Дії, які адаптують польський туристичний сектор до вимог Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 338.48

Вищої школи готельного бізнесу та громадського харчування (м. Познань)

Дії, які адаптують польський туристичний сектор до вимог Європейського Союзу

Е. муха-Шаєк

доктор філософських наук, професор,

проректор

Анотація

туризм євросоюз польський економічний

В роботі розкриваються зміни в області туризму пов'язані зі вступом Польщі в Євросоюз. Однією з найважливіших умов є адаптація політичної і економічної позиції польського туризму до вимог ЄС. Представлені найважливіші напрямки переформування, висвітлені важливі європейські програми з прав та обов'язків інституцій зв'язаних з туризмом.

Кючові слова: «закон», «законодавство», «туристичний сектор».

Аннотация

В данной работе раскрываются изменения в области туризма, связанные с вступлением Польши в Евросоюз. Самым важным требованием является адаптация политической и экономической позиций польского туризма к требованиям ЕС. Представлены важнейшие направления переформирования, изложены важнейшие европейские программы по правам и обязанностям институций, связанных с туризмом.

Ключевые слова: «закон», «законодательство», «туристический сектор».

Annotation

In this part of work outlighted the changes in tourism caused by the entrance of Poland to the EU. One of the greatest requirements is the adaptation of the political and economical system of Polish tourism to the demands of EU. The most important ways of reformation , outlighted a lot of important European programs concerning the rights and duties of the establishments connected with the tourism are described

Key words: «law», «legislation», «tourism sector».

Мета даної роботи - охарактеризувати процеси адаптації польського туристичного сектору до вимог Європейського Союзу.

У вступі підкреслюється, що після розпаду соціалістичної системи у Центрально-Східної Європі серед країн-членів Співтовариства поширились думки про необхідність розробки нової формули відносин з суверенними державами цього регіону.. Однією з перших постсоціалістичних країн, що розпочала зусилля, спрямовані на розширення існуючого до того економічного і торговельного співробітництва з ЄЕС, була Польща. Ця діяльність спиралась на двосторонні договори, підписані у період існування СЭВ. Демократичний уряд Т. Мазовецкого розумів, що тільки приналежність Польщі до інтеграційних структур Західної Європи дасть їй можливість розвивати ринкову економіку, забезпечить політичну стабільність і безпеку.

У грудні 1989 м. Європейська Рада дала позитивну відповідь на інтеграційні прагнення держав Центральної Європи, заявивши, що «Співтовариство усіма засобами, наявними у його розпорядженні, буде підтримувати необхідні економічні реформи і продовжувати аналіз формули об'єднання з тими державами, які вже йдуть шляхом економічних і політичних реформ» [1]. Перші угоди про об'єднання, названі також Європейськими Угодами, Співтовариство 16 грудня 1991року уклало з Польщею, Чехословакією та Угорщиною. У преамбулі Угод записано, що метою кожної держави є членство у Європейському Союзі, а об'єднання повинне допомогти у досягненні цієї мети. З моменту підписання Європейських Угод з трьома першими державами на форумі Союзу проводилася робота, що стосується визначення зобов'язань об'єднаних країн, які стали би умовою їхнього членства у Європейському Союзі.

На зустрічі Європейської Ради у Копенгагені (21-22 червня 1993 м.) були визначені основні політичні та економічні умови, що мали виконати країни, бажаючі стати членами Європейського Союзу. Ці умови були названі копенгагенскими критеріями:

1.Досягнення стабільності у області інституцій, що гарантують демократію, законність, повагу прав людини, а також повагу і захист прав меншин.

2.Існування ефективної ринкової економіки.

3.Можливість протистояти тискові конкуренції і ринкових сил, що діють у Європейському Союзі.

4.Здатність приймати на себе і виконувати зобов'язання, що випливають з членства, зокрема ті, що стосуються реалізації цілей політичного, економічного і монетарного союзу [2].

