Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва України як рекреаційні об'єкти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва України як рекреаційні об'єкти

ЗМІСТ

Вступ

1. Історія розвитку парків-пам'яток садово-паркового мистецтва в Україні

2. Аналіз вітчизняних парків-пам'яток загальнодержавного значення

3. Місце парків-пам'яток в рекреації України та розвитку садово-паркового туризму

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Упродовж тисячоліть, фактично після появи осілого способу життя, людина постійно змінювала окремі компоненти та властивості ландшафтних комплексів, надавала їхньому розвитку потрібного спрямування, максимально адаптуючи до власних потреб і бажань, чим і зумовила появу та розвиток такої особливої групи ландшафтів, як антропогенні. Якщо спершу це були первісні поселення, різноманітні сільськогосподарські угіддя, то тепер людину оточують урбанізовані райони, промислово-транспортні вузли, великі агропромислові та лісогосподарські комплекси [15].

Серед значної кількості антропогенних ландшафтів особливою групою є група садово-паркових ландшафтів, які за своїми функціональними особливостями, взаємозв'язками, що виникають при взаємодії природної та створеної людиною системи у сучасних умовах розвитку суспільства, вирішують проблеми гармонізації середовища, створення комфортних умов для життя та діяльності сучасної людини. Їх, на думку С. Бєляєвої, варто розглядати як своєрідний компроміс між потребою перетворювати, використовувати компоненти природи й водночас їх зберігати [3, с. 107].

Прагнення людини до прекрасного, до мистецьких цінностей сприяло створенню й такого доволі складного синтетичного виду мистецтва, як садово-паркове мистецтво. Як вид архітектурно-художньої творчості, що поєднує в собі важливі елементи природи, архітектури, художнього мистецтва та їх композиційне цілісне утворення, садово-паркове мистецтво та його витвори, наприклад, парки-пам'ятки, у певні часи й до тепер залучають до себе не тільки мешканців прилеглих до них територій, але й туристів, екскурсантів, науковців тощо.

Доцільно звернути увагу, що парки та сади здавна мали не тільки утилітарне, але й естетичне значення. З розвитком сполучення, покращення транспортних послуг і зв'язку значно підвищилася роль туризму для розвитку соціально-економічних відносин між різними адміністративно-територіальними організаціями та країнами світу. Тому сьогодні парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва окрім значення природно-заповідної території на рівні з іншими природно-заповідними територіями та об'єктами мають велике значення для розвитку збалансованої рекреаційної та туристичної діяльності [14].

Метою курсової роботи є аналіз парків-пам'яток садово-паркового мистецтва України як рекреаційних об'єктів.

Актуальність обраної теми зумовлена, по-перше, тим, що даний напрямок розвитку туризму в Україні є дуже перспективним, а по-друге, тема розвитку садово-паркового туризму практично не досліджена.

Досягнення зазначеної мети роботи передбачає виконання таких завдань:

- простежити історію розвитку парків-пам'яток садово-паркового мистецтва в Україні;

- проаналізувати вітчизняні парки-пам'ятки загальнодержавного значення;

- визначити місце парків-пам'яток в рекреації України та розвитку садово-паркового туризму.

Предметом дослідження є специфіка садово-паркового туризму як рекреаційних об'єктів.

Об'єктом дослідження є садово-парковий туризм в Україні.

Методи дослідження: аналізу та синтезу, формальної, діалектичної логіки, історичний, порівняльний та ін.

Структурно курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

Теоретичною й методологічною основою роботи послужили нормативно-правові акти України, що стосуються питань функціонування природно-заповідного фонду країни, розвитку туризму і всього рекреаційно-туристського комплексу, положення, викладені в працях вітчизняних авторів із досліджуваної проблеми (О. Бейдик, С. Бєляєва, В. Білоус, К. Гамалія, А. Гетьман, Г. Денисик, С. Дутчак, М. Кляп, В. Ковтун, І. Кравцова, С. Кузнецов, В. Кучерявий, Р. Маленков, П. Масляк, В. Петранівський, І. Родічкін, Я. Садовенко, Л. Царик, Г. Чернюк, Ф. Шандор, М. Шульга, А. Якимчук та ін.), публікації у спеціалізованих періодичних виданнях, матеріали мережі Інтернет тощо.

1. Історія розвитку парків-пам'яток садово-паркового мистецтва в Україні

Поняття «сад» і «парк» досить близькі один від одного і часто бувають взаємозамінними. Але вони мають різні функції і є цілком самостійними об'єктами людської діяльності.

Сад - переважно сільськогосподарський об'єкт для вирощування і отримання фруктів і ягід, а парк - як правило, мистецький об'єкт з особливим розплануванням, включенням різних архітектурних споруд від малих архітектурних форм (альтанки, павільйони) до палаців, театрів, стадіонів, різних спортивних майданчиків. Частка історичних парків мала у своєму складі й ділянку плодового саду (плодовий сад та город у замку Віландрі, в парку Воле Віконт (Франція), в парках передмість Санкт-Петербургу, італійський парк ХVІІ ст. в замку Підгірці (Україна) мав ділянку виноградника). У сучасних парках від цих настанов зазвичай відходять, а функції плодового саду і парку розмежовують [2, с. 114].

М. Кляп і Ф. Шандор визначають сад як територію з посадженими людиною плодовими деревами та чагарниками. Також у саду можуть рости декоративні чагарники, квіти, а також бути присутніми елементи городу. Сади бувають різних типів: ботанічний сад; зимовий сад; фруктовий сад; плодовий сад; японський сад і його різновид - Сад каменів. Також садом називають город із посадженими плодово-ягідними культурами [13, с. 269].

Найвідоміші сади світу:

Версаль, Франція -- сад, був побудований для Людовіка XIV.

Незвичайний сад Cosmic Speculation, Великобританія

Сад Боболі, Італія, простягається від пагорба позаду палацу Пітті, є одним з найбільших і елегантних садів в італійському стилі. Його дизайн був використаний в якості основи для всіх королівських садів у Європі, в тому числі Версаля.

