Теоретичні основи туристичної оцінки об’єктів фортифікаційного будівництва: історіографія проблеми

У 2010 р. чернівецький науковець Н. П. Аніпко запропонувала свою методику оцінки рекреаційно-туристичної привабливості замків та фортець, для якої було обрано 13 критеріїв: ступінь збереженості замку (фортеці); наявність навколо замку чи фортеці цікавих об'єктів природи; наявність інших пам'яток архітектури; зручність розташування замку (фортеці); наявність в замку (фортеці) музею; наявність об'єктів туристичної інфраструктури довкола замку чи фортеці; цінність пам'ятки (який статус має замок чи фортеця); проведення реставраційних та ремонтних робіт з метою збереження об'єкта; проведення різних розважальних, пізнавальних, спортивних та інших заходів на теренах замку (фортеці); висвітлення об'єктів у засобах масової інформації; можливість поєднання відвідування замку з іншими цікавими об'єктами, розташованими неподалік; наявність поблизу замкових комплексів місцевостей, пов'язаних із життям чи перебуванням тут видатних особистостей; можливість поєднання історико-пізнавального та рекреаційно-лікувального туризму. В сукупності ці критерії дають загальну оцінку рекреаційно-туристичної привабливості фортифікаційних споруд. Проаналізувавши їх, можна зробити висновки щодо доцільності створення та розвитку рекреаційно-туристичних комплексів на базі існуючих замків та фортець [1, с. 177-178].

Автор запропонувала оцінювати рекреаційно-туристичну привабливість об'єктів оборонного будівництва за трибальною шкалою, причому 3 бали визначалися як «добре», 2 бали - «задовільно» та 1 бал - «незадовільно». У сукупності критеріїв оцінка рекреаційно-туристичної привабливості замків та фортець розподіляє їх на п'ять груп: висока, достатня, середня, низька та дуже низька [1, с. 182].

На нашу думку, такий підхід до туристичної оцінки замкових споруд є найбільш оптимальним серед існуючих на сьогоднішній день, проте в епоху всесвітньої інтернетизації та комп'ютеризації важливим критерієм для оцінки фортифікаційних об'єктів в майбутньому повинен стати також інтернет-ресурс (рівень поширеності інформації про об'єкт мережі Інтернет, існування спеціалізованого інформаційного веб-сайту та ін.), які не включені в дану методику.

У 2011 р. львівська дослідниця О. О. Клапчук удосконалила методику туристичної оцінки історико-культурних пам'яток авторства В. Кравціва, Л. Гринів, М. Копача і С. Кузика. На першому етапі науковцем було зібрано інформацію про природні, культурно-історичні й соціально-економічні (інфраструктурні) туристично-рекреаційні ресурси області, для чого застосовано літературний, польових досліджень, статистичний і візуальний методи досліджень. На другому етапі усі зібрані матеріали були опрацьовані і за допомогою базової методики, розробленої В. Кравцівим, Л. Гринів, М. Копачем і С. Кузиком, оцінені всі види туристично-рекреаційних ресурсів. На третьому етапі дослідження було складено набір спеціальних картосхем, для чого використано міждисциплінарний картографічний метод, що синтезував й унаочнював подану інформацію та дав змогу впорядкувати історико-культурні пам'ятки за певними принципами [5, с. 7-8].

Цікавий підхід до оцінки об'єктів замкового зодчества у 2012 р. запропонувала М. М. Поколодна. Науковець запропонувала враховувати для туристичної оцінки замкових комплексів такі характеристики як стійкість (ємність) та стабільність. Стійкістю до рекреаційних навантажень замкових споруд є потік рекреантів, який може витримати даний культурний комплекс, а стабільність визначається його відповідністю ціннісним критеріям, що сформувалися в населення і пов'язані з тривалістю інтересу рекреантів до даного культурного об'єкта. При цьому основними напрямами оцінки замкових комплексів є визначення їх потенціалу та бальна оцінка пізнавальної цінності. Розвиток саме цих видів оцінювання обумовлюється об'єктивними факторами і практичною спрямованістю даних оцінок. Так само важливим показником є потенційна пропускна спроможність відповідних об'єктів замкового будівництва, яка визначається тією кількість відвідувачів, яку може прийняти дана історико-культурна пам'ятка за певний відрізок часу [9, с. 64].

Аналізуючи методику грошової (вартісної) оцінки замкових споруд, то на сьогоднішній день питання оцінки пам'яток оборонного будівництва в Україні регламентує затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №1447 від 26 вересня 2002 р. Методика грошової оцінки пам'яток, яка визначає процедури проведення грошової оцінки історико-культурних пам'яток національного та місцевого значення, занесених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України [11, с. 27].

Згідно даної методики під час проведення грошової оцінки пам'ятки слід враховувати такі критерії: дата створення пам'ятки; категорія, до якої належить пам'ятка; стильова характеристика пам'ятки; особливості архітектурного рішення; раритетність пам'ятки; схоронність (автентичність) та технічний стан головних конструктивних елементів; умови охоронного договору.

Процедура грошової оцінки пам'ятки замкового будівництва включає такі основні етапи: визначення мети оцінки; ідентифікація пам'ятки та пов'язаних з нею прав; збирання необхідної інформації для забезпечення робіт з оцінки пам'ятки; проведення експертизи історичної, архітектурної, художньої, наукової та іншої культурної цінності пам'ятки; проведення експертизи технічного стану пам'ятки; визначення вартості пам'ятки; складення звіту про оцінку пам'ятки та висновку про її вартість [11, с. 29].

Таким чином, аналізуючи існуючу вартісну методику оцінки пам'яток фортифікаційного будівництва, можна побачити, що її головним недоліком є неможливість чітко визначити реальну грошову вартість пам'ятки архітектури, оскільки не існує критеріїв для її ранжування. Тому даний підхід в практиці туризму застосовується вкрай рідко.

Висновки. Протягом початкового періоду наукових досліджень в галузі туристичної оцінки замкових споруд існували різні методики щодо їх ранжування, проте всі вони в більшій мірі мали суб'єктивний характер, не визначали специфічні особливості туристично-рекреаційного використання замків та не відображали всі кількісні та якісні параметри. Лише в останні роки відбулися позитивні зміни в цьому напрямку досліджень, що пояснюється зростанням наукового інтересу до об'єктів замкового будівництва та пошуком шляхів їх ефективнішого залучення в різні сфери людської життєдіяльності, в першу чергу для потреб туризму.

На сучасному етапі розширення шляхів залучення об'єктів замкового будівництва в сферу рекреаційного використання потребує подальшого пошуку та вдосконалення показників і видів оцінювання їх пізнавальної цінності, туристично-рекреаційної атрактивності й привабливості та придатності цих об'єктів для окремих видів рекреаційних занять, а також розробки нових шкал оцінювання, що повинно стати об'єктом подальших наукових досліджень.