Відновлення і збереження пам'яток фортифікаційної архітектури як засіб розвитку туризму в Хмельницькій області

The author of the article pays attention to the fact that Khmelnytskyi region is rich in monuments of fortification architecture, in which a significant place is the castle complexes. These complexes are of great interest as countrymen, and far beyond Ukraine.

Key words: architecture, systems, recovery, preservation, condition, means, restoration of the monument, fixture.

Розглядаючи історичні пам'ятки, які є на території Хмельницької області, можна зробити висновок про те, що найбільш вагоме місце в них посідають фортифікаційні споруди, а саме: замкові комплекси. Саме вони в найбільшій мірі приваблюють туристів і викликають певний інтерес як у співвітчизників, так і далеко за межами України.

На території Хмельницької області нараховується 14 фортифікаційних споруд, з яких 12 об'єктів становлять замки і замкові комплекси. Дослідження їхнього сучасного стану свідчить про те, що рівень їх збереження є дуже низьким. При цьому слід звернути увагу на те, що відносно велика наявність фортифікаційних пам'яток на території Хмельницької області є могутнім засобом для зміцнення і розвитку туризму на її території.

Робота по визначенню критеріїв, за яким відбувається оцінка пам'яток фортифікаційної архітектури проводилась на основі вітчизняного досвіду реставрації та пристосування пам'яток [4; 6; 9; 11; 17], а також наукових розробок та рекомендацій [1; 7; 14; 15; 18]. Основним критерієм оцінки та початку робіт по визначенню нового змісту пам'яток фортифікаційної архітектури є історико-культурна цінність об'єкта [5]. Ці показники для різних замкових комплексів неоднакові, оскільки беруться до уваги розміри, стан збереженості, архітектурні особливості пам'яток, історичні події, пов'язані з самими об'єктами. В залежності від рівня історико-культурної цінності відбувається вибір шляхів музеєфікації пам'яток. Для замкових комплексів, що мають значну історичну, мистецьку, наукову, художню цінність найдієвішим засобом музеєфікації може бути оголошення їх історико-культурними заповідниками та створення музею на території пам'ятки (НІАЗ Кам'янець, державний історико-культурний заповідник «Меджибіж»). Як правило, до складу таких заповідників входить не лише замковий комплекс, а й низка інших історико-культурних пам'яток.

Проблемним є питання включення в сучасне життя пам'яток, які в наслідок різних причин мають меншу історико-культур- ну цінність. Особливо на ефективність їх використання впливає їх технічний стан. Вчений А.В. Лесик стверджує, що технічна характеристика пам'ятки архітектури вважається найголовнішим критерієм у визначенні застосування споруди [10]. Саме фізичний стан об'єкта є вихідною базою початку робіт по реставрації, консервації чи відновленню пам'ятки. Задовільний технічний стан архітектурних пам'яток є чи не найголовнішим критерієм привабливості туристів. А тому, реставрація будинків і споруд фортифікаційної архітектури є надзвичайною умовою розвитку туристичної галузі регіону.

Виходячи із вище сказаного, можна зробити висновок про те, що актуальність теми написання статті не викликає сумніву.

Безумовним є і те, що туризм на сьогоднішній день являється одним з найбільш важливих чинників зміцнення економічної могутності регіону, оскільки він забезпечує швидкі та високі прибутки, стимулює регіональний розвиток, сприяє створенню робочих місць, забезпечує суттєвий прогрес у всіх сферах суспільного життя. Одночасно він являється могутнім важелем зростання національного і духовного відродження, підвищення самосвідомості громадян України, пробудженням в них патріотизму, породжує здатність до самопожертви [13, с.388].

Успішному вирішенню проблеми відновлення і збереження пам'яток фортифікаційної архітектури приділяють увагу ряд провідних вітчизняних вчених: С.Е. Баженова, Є.М. Пламеннецька, Л.І. Виногородська, О.Б. Моця, Ю.Й. Сільський, Ю.А. Нельговський, І.В. Данилов. О.В. Жукова, О.Є. Мальченко, В. Цяук, М.П. Березюк, О.В. Карбовський, І.М. Дида, В.В. Вечерський, П.Г. Юрченко, В.В. Кочубей, М.Д. Войтюк, Т.М. Клименюк і ряд інших.

