів в Ізраїлі і канадський Ванкувер.

Утім, рекреаційний туризм розвивається не лише на теплих узбережжях зі сприятливим кліматом, але й за умов наявності інших ресурсів - мінеральних джерел, лікувальних грязей тощо. Найліпший варіант для туристів, коли природа вдало поєднує в одному місці і сонце, і море, і мінеральні джерела. Саме в таких місцях виникають особливі лікувально-оздоровчі центри. Вони звуться SPA-курорти - від латинського «sanus per aquam» або «sanitas pro aqua», що в перекладі означає: «вода - джерело здоров'я» або «здоров'я через воду». Правда, часом SPA пов'язують із назвою одного з найстаріших бальнеогрязьових курортів Європи - бельгійського курорту Спа.

Одні з найвідоміших світових центрів SPA і таласотерапії розташовані у Франції і в Тунісі. Але SPA-процедури нині можна отримати у більшості країн світу. І це не випадково, оскільки за даними Всесвітнього SPA-саміту, який відбувся у травні 2010 р. у Стамбулі, 71 % усіх туристів бажають пройти SPA-процедури.

У SPA для лікування тих чи інших хвороб або просто з метою укріплення організму використовують найрізноманітніші природні речовини - мінерали Мертвого моря, морські водорості та сіль, екстракти фруктів, квітів і овочів, ароматичні олії, а також продукти харчування. При цьому провідними є, зазвичай, різноманітні водні процедури - джакузі, гідромасажні басейни, тропічні душі… За бажанням відпочиваючого є можливість обрати окрему, часом, ексклюзивну процедуру, як-от ванну з шоколадом, медом, кафою, молоком, вином, пивом і навіть із шампанським або ікрою!

Зазначимо, що в наш час дедалі більшої популярності набувають подорожі, які здійснюються винятково з метою лікування. Причому нерідко йдеться про дуже серйозну допомогу лікарів. Ця обставина спричинила появу нового різновиду рекреаційного туризму, який зветься медичний туризм - одержання медичної допомоги за кордоном. Причиною швидкого розвитку медичного туризму є висока вартість медичного обслуговування в багатьох розвинених країнах (у США, країнах Західної Європи). І чим дорожчі медичні послуги у власній країні, тим більша кількість потенційних туристів, що прямуватимуть за кордон у пошуках здоров'я. Так, наприклад, у США нині інтенсивно створюються спеціальні компанії, які спеціалізуються винятково на медичному туризмі. Напрямами таких подорожей є Південно-Східна Азія і Латинська Америка, де ціни на медичні послуги значно нижчі, а відповідні технології постійно вдосконалюються.

Звертає на себе увагу та обставина, що бурхливий розвиток у світі медичного туризму загалом спричинив народження на туристичному ринку пропозицій щодо надання вузькоспеціалізованих медичних послуг. Звідси й поява в літературі (зазвичай, не спеціальній) очевидно не зовсім коректних назв різновидів туризму - стоматологічний, трансплантаційний, донорський, пластичний, ортопедичний, кардіохірургічний тощо. Так само викликає сумніви правомірність застосовування словосполучення «зубні туристи»…

Варто враховувати, що лікувальні тури, які вимагають порівняно тривалих термінів перебування (2-3 тижні) і більш розвиненого обслуговування, відповідно, є досить дорогими для споживачів і прибутковими для організаторів туризму.

Пізнавальний туризм - це туристичні подорожі пізнавального характеру, наслідком яких є нові знання. Масштаби та значення подорожей такого виду дуже великі, тому пізнавальний туризм можна віднести до провідних видів сучасного туризму. Зауважимо, що оскільки пізнання нового туристом нерідко відбувається під час тематичних або оглядових екскурсій, то пізнавальний туризм часом називають ще екскурсійним туризмом. Хоча очевидно, що далеко не кожна по-справжньому пізнавальна туристична подорож супроводжується спеціально організованими екскурсіями.

Зацікавити туриста може будь-який об'єкт, явище, процес або подія незалежно від їхнього походження. Тому пізнавальний туризм має чимало різновидів.

До пізнавального туризму, безперечно, належать подорожі так званого культурного туризму (правильніше казати - культурознавчого туризму), метою якого є пізнання тих чи інших аспектів культури. Йдеться про відвідування історичних місць і пам'ятників, різноманітних комплексів і меморіалів, музеїв і біб-ліотек, виставкових залів, народних промислів і свят тощо. У зв'язку з різноманітністю інтересів туристів існують численні варіанти тематичних подорожей, які спричинили появу чергової низки назв різновидів туризму - театральний, літературний, художній, культурно-історичний та ін.

Часом, кажуть про туризм спадщини (heritage-tourism) - подорожі для ознайомлення з культурною спадщиною різних епох і народів. Близьким до туризму спадщини є етнічний туризм - відвідання місць, із якими пов'язана історія народу або життя предків і поїздки для побачення з рідними. Цей вид туризму має особливе значення для тих країн, значна частина населення яких проживає за кордоном.

Колишні наші співвітчизники, що нині проживають у Німеччині, США, Ізраїлі тощо, зазвичай, у якості вже туристів приїздять до України з метою відвідання рідних або місця народження. Нерідко також вони привозять своїх дітей, щоб ті подивилися на батьківщину предків.

До культурознавчого належить і кулінарний (гастрономічний, ресторанний) туризм - подорожі задля дегустації національних страв і напоїв та ознайомлення з технологією їх приготування. Так, у Німеччині багато туристів спеціально відвідують «Винний семінар на Рейні». В Китаї, наприклад, популярні подорожі, які передбачають відвідання чайної церемонії, в Італії - полювання на трюфелі.