Rikugien Garden, Японія - один з найпрекрасніших токійських садів, знаний як «сад 6 поем».

Сад Клода Моне, Франція.

The Butchart Gardens, США. Сад був закладений в 1904 р. родиною Бушарт на місці кар'єру, де її чоловік добував вапняк, щоб облагородити знівечену територію.

Kirstenbosch Ботанічний Сад, Кейптаун, ПАР.

Yu Gardens, Китай. Сад був побудований в період династії Мін імператором Цзя Цзінь, і відновлений у 1960 р.

Меморіальний сад Лінкольна, США.

Exbury Gardens - Нью-Форест, Великобританія.

Голландія Keukenhof Gardens, Нідерланди.

Mirabell Garden, Австрія та ін.

Парк - це спеціальна обмежена територія (природна чи штучна), виділена переважно з метою рекреації, відпочинку. В побуті слова «парк» та «сад» далеко не розійшлися. Тому широко використовується словосполучення садово-паркове мистецтво [13, с. 269].

М. Кляп і Ф. Шандор виділяють такі основні типи парків: англійський парк; ботанічний парк; дендропарк; водний парк; зоологічний парк; лісопарк; національний парк; парк культури і відпочинку; парк розваг; природний парк; французький парк; приватний парк; етнокультурний парк [13, с. 270].

Найвідоміші парки світу:

Центральний Парк (США, Нью-Йорк).

Гайд-парк (Великобританія, Лондон).

Англійський парк - один з найбільших міських парків у світі (Німеччина, Мюнхен).

Бельведер (Австрія, Відень).

Сан-Сусі (Німеччина, Потсдам).

Чапультепек (Мексика, Мехіко).

Тюїльрі (Франція, Париж).

Літній сад (Росія, Петербург).

Парк скульптур Вігаланда (Норвегія, Осло).

10. Софіївка (Україна, Умань).

Нерідко сади і парки набувають статусу пам'яток. Пам'ятки садово-паркового мистецтва - це історико-культурні пам'ятки, що органічно включають у свій склад рослини, особливості ландшафту (пагорби, джерела води та водоспади, долини ручаїв чи річок, камені, скелі, дальні пейзажні перспективи, іноді заболочені ділянки), архітектурні споруди, скульптури, квітники тощо.

В історії суспільства створення історико-культурних ландшафтів і, зокрема, об'єктів садово-паркового мистецтва зазначалося ще в Давньому Єгипті близько 4 тис. років до н. е. Особливого розмаху садово-паркове мистецтво досягло в період розквіту стародавньої столиці Єгипту - Фів, де будували розкішні вілли, оточені садами. Численні рослини спеціально привозили з інших країн. Персія та Індія також відрізнялися високим рівнем розвитку садово-паркового мистецтва. І тут сади були символами раю, створювалися для відпочинку при царських резиденціях. Завдяки завойовницьким походам Олександра Македонського суспільство античної Греції опинилося під впливом культури і традицій Єгипту, Індії і Персії, а потім вплинуло на розвиток Стародавнього Риміу [28, с. 7].

Найбільш відомими шедеврами паркобудівництва Європи минулих століть визнано сад Бальбі у Флоренції (Італія), парк Сан-Сусі у Потсдамі (Німеччина), палацовий парк у Версалі (Франція) та Національний дендрологічний парк «Софіївка» (Україна). Досить відомі Санкт-Петербурзькі палацові комплекси (Росія) [17, с. 137].

Ще за часів Київської Русі слов'яни змінювали різні природні об'єкти, що знаходились на території храмів. Заповідні гаї називалися в них «божеліссям», «праведним лісом», «святибором». У священних гаях заборонялося рубати дерева, ламати гілки, косити траву. В неналежний час туди навіть заборонялося ходити. У ті часи така заборона називалася - заповіданням. Заповідання проголошувалося урочисто, перед великими зібраннями людей. Лісові урочища обходили із священиками й образами, свяченою водою і молитвами, оголошуючи заборону рубати дерева кілька років. Старі дерева часто обносилися огорожею, і за огорожу міг заходити тільки жрець. Крім лісових гаїв, у слов'ян заповідними вважалися деякі озера, річки, великі валуни, вигадливі камені і гори [23, с. 11].

Корисну роль у збереженні лісів відіграли монастирі, при яких вони ретельно охоронялися і подекуди збереглися до наших днів, ставши основою деяких сучасних заповідників, парків, заказників.

Справжній сплеск розвитку садово-паркового мистецтва в Україні пов'язаний із поширенням бароко, український різновид якого, на відміну від західноєвропейського, перш за все характеризує підкреслена народність, найбільш виявлена у вітчизняній архітектурі, і, відповідно, у садово-парковому мистецтві. Паркова архітектура в Україні долає стильові зміни швидше за інші види мистецтв, і впродовж одного століття тут відбулося формування і розквіт регулярного, пейзажного, романтичного і сентиментального парку. Саме період XVIII-XIX століття подарував світові взірці неповторного українського паркобудівництва [5, с. 6].

Створення садово-паркових ансамблів у XVIII ст. відбувалося за умов поєднання накопиченого впродовж століть практичного досвіду з акліматизації рослин та наявних наукових знань з архітектури, будівельної справи, ботаніки, зоології. Розвитку вітчизняної ботаніки сприяли роботи випускників Києво-Могилянської академії М. Тереховського, Г. Соболевського, С. Андрієвського.

Значний вплив на розвиток маєткового будівництва мав просвітницький гуманізм другої половини XVIII ст. Світ садибної культури будувався на принципах реалістичної філософії з її прагненням до ясності, порядку і простоти. У просвітницькій літературі людина мислилася як частина природи, і тому оточуючий її світ мав будуватися за її законами з урахуванням природного середовища.

