Спорт як вираження духу активності і саморозгортання сутнісних сил особистості: теоретико-методологічний контекст

Отже, спортивна діяльність, що є вираженням активності духу як самоперетворюючої діяльності, в основі якої сутнісні сили людини, характеризується трансформацією зовнішнього світу у внутрішній і є невід'ємним актом присутності людини у світі спорту. Так, акцентуація на актах самодіяльності та духу у спортивній діяльності окреслює такі характеристики особистості, як витривалість, працелюбність, фізична загартованість індивіда, що детерміновані потребами життєзабезпечення людини взагалі, що в цілому слугує вираженням сутнісних сил спортивної людини. Дух в системі спортивної діяльності характеризує явище вищої спортивної цінності. Це поняття означає умови становлення спортивної особистості, націленої духом, що залучена у потік спортивного світу. Спорт проявляється як процес творчої діяльності, в межах якої відбувається не тільки фізичне загартування індивіда, але й духовне збагачення новими цінностями, як самотворення людини як суб'єкта культурно-історичного процесу. Ми солідарні з вченими, які вважають, що спорт - це діяльнісний процес, що є виявленням діяльнісно-практичної єдності. Спорт - це «спосіб способу», в основі якого виявлення духу особистості через спортивне опосередкування між собою та світом. Спорт виражений спортивними цінностями, котрий формує спортивні співтовариства, в яких відбувається самостановлення людини як особи, усвідомлення нею своєї свободи та творчості.

Спортивне буття відкривається людині через спортивні смисли, втілюючи їх у собі спортивній практиці і тим самим стаючи феноменами спортивної культури. Завдяки своєму вираженню спеціально створених спортивних формах спорт стає надбанням багатьох людей і передається від покоління до покоління. Відтак у спорті творчі досягнення не втрачаються, а навпаки, розвиваються, стаючи відправною точкою нової спортивної культури. Спорт - це реалізація активності людської творчості і свободи, а звідси багатоманітність форм спортивного розвитку.

Спорт як вираження духу активності особистості - це особливий зріз спортивного існування людини у світі спорту, в якому формуються сутнісні сили людини. Таке відношення до світу спорту є тим «життєвим світом» особистості, що загартовує її і відіграє значну роль у становленні психіки людини, свідомості, мислення, культури. Людина набуває свідомості і власного «Я» лише у спільній спортивній дії, тобто як соціальний об'єкт, спосіб людського буття, що є самим буття, вираженим світом спорту, який не є надбудовою, а самим буття [5, с. 216-226].

Спорт є визначальним моментом тілесного єства людини та базисом продуктивної спортивної діяльності, необхідних форм мобілізації спортивного потенціалу людської особистості. У нашому розумінні спорт - це освоєння природи чи протистояння їй, що й потребує адаптації до могутніх сил природи, освоєння спортивних цінностей людського буття, що забезпечує це буття. Адже світ людини - це навколишня природа в освоєному людиною предметно-матеріальному світі і предметно створеному, спортивному, соціокультурному бутті. Не випадково діяльнісну сутність духу В. В. Ф. Гегель визначав поняттями «опредмечування» і «розпредмечування», «відчуження і «зняття відчуження». Але вони повинні ввійти у життя індивідів, в їх соціокультурний і спортивний світ. Людина тільки тією мірою стає людиною як соціально-культурна істота, якщо вона опановує природу, долає зовнішню природну необхідність, стихійну гру ворожих дій природних сил і створює свій світ, цивілізує й окультурює умови свого життя. Однак свобода людини, її опанування над силами природи завжди мають свої межі. Спорт як вираження духу активності особистості - це особливий зріз спортивного полю і (способу) існування людини у світі спорту, в якому формуються сутнісні сили людини. Таке відношення до світу спорту є тим «життєвим світом» особистості, що загартовує її, відіграє значну роль у становленні психіки людини, свідомості, мислення, культури. Людина набуває свідомості і власного «Я» лише у спільній спортивній дії, тобто як соціальний об'єкт, джерелом якого є колективний спортивний досвід [6].

У нашому розумінні спорт як вираження духу активності особистості має наступні визначення:

Тому у нашому розумінні спортивна культура - це комплекс створених людьми об'єктивних та суб'єктивних елементів буття спорту, котрі забезпечують виживання людини у даному виді соціуму, що потребує перемоги, а інколи і «будь-якою ціною», створюють особливий спосіб бачення спортивного середовища і формують елементи спортивної культури. Особливості середовища створюють умови для розвитку особливостей спортивної культури, поведінки та навичок соціалізації у світі спорту. Спортивні феномени є колективними, перебувають поза індивідуальною людиною, а звідси термін - надорганічність спорту, що дає можливість використовувати не лише індивідуальний, а й груповий аналіз впливу спорту на індивідуальну поведінку, що є основою соціалізації. Остання виражається у формуванні спортивної компетентності особистості, впливаючи на укріплення сил, що відкриває межі до постійної досконалості, а головне - фізичної активності, в основі якої дух спортсмена [7].