В своїх наукових доробках вище згадувані вчені звертають увагу на те, що проблема використання споруд фортифікаційної архітектури не тільки не втратила актуальності в наші дні, а навпаки, набула особливої гостроти. Вони підкреслюють, що від успішного вирішення проблеми сучасного використання пам'яток, їх ролі, місця в нашому житті залежить подальше існування та збереження архітектурного надбання.

На це направлена і робота ряду наукових інститутів України, таких як: «Укропроектреставрація», «Укрозахідпроектреставра- ція», НДУТІАМ. На протязі ряду років вище згадувані заклади ведуть науково-дослідні та проектні розробки реставрації й подальшого використання замкових комплексів України.

Мотю написання статті є привертання уваги громадськості до найбільш привабливих, з погляду туриста, історичних пам'яток Хмельниччини, якими, безумовно, є споруди фортифікаційної архітектури.

Досвід реставрації свідчить про те, що на всіх етапах - від розробки проекту до його реалізації - ще лишається нерозв'язаними проблеми нового функціонального змісту пам'ятки фортифікаційної архітектури, створення охоронних зон навколо об'єктів, які реставруються, збереження природнього навколишнього ландшафту [10]. При цьому слід звернути увагу на те, що реставраційні роботи самі по собі не вирішують питання використання того чи іншого об'єкту. Оскільки існують випадки, коли реставрована споруда залишається без використання, що призводить до занепаду та необхідності повторної реставрації [2, с.48]. Повне відродження може гарантувати тільки пристосування пам'яток до сучасних потреб суспільства і в першу чергу до залучення туристичних потоків.

Напрям охорони пам'яток шляхом реєстрації з пристосуванням до сучасних потреб стосується, як правило, добре збережених замкових комплексів. Осторонь, поза включенням до активного життя суспільства, залишаються напівзруйновані замки [16]. А тому ми повністю поділяємо думку вчених В.В. Куцевича [5] і А.В. Лесика [10], які стверджують, що повне відродження пам'яток фортифікаційної архітектури може гарантувати тільки пристосування їх до сучасних потреб суспільства.

Не отримавши нових функцій, не здобувши справжнього господаря й не включившись в активне громадське життя, вони, як стверджує вчена С.Е. Баженова, приречені на моральний і фізичний занепад [2, с.48]. Слід відмітити, що на сьогоднішній день існує багато комерційних пропозицій щодо пристосування пам'яток фортифікаційної архітектури до сучасних потреб. Головною відміною таких пропозицій є розрахунок на те, що пристосування перш за все повинно приносити прибуток, ніж сприяти збереженню пам'ятки, запобігаючи її фізичному і моральному знищенню [1].

Проаналізувавши ситуацію, існуючу на сьогоднішньому етапі в справі охорони та використання замкових комплексів, можна напевно стверджувати, що, не зважаючи на значні наукові досягнення в області реставрації, деякі успіхи в пристосуванні, загалом проблема включення замкових комплексів у сучасне життя залишається не вирішеною. Метод реставрації з подальшим пристосуванням до нових функцій не витримує головних вимог функціонування замкових комплексів як об'єктів культурної спадщини: забезпечення активних технічних заходів, збереження й відновлення, проведення профілактичних заходів з метою відокремлення об'єктів від прогресивних факторів, що прискорюють процеси їх старіння, руйнації, максимальне вивчення та екскурсійне відвідування пам'яток [2, с.49].

На основі вище сказаного, можна зробити висновок про те, що з метою поліпшення збереження пам'яток фортифікаційної архітектури, не залежно від їх технічного стану, виникає потреба в більш активному впровадженні в життя інших засобів збереження замкових комплексів, тобто таких засобів, які б відповідали усім вимогам їх ефективного збереження. Ми розділяємо думку вченої Е.А. Шулякової, яка стверджує, що найбільш ефективним засобом використання й, відповідно, збереження є музеєфікація даних пам'яток, що безумовно сприятиме їх привабливості для туристів.

Ми погоджуємося також з думкою тих вчених, які стверджують, що найбільш поширеною сьогодні й відпрацьованою в усіх відношеннях формою збереження та реставрації старовинних зразків фортифікаційної архітектури є автономні музейні комплекси історичного, історико-краєзнавчого, художнього профілів, створювані на заповідних історико-архітектурних територіях.

