Зелений туризм

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет економіки та підприємництва

Кафедра економіки

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Туризм»

на тему: "Зелений туризм"

Виконав студент

Сапун Максим

Вінниця 2018

План

Вступ

1. Розвиток зеленого туризму

2. Аспекти зеленого туризму

3. Проблеми та деякі шляхи розвитку сільського зеленого туризму в Україні

Список використаної літератури

Вcтуп

З початку XXI ст. сільський зелений туризм, за визнанням експертів Всесвітньої туристичної організації (ВТО), є одним з секторів туристичної індустрії, що динамічно зростають. Ідеї охорони навколишнього середовища, що стали надзвичайно популярними серед західної цивілізації, охопили й індустрію туризму. Внаслідок цього серед масових туристів виник попит на види туризму, альтернативні масовому, -- т. зв. зелені подорожі. Згідно з офіційними статистичними даними ВТО, "зелені" подорожі нині займають від 7 до 20 % у загальному обсязі турпоїздок.

Темпи росту сільського зеленого туризму оцінюються від 10--20 % до 30% у рік (для пригодницького туризму, до складу якого він входить за статистикою ВТО), а його частка в доходах від міжнародного туризму сягає 10--15 %.

Тільки один європейський ринок сільського зеленого туризму, за оцінками Європейської Федерації Фермерського та Сільського Туризму (EuroGites), на сьогодні складає близько 2 млн. ліжко-місць. Український ринок потенційно здатний прийняти й розмістити на селі близько 150 тис. "зелених" туристів.

У 1990-х pp. сільські місцевості України зазнали істотних структурних змін: проблем із зменшенням населення, зростанням безробіття, зменшенням прибутків, масовою заробітчанською міграцією, погіршенням соціального захисту, втратою сільської ідентичності й культури.

Упродовж останніх 15 років незалежного розвитку Україна має стійку негативну тенденцію до скорочення кількості сільських населених пунктів, тобто вимирання сіл. З 1990 р. до початку 2006 р. Україна втратила 312 сіл. їхні назви щезли не лише з дорожніх вказівників і регіональних документів, а навіть із сучасних географічних карт.

За даними офіційної статистики, нині в Україні залишилося близько 28 600 сіл, однак у 8,5 тис. з них упродовж останніх трьох років не народилася жодна дитина. А це означає, що такі села також приречені на "тихе" вимирання.

Нині українські демографи щораз частіше оперують такими науковими поняттями, як "поселення, що зникають" та "занепадаючі поселення". Для прикладу, лише у Львівській області до категорії тих, що зникають, офіційно зараховано 85 (4,6 %) сільських поселень. Це села з населенням до 50 осіб, з кризовою демографічною ситуацією -- домінуванням населення пенсійного віку (60--80 %). У багатьох з цих малих сіл на сьогодні проживають лише особи пенсійного віку або пенсійного і працездатного передпенсійного. Звичайно, внаслідок природного скорочення населення такі поселення надалі зникатимуть.

Відродження і подальший економічний та соціальний розвиток сільських громад України нині пов'язують з індустрією туризму, зокрема, сільського зеленого. Наукові дослідження свідчать про те, що сільський туризм здатний забезпечити економічну та демографічну стабільність у сільських місцевостях та вирішити їхні соціально-економічні проблеми.

Регіони України мають надзвичайно багату природно- й етнокультурно-ресурсну базу, що створює передумови для його широкого використання у відпочинкових цілях. М'який клімат, мальовничі ландшафти, цікава історико-культурна спадщина є запорукою організації різнобічного відпочинку й туризму в сільських місцевостях нашої країни.

економічний сільський туризм соціальний

1. Розвиток зеленого туризму

Зелений (сільський) туризм це рекреаційні подорожі в сільську місцевість як реакція на «екологічне тиск» у містах. Це один з видів малого бізнесу, який піднімає роль краєзнавства, усереднює елементи активної діяльності і відпочинку, створює життєве середовище, наближене до природи. Цей вид туризму все більше поширюється в розвинених країнах. Вперше про зелений туризм як про новий вид відпочинку у нас заговорили в 1996 році, коли група однодумців з Ужгорода, Києва, Сімферополя та Берегового звернулася в Мін'юст із проханням зареєструвати статут Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму.