У сферах, що охоплюються 2 і 3 критеріями, Польща повинна була здійснити ефективні економічні реформи, які створили б умови для формування ефективної ринкової економіки, допомогли основним секторам економіки досягти мінімального рівня конкурентноздатності. Четвертий критерій вимагав прийняття і забезпечення можливостей реалізації Трактату про Європейський Союз, запозичення правового досвіду ЄС (acquіs communautaіre), а також підготовки адміністративної і судової систем до членства, що передбачає можливість застосування acquіs communautaіre.

Уряд, підтверджуючи прагнення Польщі до інтеграції у ЄС, 8 квітня 1994 року вніс заявку про приєднання до Співтовариства. У червні 1995 року. Європейська Комісія опублікувала Білу Книгу по питанню підготовки об'єднаних країн до інтеграції з внутрішнім ринком ЄС, у якій було визначено пріоритети і напрями дій.

У відповідь на Білу Книгу польський уряд прийняв у липні 1997 року. «Графік дій по адаптації польської правової системи до рекомендацій Білої Книги Європейської Комісії відносно інтеграції з єдиним ринком ЄС». 31 березня 1998 року Польща, одночасно з Республікою Чехією, Угорщиною і Кіпром, розпочала переговори про членство у Європейському Союзі. Переговори розпочали зі скринінга, тобто огляду відповідності польських законодавчих актів союзному законодавству. Метою скринінга було визначення проблематики подальших переговорів про вступ. Сфера переговорів була поділена на 29 тем. Основою адаптації польського законодавства до законодавства, діючого у ЄС, стала «Національна Програма Підготовки до членства у ЄС». Перша програма була прийнята 23 червня 1998 року. Вона щорічно актуалізувалася і передавалася Європейської Комісії. У Національної Програмі туризмові був присвячений 26 розділ, названий «Туризм». В якості головних були виділені наступні завдання:

- адаптація польського законодавства до туристичного законодавства, діючого у ЄС;

- підтримка процесів приватизації, реструктуризації і розвитку визначених елементів туристичної інфраструктури;

- підтримка розвитку визначених туристичних продуктів;

- реалізація так називаних детальних урядових програм;

- зміна структур керування туристичним сектором;

- програми поліпшення якості туристичних послуг;

- навчання і удосконалення туристичних кадрів.

Загальної метою цих задач була адаптація польського туристичного господарства до вимог конкуренції, що існує на туристичному ринку ЄС.

У наступних актуалізованих програмах проблематика адаптації туристичного сектора до союзних вимогам з'явилась у Пріоритеті 3.4. З 1999 р. дії, спрямовані на підготовку Польщі до участі у туристичному господарстві співтовариства, зосередилися на: проведенні законодавчих змін Ці зміни полягають у запровадженні законодавства, діючого у ЄС, створенні нових правових рамок, що мають метою поліпшити якість наданих туристичних послуг і дати можливість провести відповідні правові зміни.

Було ухвалено:

- розділити керівні і виконавські функції;

- збільшити частку туристичного сектора і територіального самоврядування у популяризующей діяльності на центральному, регіональному та місцевому рівнях;

- проводити заходи, які мають підвищити конкурентноздатність польських туристичних пропозицій на європейському та вітчизняному туристичному ринках.

5.У останніх національних адаптаційних програмах у записах, що стосуються туристичного сектора, підкреслюється, що їх метою є «створення економічно сильного і орієнтованого на ринок туристичного сектора, що спирається на приватну власність і ініціативу, здатен протистояти конкуренції і забезпечити польським туристичним підприємствам функціонування і розвиток у рамках єдиного ринку Європейського Союзу [3].

З 2000 року адаптаційні дії польського туристичного сектора концентрувалися у трьох областях:

І.Гармонізація польського законодавства з законодавством ЄС.

ІІ.Розвиток і посилення конкурентноздатності польських туристичних послуг.

ІІІ.Зміна організаційних структур туризму.

У сфері гармонізації польського законодавства з законодавством ЄС регуляція перш за все стосувалась двох напрямів:

a)регуляція, цілком присвячена туризмові;

б)регуляція, що охоплює ряд сфер, у тому числі і туризм.