Є напрями культурознавчих подорожей, які відомі туристам десятки років. Наприклад, надзвичайно популярна в туристів Венеціанська міжнародна виставка національного мистецтва (проводиться раз на два роки) уперше відбулася в 1895 р. Щорічно шанувальники групи Бітлз з?їжджаються у Ліверпуль - батьківщину відомої англійської рок-групи. Крім того, час від часу виникають культурознавчі подорожі, що були спеціально розроблені у зв'язку з певними подіями. Так, у 1997 р. на честь 450-річчя з дня народження Мігеля Сервантеса в Іспанії було створено маршрут - «Слідами Росінанта та його хазяїна», місцями слави героїв відомого роману письменника - «Дон-Кіхот».

Так само різновидом пізнавального туризму є науковий туризм (точніше - наукознавчий туризм), який ставить за мету пізнання наукових досягнень. Як і культурознавчий, наукознавчий туризм має чимало різновидів, як-от історичний, археологічний або біологічний тощо. До наукознавчого туризму можна віднести й індустріальний (промисловий) туризм - подорожі, які здійснюються для ознайомлення з особливостями того чи іншого промислового об'єкта чи виробництва. Наприклад, один із найбільших об'єктів індустріального туризму - гребля гідровузла Санься (Три ущелини) в Китаї щорічно приймає понад 1 млн туристів.

Слід зазначити, що наукознавчий туризм може бути не тільки ознайомчим, коли туристи виступають у ролі спостерігачів, яким демонструють певні природні або антропогенні об'єкти і надають кваліфіковані пояснення щодо актуальних проблем, із ними пов'язаних. Дедалі частіше туристи беруть безпосередню участь у наукових експедиціях (науково-експедиційний туризм), як допоміжний персонал. Зрозуміло, що така участь не оплачується, оскільки йдеться не про працю найманого робітника, а добровільну допомогу туриста.

Туризм культурознавчого та наукознавчого характеру не обмежує спектр різновидів пізнавального туризму. Адже пізнавальний охоплює і суто розважальні тури, які мають на меті участь туристів у різноманітних святкових програмах. Розважальний туризм - це подорожі, що здійснюються, передусім, для розваг і тому спрямовані до місць проведення різноманітних розважальних заходів або/і здійснюються часто у зв'язку з урочистими подіями, святами. Спонукати до розважальних подорожей можуть національні свята і бали, весілля і ювілеї, ярмарки, карнавали і фестивалі тощо (табл. 8.). Завдяки цим подіям з'являються чергові нові назви видів туризму - весільний, фестивальний, ярмарковий…

Слово «ярмарка» походить від нім. jahrmarkt - «щорічний ринок». Періодичні ярмарки, що організовуються в різних куточках світу, бувають: всесвітні, міжнародні, регіональні, національні і місцеві. Найбільші сучасні міжнародні ярмарки відбуваються в містах Лейпциг, Познань, Загреб, Пловдив, Мілан, Париж, Ліон, Ганновер, Торонто, Ізмір, Дамаск.

Нерідко всі подорожі, які здійснюються під впливом тих чи інших знаменних подій об'єднуються під назвою подієвий туризм. Але слід зазначити, що подієвий туризм охоплює у себе не обов'язково суто розважальні подорожі. Так, важливі політичні події в тій чи іншій країні можуть також привабити туристів. У таких випадках часом кажуть про політичний туризм.

Розважальні подорожі, що, зазвичай, нетривалі (2-7 днів) бувають періодичні (наприклад, на календарні свята) або разові (до прикладу, у зв'язку зі святкуванням Тисячоліття християнства). Існують і постійно діючі розважальні подорожі (наприклад, у Лас-Вегас у США). Дуже популярним місцем розваг є різноманітні розважальні й тематичні парки (див. п. 6.2.4.)

Екологічний туризм. На початку 1970-х рр. через дедалі зростаюче антропогенне навантаження і негативний вплив, передусім, на довкілля, масовий туризм зазнав критики. Як наслідок, це спричинило появу та широке розповсюдження альтернативних, так званих природоорієнтованих видів туризму. Визначаються вони через різні назви: м'який (Soft Tourism), природний (Nature Tourism), первинно-природний (Wilderness Tourism), зелений (Green Tourism), сільський туризм (Agro-Tourism), екологічний або екотуризм (Ecological or Ecotourism).

Усі ці назви так чи інакше зобов'язані своїм походженням і розвитком наростанню глобальних екологічних проблем. Тому часом їх і об'єднують під однією спільною назвою - екологічний туризм. Варто відзначити: його популярність помітно зростає, що, безперечно, є позитивним явищем. За різними оцінками, на екотуризм припадає 10-20 % від усього світового ринку туристичних послуг і для деяких країн (наприклад, Фінляндії, Норвегії, Швеції) він є одним із основних джерел доходів.

У Глобальному етичному кодексі туризму природний туризм та екотуризм визнаються як особливо цінні. Причиною є ряд особливостей, притаманних екологічному туризму.

Екологічний туризм заснований на використанні переважно природних ресурсів. При цьому, на відміну від багатьох інших видів туризму, що також ґрунтуються на використанні природних ресурсів, екологічний туризм не завдає збитків або принаймні зводить до мінімуму збитки,завдані довкіллю.

