Зміст програми спеціальної фізичної підготовки з урахуванням фактору сумісності на етапі спеціалізованої базової підготовки у групових вправах художньої гімнастики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний університет фізичної культури

ЗМІСТ ПРОГРАМИ СПЕЦІАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ З УРАХУВАННЯМ ФАКТОРУ СУМІСНОСТІ НА ЕТАПІ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ У ГРУПОВИХ ВПРАВАХ ХУДОЖНЬОЇ ГІМНАСТИКИ

Ленишин В.А.

Постановка проблеми. Досягнення високих спортивних результатів в художній гімнастиці (ХГ) в значній мірі визначається рівнем спеціальної фізичної підготовленості спортсменок. Успіх супроводжує тих гімнасток, які демонструють на високому технічному рівні елементи рекордної складності, що потребує максимального прояву рухових здібностей [2,9]. Попередньо проведені дослідження свідчать, що між структурою спеціальної фізичної підготовленості, яка визначає майстерність виступів спортсменок в індивідуальній програмі та групових вправах, існують суттєві відмінності. Однак на даний момент методика спеціальної фізичної підготовки (СФП) гімнасток, які спеціалізуються у групових вправах, суттєво не відрізняється від тої, що використовується в процесі підготовки спортсменок в індивідуальній програмі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науково-методичній літературі з ХГ досить повно розглядається проблема підготовки спортсменок, які виступають у змаганнях з індивідуальної програми (І. В. Цепелєвич, 2007; Є. В. Павлова, 2008; В. Є. Андрєєва, 2010; О. П. Власова, 2010 та ін.), проте невелика кількість наукових досліджень охоплює проблему підготовки спортсменок у групових вправах. В основному в цих роботах розглядаються питання технічної підготовленості гімнасток у групових вправах (Шевчук Н.А.2005; Семибратова И.С. 2007), відбору спортсменок у команди за різними показниками [8,10], спеціальної витривалості спортсменок (Пирожкова Е.А. 2011). Згідно досліджень, проведених Т. В. Нестєровою та О. С. Кожановою [8,10], було встановлено, що найбільш суттєвий вплив на змагальний результат у групових вправах має рівень фізичної, технічної та психологічної підготовленості. При цьому було виявлено, що для відбору у команду першочергове значення має фактор сумісності показників.

Мета статті: розробити і теоретично обґрунтувати програму СФП з урахуванням фактору сумісності для спортсменок, які спеціалізуються у групових вправах ХГ на етапі спеціалізованої базової підготовки.

Методи і організація дослідження: в роботі були використанні методи: теоретичний аналіз і узагальнення, педагогічні спостереження, опитування, метод математичної статистики. У дослідженні взяли участь 20 гімнасток збірної команди України з

ХГ, які спеціалізуються у групових вправах, вік яких становив 14-21 роки. З них: 6 спортсменок основного складу, 6 - другого складу і 8 гімнасток, які складають резерв, а також 22 спортсменки збірної команди Львівської області, вік, яких становив 12-15 років, середній стаж занять ХГ - 5,7 років. Дослідження було проведено на базі підготовки збірної команди України з ХГ (м. Київ) і на базі ДЮШОР «Олімп-Л», та спортивного клубу «Ніка» (м. Львів).

Результати дослідження. На основі проведеного анкетування тренерів і гімнасток, тестування рівня розвитку спеціальних фізичних якостей (СФЯ), визначення факторної структури спеціальної фізичної підготовленості спортсменок, які спеціалізуються у групових вправах ХГ на етапі спеціалізованої базової підготовки, підготовки до вищих досягнень і максимальної реалізації індивідуальних можливостей, а також модельних показників висококваліфікованих гімнасток збірної команди України була розроблена авторська програма СФП (рис. 1)..

Табл. 1. Структура авторської програми СФП з урахуванням фактору сумісності у групових вправах ХГ

Програма являла собою адекватно спланований підбір фізичних вправ, методів і методичних прийомів їх використання, які повинні були забезпечувати поступове і планомірне зростання рівня розвитку СФЯ гімнасток до рівня модельних показників висококваліфікованих спортсменок

Відповідно до мети програми були розроблені завдання, які відображали послідовність процесу розвитку СФЯ і враховували особливості діяльності гімнасток у групових вправах художньої гімнастики. Для цілеспрямованого використання розробленої програми та її ефективної реалізації були враховані також умови, що впливають на ефективність зростання рівня спеціальної фізичної підготовленості гімнасток:

