Формування доходу туристичного підприємства

Размещено на http://allbest.ru

Формування доходу туристичного підприємства

Економіка туристичного підприємства визначається структурою доходів і витрат. Успішне функціонування туристичного підприємства, як і підприємства будь-якої сфери діяльності, можливе тільки за умови постійного забезпечення руху грошових коштів. Надходження грошей - це дохід, а їх використання - це витрати. До того ж дуже важливо, щоб доходи перевищували витрати і забезпечували отримання прибутку.

Зіставлення доходів з витратами дає можливість визначити суму перевищення грошових надходжень над витратами і дійти висновку про ефективність функціонування підприємства.

Туристична діяльність, як і будь-яка інша, неможлива без одержання доходу, а суб'єкти туристичного підприємництва (туроператори, турагенти та ін.) не можуть функціонувати без позитивних результатів своєї діяльності, тобто без прибутку, який без доходу теж неможливий.

Дохід туристичних підприємств формується переважно за рахунок прибутку від реалізації туристичного продукту та окремих послуг організованим і неорганізованим поодиноким туристам або туристичним групам. Реалізується туристичний продукт за договором на обслуговування або ексклюзивно, за бажанням туриста, без договору.

Незалежно від форми розрахунків (передплата чи післясплата), сума отриманої оплати за турпродукт чи окремі послуги утворює валовий дохід туристичного підприємства.

Головним, а часто - єдиним джерелом доходів у туристичній діяльності є грошові кошти отримані від реалізації туристичних послуг.

Використовуючи обґрунтовану цінову і продуктову політику, туристичний оператор може підвищити доходи за рахунок збільшення кількості обслужених туристів, тривалості їхнього подорожування та поліпшення якості послуг.

Дохід від реалізації турпродукту та послуг - це сума виторгу, яка розраховується за формулою

де V - дохід (виторг) від реалізації турпродукту (послуг);

n - види туристичних послуг (від 1 до n);

Ni - кількість 7-ї туристичної послуги (турпродукту);

Ці - ціна 7-ї туристичної послуги (турпродукту).

Оскільки туроператор формує, просуває на ринок, а інколи й реалізує комплекс туристичних послуг, тобто турпродукт, а турагент просуває і реалізує сформований туроператором продукт, то відмінності в їхній діяльності визначають різні джерела отримання доходів.

Дохід туроператора формується переважно за рахунок оплати турпродукту турагентом, дилером або безпосередньо туристом. Дохід же турагента формується за рахунок комісійної винагороди за просування і продаж турпродукту, отриманого від туроператора або інших підприємств сфери туріндустрії. Відмінності в джерелах формування доходів цих підприємств викликані відмінностями в їх діяльності. Якщо туроператор для комплектування турпакета закуповує туристичні ресурси і послуги, то турагент або інший посередник бере для реалізації готовий турпродукт, за що одержує дохід у формі агентської (комісійної) винагороди за продаж.

Для турагентів привабливішими є не фіксовані ставки агентської винагороди, а відсоткові ставки за накопичувальною системою, суть якої полягає в тому, що після продажу 10 одиниць турпродукту відсоток агентської винагороди збільшується. Таке збільшення агентської винагороди для туроператора рівно поширеній гнучкій системі знижок з цін для постійних покупців або дисконтних карт при реалізації турпродукту самим туроператором.

Роль доходу підприємства полягає в тому, що він використовується для покриття витрат, сплати податків і одержання прибутку:

Одержання прибутку, як видно з формули, забезпечується виручкою (доходом) від реалізації туристичних послуг. Тому основою стратегії розвитку туристичного підприємства є оптимізація доходу від реалізації туристичних послуг. Без підвищення прибутковості підприємств туристичної індустрії не можна вирішити проблему організації й розвитку туризму в Україні, виведення його на світовий рівень, де він забезпечує величезні прибутки підприємцям і доходи державі. Стратегія оптимізації доходу передбачає розробку заходів для його збільшення.

Модель формування та напрями використання доходу туристичного підприємства відповідно до законодавства України зображена на рис. 1.

