Методика виховання витривалості в учнів на уроках фізичної культури

Основні фактори, що зумовлюють здатність долати втому у процесі фізичної діяльності особистості. Комплексний розвиток рухових якостей, як передумова розвитку стійкості учнів. Характеристика методичних аспектів підвищення координаційної витривалості.

Рубрика Спорт и туризм
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 16.12.2017
Размер файла 55,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Методи злитої вправи з навантаженням помірної і перемінної інтенсивності. Основу всіх методів цієї групи становить порівняно тривале безперервне відтворення рухових дій, що викликає значну активацію аеробного обміну. При цьому залежно від рівня підготовленості учнів та інших умов параметри навантаження можуть вимірюватися в досить широкому діапазоні.

Методи повторної інтервальної вправи. При вихованні загальної аеробної витривалості ця група методів використовується головним чином не на початкових етапах, а після досягнення певного рівня тренованості. Найбільш значні вимоги до функціональних можливостей організму пред'являє так зване інтервальне тренування з жорстко нормованими інтервалами відпочинку.

Методи кругового тренування. Детальна розробка методики „кругового тренування” в останні десятиліття привела поширенню ряду її варіантів, розрахованих на виховання загальної витривалості, пов'язаної з комплексним проявом різних рухових здібностей (в тому числі силових і швидкісних) у рамках комбінованої рухової діяльності. Злите „колове тренування”. Ця форма кругового тренування будується в режимі безперервної тривалої роботи помірної і великої інтенсивності. Вправи, що складають коло, підбираються у відповідності з загальним символом „кругового тренування”, тобто за правилом послідовного впливу на всі основні м'язові групи. Вправи виконуються серійно, повторно, без пауз. Час, що виділяється для проходження „кола”, і число повторень „кіл” визначаються за показниками тесту на максимум повторень, так званий повторний максимум ? ПМ (попередньої прикидки на індивідуально доступний максимум повторень кожної вправи за 1 хв. або дещо більший або менший час, залежно від складності вправи) [6, c.136-141].

Інтервальні колові тренування. Для виховання витривалості комплексного характеру, що проявляється в руховій діяльності з вираженими моментами силових напружень і швидкісних рухів, які будуються в режимі інтервальної роботи субмаксимальної і змінної інтенсивності. Змістом їх є порівняно короткочасні вправи, певна частина яких виконується з додатковими обтяженнями, нормованими з таким розрахунком, щоб зберігалися досить значний темп рухів і можливість неодноразових повторень.

Змагальний метод передбачає виконання вправ у формі змагань.

Ігровий метод передбачає розвиток витривалості в процесі гри, де існують постійні зміни ситуації, емоційність.

Використовуючи той чи інший метод для виховання витривалості, щоразу визначають конкретні параметри навантаження.

Методика виховання загальної витривалості. Для розвитку загальної витривалості найбільш широко застосовуються циклічні вправи тривалістю не менше 15-20 хв., що виконуються в аеробному режимі. Вони виконуються в режимі стандартної безперервної, змінного безперервного і інтервального навантаження. При цьому дотримуються таких правил:

1. Доступність. Суть правила полягає в тому, що навантажувальні вимоги повинні відповідати можливостям тих, хто займається. Враховуються вік, стать і рівень загальної фізичної підготовленості. У процесі занять після певного часу в організмі людини відбудуться зміни фізіологічного стану, тобто організм адаптується до навантажень. Отже, необхідно переглянути доступність навантаження в бік його ускладнення. Таким чином, доступність навантаження позначає таку складність вимог, яка створює оптимальні передумови впливу її на організм займається без шкоди для здоров'я.

