Сільський туризм як форма стимулювання розвитку

Багата історико-культурна спадщина району, наявність унікальних архітектурних, сакральних пам'яток, гостинна атмосфера слугує добрим фундаментом для розвитку сільського туризму.

За адміністративно-територіальним поділом Путильський район охоплює 51 населений пункт. Населення району становить 25,4 тис. осіб. Українці складають 99,3 % населення, росіяни - 0,4 %, інші національності - 0,3 %. На території Путильського району проживає близько - 25,9 тис. чол., в тому числі міського населення 3,6 тис. осіб [6]. Середня густота населення 28,3 чол. на км². Майже половину, або 12,5 тис. осіб, становлять особи непрацездатного віку (діти, підлітки, люди похилого віку та з обмеженими фізичними можливостями). Кількість осіб у працездатному віці обліковується у межах 13-13,5 тис. осіб. Наприклад, у 2011 р., в середньому було зайнято у різних галузях господарства району 4,6 тис. осіб (35,4% до загальної кількості працездатного населення). Інша частина працездатного населення в силу певних причин не працює. Кількість безробітних, які зареєстровані у районному центрі зайнятості становить 0,6 тис. осіб, з них: мами, які виховують дітей до виповнення ними 3 -х років; особи, які здійснюють догляд за хворими та престарілими; домогосподарки та члени особистих селянських господарств; особи, які перебувають на заробітках за кордоном. Наслідком деформованої структури зайнятості населення є практично всі наші соціально-економічні проблеми, такі як мізерні доходи, висока вартість товарів і послуг, низька конкурентноспроможність товарів, катастрофічний знос основних фондів, плачевний стан фінансування медицини, освіти, науки, а також відсутність інвестування. Соціальні та культурні трансформації відносяться до найбільш широко поширеного ефекту туризму в цілому, які особливо важко оцінити. Однак подібні масштабні зміни викликані, в значній мір, іншими чинниками, такими як телебачення або урбанізація. З іншого боку, форми туризму, контрольовані місцевим суспільством, можуть навіть послужити зміцненню традиційних культур у віддалених територіях.

Соціальний та економічний розвиток району пов'язують з індустрією туризму, зокрема, сільського. Сільський зелений туризм Путильського району знаходиться на початковій стаді свого розвитку. Приватні садиби майже усіх сіл району гостинно зустрічають туристів, надаючи різноманітний спектр послуг, зокрема: прогулянки, проживання, харчування, відпочинок, збирання грибів, відвідання музеїв, полювання, катання на лижах та санах, ознайомлення з давніми традиціями та обрядами. При бажанні є можливість відпочити на березі Черемошу та відвідати пам'ятні та історичні місця. Найбільш розвинутий сільський туризм у селах Підзахаричі, Розтоки та в самій Путилі. Туристична галузь є важливим чинником стабільного й динамічного збільшення надходжень до бюджету, істотного позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях економіки (транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство тощо). Туризм сприяє підвищенню зайнятості населення, розвитку ринкових відносин, міжнародному співробітництву, залученню громадян до пізнання багатої природної та історико-культурної спадщини краю, збереженню екологічної рівноваги.

На території області функціонує: туристично-розважальний комплекс «Перевал Німчич», база відпочинку «Німчич» (с.Підзахаричі), бар - готель «Едем» (с.Тораки), кафе - готелі «Едельвейс», «Оскар», «Еліт», готель - ресторан «Лісова поляна» (смт. Путила). Загалом, в районі зареєстровано 45 об'єктів, які увійшли до сфери туризму. Туристів з радістю приймуть також місцеві жителі в своїх власних садибах - В.В. Фалафівка, Я.В. Шпетко, Ф.С. Томнюк, В.Ф. Псарюк, Я.Д. Рубаний, Я.Я. Попюк, П.Т. Марич, С.І. Монарха, Х.Ю. Синиця. В загальному район готовий прийняти до двох тисяч туристів. Отже, слід сказати, що передумовами розвитку сільського туризму Путильського району Чернівецької області слугує те, що даний район має вигідне фізико- географічне положення, входить до складу Карпат, має сприятливий клімат та є прикордонною територією. Також він багатий на природні мінеральні джерела, кліматичні особливості, які сприяють розвитку сільського туризму. Розвиток сільського туризму в досліджуваному регіоні визначається такими особливостями, як:

1) значними природними і історико-культурними рекреаційними ресурсами;

2) зростанням популярності альтернативних видів туризму;

3) низьким рівнем урбанізації та індустріалізації, для яких характерні: низька щільність населення; мала задіяність працюючого населення в несільськогосподарських професіях;

4) значним житловим фондом сільських територій (що пов'язано з відтоком молоді у міста і вільним номерним фондом);

5) відносною дешевизною послуг сільського туризму.

