Епістемічні чинники комунікацій у внутрішньому етнічному туризмі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 007: 304: [316.273+379.85] (477)

Епістемічні чинники комунікацій у внутрішньому етнічному туризмі України

В. В. Перехейда,

канд. наук із соц. комунік.

Інститут філології

КНУ імені Тараса Шевченка

У результаті дискурсивного аналізу визначено головні епістемічні чинники комунікацій у внутрішньому етнічному туризмі України: прагнення до розрізнення (відхід від рутини власного повсякден ня шляхом здійснення туристичної поїздки) та прагнення ототожнення (ідентифікації з етнічним світом власного народу).

Ключові слова: епістемічні чинники, комунікація, внутрішній етнічний туризм.

Перехейда В. В.

Эпистемические факторы коммуникаций во внутреннем этническом туризме в Украине.

В результате дискурсивного анализа определены основные эпистемические факторы коммуникаций во внутреннем этническом туризме в Украине: стремление к различию (отход от рутины повседневности путем осуществления туристической поездки) и стремление к отождествлению (идентичности с этническим миром собственного народа).

Ключевые слова: эпистемические факторы, коммуникация, внутренний этнический туризм.

Perekheida Valentyn

Epistemic factors of communicationsin domestic ethnic tourism in Ukraine

Associate Professor Institute of Journalism Taras Shevchenko National University of Kyiv

Through the discourse analysis we have identified the main epistemic factors of communications in domestic ethnic tourism in Ukraine: the desire to distinction (a departure from the daily routine by touristic trip) and the desire to identification (identification with the ethnic world of one's own people).

Keywords: epistemic factors, communication, domestic ethnic tourism.

Автентика, архаїка та екзотика -- загальносвітові туристичні тренди. Члени суспільства споживання (а саме так було класифіковане сучасне постмодерністське суспільство) виражають власну ідентичність через споживання, що цілком справджується у туризмі, зокрема етнічному.

Таким чином відбувається комодифікація автентичності -- процес, під час якого автентичність набуває грошової вартості й фактично стає товаром, який продається та купується на ринку. Туристичний продукт -- яскраве втілення цього. Туристи -- вимогливі споживачі: вони згодні за нього платити, але приділяють дедалі більшу увагу достовірності, стійкості навколишнього й культурного середовища, в яке вони потрапляють.

Актуальність автентики, архаїки та екзотики для українців зумовлена тим, що через історичні обставини доступ українців до української культури тривалий час був дуже обмеженим: так було з мовою, подіями та героями минувшини, пов'язаними з ними артефактами. За століття (а доводиться міряти століттями) утворився культурний розрив -- між предками та нащадками. Втратився комунікаційний міст із власними витоками.

Крім того, є також суто українська потреба -- відгородитися від росіян, природу якої переконливо пояснює Г. Почепцов: «Формування свого завждивиявляється можливим при відштовхуванні від близького. Тому ми посилено стали продукувати (і гіперболізувати) ті особливості своєї історії та культури, які принципово не збігаються з російськими, вирішуючи проблеми інтеграції себе як єдиного соціального співтовариства» [1, с. 125].

Узяті сукупно ці чинники зумовлюють затребуваність етнічного туризму серед українців. У його межах відбувається ознайомлення з особливостями, спадщиною певної культури (в тому числі рідної), також він може набувати форм т. зв. сентиментальних поїздок, коли йдеться про відвідування туристом місця свого народження, проживання предків (ностальгійний туризм).

Мета статті -- проаналізувати епістемічні чинники комунікацій у внутрішньому етнічному туризмі України.

У наукових працях Е. Коена, Дж. Тейлора, Дж. Уррі та інших учених етнічний туризм розглядається як засіб продукування уявлень про «своє» і «чуже» в культурі. Це зумовлюється поглибленням глобалізації та урбанізації, які ставлять людину в умови одноманітного світу -- світу міста як продукту техногенної цивілізації. Втомлена шумом і швидкостями, пластиком і смогом людина шукає чогось чистого, справдешнього, не цивілізованого -- прадавніх пам'яток з виразним характером. Таким чином, туристи намагаються втекти від повсякденного життя (Burns, 1999), від вестернізованої культури та однорідності -- тож дедалі частіше вдаються до екзотики та недоторканості, які так важко знайти в промислово розвинених країнах. До цього прагнення «долучається» пошук сенсу та цінностей (Reid, 2003).