Просвітницький гурток «Попівська академія» у Попівці на Слобожанщині, яким керував харківський просвітитель О. Паліцин, об'єднав місцеву інтелігенцію, яка займалася питаннями науки і просвітництва. Члени гуртка обговорювали проблеми раціональності, «природності», що мали своє специфічне втілення у садибній культурі. О. Паліцину належить ідея палацово-паркового ансамблю Г. Шидловського у Старому Мерчику - першого пейзажного парку на Харківщині, одного з перших в Україні та Росії.

Певне значення у поширенні місцевої культури паркобудівництва мала школа садівництва у Хотені, де спадкоємці сумського полковника Кондратьєва побудували за проектом Д. Кваренгі одну з найкращих садиб у всій Росії. І. Каразін заснував парк у Oснов'янцях за власним проектом, з оранжереєю, для якої його брат В. Каразін винайшов оригінальну систему опалення. Це був вишуканий парк в англійському стилі, але головною цінністю його було проведення широкомасштабного досліду з акліматизації деревних порід.

Благодатні землі Чернігівщини стали місцем розташування крупних гетьманських резиденцій. Отримавши тут в дарунок від Катерини ІІ маєтки навколо села Парафіївка, фельдмаршал П. Рум'янцев розпочав будівництво архітектурних споруд, оточених садами. Палац у Качанівці був зведений в кінці XVIII ст. за проектом московського архітектора К. Бланка. Водна система парку, одна з найбільших у Росії, мала площу більше 100 га.

Граф П. Завадовський, отримавши землі й велике багатство від Катерини ІІ, побудував пишний кам'яний палац за планом Д. Кваренгі у Ляличах Чернігівської губернії. За палацом знаходився регулярний французький сад-квітник, а далі - великий англійський парк із звіринцем.

Особливо значного розвитку набуло садово-паркове будівництво на Правобережній Україні, на землях, які до 1792 р. входили до складу Речі Посполитої. Могутні князівські родини (Острозькі, Вишневецькі, Чарторизькі) володіли великою кількістю земель, що передавалися у спадок з покоління в покоління. Садибні комплекси ставали свідченням могутності й престижу їх власників - польських магнатів, які запрошували для їх створення кращих фахівців - архітекторів, будівничих, садівників, чиї роботи вони мали можливість оцінити на теренах Польщі [4, с. 30].

Перехід від сентименталізму до романтизму в історії садово-паркового мистецтва України чітко простежується при розгляді двох найвиразніших ансамблів - Уманського та Корсуньського. Для будівництва парку в Умані запросили досвідченого садівника німця Оліву, який уміло використав природний рельєф. Парк, названий Софіївкою на честь Софії Потоцької, створювався як романтичний парк-символ: численні гроти, водоспади, статуї навівали меланхолійний настрій.

Найважливішим компонентом Корсуньського саду був камінь, що відрізнявся простотою форми і структури. Парк формувався при використанні нерукотворної природи, мотивів первісного ландшафту. Побудований на трьох мальовничих островах, що теж відрізняє його від інших парків, Корсуньський ансамбль є неповторним витвором архітекторів та садівників.

У Північно-Східній частині Правобережного лісостепу України, недалеко від Білої Церкви, знаходиться ще один чудовий ансамбль - дендрологічний парк Олександрія. В основу паркових композицій було покладено принцип повного використання природного ландшафту, що вимагало виключення елементів симетрії. У східній частині парку домінували екзотичні породи, завезені з інших країн та регіонів, у західній - природний ліс. Найбільш цікавою ділянкою центральної частини парку стала вікова дубрава площею 35 га, на якій росте 1500 дубів віком від 100 до 300 років. Окрасою парку є павільйони «Луна» та «Ротонда», архітектурна споруда «Руїни» [8, с. 49].

У другій половині ХІХ ст. процес розвитку садово-паркового будівництва на теренах України помітно уповільнюється. З 1840-х років у садибному будівництві починається занепад, пов'язаний з кризою натурального хазяйства і початком промислового перевороту в Україні. З розвитком капіталізму дворянські садиби втратили економічну основу свого існування, і поміщики почали приділяти особливу увагу питанням інтенсифікації господарства у своїх маєтках. Тенденція до утилітарності проявлялася у відведенні ділянок паркової території для акліматизації нових цінних у декоративному та промисловому відношенні порід дерев та кущів, в той час як художня сторона композиції садово-паркового пейзажу відходила на другий план. Проте і у другій половині ХІХ століття в Україні були створені садово-паркові ансамблі, що заслуговують на увагу [4, с. 31].

Одним із таких ансамблів є ландшафтний парк у Тростянці, створений у маєтку І. Скоропадського, в якому майже немає архітектурних об'єктів, але флора якого відзначається рідкісним багатством. Пейзажі, створені шляхом використання особливостей рельєфу та застосування насаджень різноманітної флори, уславили Тростянецький парк як один із кращих ландшафтних парків.

Весело-Боковеньківський дендропарк М. Давидова, нащадка героя війни з Наполеоном, партизана Дениса Давидова, було засновано у 1893 р. у степовій безлісній зоні Кіровоградської області. Цей ансамбль наочно демонструє можливості людини, яка поставила собі за мету виростити зразковий парк на малопридатних землях, за несприятливих кліматичних умов. Мальовничий дендропарк у ландшафтному стилі став лабораторією для дослідів з акліматизації екзотів та рідкісних рослин на Правобережній Україні.

Маєток крупного цукрозаводчика І. Харитоненка Наталіївка - приклад заміського дачного комплексу кінця ХІХ століття, важливе місце в якому займали виробничі та господарчі будівлі, манеж, водонапірна башта. Один із найцікавіших елементів Наталіївського парку - так звані «співаючі тераси» - сад карликових яблунь на п'яти цегляних терасах, які створювали сприятливий мікроклімат для рослин [22, с. 185].

