Відбір об’єктів відвідування

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАСОБІВ ПОКАЗУ ЕКСКУРСІЙНИХ ОБ'ЄКТІВ

Показ екскурсійних об'єктів

В основі екскурсійної методики лежать показ і розповідь. Головне в методиці проведення екскурсії - це вміння показати об'єкти, розповісти як про самих об'єктах, так і пов'язаних з ними історичних подіях.

Методика показу об'єктів складна і залежно від способу пересування екскурсійної групи, складу учасників, пізнавальної цінності, ступеня схоронності об'єктів здійснюється за допомогою різних прийомів.

В основі проведення екскурсії лежить принцип "від показу до розповіді", причому показ об'єктів займає в ній провідне місце. Показ в екскурсії - це цілеспрямований, послідовний процес подання екскурсоводом тих об'єктів, на яких розкривається зміст екскурсійної теми. Показ об'єктів повинен вестися цілеспрямовано, відповідно до поставлених виховними та пізнавальними цілями, інакше екскурсія може перетворитися в розважальний захід.

Показ об'єктів на екскурсії повинні відрізняти послідовність і логічність. Необхідно прагнути також, щоб при показі кожний наступний об'єкт знаходився в безперервного зв'язку з попереднім. Це дозволяє зберегти спадкоємність в матеріалі екскурсії. При огляді об'єктів слід виділяти головний об'єкт з поступовим переходом до інших, які доповнюють та розширюють матеріал з даної проблеми. У складі крупного ансамблю екскурсовод віддає перевагу тим об'єктам, які мають найбільш сильний емоційний вплив. При показі об'єктів необхідно пам'ятати, що методична розробка для огляду кожного об'єкту передбачає певну протяжність у часі.

Показ об'єктів на екскурсії здійснюється за допомогою різноманітних методичних прийомів. найбільш широко застосовуються попередній огляд, екскурсійний аналіз, зорова реконструкція та монтаж, локалізація подій, зорове порівняння, показ наочних посібників. Екскурсоводу крім цих прийомів необхідно володіти методикою показу об'єктів по ходу руху автобуса і методикою показу меморіальної дошки.

1. Прийом попереднього огляду. Попередній огляд дає можливість направити увагу екскурсантів на об'єкт, підготувати їх мислення до зорового і слухового сприйняття матеріалу. Огляд об'єкта випереджає оповідання. Екскурсовод називає пам'ятник і дає екскурсантам час для самостійного спостереження, ознайомлення з його загальним видом, виявлення найбільш пам'ятних деталей, зіставлення своїх відомостей про нього, почерпнутих із ілюстрацій в книгах, на листівках, з тим, що він безпосередньо спостерігає в даний момент. Попередній огляд триває не більше 1,5-2 хвилини, не супроводжується розповіддю екскурсовода і зазвичай використовується при показі панорами міста архітектурного ансамблю, живописного ландшафту і т.д.

2. Екскурсійний аналіз. Це прийом показу, за допомогою якого відбувається детальне спостереження об'єкта в цілому або окремих його частин. Зорова сприймалася в даний момент об'єкт подумки розчленовується на складові частини для більш глибокого вивчення їх властивостей. Існують наступні види екскурсійного аналізу: мистецтвознавчий, історичний, природничо-науковий.

3. Прийом зорової реконструкції. При показі тих об'єктів або пам'ятних місць, які в даний момент постають перед екскурсантами в зміненому вигляді, необхідно подумки відновити їх первісний вигляд. Часто на екскурсіях вимагається відтворити картини минулого чи майбутнього. Даний прийом застосовується при показі пам'ятних місць, де відбувалися військові дії, народні повстання, страйки, революційні виступи, історичні зустрічі та інші знаменні події.

4. Прийом локалізації подій. Якщо екскурсоводу необхідно привернути увагу екскурсантів до якого-небудь об'єкту зважаючи на його особливої важливості, використовується методичний прийом локалізації. Прийом локалізації - це спосіб показу історичної події, явища в точної локальної (місцевої) обстановці, в якій вони протікали. Відтворювати історичну подію локалізується словами "тут", "в цьому місці", "в цьому напрямку" і т.д. Прийом локалізації викликає у екскурсантів почуття причетності розглянутим подіям, чинить на них сильний емоційний вплив і не випадково отримав у туристсько-екскурсійних працівників назва "влада місця". Особливо часто прийом локалізації використовується в екскурсіях на історико-революційні, військово-історичні, виробничо-економічні теми.