2. Систематичність. Ефективність фізичних вправ, тобто вплив їх на організм людини, багато в чому визначається системою і послідовністю дій навантажувальних вимог. Досягти позитивних зрушень у вихованні загальної витривалості можливо досягти в тому випадку, якщо буде дотримуватися сувора повторюваність навантажувальних вимог і відпочинку, а також безперервність процесу занять. У роботі з початківцями дні занять фізичними вправами по вихованню витривалості повинні поєднуватися з днями відпочинку. У разі використання бігу він повинен поєднуватися з ходьбою, тобто ходьба тут виступає як відпочинок перед черговим бігом.

3. Поступовість. Це правило виражає загальну тенденцію систематичного підвищення навантажувальних вимог. Значних функціональних перебудов в серцево-судинній і дихальній системах можна досягти в тому випадку, якщо навантаження буде поступово підвищуватися.

Отже, необхідно знайти міру підвищення навантажень і міру тривалості закріплення досягнутих перебудов у різних системах організму. Використовуючи метод рівномірної вправи, необхідно, насамперед, визначити інтенсивність і тривалість навантаження. Робота здійснюється на пульсі 140-150 уд./хв. Для школярів у віці 8-9 років тривалість роботи 10-15 хв.; 11-12років - 15-20 хв.; 14-15 років - 20-30 хв. [16, c.318-322].

З практично здоровими людьми робота здійснюється на швидкості 1 км за 5-7 хв. Для людей, які мають хорошу фізичну підготовку, швидкість коливається в межах 1 км за 3,5 - 4 хв. Тривалість роботи від 30 до 60-90 хв.

У заняттях з тренованими людьми використовують метод змінної вправи. Сутність цього методу полягає у зміні швидкості на окремих ділянках і у включенні прискорень на окремих ділянках дистанції в поєднанні з рівномірною роботою. Це дозволяє освоювати більші обсяги навантаження при досить інтенсивному рівні впливу. Роботу поступово доводять до 120 хв., якщо в цьому є необхідність. Змінна безперервна робота пред'являє більш високі вимоги до серцево-судинної системи, ніж рівномірна. При застосуванні методу змінної безперервної вправи на деяких ділянках дистанції утворюється кисневий борг, який в подальшому на черговому відрізку дистанції повинен бути погашений. Значний ефект при вихованні загальної витривалості дає метод інтервальної вправи. Анаеробна робота є сильним подразником, що стимулює функціональні перебудови серцевої діяльності. Підвищується споживання кисню, збільшується ударний об'єм крові і т. д. Основна складність при застосуванні даного методу полягає у правильному доборі найкращих поєднань навантаження і відпочинку.

Якщо інтенсивність роботи вище критичної (75-85% від максимуму), а частота пульсу до кінця навантаження 180 уд./хв., то повторна робота дається тоді, коли ЧСС знижується до 120-130 уд./хв. Тривалість повторної роботи 1-1,5 хв., характер відпочинку ? активний. Кількість повторень визначається можливістю підтримання досягнутого рівня МПК (3-5 повторень). Метод повторно-інтервальної вправи використовується в роботі тільки з досить кваліфікованими спортсменами. Його застосування понад 2-3 місяців не рекомендується [4, c.196-200].

Виховання витривалості шляхом впливу на анаеробні можливості засноване на пристосуванні організму до роботи в умовах накопичення недоокислених продуктів енергетичного забезпечення і характеризується вирішенням двох завдань:

1) підвищення потужності гліколітичного (лактатного) механізму;

2) підвищення потужності креатинфосфатного (алактатного) механізму.

Для цього використовуються основні і спеціально підготовчі вправи відповідної інтенсивності. При цьому застосовуються методи повторної та змінної інтервальної вправи.

До вправ, що застосовуються в якості засобів вдосконалення креатинфосфатного механізму, пред'являються наступні вимоги. Інтенсивність роботи повинна бути біля максимальної (95% від максимуму); тривалість вправ ? 3-8 с. (біг ~ 20-70 м, плавання ? 10-20 м); інтервали відпочинку між повтореннями ? 2-3 хв, між серіями (кожна серія складається з 4-5 повторень) ? 7-10 хв. Інтервали відпочинку між серіями заповнюються вправами дуже низької інтенсивності, число повторень визначається виходячи з підготовленості учнів.