У 2010 р. на о. Тенеріфе (Канарські острови) з'явилося перше у світі екологічне поселення. Унікальність його полягає в тому, що усі 25 будинків цього поселення споруджені відповідно до вимог охорони довкілля і з урахуванням останніх наукових досягнень. Самі будинки, а також меблі, зроблено за новітніми екологічними технологіями з використанням матеріалів, які не завдають шкоди навколишньому середовищу. При спорудженні будинків брали до уваги біокліматичні особливості Канарських островів - температуру і вологість повітря, швидкість і напрямок панівних вітрів тощо. Електроенергія до поселення постачається винятково з відновлюваних джерел. При цьому в поселенні, що розраховане на прийом туристів, наявні всі умови для комфортного проживання.

Для підтримки репутації готелів, які піклуються про збереження довкілля, мережа Ritz-Carlton?s передбачає використовувати пляшки для води, зроблені із спеціального рослинного матеріалу. Після використання упродовж місяця він буде розкладатися природним шляхом або його можна буде переробляти для виготовлення нових пляшок для води.

Прикметною рисою екологічного туризму є те, що під час екологічних подорожей турист може доглядати за навколишньою територією, флорою й фауною - працювати волонтером в екологічних таборах, зоопарках тощо. Екотуристи нерідко беруть участь у польових роботах, що не вимагають високої кваліфікації. Вони охоче проводять відпустку за таким, наприклад, специфічним заняттям, як облік чисельності птахів і ссавців у віддалених куточках планети.

Основною мотивацією екотуристів є залучення до «дикої» природи. Однак це не унеможливлює відпочинок і оздоровлення або участь під час екологічної подорожі у спортивних чи пригодницьких заходах тощо. По суті обмежень немає, оскільки передбачається, що учасниками екотуризму є люди з високою екологічною свідомістю, які прагнуть не нашкодити докіллю. Водночас, сам екотуризм спрямований на екологічну освіту, в процесі якої турист має усвідомити, що у взаєминах із природою людина є лише рівноправним партнером, а не хазяїном-диктатором. Це особливо важливо з огляду на те, що нерідко йдеться про подорожі в межах екологічно чистих територій, що мають природничу цінність - національних парках, заповідниках та інших природоохоронних територіях.

Загалом практика екотуризму показує, що доцільно розрізняти два його трактування, - вузьке (класичне) і широке.

Класичне трактування екотуризму - це туризм у межах особливих природоохоронних територій (акваторій) і в умовах «дикої», непорушеної або мало зміненої природи. Таке вузьке трактування екотуризму домінує в країнах, які володіють значними територіями - Канаді, США, Австралії. Тому класичні екотури часто відносять до так званої «австралійської» або «північноамериканської» моделі екотуризму. Таку модель підтримують і розвивають, передусім, представники «зеленого» руху.

Широке трактування екотуризму - це різноманітні види екологічно орієнтованого туризму поза межами природоохоронних територій і акваторій, на теренах окультуреного або культурного ландшафту (найчастіше сільського). До такого екотуризму можна віднести чималий спектр видів екологічно орієнтованого туризму. Широкого трактування дотримуються експерти по туризму з країн Західної Європи, де ресурси «дикої природи» вельми обмежені. Тому такий варіант екотуризму можна віднести до «німецької» або до «західноєвропейської» моделі.

Західноєвропейська модель екотуризму особливо актуальна для найменших європейських держав, як-от Монако. В цій «карликовій» країні прийнята нова, розрахована до 2013 р., стратегічна програма розвитку туристичної галузі. Вона передбачає додержання строгих екологічних вимог, а також планує активне просування екологічних брендів серед готелів і туристичних компаній, розширення пішохідних зон, випуск «зеленої» туристичної карти, а також проведення Дня «зеленого» туризму.

Прикладом утілення ідеї екотуризму поза межами природоохоронних територій є також плани реалізації в одному з китайських міст (Чунцин) проекту під назвою «Міський Ліс». Йдеться про спорудження хмарочосу циліндричної форми, на кожному з 70-ти поверхів якого по всьому периметру буде рости захищений склом сад-ліс. Ці «легені» міста, що будуть урізноманітненні штучними озерами, забезпечуватимуть свіже повітря й можливість здійснити чудові прогулянки або просто відпочити численним туристам.

Слід зазначити, що широке трактування екотуризму набуває подальшого розвитку. Так, наприклад, існує думка про потребу переглянути традиційний зміст екотуризму і вносити до його ресурсної бази також сильно порушені людиною ландшафти з характерними екологічними процесами та тяжким екологічним станом території. Такі подорожі одержали назву - туризм на «смітники людства». До останніх можуть належати такі об'єкти екотуризму нового трактування - кар'єри і відвали, шахтні провали та промислові канали, сміттєзвалища й зони підтоплення або засолення земель, території навколо підприємств із великим пило-газовим або шумовим забрудненням тощо.

В Україні одним із різновидів екотуризму є сільський зелений туризм (агротуризм, фермерський). У 2004 р. Верховною Радою України було прийнято за основу проект Закону України про сільський та сільський зелений туризм. У ньому зокрема даються наступні визначення. Сільській туризм - це відпочинковий вид туризму, що передбачає тимчасове перебування туристів у сільській місцевості (селі). Сільській зелений туризм - відпочинковий від сільського туризму, пов?язаний з перебуванням туристів у власному житловому будинку сільського господаря, окремому (гостевому) будинку або на території особистого селянського (фермерського) господарства. Отже, даний вид туризму передбачає перебування туристів в екологічно чистих умовах.

Звісно, що за таких умов туристи отримують усі належні послуги - бронювання, розміщення, харчування, інформаційне обслуговування тощо. Про це, зокрема, піклується Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні.

