Основні складові системи фізичної реабілітації
Відновлення у людей з обмеженими фізичними можливостями тимчасово втрачених або порушених функцій - одне з найважливіших завдань адаптивної рухової реабілітації. Характеристика основних факторів, що зумовлюють виникнення та розвиток спорту інвалідів.
Рубрика | Спорт и туризм |
Вид | контрольная работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 05.12.2018 |
Размер файла | 19,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
Размещено на http://www.allbest.ru
1. Адаптивне фізичне виховання, спортивна фізична культура
Основні поняття адаптивного фізичного виховання.
Адаптивне фізичне виховання (АФВ) - це наука, що вивчає різні аспекти фізичного виховання людей, які втратили на тривалий час або назавжди будь-які функціональні можливості, в тому числі рухові. За визначенням сучасного законодавства, інвалід - це особа зі стійким порушенням функцій організму, яке є наслідком захворювань, травм або вроджених дефектів, засвідчених у встановленому порядку органами охорони здоров'я, що призводить до обмеження її життєдіяльності та потреби в соціальній допомозі та захисті. Сьогодні у більшості розвинутих країн відмовилися від застосування слова інваліду зв'язку з його негативним психологічним навантаженням. Замість цього використовують такі визначення, як недієздатні особи, люди з фізичними вадами, люди з функціональними (фізичними) обмеженнями (порушеннями), люди з особливими потребами, аномальні особистості (діти).
Причини інвалідизації - це екологічні катастрофи, війни, криміногенні ситуації, спадковість, інфекційні захворювання, травми, каліцтва, отримані на виробництві, в побуті, на транспорті тощо. Інвалідність - це повна або часткова втрата внаслідок захворювання, травм і вроджених дефектів здатності до самообслуговування, самостійного пересування, спілкування, контролю власної поведінки, навчання і заняття трудовою діяльністю, тобто стійке порушення (зниження або втрата) загальної або професійної працездатності. Це поняття є одночасно медичним, соціальним і юридичним, оскільки пов'язане зі станом здоров'я людини та її трудовою діяльністю. Інвалідність визначається медико-соціальною експертизою в результаті обстеження органами охорони здоров'я осіб, які частково або повністю втратили здоров'я внаслідок захворювання, травм та вроджених дефектів, що обмежують їхню життєдіяльність, а також осіб, які мають відповідно до законодавства право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов'язків. При цьому встановлюють ступінь обмеження життєдіяльності, працездатності, групу інвалідності, визначають для кожного інваліда відповідно до стану здоров'я вид трудової діяльності та умови праці, які сприяли б відновленню порушених функцій організму. Для кожного інваліда розробляють індивідуальну програму адаптаційно-реабілітаційних заходів. Соціальний захист інвалідів - це система правових, економічних і соціально-побутових заходів, спрямованих на забезпечення потреб людей з обмеженими фізичними можливостями у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній професійній та громадській діяльності та реалізації ними прав і свобод на рівні з усіма громадянами держави. Реабілітація інвалідів - система медичних, професійних і соціальних заходів, спрямованих на відновлення порушених функцій організму людей з обмеженими фізичними можливостями, компенсацію обмежень їхньої життєдіяльності, соціально-професійну адаптацію та інтеграцію їх до суспільства.
Адаптивна рухова реабілітація спрямована на відновлення у людей з обмеженими фізичними можливостями тимчасово втрачених або порушених функцій (крім втрачених або порушених на тривалий час у зв'язку з основним захворюванням -- причиною інвалідності) після перенесених захворювань, травм, фізичних і психічних перенапружень, які виникли у процесі будь-якого виду діяльності або будь-яких життєвих обставин. Реалізується з метою формування у людини адекватних психомоторних реакцій на те чи інше захворювання, її орієнтації на використання природних, екологічно виправданих засобів, які стимулювали б швидку нормалізацію функцій організму; навчання її вміння самостійно застосовувати відповідні комплекси фізичних вправ, прийоми самомасажу, загартовуючі процедури, фізіотерапевтичні методи та ін. Індивідуальна програма реабілітації й адаптації інваліда - це комплекс оптимальних для конкретної людини видів, форм, об'єктів, термінів і порядку проведення реабілітаційних заходів.