Регуляція strіcte туристична стосувалася наступних секторів політики ЄС, зв'язаних з туризмом:

- захист прав споживачів і прав туристів;

- статистика;

- політика по відношенню малих і середніх підприємств;

- свобода здійснення діяльності і надання послуг.

6.Процес запровадження у польську правову систему союзних директив і рекомендацій по захисту споживачів і прав туристів, проходив поетапно. На першому етапі Сейм РП 29 серпня 1997 р. прийняв закон про туристичні послуги. [4]. Розділ 3 цього закону цілком присвячений захистові прав споживачів туристичних послуг. Закон, доповнений у 1999-2000 рр., набув чинності 1 січня 2001 р.і досяг майже повної відповідності Директиві 90/314/ЄЕС про туристичні подорожі. Директива 94/47/ЄЕС, що стосується tіmesharіng, була введена у польське законодавство Законом від 13 липня 2000 р. про захист права споживачів використовувати будинки або житлові приміщення у визначений час кожного року, а також про зміну законів - Цивільного кодексу, кодексу про правопорушення, а також про зміну законів про кадастрові книгах та іпотеку.

7. Інші директиви і рекомендації Ради, що стосувались питання захисту прав споживачів туристичних послуг, були введені у дію відповідними законами або розпорядженнями.

Організацією, відповідальної за запровадження союзної директиви, що стосується збору статистичних даних у сфері туризму і рішення Комісії по питанню процедури запровадження даної директиви, є Центральне Статистичне Управління. Питання туристичної статистики були урегульовані законом від 29 червня 1995 року про суспільну статистику і розпорядженням Голови ЦСУ від 11 липня 1997 року по питанню зобов'язань у сфері нічліжної бази туризму. Невеликі розбіжності, що проявились в законі стосовно союзної директиви, були усунуті на початку 2003 року.

У сфері політики, що стосується малих і середніх підприємств, діють два рішення співтовариства від 22 грудня 1986 року. Перше стосується кращої сезонної та географічної локалізації туристичних послуг і необхідності проведення дій для зведення до мінімуму явища тимчасової і просторової концентрації туризму. Друге охоплює питання визначення процедур консультацій і співробітництва у туристичної галузі. Обидва ці рішення у Польщі були запроваджені в життя.

Терміни початку і закінчення шкільних канікул були визначені розпорядженням Міністра Народної Освіти від 29 грудня 1997 р. по питанню організації навчального року. Треба підкреслити, що це розпорядження надає окружним відділам освіти повноваження встановлювати диференційовані терміни зимових канікул.

Запровадження рішення про процедури консультацій і співробітництва вимагає надання Європейській Комісії раз на рік звіту про значимі для туризму дії, що здійснюються та передбачаються; участь представника Польщі у роботах Дорадчого Консультативного Комітету. Було встановлено, що задачі, що випливають з цього рішення, будуть реалізовуватися Департаментом Туризму на основі інформації, отриманої від органів урядової адміністрації і територіального самоврядування. Рішення Європейської Ради від 10 квітня 1984 року по питанню політики Співтовариства у області туризму, що визнає доцільність проведення загальної туристичної політики, не вимагало запровадження.

Включення у польське законодавство правових врегулювань ЄС у сфері свободи здійснення господарської діяльності і надання послуг відбулося через прийняття 10 травня 2002 року «Закону про правила визнання отриманої у країнах-членах Європейського Союзу кваліфікації для здійснення деяких видів діяльності» [5]. Питання про визнання кваліфікації у туристичній професії регулюються розпорядженням Міністра Господарства, Праці і Соціальної Політики.

