Загальна характеристика комунікаційної парадигми внутрішнього зеленого туризму в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Загальна характеристика комунікаційної парадигми внутрішнього зеленого туризму в Україні

В. В. Перехейда

Окреслено ключові параметри комунікаційної парадигми внутрішнього зеленого туризму в Україні: запити і мотиви відвідувачів, види поїздок, особливості діалогу між туристами, місцевими жителями та владою.

Ключові слова: внутрішній туризм в Україні, комунікаційна парадигма, комунікаційні запити, форми зеленого туризму, комунікаційні бар'єри.

Обозначены основные параметры коммуникационной парадигмы внутреннего зеленого туризма в Украине: запросы и мотивы посетителей, виды поездок, особенности диалога между туристами, местными жителями и властью.

Ключевые слова: внутренний туризм в Украине, коммуникационная парадигма, коммуникационные запросы, формы зеленого туризма, коммуникационные барьеры.

The key parameters of the commumcation parad^m of mternal green tourism іп Ukrarne: needs and motives of vstors, travel forms, features of the drnlogue between tourists, local res^ents and authorities, -- are outlrned.

Key words: domestic tourism in Ukraine, communication paradigm, communication queries, forms of green tourism, communication barriers.

Актуальність дослідження. Сучасний світ переживає не тільки фінансово-економічну та духовну кризи, а й не менш загрозливу за масштабом і наслідками -- екологічну. У ситуації, коли людська діяльність негативно змінює атмосферу, воду і ґрунт, постає питання про відносини людини з природою, їхню комунікацію.

Саме тому і в Україні, і за кордоном набувають актуальності різні форми екологічного (зеленого) туризму. Цей дедалі популярніший напрям організації дозвілля Міжнародна організація з екотуризму (The Internattonal Ecotourism Soriety, TIES) визначає як «відповідальну подорож у природні території, яка передбачає збереження довкілля і поліпшення добробуту місцевого населення» (TIES, 1990) [12]. Концепція екотуризму узгоджується з принципами сталого розвитку людства, які передбачають підтримку недоторканих, а також природоохоронних територій, дбайливе ставлення до природних ресурсів, що перейдуть у спадок наступним поколінням.

У 2012 р. НАН України розробила «Національну парадигму сталого розвитку України», в якій зазначено: «Екотуризм посідає значне місце в регіональних стратегіях забезпечення сталого сільського розвитку та подолання депресивності територій. Екологічні рекреаційні послуги, краса ландшафтів, культурна спадщина є сферами диверсифікації економічної діяльності, перетворюючись у специфічні види місцевих активів, капіталізація яких створює засоби для існування сільських громад поза межами виробництва сільськогосподарської продукції» [4, с. 21]. Таким чином, розвиток екотуризму визнаний важливим завданням як на міжнародному, так і на національному рівнях.

У процитованих документах латентно висловлена теза про те, що екологічний (зелений) туризм є формою задоволення людської потреби в діалозі з природою, що спонукає до його розгляду в соціоко- мунікаційному плані.

Мета статті -- охарактеризувати комунікаційну парадигму внутрішнього зеленого туризму в Україні.

Проблематику зеленого туризму досліджують Дж. Свенсон, С. Будько, В. Гловацька, Т. Дієва, С. Кузик, Л. Оппельд, Н. Рошко, С. Соколенко й інші зарубіжні та вітчизняні вчені.

Екопсихологи Дж. Свенсон (John Swanson) та Дж. Скалл (John Scull) стверджують, що екологізація свідомості -- потреба людини в єдності з природою -- є закономірною відповіддю на цивілізаційні виклики, послаблення зв'язків з довкіллям, забруднення урбанізова- ного середовища тощо [10; 11].

Така постановка питання спонукає до вивчення проблематики зеленого туризму в соціокомунікаційному аспекті -- як новітньої парадигми відносин людини-мандрівника і природи.

Екологізація свідомості та комунікаційних потреб українських туристів.

Згідно з даними дослідження автора, українці, передусім представники міського населення, виявляють значний інтерес до зеленого туризму.

Попри всю привабливість знаменитих місць, відвідання їх інколи виснажує, може навіть завдавати відчутного стресу, адже, зазвичай, це людні місця, де туристові доводиться перебувати в натовпі, від якого він втомлюється. Тому туристична практика виробила нові форми відпочинку -- у єднанні з природою, в середовищі, цілком прийнятному для нервової системи і відмінному від звичайного. Екологічність, автентичність і фінансова доступність -- чинники зеленого туризму, які приваблюють українського внутрішнього мандрівника. Розвиток цього туризму в Україні відбувається в усіх регіонах, та найпопулярнішими серед туристів є садиби в Карпатах і на Поліссі. зелений туризм поїздка