Дефектологія - це система наук, яка вивчає психофізичні особливості розвитку осіб із фізичними та психічними вадами, закономірності їх виховання, освіти, навчання.
Дефектологія поєднує ряд спеціальних напрямів:
Олігофренопедагогіка - розвиває виховання розумово відсталих осіб;
Сурдопедагогіка - педагогіку глухих і тих, хто слабко чує; Логопедія - корекцію мовних порушень;
Тифлопедагогіка - педагогіку сліпих і тих, хто слабко бачить;
Тифлосурдопедагогіка - виховання, розвиток, адаптацію й реабілітацію сліпоглухонімих людей.
Адаптивна фізична культура - це соціальний феномен, головною метою якого є соціалізація людей з обмеженими фізичними можливостями, та їх лікування за допомогою фізичних вправ і фізіотерапевтичних процедур.
Досить «молоде» на сьогодні поняття - адаптивна фізична рекреація. Її зміст спрямований на активізацію, підтримання й відновлення фізичних сил, які витрачаються людьми з обмеженими фізичними можливостями за час будь-якої діяльності: роботи, навчання, спорту і на профілактику стомлення, на розваги, цікаве проведення вільного часу, оздоровлення, «підвищення рівня життєздатності через задоволення». Основна ідея адаптивної фізичної рекреації полягає в забезпеченні психологічного комфорту й зацікавленості людей, які беруть в ній участь, за рахунок повної свободи вибору засобів, методів і форм занять Спорт інвалідів, або адаптивний спорт, переслідує мету - формувати у людей з обмеженими фізичними можливостями високу спортивну майстерність і досягнення ними найвищих результатів у різних видах змагальної діяльності людей, які мають аналогічні проблеми зі здоров'ям. Містить у собі три головних напрями: параолімпійський рух, Спеціальну олімпіаду та Всесвітні ігри глухих («Тихі ігри»), які охоплюють інвалідів практично всіх нозологій. Значення адаптивного спорту полягає в тому, що психологічна дія спортивних тренувань і змагань полегшує компенсацію фізичних, психічних і соціальних змін особистості інваліда; підвищує психоемоційну стійкість, нормалізує соціальну значущість в умовах стресу. Дозоване застосування підвищених фізичних навантажень під час занять спортом виявляє резервні можливості організму, підвищує комунікативну активність. АФВ відрізняється від фізичної реабілітації наявністю в його змісті значного обсягу спортивних ігор і рекреативних заходів, цілеспрямованості для заохочення до спортивних занять, по можливості, найбільшої кількості учасників -- як інвалідів, так і здорових осіб. Від спорту АФВ відрізняє адаптаційно-оздоровча спрямованість та орієнтація на досягнення, насамперед, взаєморозуміння, співпереживання, взаємодопомоги та дружніх відносин, які забезпечують об'єднання людей з різними фізичними можливостями.
Фізична культура, фізкультура -- складова частина культури, пов'язана з системою фізичного виховання, організації спорту, спеціальних наукових дослідів, технічних засобів, потрібних для фізичного виховання і спорту, суспільної та особистої гігієни, раціональної організації активного відпочинку тощо. Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру.
Основними показниками стану фізичної культури і спорту є:
- рівень здоров'я і фізичного розвитку різних верств населення;
- ступінь використання фізичної культури в різних сферах діяльності, рівень розвитку системи фізичного виховання, самодіяльного масового спорту;
- високі досягнення спортсменів України в окремих видах спорту;
- рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами, спортивними спорудами та майном.
Аспекти фізичної культури
1. Діяльнісний аспект, який включає доцільну рухову активність у вигляді різних форм фізичних вправ, спрямованих на формування необхідних в житті рухових умінь і навичок; розвиток життєво важливих фізичних здібностей; оптимізацію здоров'я і працездатності.
