Вплив ідентичного тренувального процесу на функціональний стан висококваліфікованих спортсменів обох статей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив ідентичного тренувального процесу на функціональний стан висококваліфікованих спортсменів обох статей

Михалюк Є.Л.

Багаторічний тренувальний процес в одному і тому ж виді спорту однаково впливає на організм чоловіків і жінок, що виражається в зниженні, а часом і відсутності вірогідних відмінностей у спортсменів високого класу з боку величин варіабельності серцевого ритму, центральної гемодинаміки і фізичної працездатності.

Ключові слова: спортсмени високого класу, чоловіки, жінки, відмінності і подібності показників функціонального стану.

Постановка проблеми. Бурхлива емансипація жіночого спорту призвела до того, що практично не залишилось суто чоловічих видів. Жіночими стали: сучасне п'ятиборство, тхеквондо, триатлон, важка атлетика, водне поло, бобслей, скелетон, вільна боротьба, бокс. Однак наукові й теоретичні розробки останнього десятиліття не встигають за розширенням меж жіночого спорту. Т.С. Соболева [18] вважає, що "сучасний рівень знань про специфічні особливості жіночого організму і його реакції на інтенсивні, часто екстремальні тренувальні та змагальні навантаження, що характерні для окремих видів спорту, є досить скромним, швидше гіпотетичним, ніж глибоко науковим".

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В останні роки все частіше з'являються наукові роботи, в яких автори, на підставі багаторічних досліджень приходять до висновків, які свідчать про те, що в підготовці чоловіків і жінок в спорті подібностей значно більше, ніж відмінностей. Так, С.В. Булгаченко із співавт. [4] вважає, що в ідеології, методології та технології підготовки, зокрема гімнастів і гімнасток вищої кваліфікації, принципових відмінностей немає.

І.А. Грец [5], провівши аналіз впливу диморфних відмінностей на рівень світових рекордів у плаванні, встановила, що різниця між досягненнями чоловіків і жінок поступово згладжується. Більш швидке зростання досягнень жінок пояснюється в основному тим, що тренери з великим стажем педагогічної діяльності використовують на практиці принципи і методи сучасного тренування чоловіків, при підготовці спортсменок високої кваліфікації.

Успішні виступи жінок в міжнародних змаганнях та рекорди, встановлені ними, які з часом стали стрімко рости і наближатися до досягнень чоловіків, створили підстави розглядати відмінності в спортивних досягненнях представників обох статей як комплексну диморфну проблему, що включає в себе теоретико - методологічні, спортивно-педагогічні, біологічні, психологічні та соціальні аспекти [6].

І.А. Грец [5] наводить дані скорочення різниці в рекордних показниках чоловіків і жінок майже на всіх дистанціях швидкісного бігу на ковзанах, які помітно скорочуються і в даний час в бігу на 500 і 1000 м складають 8,78% і 8,94 %, відповідно. Відмінності в рівні і темпах прогресу рекордних досягнень в швидкісному бігу на ковзанах у жінок, порівняно з чоловіками пов'язані, в тому числі, зі статевими особливостями адаптації спортсменів до тренувальних і змагальних навантажень в процесі багаторічної підготовки, з вдосконаленням системи відбору та підготовки обдарованих спортсменів та ін. [6].

Згідно з даними І.А. Грец із співавт. [8], основною відмінністю плавців високого класу жінок від чоловіків є невелика маса тіла по відношенню до довжини тіла. В швидкісно-силових видах плавання жінки домагаються високих швидкостей за рахунок гідродинамічних якостей плавучості, обтічності і рівноваги. Зазначена швидкість забезпечується дуже високим ступенем вираженості статевого диморфізму за величиною абсолютної жирової маси тіла, де жінки значно випереджають чоловіків. Диморфічні відмінності зменшуються в міру збільшення довжини дистанції, що особливо яскраво виражено в плаванні вільним стилем на дистанції 1500 м, а найвищі статеві відмінності виявлені при плаванні на спринтерські дистанції [7]. Автор більш швидкий ріст досягнень жінок пояснює більш пізнім приходом їх в спорт вищих досягнень і застосуванням в своїй підготовці самого цінного з досвіду чоловіків, що було використано тренерами на практиці, при підготовці спортсменок високої кваліфікації.

Відомо, що організм жінки реагує на регулярні фізичні навантаження так само, як і організм чоловіка, тому фізіологічні реакції на фізичне навантаження і механізми, що визначають функціональні можливості організму і їх зміни під впливом тренування, у чоловіків і жінок принципово не розрізняються.

