Ретроспективний аналіз формування системи контролю у командних спортивних іграх

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ У КОМАНДНИХ СПОРТИВНИХ ІГРАХ

Мітова Олена

Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту

Аннотация

Статья посвящена ретроспективному анализу формирования системы контроля в командных спортивных играх на основе отечественной и зарубежной научной литературы. В ходе анализа научных работ выявлено, что представление о системе контроля постоянно менялось в зависимости от тенденций развития спорта. Определено, что характерными признаками, которые должны фиксироваться при контроле в командных спортивных играх, с учетом возрастных различий и в зависимости от игрового амплуа, являются: показатели технико-тактических действий во время соревновательной деятельности; двигательная деятельность в течение игры (количество перемещений, прыжков, ускорений и др.); уровень технической, физической (общей и специальной), тактической, теоретической, психологической видов подготовленности; объем и интенсивность тренировочной и соревновательной нагрузки; уровень взаимоотношений и социального статуса игроков в команде; особенности овариальноменструального цикла женщин; антропометрические показатели физического развития; состояние функциональных систем; психофизиологические особенности. В ходе исследований виявлено, что,несмотря на достаточное количество публикаций по вопросам контроля в командных спортивных играх, большой массив научных знаний не объединен в целостную систему, в которой органично взаимосвязаны контроль с этапами многолетней подготовки; периодами годичного цикла; уровнем квалификации, возрастными особенностями спортсменов; игровыми амплуа и социальным статусом в команде. Проведенный анализ свидетельствует о том, что совершенствование системы контроля в командных спортивных играх должно базироваться на фундаментальных трудах спортивных ученых, посвященных контролю с учетом тенденций развития игровых видов спорта. Ключевые слова: контроль, командные спортивные игры, ретроспективный анализ.

Annotation

змагальний гра тактичний антропометричний

The article is devoted to a retrospective analysis of the formation of control system in team sports games based on domestic and foreign scientific literature. The analysis of scientific papers showed that the representation of the control system is constantly changing, depending on the trends in the development of sports. It was defined that the specific features that must be recorded under the control in team sports gamestaking into account age differences and game role include: indicators of technical and tactical actions during competitive activity; motor activity during the game (the number of movements, jumps, accelerations, etc.); the level of technical, physical (general and special), tactical, theoretical, psychological types of preparedness; volume and intensity of training and competition loading; the level of relationships and social status of the players in the team; the peculiarities of ovarian-menstrual cycle of women; the anthropometric indices of physical development; the condition of functional systems; the physiological characteristics. In the course of study it was revealed that in spite of a sufficient number of publications on monitoring in team sports games, a large amount of scientific knowledge is not integrated into a coherent system in which the control is organically interlinked with long-term preparation stages; periods of the annual cycle; skill level, age peculiarities of athletes; game role and social status in the team. The analysis shows that the improvement of the control system in team sports games should be based on the fundamental works of sports scientists, dedicated to the control, taking into account trends in the development of team sports games.

Key words: control, team sports games, retrospective analysis.

Постановка проблеми. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Одним із сучасних напрямків вдосконалення підготовки спортсменів є створення раціональної системи управління тренувальним процесом на основі об'єктивізації знань про структуру змагальної діяльності та підготовленості з урахуванням як загальних закономірностей становлення спортивної майстерності в ігрових видах спорту, так і індивідуальних можливостей спортсменів.

Управління та контроль в системі підготовки спортсменів - як сукупність знань - в останні два десятиліття інтенсивно розроблялися. Це обумовлено проявом загальної тенденції та об'єктивізації системи підготовки спортсменів, впровадженням досягнень науково-технічного прогресу, використанням можливостей загальнонаукових дисциплін - кібернетики, системного підходу, дослідження операцій та інших, пошуку резервів вдосконалення системи підготовки спортсменів [20, 21].

Проблема управління та контролю в олімпійському спорті завжди пригортала увагу тренерів та науковців (Н.Г. Озолін, 1952-1987; В. С. Фарфель. 19601975; А.Д. Новіков. 1959-1979; В.М. Дьячков, 1967-1975; Д.Д. Донськой. 1960-1997; В.М. Зациорский 1966-1995; Л.П. Матвєєв, 1976-1997; В.Ю. Верхошанський, 1963-1988; В.В. Петровський, 1973-1975; В.М. Платонов, 19842015; В.К. Бальсевич, 1987-1997; В.П. Філін, 1974-1995; І.П. Ратов, 1972-1984; Ю.И. Смирнов. 1997; В.А. Запорожанов, 1988; В.А. Булкін, 19751986; М.А. Годік 1980-2010 та ін.), однак постійно зростаючий рівень спортивних досягнень ставить все більш високі вимоги до спортсмена сьогодення. Від успішного розв'язання цієї проблеми багато в чому залежить рівень досягнень спортсменів нашої країни та збереження їх фізичного й психічного здоров'я.