Старовинні парки, створювані колись для відпочинку та представництва, стали безцінними пам'ятками своєї епохи, і з плином часу їх значення тільки збільшується. Проте в Україні значна частина садово-паркових ансамблів зруйнована, а та, що залишилася, далека від первісного вигляду. Причина цього полягає не тільки у руйнівному впливі часу на паркові будівлі: вигляд парків постійно змінюється в процесі трансформації живого рослинного матеріалу. Реставрувати, тобто відновити колишній вигляд парку, практично неможливо. Більш перспективними є роботи по реконструкції парків - їх перебудова залежно від можливостей використання. Природничо-науковий потенціал старовинних парків найповніше використовується в разі проведення на їх базі науково-дослідних робіт з інтродукції та акліматизації. Найкраще це демонструють дослідження, що розгорнулися у парках Софіївка, Олександрія та Тростянець, приналежних до Національної академії наук України. Збереження естетичних засад садово-паркового ансамблю теж дуже важливе: воно сприяє його використанню як місця відпочинку, музею просто неба, заповідника. Для ефективного відновлення парку як високохудожнього комплексу слід залучати не тільки істориків мистецтва, а й дендрологів, екологів, гідротехніків та фахівців інших спеціальностей. Наукові та технічні знання, завдяки яким колись були створені чудові садово-паркові ансамблі, допоможуть продовжити їхній вік, надавши їм нової принади.

2. Аналіз вітчизняних парків-пам'яток загальнодержавного значення

На початок ХХІ ст. природно-заповідний фонд (ПЗФ) України включав 3 біосферних і 14 природних заповідників, 7 національних парків і 6596 заказників, пам'яток природи, ботанічних садів, зоологічних та дендрологічних парків, парків-пам'яток та ін. [23, с. 11].

Функціонування природно-заповідного фонду України здійснюється згідно із законодавством України. Нормативно-правова база діяльності ПЗФ включає:

- Закони України «Про природно-заповідний фонд України», «Про внесення змін до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», «Про охорону навколишнього природного середовища»;

- Укази Президента України «Про території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення»; «Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об'єктів»; «Про створення національного природного парку «Прип'ять-Стохід»;

- Постанови Кабінету Міністрів України «Про службу державної охорони природно-заповідного фонду України», «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду»;

- Постанову Верховної Ради України «Про впорядкування управління заповідниками та національними природними парками»;

- Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затвердження нової редакції Положення про наукову діяльність заповідників та національних природних парків України»;

- Накази Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України «Про затвердження Положення про еколого-освітню діяльність заповідників і національних природних парків України»; «Про затвердження Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України»; «Про затвердження Режиму охорони, відтворення і використання водних живих ресурсів у водоймах Шацького національного природного парку»;

- Положення Міністерства охорони навколишнього природного середовища України «Про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів»; «Про Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів» та ін. [12].

За класифікацією територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, наведеною в Законі України «Про природно-заповідний фонд України» [1] до природно-заповідного фонду України належать:

- природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні
ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

- штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами. Оголошення парків-пам'яток садово-паркового мистецтва провадиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва
можуть проводитися наукові дослідження. На їх території забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню.

На території пам'яток садово-паркового мистецтва забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок населення, здійснюється догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду з підсадкою дерев і чагарників ідентичного видового складу, замість загиблих, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження композицій із дерев, чагарників і квітів, трав'яних газонів. На їх території може проводитися зонування відповідно до вимог, встановлених для ботанічних садів.

Утримання та реконструкція парків-пам'яток провадиться згідно з проектами, що розробляються науковими та проектними установами і затверджуються органами, у підпорядкуванні яких перебувають ці парки, за погодженням з:

- центральним органом виконавчої влади в галузі охорони
навколишнього природного середовища - щодо парків-пам'яток
садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення;

- органами центрального органу виконавчої влади в галузі
охорони навколишнього природного середовища на місцях - щодо парків-пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших
природних об'єктів, оголошених парками-пам'ятками садово-паркового
мистецтва, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму
їх охорони та збереження [6, с. 267].

ПЗФ України включає в себе ряд територій та об'єктів, які мають подвійну задачу - заповідання природи та рекреацію - національні природні парки (НПП) та регіональні ландшафтні парки (РЛП). Це природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи, що створюються з метою збереження, відтворення й ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Основними їх завданнями є: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об'єктів; створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреації; сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.

Охорона природи є ознакою справжньої цивілізованості країни тому розвиток природоохоронної галузі в Україні є нині дуже актуальним. Саме тому відбувається планомірне збільшення площ ПЗФ. Нині загальна частка земель що включені до складу ПЗФ України становить 4,95 % від площі країни. Це майже 30 тис. км2 - площа окремої адміністративної області, або невеликої держави. Станом на 2011 рік ПЗФ України нараховував 7346 територій та об'єктів, з них 19 національних природних парків та 49 регіональних ландшафтних парків - установ ПЗФ [19, с. 27].

Всього в Україні налічується 88 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного і 426 місцевого значення.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення включають: парки культури і відпочинку, дендропарки, ділянки лісу, які використовуються як парки відпочинку, тобто є лісопарками, та інші об'єкти.

В Україні знаними взірцями садово-паркового мистецтва, окрім парку «Софіївка» вважають Державний Нікітський ботанічний сад, дендрологічні парки «Олександрія», «Тростянець», «Веселі Боковеньки», магнатські палацові парки Західної України та інші [18, с. 129].