У комунікаційному плані «зелений» турист пов'язаний як з природними об'єктами, так і з іншими людьми, причому не тільки в актуальному часі, а й у майбутньому. Це спонукає до великої відповідальності, що нині називається екологізацією свідомості. Ця нова якість свідомості вже формується в українців, про що свідчать численні тексти взятих автором інтерв'ю, а також проаналізовані дописи Інтернет-користувачів: лейтмотив багатьох із них -- захоплення красою мальовничих куточків України, думка про необхідність берегти природу, підтримувати чистоту на відпочинку. Одне з інтерв'ю (Олена, м. Київ, 53 р., підприємець) апелювало також до складної проблеми утримання зоопарків: «Я не знайома із цією людиною особисто. Але мені дуже симпатичне його ставлення до життя, людей, а в підсумку -- до самого себе особисто. Ідеться про власника приватного зоопарку, який знаходиться в маленькому містечку Мена на Чернігівщині. Кілька років тому ми відпочивали там у санаторії і ходили в цей зоопарк. Дивовижний випадок: на досить великій території споруджені будівлі, призначені для утримання звірів, птахів, плазунів тощо. Усе скромно, але доглянуто. Вельми обширний контингент мешканців: мавпи, вовки, олені, ведмеді... Є навіть лев. Хоч і виглядає трохи «поношеним», але все ж цар звірів!

Найголовніше, що після відвідування цього місця в людях залишається не тільки радість від того, що вони побачили, дізналися, не тільки враження від спілкування з «братами молодшими», але і вдячність людині, яка в наш цинічний час створила все це для інших». Людське ставлення до звірів, забезпечення їм належних умов утримання в провінційному містечку викликає вдячність у киянки. Якщо поставити її розповідь у медійний дискурс про Київський зоологічний парк (негативні повідомлення про жорстоке ставлення до тварин), то стає зрозумілим, чому це справило настільки позитивне враження.

Таким чином, в українців формується потреба збереження та забезпечення сталого розвитку довкілля, що корелює з усвідомленням людиною самої себе як складової природи -- через безпосередній контакт із нею. Тож зелений туризм, із соціокомунікаційного погляду, є діалогом людини з довкіллям, а також інтраперсональною комунікацією, зумовлює нове розуміння власного місця у світі й місії в ньому.

Форми зеленого туризму в Україні як комунікаційні формати

Зелений туризм в Україні розвивається у двох найпоширеніших формах: поїздок в екопоселення й агротуризму (сільського туризму). Конфліктнішими, проблемнішими є комунікації в середовищі екопо- селень.

Та передусім, про поняття: екопоселення -- громади, які мешкають в екологічних будинках (споруджених з натуральних матеріалів або відбудованих покинутих), харчуються дарами природи, займаються землеробством, гончарством та іншими традиційними ремеслами. Дослідниця цього явища Т. Дієва формулює головну мету еко- поселень таким чином: «Створення екологічно, економічно та соціально сталої спільноти, яка існує в гармонії з природою, намагаючись завдавати якомога менше шкоди довкіллю» [2, с. 77].

Поїздки до екопоселень викликають інтерес у туристів, але часто від них залишаються достатньо суперечливі спогади, наприклад:

«Маю досвід відвідування таких поселень.

...Потрібно їхати на якесь свято чи, так би мовити, день відкритих дверей.

Інакше мало чого зрозумієте, так як зовні не дуже відрізняється від села, хіба що хати незвичайні і дерев неплодових більше. Найбільша пам'ятка в таких селищах це -- ЛЮДИ.

А спілкуватися вони особливо не хочуть, тому що для вас вони -- екзотика, а в них відчуття, що до них приїжджають як до зоопарку, а вони в ролі мавпочок -- це мені прямим текстом сказала одна поселенка. Мені було незручно, пототів тоді, коли дізнався, що в літній період роззяви їздять мало не щодня, а на вихідні так натовпами» [7].

В іншому спогаді -- свідчення про те, що незадоволені поселенці брали з туристів гроші за перегляд їхніх домівок. Тож міжособис- тісної гармонії досягти складно: надто різні цінності, моделі життя. Напевно, це комунікаційне середовище цілком можна було б описати як екзотичне, якби воно не містило таких виразних комунікаційних конфліктів.

У працях зарубіжних учених ці моменти теж фіксуються (Martin Mowforth, Ian Munt) [8], (So-Міп Cheong, Marc L. Міііег) [6]. Вони зазначають, що, із соціально-культурної точки зору, найважливішим завданням є усунення відчуття гегемонії однієї культури над іншою.

Екотуризм не повинен ставати «підгляданням» за місцевими -- потрібно забезпечити рівні, партнерські умови для такої зустрічі, рівномірний розподіл «влади», яка наявна на різних рівнях у сфері туризму й постійно змінюється.