В системі занять доцільно планувати в наступній послідовності: аеробні ? лактатні ? алактатні. В процесі одного заняття вирішення завдань на виховання витривалості повинно відбуватися в зворотному порядку.

Особливості виховання специфічних типів витривалості. Аналіз літературних джерел показує, що в даний час можна назвати понад 20 типів спеціальної витривалості. Швидкісна витривалість проявляється в основному в діяльності, що пред'являє підвищені вимоги до швидкісних параметрів рухів у зонах субмаксимальної і максимальної потужності робіт. Швидкісна витривалість в зоні максимальної обумовлена функціональними можливостями анаеробного креатинфосфатного енергетичного джерела. Гранична тривалість роботи не перевищує 15-20 с. Для її виховання використовують інтервальний метод. Часто використовують проходження змагальної дистанції з максимальною інтенсивністю. З метою збільшення запасу міцності практикують проходження довшої дистанції, ніж змагальна, але знову ж з максимальною інтенсивністю. Швидкісна витривалість в зоні субмаксимальних навантажень в основному забезпечується за рахунок анаеробно-гліколітичного механізму енергозабезпечення і часто аеробного, тому можна говорити, що робота відбувається в аеробно-анаеробному режимі. Тривалість роботи не перевищує 2,5 хв.

Основним критерієм розвитку швидкісної витривалості є час, протягом якого підтримується задана швидкість або темп рухів [15, c.463-468].

Силова витривалість здатність тривало виконувати силову роботу без зниження її ефективності, рухова діяльність при цьому може бути ациклічною, циклічною та змішаною. Для виховання витривалості в силовій роботі використовують різноманітні вправи з обтяженнями, які виконуються методом повторних зусиль з багаторазовим подоланням не максимального опору до значного стомлення або (до відмови), а також методом кругового тренування. У тих випадках, коли хочуть виховати витривалість до силової роботи в статичному режимі роботи м'язів, використовують метод статичних зусиль. Вправи підбираються з урахуванням оптимального кута в тому чи іншому суглобі, при якому в спеціалізованій вправі розвивається максимум зусиль. Одним з критеріїв, за яким можна судити про розвиток силової витривалості, є число повторень вправи, що виконується „до відмови” з обтяженням ? 30-75 % від максимуму.

Координаційна витривалість. Проявляється в основному в руховій діяльності, яка характеризується різноманіттям складних техніко-тактичних дій (спортивна гімнастика, спортивні ігри, фігурне катання тощо).

Методичні аспекти підвищення координаційної витривалості досить різноманітні. Наприклад, практикують подовження комбінації, скорочують інтервали відпочинку, повторюють комбінації без відпочинку між ними. Наприклад, щоб домогтися високого рівня витривалості у баскетболі, можна зробити наступним чином. Час гри у баскетболі (2 х 20 хв.) ділять на 8 періодів по 5 хв. Гравці отримують завдання грати з високою інтенсивністю. Поступово, з ростом тренованості гравців, час відпочинку між періодами скорочується і зменшується число самих періодів [7, c.111-115].

На уроках фізичної культури обсяг вправ для розвитку і вдосконалення загальної витривалості слід систематично збільшувати, використовуючи різні засоби і методи.

Вправи можуть виконуватися в будь-який час навчального року. Враховуючи, що програма будується в основному на методах вдосконалення і розвитку фізичних якостей, слід вибирати переважно форму комплексних уроків. Особливо добре відповідають завданням уроки у формі кругового тренування, так як проходження станцій з різними завданнями дозволяє, використовуючи різні засоби, добре регулювати темп, варіювати навантаження. Уроки проводяться на відкритому повітрі, на майданчику, стадіоні. Окрім вище вказаних методів, можна використовувати наступні вправи.