Досліджуючи територіальний розподіл рекреаційно-туристичних ресурсів за регіонами України, П. Масляк виділяє пам'ятки садово-паркового мистецтва державного та місцевого значення в окремих регіонах:

АРК - Алупкінський палац-музей та парк XIX ст., Нікітський ботанічний сад, Масандрівський парк у Ялті; Вінницька область - 29 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва (11 - державного значення); Волинська область: 5 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення, ботанічний сад Волинського державного університету; Дніпропетровська область - 7 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва; Житомирська область - 31 парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва; Закарпатська область - 21 пам'ятку садово-паркового мистецтва; Запорізька область - 20 парків-пам'яток садового-паркового мистецтва; Івано-Франківська область - 8 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва; Київська область - 8 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва (дендропарк «Олександрія» і комплекс паркових споруд у м. Білій Церкві); Кіровоградська область - 4 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва (дендропарк «Веселі Боковеньки»); Луганська область - 6 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва (у тому числі «Гостра Могила»); Львівська область - 55 парків-пам'яток садового-паркового мистецтва (ботанічний сад Львівського університету, 2 дендропарки); Миколаївська область - 19 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва («Мостовський» державного значення, ботанічне урочище «Степок» державного значення); Одеська область - 19 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва (ботанічний сад Одеського державного університету, Кардамичівський парк); Полтавська область - 20 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва (4 - державного значення, Устимівський дендропарк); Рівненська область - 9 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва; Сумська область - 19 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва; Тернопільська область - 18 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва (4 - державного значення); Харківська область - 4 пам'ятки садово-паркового мистецтва (1 - державного значення); Херсонська область - 12 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва; Хмельницька область - 24 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва (8 - державного значення, Кам'янець-Подільський ботанічний сад); Черкаська область - 38 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва (6 - державного значення, дендропарк «Софіївка»); Чернівецька область - 40 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва (ботанічний сад і дендропарк Чернівецького державного університету, Сторожинецький дендропарк, пам'ятки садово-паркового мистецтва XIX ст. у м. Чернівцях); Чернігівська область - 22 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва (державного значення у с. Сокиринці, Тростянецький дендропарк, палацово-парковий ансамбль у селищі Качанівка); Київ - понад 60 парків (Гідропарк, Голосіївський імені М. Рильського, Центральний, Центральний ботанічний сад Національної академії наук, Ботанічний сад національного університету імені А. В. Фоміна та ін.) [20, с. 82-83].

Кожна з пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення - «Голосіївський ліс», «Феофанія», «Шарівський», «Ташанський парк», «Дубечне», «Хомутецький», «Лівадійський», «Масандрівський», «Місхорський», «Печерський парк» та ін. - має свою особливість, «родзинку».

Так, парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Шарівський», що знаходиться в селищі міського типу Шарівка Богодухівського району Харківської області, належить до найстаріших пам'яток палацово-паркової архітектури України. Композиційним центром парку є збудований на високому пагорбі двоповерховий замок-палац, який має 26 кімнат і три зали. Зовнішня будова та інтер'єри, стилізовані під готику, колись відзначилися розкішшю і частково збереглися до нашого часу: кахлеві печі, настінний живопис і ажурне ліплення, темні дубові панелі, мармурові парадні східці. Склад живої паркової колекції різноманітний - близько 200 видів дерев і кущів, 150 з яких є рідкісними екзотичними породами. У прилягаючому лісі водяться лосі, дикі кабани, кози [24, с. 65].

Загальнодержавний парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва ХVІІІ ст. Ташанський парк, розташований у Переяслав-Хмельницькому Київської обл., характеризується рідкісною і неповторною місцевістю. Це водночас - база дендрологічних досліджень та місце відпочинку місцевого населення. Основна цінність парку - дерева-екзоти, ландшафт, якісно відмінний від інших ділянок, три рукотворні ставки, викопані в різних точках парку. Багатством парку є птахи, в тому числі рідкісні: сиворакша, дятел червоноголовий, сойка, синиця ремез, бугай, вальдшнеп, очеретянка, соловей, кроншнеп, шпак, різновиди синиць. Парк і його околиці заселяють звірі: заєць русак, лисиця руда, куниця кам'яна і лісова, тхір лісовий, видра, бобер, ондатра, норка.

Не дивлячись на те, що Ташанський парк функціонує як пам'ятка садово-паркового мистецтва та підпорядкований Студениківському лісництву, сьогодні він недоглянутий. Ніхто ніяких робіт в ньому, навіть природоохоронних, не веде. Дуби-екзоти втрачають свою цінність, через нестачу догляду. Вони з року в рік всихають. Крім того, загинуло багато екзотичних дерев, які б могли ще довго своєю присутністю прикрашати Ташанський парк та милувати очі відвідувачам [27].

Унікальною особливістю, яка вирізняє парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Феофанія» з-поміж інших є гармонійне поєднання нерукотворних шедеврів первозданної природи із сучасним мистецтвом ландшафтного дизайну на фоні духовної величі Свято-Пантелеймонівського собору. Ця місцевість несе енергетику своєї багатовікової історії, насиченої багатьма культовими подіями і являє собою унікальне культурно-природне утворення із потенційними функціями оздоровлення, рекреації, туристичного тяжіння та релігійного центру.

Дуже високою є історико-культурна цінність парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Хомутецький» (Полтавська обл.), яка набагато перевищує його ботанічне значення. Тут зберігається історія садиби і діяльності декабристів. В одному з приміщень палацу, розташованого на території парку, міститься присвячена декабристам частина експозиції Хомутецького історичного музею.

В даний час у парку зростає понад 20 видів і форм дерев і чагарників. Основа парку - природна діброва, в якій переважають трьохсотрічні дуби і липи. Цікавою ботанічною пам'яткою є дуб черешчатий - дуб-трійця, який був посаджений Муравйовим-Апостолом на честь своїх загиблих синів-декабристів. Парк спланований в регулярному і ландшафтному стилях. Регулярна частина парку з доріжкою, яка обсаджена липою серцелистою і кленом гостролистим, знаходяться з боку головного фасаду. Особливо мальовничий ставок, який займає 2 га території парку. Його береги поросли рогозом вузьколистим і ряскою. Частина земель парку була відведена під сад, плодові дерева якого збереглися до сьогоднішнього дня. Паркові насадження поступово переходять в ліс і заплавні луги, які оточують садибу. Багатий своїм різноманіттям тваринний світ парку. Тут проживає 154 види наземних хребетних, три з яких занесені до Червоної книги України, 2 відносяться до Європейського червоного списку, два види регіональні рідкі. У Хомутецькому парку багато птахів - близько 110 видів [7, с. 189].