Важливим чинником ефективної реалізації системи контролю є забезпечення структурних взаємозв'язків компонентів фізичного та психічного навантаження з кумулятивним ефектом адаптаційних процесів у спортсменів, особливо у юних атлетів на першому-третьому етапах багаторічної підготовки та у більш кваліфікованих - в період безпосередньої підготовки до змагань, зі спрямованістю на вдосконалення рівня їх інтегральної підготовленості. Загальнотеоретичні принципи підготовки та управління тренувальним процесом й система контролю в циклічних видах спорту представлені в роботах В.М. Платонова (1997; 2004; 2013).

Дослідження наукових публікацій [6, 11, 12, 15, 25] і спостереження змагань високого рівня свідчить, що сучасні командні спортивні ігри характеризуються загальними тенденціями розвитку, а саме:

інтенсифікацією динаміки гри та тренувальних навантажень, викликаних необхідністю збільшення кількості ігрових дій в одиницю часу, а в зв'язку з цим, і відповідного формування спеціальних кондицій;

інтелектуалізацією - значним підвищенням визначної ролі розумових здібностей, швидкості й точності оперативного мислення, здатності гравців розуміти хід гри та передбачати (прогнозувати) її подальший розвиток; невпинним зростанням виконавчої майстерності, що проявляється яскравіше за все у підвищенні ефективності змагальної діяльності;

універсалізацією - поєднанням підвищення специфічної ігрової майстерності з розширенням діапазону ігрової діяльності;

«скачкоподібністю» розвитку, який визначається таким положенням діалектики розвитку, як «боротьба протилежностей» та законом «переходу від кількості до якості», при чому чинниками, що впливають на рівень розвитку ігор, є рівень атлетичної підготовленості й техніко-тактичної майстерності, зміни у правилах ігор, динамічне протиборство нападу та захисту, як провідних складових гри;

ранньою спеціалізацією - зменшенням віку початку занять спортивними іграми з 9-11 до 6-7 років;

відсутністю гендерних відмінностей у правилах ігор, не зважаючи на наявність специфічних рис, притаманних жіночому спорту;

спиранням на ідеологію професійних ліг (НБА, НХЛ та ін.);

зростанням популярності на Олімпійських, Паралімпійських, Дефлімпійських іграх та Всесвітніх іграх ветеранів.

Зазначені вище тенденції мають резерви цілісного або часткового наукового обґрунтування й підкреслюють значущість вдосконалення існуючої системи контролю, як важливої складової в управлінні процесом багаторічної підготовки спортсменів у командних видах спорту.

Сучасна система управління і контролю підготовки спортсменів, повинна спиратися на методологію інтегративних підходів, а також на можливості суміжних дисциплін, яка дозволить забезпечити таку систематизацію знань, яка відрізнялася б функціональною повнотою та внутрішньою несуперечливістю.

Принципово важливим моментом інтеграції знань при формуванні системи контролю підготовки спортсменів, що визначає її цілісність та перспективи практичної реалізації, є наявність всього обсягу органічно взаємозалежних знань, необхідних тренеру в процесі управління підготовкою спортсменів. Відсутність будь-якого елементу знань або взаємозв'язку між різними елементами негативно позначається на можливості практичної реалізації всього масиву знань [20, 26].

Ефективність вдосконалення системи контролю залежить від урахування та аналізу накопиченого практичного досвіду та теоретичних знань в олімпійському спорті в цілому, та в командних видах спорту безпосередньо, що й обумовило актуальність нашого дослідження.

Мета роботи - розглянути та узагальнити передовий вітчизняний і зарубіжний досвід щодо формування системи контролю в командних спортивних іграх.

Методи дослідження: аналіз методи теоретичного аналізу, синтезу та узагальнення інформації; узагальнення досвіду практичної роботи щодо системи контролю в олімпійському спорті та командних спортивних іграх.

Результати дослідження та їх обговорення. Ретроспективний аналіз науково-методичної літератури свідчить, що розробка та практичне використання засобів контролю при підготовці спортсменів з'явилися ще в 50-і роки двадцятого століття. Як свідчить аналіз робіт Н.Г. Озоліна, 1952 спочатку відбувалась реєстрація окремих сторін стану процесу. Вперше контроль, як складова частина процесу управління у фізичному вихованні, представлений А.Д.Новіковим, 1979.

Вже у шістдесятих роках з'явилися наукові праці В.М. Заціорського та його учнів (Зациорский В.М., Годик М.А., Ярмульник Д.Н., 1964; Зациорский В.М., Аверкович Н.В., 1966; Зациорский В.М., Годик М.А., 1966; Зациорский В.М., Запорожанов В.А., 1968; Зациорский В.М., 1969), в яких вперше розглянуті можливості застосування кібернетики та математичних методів для оцінки фізичної підготовленості спортсменів. Крім того, питання поточного стану спортсменів вивчав І.В.Всеволодов, 1969.