Дослідженнями останніх років знайдена чітка закономірність зближення спортивного результату у висококваліфікованих спортсменів обох статей, які спеціалізуються в одному і тому ж виді спорту, в міру зближення їх морфологічних і функціональних показників, що обумовлює можливість досягнення високого спортивного результату. Особливо яскраво ця закономірність простежується в плаванні, бігу на довгі і марафонські дистанції. Показано, що ознаки, близькі за рівнем розвитку у спортсменів обох статей, сприяють зближенню функціональних можливостей і спортивних результатів спортсменів, а ознаки, які дуже різняться, є обмеженням в досягненні жінками результатів, близьких до чоловіків [2].

Високий ступінь статевого диморфізму в показниках м'язової і кісткової маси тіла легкоатлетів- метальників високого класу встановила І.А. Грец із співавт. [9]. Так, у штовхальників ядра і метальників диска відсутні статеві відмінності в абсолютних показниках жирової маси, внаслідок адаптації до специфічних тренувальних впливів, при яких відбувається гіпертрофія кісткової тканини, збільшення м'язової маси та посилення скелета.

Багато дослідників звертають увагу на зменшення відмінностей у рівні спортивних результатів у міру зростання фактора витривалості, що свідчить про відносно великі функціональні можливості жіночого організму на фізичні навантаження з переважним проявом витривалості, ніж до швидкісних навантажень [19]. Тобто у них, у зв'язку з особливостями кількісних параметрів будови і функціонування спостерігається дещо інша пристосовність організму, що дозволяє переносити більш великі навантаження в порівнянні з чоловіками.

Деякі вчені різницю спортивних досягнень жінок і чоловіків в стаєрський видах спорту пояснюють меншими, у перших, ряду показників функціональних можливостей, які визначають аеробну працездатність - максимальне споживання кисню (МСК), концентрацію гемоглобіну в крові, її кисневу ємкість, обсяг циркулюючої крові, легеневу вентиляцію та ін.

Дані Т.Ф. Абрамової із співавт. [1], отримані при вивченні показників морфології серця і механізмів адаптації кардіогемодинаміки, типів кровообігу (ТК) та ін. також підтверджують зниження статевих відмінностей у висококваліфікованих спортсменів в процесі багаторічного відбору в умовах спортивної діяльності.

Думки дослідників розходяться в переважанні того чи іншого типу кровообігу у спортсменок. Одні автори вважають, що у жінок, які займаються спортом, частіше зустрічається гіпокинетичний ТК [11], інші [13], вважають, що еукінетичний. Разом з тим Ф.О. Йорданська [12] вважає, що ТК у кваліфікованих спортсменів більше залежить від спрямованості тренувального процесу на розвиток тих чи інших фізичних якостей, а також від періоду тренувального процесу, але не від статі.

В спортивно-медичній літературі давно існує думка про те, що у спортсменок на 15,0-30,0% менша фізична працездатність, ніж у спортсменів-чоловіків [3 та ін.]. Нами на великому статистичному матеріалі показано, що за умови формування строго однорідних груп порівняння, враховуючи вік, масу тіла, спортивну кваліфікацію і конкретний вид спорту, відсоток відмінностей набагато менший, а часом ці відмінності відсутні, оскільки фізична працездатність залежить від частки аеробних механізмів забезпечення м'язової роботи [17]. На підтвердження цьому Ф.О. Йорданська із співавт. [12], наводить дані величини МСК у найсильніших російських плавців, що складають у жінок 65-70 мл/хв/кг, а у чоловіків - 70-76 мл/хв/кг (різниця в середньому 8,1%), тобто не набагато більше.

Нам зустрілися поодинокі роботи, в яких вивчалися статеві відмінності вегетативної регуляції. Так, результати порівняльного дослідження жінок і чоловіків, які займаються силовими видами спорту (важка атлетика, гирьовий спорт, пауерліфтинг) від I-го розряду до МСМК у віці від 18-ти до 27-ми років показали, що серед показників варіабельності серцевого ритму у них відсутні вірогідні відмінності [10]. У той же час, незважаючи на тенденцію до зближення змісту, спрямованості, структури, обсягу та інтенсивності тренувальних занять О.Н. Кудря [14] виявила зниження функціональної активності симпатичного відділу ВНС на всіх етапах річного циклу у спортсменок високого класу, які займаються шорт-треком, в порівнянні з юнаками. спорт серцевий ритм гемодинаміка

Мета роботи: вивчити стан вегетативної нервової системи, центральної гемодинаміки і фізичної працездатності у спортсменів високого класу спринтерів в легкій атлетиці та плаванні і порівняти за статтю інтегральні показники, що характеризують їх функціональний стан.