5. Прийом зорового порівняння. Екскурсоводу доводиться зіставляти ознаки одного і того ж об'єкта або групи об'єктів, а також порівнювати між собою різні явища, предмети, факти, тобто вдаватися до методичного прийому зорового порівняння. Порівняння проводиться за подібністю об'єктів чи розбіжності між ними. Різновидом порівнянь по відмінності є порівняння за контрастом, наприклад вигляд старої частини міста контрастний із зовнішністю нової.

6. Показ наочних посібників. При виготовленні наочних посібників дотримуються певні вимоги: вони повинні бути чіткими, ясними, акуратно виконаними. Розміри картин, малюнків, схем, фотографій повинні бути 18х24 см або 24х30 см для того, щоб екскурсанти, не встаючи зі своїх місць (якщо показ йде в автобусі), могли розглянути їх без зусиль.

7. Показ об'єкта по ходу руху.

8. Показ меморіальної дошки. Якщо на історичній будівлі, споруді, пам'ятнику є меморіальна дошка, її не слід показувати відразу. Спочатку дається аналіз об'єкта, розповідь про події, яких тут відбувалися, і потім вказується, що в пам'ять про ці події встановлено меморіальну дошку. Читати напис на меморіальній дошці, якщо вона знаходиться в межах видимості екскурсантів, не рекомендується.

Засоби показу екскурсійних об'єктів

Всі перераховані прийоми показу самостійно майже не застосовуються (за винятком прийому попереднього огляду) і в екскурсії завжди тісно пов'язані з розповіддю. Засобами показу екскурсійних об'єктів є словесний опис (розповідь) і жест. необхідність жесту викликана тим, що екскурсоводу доводиться не тільки розповідати, пояснювати, коментувати, а й показувати заздалегідь відібрані об'єкти. Жести екскурсовода супроводжують мову, передають певну інформацію, орієнтують екскурсантів на об'єкт. Головна особливість жесту на екскурсії в тому і полягає, що він пов'язаний не стільки з усною мовою (розповіддю), скільки з показом об'єкта, будучи складовою частиною наочності.

Екскурсовод найчастіше вдається до найрізноманітніших жестам, виробленим рукою. У його жестах проявляється прагнення не тільки направити увагу екскурсантів до об'єктів, але і показати своє ставлення до них. По руху руки екскурсант повинен приблизно уявити собі те, що він побачить. Тому жест екскурсовода повинен бути своєчасним, чітким і красиво виконаним. Жест, з одного боку, організовує екскурсантів, направляючи їх увагу на об'єкт, з іншого - виступає як засіб емоційного впливу на них. У зв'язку з цим екскурсоводу необхідно продумати манеру виконання жестів з урахуванням вікового складу групи і психологічних особливостей екскурсантів, роду занять, форми навчання і т.д. Наприклад, для шкільної аудиторії жестикуляція повинна бути більш активною, ніж для людей середнього та похилого віку, так як стрімкі, часто повторювані жести можуть здатися їм нудними.

В екскурсії жести мають найрізноманітніший малюнок: вертикальне і вільний рух руки, перерахування по пальцях, рух вказівного пальця по колу, в сторону об'єкта, рух однієї руки, схрещування рук. Жест на екскурсії - не просто механічний рух. Він має смислове та емоційне навантаження, несе на собі відбиток індивідуальності екскурсовода.

Початківці екскурсоводи поводяться боязко, ніяковіють, і жести їх здаються як би застиглими, невпевненими, напруженими. Неприємне враження справляють недбалі й невиразні жести, зроблені, наприклад, рукою з-за плеча, коли екскурсовод стоїть обличчям до екскурсантам і спиною до об'єкта. Точний, виразний жест, правильно сприйнятий і зрозумілий екскурсантами, сприяє не тільки зоровому сприйняттю об'єкта, а й встановленню контакту з аудиторією. У деяких так званих конфліктних ситуаціях свідомо підпорядкувати емоційні жести всіма правилами виразною і точною жестикуляції екскурсоводу буває нелегко, Однак стриманість, самовладання дозволяють екскурсоводу зважувати, контролювати свої слова, рухи, жести.