Також у шістдесяті та сімдесяті роки було розроблено основні питання змісту і форм педагогічного контролю (під ред. Донського Д.Д., 1961; Зациорский В.М., 1971; Годик М.А., 1972; Матвєєв Л.П., 1977; під ред. Петровського В.В., 1975; Новиков А.Д., 1979; Петровський В.В., 1975; Семенов В.Г., 1967; Смирнов Ю.І., 1976; Тер-Ованесян А.А., 1978; Пугач В.П., 1974; Пугач В.П., 1978. Метрологічні питання вимірювань в спорті як важливої частини контролю розглядав Ю.И. Смирнов (Смирнов Ю.І, 1976; Смирнов Ю.І., 1977; Смирнов Ю.І., 1978; Смирнов Ю.І., Шарабарова І.М., 1978; Смирнов Ю.І., 1980). Науковцями припущено, що змістом педагогічного контролю є контроль тренувальних навантажень, стану спортсмена, техніки виконання рухів, спортивних результатів і поведінки спортсмена на змаганнях. Крім того, виділено основні типи стану спортсмена: перманентний, поточний та оперативний і на цій основі сформульовані основні форми (види) педагогічного контролю: етапний, поточний та оперативний. Розглянуто значення контролю для оцінки на організм спортсмена тренувальних впливів (терміновий та кумулятивний тренувальний ефект) у процесі управління підготовкою спортсменів. Дано визначення педагогічного контролю як розділу теорії та методики управління тренувальним процесом, присвяченого розробці засобів і методів отримання інформації про хід підготовки спортсмена з метою перевірки правильності педагогічних впливів, спрямованих на підвищення ефективності тренувальної роботи (Смирнов Ю.І., 1975). У вигляді складових педагогічного контролю розглядається окремо контроль фізичної, технічної, тактичної, теоретичної, психологічної підготовленості.

Вісімдесяті роки характеризуються чіткістю сформульованих понять теорії управління у спорті, роль і місце контролю в системі підготовки (під ред. Л.П. Матвєєва, 1983; Верхошанський Ю.В., 1966; Верхошанський Ю.В., 1981; Годік М.А., 1982; Дьячков В.М., 1972; Запорожанов В.А., 1982; Келлер В.С., 1970; Кузовенков В.В., 1984; Менхін Ю.В., 1995; під ред. Набатникової М.Я., Смирнов Ю.І., 1986, Смирнов Ю.І., 1987, під ред. Запорожанова, 1985, Пугач В.П., 1987, Фомін В.С., 1983, Фомін В.С., 1984).

Аналіз наукової літератури свідчить, що разом з тим, спостерігалися розбіжності в понятійному апараті (Александрова Г.А., 1984). Однією з таких розбіжностей виявилися поняття «комплексний контроль», «комплексний педагогічний контроль», «педагогічний контроль». За даними робіт В.М. Заціорського (1972; 1975; 1978), М.А.Годіка (1982) комплексний контроль об'єднує роботу фахівців різного профілю з різнобічним оцінюванням стану спортсмена. За В.А. Запорожановим (1978; 1982; 1982; 1988) вважається, що комплексний педагогічний контроль заснований на використанні методів етапного, поточного та оперативного педагогічного контролю в межах однократного обстеження [7]. В.А. Булкін (1982; 1983; 1983; 1984; 1985; 1987) для комплексної оцінки стану спортсмена рекомендує проводити етапний комплексний, поточний комплексний або оперативний комплексний контроль.

В.П.Філіним (1987) у своїх працях зазначено, що комплексний контроль передбачає використання методів педагогічного та медико-біологічного контролю. При необхідності отримання найбільш повної інформації за допомогою використання всіх форм контролю доцільно говорити про узагальнений комплексний контроль.

Аналіз стану з невпорядкованими поняттями в системі контролю наведено в роботі Л.П.Матвєєва (1991), в якій розрізняється педагогічний контроль і самоконтроль тих, хто займається, в процесі фізичного виховання і спорту. Термін «педагогічний» в даному випадку підкреслює, що контроль здійснюється педагогом-фахівцем (викладачем, тренером, методистом) відповідно його професійним функціям з використанням тих засобів і методів, які він може і повинен кваліфіковано застосовувати на основі отриманої спеціальної освіти та практичного досвіду за профілем спеціальності (подібний контроль в якійсь мірі може здійснюватися і не спеціалістом, але лише настільки, наскільки він володіє необхідними знаннями, вміннями та навичками й знаходиться під безпосереднім впливом спеціаліста). Автором виділено основні складові такого контролю: а) контроль керуючих впливів; б) контроль керованого об'єкта та його змін під впливом керуючих чинників. В цілому контроль повинен виявляти і простежувати співвідношення педагогічно спрямованих впливів і їх ефектів, оцінювати їх відповідність запланованим результатам (моделям і модельним характеристикам різних рівнів), давати тим самим підстави для прийняття необхідних рішень [16].