Дохід вважається оптимальним, якщо його вистачає для сплати податків, покриття витрат й утворення фонду саморозвитку підприємства. Така оптимізація вимагає обґрунтування ефективної структури джерел формування і напрямів використання доходу з виокремленням тієї частки прибутку, яка необхідна для реінвестування.

Трансформація адміністративно-командної системи господарювання і перехід до ринкових відносин в Україні докорінно змінили механізми формування й розподілу доходу суб'єктів підприємницької діяльності. Ці механізми включають два відносно самостійних, хоча й взаємозалежних процеси: перший - формування доходу, а другий - його розподіл і використання. доход турист подорожування ціновий

Механізми формування й розподілу доходу засновані на загальноекономічних принципах, які випливають із сутності та призначення доходу і розробляються на чинній в економіці України законодавчій базі.

Сучасні механізми утворення й розподілу доходів у туризмі є наслідком ринкового реформування економіки країни та нової системи оподатковування доходів і прибутку підприємств.

Рис. 1. Модель формування та розподілу валового доходу туристичного підприємства в законодавчому полі України

Система оподаткування в туризмі регулюється "Податковим Кодексом України" від 02.12.2010 р., ст. 207 присвячена порядку оподаткування туроператорської та турагентської діяльності. Крім законів, механізми формування й розподілу доходу підприємств регламентуються положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Першим і основним джерелом отримання валового доходу в туристичному бізнесі є дохід від реалізації туристичного продукту, або окремих послуг. Це джерело доходу виступає у формі виторгу, вираженого в цінах реалізації з урахуванням ЦДВ. Інші джерела отримання доходу туристичними підприємствами відіграють допоміжну роль, але це не означає, що їх можна ігнорувати.

Початковим етапом розподілу валового доходу є його коригування (зменшення) на суми, які за своєю суттю не є доходами підприємства, і на ті суми доходу, з яких уже сплачено податок на прибуток.

Застосування податку на додану вартість при коригуванні валового доходу має особливості залежно від виду туризму (внутрішній, в'їзний чи виїзний). Операції з продажу або купівлі туристичного продукту підлягають оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку. В оподатковувану базу включається і вартість додаткових організаційних послуг. Операції з продажу резидентам послуг санаторно-курортного лікування і відпочинку дітей, передбачені у спеціальним переліком установ, визначених Кабінетом Міністрів України, звільняються від сплати ПДВ.

При наданні туристичних послуг на території України іноземним туристам застосовується нульова ставка ПДВ, якщо ці послуги продають за межами України по безготівковому розрахунку безпосередньо суб'єкти туристичної діяльності (агенти) через представництва України в інших державах або через нерезидентів.

При виїзному туризмі із вартості транспортних послуг і туристичного обслуговування за кордоном, що входить до складу туристичного продукту, яким користуються туристи за межами митної території України, ПДВ не сплачується. Застосовувана в туристичній діяльності система ПДВ скорочує обсяг скоригованого валового доходу, а відтак - і оподатковуваного прибутку. Скоригований валовий дохід туристичних підприємств використовується за трьома основними напрямами:

1) відшкодування валових витрат;

2) формування фонду амортизаційних відрахувань;

3) забезпечення оподатковуваного прибутку.

Валові витрати охоплюють не тільки витрати, пов'язані з реалізацією туристичних послуг, а й витрати формування турпродукту. Валові витрати - це сума всіх витрат платника податків (туристичного підприємства) у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості куплених туристичних послуг для виконання зобов'язань, даних туристам, а також інших витрат, крім амортизаційних відрахувань. Для туристичних операторів це означає, що до валових витрат включаються дві основні групи витрат: перша - витрати на придбання туристичних послуг для комплектування турпродукту, що обчислюються за цінами виробника без ПДВ, а друга - витрати на реалізацію турпродукту та послуг окремим туристам або групам туристів. До валових витрат не включаються тільки амортизаційні відрахування.

Уперше в економіці України амортизаційні відрахування не відносяться до витрат, хоча й зменшують прибуток, який підлягає оподаткуванню. Розміри такого зменшення регулюються нормами амортизаційних відрахувань, встановленими законодавчо. Амортизаційні відрахування виступають окремим напрямом розподілу доходу. Однак у формі № 2 "Звіт про фінансові результати", у розділі II "Елементи операційних витрат" амортизаційні відрахування виступають окремим елементом.