1) відповідність генетичної детермінованості спортсменок особливостям виду спорту і змагальної діяльності. Своєчасне виявлення комплексу задатків і здібностей, які при відповідному педагогічному впливі, будуть сприяти результативній діяльності спортсмена, та дозволяє говорити про правильність обраної методики підготовки. В художній гімнастиці серед генетично детермінованих задатків особливу увагу приділяють розвитку і вдосконаленню показників рухливості суглобів та координаційних здібностей, які лімітують успішність виконання змагальних вправ як у індивідуальній програмі, так і групових вправах [5];

2) наявність сформованої групової моделі спеціальної фізичної підготовленості. Використання групової моделі СФП дозволяє визначити напрямок спортивного вдосконалення у відповідності з завданнями, що стоять перед даним видом підготовки саме в групових вправах;

3) тактичний підхід до побудови змагальних композицій з урахуванням рівня розвитку СФЯ спортсменок у групі. Однією з основних складових, що визначають методику побудови композиції у групових вправах художньої гімнастики, є рівень спеціальної фізичної підготовленості спортсменок. Зокрема це обумовлює підбір музичного супроводу, вибір елементів складності, ризику та оригінальності, послідовність їх розташування, насиченість кожної частини композиції та ін.;

4) раціональне планування навантаження та його відповідність етапу і періоду підготовки. При побудові програми СФП особлива увага зверталася на відповідність навантаження етапу, періоду, мікроциклу підготовки спортсменок, а основний акцент робився на урахування сенситивних періодів у розвитку СФЯ, стану опорно-рухового апарату і профілактику його порушень;

5) мотивація гімнасток до вдосконалення спеціальної фізичної підготовленості. Без великої самовіддачі спортсменок, що проявляється в цілеспрямованому процесі тренування і досягненні головної і проміжних (етапних) цілей, розраховувати на високий результат неможливо. Тільки високо мотивовані і зорієнтовані на досягнення колективного спортивного результату спортсменки можуть витримати великі навантаження при високій самовіддачі і вимогливості до себе і колег по команді.

6) наявність науково-обґрунтованої системи контролю за рівнем СФЯ. Аналіз науково-методичної літератури, опитування фахівців з художньої гімнастики підтвердили відсутність науково-обґрунтованої системи контролю в процесі СФП спортсменок, що спеціалізуються у групових вправах. Разом з тим, тренери у своїй практичній діяльності використовують засоби, методи і контрольні нормативи, що були розроблені для спортсменок, які виступають у індивідуальній програмі.

Розв'язання поставлених завдань програми СФП охоплювало три періоди спортивної підготовки: підготовчий, змагальний і перехідний, згідно з завданнями кожного з них були підібрані методи та розроблені комплекси вправ, спрямовані на розвиток СФЯ з урахуванням модельних показників висококваліфікованих спортсменок збірної команди України у групових вправах ХГ. При цьому завдання програми СФП гімнасток підпорядковувалися загальним завданням кожного етапу підготовки. (див. рис. 1). Побудова системи СФП базується на закономірностях фізичного виховання і спортивного тренування, які сформульовано у специфічних принципах. Для систематизації принципів, які у повній мірі відповідають процесу підготовки спортсменок у групових вправах ХГ, було проаналізовано принципи фізичного виховання (загальні, методичні, а також принципи побудови занять) [3], принципи спортивної підготовки (специфічні і дидактичні) [4], принципи спортивної підготовки в ХГ (загально-педагогічні, методичні, спортивного тренування, розвитку фізичних якостей), [7]. Для розвитку координаційних здібностей було використано методи і методичні прийоми, представлені на табл. 2.

Табл. 2. Методи та методичні прийоми розвитку координаційних здібностей у авторській програмі СФП спортсменок з урахуванням фактору сумісності у групових вправах ХГ

Серед виділених принципів фізичного виховання у програмі СФП були використані: принцип гармонійного розвитку особистості, оздоровчої спрямованості, наочності, свідомості і активності. Принципами спортивної підготовки, які знайшли своє втілення у розробленій програмі, були: єдність поступовості збільшення навантаження і тенденції до максимальних навантажень, безперервність тренувального процесу, циклічність процесу підготовки, систематичність, доступність і індивідуалізація, поглиблена спеціалізація, направленість до вищих досягнень, міцність і пластичність, хвилеподібність і варіативність навантажень, вікова адекватність педагогічного впливу, співрозмірність, випередження, сполученої дії, єдність взаємозв'язку структури змагальної діяльності і структури підготовленості, взаємообумовленість ефективності тренувального процесу і профілактики спортивного травматизму, доцільність і практичність, готовність, керованість і підконтрольність, позитивна мотивація, доступність і стимулююча складність, індивідуалізоване навчання в колективі, формально-евристична єдність, моделювання [3,4,7].При розробці програми широко використовувались методичні прийоми словесного, наочного і практичного методів, а також специфічні методи і методичні прийоми, які застосовуються в процесі підготовки спортсменок, які спеціалізуються у групових і індивідуальних вправах ХГ. Враховуючи специфіку групових вправ ХГ, особливого значення набуває спеціальна витривалість та її різновиди (композиційна, координаційна, швидкісна, силова), для розвитку яких у програмі СФП було підібрано методи та методичні прийоми, представлені на рис. 3.