Разом з тим розвиток сільського туризму в Путильському районі ускладнюється декількома причинами, головними серед яких є:

1) недосконалість нормативно-правової бази;

2) низька активність сільських жителів щодо організації власного бізнесу;

3) відсутність досвіду такого виду діяльності;

4) туризм створює головним чином малооплачувані, сезонні робочі місця, що не дають можливості для росту кваліфікації;

5) кваліфіковані робочі місця часто недоступні для сільського населення, і якому не вистачає вмінь і фінансових засобів, щоб вести самостійний бізнес;

6) низька якість і комфортність житлового фонду, транспортної інфраструктури.

Узагальнюючи ці та інші відомі приклади розвитку сільського туризму, можна виділити наступні його позитивні економічні і разом з тим соціальні функції:

1) створення нових робочих місць для місцевого населення;

2) стимулювання традиційних форм природокористування, виробництва екологічно чистих продуктів харчування;

3) підвищення рівня доходів та зайнятості сільського населення;

4) збільшення інвестицій як в інфраструктуру і сервіс, так і в охорону природи;

5) зростання добробуту місцевого населення і розвиток спеціальної освіти, спрямованого на придбання туристичних та природоохоронних професій;

6) підвищення культурного рівня населення,

7) розвиток ремесел;

8) розвиток місцевого самоврядування;

9) формування планів розвитку «зсередини», з урахуванням інтересів місцевих жителів.

Прямо чи опосередковано сільський туризм робить сильний вплив на розвиток багатьох інших галузей економіки, на охорону навколишнього середовища та природних ресурсів, приватне підприємство та ін. Таким чином, хочемо ми цього чи ні, сільський туризм сьогодні ігнорувати неможливо.

Висновки

Отже, розвиток сільського туризму для сільських мешканців Путильського району є актуальним, оскільки може поліпшити соціально-економічну ситуацію. Він є найкращим стимулом для започаткування й розвитку підприємницької діяльності, що дає додаткові прибутки та підвищує рівень зайнятості сільського населення. Крім цього, діяльність сільського населення з організації туристичного сервісу стимулює облаштування сільських осель та благоустрій сільської місцевості, створює додаткові шляхи наповнення місцевого бюджету, перетворюється на вагомий чинник перспективного розвитку сільських територій.

Використані джерела

1. Бондаренко М.П. Туристичний сектор економіки України: реалії та перспективи / М.П. Бондаренко //Економіка і прогнозування. 2011. №1. 159 с.

2. Вуйцик О. Вплив рекреаційно-туристичного комплексу на розвиток економіки держави / О. Вуйцик // Вісник Львівського університету. Серія «Міжнародні відносини». 2008. №24. 94 с.

3. Горішевський П.В. Сільський зелений туризм: організація гостинності на селі: підручник / П.В. Горішевський, В.П. Васильєв, Ю.В. Зінько. Івано-Франківськ: Місто-НВ, 2003.148 с.

4. Кравченко Н.О. Рекреаційне господарство Полісся: сучасний стан та перспективи розвитку /Н.О. Кравченко. Ніжин: МІЛАНІК, 2007. 172 с.

5. Мельник А.О. Перспективи розвитку вітчизняного туризму в умовах євроатлантичної інтеграції / А.О. Мельник, І.А. Чапліч //Вісник Хмельницького національного університету: науковий журнал. Х., 2009. №1. 138 с.

6. Офіційний сайт Путильського району.

7. Рутинський М.Й. Сільський зелений туризм: Навч. посіб. /М.Й. Рутинський, Ю.В. Зінько. К.: Вища школа, 2006. 271 с.

8. Федорченко В.К. Історія туризму в Україні: Навч. посіб. / В.К. Федорченко, Т.А. Дьорова. К.: Вища школа, 2002. 195 с.