Чергування ходьби і бігу в різних режимах - від повільного до швидкого - на відрізках 50-200 метрів. Швидка ходьба 50 метрів, повільний біг 100 метрів протягом трьох-чотирьох хвилин, 6-8 вправ на розтягування: нахили, повороти, випади. Швидка ходьба 50 метрів, повільний біг 200 метрів протягом 8 хвилин, вправа на розслаблення, махові вправи. 6-8 хвилин силові вправи, віджимання в упорі лежачи, присідання, потокові стрибки на відрізках 30-50 метрів. Поєднання ходьби і бігу протягом вересня-жовтня слід довести до 15-20 хвилин зі швидкістю подолання одного кілометра за 5,5-6,5 хвилин [19, c.106-108].

У листопаді-березні, на уроках у спортивному залі, під час проведення комплексних уроків і уроків за методом кругового тренування, необхідно використовувати всі вправи силової спрямованості, акробатичні вправи, вправи з використанням гімнастичних снарядів: низька перекладина, бруси, гімнастична стінка - повторювати серіями по 10-15 разів, з 2-3 хвилинним інтервалом 4-6 разів.

Якщо в грудні, січні, лютому проводяться уроки лижної підготовки, то всю роботу потрібно будувати на чергуванні пересування на відрізках від 200 до 800 метрів з різною швидкістю та зміною способів пересування на лижах. За одне заняття учень повинен долати від 6 до 10 кілометрів дистанції. Але рух обов'язково має бути різним темпом. Швидкі і повільні відрізки на дистанції повинні чергуватися, а вся дистанція повинна проходитися без зупинок.

Робота над розвитком загальної витривалості має вестися і на уроках спортивних ігор: волейболу, баскетболу, футболу. Ігрові вправи повинні чергуватися з пробіжками, темп виконання простих ігрових елементів повинен бути високим і виконуватися серіями по 15-20 повторень [2, c.176-183].

Таким чином, у процесі виховання загальної витривалості застосовується більшість різновидів методів регламентованої вправи, що доповнюються ігровим та змагальним методами. Конкретні особливості застосування їх залежать від рівня підготовленості учнів, що займаються і специфіки виконуваних рухових дій.

ВИСНОВКИ

У теорії і методиці фізичної культури витривалість визначають, як здатність підтримувати задану, необхідну для забезпечення професійної діяльності, потужність навантаження і протистояти стомленню, що виникає під час виконання роботи.

Фізична витривалість як рухова якість людини ? це її здатність долати втому у процесі рухової діяльності. Фізична витривалість має велике значення для життєдіяльності людини, бо дозволяє: тривалий час підтримувати високий рівень інтенсивності рухової діяльності; виконувати значний обсяг роботи; швидко відновлювати сили після навантажень.

Важливим для педагога є знання факторів, що зумовлюють витривалість, оскільки їх врахування, розвиток і вдосконалення лежать в основі методики виховання витривалості.

В залежності від специфіки роботи розрізняють загальну і спеціальну витривалість.

Загальна витривалість ? це сукупність функціональних можливостей організму, що обумовлюють здатність людини тривалий час виконувати будь-яку роботу без зниження її ефективності.

Витривалість стосовно конкретного виду рухомої діяльності (у тому числі виробничої) називається спеціальною.

Рівень розвитку витривалості обумовлюється енергетичним потенціалом організму і тим, наскільки він відповідає вимогам конкретного виду спорту, а також ефективністю техніки і тактики, психічними можливостями, що забезпечують не тільки високий рівень його м'язової активності в тренувальній і змагальній діяльності, але і віддалення розвитку стомлення і протидії цьому процесу.

Про ступінь розвитку витривалості можна судити на основі двох груп показників:

1. Зовнішні (поведінкові), які відображають результативність рухової діяльності людини під час стомлення: при будь-яких фізичних вправах зовнішнім показником є величина і характер змін різних біомеханічних параметрів рухової дії (довжина, частота кроків, час відштовхування, точність рухів та ін.) на початку, в середині і в кінці роботи.