Результати й обговорення. Для українців такі гносеологічні та аксіологічні виміри етнічного туризму мають велике значення. За результатами опитування соціологічної групи «Рейтинг» на запитання «Хто я такий?» респонденти відповіли: громадянин України -- 61 %; житель свого регіону, міста, села -- 29 %; людина -- 24 %; назвали свою національність -- 19 %. Кожен десятий вказував свою сімейну роль або характеризував себе як «радянська людина». Тобто українцем, громадянином України визнав себе навіть не кожен третій із опитаних. Проте, на думку соціологів, ці результати (здобуті в серпні 2012 р.), якщо їх порівнювати з попередніми, засвідчують зростання рівня патріотизму [2]. Ще промовисті дані від «Рейтингу»: у травні 2013 р. 44 % опитаних українців заявили, що не шкодують про розпад у 1991 р. Радянського Союзу, зате 41 % -- шкодують; кожен шостий не визначився з відповіддю [3]. Таким чином, у суспільстві відбуваються складні процеси історичної рефлексії, ідентифікації, вироблення громадянської свідомості.

Передумови комунікацій у внутрішньому етнічному туризмі в Україні перспективно вивчати на підставі концепції епістеми.

туризм етнічний епістема комунікація

Епістема -- одне з базових понять філософії М. Фуко, під яким він мав на увазі структуру, що зумовлює дискурси, парадигми, знання, теоретичні погляди певного часу [4].

Архаїка та автентика: інтеракції в діахронії національної культури. Етнічний туризм ототожнюється із символічним поверненням до коріння. У комунікаційному плані такі поїздки дають відчуття відновленого зв'язку з місцем -- того відчуття, що його К. Кастанеда називав «точкою збирання» -- своєрідним місцем сили. Також це важливо для інкультурації індивіда, його долучення до спільної мови, традицій, звичаїв.

В Україні таким знаковим місцем є західноукраїнська глибинка, куди прагнуть потрапити співвітчизники з інших регіонів, спраглі за автентикою та архаїкою. Приміром, киянка Олена (провідний бухгалтер, 23 роки) розповіла нам, що з її мандрів найбільш пам'ятною виявилася подорож до Львова: «Інша культура, інші люди. Дуже добрі, щирі. Напевно, це тому, що вони дотримуються народних традицій. Можливо, ще й тому, що не відійшли від релігії. Я мрію поїхати в Західну Україну на Різдво. Я дуже люблю, коли всі в народних строях, колядують - це породжує щиру радість. Навіть не знаю, як це можна висловити... Це як повернення в дитинство. Ми теж намагаємося на роботі щось подібне влаштовувати».

Тут постає опозиція столичної (урбаністичної) культури і традиційної, переважно сільської, яка нині викликає в туристів (міських жителів) відчуття «інакшості» та внутрішнього голосу предків.

Відомо, що деякі експерти проти «продажу» народної культури -- посилення туристичного потоку до таких автентичних (навіть екзотичних) місць, оскільки, на їхню думку, це загрожує збереженню відповідних культурних реалій, порушує інтимність, справжність цього архаїчного світу.

Нам же ближча думка, що «консервування», відгородження цього культурного ареалу надто відділятиме українців від спадку їхніх предків. А куди вже далі? Тому, навпаки, внутрішній туризм повинен сприяти тому, щоби «голос предків» залунав для наших співвітчизників гучніше.

Є в нашій позиції ще й власне економічний сенс: сьогодні українська глибинка, село потребує інвестицій, матеріальної підтримки. Вона могла б прийти із туристичними потоками. Адже участь туристів у традиційних обрядах, етнічних фестивалях пов'язана з певними витратами: на їжу, напої, сувеніри тощо, а це позитивно впливає на регіональну економіку.