Формування системи контролю у вісімдесяті роки минулого століття характеризуються ще появою проблеми великої різноманітності застосовуваних засобів контролю у вигляді тестів і контрольних вправ у різних видах спорту. У зв'язку з чим виникла потреба систематизації засобів контролю як відображення впливу основного фактора, детермінуючого стану спортсмена - змагального навантаження (Бунін В.Я., 1986; Заціорський В.М., 1971; Кузнецов В.В., 1971; Кузнецов В.В., 1984; Матвєєв Л.П., 1977; Новиков А.Д., 1979; Озолін Н.Г., 1970; Платонов В.Н., 1984; під ред. Платонова В.М., 1987; Харрі Г., 1972). Така систематизація вперше була проведена в роботі Ю.І. Смирнова, (1983) для показників етапного (перманентного) контролю. Автором розроблено класифікацію показників підготовленості за наступними п'ятьма ознаками: за характерними властивостями, за способом вираження, за кількістю характерних властивостей, за застосуванням оцінки, за стадією визначення значень показників [22].

Відображення проблеми етапного педагогічного контролю представлено в роботах В.А. Булкіна (1983). Їх рішення реалізовано у створенні уніфікованої системи комплексного контролю для проведення масових обстежень спортсменів (Боннз О., 1969). У той же період розглядалися питання поточного контролю стану спортсменів на основі методу середніх сумарних відносних коефіцієнтів (Булкін В.А., 1975; Помернюк Л.В., 1984). Проблеми педагогічного контролю в підготовці спортсменів обговорювалися в роботі В. Ф. Костюченко (1985).

Ю.І. Смирновим (1983; 1986; 1987) розглянуті питання комплексного контролю спортивної підготовленості. Проведено узагальнений аналіз сутності та властивостей спортивної підготовленості, її показників. Вперше сформульовано поняття номенклатури показників, розглянуті організаційно-методичні та прикладні питання вибору номенклатури. У найбільш повному вигляді питання теорії та методики контролю спортивної підготовленості викладені в його докторській дисертації Смирнова Ю.І. [22].

Вище зазначені роботи дозволили визначити такі поняття, як: «ознаки спортивної підготовленості»; «параметр спортивної підготовленості»; «властивості підготовленості спортсмена»; «показник спортивної підготовленості».

Ознаки спортивної підготовленості - це якісна і (або) кількісна характеристика будь-яких властивостей або станів, потреба систематизації засобів контролю як відображення впливу основного фактора, детермінуючого стан спортсмена - змагання.

Параметр спортивної підготовленості - кількісна характеристика будь-яких властивостей або станів спортсмена.

Властивості підготовленості спортсмена - це його об'єктивна особливість, що виявляється в умовах тренувальної роботи та участі у змаганнях.

Спортивна підготовленість проявляється у вигляді ієрархічної структури (дерева властивостей) і служить основою формування номенклатури показників спортивної підготовленості.

Показник спортивної підготовленості - кількісна характеристика властивостей спортсмена, що входять до складу його підготовленості, а розглядається відповідно до певних умов тренувальної та змагальної діяльності.

Одним із вирішальних завдань для досягнення високих результатів у різних видах спорту - є контроль, виявлення і вимір показників технічної та тактичної підготовленості, встановлення оцінок технічної та тактичної майстерності. У шістдесятих роках ці питання розглядалися в роботах В.М. Дьячкова (1967; 1972), Д.Д. Донського, (1968). Авторами виділено, що головними критеріями технічної майстерності спортсменів слід визнати високу результативність дій спортсмена і високу їх стійкість. Підґрунтям результативності дій є їх ефективність та економічність, ефективність призначення та цільового ефекту.

Ефективність може оцінюватися за особливостями кінематичних і динамічних характеристик рухів, що об'єднуються інтегральним показником - ритмом. У категоріях надійності і точності головним є ступінь володіння раціональної технікою, міцність автоматизованих рухів, а також стійкість рухових навичок під впливом чинників, що заважають. Тут найважливішою проблемою стає виявлення найбільш оптимального співвідношення стабільності і варіативності рухових параметрів навику. Висока ступінь технічної майстерності визначається наявністю двох видів варіативності: пристосувальної та випадкової (Донськой Д.Д., 1968; Дьячков В.М., 1967, 1975). Д.Д. Донськой представив майстерність спортсмена в узагальненій формі як суму ефективності (високий результат) і надійності (стабільність результатів).