Напрями розподілу валового доходу можна виразити формулою

де ВД - валовий дохід;

КД - сума коригування валового доходу; ВВ - валові витрати;

Ам - амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів і нематеріальних активів;

оті - величина оподатковуваний прибуток.

Формування й розподіл доходів підприємств регулюються Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а саме, стандартом 3 "Звіт про фінансові результати" і 15 "Дохід". У цих стандартах застосовується тільки термін "дохід" і нема терміну "валовий дохід".

Усі джерела формування доходу підприємницької структури будь-якої сфери діяльності зводяться в дві групи: дохід від звичайної діяльності і дохід від надзвичайних подій (рис. 2).

Рис. 2. Схема формування доходу відповідно до стандартів бухгалтерського обліку

Як видно зі схеми, звичайна діяльність охоплює операційну і фінансову діяльність. В операційній діяльності виділяються основна та інша операційна діяльність. Для туристичного оператора основною діяльністю є комплектування, просування на ринок і реалізація турпродукту, внаслідок чого формується основна частина доходу. Схема формування та використання доходу від основної діяльності туроператора зображена на рис. 3.

Основним видом витрат туроператора є витрати на закупівлю туристичних послуг, пов'язаних з обслуговуванням туристів, оплата праці своїх працівників, витрати на сплату податків і зборів. Для турагентів основним джерелом доходу від операційної діяльності є агентська винагорода.

Рис. 3. Джерела формування і напрями використання доходу від основної діяльності туроператора

Інша операційна діяльність відіграє незначну роль у формуванні доходів обох видів туристичних підприємств.

До надзвичайних належать події (операції), що відрізняються від звичайних своєю винятковістю і не повторюваністю, - це стихійні лиха, техногенні катастрофи та аварії.

Дохід у будь-якій формі - це наслідок фінансово-господарської діяльності, який слугує джерелом покриття внутрішніх і зовнішніх зобов'язань підприємств. Тому формування і використання доходу є взаємозалежною системою (рис. 4).

Рис. 4. Система формування і використання доходу підприємства туристичного бізнесу

На схемі представлені всі джерела формування доходу та напрями його розподілу і використання. У процесі розподілу доходу визначається прибуток (збиток) підприємства.

Оскільки з доходу від реалізації туристичного продукту і послуг сплачується ПДВ, то дохід після його сплати називається чистим доходом.

Чистий дохід без собівартості реалізованої туристичної продукції є валовим прибутком (збитком) від реалізації.

Різниця між валовим прибутком (збитком) з урахуванням інших операційних доходів і витратами (адміністративними, збутовими та іншими операційними витратами) утворює прибуток (збиток) від операційної діяльності. Прибуток (збиток) можуть одержувати підприємства і від фінансової діяльності. Він виступає як різниця між доходами і витратами, пов'язаними з фінансовою діяльністю.

Сума прибутку (збитку) від операційної та фінансової діяльності - це прибуток (збиток) від звичайної діяльності, що підлягає оподатковуванню. Після сплати податку на прибуток від звичайної діяльності (операційної та фінансової) залишається чистий прибуток (збиток) від звичайної діяльності.

Аналогічно використовується і дохід від надзвичайних подій. Після сплати податку на прибуток від цієї діяльності підприємство отримує чистий прибуток. Якщо надзвичайні події супроводжуються збитками, то вони покриваються за рахунок прибутку від звичайної діяльності, зменшуючи його або збільшуючи збитки, якщо звичайна діяльність підприємства збиткова.

Сума чистого прибутку (збитку) від звичайної діяльності і від надзвичайних подій визначає загальну суму чистого прибутку (збитку) підприємства. Як видно зі схеми наведеної на рис. 4, після сплати податків на дохід і відшкодування всіх витрат підприємство отримує чистий прибуток або збиток як кінцевий підсумок своєї діяльності.

Укрупнено модель формування доходу в туризмі зображено на рис. 5.

Рис. 2.6. Основні джерела формування доходу туристичного підприємства

Размещено на Allbest.ru