На території села Печера Тульчинського району Вінницької області розташована пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного рівня «Печерський парк». Парк заснований у кінці ХVІІ ст. На території зростає більше 60-ти видів і форм дерев та чагарників, які мальовничо розташувалися на схилах берега річки Південний Буг, русло якої в районі паркової зони заповнено численними порогами. Печера з кінця 16 ст. належала магнатам Збаразьким. У 1682 р. молдовський господар Дука був оголошений правителем Правобережної України і зробив мальовниче місце своєю резиденцією. Навколо кам'яного палацу було закладено парк. Про регулярну побудову Печерського парку свідчить правильний геометричний план, що в основному зберігся, і чотирирядна липова алея від головних воріт до палацу, якій вже майже 300 років. Паралельно головній по периметру було створено дві бічні алеї, які перетинали інші, перпендикулярні, під кутом у напрямку до Бугу. Перед головним фасадом палацу з боку ріки розташовувались великі квіткові партери з фонтанами і терасами, що вели до води. Грандіозна панорама Забужжя відкривалася віковим сосновим бором. Наприкінці ХІХ ст. парк був перероблено на ландшафтний. Серед володарів Печери був «сарматський князь» Юрко Хмельницький, родина Потоцьких. В Печерському парку розташований архітектурний шедевр - мавзолей сім'ї Потоцьких [26, с. 48].

Комплексною науково-дослідною установою, однією з найстаріших в Україні, що веде роботи з питань плодівництва та ботаніки, є Нікітський ботанічний сад (НБС). Дендрарій саду - унікальне зібрання рослин з усіх континентів, а відтак популярне місце відпочинку та екскурсій. Розташований на Південному березі Криму між селищем Нікіта (нині -Ботанічне) та Чорним морем [25, с. 213].

За оцінками головних фахівців в галузі ботаніки, Нікітський ботанічний сад входить до числа найвідоміших в світі ботанічних установ і тих, що включають найбільші колекції генофонду цінних рослин. НБС є єдиним в нашій країні сховищем видового і сортового різноманіття південних плодових культур, що включає понад 11 000 сортів персика, абрикоса, аличі, черешні, інжиру, граната, маслини, зизифусу, хурми. Тут зібрані унікальні колекції декоративних деревних і трав'яних рослин, що нараховують понад 6 000 видів, і багатющі сортові та фермові колекції понад 250 ботанічних видів пряно-ароматичних, ефіроолійних, лікарських, фарбних рослин. Ученими Саду одержано і знаходиться у вивченні близько 35 тис. гібридів, поліплоїдів і мутантних форм господарсько-цінних рослин.

За вагомий внесок колективу у вітчизняну аграрну науку Указом Президента України від 13 січня 2000 р. Нікітському ботанічному саду надано статус Національного наукового центру [9, с. 23]. НБС є провідним центром з науково-просвітницької роботи і пропаганди досягнень вітчизняної ботанічної і аграрної науки на півдні України, центром з підготовки наукових фахівців вищої кваліфікації у сфері напрямів його діяльності.

сад квітковий туризм парк

3. Місце парків-пам'яток в рекреації України та розвитку садово-паркового туризму

Старовинні ландшафтні об'єкти, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва мають значну культурну, історичну, естетичну та дендрологічну цінність і підлягають охороні державою. В той же час садово-паркові ландшафти є своєрідним матеріальним втіленням минулих років, які сьогодні зберігають пам'ять про своїх власників, тому з огляду на це їх варто розглядати як важливі об'єкти рекреаційно-туристичної діяльності регіонів.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва - це не лише витвори мистецтва, а й своєрідна ілюстрація відповідних філософських поглядів, ставлення людини до природи. Завдяки своїм особливостям, що визначаються історичними, політичними, соціально-економічними, природними, естетичними, культурними, релігійними та іншими аспектами й засобами впливу, можуть домінувати певні характерні ознаки у кожного різновиду садово-паркового мистецтва.

А. Якимчук вважає, що рекреаційну цінність парків-пам'яток слід визначати за такими складниками: ландшафтно-естетична цінність, кліматичні показники для здійснення рекреації в теплий і холодний період, потенціал природоохоронних територій та об'єктів, історико-культурна цінність, наявність закладів розміщення туристів, транспортна доступність.

Варто враховувати, що сади й парки, пов'язані з іменами відомих історичних постатей, розглядаються як об'єкти культурної спадщини і входять до переліку пам'яток архітектури та містобудування України. Зокрема, Софія Главані-Вітт-Потоцька була ініціатором створення парку, який нині є неперевершеним зразком садово-паркового мистецтва кінця XVIII - початку XIX ст. і має назву ? Національний дендрологічний парк «Софіївка» НАН України (м. Умань Черкаської області).

Створення садово-паркових ландшафтів Правобережної України пов'язано із такими відомими прізвищами: Браницьких, Толстих, Лопухіних, Даховських, Грохольських, Шувалових, Давидових, Воронцових, Свейковських, Потоцьких та ін. Сади та парки багатих польських магнатів і російських вельмож стали своєрідними культурними центрами відповідних регіонів. Наприклад, один із центрів декабристського руху був у місті Кам'янці. У В. Давидова неодноразово були С. Волконський, П. Пестель, С. Муравйов-Апостол, М. Бестужев-Рюмін та ін.

З дитинством Т. Шевченка пов'язана садиба Енгельгардта в селі Будищі Звенигородського району Черкаської області. У лютому 1847 р. Ф. Ліст відвідав Немиров, де дав один із останніх своїх концертів у залі палацу графа Б. Потоцького. Через декілька років у Немирів приїздив Оноре Бальзак із Евеліною Ганською, тут «сяяла» «північна красуня» - молодша дочка О. Пушкіна, Таша. Садиба К. фон Мекка в Браїлові Вінницької області пов'язана із життям та творчістю композитора П. Чайковського, прихильницею якого була Н. фон Мекк. Навесні 1878 р. композитор отримав запрошення приїхати у Браїлів. Там були написані перша оркестрова сюїта, опера «Орлеанська діва», п'єса для скрипки, сім романсів [21, с. 118].