У підручнику «Біомеханіка» (Донськой Д.Д., 1979) детально розглянуті показники спортивно- технічної майстерності. Технічну підготовленість (майстерність) автором охарактеризовано двома групами показників. До першої групи увійшли показники обсягу, різнобічності. раціональності технічних дій. До другої - ефективність (абсолютна, порівняльна, реалізаційна), опанування (стабільність, стійкість, ступінь освоєння, автоматизованість). Відзначимо, що автори не роблять різниці між поняттями «технічна підготовленість» і «технічна майстерність» [5].

В.Л. Уткіним (1988) вперше сформульовані основні поняття оптимізації тактики як пошуку оптимального варіанту рухових дій. Пошук можливий з використанням критеріїв оптимізації у вигляді кількісних показників і на основі факторів оптимізації - властивостей спортсмена і навколишнього середовища. Автор розрізняє ефективність тактики як ступінь її відповідності обраним критерієм оптимальності та її раціональність по відношенню до тактичних дій середнього спортсмена. Розглянуто основні критерії оптимальності тактики: швидкість, економічність, точність, естетичність, комплексні критерії [24].

Годіком М.А. (1988) у своєму підручнику «Спортивна метрологія» викладено метрологічні основи контролю технічної і тактичної підготовленості спортсменів. Автором представлено два основні методи контролю технічної майстерності: візуальний та інструментальний. Крім того підкреслюється важливість попередньої підготовки перед візуальним контролем, відповідності вимірювальних процедур методам кваліметрії, а також широких можливостей відеомагнітофонної техніки. Детально розглянуто метрологічні особливості контролю за всіма показниками технічної і тактичної підготовленості. Вказується, що в багатьох видах спорту говорять про тактико-технічну майстерність як об'єднане поняття. Перспективним при інструментальному контролі в спорті у той час було використання тренажерно-дослідних комплексів (Іванов В.В., 1976; Кару Т.Е., 1985; Малиновський С.В., 1991; Родіченко В.С., 1982 ).

Наукове обґрунтування щодо використання кваліметричних методів у спорті та їх практичної реалізації здійснено у роботах таких науковців, як: Іванова О.А.,1980; Кувшинникова С.А.,1983; Лазаренко Т.П., 1978; Лісовська Н.І., 1985; 1990; Лісовський А.Ф., 1991; Смирнов Ю.І., 1972, 1978, 1981, 1983. Найбільш повно методи кількісного оцінювання якісних показників спортивної майстерності представлені Ю.І. Смирновим (1991).

У дисертаційній роботі Л.Р. Айрапетьянц (1991) розкриті педагогічні основи планування та контролю змагальної та тренувальної діяльності в спортивних іграх. Автором доведено, що комплексний контроль змагальної діяльності повинен здійснюватися за результатами якісного і кількісного оцінювання. Експертна оцінка ігрових дій повинна поєднуватися з об'єктивними вимірами колективних та індивідуальних техніко-тактичних дій, об'єму і швидкості рухових переміщень в грі й величині біологічних показників, зареєстрованих як безпосередньо в ході гри, так і відразу ж після її закінчення [1].

Також виявлено, що на початкових етапах підготовки існує високий рівень взаємозв'язку між результатами специфічних і неспецифічних тестів. Це свідчить про те, що реалізація неспецифічного рухового потенціалу у юних спортсменів-ігровиків в рухових діях, що моделюють окремі фази або елементи гри, залежить від величини цього рухового потенціалу.

Наприкінці вісімдесятих років

І. Вальтиним та А.Д. Леоновим (1988) розроблено методику визначення технічної підготовленості баскетболістів «М-100», яка сприяла виявленню ефективності кидків при різних режимах інтенсивності виконання [2].

Ф. Лісовським (1997) в ході дисертаційного дослідження було створено систему педагогічного контролю в горнолижному спорті, яка отримала реалізацію в кваліфікаційному та віковому аспектах на основі системного аналізу [14].

Великий внесок у розробку теорії контролю на початку 21-го століття зробили Запорожанов А., 2000; Платонов В.Н., 20042013; Романенко В.А., 2005; Сергієнко Л.П., 2001-2010; Круцевич Т.Ю., 2011 та ін., які показали можливість використання тестового контролю в різних сферах фізкультурно-спортивної діяльності [20, 23].

Останніми роками проблема контролю в спорті є однією з найбільш актуальних у сфері наукових напрямів управління тренувальним процесом спортсменів різної кваліфікації.

М. Платоновим (2004) у загальній теорії спорту відзначається, що ефективність процесу підготовки спортсмена в сучасних умовах в своїй більшості обумовлена використанням засобів та методів комплексного контролю як інструменту управління, що дозволяє здійснювати зворотні зв'язки між тренером та спортсменом і на цій основі підвищувати рівень управлінських рішень при підготовці тих, хто займається [20].