Крім того, сільський зелений туризм передбачає розвиток сільськогосподарських і народних музеїв, а також наявність відповідних екскурсоводів і провідників для ознайомленням із місцевою культурою і традиціями. Проте в агротуризмі основним предметом інтересу для туриста є саме господарство - сільське (фермерське). Відомі приклади, коли німецькі туристи висловлювали бажання побачити в Україні господарства, що спеціалізуються на вирощуванні зерна, великої рогатої худоби. А, наприклад, японські туристи цікавилися українськими сироварнями.

Центральною фігурою в організації відпочинку на селі виступає сільська родина, яка проживає в селі і здійснює основну діяльність, пов?язану з веденням особистого селянського господарства. Водночас, така сільська родина надає можливість використання майна цього господарства для надання послуг у сфері сільського зеленого туризму. У 2007 р. створено базу даних садиб сільського туризму України, видано каталог кращих садиб «Українське село запрошує».

У контексті екологічного туризму, який покликаний узгодити економічну вигоду від відпочинку та екологічну безпеку територій, що використовуються для рекреації, розглядається і сталий туризм. Це поняття виникло порівняно недавно у зв'язку з глобальною концепцією сталого розвитку людства, тобто розвитку в гармонії з природою, без порушення притаманної їй рівноваги. У жовтні 1999 р. Генеральною асамблеєю ООН дано таке визначення сталого туризму: «Туризм, який своєю діяльністю не шкодить навколишньому середовищу, має екологічну життєздатність, а також не справляє негативного впливу на культурні традиції та соціальні звичаї місцевого населення».

В основу розвитку цього порівняно нового виду туризму покладено те, що частина прибутку, отриманого від обслуговування туристів, залишається на місцях і спрямовується на охорону природи. Так, наприклад, в американському тематичному парку «Диснейленд», що в штаті Флорида, частина земель відведена під природний резерват для місцевих видів тварин, яким загрожує зникнення.

Діловий туризм. Охоплює подорожі зііз службовими цілями без отримання доходів за місцем відрядження. Метою ділових поїздок є участь у переговорах і форумах різного рівня, ярмарках і виставках, міжнародних салонах, а також встановлення й наладка обладнання тощо. На відміну від поїздок на відпочинок, рішення про ділові подорожі, джерела й розміри їхнього фінансування часто приймають не самі туристи, а інші (керівні) особи.

Діловий туризм є порівняно новим явищем, яке звернуло на себе пильну увагу фахівців починаючи лише з 1980-х рр. Але динаміка розвитку цього виду туризму виявилася досить високою. Нині на ділові поїздки, що мало відчувають вплив фактору сезонності, припадає близько 15 % міжнародних відвідувачів. До того ж діловий туризм є дуже прибутковим. Адже рівень витрат ділових туристів у три рази вищий за витрати статистичного «відпочиваючого» туриста. Не останню роль відіграє в цьому та обставина, що ділові поїздки характеризуються попитом на обслуговування за найвищим ґатунком. Не випадково, сьогодні в усіх розвинених країнах існують асоціації ділового туризму.

Американська Асоціація ділового туризму «SITE» (Society of Insentive and Travel Executives) об'єднує авіакомпанії, готелі, круїзні лінії, навчальні установи, конгресові центри, консалтингові та страхові компанії, туроператорів інсентив-турів, транспортні компанії.

Основні різновиди ділових поїздок можна визначити, звернувшись до англомовної абревіатури MICE, яку складають перші букви англійських слів і якою користуються фахівці у сфері ділового туризму: M - meetings (зустрічі), I - incentives (інсентив-заходи), С - congresses, соnventions (конгреси, конференції), E - exhibitions (виставки).

Під діловими зустрічами (meetings), зазвичай, розуміють індивідуальні подорожі або поїздки невеликими групами, що здійснюються під час службових відряджень. Такі поїздки-відрядження бізнесменів мають різну мету - від попередніх переговорів до укладання вирішальної угоди. Саме на такі поїздки припадає найбільший відсоток ділових подорожей (понад 70 %).

Назва «інсентив-заходи» походить від англ. incentive (спонукальний; такий, що заохочує) і передбачає так звані заохочувальні поїздки. Це особлива форма заохочення праці, винагорода, якою фірма нагороджує своїх співробітників за високі показники в роботі. Вона застосовується також з метою покращення внутрішньокорпоративного клімату й підвищення продуктивності праці. Найефективнішою з форм інсентив-заходів можна очевидно вважати безкоштовні для співробітників поїздки на відпочинок. Адже, як засвідчує практика, туристична поїздка є потужним спонукальним мотивом до кращої роботи. Так само корисними є подорожі співробітників за кордон на навчання або будь-які тренінги за рахунок компанії.

Наприкінці 20-х - на початку 30-х рр. XX ст. одна з компаній США, витративши на організацію поїздок співробітників 90 тис. дол., одержала віддачу у вигляді підвищення продуктивності праці на суму 1,5 млн. доларів. І це був не поодинокий факт. Інші зарубіжні компанії також звернули увагу на цікаве явище. Якщо забезпечити своїм співробітникам безкоштовні туристичні поїздки, то продуктивність їхньої праці після повернення до роботи підвищується.

На відміну від масових турів інсентив-програми розробляються під конкретного корпоративного замовника і, зазвичай, передбачають висококласне розміщення й обслуговування на маршруті. Тому хоча загалом у туристичному потоці інсентив-туризм становить порівняно незначний відсоток, його частка в доходах країн від туризму досить значна. Це пояснюється високою вартістю інсентив-програм порівнянно зі звичайними|звичний| турами.