Мета у учасників Союзу була одна - зробити відпочинок на селі прибутковою справою, залучити до нього селян, яких не приваблює фермерство, і дати городянам альтернативу відпочинку на заморських курортах. До 2003 року, коли був прийнятий закон, що дозволяє власнику приватного господарства влаштовувати у своєму обійсті умови для прийому туристів, такі садиби працювали напівлегально. За 11 років існування в Україні «зеленого туризму» з'явилися більше тисячі таких садиб. І якщо раніше, щоб отримати інформацію про те, як їх знайти і скільки коштує провести уїк-енд у сільській садибі Полісся чи степовій зоні Херсонщини, потрібно було перерити сотні журналів і не один десяток інтернет-сайтів, то тепер відомості про них можна отримати з одного джерела - сайту Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму www.greentour.com.ua.

Користуватися електронною базою просто і зручно: вибираєте потрібний підрозділ з переліком усіх областей, де можна знайти притулок в комфортних садибах. Тут можна побачити фотографію «садиби», і якщо вона припала до душі - пройтися по посиланню і дізнатися більш детальну інформацію. Аж до того, які птахи розбудять вас вранці і які ягоди можна знайти в лісі. Європейці давно розкусили, що організація відпочинку на селі якщо й не так прибуткова, як на відомих морських та гірськолижних курортах, то стабільний дохід принести все-таки може. Зараз зелений туризм неймовірно популярний у країнах ЄС. За деякими оцінками, сільський туризм у Європі приносить від 10% до 20% від загального доходу туріндустрії.

Причому 35% жителів країн ЄС відпочинку в селі вважають за краще будь-який інший. В Італії, наприклад, минулого літа хітом сезону вважалося зняти «номер» у старовинній млині або древньому монастирі. Провести уїк-енд серед лантухів з борошном або у похмурій келії монаха коштувало від 75 до 150 євро на добу. Сільський зелений туризм - явище багатогранне. Один з його аспектів, зважаючи сучасного стану соціально-економічного розвитку країни, - соціальний.

Тому сільський зелений туризм слід розглядати як один із засобів диверсифікації джерел доходів сільського населення, як компонент комплексного розвитку сільських територій та сільської інфраструктури, а також як один із чинників стратегії подолання бідності в сільській місцевості. Саме тому, в країнах, що розвиваються, сільський зелений туризм всіляко підтримується і заохочується державою, доступ до діяльності в цій сфері максимально спрощений, а суб'єкти, які надають послуги в цій сфері, отримують всілякі преференції, в тому числі і податкові. Другий аспект полягає в отриманні додаткових можливостей для популяризації української культури, поширення знань та інформації про історичні, природні, етнографічні особливості України, яка є підставою для визнання сільського зеленого туризму суспільно цінною та корисною сферою відносин, яка заслуговує на всіляку підтримку з боку держави.

Виходячи з цього, а також з досвіду європейських країн, класична форма сільського зеленого туризму не стосується більш відомого в Україні поняття - надання готельних послуг. Центральною фігурою в організації відпочинку на селі виступає сільська родина, яка проживає в селі, здійснює основну діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, та побічну, - з використанням майна цього господарства для надання послуг у сфері сільського зеленого туризму і традиціями.

2. Аспекти зеленого туризму

Україна, обравши своїм стратегічним курсом інтеграцію до структур Європейського Союзу, прийняла виклик часу щодо прискореного реформування різних сфер соціально-політичного і економічного життя країни, зокрема, сфери послуг туризму, трансформуючи її до стандартів ЄС. Світовий досвід прогресивного господарювання надає туризму перше місце серед інших галузей економіки за обсягами експорту товарів та послуг. За даними Всесвітньої туристичної організації, у понад 40 державах світу туризм став основним джерелом наповнення бюджету, а у 70 країнах - однією з основних статей.