Матеріали і методи дослідження. Нами обстежено 249 спортсменів кваліфікації від I-го розряду до заслуженого майстра спорту (ЗМС), з них 134 чоловіків і 115 жінок. Це легкоатлети, бігуни на дистанції 100-400 метрів - 121 особа (74 чоловіка та 47 жінок), плавці на дистанції 50-100 метрів - 56 осіб (25 чоловіків і 31 жінка), плавці на дистанції 200-400 метрів - 72 людини (35 чоловіків і 37 жінок) [15, 16].

Для аналізу вегетативної регуляції серцевої діяльності використовували математичні методи аналізу варіабельності серцевого ритму (ВСР). Виділяли такі характеристики: мода (Мо, с), амплітуда моди (АМо,%), варіаційний розмах (Д, с). Розраховували ряд похідних показників: індекс вегетативної рівноваги (АМо/Д,%/с), вегетативний показник ритму (ВПР, 1/с²), показник адекватності процесів регуляції (ПАПР,%/с), індекс напруги (ІН, відн.од.). Аналіз і оцінка частотних компонентів серцевого ритму проводилась шляхом дослідження спектральних показників автокореляційних функцій: загальна потужність спектра ТР (мс²), потужність в діапазоні дуже низьких частот VLF (мс²), потужність в діапазоні низьких LF (мс²) і високих HF (мс²) частот, LF і HF в нормалізованих одиницях (LFn,%, HFn,%), співвідношення LF/HF (відн.од.).

Центральну гемодинаміку вивчали методом автоматизованої тетраполярної реографії за W.Kubicek et al. (1970) в модифікації Ю.Т. Пушкаря із співавт. (1970). Розраховували ударний і хвилинний об'єми крові (УО, ХОК), ударний і серцевий індекси (УІ, СІ), загальний і питомий периферичний опір судин (ЗПОС, ППОС).

Визначення фізичної працездатності здійснювали за загальноприйнятою методикою на велоергометрі з використанням субмаксимального тесту PWC₁₇₀ [20] і розрахунком відносної величини фізичної працездатності, тобто PWCh^ht.

Результати дослідження. Проведений нами аналіз світових рекордів у бігу на дистанції від 100 до 400 метрів показав, що різниця в результатах чоловіків і жінок становить 9,49% у бігунів на 100 метрів, 11,2% - у бігу на 200 метрів і 10,23% - у бігу на 400 метрів.

Серед інтегральних показників варіабельності серцевого ритму (LF/HF, ІН) у спортсменів рівня МС (майстер спорту)-МСМК (майстер спорту міжнародного класу) вірогідні відмінності за статтю були відсутні у плавців на дистанції 50-100 і 200-400 метрів. Зокрема, у перших індекс напруги регуляторних систем (ІН), який вказує на ступінь централізації управління серцевим ритмом склав у чоловіків 53,18±19,01 проти 55,74±12,75 відн.од. у жінок (p>0,05), що свідчить про перевагу парасимпатичної ланки ВНС в обох групах спортсменів. У плавців на дистанції 200-400 метрів ці величини склали, відповідно 84,63±19,8 і 59,95±7,64 відн.од. (p>0,05).

У спортсменів кваліфікації I розряд-КМС (кандидат в майстри спорту) були відсутні вірогідні відмінності показника ІН у бігунів на дистанції 100-400 метрів (77,32±10,56 проти 86,22±10,44 відн.од., p>0,05) і плавців на дистанції 200-400 метрів, у яких зафіксовано перевагу парасимпатичної ланки ВНС, відповідно 64,24±8,94 проти 49,03±13,17 відн.од. (p>0,05).

Серед інтегральних показників центральної гемодинаміки (УІ, СІ) спортсменів рівня МС-МСМК були відсутні вірогідні відмінності за статтю у бігунів на дистанції 100-400 метрів, зокрема показник СІ склав у них 2,621±0,063 у чоловіків і 2,841±0,270 л/хв/м² у жінок (p>0,05). Тендерні відмінності цих показників були відсутні у плавців, які спеціалізуються на дистанції 50-100 метрів рівня МС-МСМК, відповідно 2,550±0,092 проти 2,555±0,084 л/хв/м² (p>0,05) і плавців на дистанції 200-400 метрів, відповідно 2,688±0,102 проти 2,621±0,100 л/хв/м² (p>0,05). Показово, що у плавців обох груп середні величини СІ відповідали найбільш вигідному гіпокінетичному ТК. У спортсменів кваліфікації I розряд-КМС були відсутні вірогідні відмінності величини СІ у плавців на дистанції 50-100 метрів, відповідно 2,998±0,131 проти 2,737±0,093 л/хв/м² (p>0,05) і на дистанції 200-400 метрів, відповідно 2,872±0,065 проти 2,878±0,139 л/хв/м² (p>0,05).