Другий напрямок дій, що адаптують польський туристичний сектор до вимог ЄС, - це розвиток і посилення конкурентноздатності внутрішнього туристичного ринку. Основою є розроблений на переломі 2000/2001 рр. об'ємний документ «Стратегія розвитку туризму у 2001 - 2006 р.р. Урядова програма підтримки розвитку туризму у 2001 - 2006 р.р.»[6]. Стратегія була прийнята Радою Міністрів на засіданні 24 квітня 2001 року. Вона є частиною стратегії суспільно-економічного розвитку Польщі і визначає місце туристичної промисловості і господарства у цьому розвитку. У документі визначені цілі, пріоритети і основні задачі політики держави, визначені області фінансової підтримки програм розвитку туризму органів воєводського самоврядування, задачі територіальної адміністрації, місцевих суб'єктів господарської діяльності, організацій і об'єднань. У «Стратегії...» визначені основні суспільно-економічні цілі, які Польща може досягти завдяки розвиткові туризму:

1.Ріст доходів жителів регіонів, що потребують глибокої реструктуризації економіки, головним чином за допомогою використання редистриб'юторской ролі туризму, що полягає у перерозподілі доходів з більш розвинених регіонів на користь відстаючих.

2.Скорочення безробіття у прикордонних регіонах з високим рівнем туристичної привабливості, охоплених структурним безробіттям, в яких розвиток туризму приведе до створення нових робочих місць.

3.Активізація сільських жителів і поліпшення рівня життя у селі, особливо на територіях, не передбачених для сільськогосподарського виробництва і навколо заповідних територій.

4.Збільшення рентабельності державного майна за допомогою приватизації сектора здравниць і колишніх центрів відпочинку робітників підприємств і державних організацій.

5.Збільшення ролі культурної спадщини, цивілізаторського і природного середовища у освіті суспільства.

6.Поліпшення іміджу Польщі і її жителів на міжнародній арені.

7.Розвиток контактів з сусідніми країнами у справі співробітництва у прикордонних регіонах.

Уряд, приймаючи стратегію, зобов'язався усунути перешкоди і слабкі сторони у розвитку туризму, особливо у сфері забезпечення безпеки туристів, свободі дій вітчизняних і закордонних організаторів туристичних послуг, росту капіталовкладень у поліпшення якості нічліжної бази і іншої інфраструктури, якою користуються туристи, а також якості кадрів, зайнятих у туристичної промисловості. Відповідальним за запровадження «Стратегії туризму у 2001-2002 рр.» є Міністр Господарства, Праці і Соціальної Політики. Один раз в два роки він зобов'язаний надавати звіт стосовно реалізації стратегії.

Зміни, пов'язані з гармонізацією польського законодавства до вимог, діючих у ЄС, також проведення дій, зв'язаних з розвитком і поліпшенням конкурентноздатності польського туризму на ринку співтовариства, вимагали проведення змін, що носять характер правових інститутів. У 1991 - 1999 р.р. центральним органом державної адміністрації, відповідальним за реалізацію політики держави у сфері туризму і відпочинку, було Управління Фізичної Культури і Туризму. У сферу компетенції Управління входили задачі стратегічно-політичного і операційного характеру. Посилаючись на рішення, що діють у країнах-членах ЄС, у середині дев'яностих років були здійснені заходи по розподілу сфер компетенції. Підставою для внесення існуючих на сьогоднішній день змін у керівництво туризмом на центральному рівні був прийнятий 4 вересня 1997 року «Закон про відділи урядової адміністрації»[7], і, особливо, прийняті 1999 році доповнення до закону. Туристичний сектор законом був виділений у самостійний розділ державної адміністрації, що підлягав, за рішенням Голови Ради Міністрів Міністрові Транспорту і Морського Господарства (30.11.1999 р.), а з 21.06.2000р. -Міністрові Господарства. Чергове зміна відбулася 7.01.2003 року. Керівництво туризмом було доручено Міністрові Господарства, Праці і Соціальної Політики. У структурі Міністерства діє Департамент Туризму. Департамент відповідає за розробку і реалізацію задач стратегічно-політичного характеру.

Операційними задачами, що стосуються популяризації польського туризму всередині країні і у світі, з 1 січня 2000року займається Польська Туристична Організація, створена законом від 25 червня 1999 року про Польські Туристичні Організації [8].