Окремо в діловому туризмі виділяють поїздки на конгреси і конференції або будь-які інші масові зібрання, як от симпозіуми, семінари тощо. Подорожі, що здійснюються на такі форуми, нерідко об'єднують під назвою конгресовий туризм, який посідає помітне місце в структурі ділового туризму. Про важливу роль конгресового туризму свідчить зокрема факт існування Міжнародної асоціації конгресів і конференцій (International Congress and Convention Association - ІССА). Конгресовий туризм передбачає наявність спеціальних приміщень, обладнаних найсучаснішими різноманітними засобами зв'язку та аудіо- і відеотехніки (див. п. 6.2.2.).

Важливе місце в діловому туризмі посідають поїздки на виставки й торгові ярмарки, які проводяться для презентації різноманітних продуктів і послуг із метою інформування та реклами, а також продажу. Виставки та ярмарки є дуже різні - від місцевих до міжнародних, від строго тематичних до універсальних, від одноразових до періодичних і постійних тощо. Їхня організація та проведення передбачає приїзд не лише великої кількості учасників, але й відвідувачів таких заходів. Останні приїжджають не тільки з метою ознайомлення з останніми досягненнями в економіці, науці, мистецтві, але й для укладання договорів.

Тому доходи від проведення виставок складаються не тільки з надходжень від продажу експозиційної площі, але й від надання різноманітних послуг учасникам і відвідувачам - вхідні квитки, клубні заходи та презентації, громадське харчування тощо.

Найбільша всесвітня виставка ділового туризму (IMEX - The Worldwide Exhibition for incentive travel, meetings & events) відбувається щорічно, з 2003 р., у Німеччині, у Франкфурті-на-Майні. Близько півмільйона осіб щорічно відвідує найбільшу всесвітню виставку інформаційних технологій і телекомунікації, яка проходить у березні у виставковому центрі Messegelande міста Ганновер, що на півночі Німеччини. Найбільша міжнародна туристична ярмарка (ITB) також проходить у березні, але в Берлині.

В Україні діловий туризм стрімко набирає темпів. У лютому 2007 р. організована Асоціація ділового туризму України. Це некомерційне об?єднання підприємств України, діяльність яких пов?язана з діловим туризмом, а також, підприємств і юридичних осіб, зацікавлених у розвитку ділового туризму в Україні. Випускаються каталоги «Конференц-сервіс в Україні». Щорічно в Україні відбувається понад 1 тис. виставкових заходів (табл. 11.).

Провідною туристичною виставкою міжнародного масштабу в нашій країні є UITT - Ukraine International Travel & Tourism, яка відбувається традиційно наприкінці березня. У 2012 р. цю виставку, де понад 700 компаній представляли 60 країн, відвідало близько 25 тис. осіб.

У цілому різноманітні поїздки ділового туризму нерідко поєднуються між собою й до того ж сполучаються з іншими видами (неділового) туризму. Зокрема, ділові подорожі можуть містити екскурсії, розваги, навчання тощо.

Навчальний туризм, що також досить поширений, охоплює три основні напрями: 1) вивчення іноземних мов; 2) навчання спортивним іграм; 3) професійне навчання.

Виставкова діяльність, 2008-2013 рр.

(за даними Виставкової Федерації України)

Табл. 11.

Кількість заходів	2008	2009	2010	2011	2012	2013
Виставкові центри	17	17	18	19	18	18
Кількість проведених виставкових заходів-всього	1174	1076	1127	1 116	1010	922
Із загальної кількості заходів:
Виставки	653	512	510	497	480	403
Ярмарки	521	564	617	619	530	519
Загальна забудована площа організаторів виставок, тис. кв. м	1836	1267	1268	1283	1040	909
Загальна виставкова площа виставкових центрів, тис. кв. м	192	196	206	202	201	201
Кількість учасників виставкових заходів	82453	68745	73367	69616	62645	55895
Кількість відвідувачів виставкових заходів, тис. осіб	13309	10629	11161	9351	6732	5597

Подорожі навчального туризму, що є дуже популярними серед туристів різного віку, здебільшого передбачають вивчення іноземних мов. Найбільшого розвитку вони набули у Великій Британії, а також у США, Франції, Іспанії, Німеччині, Італії, Португалії. За популярністю мов лідером є англійська, потім - німецька, іспанська, італійська, французька і португальська.

Туристичні подорожі з метою навчання спортивним іграм поширені в багатьох країнах світу. Це, передусім, навчання гольфу, тенісу, кінному спорту, серфінгу, катанню на гірських лижах тощо.

У таких країнах, як Іспанія, Португалія, Ірландія розвиток індустрії гольфу визнаний одним із національних пріоритетів, оскільки доходи від нього становлять значну частину бюджетів цих країн. Адже попри високу вартість такого виду туризму, інтерес до гольф-туризму постійно зростає. Для організації подорожей із метою навчання гольфу, створено міжнародну Асоціацію гольф-туроператорів (IAGTO).

Туристичні подорожі з метою професійного навчання є своєрідним підвищенням кваліфікації за допомогою туристичних фірм і передбачають, зокрема, навчання менеджменту, маркетингу, комп'ютерним технологіям, туризму, дизайну, банківській справі та ін.

Спортивний туризм - це подорожі, під час яких туристи, що є непрофесійними спортсменами, займаються обраним видом спорту. Втім, любителі спортивного туризму не обов'язково мають брати безпосередню участь у заняттях спортом. Вони можуть бути також у ролі глядачів-уболівальників.