2. Внутрішні (функціональні), які відображають певні зміни у функціонуванні різних органів і систем організму, які забезпечують виконання даної діяльності.

В роботі з розвитку рухових якостей вчителю необхідно враховувати особливості індивідуального та вікового розвитку дитини. Якщо спрямований розвиток рухових якостей здійснюється в період прискореного вікового розвитку, то педагогічний ефект виявляється значно вищим, ніж у період уповільненого зростання. Тому доцільно здійснювати спрямований розвиток тих або інших рухових якостей у дітей в ті вікові періоди, коли спостерігається найбільш інтенсивне вікове зростання їх.

Основними методами розвитку загальної витривалості є:

1) метод злитої (безперервної) вправи з навантаженням помірної і перемінної інтенсивності;

2) метод повторної інтервальної вправи;

3) метод кругового тренування;

4) ігровий метод;

5) змагальний метод.

На уроках фізичної культури обсяг вправ для розвитку і вдосконалення загальної витривалості слід систематично збільшувати, використовуючи різні засоби і методи.

Робота над розвитком загальної витривалості має вестися і на уроках спортивних ігор: волейболу, баскетболу, футболу. Ігрові вправи повинні чергуватися з пробіжками, темп виконання простих ігрових елементів повинен бути високим і виконуватися серіями по 15-20 повторень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антонова Л.Н. Психологические основания реализации здоровьесберегающих технологий в образовательных учреждениях / Л.Н. Антонова. ? М.: МГОУ, 2004. ? 340с.

2. Ашмарин Б.А. Теория и методика физического воспитания / Б.А. Ашмарин, Ю.А. Виноградов. ? М.: Академия, 1990. ? 287 с.

3. Вайнбаум Я.С. Основы дозирования физических нагрузок школьников / Я.С.Вайнбаум. - М.: Просвещение, 1991.- 264 с.

4. Вайцеховський С.М. Книга тренера / С.М. Вайцеховський. ? К.: Фізична культура і спорт, 1989. ? 488 с.

5. Демчишин А.П. Рухливі та спортивні ігри в школі / А.П. Демчишин. ? К.: Освіта, 1992. ? 175 с.

6. Еркомайшвили И.В. Проблемы развития двигательных способностей у школьников / И.В. Еркомайшвили. - Екатеринбург: Сатурн, 2004.? 361 с.

7. Заціорський В.М. Фізичні якості спортсмена: Підр. для студентів ВУЗів / В.М. Заціорський. ? К.: Центр навчальної літератури, 1995. ? 200 с.

8. Качашкін В.М. Методика фізичного виховання / В.М. Качашкін. ? К.: Просвіта, 1980. ? 304с.

9. Купер К.Л. Аэробика для хорошего самочувствия / К.Л. Купер. - М: Физ-культура и спорт, 1989. - 224 с.

10. Курамшин Ю.Ф. підручник Теорія і методика фізичної культури / Ю.Ф. Курамшин. ? К.: „Спорт”, 2009. ? 311с.

11. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей / М.М. Линець. ? Львів: „Штабор”, 1997. ? 204 с.

12. Максименко А.М. Теорія і методика фізичної культури / А.М. Максименко. ? К.: Фізична культура, 2010. ? 372с.

13. Матвєєв Л.П. Теорія і методика фізичної культури / Л.П. Матвєєв. ? Л.: Лань, 2003. ? 460 с.

14. Менхин Ю.В. Фізичне виховання: теорія, методика, практика / Ю.В. Менхин. - К: Просвіта, 2005. - 294 с.

15. Озолін М.Г. Настільна книга тренера: наука перемагати / М.Г. Озолін. ? К.: Центр навчальної літератури, 2004. ? 463 с.