Гармонійніше розвивається інший напрям зеленого туризму -- агротуризм (сільський туризм) -- перебування в сільській місцевості, т. зв. туристичних хуторах, де відвідувачі дотримують відповідного способу життя: виконують різні сільськогосподарські роботи, долучаються до місцевої культури. Для певної категорії туристів -- це найкращий відпочинок: спокійна місцевість, навколишні ліси, озера, пагорби, що заспокійливо діють на нервову систему. Зміна напруженої розумової праці на посильну фізичну «переключає» організм в інший режим. Тонізують його також, залежно від сезону, велосипедні та кінні прогулянки, катання на санях і ковзанах, збирання грибів і ягід, полювання, що урізноманітнюють здоровий відпочинок.

Згідно з даними В. Гловацької, «відпочинку в господарствах сільського (зеленого) туризму надають перевагу люди віком від 26 до 50 років, у досліджуваних 30 господарствах цей показник становить 34,4 %. Вікова категорія 19-25 років -- близько 28,4 %, найменш численна -- після 50 років -- 4,6 %... Усі досліджувані господарства пропонують умови проживання, відповідні наявній матеріальній базі (окремий будинок чи спеціально переобладнані кімнати для прийому туристів), та харчування за домовленістю. Особливо розвинена диверсифікація додаткових послуг -- автотранспортні, піші, кінні та ін. екскурсії. Вона зумовлює розвиток різних видів спорту, в т. ч. екстремальних, сприяє реалізації продукції присадибного сільського господарства» [1, с. 8]. Таким чином, агротуризм обирають представники активного працездатного населення, котрих можна поділити на три категорії:

городяни в третьому-четвертому поколінні, для яких відпочинок на селі -- справжня екзотика, занурення в уявну «буколіку»;

шанувальники українських народних традицій, котрі бажають провести час в автентичному середовищі;

туристи з незначним бюджетом (сільський відпочинок є доступнішим, порівняно з морськими чи гірськими курортами), мотивація яких зумовлюється відповідними споживчими можливостями.

Зелені туристи -- місцеві жителі -- влада: проблеми діалогу

Комунікаційне середовище сільського туризму передбачає тісну взаємодію між туристами й місцевими жителями, адже домовленості про такий відпочинок укладаються здебільшого без посередників, завдяки рекомендаціям тих, хто вже бував і відпочивав на «зеленому хуторі».

Тому місцевих мешканців слід долучати та навчати бути активними будівельниками туристичного продукту і досвіду, підвищувати рівень їхньої кваліфікації, що вможливить рівноправний діалог з клієнтами. Адже, як і в разі екопоселень, тут існують загрози надто асиметричного комунікаційного зв'язку. Керівник Туристично-інформаційного центру Закарпаття, викладач кафедри туризму Ужгородського національного університету О. Коваль пропонує такі методи запобігання цьому: «Питання полягає в тому, яким чином садиба себе рекламує. Тобто питання компетентності власників садиби в елементах маркетингу, менеджменту саме сфери туризму. Тобто це питання навчання. Якщо цих знань у власника замало, то його садиба буде менш приваблива на ринку. Друге питання -- це якість послуг і якість самої садиби: проживання, привабливість території, інфраструктура. Тобто, наскільки воно цікаве. Зрозуміло, туди, де погана дорога, де немає чим зайнятися, туристи не приїдуть» [3].

Розбалансовані комунікації, невирішені проблеми сервісу -- вельми поширені. Так, у вересні 2013 р. Яремчанська міська рада Івано-Франківської області на вимогу місцевих жителів, які скаржилися на погіршення стану здоров'я і пов'язували це з роботою вишок операторів МТС і «Київстар», ухвалила рішення про припинення мобільного зв'язку в м. Яремче. Таке рішення викликало значний резонанс -- як підтримку, так і протест.

Ось один з найурівноваженіших коментарів: «...Немає ніякої світової змови, політики чи бізнесу. Прості люди жаліються, і влада вимушена їх слухатися. Операторам, як на мене, без різниці як розвиватиметься ситуація, якщо перенесуть вишку на нейтральну територію -- їм же краще, не будуть платити орендну плату тій лікарні чи об'єктам, з якими був договір про оренду. Якщо ж будуть скарги на якість зв'язку -- оператор скаже, що він добросовісно виконав волю громади.

Позиція міськради теж зрозуміла: якщо стати на бік здорового ґлузду, то звинуватять у змові з бізнесом, операторами і світовими сіоністами, які хочуть убити гордих гуцулів. Тому міськрада стає на бік громади.

Чому прості люди, навіть ті, хто знайомі з фізикою і радіо, мають неповне розуміння принципів зв'язку? Тому що їм ніхто ніколи не пояснював цього. А якщо намагатися пояснити -- звинуватять, що ти проплачений агент оператора зв'язку і світового сіонізму» [9].