Наш емпіричний матеріал засвідчує, що велике враження на внутрішніх туристів справляє відвідування м. Кам'янця-Подільського та його туристичного маркера -- фортеці. До прикладу, наведемо такий відгук інтернет-користувачки: «Мені пощастило, і в місто я потрапила якраз під час історичного фестивалю. Тут були присутні гості з різних країн, причому також як учасники. Що мені особисто сподобалося, то це те, що коли переходиш міст до Старого Міста, занурюєшся в час, який давно минув, і тільки луна залишилася після нього, закріпившись у могутніх будинках і стінах, красивих спорудах, монументальних церквах і костелах, а також у бруківці» [5].

Прикметно, що туристка пишається тим, що українське місто цікаве також іноземцям: ми озираємося на думку «Європи» і вчимося себе шанувати. І найважливіше: вона сприймає подорож до Кам'янця-Подільського як мандрівку в часі, це ніби живий підручник історії, який ми ще досі читаємо по складах. Наскільки це читання захопливе, виразно засвідчує піднесений тон допису, вочевидь, суголосний духовному піднесенню, яке переживає авторка. Саме таких ефектів варто й домагатися, створюючи туристичні продукти, оперті на середовище автентики та архаїки.

Зразком такого туристичного середовища є також Міжнародний екокультурний фестиваль «Трипільське коло» (м. Ржищів, Київська область). Відвідувачі (знову ж таки!) порівнюють відновлені старі українські хати, побачені на фестивалі, із Заансе-Схансом -- невеличким селом у Нідерландах, де розташований музей просто неба: там демонструється голландська дерев'яна архітектура ХУП--ХУШ ст. І це люди вважають порівнянням рівносильних за значенням явищ, проте виразно інакших, з неповторним національним колоритом.

Відродження історичної пам'яті, етнічні знання, які, здається, втрачені в нашому суспільстві, популяризація народних традицій, звичаїв, обрядів, забутих трудових навичок та ремесел викликають у відвідувачів щирий інтерес, доказом чого є численні відгуки інтернет-користувачів. Утім вони залишають і рекламації:

«27 Авг 2010

Дві з половиною години прогулянки пролетіли абсолютно непомітно. Ми ходили від будиночка до будиночка, милувалися краєвидами, годували рибу в ставках хлібом... зайшли до чудової дерев'яної козацької церкви... послухали кобзаря, накупили сувенірів на невеликому базарчику. Загалом, залишилися приємні й радісні враження. З недоліків, які впали нам в око, відмітимо такі:

1. Більшість будівель закрито на величезні сучасні замки від комор, котрі на цих старосвітських будиночках мають вигляд, делікатно кажучи, недоречностей.

2. Якщо двері відкриті, то виявляється, що всередині більшості будиночків складений мотлох, непотрібні речі або просто речі, які лежать на зберіганні. В одному, наприклад, ми виявили ялинку, іграшки та ящик шампанського. Судячи з усього, підготовка до Нового року в розпалі. Чого нам хотілося б? Ну, звичайно ж, ілюстрацій українського побуту, якихось снопів, скринь, домашніх інструментів. Це ми виявили в одному-єдиному місці.

3. Непогано було би повісити поряд із кожним архітектурним об'єктом значно детальнішу інформацію про звичаї, цікаві факти тощо. Це була б по-справжньому корисна просвітницька робота. Інакше без екскурсовода ми багато чого побачили, але практично нічого не дізналися.

4. Дуже мало лавочок, фактично вони є тільки на вході» [6]. Із допису очевидно: внутрішнього туриста дратує все, що порушує його цілісне враження від «старосвітського» образу, на який він уже налаштований -- це можна назвати ефектом ложки дьогтю. Турист шукає деталі, про які має попередні знання, а не знаходячи їх, відчуває певну обділеність своїх вражень, тож недооцінювати такі комунікативно важливі деталі не можна. І нарешті, попри занурення в атмосферу подорожі, він залишається людиною свого часу: прагне елементарного комфорту та ефективного інформаційного супроводу. І це ілюстрація до нашої тези про те, що туристичний продукт сьогодні повинен бути інтегрованим комплексом різних послуг.