Низкою авторів (В.А. Запорожанов, 1995; М.М. Булатова, 1996; В.Н. Платонов, 2004; Ю.М. Шкребтій, 2005; G. Zallinger et. al., 2004; T. Reilly, M. Williams, 2003) продовжено наукове обґрунтування комплексного контролю, яке в спортивній науці традиційно розуміється як контроль різних сторін підготовленості спортсменів у їх взаємозв'язку на основі застосування сукупності інформативних уніфікованих параметрів і методів.

Дослідження О.А. Шинкарук (2011) свідчать про те, що в багатьох видах спорту відсутня обґрунтована система специфічних тестів та інформативних критеріїв, які дозволяють виявити перспективних спортсменів, визначити їх схильність до роботи різної спрямованості та розробити рекомендації щодо орієнтації тренувального процесу [26].

Виконано велику кількість наукових праць, які присвячені різним аспектам контролю в процесі багаторічної підготовки і змагальної діяльності спортсменів в олімпіському спорті (В.М. Платонов, 2004, 2010, 2013; T. Bompa, G. Haff, 2009; Л. Матвєєв, 2010; Ц. Желязков, І. Максименко, 2010; Д. Дашева, 2011, А. Зайцев, 1997); реалізації функціональних резервів, управління тренувальними навантаженнями і вдосконалення техніко-тактичних дій (М. Булатова, 1996; Н. Sozanski, 2003; Ю. Шкребтій, 2005; Р Ахметов, 2012).

Аналіз літератури свідчить про те, що теоретичні основи контролю у ігрових видах спорту, які базуються на вищезазначених працях провідних науковців, представлено у фундаментальних підручниках з теорії та методики спортивних ігор (Ю.М. Портнов, 1988, 1997; М.С.Полишкис, В.А. Виждін, 1999; А.В. Беляев, М.В. Савин, 2000; Ю.Д. Железняк, 2000; Л.Ю. Поплавський, 2004; Лисенчук, В.В. Соломонко, В.С. Соломонко, 2005; П. Зайцев, 2013; В.М. Костюке- вич, 2013 та ін.).

Наукові праці останнього десятиріччя свідчать про чисельну кількість проведених досліджень зі спортсменами, які спеціалізуються у ігрових видах спорту. В ході аналізу захищених дисертацій і наукових публікацій виявлено, що більшість з них прямо або опосередковано присвячені різним складових системи контролю, таким як:

контролю та управлінню підготовкою команд високої кваліфікації присвячені роботи (Г. Лісенчук, 2003; J. Bangsbo, B. Peitersen, 2004; В. Шамардін, 2013; Е.Дорошенко, 2014);

оцінці, моделювання та прогнозування (Р. Сушко, 2011; В. Губа, 2012; В. Костюкевич, 2012;

Перцухов, 2013; В. Циганок, 2012; І. Стасюк, 2014);

відбору та орієнтації й комплексній оцінці при відборі дітей до занять спортивними іграми (Л. Волков, 2004; А. Ніколич, Ю. Параносіч, 1990; В. Губа, С. Фомін, С. Чернов, 2009; М. Безмилов, 2010; Т. Павлова, 2011: О. Шин- карук, 2011-2015);

індивідуалізації підготовки (В. Шапошникова, 2008; Ж. Козіна, 2010; С. Латишев, 2014; Коря- гін В.М., 2014);

контролю технічної підготовленості (Л.Б. Костикова, 2000-2012; Buceta, M. Mondoni, A. Avakumovic, L. Killik, 2000; С.Журід, 2007; С.Коваль, 2010; Баррел Пайе, Патрик Пайе, 2008; А.Золотарев, 2009; Н.Кудяшев, 2011; J.M. M. Spencer, 2011; В. Матяш, 2013; В. Пасько, 2015);

контролю спеціальних фізичних якостей спортсменів, що займаються спортивними іграми (А. Власов, 2004; В. Ніколаєнко, 2007; Н. Нестеренко, 2013; Муаяд Маклоуф, 2014);

контролю психологічних особливостей, взаємовідносин в команді та соціального статусу гравців у командних спортивних іграх (M. Anshel, 1990; F. Carron, 1993; Бузнік, 2006; В.І. Воронова, 2007, С.Є. Шутова, 2000, Т.Г Артеменко, 2010, М.Г. Самойлов, 2005-2014, Д. Казаков, 2014; О. Голець, 2014);

- контролю особливостей жіночого організму в командних спортивних іграх (Л.Г. Шахліна, 2001-2014; Т.В.Вознюк, 2005; Маслова, 2010; Р.О.Сушко, 2011; І.В. Собко, 2014).

Аналіз науково-методичної літератури виявив, що основи проведення педагогічного контролю у спортивних іграх останнього десятиріччя представлені на даних передової спортивної практики переважно передбачені для застосування в системі підготовки висококваліфікованих гравців (В.М. Корягін, 1996, 2010; Ю. Портнов, 1997; С.Г Кушнірюк, 2003; А.Г Лісенчук, 2004; Л.Ю. Полтавський, 2004; Є. Кудряшов, 2005; С.С. Ермаков, 2009; Ж.Л. Козіна, 2010; І.Г. Максименко, 2010; О.В. Борисова, 2011; Р.О. Сушко, 2011; В.М. Костюкевич 2006, 2012; В.П. Зайцев, В.А. Марченко із співав., 2013; В.М. Шамардін, 2013; Е.Ю. Дорошенко, 2014).

