Географічні чинники розвитку сільського туризму Закарпаття

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 338.48

Географічні чинники розвитку сільського туризму Закарпаття

Габчак Н.Ф.

к. геогр. н (ЗакДУ)

У статті проведено аналіз сутності екологічного туризму та його розвиток в межах природоохоронних територій. Доведено, що його стихійний прояв унеможливить збереження природних ландшафтів, а отже, необхідність раціонального використання екотуристичних ресурсів.

Ключові слова: екологічний туризм, природоохоронні території, екотуристичний продукт.

В статье проведен анализ сущности экологического туризма и его развития в пределах природоохраннных территорий. Доказано, что его стихийное проявление затруднит сохранение природных ландшафтов и подчеркивается необходимость рационального использования экотуристических ресурсов.

Ключевые слова: экологический туризм, природоохранные территории, экотуристический продукт.

The article analyzes the essence of ecotourism and its development within the conservation areas. It is proved that its spontaneous manifestation would impede the conservation of natural landscapes and underlines the need of efficient use of ecotourism resources.

Key words: ecotourism, conservation areas, ecotourism product.

Вступ та постановка завдання. Сучасні тенденції в зміні переваг споживачів рекреаційних послуг, економічна свідомість відпочиваючих, формують попит на нові види туристичних продуктів, тобто альтернативних, таких, які раніше не задіювали, або їх відносили до таких, що в незначній мірі використовувались як рекреаційні ресурси. До їх числа відносять і ресурси сільських територій, що є базовими в новій для України, Закарпаття рекреаційній галузі - сільського туризму.

Сільський туризм - це новий напрям туристичної діяльності, що включає конкретний комплекс послуг - здача житла в оренду, надання повного чи часткового пансіону (на вимогу клієнта), надання анімаційних послуг та демонстрування національних традицій.

Закарпаття - «Срібна Земля», охоплює південно-західну частину Карпат і Придунайську низовину, яка в межах краю фігурує під старою назвою «Притисянська», де 83% - це сільські поселення. Села досліджуваної території мають багату історико-культурну спадщину, старовинні самобутні традиції та культуру, безмежні природні та лікувально-рекреаційні ресурси. В період проведення ЄВРО-2012, туристи впершу чергу із ближнього зарубіжжя - Угорщини, Польщі, Словаччини, Румунії, Чехії та інших країн задовольнили не тільки свої спортивні інтереси, а й глибше вивчили самобутню культуру місцевих жителів, серед яких угорці, словаки, румуни, німці, їхні цікаві звичаї, обряди та традиції, покуштували смачну екологічно чисту їжу, що доповнило їх відпочинок та ефективне оздоровлення.

Потенціал розвитку туризму в сільській місцевості визначається 2-а причинами: по-перше, об'єктивною необхідністю перерозподілу туристичних потоків із традиційних рекреаційних районів і суттєвими змінами функцій сільської місцевості в межах гірських територій Закарпаття. Розвиток сільського туризму дає можливість вирішити чимало соціальних проблем: 1) створення додаткових робочих місць, які в 20 разів дешевші, ніж у промисловості; 2) покращення в селі транспортної інфраструктури; 3) розширення сфери обслуговування; 3) розширення сфери обслуговування; 4) зростання добробуту сільських жителів. По - друге, цей вид відпочинку розширює спектр туристських послуг і наблизить рекреаційні території сільських місцевостей до джерела основного туристичного попиту - країн ближнього зарубіжжя та до великих промислових центрів України. Досвід зарубіжних країн щодо розширення на ринку послуг сільського туризму показує якісні зміни орієнтації на різні види відпочинку пов'язані з розміщенням рекреантів в сільській місцевості. Фактично туризм стає своєрідною формою господарського освоєння простору. Особливо важливою є його роль в активізації розвитку сільських територій. Це і зумовлює актуальність мети даної роботи.

Аналіз останніх публікацій. Проблематика розвитку сільських територій та перспективи розвитку сільського туризму вже більше як 10 років не втрачають своєї актуальності, свідченням чого є прийняття низки законодавчих актів: «Загальнодержавної програми соціально-економічного розвитку українського села на період до 2015 року», Закону України «Про основні засади державної регіональної політики на період до 2015року» тощо. Вагомі напрацювання у розробці концепцій розвитку сільських територій, де ключовим аргументом є село та його функціональність висвітлено в працях вітчизняних вчених: В.В. Юрчишина [13], О.І. Павлова [ 9], Ю. Губені [4] та ін.. Окремі аспекти розвитку сільського туризму відображені в працях Васильєва [2], Т. Заставецького [6], Н.А. Мозгунова [8]. Сучасний стан і тенденції розвитку сільського туризму дістали відображення в працях вітчизняних науковців, серед яких: Ю.В. Зінько [11], П. Горішевський [11], М. Котляр [11], М.Й. Рутинський [10] та інші. Незважаючи на вище наведені праці вчених щодо питань сучасного стану, проблем та перспектив сільського туризму, багато аспектів його функціонування потребують додаткової уваги, зокрема організаційний механізм його проведення. екологічний туризм ландшафт

Мета дослідження: виокремлення основних чинників формування сільського туризму як самостійної галузі рекреаційної сфери і визначення потенціалу його розвитку в Закарпатті.