Чемпіонат світу з футболу 2010 р. забезпечив ПАР рекордну кількість туристів - із початку матчів світової першості країну відвідало понад 1 млн осіб. Так само рекорд встановив і Кейптаун, де напередодні напівфіналу чемпіонату зібралося більше, ніж 300 тис. іноземців.

Завдяки Євро-2012 Україну відвідали (упродовж чемпіонату) 1,8 млн туристів. Тільки 1 липня 2012 р., у день фінальної гри кордон України перетнула рекордна кількість гостей - 360 тис. осіб.

Загалом спортивний туризм - це, зазвичай, активний туризм. Серед видів спортивного туризму уже досить традиційні - пішохідний (участь у походах), гірськолижний, велотуризм, спелеотуризм, автотуризм тощо.

Водночас набувають популярності й сучасні види спортивних занять, заради яких іноді здійснюються далекі подорожі. Серед таких занять: дайвінг (від англ. dive - пірнати) - підводне плавання з використанням спеціального підводного спорядження; рафтинг (від англ. raft - пліт), тобто сплавлення гірськими порожистими річками на легких надувних плотах; джампінг (від англ. jump - стрибати) - стрибки з різноманітних висотних споруд на еластичних канатах, що прикріплені до тіла людини; віндсерфінг (від англ. wind - вітер і surfing - ковзання хвилями) - ковзання на воді на спеціальній дошці з вітрилом; кайт-серфінг - ковзання водою на дошці, що прикріплена до повітряного змія; сноубординг (від англ. snowboard - лижна дошка) - катання на одній лижній дошці; каньйонінг (каньйон від ісп. canon, тобто «труба» - глибока річкова долина з дуже стрімкими схилами) - подолання водно-скельного рельєфу без допомоги плаваючих засобів; польоти на повітряних кулях (повітроплавання), стрибки з парашутом тощо.

Варто зазначити, що чимало сучасних спортивних занять є екстремальними і можуть розглядатися як складова екстремального туризму.

У Лас-Вегасі встановлено найвищу у світі вежу для джампінгу. Висота 108-поверхової вежі - 260 м. Людина, яка стрибає з неї, під час падіння розвиває швидкість до 65 км/год.

Екстремальний туризм передбачає подорожі, що ставлять на меті задоволення потреб людини у випробувані власних можливостей і сил. Такий туризм, зазвичай, пов'язаний із певним ризиком і тому вимагає серйозної підготовки з боку організаторів подорожей, суворого дотримування правил безпеки. Ігнорування цього неодноразово спричинювало загибель туристів.

Варіанти здійснення екстремальних подорожей найрізноманітніші. Це може бути «звичайний» нічний перехід через ліс або тижневий похід з мінімумом харчів і побутових зручностей і, водночас, із великим фізичним навантаженням. Утім, бувають і екстремально-екзотичні подорожі, до яких зокрема можна віднести такі, що пропонують на р. Ангара у Сибіру - сплав на крижинах. За попереднім замовленням із байкальського льоду вирізають крижину площею близько 600 м2, перевіряють на міцність, а потім запускають на неї туристів - не більше, ніж 12 осіб.

Серед екстремальних турів нині набуває популярності так званий військовий туризм, який надає туристам можливість долучитися до військової справи і техніки. Найбільший інтерес викликають діючі військові об?єкти та споруди, а також різні види зброї, яких можна не тільки торкатися, а й використовувати за їхнім «прямим» призначенням. Це, зокрема, військова техніка, у т.ч. й «реліктова» (40-60-річна), катання на якій (а також водіння та стрільба) має величезний попит. У цьому ж переліку - бойові кораблі, відвідування яких у всьому світі є справою не новою та прибутковою. У деяких країнах ті, хто бажають схуднути, можуть це зробити під час кількаденної або тижневої «cтрокової служби» у військових частинах. Звісно за це треба платити. І вони готові це робити! У деяких країнах світу військовий туризм додає до державного бюджету десятки й десятки мільйонів доларів за рік.

В Україні є потенціал для розвитку цього виду туризму, адже історія залишила нашій державі безліч унікальних об'єктів. Серед останніх - командний пункт Коростенського укріпрайону («Об'єкт «Скеля» у м. Коростень), утаємничене протиатомне підземне спорудження першої категорії стійкості (Балаклава), розташований поблизу Вінниці «Вервольф» (ставка Гітлера), Керченська фортеця (форт Тотбелена) в однойменному місті, ставка Гіммлера поблизу Житомира, комплекс 35-ї батареї в Севастополі, центральна база зберігання ядерної зброї (так звана «Феодосія-13» біля селища Кизилташ у Криму), найбільший у світі трамплін для тренувань палубної авіації, розташований на полігоні «Нитка» (поблизу м. Саки).

Зауважимо, що до екстремальних подорожей нерідко належать подорожі пригодницького та екзотичного туризму.

Пригодницький та екзотичний туризм - це подорожі, які насичені низкою несподіваних захоплюючих подій і передбачають відвідування туристами незвичного для них середовища. Зазвичай, пригоди та екзотика поєднуються в одній подорожі.

Прикладом можуть бути пропозиції організаторів туристичних подорожей випробувати себе в ролі паризького безпритульного або ув'язненого в стокгольмській в'язниці, мешканця крижаного готелю в передгір'ях Альп у Німеччині або шукача привидів у британських замках, космонавта або детектива, що розслідує вбивство, тощо.