Сьогодні палаци, паркові території садово-паркових ландшафтів уходять до переліку пам'яток архітектури та містобудування України: парк і палац у смт. Вороновиці (кінець XVIII ст.), палац княгині М. Щербатової (м. Немирів, кінець XIХ ст.), садиба графів Черномських (XIХ ст.), парк у с. Спичинцях (кінець XVIII ст.), парк «Олександрія» (м. Біла Церква, XVIII-XIХ ст.), садиба княгині В. Голіциної (XVIII-XIХ ст.), садиба Давидових у м. Кам'янці (XVIII-XIХ ст.), садиба Лопухіних у м. Корсуні-Шевченківському (1783-1787 рр.), Мисливський замок у м. Тальному (XIХ-XХ ст.), «Софіївка» (XVIII-XIХ ст.), садиба із парком у м. Шполі (XIХ- XХ ст.) та ін.

Наявність пам'яток садово-паркового мистецтва зумовлює розвиток садово-паркового (садового, паркового, квіткового) туризму, специфіка якого полягає в тому, що, з одного боку, він тільки починає розповсюджуватися у світі, а з іншого, садово-паркове мистецтво має давню історію. Його виникнення сягає у глиб віків і є ознакою цивілізації, окультурення природного середовища. Садово-паркове мистецтво належить до синтетичних видів мистецтв і є одним із найбільш складних і трудомістких, адже оперує з неживими речами і живими істотами - рослинами [13, с. 36].

Спеціальні пропозиції, пов'язані з відвідуванням мальовничих садів та парків населених пунктів, а також фестивалів квітів, набувають дедалі більшого попиту.

В якості прикладу можемо навести, зокрема, тур «Два парку любові», організований турагентством «Дінай Тур».

Програма туру:

8.30 - виїзд з Києва на комфортабельному автобусі.

9.45 - прибуття в м. Біла Церква.

10.00 - екскурсія по дендропарку «Олександрія», закладеному графом Франциском-Ксаверієм Браницьким в 1793 р. і названого на честь дружини, племінниці ясновельможного князя Григорія Потьомкіна-Таврійського, камер-фрейліни Катерини II. Цей парк вважається одним з кращих в Європі і містить понад 1800 видів рослин.

11.30 - вільний час - прогулянка по парку.

12.15 - виїзд з м. Біла Церква.

14.00 - прибуття в м. Умань.

14.15 - обід (за бажанням).

15.15 - екскурсія по найвідомішому в Україну дендропарку «Софіївка». Його створив в 1796-1802 рр. граф Станіслав Потоцький для своєї дружини - красуні гречанки Софії.

17.00 - вільний час - прогулянка по парку.

18.00 - виїзд з м. Умань.

21.00 - прибуття до Києва.

На околиці Білої Церкви, всього в годині їзди від столиці, розташувалося унікальне творіння людських рук і природи - дендрологічний парк «Олександрія». Він є одним з найбільш відвідуваних об'єктів Київської області. Через парк протікає невелика, але живописна річечка Рось, яка немов доповнює лісової антураж динамікою.

Парк «Олександрія» розкинувся більш ніж на 200 га. Парк виник як заміська резиденція графа К. Браницького в кінці XVIII ст. за проектом і під керівництвом італійського майстра Д. Ботані і садівника А. Станге. Олександрія служить прекрасним прикладом романтичного парку. Названий він на честь дружини графа Браницького О. Енгельгардт, яка припадала рідний племінницею князю Г. Потьомкіну [29, с. 67].

До середини XIX століття «Олександрія» став одним з прекрасних пейзажних парків України. З Північної Америки і Західної Європи в парк «Олександрія» ввозилися різні екзотичні рослини. У глибоких балках були споруджені каскади ставків, наповнених чистою джерельною водою, водоспади та фонтани. Слава «Олександрії» приваблювала сюди безліч відвідувачів, серед яких було чимало відомих людей. У різний час цими алеями бродили поети Гавриїл Державін і Олександр Пушкін; бували тут Тарас Шевченко, декабристи Сергій Муравйов-Апостол, Михайло Бестужев-Рюмін, відвідували парк члени імператорської родини. За повір'ям, поему «Полтава» Пушкін писав саме в «Олександрії».

Прогулюючись алеями і доріжками парку «Олександрія», багато відвідувачів навіть і не здогадуються про те, що вони здійснюють своєрідну подорож земною кулею, оскільки батьківщиною багатьох дерев, що постають тут перед очима, є далекі материки й острови. Нині в парку росте понад 600 видів і форм зелених «екзотів».

Ландшафтний парк «Олександрія» величезний і прекрасний. У ньому менше штучності, ніж в «Софіївці», він вражає гармонією природи, для якої творіння рук людських є лише легкими додатковими штрихами. Як, наприклад, знаменита напівкругла колонада, акустика якої дозволяє спілкуватися шепотом двом людям, що стоять в різних кінцях. Цей атракціон для багатьох туристів стає справжнім відкриттям.

Оцінюючи в цілому по Україні рекреаційно-туристичний потенціал національних природних та регіональних ландшафтних парків, Р. Маленков доходить висновку, що він використовується дуже неефективно. Серед значної кількості природоохоронних рекреаційних установ лише одиниці виконують нормально свої функції. Одна з головних причин такої ситуації, на його думку, - катастрофічний дефіцит інформації для громадян України та її гостей (потенціальних туристів та користувачів рекреаційних послуг). Та незначна кількість інформації про згадані парки, що є в мережі Інтернет, ні в якій мірі не задовольняє попит серед населення. Особливо це стосується інформації про рекреаційно-туристичний потенціал територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Одним із варіантів вирішення проблеми дефіциту інформації може стати, вважає вчений, інтерактивна кадастрова система [19, с. 27].