2. Предметно-ціннісний аспект представлений матеріальними (матеріально-технічні засоби) і духовними (наукові знання, методи) цінностями, створеними суспільством для забезпечення ефективності фізкультурної діяльності.
3. Результативний аспект характеризується сукупністю корисних результатів використання фізичної культури, які виражаються у володінні людиною її цінностями, надбанні нею високого рівня фізичної дієздатності. Найсуттєвішим результатом повноцінного використання фізичної культури є виховання готовності людини взяти на себе відповідальність за свій фізичний стан і здоров'я після закінчення шкільного курсу "фізична культура".
2. Фізична реабілітація
Фізична реабілітація - система заходів, спрямованих на вироблення і застосування комплексів фізичних вправ на різних етапах лікування і реабілітації, що забезпечують функціональне відновлення особи, виявляють і розвивають резервні і компенсаторні можливості організму шляхом вироблення нових рухів, компенсаторних навичок, користування технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення.
Мета фізичної реабілітації - відновлення працездатності чи пристосування до повноцінного виконання хворою людиною професійних та соціальних функцій.
Завданняфізичної реабілітації:
- мобілізація резервних сил організму;
- активізація захисних і пристосувальних механізмів;
- попередження ускладнень та рецидивів захворювання;
- прискорення відновлення функції різних органів та систем;
- скорочення термінів клінічного та функціонального відновлення;
- тренування та загартування організму;
- відновлення працездатності.
Фізична реабілітація включає: лікувальну фізичну культуру, лікувальний масаж, фізіотерапію, механотерапію, працетерапію, кінезотерапію, егротерапію, консультування, мануальну терапію, рефлексотерапію, фітотерапію, гомеопатичну терапію, ароматерапію, природні фізичні чинники, загартування.
Установи, що реалізують реабілітаційні програми
Основними виконавцями реабілітаційних програм, в першу чергу, є:
- реабілітаційно-лікувальні (лікувально-профілактичні),
- реабілітаційно-оздоровчі,
- реабілітаційно-протезні установи.
3. Фізичні вправи різного виду і типу, їх роль у процесі фізичної реабілітації, рекреації і адаптації
Для збільшення об'єму рухової активності, отримання задоволення від активного відпочинку, профілактики захворювань найбільш ефективними будуть циклічні вправи низької або помірної інтенсивності (аеробної спрямованості), тобто такі навантаження при яких задіяно більше 2/3 м'язового масиву і які можна продовжувати протягом тривалого часу. До них належать:
- ходьба;
- біг;
- плавання і водні види рухової активності (акваеробіка, акваджогінг);
- ходьба на лижах;
- ковзани;
- їзда на велосипеді;
- веслування;
- танцювальна аеробіка (хіп-хоп, салса, латина, сіті-джем тощо);
- степ-аеробіка;
- фітнес-програми з використанням кардіоваскулярних тренажерів (спінбайк-аеробіка).
Заняття плаванням рекомендовано усім здоровим людям незалежно від віку. Позитивний вплив плавання зумовлено такими чинниками:
- виконання рухів у горизонтальному положенні, що полегшує навантаження;
- розвантаження хребта, розвитком гнучкості та покращення осанки;
- гідромасаж шкіри, що сприяє покращенню вегетативних функцій, рефлекторної стимуляції серця, покращенню периферійного кровообігу;
- позитивним впливом на нервову систему, стимулюванням діяльності головного мозку, підвищенням рухливості нервових процесів;
- покращенням функції дихальної системи;
- загартування;
- значними витратами енергії, що зумовлено необхідністю переборювати опір води та тепловіддачею.
Внаслідок цього плавання використовують і як лікувальний засіб при порушеннях осанки, гіпертонії (І-ІІ стадії), ішемічної хвороби серця (І стадія), опорно-рухового апарату.
4. Адаптивні можливості спортивного міжнародного рівня
Фактори, що зумовлюють виникнення та розвиток спорту інвалідів.
