Теорія туризму в контексті наукознавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теорія туризму в контексті наукознавства

Г.С. Цехмістрова

кандидат педагогічних наук

професор кафедри педагогіки і психології

Київського університету туризму,

економіки і права

Туризм справляє на всі сторони суспільного життя досить важливий вплив, адже йому властиві позитивні соціально-значимі можливості (де наступає туризм - відступає бідність) так і серйозні загрози якими супроводжується неконтрольовані масштаби масового туризму, його додаткове навантаження на природу, зворотній вплив на культуру країн, так званого третього світу.

Важливий вплив на всі сторони суспільного життя потребує уважного наукового вивчення феномену формування в людському середовищі «туристської свідомості».

Проблема наукового обґрунтування політики держави в туризмі чітко визначена в «Законі про туризм», «Державній програмі розвитку туризму на період 2002-2010 років», урядових документах у зв'язку з проведенням в Україні «Євро-2012». До проблем туризму залучені науково-дослідні інститути, центри, лабораторії, вищі навчальні заклади, тому на разі вкрай необхідним є науковий супровід розгортання такого суспільного явища як туризм. В сучасному світі туризм є одним найпомітніших суспільних феноменів, який органічно поєднує в собі могутню індустрію, що виготовляє різноманітний туристський продукт, різноманітні з багатовіковою традицією інститути гостинності, помітний сектор ринку, надзвичайно багату рекреаційну сферу людського життя в якій відбувається розширення оновлення та відтворення сил особистості, впливовий чинник та практичний канал народної демократії. Україна прагне посісти чільне місце в світовому та європейському туристському співтоваристві. В Україні розвиток туризму є пріоритетним напрямом економіки. Введена нова галузь знань підготовки фахівців «Туризм» (Постанова Кабінету міністрів України №990 від 9 вересня 2009 року). В класифікаторі професій введено посади: туризмолога, туризмознавця, здійснюється осмислення туризму, як предмету соціо-економічної та соціо-гуманітарної науки «туризмологія».

Процес формування науки має свою історію та етапи розвитку. Метою нашого дослідження є з'ясування сутності наукової теорії, стан та етапи її розвитку в світі і Україні.

Викладання основної проблеми. Оформлення науки як соціального інституту відбулось лише на початку XVIII століття. Разом із формуванням нових знань здійснювалась класифікація наук. За визнанням ВАК сьогодні існує 25 галузей наук.

На жаль, наука про туризм у всьому світі розвивається сповільненими темпами і поки що немає офіційного визнання. Становлення науки про туризм - туризмології - як оригінальної інноваційної соціо-гуманітарної науки і освітньої дисципліни відбувалось поступово, по мірі визрівання туризму, від його зародкових форм - подорожей (пратуризм) до «зрілого» розвинутого туризму наших днів.

Відповідно до цього формувалась наукова теорія, узагальнюючи та синтезуючи різноманітний матеріал спостережень над туризмом. Накопичення знань, інформації про туризм створює відповідний фундамент для формування його теоретичного обґрунтування і оформлення наукової теорії «Туризмологія».

Наука про туризм, як і інші сталі науки, має відповідати вимогам сучасного наукознавства, зокрема мати такі розділи знань, як: загальну теорію, історію, соціологію, економіку, політику, теорію прогнозування, методологію та методику досліджень (об'єкт і предмет, понятійний апарат, концепцію тощо).

На кожному етапі наукового пізнання використовується сукупність пізнавальних форм - фундаментальних категорій, методів, принципів, схем, стилю мислення. Однією з ознак наукової теорії є її комулятивність та спадковий характер, що приводить до єдиної лінії поступального розвитку і незворотності його характеру. Наука - це особливий вид соціальної пам'яті людства попереднього досвіду пізнання та його законів. «Науку потрібно будувати віками і кожен має привнести в неї свій камінь, а цей камінь часто коштує йому цілого життя» (Анрі Пуанкаре).