Концепції побудови музею на території замкових комплексів повинні розраховуватись на широке коло відвідувачів, інтенсивне включення замків до музейного простору України й культурного життя регіону, що, в свою чергу, буде стимулювати розвиток напрямів, пов'язаних з популяризацією замкових комплексів, формуванням в суспільстві громадської думки, сприятливої для охорони пам'яток, патріотичним і міжнаціональним вихованням молоді та підлітків, піднесенням шкільної туристсько-краєзнавчої діяльності [2, с.50]. Але щоб впровадити в життя цей задум необхідною умовою є виконання великих реставраційних робіт даного виду споруд.

Тому доречною є думка про те, що пам'ятки, технічний стан яких є незадовільним, у більшості випадків залишаються непри- стосованими. Подібні пам'ятки практично не підлягають реконструкції та відбудові, але вважається за доцільне консервація таких залишків з упорядкуванням навколишніх територій з метою створення умов для їх екскурсійного огляду (замки в Зінькові, Летичеві, Сатанові, Сутківцях, Чорнокозинцях) [2, с.58].

При пристосуванні замкових комплексів під заклади відпочинку й туризму потрібно уникнути, як стверджує вчений О.С. Бойко, низки недоліків, які передусім полягають у низькому рівні сервісу, за великій вартості путівок, низькій якості реставрадійних робіт. Надання нових функцій замковим комплексам вимагає значних фінансових коштів, робить неможливим проведення науково-дослідних і охоронних робіт на території замку, обмежує доступ туристів до всіх об'єктів. Все це стосується добре збережених комплексів, до того ж пам'ятки архітектури повинні мати зручний транспортний під'їзд [3]. Важливим напрямком залучення туристичних потоків до історичних пам'яток архітектури є їх безпосереднє включення в інфраструктуру музейної експозиції. Цей варіант є прийнятним до напівзруйнованих замкових комплексів і тих, що збереглися у вигляді фрагментів руїн. В цьому випадку пам'ятка набуває значення основного, а іноді єдиного експонату.

Нам глибоко імпонує класифікація архітектурних споруд, запропонована вченими Кам'янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка С.Е. Баженовою, А.В. Баженовим, В.Б. Буторіною, 1.1. Ковтуник, Б.О. Опрею, І.В. Ящишеною, для науково-обґрунтованого включення їх до сучасного життя. Вони пропонують класифікувати архітектурні споруди за критеріями вибору шляхів ефективної музеєфікації наступним чином:

1) замки, придатні для використання під історико-архітектурні заповідники, музеї - це найцінніші замкові ансамблі в комплексі з іншими навколишніми пам'ятками історії та культури, мальовничим ландшафтом. Різноманітні музеї влаштовують в окремих пам'ятках архітектури заповідника (заповідники на базі замкових комплексів у Кам'янці-Подільському та Меджибожі);

2) замки, придатні для використання під заклади відпочинку та туризму з умовами розміщення в них пунктів торгівлі, сервісних центрів, музеїв. Наявність різноманітних пам'яток історії та культури, мальовничих навколишніх ландшафтів - необхідні умови вибору таких замків (замки в Староконстянтинові, Панівцях);

3) пам'ятки архітектури, поруч з якими можна побудувати турбази, готелі, бази відпочинку, - це замки, що збереглися у напівзруй- нованому стані або лише фрагментарно, а навколишні ландшафти мають різноманітні цінні фактори туризму - пам'ятки історії, археології, культури (замкові комплекси в Чорнокозинцях, Сатанові);

4) замкові комплекси, придатні для ознайомленні з ними, - пам'ятки архітектури, що зберегли деяк будівлі, придатні для організації в них об'єктів туристичної інфраструктури, розташовані в місцях пролягання туристичних маршрутів (замки в Жванці, Ізяславі, Летичеві, Рихті);

5) історико-архітектурні пам'ятки, що збереглися у вигляді руїн та не мають зручного транспортного доступу, але включення яких до туристичних екскурсійних маршрутів сприятиме їх збереженню та охороні навколишнього ландшафту (залишки замкових комплексів у Зінькові, Сутківцях) [2, с.57].