Головними завданнями цього дослідження є обґрунтування доцільності використання можливостей туризму для санації сільських територій, а також виявлення соціально-економічних і природних груп чинників розвитку сільського туризму на різних масштабних рівнях в умовах гірських та рівнинних територій. Не менш важливим є аналіз перспектив розвитку сільського туризму із врахуванням готовності населення до прийому рекреантів на рівні окремих поселень.

Виклад основного матеріалу. В науковій літературі, що пов'язана з даною проблематикою остаточної думки трактування понять «сільський туризм», «агротуризм», «зелений (сільський) туризм» немає. Однак, на нашу думку, найбільш правильно до даної проблеми підійшов науковець Н.О. Кравченко, який виділяє три основні різновиди сільського туризму: 1) сільський туризм як відпочинок рекреанта на селі; 2) агротуризм - розвивається на базі підсобних господарств; 3) зелений (сільський) - екологічно чисті ландшафти [7].

Фактично сільський туризм базується на використанні потенційними клієнтами сільських садиб для відпочинку, а головними особливостями, порівняно з традиційними видами, є можливість долучатися до аграрних видів діяльності, народної культури, колориту місцевих звичаїв та обрядів, споживання екологічно чистої продукції тощо [1].

Продукт сільського туризму має комплексну суть і може формуватись у двох напрямках: по-перше, в рамках класичного сільського туризму; по-друге, на основі інших видів рекреаційної діяльності з розміщенням рекреантів в сільській місцевості. Точність визначення сільського туризму залежить від визначення його місця серед інших видів рекреаційної діяльності сільської місцевості, що входить в більш широке поняття - туризм в сільській території, належність якого визначається по локальній ознаці. Сільський туризм включає в себе не тільки розташування в сільській місцевості, але й може поєднуватись з іншими видами рекреаційної діяльності. Так, із сільською місцевістю пов'язані наступні види туризму: пізнавальний туризм; гастрономічний туризм; пляжний туризм; релігійний (сакральний) туризм; природний; екстремальний; етнотуризм; оздоровчий; діловий; спортивний; активний; агротуризм. В останні роки зростає потреба в «класичному сільському туризмі», який має за мету задовольнити потреби рекреантів насамперед в тишині і спокої завдяки унікальним ландшафтним ресурсам сільської місцевості. Він не потребує тісного взаємозв'язку з цими різновидами, оскільки повністю включений в рамки сільського туризму і тільки стикається з іншими видами туризму, адже для його організації не потрібно ніяких послуг крім базових, тобто розміщення і організація харчування. Взаємодія сільського і інших видів туризму проходить по-різному. Наприклад, продукт природного туризму, що глибоко інтегрований в систему сільського розміщення робить більш доступними для рекреантів природні об'єкти. Синтез екологічного і сільського туризму , що формує туристичний продукт на базі ресурсів сільської місцевості повинен враховувати принципи збереження навколишнього середовища. Актуальною залишається проблема збереження природних ландшафтів у районах не тільки масового, а вже й сільського туризму. Дотичними до сільських місцевостей Закарпаття є природоохоронні території, що безпосередньо чи опосередковано пов'язані з розвитком сільського туризму. Так, в межах Карпатського біосферного заповідника проходить п'ять екотуристичних маршрутів, в національному парку «Синевир» - шість, а в Ужанському національному парку відповідно - вісім. В цих екомаршрутах частково залучені й рекреанти сільського туризму, тому необхідно здійснювати перерозподіл туристичних потоків із залученням та популяризацією нових, маловідомих маршрутів.

Загалом, нами виділено, такі основні групи чинників, що впливають на розвиток сільського туризму: 1) соціально-економічні; 2) поселенські; 3) природні; 4) культурно-історичні; 5) інфраструктурні; 6) суб'єктивно-психологічні. Їхній вплив по-різному проявляється на трьох рівнях: регіональному; внутрірегіональному; локальному. Для більшості чинників важко однозначно визначити характер їх впливу на сільський туризм. По-перше, такі чинники як господарська освоєність території, інтенсивність її сільськогосподарського використання обмежують можливості для розвитку різних видів рекреації; по-друге, на різні види сільського туризму, наприклад, охота чи агротуризм, вони впливають по-різному. І все таки соціально-економічні чинники залишаються основними, оскільки зумовлюють формування попиту на цей вид послуг. Кращі перспективи для розвитку сільського туризму мають райони, які володіють значним об'ємом платоспроможного попиту частина якого може бути направлена в сільський туризм.