Ще один вагомий комунікаційний вимір туристичного середовища автентики та архаїки -- його історична достовірність, збалансованість тлумачення тих чи інших реалій, врахування всіх актуальних поглядів на них.

Австралійський дослідник Г. Уейт (Gordon Waitt) розглядає цю проблему на прикладі сприйняття туристами історичної достовірності району Рокс у національному парку «Сіднейська гавань»(де проходили карантин перші поселенці в Австралії -- каторжники). На його думку, нині це зразок лубка. Доведено, що загалом туристи сприймають таке трактування історії як автентичне. Автор висловлює занепокоєння з приводу загалом некритичного споживання модифікованої версії історії як спадщини; він переконаний, що у споживчому контексті на основі риторики австралійського націоналізму замовчуються альтернативні версії минулого, в яких висвітлюються гноблення, расизм та конфлікти [7, с. 835]. Тож у внутрішньому туризмі актуальним є питання, яке Дж. Тейлор формулює так: «Хто врешті-решт має право вирішити, що є справжнім?» [8, с. 2001]. Тут постає питання професіоналізму та наукової об'єктивності у відтворенні туристичних продуктів, що становлять етнічну автентику та архаїку.

Українці мають певну схильність до т. зв. шаро- варщини, про що написали чимало гострих рядків Д. Донцов і В. Липинський, М. Зеров і М. Хвильовий, а також Є. Маланюк, котрий у статті «Малоросійство» застерігав, що «проблема українського малоросійства є однією з найважніших, якщо не центральних проблем, безпосередньо пов'язаних з нашою основною проблемою -- проблемою державності. Що більше: це є та проблема, яка першою постане перед державними мужами вже Державної України. І ще довго, в часі тривання й стабілізації державності, та проблема стоятиме першоплановим завданням, а для самої державності -- грізним моментом» [9]. Комунікаційне середовище автентики та архаїки у внутрішньому туризмі може бути ефективним для «позбування» від цієї «хвороби предковічної».

Комунікаційне середовище екзотичних дести- націй. Де в чому схожим, але не тотожним із середовищем автентики та архаїки є комунікаційне середовище екзотики.

Ізраїльський дослідник Е. Коен (Erik Cohen) зазначає: «Сучасна людина цікавиться речами, видовищами, звичаями, культурами, відмінними від власних, саме тому, що вони інші.

Туризм як культурний феномен починається лише тоді, коли в людини виникає загальний інтерес до речей, які поза її звичним середовищем, коли контакти з ними, сприйняття, насолода чужинністю та новизною цінні самі собою» [10, с. 165].

Про запит на екзотику пише британський соціолог Дж. Уррі (John Urry): «Потенційні об'єкти з погляду туризму мають бути інакшими в той чи інший спосіб. Вони мають бути за межами узвичаєного. Люди повинні особливо виразно відчувати задоволення, сумоване з різних почуттів або ж відмінне від тих, які зазвичай переживають у повсякденному житті, але не в такій мірі. Є чимало способів, за допомогою яких такий поділ між звичайним і незвичайним можна встановити й задовольнити» [11, с. 11--12].

У міжнародному туризмі екзотика країн «третього світу» стала трендом зі своїми стереотипами: розважальні заходи на облямованих пальмами пляжах; жінки народу масаї, одягнуті в костюми для танців; воїни в головних уборах із пір'я; храми та пам'ятники в джунглях чи пустелях; цікаві види транспорту: верблюд, слон, авторикші, каное. Ці розважальні складники поєднуються з гедонізмом розкішних курортів (басейни за кілька метрів від пляжів, надсучасний водогін, багата кухня з місцевих продуктів тощо). Заможні туристи платять за досвід ознайомлення з відмінностями аборигенів, не тямлячи їхньої інакшості. Зрештою, Е. Коен теж пише про це: «Хоча новизна і чужинність є невід'ємними елементами туристських вражень, сучасна людина не готова повністю зануритися в чуже середовище» [10, с. 165].