Слід зауважити, що тенденція на зближення досліджуваних показників поширюється і на типи кровообігу. Так, за ТК були відсутні вірогідні відмінності у чоловіків і жінок, які спеціалізуються в бігу на дистанції 100-400 метрів рівня МС-МСМК. Відсоткове співвідношення ТК, яке вказує на превалювання гіпокінетичного ТК зафіксовано у спортсменів рівня МС-МСМК. Це бігуни на дистанції 100-400 метрів, плавці на дистанції 50-100 і 200-400 метрів, а також плавці на 50-100 метрів кваліфікації I розряд-КМС. Важливо відзначити, що серед плавців рівня МС-МСМК на дистанції 50-100 і 200-400 метрів були відсутні спортсмени з гіперкінетичним ТК.

Гендерні відмінності були відсутні також серед спортсменів за відносною величиною фізичної працездатності (PWCl7₀/кг). Так, у бігунів на дистанції 100-400 метрів рівня МС-МСМК ці величини склали в середньому 24,69±1,53 у чоловіків і 22,14±1,52 кгм/хв/кг у жінок (p>0,05). У плавців на дистанції 50-100 метрів аналогічного рівня майстерності ці величини склали, відповідно 20,29±0,70 і 20,78±1,70 кгм/хв/кг (p>0,05). Серед спортсменів кваліфікації I розряд-КМС були відсутні вірогідні відмінності за статтю показника PWC^/кг у бігунів на дистанції 100-400 метрів, відповідно 20,97±0,58 і 19,97±0,98 кгм/хв/кг (p>0,05), плавців на дистанції 50-100 метрів, відповідно 18,93±0,92 і 19,25±0,86 кгм/хв/кг (p>0,05) і плавців на дистанції 200-400 метрів, відповідно 19,61±0,62 і 18,65±0,85 кгм/хв/кг (p>0,05).

Висновки

1. Дані наукової літератури свідчать про те, що відмінності в рівні і темпах росту рекордних досягнень у жінок порівняно з чоловіками пов'язані із застосуванням ідентичного методичного та медико- біологічного забезпечення тренувальної діяльності.

2. Аналіз механізмів адаптаційних перебудов в жіночому організмі, під впливом занять спортом і діагностика функціонального стану є актуальною проблемою сучасного спорту.

3. У висококваліфікованих спортсменів обох статей, які спеціалізуються в одному і тому ж виді спорту, спостерігається тенденція до зближення змісту, спрямованості, структури, обсягу та інтенсивності тренувальних занять, що призводить до зближення морфологічних і функціональних показників, і, відповідно, спортивного результату.

4. Багаторічний тренувальний процес впливає на організм чоловіків і жінок однаково, що виражається у відсутності вірогідних відмінностей у спортсменів високого класу з боку інтегральних показників варіабельності серцевого ритму, величин центральної гемодинаміки, типу кровообігу, відносної величини фізичної працездатності (PWC₁7₀/кг) та ін.

Перспективою подальших досліджень є обґрунтування зближення спортивних результатів висококваліфікованих спортсменів, які розрізняються за статтю, спеціалізуються в одному і тому ж виді спорту в міру зближення їх морфологічних і функціональних показників.

Використані джерела

1. Абрамова Т.Ф. Современные представления о научных основах спортивной тренировки женщин / Т.Ф Абрамова, Н.Н. Озолин, В.А. Геселевич // Сб. научн. трудов ВНИИФКа. - М., 1993. - С. 183-194.

2. Абрамова Т.Ф. Направления научно-исследовательской работы лаборатории спортивной антропологии, морфологии и генетики ВНИИФКа / Т.Ф. Абрамова, Т.М. Никитина, Н.И. Кочеткова // Теория и практика физической культуры. - 2003. - № 10. - С. 39-41.

3. Астранд П. О. Факторы, обусловливающие выносливость спортсмена / П.О. Астранд // Наука в Олимпийском спорте. - 1994. - № 1. - С. 43-47.