При вивченні будь-якого явища в природі або суспільстві основоположним є питання про те, що зумовило його появу і регулює функціонування в даний час і розвиток в майбутньому, тому структуру системи знань про спорт інвалідів варто ідентифікувати із структурою та особливостями ґенези цього соціального явища.
Наприклад, сучасна наука про олімпійський спорт - закономірний результат тривалої аналітичної пізнавальної діяльності з історії Олімпійських ігор стародавньої Греції, відродження Олімпійських ігор та розвитку сучасного олімпійського руху, цілісна система знань про витоки олімпійського спорту, його сутність, поняття, місце та функціонування у суспільстві, зміст та форми змагальної діяльності й спортивної підготовки тощо.
Суспільне явище „спорт інвалідів” - складова фізичної культури як частини загальної культури суспільства та міжнародного олімпійського руху як найбільшого соціального руху сучасної епохи також виникає і функціонує під впливом різноманітних соціальних чинників та, в свою чергу, здійснює значний вплив на суспільство. Такими чинниками є соціально-культурні, ідеологічні та соціально-політичні, соціально-економічні та особистісні фактори.
Соціально-політичні та ідеологічні фактори. Незважаючи на яскраво виражену гуманістичну спрямованість, спортивному руху інвалідів не вдалося уникнути негативного впливу спроб свого використання у політичному протистоянні. Так, у 1980 р. VI Параолімпійські ігри відбулися у Арнемі (Нідерланди) у зв'язку з тим, що „у СРСР інвалідів немає”, незважаючи на участь радянських спортсменів з вадами слуху у Міжнародних іграх глухих починаючи з 1957 р.; політичні та організаційні протиріччя стали причиною відокремленого проведення VIІ Параолімпійських ігор 1984 р. у Нью-Йорку та Сток- Мандевілі тощо. В свою чергу, лише положення про можливість участі у Іграх Олімпіад виключно країн, що беруть участь у параолімпійському русі, змусило СРСР звернути увагу на розвиток спорту інвалідів. У сучасний період спорт інвалідів сам стає одним із важливих чинників суспільного та політичного життя. Організація Об'єднаних Націй оголосила 1986 р. Міжнародним роком Спеціальних Олімпіад, У 1995 р. Папа Іоанн Павло II видав перший за всю 2000-річну історію християнства Папський Декрет на підтримку спортивних змагань, відзначивши перемогу людини над фатальними наслідками долі, щороку відзначається міжнародний день інвалідів тощо.
5. Фізична і соціальна реабілітація інвалідів засобами фізичної культури
інвалід адаптивний руховий реабілітація
В багатьох розвинутих країнах Європи питання о прийнятті адекватних мір у підтримку людей з обмеженими можливостями поставлено у практичну плоскість. Той факт, що інваліди можуть бути такими ж корисними членами суспільства, як і здорові люди, стає усе очевиднішим. Та головна задача суспільства - не тільки утримувати інвалідів за свій рахунок, а допомогти їм сьогодні, реалізувати їх можливості та здібності які вони мають.
В останні роки в Україні з'явився позитивний здвиг з впровадження у оздоровчий процес, освіту, коли люди з обмеженими можливостями стали вступати до вищих навчальних закладів та отримувати вищу спеціальну освіту разом з звичайними, здоровими людьми. Вони сьогодні разом навчаються, спілкуються між собою та пристосовуються до сучасних, реальних умов нашого соціального життя в країні, причому не гірше за здорових людей.
Усе це стало можливим у наслідок широкого впровадження у навчально-виховний процес сучасних науково обґрунтованих оздоровчих методів фізичної, психологічної, педагогічної, духовної та медичної реабілітації.
Умовна схема сучасної комплексної реабілітації людей з обмеженими можливостями може бути представлена нами у наступному вигляді:
- педагогічна (професійна реабілітація) - забезпечує реабілітацію людини як суб'єкта життєдіяльності;
- психологічна реабілітація - сприяє мотивації людини до оволодіння професійними здібностями та формує особистість;
- соціальна реабілітація - забезпечує інтеграцію людини до суспільства, як соціального суб'єкта;
- духовна реабілітація - забезпечує реабілітацію людини, як суб'єкта культури, спадщини та носія культурних традицій;
- медична та фізична реабілітація - забезпечує лікування та реабілітацію людини на рівні існування як біологічного організму.