До статутних завдань Польської Туристичної Організації відносяться:

- популяризація Польщі як країни, привабливої з точки зору туризму;

- забезпечення функціонування і розвитку польської системи туристичної інформації всередині країні і у світі;

- ініціювання, резензування і підтримка планів і багаторічних програм розвитку і модернізації туристичної інфраструктури, особливо з точки зору якості наданих у країні туристичних послуг;

- створення відповідних правових умов співробітництва органів урядової адміністрації, територіального самоврядування і організацій підприємців, що працюють у туристичної галузі в сфері популяризації польського туризму у країні і за кордоном.

Польській Туристичній Організації доручено стимулювання створення регіональних і місцевих туристичних організацій, як організацій співробітництва зацікавлених одиниць територіального самоврядування, організацій, об'єднуючих підприємців, самих підприємців з галузі туризму, а також зацікавлених об'єднань.

У задачі регіональних і місцевих туристичних організацій входить:

- туристична популяризація сфери дії;

- підтримка функціонування і розвитку туристичної інформації;

- ініціювання, резензування і підтримка планів розвитку і модернізації туристичної інфраструктури;

- співробітництво з Польською Туристичною Організацією.

Нагляд за цими організаціями здійснює відповідний міністр по питанням туризму, який може за допомогою розпорядження передати нагляд відповідним воєводам з врахуванням політики держави у сфері розвитку туризму.

У дев'яностих роках, після підписання об'єднавчого угоди, Польща використовувала союзні популяризуючи засоби. Популяризуючою Програмою, що слугувала безпосередньою підтримкою туристичного господарства, була Програма Розвитку Туризму TOURІN. Програма була поділена на три періоди реалізації. Польща на реалізацію програми TOURІN одержала від ЄС 18,5 млн. ECU [9].

З 2000 року туристичне господарство користується коштами ЄС у рамках Вступного Фонду. Європейська Комісія, приймаючи до уваги економічні і статистичні показники нашої країни, зарезервувала у бюджеті ЄС на допомогу для Польщі у 2000-2006 рр. наступні щорічні суми: Програма PHA - RE 2 - біля 398 млн. ЄВРО, Програма SAPARD - 168,68 млн. ЄВРО, Програма ІSPA - біля 312-385 млн. ЄВРО. Туристичний сектор користується, в основному, коштами Програм PHARE 2 і ІSPA. З коштів PHARE 2 підтримується розширення і модернізація інфраструктури, яка зумовлює здійснення господарської діяльності у секторі туризму, а також малі і середні туристичні підприємства.

З коштів ІSPA можна підтримувати розвиток транспортної інфраструктури у туристичних регіонах і поєднання їх з інфраструктурою країн-членів ЄС, а також дофінансовувати інвестиції, пов'язані з охороною навколишнього середовища у туристичних містах (поліпшення якості води, стічне господарство, утилізація відходів, чистота повітря).

Стосовно використання туристичним сектором коштів з Структурного Фонду і Фонду Єднання підставою для їх використання після вступу Польщі у ЄС є положення по розвитку туризму, описані у «Національному Плані Розвитку на 2004-2006 роки». Національний План Розвитку, доповнений операційними програмами, після затвердження Європейської Комісією є підставою для призначення коштів з Структурних Фондів.

На підставі розробленої Інтегрованої Операційної Програми Регіонального Розвитку туристичний сектор у Польщі може одержати від Європейського Фонду Регіонального Розвитку у 2004-2006 рр. загалом 205,7 млн. ЄВРО, з складанням власного внеску у розмірі 336,5 млн. ЄВРО.

У інтегрованій Операційній Програмі Регіонального Розвитку дії у сфери туризму були враховані у ІІ пріоритеті (Розвиток туристичного сектора) і ІV пріоритеті (Підтримка місцевих ініціатив у сфері туризму).