Щодо поселенських чинників, то станом на 2010р. сумарна площа поселень Закарпаття становила 166155 га, що складає 13,03% від загальної площі області. Максимальний відсоток сумарної площі населених пунктів зафіксовано у Хустському районі (22,57% від загальної площі району), Виноградівському районі (27,13% від загальної площі району), Берегівському районі (19,74% від загальної площі району) та Ужгородському (17,18% від загальної площі району), а мінімальний показник - у Рахівському районі (4,09% від загальної площі району), Міжгірському (7,35% від загальної площі району) та Перечинському (7,63% від загальної площі району) районах [3].

Дана динаміка тісно пов'язана з розвитком сільського туризму, адже саме в зонах поселень з максимальним показником створені і функціонують Асоціації зеленого (сільського) туризму. За даними районних адміністрацій Закарпатської області станом на 1 січня 2011 року агрооселі за 1 день можуть забезпечити 22000 ліжкомісць. Ці дані звичайно мають значні амплітуди коливань в певні сезони, тобто максимальні показники - влітку та взимку. Точкові поселення сприяють розвитку тих видів сільського туризму, які поєднуються з охотою і активними видами туризму (рибалка, водні, тощо). Більш щільне розселення на рівнинній частині досліджуваної території сприяє для розвитку традиційних видів сільського туризму та їх поєднання з активними видами рекреаційної діяльності.

Щодо природних чинників, то вони є важливі при виборі конкретного району з характерним для нього характерним ландшафтом, що буде складати основний фон відпочинку в сільській місцевості, і унікальних, тобто тих, які можна буде показати рекреанту в ході екологічних екскурсій. А Закарпаття славиться своїми чудовими гірськими ландшафтами, чистими водами річки Тиси та її допливів - Тереблі, Тересви, Ріки, Боржави, джерельно чистою водою озер Синевир та Марічейка, найвисокогірнішого озера Бребенескул та мальовничими замками Ужгорода, Мукачева, Хуста, розташованих на вулканічних кратерах, які мальовничо вписалися на Притисянській (Закарпатській) низовині.

Ландшафт та дотичні до нього складові такі як природознавчий туризм; водний туризм; винно-дегустаційний; історико-етнографічний, велотуризм стали реальними завдяки природним ресурсам краю, які визначають стиль життя місцевих жителів, особливістю культури, багатою духовною спадщиною та добре продуманою сферою послуг.

Група історико-культурних чинників тісно пов'язана з наявним потенціалом культурної спадщини території. В межах Закарпаття доцільно виділити три рекреаційно-туристичні райони: 1) Верховинсько - Свалявський (Велико-Березнянський, Воловецький, Міжгірський, Перечинський, Свалявський райони); 2) Полонинсько-Марамороський (Іршавський, Хустський, Тячівський, Рахівський райони; 3) Потиський долинний (Ужгородський, Мукачівський, Берегівський, Виноградівський райони).

Верховинсько-Свалявський туристичний район простягається від кордону з Польщею охоплюючи гірські масиви Східних Карпат аж до Воловецько-Міжгірської улоговини. Господарі садиб готові надати послуги турсервісу, так би мовити, в домашніх умовах. Тарифи досі не перевищують 50 гривень на добу, включаючи проживання та харчування. В межах району особливим чином поєднуються різноманітні чинники перспективного розвитку зеленого сільського туризму. Особливе надбання краю-шедеври народного дерев'яного зодчества - триверхішатрові церкви, що збереглися з часів XVII - XVIII ст. По території району прокладено декілька десятків туристичних пішохідних та велосипедних маршрутів. Надзвичайно різноманітними формами рельєфу представлена Свалявщина - один із найперспективніших курортних та туристично-оздоровчих районів Закарпаття.

Полонинсько-Марамороський туристичний район охоплює передгірську та гірську зону середньої частини Закарпаття аж до високогірних територій Чорногори. Долина нарцисів, унікальні пам'ятки народної архітектури - дерев'яні церкви з елементами готики XVII ст., руїни Бронецького і Довжанського замків, а також городища в с.Арданові та с.Білках, історія яких пов'язана із стародавньою Римською імперією, солене озеро Кунігунда в смт.Солотвино та поселення давніх епох: раннього палеоліту (50 тис. років тому назад с.Діброва), пізнього палеоліту (30 тис. років тому назад, село Велика Уголька), гора Говерла (2061м), географічний центр Європи та інші цікаві туристичні об'єкти.