Особливості контролю тренувального та змагального навантаження в спортивних іграх представлено у роботах М.А. Годик, А.П. Скородумової, 2010. Вченими (Г.В. Коробейніковим, 2005-2014; Ж.Л. Козіною, 2010; С.С. Єрмаковим, 2010; В.С. Лизогубом, 2010;

В. Міщук, 2015) розроблено аспекти психофізіологічного контролю в олімпійському спорті. В.І. Вороновою, 2007; С.Є. Шутовою, 2000; Т.Г. Артеменком, 2010; М.Г. Самойловим, 2005-2014; присвячено багато уваги контролю психологічних особистісних якостей, як чинника успішності змагальної діяльності. М.А. Носко, 2007, В.О. Кашубою, 2009-2012, В Кудімовим, 2006 обґрунтовано застосування комп'ютерних технологій для біомеханічного контролю та вдосконалення процесу контролю фізичної й технічної підготовленості спортсменів. І. Глазиріним, А. Базілевським із співав., 2011; Ж. Козіною, 2010; І. Собко, 2014; розроблено комп'ютерні програми щодо контролю тактичного мислення гравців у спортивних іграх.

Крім того одним з найбільш популярних методів контролю змагальної діяльності у командах високої кваліфікації є застосування спеціально розроблених комп'ютерних програм (Data Volley - волейбол, SmatStat, Fiba- LiveStats - баскетбол та ін.), які є швидкими у переробці інформації та зручними для тренерів й науковців. Аналіз масиву статистики техніко-тактичних дій окремих гравців і команд в цілому, його детальна інтерпретація знайшли відображення у чисельних наукових працях фахівців зі спортивних ігор останнього десятиріччя (М.М. Безмилов 2010-2015; В.В. Василенко, 2006; Е.Ю. Дорошенко, 2008-2015; В.Ігнатьєва, О. Роменська, А. Усенко, 2012; Ш. Імратов, 2013; В. Корягін, 2010-2015; А. Лексаков, 2010; О.О. Мітова 2004-2015; Р.О.Сушко, 2008-2015; Л. Слуцький, 2009; В. Циганок, 2014; В.М. Шамардін, 2004-2013; А. Дулібський 2015 та ін.).

Висновки. Розгляд наукових даних, накопичених у теорії та методиці спортивної підготовки, свідчить про великий обсяг як теоретичного, так і експериментального матеріалу з різних видів контролю в олімпійському спорті та у командних спортивних іграх - зокрема. Слід відзначити, що уявлення про систему контролю постійно змінювалось залежно від тенденцій розвитку спорту.

В ході аналізу наукових праць виявлено, що характерними ознаками, які повинні підпадати під контроль у командних спортивних іграх, з урахуванням вікових відмінностей й залежно від ігрового амплуа, є: показники техніко-тактичних дій під час змагальної діяльності; рухова діяльність протягом гри (кількість переміщень, стрибків, прискорень та ін.); рівень технічної, фізичної (загальної та спеціальної), тактичної, теоретичної, психологічної видів підготовленості; обсяг та інтенсивність тренувального та змагального навантаження; рівень взаємовідносин і соціального статусу гравців у команді; особливості жіночого організму; антропометричні показники фізичного розвитку; стан функціональних систем; психофізіологічні особливості.

Зроблений аналіз наукових даних з питань контролю у командних спортивних іграх свідчить про те, що великий масив наукових знань не об'єднаний у цілісну систему, в якій органічно взаємопов'язані контроль з етапами багаторічної підготовки; періодами річного циклу; рівнем кваліфікації, віковими особливостями спортсменів; ігровими амплуа та соціальним статусом в команді.

Проведений ретроспективний аналіз свідчить про те, що підґрунтям для вдосконалення системи контролю у командних спортивних іграх є фундаментальні праці спортивних науковців, присвячені контролю, та сучасні тенденції розвитку ігрових видів спорту.

Перспективи подальших досліджень полягають в тому, щоб на основі теоретичного аналізу та експериментальних досліджень сформувати цілісну систему знань щодо контролю в командних спортивних іграх для оптимізації управління процесом багаторічної підготовки.

Література

1. Айрапетьянц Л.Р. Педагогические основы планирования и контроля соревновательной и тренировочной деятельности в спортивных играх: дисс. ... докт. пед. наук: спец. 13.00.04 / Айралетьянц Леонид Робертович - М. - 1991 369 с.