Процес перетворення замкових комплексів на туристичні об'єкти може відбуватися також шляхом будівництва нових закладів відпочинку й туризму в місцях з живописним природним ландшафтом, де знаходяться різноманітні пам'ятки історії та культури.

Весь цей комплекс заходів щодо залучення пам'яток фортифікаційної архітектури, на які так багатий Подільський край, повинний розраховуватись на широке коло відвідувачів. Це в свою чергу буде стимулювати розвиток туристичної галузі, здійснювати популяризацію замкових комплексів, сприяти формуванню у суспільстві громадської думки сприятливої для охорони історичних пам'яток, а також сприяти патріотичному вихованню молоді, піднесенню туристсько-краєзнавчої діяльності.

архітектура фортифікаційний хмельницький туризм

Список використаних джерел та літератури

1. Актуальні питання виявлення і дослідження пам'яток історії та культури (на матеріалах Зводу пам'яток історії та культури України) / ред. кол.: П.Т. Тринько, В.О. Горбик, Е.М. Піскова. Київ: Ін-т історії України НАН України, 1999. Ч.2. 255 с.

2. Баженова С.Е., Баженов Л.В., Буторіна В.Б. і ін. Хмельниччина туристична: істотко-культурні, природно-географічні та економічні аспекти розвитку: колективна монографія. Кам'янець-Подільський: Ка- м'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2015. 192 с.

3. Бойко О.С., Лонкевич Д.Р. Замки Тернопільської області // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. Львів, 2000. № 11. С. 59-88.

4. Возницький Б.Г. Олеський замок. Львів, 1978. 142 с.

5. Габрель М.М. До вдосконалення методики оцінки пам'яток архітектури // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Архітектура. Львів, 2005. С. 147-151.

6. Гайда О.М. Регеарація пам'ятки архітектури XVI-XVII ст. замкового комплексу в м. Бережанах Тернопільської обл. Львів, 2003. 123 с.

7. Дида І.М. Замки і резиденції в архітектурному ландшафті України // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Архітектура. Львів, 2005. С. 49-52.

8. Куцевич В.В. Пам'ятка - середовище - сучасне використання // Будівництво України. 1994. № 5-6. С. 19-22.

9. Лесик А.В. Использование памятников архитектуры западных областей УССР // Строительство и архитектура. 1983. № 1. С. 22-25.

10. Лесик А.В. Охрана и рациональное использование памяток архитектуры. Львов, 1987. 128 с.

11. Лесик А.В. Размещение туристических учреждений в памятниках архитектуры // Архитектура СССР. 1980. № 11. 10-13.

12. Лесик А. В. Современное использование памятников архитектуры // Архитектура СССР. Львов, 1980. № 11. С. 13-16.

13. Поліщук В.С. Замкові комплекси як засіб популяризації туризму на Хмельниччині // Вісник Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка. Історичні науки / [редкол.: А.Г. Філінюк (відп. ред.) та ін.]. Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2016. Вип. 9. С. 388-395.

14. Про державний історико-культурний заповідник «Меджибіж»: Постанова Кабінету Міністрів України № 1761 від 27 грудня 2001 // Архів Державного історико-культурного заповідника «Меджибіж». Ф.52. Спр.1. 2 арк.

15. Проект організації території національного природнього парку «Подільські Товтри», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів, розроблений Державним комітетом з будівництва архітектури та житлової політики України і науково-дослідним і проектним інститутом містобудування 22 травня 2002 р.: в. 2 т. Київ, 2002.

16. Станіславська Л.П. Проблеми організації нових музейних експозицій // Музей і Поділля: тези доп. наук. конф., присвяченої 100-річчю від дня заснування Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. Кам'янець-Подільський, 1990. С. 25-28.

17. Усачева К.В., Гейдар Т.И. К вопросу охраны и музеефикации памятников архитектуры в ЧССР К.В. Усачева, Т.И. Гейдар // Вопросы охраны, реставрации и пропаганды, памятников истории и культуры.. Москва: НИ культуры, 1978. С. 186-201.

18. Чернявская Е.Н. Ценность и оценка памятников архитектуры // Памятники в контексте историко-культурной среды. Москва: НИИ культуры, 1990. С. 41-60.

Размещено на Allbest.ru