За формуванням науковців В.С. Пазенка, В.К. Федорченка наука про туризм включає наступні розділи:

сутність туризму, як соціального явища;

понятійний апарат тезаурус, категорійний апарат туризму;

сегментація наукових концепцій феномену туризму;

еволюція, генезис туризму;

суспільне призначення туризму, його суперечливий характер та позитивні прояви;

діалектика зв'язків між теорією та практикою;

методологічні аспекти дослідження туризму, його перспектив і т.д.

Галузь знань про туризм складається із суб'єкта, об'єкта і предмету вивчення. Суб'єкт туризмології - турист, який задовольняється особливою системою якостей і станів (фізіологічних, психологічних, економічних, соціальних та ін.). Об'єкт туризмології - індустрія туризму та інфраструктура, якою користуються туристи. Предмет туризмології - туристський продукт, організована туроператором програма рекреаційної діяльності і обслуговування, яка реалізується на ринку як самостійний продукт.

Міжнародною асоціацією експертів туризму дано визначення туризму: «Туризм - це багатоманітність відношень і явищ, які випливають із подорожей і перебування нерезидентів в кожному конкретному місці, не гарантуючи їм постійного перебування і не являючись для них способом отримання прибутку».

Однією з перших фундаментальних праць яка покликана ввести споживачів у яскравий багатогранний світ туризму «Енциклопедичний словник-довідник з туризму», автором якого є відомий науковець В.А. Смолій, В.К. Федорченко, В.І. Цибух. За загальною науковою редакцією професора, члена-кореспондента НАН України В.С. Пазенка та професора Н.А. Фоменко.

Пройшла перша апробація наукової праці «Туризмологія» науковців Київського університету туризму, економіки і права.

Осмислення теорії туризму у науковий теоретичний спосіб справа не сьогоднішнього дня. Теорія туризму - є вищою формою організації наукового знання.

Зачатки наукового знання, при чому досить вагомі і суттєві зустрічаються вже в культурі Вавілонії, Стародавнього Єгипту, в цивілізації Майя, тощо, які існували тисячоліттями тому. Але оформлення цих знань в струнку побудовану наукову систему відбувається тільки в новочасовий період XVII-XVIII століття, коли наука набуває статусу як соціальний інститут.

В цей час в Європі виникли перші наукові осередки, академії й наукові журнали. Туризмологія розробляється як окрема галузь соціо-економічного знання тільки у XIX-му-XX-му століттях, в часи перетворення подорожей на власне туризм. Коли виникає туризм, і відповідно створюється умови для становлення туризмології.

Перший період виникнення перших змістовних текстових спостережень над подорожами, які належали мандрівникам-історикам, дипломатам, філософам, географам, людям античної доби, епохи Ренесансу, Просвітництва. Цей період може бути названий доіндустріальним теоретичним обґрунтуванням подорожей.

Другий період - це етап появи та оформлення «інституалізованого» знання щодо подорожей в індустріальний період розвитку суспільства.

Саме в XIX столітті з'являються перші наукові узагальнення туризму, розробка «опорних» базових категорій туризмології. У другій половині XIX століття в європейських привабливих альпійських країнах як Австрія, Швейцарія, Німеччина, Франція, Чехія. З'являються перші праці наукового осмислення досвіду туристської справи. Тут широко вживається професіональна «мова туризму» туристична термінологія.

В першій половині XX століття в Європі з'являється перші туризмознавчі школи, серед яких австрійська, німецька, швейцарська, польська, болгарська та інші.

Проблема туризму в її науковому сенсі почала осмислюватись в різноманітних ракурсах і концепціях: економічному, культурно-пізнавальному, дозвільно-оздоровчому, бізнесовому.

Теоретична розробка окремих моделей туризму уможливила створення загальної теорії туризму, що знайшло відображення в тритомнику німецького дослідника Д. Пірса «Туризм сьогодні», «Туристичний розвиток», «Туристичні організації». Відомі українські праці дослідження туризму вчених М. Лейпер (Данія), Мнешков (Болгарія) (заслужений професор туризму Мічиганського державного університету). Серед західних теоретиків туризму помітне місце посідає французький вчений Франческо Франжіаллі, автор численних книжок та публікацій, статей з питань теорії і практики туризму.