Про недостатній рівень усвідомлення важливості комунікаційного чинника свідчать дані, наведені В. Гловацькою: «68,3 % опитаних основним мотивом своєї підприємницької ініціативи у сфері сільського (зеленого) туризму вважають збільшення власних доходів; 11,6 % -- відсутність інших джерел фінансування, внаслідок безробіття; 10,1 % анкетованих господарств указали на фінансову неспроможність, зазначивши, що доходи від їх основної діяльності (сільське господарство) не забезпечують стабільного прожиткового мінімуму. Серед інших мотивів, що спонукали власників господарств до підприємницької діяльності у сфері сільського (зеленого) туризму, визначено: брак спілкування, можливість реалізації підприємницьких здібностей, наявність відповідного ресурсного потенціалу тощо (10 % опитаних)» [1, с. 8].

Таким чином, нині для місцевих жителів їхня зайнятість сервісом у сільському туризмі має суто економічні мотиви -- це лише їхній заробіток. Справді, економічна складова є відчутною: використання місцевих продуктів надає прибуток у ці райони, завдяки туристичним хуторам відкриваються робочі місця тощо. Але поступово в місцевого населення слід сформувати глибше бачення такої діяльності: через семінари, тренінги, іншу просвітницьку роботу. Звісно, за умови дієвого інтересу до агротуризму, тобто реальної підтримки держави, що полегшить вирішення власне економічних завдань.

Про позитивний досвід співпраці з Тернопільським міськрайон- ним центром зайнятості розповідає колишній безробітний, а нині успішний власник «зеленої» бази відпочинку в с. Івачів Тернопільського району: «Сама сільська місцевість, її краєвиди налаштовують людину на відпочинок. Треба тільки створити відповідну інфраструктуру. Я почав з оренди будиночків для відпочивальників. Поряд ставок. Отож люди приїжджають до мене поодинці, сім'ями, цілими компаніями, щоб половити рибку, насолодитися сільським чистим повітрям чи взяти човни напрокат, аби помилуватися зблизька ставковим плесом. Обладнав і спортивні майданчики, придбав спортінвентар. Працює лазня. Біля кожного будинку -- мангал. Є тенти зі столами для колективних забав». Для започаткування власної справи за сприяння міськрайцентру зайнятості він отримав одноразову допомогу з безробіття -- нині він уже заробляє сам [5].

Отже, перед владою стоїть немало завдань щодо підтримки агротуризму, які слід інтегрувати в загальні програми розвитку українського села: газифікація, прокладання доріг, інших комунікацій, контроль над збереженням природних і культурних ресурсів, містобудуванням та архітектурою тощо.

Наприклад, архітектуру й інтер'єр рідко розглядають як складову маркетингу в туризмі, однак для туристів ці елементи середовища мають велике значення. «Фірмовий стиль» дерев'яного зодчества в Карпатах, тридільне планування (хата-сіни-комора) на Поліссі, неповторне начиння (рушники, мисники, лави, піл, домоткані «на- стольники» тощо) -- усе це створює атмосферу, якої зазвичай прагнуть екотуристи. Звісно, вулиці сіл і хуторів, об'єкти інфраструктури (магазини, заправні станції), де розвивається агротуризм, теж мають бути облаштовані й відповідати стилю загального середовища.

Висновки

Комунікаційна парадигма зеленого туризму -- це комплекс матеріальних і духовних складників (ідей, підходів, моделей, об'єктів), що функціонують у його середовищі.

Інтеракції українських внутрішніх туристів нині активно спрямовані на довкілля, асиміляцію з природою, природовідповідний спосіб життя. При цьому провідними комунікаційними запитами відвідувачів є фізична та психічна релаксація, культурний розвиток у межах автентичного середовища, набуття нового досвіду й переосмислення власного буття.

Перспективи подальших досліджень. Вивчення комунікаційної парадигми слід продовжити в напрямі поглиблених досліджень усіх її елементів, зокрема з'ясувати суть комунікаційних бар'єрів, що перешкоджають розвиткові внутрішнього зеленого туризму в Україні, для гармонізації його середовища.

Список літератури

Гловацька В. В. Чинники становлення і утвердження сільського зеленого туризму / В. В. Гловацька // Вісн. Прикарпат. ун-ту. -- 2006. -- Вип. 3. -- С. 100-106.

Дієва Т. С. Феномен екопоселення у світі та в Україні / Т. С. Дієва // Наук. зап. НаУКМА. Сер. соціол. науки. -- 2008. -- Т. 83. -- С. 77-82.

Каралкіна Н. Сільський туризм на Закарпатті: чи відповідає ціна якості й чому ми досі цим не користуємося? [Електронний ресурс] (15.02.13) / Наталія Каралкіна // Ріо. -- Режим доступу: http://www.rionews.com. ua/newspaper/socіo/now/n134516257. -- Назва з екрана.

Размещено на Allbest.ru