Проблемними залишаються також питання садово-паркової архітектури. Чимало старих пам'яток зруйновано, а нові практично не створюються. Але туристу замало споглядати тільки ботанічну складову парків, йому цікаво довідатись про історичні події, пов'язані з тим чи іншим парком, споглядати якесь оригінальне архітектурне рішення та ін. На жаль, цим більшість парків Закарпаття похвалитися не може.

Тому корисним може стати криворізький досвід творчого підходу до садово-паркової композиції. У серпні 2011 р. у Кривому Розі було відкриття квіткового годинника, діаметр циферблату якого становить 22 метри. Сам циферблат знаходиться під кутом 30 градусів і підтримується чотирма колонами. У хвилинну стрілку, довжина якої 12 метрів, вмонтована система поливу рослин. Тут використана інноваційна система розташування кольорів у спеціальних ящиках, які не дадуть розмиватися землі; система інфрачервоного випромінювання, що дозволяє рослинам цвісти навіть взимку. Годинник є одним з об'єктів архітектурної композиції, куди також входять світло-музичний фонтан і пам'ятник козакові Розі [16].

Останнім часом дедалі більше людей приділяють увагу квітам, особливо в період їх цвітіння. На Закарпатті, зокрема, особливим попитом користуються нарциси, сакура, магнолія. Масове цвітіння сакури, як правило, припадає на середину квітня. Цвітіння сакури і магнолій в Ужгороді, Мукачеві, Хусті щороку привертає увагу десятків тисяч любителів цих прекрасних рослин. Впродовж декількох років у селі Дідово Берегівського району в рамках святкування Дня села відбувається традиційний «Фестиваль троянд». Варто поширювати досвід села Пацканьово Ужгородського району, де проводиться фестиваль «Червона черешня», села Дюла Виноградівського району, де з 2008 р. відбувається «Фестиваль полуниці» та ін.

ВИСНОВКИ

Таким чином, парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами. Всього в Україні налічується 88 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного і 426 місцевого значення.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення включають: парки культури і відпочинку, дендропарки, ділянки лісу, які використовуються як парки відпочинку, тобто є лісопарками, та інші об'єкти. В Україні знаними взірцями садово-паркового мистецтва, окрім парку «Софіївка» вважають Державний Нікітський ботанічний сад, дендрологічні парки «Олександрія», «Тростянець», «Веселі Боковеньки», магнатські палацові парки Західної України та інші.

Дослідивши історію розвитку садово-паркового мистецтва в Україні, можемо зазначити, що справжній його сплеск був пов'язаний із поширенням бароко, український різновид якого, на відміну від західноєвропейського, перш за все характеризує підкреслена народність, найбільш виявлена у вітчизняній архітектурі, і, відповідно, у садово-парковому мистецтві. Паркова архітектура в Україні долає стильові зміни швидше за інші види мистецтв, і впродовж одного століття тут відбулося формування і розквіт регулярного, пейзажного, романтичного і сентиментального парку. Саме період XVIII-XIX століття подарував світові взірці неповторного українського паркобудівництва.

Аналіз показав, що кожна з пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення - «Голосіївський ліс», «Феофанія», «Шарівський», «Ташанський парк», «Дубечне», «Хомутецький», «Лівадійський», «Масандрівський», «Місхорський», «Печерський парк» та ін. - має свою особливість, «родзинку», які ми розкрили у роботі.

Як об'єкти рекреаційно-туристичної діяльності регіонів парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва являють собою не лише витвори мистецтва, а є своєрідною ілюстрацією відповідних філософських поглядів, ставлення людини до природи. Завдяки своїм особливостям, що визначаються історичними, політичними, соціально-економічними, природними, естетичними, культурними, релігійними та іншими аспектами й засобами впливу, можуть домінувати певні характерні ознаки у кожного різновиду садово-паркового мистецтва.

Рекреаційну цінність парків-пам'яток слід визначати за такими складниками: ландшафтно-естетична цінність, кліматичні показники для здійснення рекреації в теплий і холодний період, потенціал природоохоронних територій та об'єктів, історико-культурна цінність, наявність закладів розміщення туристів, транспортна доступність.

Наявність пам'яток садово-паркового мистецтва зумовлює розвиток садово-паркового (садового, паркового, квіткового) туризму, специфіка якого полягає в тому, що, з одного боку, він тільки починає розповсюджуватися у світі, а з іншого, садово-паркове мистецтво має давню історію. Його виникнення сягає у глиб віків і є ознакою цивілізації, окультурення природного середовища. Садово-паркове мистецтво належить до синтетичних видів мистецтв і є одним із найбільш складних і трудомістких, адже оперує з неживими речами і живими істотами - рослинами.

Спеціальні пропозиції, пов'язані з відвідуванням мальовничих садів та парків населених пунктів, а також фестивалів квітів, набувають дедалі більшого попиту.

В якості прикладу створення маршруту садово-паркового туризму ми навели тур «Два парку любові», організований турагентством «Дінай Тур».

Оцінюючи в цілому по Україні рекреаційно-туристичний потенціал національних природних та регіональних ландшафтних парків, вчені доходять висновку, що він використовується дуже неефективно. Серед значної кількості природоохоронних рекреаційних установ лише одиниці виконують нормально свої функції. Одна з головних причин такої ситуації, на їхню думку, - катастрофічний дефіцит інформації для громадян України та її гостей (потенціальних туристів та користувачів рекреаційних послуг).

Проблемними залишаються також питання садово-паркової архітектури. Чимало старих пам'яток зруйновано, а нові практично не створюються. Але туристу замало споглядати тільки ботанічну складову парків, йому цікаво довідатись про історичні події, пов'язані з тим чи іншим парком, споглядати якесь оригінальне архітектурне рішення та ін. На жаль, цим більшість парків Закарпаття похвалитися не може.