Тільки єдність дій усіх цих компонентів можливо розраховувати на позитивний успіх у роботі з студентами-інвалідами з інтеграції їх у майбутньому у сучасне суспільство.
Як відомо у світі налічується зараз близько 500 млн. інвалідів, в тому числі 3 млн. в Україні. При цьому особливу категорію серед них складають студенти ВНЗів. У вищих навчальних закладах України ІІІ-ІV рівнів акредитації сьогодні навчається більше 3800 студентів-інвалідів. Це приводить до актуалізації втручання методів та засобів сучасної фізичної та психологічної оздоровчої реабілітації студентів-інвалідів в Україні.
Для вирішення сучасних проблем в роботі з студентами-інвалідами потрібні і час, і кошти. При спілкуванні з студентами-інвалідами педагогам і фахівцям реабілітологам, слід звернути увагу на те, що:
- кожна людина з особливими потребами потребує особливого психологічного ставлення до неї;
- до кожного студента-інваліда необхідно застосовувати компетентністно-особистий педагогічний підхід;
- необхідно сьогодні створювати сучасну систему комплексної, соціальної, багатопрофільної реабілітації, яка повинна бути спрямована на забезпечення відносно незалежної життєдіяльності інвалідів.
Тому не обійтись нам сьогодні без сучасної реабілітаційної інфраструктури європейського рівня. Втручання спортивно-відновного оснащення, для чого треба звернути увагу до наших спонсорів на відповідну допомогу студентам інвалідам.
Література
1. Афанасьев О.В. Дыхание по методам Стрельниково, Бутейко и другие дыхательные практики. - СПб.: Астрель. - 2007. - 158 с.
2. Боса Г.Г. Медико-реабілітаційний супровід навчання студентів з інзалідністю // VII Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: 36. тез доповідей. - К., 2007. - С. 45-47.
3. Добровольская Т.А. Инвалиды: дискриминируемое меньшинство / Т.А. Добровольская, Н.Б. Шабалина // Социологическое . исследование. - 1992, № 5.
4. Розвиток рефлексії і використання її в професійній діяльності фізичних реабілітологів. / О.М. Кириллов, В.О. Мітюков, В.Й. Ороховський, М.І. Томашевський [та ін.] // Матеріали XIIІ Конгресу Світової федерації українських лікарських товариств 30 вересня-03 жовтня 2010 року. - Львів-Київ-Чікаго. 2010. - С. 718.
5. Лляной Ю.О. Деякі проблеми фізичної та соціальної реабілітації молоді, яка має фізичні вади / Лляной Ю.О. // Молодіжні проблеми в Україні: стан та шляхи вирішення - 3б. наук.-метод. статей . - Львів, 1997. - С. 102-105.
6. Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування сучасних структур, форм та методів фізичної реабілітації при оздоровлені студентів-інвалідів. / В.О. Мітюков, О.В. Самсонов, А.В. Сімарова [та ін.] // Новітні технології підготовки фахівців вищої школи в сучасних умовах // Зб. наукових праць. Всеукраїнська науково-практична конференція (2-4 листопада 2011) - Горлівка. - 2011. - С. 64-70.
7. Мітюков В.О. Модифікація способу життя, рух і дихання по Бутейко - фізична реабілітація хворих та інвалідів (клініко-фізіологічне обґрунтування) / В.О. Мітюков // Новітні технології підготовки фахівців вищої школи в сучасних умовах. Матеріали ІІІ всеукраїнська науково-практичної конференції. Горлівський Регіональний інститут ВНЗ ВМУРоЛ «Україна». - Горлівка. - 2008. - С. 42-52.
8. Проблема спорта для инвалидов как часть олимпийского движения в Украине / Овчаренко Т. [и др.] // Современный параолимпийский спорт: 2-й международный конгресс: Тез. докл. - К., 1997. - С. 206.