Потиський долинний туристичний район розташований в передгірській зоні Українських Карпат, де найбільшим туристичним попитом користуються: санаторій-профілакторій „Косино”, ранчо „Золота гора”, велнес - готель «Унгварський» та мотель „Камелот”.

В групі інфраструктурних чинників ключове значення має транспортна доступність і стан засобів розміщення. Транспортна мережа Закарпаття включає всі види сухопутного транспорту, які в значній мірі впливають на стан довкілля. Довжина доріг загального користування становить 3329км, а в умовах переважання гірського рельєфу їм належить пріоритет. Показник їх густоти в межах адміністративно-територіальних рівнів змінюється від 0,12км/км2 до 0,44км/км2. Найвищі показники щільності автодоріг характерні для території Берегівського (0,44км/км2), Мукачівського (0,444км/км2), районів, що розміщені в межах Закарпатської низовини, а найнижчим - рухівського (0,1244км/км2) району, який охоплює басейнові системи Чорної і Білої Тиси і знаходиться в межах гірської частини Закарпаття. Це підтверджує необхідність покращення туристичної інфраструктури тих гірських територій, де створені осередки розвитку сільського туризму. Оптимальне транспортно-географічне положення агроосель та інших туристичних об'єктів повинно враховувати близькість до основних магістралей з одного боку та віддаленості від джерел звукового і атмосферного забруднення на фоні помірної транспортної освоєності.

Група суб'єктивно - психологічних чинників є найбільш важко диференційованою і складною для аналізу. Однак її важливість для цього виду рекреації очевидна. Готовність включатись в розвиток сільського туризму як потенційних клієнтів так і приймаючої сторони сільських територій багато в чому зв'язана із «зрілістю» суспільства, і може бути оцінена тільки з використанням соціологічних методів.

Отже, відносна збереженість системи традиційного сільського розселення населення Закарпаття дозволяє зробити опору на розвиток туризму на базі малого сімейного підсобного господарства насамперед в гірських територіях, що знаходяться на відстані 15-20км від основних трас, де розташована значна частина малих і середніх за розмірами населених пунктів.

Література

1. Барановський М. Туризм як форма активізації розвитку сільських депресивних територій / Вісник Львів. у-ту. Серія міжнародні відносини. Вип. 24. - Львів, 2008. - С.15.

2. Васильєв В. Сільському туризму - розуміння й державну підтримку //Вісник інституту сільського розвитку. - 2006. № 1-2. - С. 65.

3. Габчак Н.Ф. Поселенське навантаження в межах адміністративно-територіальних одиниць Закарпатської області та його вплив на функціонування басейнових систем Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Эффективные инструменты современных наук - 2007» (3-15 березня 2007р.), м.Дніпропетровськ. - Т.10. - С. 61-64.

4. Губені Ю. Розвиток сільських територій: деякі аспекти європейської теорії і практики //Економіка України. - 2007. №4. - С.62-70.

5. Закарпатські села запрошують на відпочинок: Каталог - довідник. Закарп. ОДА. - 2010. - 39с.

6. Заставецький Т. Туризм як одна з пріоритетних галузей розвитку депресивного аграрного регіону //Регіональні географічні дослідження України та суміжних територій: Зб. наук праць. - Луганськ: Альма - матер. - 2006. - С.120-121.

7. Кравченко Н. Роль сільського зеленого туризму в розвитку проблемних регіонів Полісся //Географія. Економіка. Екологія. Туризм: Регіональні студії. - Зб. наук. праць. За ред. І.В. Смаля. - Ніжин. ТОВ В-во «Аспект-Поліграф», 2007. - С.248-259.

8. Мозгунов Н.А. Зарубежные модели развития сельского туризма // Туризм и рекреация: фундаментальные и прикладне исследования: Труды ІІІ Международной научно-практичной конференции. - М. - 2008. - С.143 - 147.

9. Павлов О.І. Концептуальні засади державної політики розвитку сільських територій //http: //www. рolitik.org.ua/.

10. Рутинський М.Й. Географія туризму України: Навч. метод. посіб. - 2-ге вид., перер. і доп. - К.: Центр навч. л-ри, 2004. - 160с.

11. Сільський зелений туризм в Карпатах: Каталог-довідник /П.Горішевський, М. Котляр, Ю. Зінько та ін. - Л.: Карпатська асоціація зеленого туризму, 2000.

12. Туризм та розваги Закарпаття 2010: Туристичний каталог Закарпатської ОДА. - 2010. - 67 с.

13. Юрчишин В.В. До проблем майбутнього вітчизняного села і селянства //Вісник аграрної науки. - 2007. №3. - С.61-64.

Размещено на Allbest.ru