Україна -- багатонаціональна держава, регіони якої формувалися за різних історичних і культурних умов, що спричинило співіснування на сьогодні численних ментальних груп, які фіксуються в соціологічних дослідженнях. Тому у внутрішньому туризмі України комунікаційне середовище екзотики повинно мати відповідну природу: потрібно розширювати знання про регіональні варіанти української культури, а також знання про культури всіх націй, представники яких живуть у нашій державі, і, нарешті, гармонізувати комунікацію шляхом крос-культурних контактів.

Саме цього, зрештою, бажають самі споживачі: за словами Я. Козака, засновника першого в Україні туристичного оператора, що організовує тури та екскурсії тільки по Україні, «наші клієнти -- це люди з високим рівнем розвитку інтелекту, яким цікаво побачити щось в Україні, про що вони, можливо, чули, але не бачили» [12]. І це комунікаційне за своєю суттю «небачене», хоч, можливо, й десь «чуте», слід їм пропонувати.

Тому сьогодні потрібно вибудовувати таке туристичне середовище, в межах якого екзотичне діятиме як ай-стопер у рекламних чи PR-комунікаціх. Про приклад такої знахідки розповіла нам в індивідуальному інтерв'ю Наталя (м. Луцьк, домогосподарка, 31 рік): «У Карпатах біля Ужгорода за місцевою традицією ми мали купіль. Уявіть: у холодну пору року на вулиці ставиться величезний чан (як великий казан). У нього наливають холодну воду. Під ним розкладають багаття. Люди залазять у воду і там гріються. Якщо вода стає прохолодні- шою - підкидають дрова, а якщо надто гарячою - із шланга доливають холодну воду. Таке враження, ніби тебе варять. Чоловіки ще вилазили із чана й кидалися в холодну гірську річку. Це було здорово!»

Несхоже викликало симпатію -- здобутий досвід незвичної дії залишився як складник позитивного образу тамтешньої культури.

Наш емпіричний матеріал засвідчує, що найбільший інтерес в українців викликає екзотика Карпатського регіону. Зокрема, популярно відвідувати Фестиваль білого вина, який щороку влаштовується в Береговому (Закарпатська область). Протягом трьох днів закарпатські підприємства та винороби-приватники представляють свої найкращі вина споживачам. Містечко претендує на статус винарської столиці Західної України. На центральній площі міста не тільки йде торгівля, а й триває свято -- виступи мистецьких колективів, конкурси, лотереї, виставки, дегустації тощо. Звісно, той, хто приїздить на фестиваль, зазвичай не обмежується його територією та подіями -- вони ще відвідують Ужгородський замок (ХІ ст.), Замок Паланок (ХІ ст.), Національний природний парк «Синевир», інші об'єкти.

Ось відгук одного з гостей фестивалю: «Мене фестиваль не вразив. Особливий колорит - виконання пісень групою «Арія» угорською мовою. Але це музика «не для всіх»... Зате із задоволенням поїздили по Закарпаттю» [13].

Тобто навіть ті, хто залишився незадоволеним основним продуктом (а це заслуговує на пильний аналіз організаторів), не вважають такі поїздки марними. В їхній свідомості сформувався позитивний образ регіону -- а це найважливіший результат.

Викладені тези міг би значно активніше підтримати український бізнес, розвиваючи т. зв. мотиваційний туризм. Ідеться про застосування для найефективніших співробітників та лояльних клієнтів такого різновиду заохочення як туристичні подорожі-мотиватори. Взаємодія в цьому питанні має перспективу як для туроператорів, так і для підприємств та організацій різного профілю. Туроператор отримує замовлення і пропонує поїздку для мотиваційної групи за програмою, здебільшого не схожою на стандартні, розроблені туристичними агенціями. Такий унікальний туристичний продукт повинен бути підлаштований під потреби клієнтів індивідуально: дотичний до їхніх професійних чи особистих інтересів, тематично пов'язаний з місцем, досі ними не баченим тощо. Втім це може бути поїздка в певне «розкручене» і престижне місце на кшталт гірськолижного курорту в Буковелі.