Розвитку сільського зеленого туризму в Україні сприяють такі фактори:

- зростаючий попит мешканців українських міст та іноземців на відпочинок у сільській місцевості;

- унікальна історико-етнографічна спадщина українських сіл;

-багаті рекреаційні ресурси;

- екологічна чистота сільської місцевості;

- відносно вільний сільський житловий фонд для прийому туристів,

- наявність вільних трудових ресурсів для обслуговування туристів;

- традиційна гостинність господарів та доступна ціна за відпочинок;

- можливість надання комплексу додаткових послуг з екскурсій, риболовлі, збирання ягід і грибів, катання на конях тощо.

Важливим результатом розвитку сільського зеленого туризму є розширення можливостей реалізації продукції особистого підсобного господарства, причому реалізації її на місці, і не як сільськогосподарської сировини, а як готових продуктів харчування після відповідної обробки і приготування. Досвід показує, що ті сім'ї, які приймають відпочиваючих, вдосконалюють і структуру посівів на присадибних ділянках з урахуванням потреб гостей, розширюють асортимент овочевих культур, фруктових дерев, ягідників тощо; розвивають і урізноманітнюють присадибне тваринництво, заводять тепличне господарство.

Розвиток сільського зеленого туризму спонукає до покращення благоустрою сільських садиб, вулиць, в цілому сіл; стимулює розвиток соціальної інфраструктури; підвищення культурно-освітнього рівня сільського населення.

3. Проблеми та деякі шляхи розвитку сільського зеленого туризму в Україні

Для сталого розвитку сільського зеленого туризму в Україні необхідно визначити роль і місце державних інституцій, зокрема, Міністерства аграрної політики України, у створенні сприятливого правового середовища для діяльності сільського населення, навчання власників особистих селянських господарств, надання, на умовах конкурсу проектів через програму «Власний дім », довгострокових пільгових кредитів для створення біфункціональних житла та сприяння у залученні інвестицій для розбудови інфраструктури в селі тощо. Як результат, з'явиться агротуристичний продукт, який ідентифікуватиме український сільський зелений туризм на внутрішньому і міжнародному ринках. Виходячи з цього, центральний орган виконавчої влади у сфері туризму буде піклуватися про питання популяризації відпочинку в українському селі, розробкою туристичних програм і маршрутів та здійсненням регуляторної політики щодо суб'єктів туристичної діяльності, які надають готельні послуги, екскурсійне обслуговування в сільській місцевості тощо.

Одним з елементів механізму розвитку та функціонування сільського зеленого туризму мають бути надані повноваження (компетенції) Спілці сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні щодо створення добровільної системи категоризації місць розміщення (якості послуг), а також здійснення контролю за дотримання цих норм господарями.

Відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство» (№ 742-IV, 15.05.03р.) Сільський господар, який не є суб'єктом підприємницької діяльності, має право надавати послуги у сфері сільського туризму з використанням майна особистого селянського господарства. Положення цього закону не працюють, що стримує розвиток цієї сфери. Для нормування розвитку сільського зеленого туризму необхідно прийняття Закону України «Про сільський зелений туризм» та здійсненні державою регуляторної функції, спрямованої не на встановлення жорсткої регламентації діяльності власників особистих селянських господарств, які надають послуги в цій сфері, а на створення системи стимулів, заохочень та умов для подальшого розвитку. Подальше зволікання у створенні сприятливого середовища для цієї діяльності або спроби встановити численні вимоги та дозвільні процедури до сільського господаря стане відчутною затримкою розвитку сфери сільського зеленого туризму та спричинить подальше нелегальне надання послуг сільського зеленого туризму

Список використаної літератури

1. Барроу К., Барроу П., Браун Р. Бізнес-план: Практ. посіб. / Пер. з англ. -- К.: Знання, 2002. -- 285 с.

2. Бейдик О. О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування. -- К.: Київ, ун-т, 2001. -- 395 с.

3. Белявский И.К. Маркетинговое исследование: информация, анализ, прогноз: Учеб. пособ. -- М.: Фи-нансьі и статистика, 2001. -- 320 с.

4. Берсуцкий Я. Г., Безверхая О. В. Государственное регулирование малого бизнеса (опьіт и проблеми). -- Донецк, 1997.

5. Биржаков М.Б. Введение в туризм. -- СПб.: Герда, 2003. -- 320 с.

6. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. -- К.: Знання; КОО, 2001. -- 277 с.

Размещено на Allbest.ru