4. Булгаченко С.В. Сходство и различия в технологии подготовки гимнастов и гимнасток высшей квалификации / С.В. Булгаченко, В.С. Лебедева, Т.В. Коваль // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченко. - Вип. 112. - Т. IV. Серія: Педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт. - Чернігів: ЧНПУ, 2013. - С. 49-52.

5. Грец И.А. Характеристика рекордных спортивных достижений мужчин и женщин в отдельных видах конькобежного спорта / И.А. Грец// Вестник спортивной науки. - 2011 (а). - № 4. - С. 11-15.

6. Грец И.А. Основные тенденции изменения уровня рекордных достижений мужчин и женщин в скоростном беге на коньках / И.А. Грец// Научно-теоретический журнал "Ученые записки". - 2011(б). - № 12 (82). - С. 64-68.

7. Грец И.А. Различия в темпах роста мировых рекордов и их устойчивость в отдельных дисциплинах плавания у мужчин и женщин / И.А. Грец // Вестник спортивной науки. - 2012. - № 1. - С. 5-10.

8. Грец И.А. Морфологические детерминанты диморфных особенностей женщин в спортивном плавании / И.А. Грец, Г.Н. Грец, И.М. Силованова // Ученые записки университета им. П.Ф.Лесгафта. - 2013. - № 1. - С. 22-26.

9. Грец И.А. Оценка выраженности полового диморфизма по морфофункциональным показателям спортсменов-метателей высокой квалификации / И.А. Грец, Г.Н. Грец, И.М. Силованова // Теория и практика физической культуры. - 2013. - № 5. - С. 68-70.

10. Замчий Т.П. Морфологические, функциональные и психологические особенности спортсменов и спортсменок силовых видов спорта с позиции полового диморфизма / Т.П. Замчий, Ю.В. Корягина // Лечебная физкультура и спортивная медицина. - 2011. - № 7 (91). - С. 18-26.

11. Земцовский Э.В. Типы кровообращения в оценке функционального состояния женщин-спортсменок / Э.В. Земцовский, Е.Л. Полухина, И.Я. Чистова //Медицинские аспекты адаптации в женском спорте. - Л.: ЛНИИФК. - 1988. - С.19-27.

12. Иорданская Ф.А. Диагностика и сравнительная оценка функциональных возможностей женщин и мужчин в спорте / Ф.А. Иорданская, В.Н. Кузьмина, Л.Ф. Муравьева, В.А. Соловьев // Теория и практика физической культуры. - 1991. - № 5. - С. 2-8.

13. Калугина Г.Е. Особенности типов гемодинамики у женщин-спортсменок / Г.Е. Калугина, И.В. Сирота // Медицинские аспекты адаптации в женском спорте. - Л.: ЛНИИФК. - 1988. - С. 28-35.

14. Кудря О.Н. Влияние нагрузок скоростно-силовой направленности на функциональное состояние спортсменов разного пола (динамические исследования) / О.Н. Кудря // Лечебная физкультура и спортивная медицина. - 2011. - № 12 (96). - С. 17-23.

15. Михалюк Є.Л. Діагностика граничних та патологічних станів при крайніх фізичних навантаженнях в

олімпійському та професіональному спорті [Текст]: дис д-ра мед.наук : 14.01.24 / Михалюк Євген

Леонідович. - Дніпропетровськ : [Б.в.], 2007. - 430 с.

16. Михалюк Е.Л. Различия и сходства интегральных показателей функционального состояния спортсменов высокого класса, отличающихся по полу / Е.Л. Михалюк, Т.С. Соболева // Лечебная физкультура и спортивная медицина. - 2013. - № 1. - С. 36-43.

17. Михалюк Є.Л. Вивчення фізичної працездатності у спортсменів / Є.Л.Михалюк [та ін.] // Медичні перспективи. - 2001. - Т. VI. - № 3, Ч. 1. - С. 99-103.

18. Соболева Т.С. Крупный научно-практический вклад в решение проблем женского спорта / Т.С. Соболева // Теория и практика физической культуры. - 2003. - № 3. - С. 21-24.

19. Соха С. Половой диморфизм в теории и практике современного спорта / С. Соха, Т. Соха // Теория и практика физической культуры. - 1999. - № 6. - С. 4-7.

20. Тестирование в спортивной медицине / В.Л. Карпман, З.Б. Белоцерковский, И.В. Гудков. - М.: ФИС, 1988. - 208 с.

Размещено на Allbest.ru