Особливості використання СРМ-тренажерів для відновлення пацієнтів після оперативного лікування переломів вертлюгової западини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості використання СРМ-тренажерів для відновлення пацієнтів після оперативного лікування переломів вертлюгової западини

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

В статті розглянуто використання СРМ-тренажерів для відновлення пацієнтів після оперативного лікування переломів вертлюгової западини. Визначено мету, основні завдання та принципи використання СРМ-тренажерів. Обґрунтовано ефективність застосування технічних засобів для відновлення пацієнтів після оперативного лікування вертлюгової западини. Дана позитивна оцінка використаним апаратам для пасивної розробки кульшового суглоба на ранньому та пізньому післяопераційному періодах. Через 14 днів після інтенсивного застосування апаратів для пасивної розробки кульшового суглоба були отримані результати за шкалою W.H. Harris в першій групі - x = 25,4 бали (S=1,4 балів), Ме (25%; 75%) = 25 (25, 26) балів, (p<0,01); в другій групі результати залишились майже не змінними та становили - x = 13,1 балів (S=2,8 балів), Ме (25%; 75%) = 13,5 (10, 15) балів, (p>0,05).

Ключові слова: технічні засоби, вертлюгова западина, фізична реабілітація.

Постановка проблеми. В структурі травм переломи тазу складають 5-8% усіх переломів, при поєднанні травм їх кількість коливається від 30-58%. Рівень летальних наслідків після нестабільних пошкоджень тазу коливається від 10 до 18%, інвалідність -- від 30-50%. Методи хірургічного лікування пошкоджень тазу складні, погляди спеціалістів суперечливі про способи їх лікування [1, с. 23]. Закордоном пріоритет в лікуванні мають методи внутрішнього стабільного-функціонального остеосинтезу [6, с. 5]. Рівень смертності серед хворих, що постраждали від переломів таза, залишається високим. Нестабільні пошкодження спостерігав у 30,9% випадків. Питома вага нестабільних пошкоджень зростає разом із тяжкістю політравми. Особливо висока летальність при тяжких пошкодженнях таза спостерігається в гострому періоді травми -- 76,92% [2, с. 4].

Складності в лікуванні хворих з переломами вертлюгової западини визначаються рядом обставин. До їх числа відносять складності будови пошкоджених анатомічних структур, велика різноманітність пошкоджень, супутня травматизація внутрішніх органів і пошкодження (органів малого тазу), нервових стовбурів і сплетінь, особливо сідничного нерва. Значну проблему в лікуванні та реабілітації хворих представляють переломи вертлюгової западини. Пошкодження хряща та кровоносної сітки кульшового суглоба під час травми приводять в подальшому до виникнення посттравматичного асептичного некрозу головки, коксартрозу, які потребують ендо-протезування його [1, с. 6].

Робота виконана по плану НДР «Розробка технологій фізичної терапії та технічних засобів їх здійснення» (№ держ. реєстрації 0117U002933) кафедри біобезпеки і здоров'я людини Національного технічного університету України «Київського політехнічного інституту ім. Ігоря Сікорського».

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Питання лікування та реабілітації хворих після переломів вертлюгової западини є одним із найважливіших, адже зміни, які відбуваються при цьому, призводять до обмежень функцій опорно-рухового апарату та подальшої інвалідизації [2, с. 105]. Лікування й реабілітація хворих є також важливим соціально-економічним питанням, адже більша частка травмованих люди працездатного віку, травма для яких проявляється вираженим больовим синдромом й обмеженою амплітудою рухів, погіршенням якості життя та інвалідністю. Профілактика цих наслідків є достатньо складним завданням, оскільки в ранньому післяопераційному періоді дуже виражені больові відчуття, що значно обмежує проведення реабілітаційних заходів [1, с. 12]. Для підвищення проведення реабілітаційних заходів на ранньому та пізньому післяопераційному періоді доцільно в процес відновлення включати сучасні методи та засоби, які доповнюють традиційні. До них відносяться механотерапевтичні апарати СРМ, які можна використовувати саме на ранньому та пізньому періоді реабілітації. Опрацьовуючи теоретичний і практичний досвід лікування та реабілітації хворих працездатного віку після оперативного лікування переломів вертлюгової западини, було виявлено, що є потреба у застосуванні у програмі фізичної реабілітації СРМ-тренажерів, які були там відсутні.

Обстеження проводились на 14 день перебування хворого у стаціонарі після оперативного лікування перелому вертлюгової западини за найбільш широко розповсюдженою уніфікованою 100-бальною шкалою оцінки функцій в кульшовому суглобі запропонованою W.H. Harris [7, с. 169]. Шкала вміщує оцінку наступних показників: біль (50 балів), функцію кульшового суглоба (24 бали), амплітуду руху в кульшовому суглобі (14 балів), осьову деформацію кінцівки (5 балів) та м'язову силу (7 балів).

Друга група хворих займалася за звичайному програмою лікувального закладу, яка включала традиційні засоби реабілітації. Перша група пацієнтів крім звичайних реабілітаційних процедур проходила курс занять на СРМ-тренажері Lower Limb L4 зображеному на рис. 1, який призначений для лікування та відновлення рухливості в кульшовому суглобі. Заняття проводились 2 рази на добу спочатку по 20 хвилин з поступовим доведенням з 6 процедури до 40 хвилин.