У моватиційному туризмі отримують свої переваги й організації-замовники: співробітники повертаються з таких подорожей-мотиваторів сповнені фізичних і розумових сил, із новими знаннями і, звичайно, з бажанням ще ефективніше працювати, а клієнти залишаються з компанією та, поширюючи про неї інформацію, збільшують її репутаційний капітал.

Певні представники бізнесу вже починають усвідомлювати переваги мотиваційного туризму, приміром, компанія MasterCard організувала акцію «Відкриваймо Україну разом із Master Card!» За умовами акції щомісяця від 01 березня 2013 р. до 31 травня 2013 р., з 01 серпня 2013 р. до 31 жовтня 2013 р. визначають п'ять переможців, які отримують подарунок -- подорож на двох мальовничими містами України. У програмі акції є характерний рядок: «Справжнє диво поряд.» [14].

. Сьогодні у внутрішньому туризмі України треба створювати комунікаційні середовища, в яких туристи здобували б знання про унікальні куточки країни, дивовижні природні та культурні об'єкти -- так налагоджувалися б крос-культурні комунікації.

Епістемічне поле внутрішнього етнічного туризму України окреслене двома головними інтенціями сучасного українця: прагненням до розрізнення (відхід від рутини власного повсякдення шляхом здійснення туристичної поїздки) та прагненням ототожнення (ідентифікації з етнічним світом власного народу).

Джерела і література

1. Почепцов Г. Г. Информационные войны / Г. Г. Почепцов. - М. : Рефл-бук ; К. : Ваклер, 2000. - 280 с.

2. Несколько черт украинского патриотизма социологический опрос группы «Рейтинг» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ratinggroup.com.ua/ ru/products/politic/data/ entry/14017/.

3. Несколько тезисов о ценностных ориентирах украинцев: социологический опрос группы «Рейтинг» [Електронний ресурс]. - 05.06.2013. - Режим доступу: http://rating- group.com.ua/ru/products/poli tic/data/entry/14062/.

4. Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук / Мишель Фуко ; пер. с фр. В. П. Визгина и Н. С. Автономовой. - С.-Пб : A-cad, 1994. - 408 с.

5. Лавреньтьева Л. Путевая заметка «Исторический Каменец-Подольский» [Електронний ресурс]. - 10.11.2010. - Режим доступу: http://www. tourprom.ru/travel-blog-168/.

6. Мамаева Слобода, Киев. Наши впечатления [Електронний ресурс]. - 27.98.2010. - Режим доступу: http://moslife.realms.biz/relax-in-ukraine/mamae- va-sloboda-kiev-nashi-vpechatleniya/

7. Waitt G. Consuming heritage: Perceived historical authenticity / Gordon Waitt // Annals of Tourism Research. - 2000. - October. - Vol. 27. - Issue 4. - P. 835-862.

8. Taylor J. Photogenic Authenticity and the Spectacular in Tourism' / John Taylor // La Ricerca Folkorica (special issuelndigenous «Tourism and the Intricacies of Cross-cultural Understanding»). - 2011. - № 61. - P. 32-40.

9. Маланюк Є. Малоросійство [Електронний ресурс] / Євген Маланюк. - 22.06.2012. - Режим доступу: http://svit- lytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10419

10. Cohen E. Toward a Sociology of International Tourism / Erik Cohen // Social Research. -1972. - Vol. 39 (1). - Р. 164-189.

11. Urry J. The Tourist Gaze / John Urry. - 2 ed. - London : SAGE Publications, 2002. - 176 p.

12. Вчитель, який увів моду на подорожі Україною [Електронний ресурс] / бесіду вела Галина Титиш. - 16.10.2012. - Режим доступу: http:// life.pravda.com.ua/person/2012/10/16/113926/.