Так як в основі нашої тези категорія «дух активності», то розглянемо дану категорію. Із звичайної точки зору все уявляється просто: душа знаходиться в тілі, а дух - у душі і все це у сукупності є «людина». Тіло людини знаходиться в душі, що і складає сукупність сутнісних сил людини, які слід розвивати. Згідно зі своєю природою, дух - це явище надзвичайно складне, дух - це те, що обіймає собою тіло, а душа - одухотворене тіло, над розвитком якого треба працювати.

Можливо у нашому аналізі будуть деякі ідеалістичні мотиви до трактування вище означених явищ, проте без ідеалізації неможливо, так як дух як стан активності людини є категорією духовності, в основі якої дух, що проявляється в особистості і завдяки особистості. Людина є лише носій духу, яка завдяки духу протестує проти негативних сторін дійсності і культивує у собі ті ідеальні цінності (у нашому випадку спортивні), які повинні здійснювати особисте життя людини і конституювати її як особистість. Дух як стан активності перетворює біологічного індивіда на культурного і духовного, робить її людиною. Напроти, душа є творчий процес, який людина трансцендує і піднімається завдяки ньому до того, що вище людини. І лише тоді людина не зникає, не губиться у натовпі, а реалізує себе завдяки станам самоутвердження і самодосконалості. «Меж душі не віднайти - така глибинна її основа», - говорив ще Геракліт. «Дух є внутрішнє світло у всіх живих істотах, початок, завдяки осмисленню якого людина приходить до свого очищення», - говорив І. Ільїн. І якщо людина уподібнюється духу, то душа і дух є зустріч двох дихань. Тоді дух предстає не просто як атмосфера, не просто як матеріал для душебудівництва, але і як засіб для улаштування своєї душі. Душа як модус людської активності чи людської суб'єктивності представляє собою особливу, соціальну здатність людини до перетворення свого буття [8].

Таким чином, спорт відображає сьогодні істотні сторони устремлінь людини до досягнення високих фізичних результатів у змаганнях самого різного виду. Це багатоманітне явище, що складає невід'ємний елемент культури суспільства, один із засобів і методів укріплення здоров'я нації, підготовки до праці і оборони, що включають фізичні вправи, змагання. Поряд з укріпленням здоров'я і загальним фізичним розвитком людини мета спорту - досягнення високих результатів і перемог у змаганнях. В сучасному розумінні спорт - устремління людини до розширення меж своїх фізичних можливостей, участь у змаганнях. Спорт - це сукупність найбільш дієвих засобів етичного і естетичного виховання, задоволення духовних запитів суспільства, це цілий світ емоцій, породжених успіхами і невдачами у змаганнях, складний комплекс міжлюдських відносин і, на кінець, найпопулярніше видовище, суспільна значимість якого постійно зростає.

Парадигма спорту як вираження духу активності і саморозгортання сутнісних сил особистості включає парадигму спорту як культурного явища - амбівалентного і суперечливого, у рамках якого проявляються і формуються як кращі людські якості, відбувається становлення людини як духовно-тілесної істоти, так і якості, що приводять до руйнації психіки, волі, з'являються і негативні стимули для розвитку особистості. У спорті людина розкриває і «вимірює» свій дух активності, проте в нього включається і загроза виходу за межі своїх можливостей, за межі допустимої для індивіда напруги сил, яка обертається проявами «негативної волі».

Являючись певною формою діяльності, спорт виступає у різних формах: символічних, знакових, вербальних, ідеальних, предметних, включає норми, цінності, систему соціальних ролей та інститутів. Спорт являється багатовимірним явищем, представляє собою складне, гетерогенне і різнорідне явище, що включає багато підрозділів, видів, напрямів. Вся ця багатоманітність напрямів дозволяє індивіду визначити себе і виміряти свої можливості в залежності від того, яких фізичних кондицій він досяг, якими володіє задатками і здібностями, в якій мірі вони розвинуті, як особистість оволоділа майстерністю і технікою. Саме культура трансформує природні сили людини, переводячи їх в інший спосіб існування, здійснюючи людинотворчість і забезпечуючи тим самим відтворення всього суспільства. Спорт приймає участь в усіх процесах, демонструючи вищі досягнення людини у розвитку фізичних, ментальних, особистіших якостей.