Вагомий внесок в розвиток теорії туризму внесли російські та українські вчені: В. Квартальнов, І. Зорін, В.К. Федорченко, В.С. Пазенок, О. Любіцева, О. Бейдик, Б. Яценко, В. Цибух, В. Герасименко, В. Данильчук, О. Костюкова та інші.

Отже, історичний фундамент туризмології закладений розвитком філософії та інших соціо-гуманітарних наук, різних наукових шкіл, які досліджують туризм.

Історія туризмології в контексті історії туризму, її осмислення як наукової дисципліни починається з другої половини XX століття і у її розвитку можна виділити три етапи:

Перший (50-70-ті роки XX ст..) - етап становлення систематизації наукових досліджень з туризму усвідомлення світовою громадськістю важливості туризму як об'єкту науки, створення наукових центрів і навчальних закладів з туризму, спеціалізованих періодичних видань, захист кандидатських і докторських дисертацій.

Другий етап (80-90-і роки) - етап концептуалізації теоретико-значимих різноманітних знань про туризм, тому його можна назвати етапом розвитку туризмознавства, як науки.

Третій етап починається з кінця 90 років XX століття і продовжується в наші дні, коли вже формуються наукові школи і починається методологічне осмислення туризму та його практичне наповнення.

Праксеологічна функція теорії туризму полягає в тому, щоб сприяти об'єднанню людей і культур, створення людських стосунків.

Практика як спосіб забезпечення комунікаційних стосунків людей є основою праксеологічної функції туризму у вигляді підприємництва, цілеспрямованої діяльності туристичного підприємства, компанії, фірми. «Вигода, успіх, ефективність - такі основні поняття, що утворюють мережу практичного мислення, свідомості й визначають явища, які вивчаються праксеологією» писав Уокер Джон в своїй праці «Введение в гостепреимство» (М; 1999).

Праксеологія має ініціювати виникнення освітньої гуманістичної версії практицизму, сприяти активізації проблем етики, бізнесу, соціальної відповідальності підприємництва в світовій практиці. Як філософська концепція діяльності вона є теоретичним підґрунтям моделювання стратегічного розвитку туризму, розробки програм його ефективного стабільного функціонування. Праксеологія - це технологія ефективної діяльності фахівців туризму. Вона пропонує методи аналізу різноманітних дій або їх сукупності з метою отримання вищої цінової ефективності за результатами роботи турфірми, готелю. Особливо важливим в цьому процесі є актуалізація творчого (інноваційного потенціалу фахівців галузі туризму). Праксеологічно визначеним є підготовка кадрів для сфери туризму Тоффлер Елвін в роботі «Метаморфозы власти. Знание, богатство и сила на пороге ХХI века» (М; 2002) прогнозуючи радикальні зміни у сфері зайнятості зазначає: «Оскільки нові робочі місця невдовзі з'являються не в промисловості як багато хто думає, то і кваліфікація потребує широкого спектру професій, пов'язаних з культурою і роботою з людьми … ми маємо підготувати людей до роботи в сфері послуг таких, як служба здоров'я, сфера розваг, туризм, тощо».

Висновок. На підставі сказаного раніше потрібно зазначити, що в сучасних умовах, коли проходить реформування науки і освіти, коли на разі створення спеціальних дослідницьких університетів, формування наукової теорії туризму є досить актуальною проблемою вищих навчальних закладів та наукових інституцій держави. Адже вона істотно має збагатити теорію туризму, конкретизувати її зміст для підготовки фахівців майстрів-туризмологів, а також поповнити зміст теорії туризму, узагальненими прикладами праксеологічного плану та акцентувати увагу на комунікаційній та соціально-етичній значимості туристської діяльності в житті суспільства в його русі до європейської спільноти.

Література

туризмологія рекреаційний людський життя

1. В.С. Пазенок. Туризмологія: концептуальні засади теорії туризму. / В.С. Пазенок. - К., 2008. - С. 830.

2. Практика сучасного туризму: соціальна та економічна ефективність / Матеріали міжнародної конференції. - К., 2009. - С. 215-240.

3. В.А. Смолій. Енциклопедичний словник-довідник з туризму. / В.А. Смолій, В.К. Федорченко, В.І. Цибух. - К., 2006. - С. 367.

Размещено на Allbest.ru