До екзотичних туристичних подорожей можна віднести відвідування «Королеви холоду» - Антарктиди. Побачити єдиний із материків, що не має постійного населення, прагнуть туристи з усього світу. З 1958 р., коли відбулася перша морська туристична подорож до Антарктиди, тут побувало близько 100 тис. туристів. Нині спостерігається стрімке збільшення відвідувачів «Краю Землі». За деякими даними, в 2010 р. кількість тих, хто побував в Антарктиці, перевищила 1,5 млн осіб. Українську станцію «Академік Вернадський», район якої за її порівняно м'який клімат полярники називають Антарктичною Швейцарією, щорічно відвідує близько 1,5 тис. туристів.

Одним із найекзотичніших видів є космічний туризм. Він народився навесні 2001 р., коли відбувся перший комерційний політ. Його успішне завершення стало стимулом для подачі заявок на таку подорож інших осіб, які забажали стати космічними туристами.

Організацією польотів туристів займаються Федеральне космічне агентство Роскосмос і американська компанія Space Adventures, яка надає доступ приватним особам у космічний простір. На сьогодні в космосі уже побувало сім туристів (див. табл. 12.).

Космічний туризм є не масовим і дуже дорогим видом туризму. Вартість польоту змінювалася від 20 до 40 млн дол. США. Така додаткова послуга для туристів під час польоту як вихід у відкритий космос коштує 15 млн дол. Отже, даний вид туризму є, вочевидь, прибутковим.

Список космічних туристів

Табл. 12.

№	Ім'я	Громадянство	Дата польоту
1.	Денніс Тіто	США	28.04 -6.05 2001
2.	Марк Шаттлворт	ПАР, Великобританія	25.04-5.05.2002
3.	Грегорі Олсен	США	1.10.-10.10 2005
4.	Ануше Ансарі	США, Іран	18.09-29.09 2006,
5.	Чарльз Сімоні	США, Угорщина	7.04-21.04 2007; 26.03-8.04.2009
6.	Річард Герріот	США, Великобританія	12.10-24.10 2008
7.	Гі Лаліберте	Канада	30.09-11.10.2009

Попри те, що пригодницький та екзотичний туризм є, зазвичай, дорогим, пропозиції щодо нього зростають надзвичайно високими темпами. Адже є дуже великий попит на подорожі, які пропонують незвичайний відпочинок із можливістю зануритися у вир пригод, випробувати себе, повністю змінити оточення (інколи - на дуже екзотичне), отримати нові незвичайні емоції.

Практика туристичної діяльності нерідко свідчить про потяг людей до того, що… лякає їх. Звідси й один з різновидів екзотичного туризму - похмурий (чорний, темний) туризм, який дає змогу полоскотати нерви. Це подорожі в місця масової загибелі людей, трагедій, катастроф, до відомих поховань.

Прикладом подорожей «похмурого туризму» є поїздки до місця, де колись стояли зруйновані у 2001 р. терористами хмарочоси-близнюки, - обов'язковий пункт оглядової екскурсії по Нью-Йорку.

Так само європейці бажають побачити місце ядерної катастрофи 1986 р. - Чорнобиль, який одне з найавторитетніших у світі економічних друкованих видань - американський журнал Forbes - визнало найекзотичнішим місцем на Землі. Кількість туристів, які щорічно відвідують Чорнобиль, в окремі роки становить кілька тисяч.

Одним із проявів похмурого туризму є кладовищенський туризм, тобто подорожі на цвинтарі, де поховані видатні люди. Серед цвинтарів, що особливо приваблюють відвідувачів, - Пер-Лашез у Парижі, Байкове в Києві, Личаківське у Львові, Новодівоче і Ваганьківське в Москві та ін.

Релігійний туризм. Він має давню історію, в якій особливе місце посідає середньовіччя. Адже саме в середньовіччі остаточно завершилося формування трьох основних світових релігій - буддизму (6-4 ст. до н. е.), християнства (1-3 ст.) та мусульманства або ісламу (6-7 ст.).

Характерним елементом релігійного культу з часом стало паломництво - туристична подорож для поклоніння святиням.

Слова «паломник», «паломництво» походять від лат. palma - пальма, оскільки за давнім звичаєм християнські паломники привозили з Палестини пальмову гілку.

Своєрідний «паломницький сервіс» почав формуватися ще в середні віки. Саме тоді з'явилися люди, які наймалися для того, щоб подорожувати як паломники. Релігійна община збирала гроші для такого обранця з тим, щоб він здійснив паломництво до Святих місць, де від імені всіх членів общини виконав певний культовий обряд. У мусульманстві для здійснення паломництва можна послати, наприклад, слугу.

Маршрут подорожі паломника безпосередньо пов'язаний із релігією, яку він сповідує. Прихильники буддизму мандрують до храмів Будди в Китай та Індію. Паломники-християни прямують до Риму - отримати благословення Папи Римського, у м. Віфлеєм, де народився Ісус Христос, а в Єрусалимі вони піднімаються на Голгофу і вклоняються Гробові Господньому. Мусульмани подорожують до Мекки з її священним каменем Кааба в храмі Аль-Харрам і в Медину з могилою пророка Мохаммеда, а також до мусульманських святинь Єрусалиму.

Паломницький туризм нині стає масовим попри те, що не всі релігії його підтримують. Так, християнська церква завжди обмежувала паломництво, а окремі конфесії, як-от протестанти, взагалі заперечують паломництво. Особи ж католицької конфесії, які збиралися здійснити паломництво до Святої Землі, повинні бути одержатиодержати дозвіл самого Папи Римського або інших вищих осіб церковної ієрархії, а православні - благословення патріарха.