Рис. 1. Методи та методичні прийоми розвитку витривалості та її різновидів у авторській програмі СФП спортсменок з рахуванням фактору сумісності у групових вправах ХГ

Для розвитку активної та пасивної гнучкості було використано методи, представлені на рис. 2.

Рис. 2. Методи та методичні прийоми розвитку активної і пасивної рухливості різних суглобів у авторській програмі СФП спортсменок з урахуванням фактору сумісності у групових вправах ХГ.

Виконання вправи з мінімальною швидкістю і максимальною амплітудою з використанням додаткових сил

Основним методом, що використовувався у програмі СФП, був практичний метод і його методичні прийоми: цілісної і розчленованої вправи, спрощеної і ускладненої вправи, стандартної та варіативної вправи, ігровий, змагальний, метод колового тренування. В процесі використання практичного методу в програмі СФП будуть застосовані методичні прийоми, що дозволяють полегшити процес засвоєння вправ і безпечно їх виконувати: безпосередньої (фізичної) допомоги тренера або партнера по команді, орієнтованої допомоги (зорової, слухової, тактильної), музичний. Крім вище згаданих методів і методичних прийомів у авторській програмі СФП буде використано специфічні методи, притаманні розвитку кожної СФЯ. Проаналізувавши результати факторного аналізу показників СФЯ висококваліфікованих спортсменок збірної команди України, було виділено три фактора, що склали 67,7% загальної дисперсії та характеризували структуру спеціальної фізичної підготовленості спортсменок у групових вправах художньої гімнастики. Відповідно до результатів факторного аналізу була спланована програма СФП з акцентованим розвитком провідних спеціальних фізичних якостей: координаційних здібностей, спеціальної витривалості (координаційної та композиційної витривалості), активної та пасивної гнучкості. гімнастика фізичний витривалість швидкісний

Наприклад, метод колового тренування - передбачав два варіанти розвитку координаційних здібностей: перший L коли усі вправи, розташовані по станціях, були призначені для розвитку переважно різних координаційних здібностей, другий L коли вони розвивалися сумісно з іншими СФЯ .На думку багатьох тренерів розтягування, під час якого не відчувається біль є неефективним, лише невелика кількість з фахівців використовують методичні прийоми розвитку гнучкості, при яких розтягування не викликає сильних больових відчуттів [1,6]. Саме тому для вирішення завдань з розвитку гнучкості в програмі СФП використовувались такі засоби і методи, які дозволяли виконувати вправи, уникаючи сильних больових відчуттів, зокрема методику стретчінгу, розтягування з мінімальною швидкістю, з розслабленням м'язів у граничній точці амплітуди і т.п.

Враховуючи те, що у програмі було передбачено комплексний розвиток СФЯ, в т. ч. швидкісно-силових, було підібрано методи і методичні прийоми їх розвитку. Для розвитку силових якостей було використано методи, представлені на табл3.

Табл 3 МЕТОДИ РОЗВИТКУ СИЛОВИХ ЯКОСТЕЙ

Основні методи і методичні прийоми розвитку швидкісних здібностей у авторський програмі СФП показані на рис. 6.

Оскільки елементарні форми прояву швидкості лише створюють передумови для успішної швидкісної підготовки, основна увага в програмі СФП приділялася розвитку комплексних швидкісних якостей, які є специфічними для групових вправ художньої гімнастики (швидкісно-силові здібності, вибухова і динамічна сила). Розвиток швидкісних якостей відбувався у два етапи:

1. Етап диференційованого розвитку окремих складових компонентів одиночного руху (час реакції, час поодинокого руху, частота руху);

2. Етап інтегрованого розвитку, в якому відбувалося об'єднання окремих компонентів в цілісні рухові акти. Одним із завдань авторської програми СФП спортсменок з урахуванням фактору сумісності на етапі спеціалізованої базової підготовки у групових вправах ХГ була ліквідація дисбалансу у розвитку спеціальних фізичних якостей і відновлення організму після завантаження.