16. Солодков А.С. Фізіологія людини. Загальна. Спортивна. Вікова / А.С. Солодков, Є.Б. Сологуб. ? К.: Терра-Спорт, 2001. ? 520 с.

17. Холодов Ж.К. Теорія і методика фізичного виховання і спорту / Ж.К. Холодов, В.С. Кузнєцов. ? К.: Учбовий центр, 2000. ? 480 с.

18. Худолій О. М. Загальні основи теорії і методики фізичного виховання / О.М. Худолій. ? Харків: ОВС, 2008. - 406 с.

19. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів / Б.М. Шиян. - Тернопіль: Богдан, 2008. - 272 с.

20. Якушев В. П. Теория спорта / В. П. Якушев. - Витебск: УО ВГУ им. П.М. Машерова, 2005. ? 283 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Основні види силових якостей. Фактори, що обумовлюють рівень силових якостей спортсмена. Психофізіологічні механізми збільшення м'язової сили. Розвиток загальної витривалості, її фізіологічні резерви та методика розвитку швидкісної витривалості.

    курсовая работа [57,9 K], добавлен 11.08.2011

  • Рухова функція як інтегральна характеристика рухових якостей. Комплексний характер прояву фізичних якостей. Характеристика фізичного розвитку людини за станом рухових якостей і компонентам фізичного розвитку. Вікові особливості прояву рухових якостей.

    реферат [53,0 K], добавлен 13.07.2008

  • Витривалість: характеристика, фактори, що її зумовлюють. Навчання техніки бігу. Особливості техніки бігу на середні дистанції. Обсяг інтенсивності навчально-тренувальних навантажень у видах витривалості в залежності від етапів. Біг на середні дистанції.

    курсовая работа [2,3 M], добавлен 25.09.2010

  • Основи методики виховання і вдосконалення спеціальної витривалості в циклічних видах спорту. Аналіз методик провідних фахівців з розвитку спеціальної витривалості в циклічних видах спорту. Забезпечення безпеки навчально-тренувальних занять в біатлоні.

    дипломная работа [51,7 K], добавлен 30.08.2014

  • Історія використання музичної ритміки як засобу фізичного виховання. Поняття ритміки як синтетичного виду діяльності. Використання музичного супроводу на уроках фізичної культури. Методика поєднання музики і рухів Р. Лобана. Фізичні вправи та танець.

    реферат [23,9 K], добавлен 07.02.2016

  • Виникнення фізичної культури як частини загальнолюдської культури. Високий рівень розвитку фізичної культури в Стародавній Греції. Військова спрямованість спортивної культури Стародавнього Сходу. Видовищність як головна риса спорту в епоху імператорства.

    реферат [20,8 K], добавлен 31.03.2011

  • Поняття інтересу та мотивації. Аналіз стану фізичної культури в загальноосвітніх школах. Формування пізнавальної активності на уроках фізичної культури. Рекомендації щодо підвищення інтересу школярів до занять фізичними вправами в позаурочний час.

    курсовая работа [664,4 K], добавлен 17.05.2015

  • Характеристика теоретико-методичних аспектів змісту та спрямованості фізичної підготовки футболістів. Емпіричний аналіз структури фізичної підготовленості футболістів віком 14-15 років. Особливості їх комплексного контролю фізичної підготовленості.

    дипломная работа [121,9 K], добавлен 28.03.2012

  • Учитель фізичної культури в системі оздоровчо-вольового виховання учня. Модель організаційно-методичної підготовки вчителя. Воля та вольові якості молодшого учня. Фізичне виховання як складова освіти. Комплекс фізичних вправ та умови їх виконання.

    магистерская работа [145,1 K], добавлен 21.07.2011

  • Витоки і традиції народного фізичного виховання. Становлення та розвиток національної фізичної культури в період Київської Русі та Козаччини. Особливості фізичного виховання в XVII-XХ століття. Сучасні пріоритети розвитку фізичного виховання в Україні.

    реферат [44,2 K], добавлен 16.11.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.