До найважливіших заходів, пов'язаних з розвитком туристичного сектора, треба віднести:

- створення умов для розвитку туризму, відповідно вимогам по охороні навколишнього середовища;

- створення пріоритетних умов для розвитку малих і середніх туристичних підприємств;

- створення можливостей для збільшення числа робочих місць у регіонах, привабливих з туристичної точки зору.

ІV пріоритет стосується підтримки місцевої ініціативи у сфері туризму і ґрунтується на припущенні, що польські туристичні регіони характеризуються недостатнім використанням їхньої природної і культурної привабливості. Союзні фонди повинні служити підтримці проектів: розвитку сільського туризму; альтернативного туризму; поліпшення стандартів нічліжної бази і туристичної інфраструктури; відновленню місцевих архітектурних пам'ятників і культурної спадщини.

Туристичний сектор зможе використовувати кошти з Фонду Єднання. Передбачається, що Польща у 2004-2006 рр. отримає з цього фонду 4,2 млрд. ЄВРО, частина яких буде призначена на фінансування як транспортних проектів, так і проектів охорони навколишнього середовища у секторі туризму.

Оцінюючи процеси, що адаптують польський туристичний сектор до вимог Європейського Союзу у галузі туризму, треба визнати їх ефективність. Адаптація польського законодавства до законодавства, діючого у ЄС у сфері туризму, була надзвичайно складним завданням. Це було пов'язане з двома причинами. Перша випливала з того, що туризм у Народної Республіці Польщі діяв у інших економічних умовах. Друга - це специфіка туризму, що ґрунтується на великий залежності від ряду інших секторів народного господарства. Гармонізація законодавства у області туристичних послуг вимагала прийняття великої кількості законодавчих актів, що знаходяться у компетенції інших відомств. Сама велика кількість адаптаційних заходів була здійснена у господарському відомстві, яке, серед інших, підготувало закон про туристичні послуги. Також були здійснені зміни у керівництві туризмом, розроблена «Стратегія розвитку туризму у 2001-2006р. Урядова програма підтримки розвитку туризму у 2001-2006 рр.», підготовлені положення по розвитку туризму до «Національного Плану Розвитку на 2004-2006 рр.», а також визначені пріоритети, що стосуються туризму, до операційних програм, необхідних для одержання фінансових засобів з союзних фондів.

Здійснений у даній роботі аналіз природних, суспільно-економічних і політичних умов розвитку міжнародного туристичного руху повинен викликати у майбутньому інтерес у дослідників фізичної культури і туризму до подальших досліджень, пов'язаних з процесами, що адаптують польський туристичний сектор до вимог Європейського Союзу. Такі дослідження необхідні для розвитку туризму, як фактору, що підтримує інтеграційні процеси Співтовариства.

Література

1. Podraza A. Polityczne i ekonomiczne stosunki Unii Europejskiej z paсstwami Centralnej i Wschodniej Europy / Podraza A. Lublin, 1996, с.18.

2. Rozszerzenie Unii Europejskiej na Wschуd. ABC Unii Europejskiej. Przedstawicielstwo Unii Europejskiej w Polsce. Warszawa, 2004.

3. Program narodowy przygotowania do wst№pienia w Uniк Europejsk№. Warszawa, 1998.

4. Dziennik Ustaw RP, 1997, № 43, p. 428. Teks jednolity.

5. Dziennik Ustaw RP, 2002, № 71, p.655. Teks jednolity.

6. Strategia rozwoju turystyki w 2001 - 2006 r. Program wsparcia rozwoju turystyki w 2001 - 2006 r. Ministerstwo Gospodarki Narodowej, Departament ds. Turystyki, Warszawa, 2001.

7. Ustawa o oddziaіach administracyjnych. Dziennik Ustaw RP, 1999, № 82, p. 928.

8. Ustawa o stworzeni Polskiej Organizacji Turystycznej. Dziennik Ustaw RP, 1999, № 62, p. 689.

9. Butowski L. Wontorska-Dek L. Rozwуj finansowy turystyki. / Butowski L. PWN, Warszawa, 2001, с.51-56.

Размещено на Allbest.ru