Рис. 3. Методи та методичні прийоми розвитку швидкісних здібностей у програмі СФП спортсменок з урахуванням фактору сумісності у групових вправах ХГ

Для цього було розроблено допоміжні вправи, які увійшли у блок корекційно-відновлювальної підготовки. У цей блок увійшли окремі вправи системи Дж. Пілатеса, хатха-йоги, фітболу, вправи на розслаблення та м'язову релаксацію, а також коригувальної гімнастики, які були спрямовані на корекцію порушень постави, усунення больових відчуттів у різних ділянках хребетного стовпа, ліквідацію дисбалансу у розвитку сили і гнучкості, відновлення організму після навантаження та профілактику травм опорно-рухового апарату. Найбільшу увагу розв'язанню завдань блоку корекційно-відновлювальної підготовки було приділено у перехідному періоді річного макроциклу. Окрім цього на протязі підготовчого і змагальних періодів вправи відновлювально-корекційної підготовки виконувались у заключній частині кожного тренування.

ВИСНОВКИ

1. На основі проведеного анкетування тренерів і гімнасток, тестування рівня розвитку спеціальних фізичних якостей, визначення факторної структури і модельних показників спеціальної фізичної підготовленості висококваліфікованих спортсменок, які спеціалізуються у групових вправах ХГ, була розроблена авторська програма спеціальної фізичної підготовки з урахуванням фактору сумісності на етапі спеціалізованої базової підготовки.

2. Авторська програма СФП охоплювала річний макроцикл підготовки і включала мету, завдання, принципи, методи та методичні прийоми використання спеціальних засобів, які повинні забезпечити поступове і планомірне вдосконалення спеціальної фізичної підготовленості до рівня модельних показників.

3. Визначення змісту програми СФП і врахування умов, що впливають на ефективність її використання, дозволять не тільки планувати процес підготовки гімнасток у групових вправах художньої гімнастики, але й керувати ним у відповідності до особливостей діяльності спортсменок у цьому виді програми.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алтер Майкл Дж. Наука про гнучкість / Майкл Дж. . Алтер. - К. : Олимпийская література, 2001 - 420 с.

2. Кобзарь Л. В. Методы контроля и совершенствования специальной физической подготовленности акробаток- прыгуний высокой квалификации : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 « Теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки, оздоровительной и адаптивной физической культуры» / Л. В. Кобзарь. - Краснодар, 1996. - 22 с.

3. Круцевич Т.Ю. Теорія і методика фізичного виховання: підручник для студентів вищих навч. закладів фіз. виховання і спорту: Т1. Загальні основи теорії і методики фізичного виховання / Т.Ю. Круцевич. - К., 2008. - 392 с.

4. Платонов В. Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте : [ Учебник для студентов вузов физического воспитания и спорта ] / Владимир Николаевич Платонов. - К. : Олимпийская література, 1997 - 583с.

5. Сергієнко Л. П. Спортивний відбір: теорія та практика. У 2 кн. - Книга 1. Теоретичні основи спортивного відбору: Підручник. Тернопіль: .Навчальна книга - Богдан, 2009. - 627 с.

6. Hekelmann A. New perspektives for performance analysis in gymnastics, handball and skiing / A. Hokelmann, K. Richter // 5th International Scietific Conference on Kinesiology. - Zagreb, Croatia, 2008. - P. 10-13.

7. Karpenko L.A. Teorija i metodika fizicheskoj podhotovki v hudozhestvennoj i jesteticheskoj gimnastike [Theory and methods of physical preparation in the artistic and aesthetic gymnastics] : ucheb. posobie / pod obshhej red. L.A. Karpenko, O.G. Rumba, Moskva : Sovetskyy sport, 2014. - 264 s. (in Russian)

8. Kuzminska O. Podreczhik gimnasyki artystystycznej / Olga Kuzminska. - Warszawa : Sport I Turystyka, 1991. - 384 s.

9. Nesterova T.V. Factor sovmestimosti pri komplektovanii komand v gruppovyh uprazhnenijah hudozhestvennoj gimnastiki [Compability factor the their acquisition teams in rhythmic gymnastics group exercises] // Nauka v olympyyskom sporte, 200, № 2, S. 3138. (in Russian).

АНОТАЦІЯ

Key words: rhythmic gymnastics, group exercises, special physical training, compatibility, program, the stage of specialized basic training.

Размещено на Allbest.ru