2. Вальтин А.И. Методика определения уровня технической подготовленности баскетболистов «М-100» /А.И. Вальтин, А.Д. Леонов. К., 1988. - 29 с.

3. Власов А.М. Комплексный контроль физической подготовленности и морфофункционального состояния юных баскетболистов 12-15 лет / А.М.Власов. - автореф. дисс. ... канд. пед. наук: спец. 13.00.04. - М. - 2004 - 24 с.

4. Годик М.А. Комплексный контроль в спортивных играх [Текст] / М.Л. Годик, А.И. Скородумова. - М.: Советский спорт, - 2010 - 336 с.

5. Донской Д.Д. Биомеханика / Д.Д. Донской, В.М. Зациорский. - Физкультура и спорт, 1979 - 364 с.

6. Дорошенко Э.Ю. Управление технико-тактической деятельностью в командных спортивных играх [монография] / Э.Ю.Дорошенко. - Запорожье, 2013. - 436 с.

7. Запорожанов В.А. Контроль в спортивной тренировке / В.А. Запорожанов. - Киев.: Здоровья, 1988. - 143с.

8. Зациорский В.М. Спортивная метрология. Педагогический контроль в тренировочном процессе (основы теории тестов и оценок): Учебное пособие / В.М. Зациорский. - М.: ГЦОЛИФК. 1978. - 24с.

9. Иванов В. В. Вопросы совершенствования тренировочного процесса в спорте на основе применения специальных технических средств обучения и контроля: автореф. дисс.канд. пед. наук. - М., 1976. - 22 с.

10. Келлер B.C. Функции управления в системе подготовки спортсменов / В.С. Келлер // Теория и практика физической культуры. - 1975. - №6. С. 57-59.

11. Костюкевич В.М. Теоретичні та методичні основи моделювання тренувального процесу спортсменів ігрових видів спорту: автореф. дис. ... доктора наук з фіз. виховання і спорту: спец. 24.00.01 «Олімпійський та професійний спорт» / В.М. Костюкевич. - К.: 2012. - 41 с.

12. Корягин В.М. Система контроля в подготовке баскетболистов / В.М. Корягин // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2002. - № 27. - С. 92 - 97.

13. Кудряшов Е.В. Побудова і контроль тренувального процесу у волейболі / Е.В. Кудряшов. - Луганськ: Полі- графресурс, 2005. - 220 с.

14. Лисовський А.Ф. Теория и практика педагогического контроля спортивной подготовленности горнолыжников: автореф. дисс. ... доктора пед. наук: спец. 13.00.04. - Малаховка., - 1997.- 40 с.

15. Максименко И.Г. Планирование и контроль тренировочного процесса в спортивных играх / И.Г. Максименко. - Луганск, 2000. - 205 с.

16. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры / Л.П. Матвеев. - М., 2002. - 178 с.

17. Никитушкин В.Г. Теория и методика юношеского спорта: [монографія] / В.Г. Ни- китушкин. - М.: Физическая культура, 2010. - 208 с.

18. Озолин Н.Г. Современная система спортивной тренировки / Н.Г. Озолин. - М.: Физкультура и спорт, 1970. - 478 с.

19. Павлова Т.В. Комплексна оцінка здібностей дітей при відборі в ігрові види спорту на етапі початкової підготовки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к. наук з фіз. вих. і спорту : спец. 24.00.01 / Т.В. Павлова; Нац. ун-т фіз. виховання і спорту України. К., 2011. - 20 с.

20. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте / Платонов В.Н. - К.: Олимпийская литература, 2004. - Том IV - 607 с.

21. Платонов В.Н. Периодизация спортивной тренировки. Общая теория и ее практическое применение / В.Н. Платонов. К.: Олимпийская литература, 2013. - 624 с.

22. Смирнов Ю.И. Теория и методика оценки и контроля спортивной подготовленности: : автореф. дис. ... доктора пед.наук: спец. 13.00.04 / Ю.И. Смирнов. - М. : ГЦО- ЛИФК, 1991. - 37 с.

23. Сергієнко Л.П. Спортивна метрологія: теорія і практичні аспекти / Л.П. Сергієнко. - К.: КНТ, 2010. - 776 с.

24. Уткин В.Л. Контроль за тактическими действиями // Спортивная метрология /Л.Уткин, М.А. Годик. - М. : Физкультура и спорт, 1988.-109-114.

25. Шамардін В.М. Технологія управління системою багаторічної підготовки футбольних команд вищої кваліфікації: автореф. дис. . доктора наук з фіз. виховання і спорту: спец. 24.00.01 «Олімпійський та професійний спорт» / В.М.Шамардін. - Львів, 2013. - 36 с.

26. Шинкарук О.А. Отбор спортсменов и ориентация их подготовки в процессе многолетнего совершенствования (на материале олимпийских видов спорта). [монография] - К.: Олимпийская литература, 2011. - 400 с.

Размещено на Allbest.ru