9. Огу Э.В. Образование как начало профессиональной реабилитации инвалидов. / Новітні технології підготовки фахівців вищої школи в сучасних умовах. Збірник наукових праць // Всеукраїнська науково-практична конференція (2-4 листопада 2011) - Горлівка. - 2011. - С. 138-140.
10. Томашевский Н.И. Реабилитация модификацией образа жизни инвалидов при синдроме хронической усталости // Н.И. Томашевский, В.А. Митюков, А.Н. Кириллов, А.Н. Ярош // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. Тези доповідей Сьома міжнародна науково-практична конференція. - К. університет «Україна». - 2007 р. - С. 426-427.
11. Рубцова Н.О. К проблеме формирования инфраструктуры системы физической культуры и спорта для инвалидов // Теория и практика физической культуры.- 1998. - № 1. - С. 41 - 44.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Полягання адаптивної фізичної культури в Росії, як найбільш ефективного комплексу заходів щодо соціального захисту інвалідів у сфері їх соціальної адаптації. Значення Фізичної реабілітації при інтеграції в суспільство осіб з обмеженими можливостями.
реферат [21,4 K], добавлен 08.10.2010Виникнення фізичної культури як частини загальнолюдської культури. Високий рівень розвитку фізичної культури в Стародавній Греції. Військова спрямованість спортивної культури Стародавнього Сходу. Видовищність як головна риса спорту в епоху імператорства.
реферат [20,8 K], добавлен 31.03.2011Особливості проведення масових змагань спортсменів Параолімпійських нозологій. Організаційні і соціальні аспекти розвитку спорту інвалідів. Відновлення і розширення у людини рухової активності. Реабілітація інвалідів засобами фізичного виховання.
реферат [27,1 K], добавлен 20.04.2015Виникнення та розвиток велосипедного спорту. Особливості тренування і змагальної діяльності юних спортсменів. Аналіз вікових особливостей та рухових можливостей велосипедистів 9-12 років, параметри фізичної підготовленості і медико-біологічні показники.
курсовая работа [2,1 M], добавлен 02.06.2011Розробка соціальних стандартів для різних груп населення у галузі фізичної культури та спорту, зокрема стосовно рівня фізичної підготовленості та функціонального стану. Аналіз забезпеченості жителів Запоріжжя дитячо-юнацькими спортивними школами.
реферат [51,3 K], добавлен 22.11.2010Стан розвитку фізичної культури та спорту в Україні. Аналіз закордонного досвіду удосконалення цього питання в перехідні періоди розвитку країн. Конкретні механізми підтримки розвитку фізичної культури та спорту в сучасних умовах децентралізації.
статья [23,3 K], добавлен 31.08.2017Основні напрямки розвитку, проблеми, що гальмують розвиток, і, навпаки, позитивні моменти, що зумовлюють перспективність розвитку туризму у Запорізькому регіоні на сьогоднішній день. Острів Хортиця – зона відпочинку та одне з "Семи чудес України".
курсовая работа [56,3 K], добавлен 03.09.2013Загальна характеристика захворювань суглобів. Етіологія, патогенез, клініка артрозів. Особливості лікувальної фізичної культури. Методика лікувального масажу. Фізіотерапевтичні процедури при реабілітації. Особливості застосування механотерапії і працетера
курсовая работа [1,3 M], добавлен 07.02.2009Характерні особливості і структура тактичної підготовки спортсменів. Фізичні якості як складові фізичної підготовки спортсменів. Спеціальні вправи для розвитку сили в боротьбі. Контроль за швидкісними якостями. Контроль за рівнем розвитку витривалості.
курсовая работа [50,6 K], добавлен 19.12.2013Проблема пошуку сучасних та ефективних засобів підвищення рухової активності і фізичної підготовленості підлітків. Розробка фітнес-технології для підвищення фізичної підготовленості підлітків на основі застосування напрямків фітнесу, її ефективність.
автореферат [24,3 K], добавлен 16.04.2009