Планування тренувального процесу футболістів із дитячим церебральним паралічем до міжнародних змагань

С.В. Овчаренко

Актуальність. Серед численних видів спорту, що культивуються в системі фізичного виховання, футбол ДЦП займає одне з провідних місць. Особливе значення має і те, що серед усієї різноманітності футбольних нозологій футбол ДЦП є представником цього виду спорту на Паралімпійських іграх. Процес підготовки до змагань вимагає від футболістів-інвалідів величезних витрат часу і включає, як правило, багаторазові щоденні тренування, залишаючи все менше можливостей для відпочинку і повного відновлення фізичної працездатності. Тому подальший прогрес без оптимізації методики підготовки спортсменів-інвалідів у футболі практично неможливий.

У зв'язку з цим перед вченими і фахівцями в області фізичної культури і спорту стоїть важливе завдання - створити науково обґрунтовану систему спортивної підготовки інвалідів, здатну забезпечити їх комплексну реабілітацію. Для цього необхідно використовувати увесь передовий науково-методичний досвід провідних тренерів і фахівців команд вищих розрядів футболу здорових спортсменів з урахуванням особливостей підготовки спортсменів-інвалідів.

В той же час слід зазначити, що практичних досліджень, пов'язаних з підготовкою футболістів-інвалідів до теперішнього часу не проводилося.

У зв'язку з цим перед нами були поставлені наступні завдання:

1. Розробити і експериментально обґрунтувати модель підготовки футболістів-інвалідів до міжнародних змагань.

2. Виявити ефективність застосування моделі тренувального процесу.

Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи досліджень: методи аналізу літератури, педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, педагогічне тестування, методи математико-статистичної обробки результатів.

Як критерії оцінки ефективності розробленої моделі навчально-тренувального процесу використовувалися показники рівня розвитку рухових якостей.

Аналіз літературних джерел дозволив виявити особливості фізичної підготовки у футболі, методику побудови річного циклу команд вищих розрядів, виявити найбільш ефективні засоби і методи розвитку рухових якостей, які застосовуються в тренувальному процесі футболістів високої кваліфікації.

Дано визначення дитячому церебральному паралічу, особливостям моторики інвалідів з ДЦП, які впливають на ефективність тренувальної і змагальної діяльності [2, 3]. Розглянуті питання, що стосуються спортивної підготовки інвалідів різних нозологічних груп, у тому числі і з дитячим церебральним паралічем [1].

Результати досліджень. У зв'язку з обмеженістю літературних даних відносно методики планування підготовки спортсменів із захворюваннями дитячим церебральним паралічем була використана аналогізація, що дало підставу до спроби специфічного застосування традиційних і апробованих в тренуванні здорових футболістів методів підготовки.

В ході експерименту була розроблена модель річного циклу підготовки кандидатів в паралімпійську команду України, що складається з двох великих етапів. Перший етап закінчується проведенням чемпіонату України, другий етап - участю національної збірної в міжнародних змаганнях високого рівня. Цілком логічно, що досягнення найвищих показників рівня спеціальної підготовленості і спортивного результату розраховане на другий етап. У зв'язку з цим в змісті двох великих етапів в річному циклі є відмінності. На другому етапі підготовки навантаження більше спеціалізоване і інтенсивне. Тому перший великий етап розглядається як фундаментальна база для другого.

Всього в дослідженні взяло участь 27 футболістів з ДЦП, кандидатів в збірну команду України: (у тому числі 5 Заслужених майстрів спорту і 13 майстрів спорту міжнародного класу).

Ця модель підготовки передбачала поступове збільшення на кожному етапі вправ переважно анаеробної (алактатної, гліколі- тичної) і змішаної спрямованості з одночасним зниженням засобів аеробної спрямованості, що узгоджується з традиційними методологічними підходами до планування тренувального процесу здорових футболістів [4, 5, 6].

У процентному відношенні динаміка навантажень переважно аеробної спрямованості на першому етапі (тривалістю близько 120 днів) виглядала таким чином: втягуючий мікроцикл (14-денний цикл) - 60%, загальнопідготовчий мезоцикл (9 тижневих мікроци- клів) - 50%, спеціально-підготовчий мезоцикл (4 тижневі мікроци- кли) - 40%, передзмагальний мікроцикл (10 днів) - 30% (табл. 1).

Таблиця 1 Модель тренувальних навантажень паралімпійської команди
України у річному циклі підготовки

Друге місце в структурі фізичних навантажень займають вправи переважно аеробно-анаеробної (змішаної) спрямованості. Як правило, в цьому режимі проводяться вправи, сприяючі вдосконаленню техніко-тактичної майстерності, причому їх доля в загальному об'ємі засобів тренування поступово зростає на початок змагань.

Динаміка навантажень змішаної спрямованості на різних етапах першого підготовчого періоду виглядає таким чином: втягуючий мікроцикл - 30%, загально підготовчий - 30%, спеціально- підготовчий - 35%, перед змагальний - 40%.

Динаміка навантажень анаеробної алактатної спрямованості виглядає так: втягуючий мікроцикл - 8%, загально підготовчий мезоцикл - 10%, спеціально підготовчий - 20%, передзмагальний - 20%. Гліколітичної спрямованості відповідно: перший етап - 2%, другий і третій етап - 5%, четвертий етап - 10%.

На другому (основному) етапі підготовки поступово знижується кількість занять, що проводяться в аеробному режимі. У загально підготовчому (7 тижнів) і спеціально-підготовчому (3 тижні) мезоциклах навантаження аеробної спрямованості склали відповідно 45% і 25% від загального об'єму тренувальної роботи, а в перед змагальному мікроциклі (тривалістю 10 днів) - 20%.

Навантаження змішаної спрямованості характеризувалися відносною стабільністю (35%) упродовж майже усього етапу підготовки і значним збільшенням (до 55%) в перед змагальному мікроциклі. Навантаження анаеробної спрямованості планувалася таким чином: анаеробно-алактатної - 15% в загально підготовчому і 25% в спеціально-підготовчому мезоциклах, 20% - в перед змагальному мікроциклі. Анаеробно-гліколітичної - 5% в загально підготовчому, 15% в спеціально - підготовчому мезоциклах і 5% в перед змагальному мікроциклі. Таким чином, основною принциповою відмінністю цієї моделі річного циклу від підготовки, вживаної до теперішнього часу у футболі інвалідів з ДЦП, являлося значне збільшення засобів анаеробної (алактатної і гліколітичної) спрямованості. Згідно з нашою гіпотезою це повинно було сприяти розвитку рухових якостей футболістів (в першу чергу швидкісно-силових якостей і спеціальної витривалості), що позитивним чином може позначитися на результатах змагальної діяльності. Для оцінки ефективності розробленої програми в ході роботи був проведений порівняльний аналіз результатів педагогічного тестування до і після експерименту футболістів контрольної і експериментальної груп (таблиці 2-3).

Таблиця 2 Результати тестування рівня фізичної підготовленості спортсменів-інвалідів з ДЦП (I етап експерименту)