Слід зазначити, що велика кількість людей здійснює паломництво не лише до всесвітньо відомих релігійних центрів. Місцями паломництва можуть бути й порівняно невеликі міста та містечка. В Україні такими є, наприклад, святині хасидів (ортодоксальної течії в іудаїзмі) - могили цадиків (єврейських учителів) у Білій Церкві, Умані та ін. Практика туризму в Україні свідчить, що паломники з інших країн цікавляться не лише релігійними пам'ятниками рідної віри, але й відвідують українські духовні святині. Серед таких, зокрема, християнські святині Почаївської лаври в Тернопільській області та Києво-Печерської лаври.

Існує ще й такий різновид релігійного туризму як місіонерський туризм. На відміну від паломництва, це подорожі одинаків, які здійснюються з метою пропаганди релігійного віровчення.

Шопінговий туризм (шоп-туризм) - від англ. shopping - покупки). Це туристичні подорожі, що здійснюються з метою придбання товарів широкого вжитку - одягу, взуття, аксесуарів, парфумерії тощо. Нині чимало туристичних компаній надають послуги «шопінг-асистанс» (від франц. «assistance» - допомога) і пропонують спеціальні «шопінгові програми». Такі програми можуть мати загальний характер (для придбання чого-небудь) або бути цілеспрямованими (для придбання конкретного товару).

Варто зазначити, що сьогодні для придбання певних товарів нерідко вигідніше виїхати навіть за кордон. Зокрема, в багатьох європейських країнах існують цілі «торговельні села» - outlet villages або Outlet Center, тобто торгівельні центри. Тут продається різноманітний і якісний товар від виробників, зокрема відомих марок за цінами, нижчими порівняно з магазинами іноді до 70 %. Причому знижки в центрах outlet можуть пропонуватися цілорічно. Отже одягнутися там можна в будь-який сезон.

Величезні outlet розкидані по всій Італії, є вони у Швейцарії, Франції, Німеччині, Іспанії та в інших європейських країнах, а також у США. Популярними напрямами шопінгового туризму є Туреччина, ОАЕ, Південна Корея, Китай, Гонконг, Сінгапур тощо.

Види туризму за терміном

Тривалість туристичної подорожі є важливою ознакою, оскільки вона значною мірою визначає витрати туриста, серед яких особливе місце посідають витрати за послуги надання житла на ніч. За UNWTO тривалість подорожі, що містить ночівлю, визначається кількістю проведених ночей. При цьому подорожі, які не містять ночівлю, вважаються одноденними, незалежно від кількості годин, проведених у подорожі.

Подорожі з ночівлею можуть бути згруповані відповідно до їхньої тривалості. Причому кожна країна визначає категорії на свій розсуд. Наприклад, подекуди розрізняють короткочасне перебування (менше, як 4 ночі) і тривале перебування (4 ночі та більше). Тривалі перебування, своєю чергою, можуть надалі поділятися послідовно на різні категорії перебування. Так само, у деяких країнах розрізняють короткі та довгі уїк-енди (wеек-еnd tourism - туризм «кінця тижня»), що охоплюють одну, дві чи навіть три ночі.

Слід зазначити, що туризм «кінця тижня» тривалістю 1-3 доби є дуже популярним у світі. Такі подорожі екскурсійного та рекреаційного характеру, що не вимагають значних транспортних витрат, посідають особливо вагоме місце у внутрішньому туризмі. Втім, дедалі помітнішу роль відграють подорожі вихідного дня і в міжнародному туризмі. Подорожі вихідного дня з перетином державних кордонів досить поширені, наприклад, у європейському регіоні, де завдяки Шенгенській угоді є реальна можливість за вихідні відвідати щонайменше прикордонні сусідні країни.

У вітчизняній літературі, зазвичай, розрізняють тривалий і короткостроковий туризм. Водночас відсутнє чітке трактування цих видів туризму. Одні дослідники вважають, що до короткотермінового туризму належать подорожі тривалістю не більше трьох діб, і вони ж є, одночасно, «туризмом вихідного дня» або «туризмом кінця тижня». Інші - відносять до короткотермінового туризму подорожі до 5-7 діб включно, насамперед у кінці тижня і в наступні неробочі дні. За такого підходу поряд із короткотерміновими подорожами виділяють окремо подорожі вихідного дня, тривалістю до 3 діб включно.

Тривалий туризм - це зазвичай відпускний туризм, що передбачає поїздки більше, ніж на тиждень. Подорожі на термін більше, ніж два тижні, є досить нечастими, і тому подекуди готелі пропонують третій тиждень проживання безкоштовно, якщо турист купує два тижні відпочинку.

Слід згадати також про так званий далекий туризм, що, відповідно до назви, виділяється за територіальною ознакою. Однак, фактично в основі його виділення також покладено категорію часу. Адже далеким туризмом вважаються такі подорожі, які вимагають значних витрат часу на проїзд до місця призначення. Для літака значними витратами часу визнаються подорожі тривалістю понад 4 години, автомобіля - 4 дні, судна або потягу - 4-5 днів.

Види туризму за сезоном

Класифікація туризму за сезоном зумовлена тим, що туристичні подорожі помітно залежать від ряду чинників, які періодично змінюються впродовж року. Серед таких велике значення мають кліматичні фактори - кількість сонячної радіації, температура повітря, температура води, атмосферні опади тощо. Але найбільше на потоки туристів впливають: у високих широтах - це зміна теплого сезону холодним зимовим періодом, у низьких широтах - чергування сезонів посухи й дощів або настання періоду надмірної спеки.