13. Фестиваль вина в Берегово. Отзывы [Електронний ресурс]. - 19.04.2010. - Режим доступу: http:// www.doroga.ua/Pages/Events.aspx?EventID=404

14. Trupp A. ZurMk zum Menschenzoo? [Електронний ресурс] / Alexander Trupp. - 17.08.2012. - Режим доступу: http://www.fairunterwegs.org/the- men/thema/article/zurueck-zum-menschenzoo.html

15. Відкриваймо Україну разом із MasterCard! [Електронний ресурс]. - 05.12.2013. - Режим доступу: http://www.mastercard.com/ua/personal/uk/4sea- sons/2013/summer / about_program_discover.html.

Reference list

1. Pochepcov G. G. Informacionnye vojny / G. G. Pochepcov. - M. : Refl-buk ; K. : Vakler, 2000. - 280 s.

2. Neskol'ko chert ukrainskogo patriotizma sociologich- eskij opros gruppy «Rejting» [Electronic resource]. - Reference: http://ratinggroup.com. ua/ru/ products / politic / data/ entry /14017/.

3. Neskol'ko tezisov o cennostnyh orientirah ukraincev: sociologicheskij opros gruppy «Rejting» [Electronic resource]. - 05.06.2013. - Reference: http://ratinggroup. com.ua/ru/products/politic/data/entry/14062/.

4. Fuko M. Slova i veshhi. Arheologija gumanitarnyh nauk / Mishel' Fuko ; per. s fr. V. P. Vizgina i N. S. Avtonomovoj. - S.-Pb : A-cad, 1994. - 408 s.

5. Lavrent'eva L. Putevaja zametka «Istoricheskij Kamenec-Podol'skij» [Electronic resource]. - 10.11.2010. - Reference: http://www.tourprom.ru/travel-blog-168/.

6. Mamaeva Sloboda, Kiev. Nashi vpechatlenija [Electronic resource]. - 27.98.2010. - Reference: http://moslife.realms biz/relax-in-ukraine/mamaeva-sloboda-kiev-nashi-vpechatleniya/.

7. Waitt G. Consuming heritage: Perceived historical authenticity / Gordon Waitt // Annals of Tourism Research. - 2000. - October. - Vol. 27. - Issue 4. - P. 835-862.

8. Taylor J. Photogenic Authenticity and the Spectacular in Tourism' / John Taylor // La Ricerca Folkorica (special issueIndigenous «Tourism and the Intricacies of Cross-cultural Understanding»). - 2011. - № 61. - P. 32-40.

9. Malaniuk Ye. Malorosiistvo [Electronic resource] /Yevhen Malaniuk.- 22.06.2012. - Reference: http://svitlytsia.crimea.ua/? section=article&artID=10419.

10. Cohen E. Toward a Sociology of International Tourism / Erik Cohen // Social Research. - 1972. - Vol. 39 (1). - Р. 164-189.

11. Urry J. The Tourist Gaze / John Urry. - 2 ed. - London : SAGE Publications, 2002. - 176 p.

12. Vchytel, yakyi uviv modu na podorozhi Ukrainoiu [Electronic resource] / besidu vela Halyna Tytysh. -- Reference: http://life.pravda.com. ua/person/2012/10/16/113926/.

13. Festival' vina v Beregovo. Otzyvy [Electronic resource].- 19.04.2010. - Reference: http://www.doro ga.ua/Pages/Events.aspx?Event ID=404.

14. Trupp A. ZurMk zum Menschenzoo? [Electronic resource] / Alexander Trupp. - 17.08.2012. - Reference: http://www.fairunterwegs.org/themen/thema/ article / zurueck-zum-menschenzoo.html.

15. Vidkryvaimo Ukrainu razom iz MasterCard! [Electronic resource].- 05.12.2013. - Reference: http:/ /www.mastercard.com/ua/personal/uk/4sea- sons/2013/summer / about_program_discover.html.

Размещено на Allbest.ru