Екскурсоводу, як і акторові, необхідно технічно відпрацьовувати, шліфувати, урізноманітнити жести. Існують жести-паразити: невпинне поправлення очок, зачіски, часте знімання і надягання рукавичок, недоречне постукування пальцями і т.д. Від жестів-паразитів необхідно позбавлятися, постійно контролювати свої рухи під час проведення екскурсії. Шкідливо також вдаватися до безперервної жестикуляції. Зазвичай сумбурна, неосмислена жестикуляція супроводжує плутану мова. Неприпустимі невиправдано грубі, нестримані жести, які виражають невдоволення екскурсовода, жести застережливого або навіть загрозливого характеру. Ці жести свідчать про безпорадність екскурсовода, його невмінні знайти правильний підхід до групи, зацікавити екскурсією, встановити належний контакт з екскурсантами.

Висновок. Будь-яка екскурсія ставить своїм завданням - продемонструвати заздалегідь підібрані об'єкти і збагатити при цьому певними враженнями, в основному зоровими. Саме це становить суть екскурсії як особливої форми культурно-освітньої роботи.

Велике значення для успіху екскурсії має її зоровий ряд. Він повинен бути побудований таким чином, щоб без докладної розповіді екскурсовода могла бути розкрита поставлена тема. На жаль, це рідко виходить. Причини: бракує об'єктів, багато об'єктів не несуть необхідної інформації, далеко не всі екскурсоводи вміють використовувати об'єкт у системі доказів. Тому на допомогу показу приходить розповідь, на який покладається завдання заповнити прогалини зорового ряду.

Отже, до розробки будь-якої теми слід приступати тільки при наявності необхідної кількості об'єктів; показ об'єктів повинен бути методично підготовлений; слід опанувати методичними прийомами і навичками їх використання.

2. ОСОБЛИВОСТІ ПІДТЕМИ ЕКСКУРСІЇ

Кожна тема є сукупністю цілого ряду підтем. В кожної підтеми має бути повнота і логічна завершеність. Правильно розроблена підтема повинна сприйматися екскурсантами не сама по собі, а разом з іншими підтемами, в композиції.

Композицією екскурсії називають розташування, послідовність і співвідношення підтем, основних питань, вступу і завершальної частини екскурсії. Композиція є організація дії і відповідне розташування матеріалу.

Провідна підтема - композиційний центр екскурсії, довкола якого будується вся розповідь екскурсії. Вона сприяє глибшому розкриттю вмісту екскурсії, робить її переконливою і такою, що запам'ятовується.

Багато тем оглядової екскурсії не дає можливості досить глибоко розкрити зміст кожної підтеми, дати глибше тлумачення подій. У такій екскурсії зазвичай буває більше фактів без їх тлумачення. Проте оглядова екскурсія має велике значення для розвитку екскурсійної тематики, оскільки майже кожна її підтема може надалі стати темою для розробки самостійної екскурсії.

Назва екскурсії - це мовне вираження, в прямій і непрямій формі позначаючий зміст. Назва екскурсії повинна виражати сенс. Воно має бути точним, не допускаючим двоякого тлумачення.

В однієї і тієї ж теми може бути декілька назв залежно від складу учасників і поставленого завдання.

У простому вигляді схема всіх екскурсій незалежно від теми, вигляду і форми проведення однакова: вступ, основна частина, висновок.

Вступ, як правило, складається з двох частин:

-організаційною (знайомство з екскурсійною групою і інструктаж екскурсантів про правила безпеки в дорозі і поведінка на маршруті);

-інформаційною (коротке повідомлення про тему, протяжність і тривалість маршруту, часу відправлення і прибуття назад, санітарних зупинках і місці закінчення екскурсії). За часом вступ розрахований на 5-7 хвилин.

Основна частина екскурсії передбачає основну дію під час проведення екскурсії, тому вона повинна містити введення в тему, зав'язку, розвиток (наростання) дії, кульмінацію і розв'язку. Введення в тему-це введення в дію, коротку розповідь про епоху, попередні події. Введення в тему зазвичай переростає в зав'язку або безпосередній початок дії. Введення в тему і зав'язка мають бути гранично чіткими, лаконічними. Основна частина будується на конкретних екскурсійних об'єктах, на поєднаннях показу і розповіді. Її вміст складається з декількох підтем, об'єднаних темою. Кількість підтем екскурсій в середньому складає від 5 до 12. Підтеми включають декілька питань і логічно ув'язуються між собою в певному дозуванні за часом, залежно від значущості тієї або іншої підтеми в даній екскурсії.

При цьому важливим є підбір об'єктів так, щоб об'єкти допомагали б розкриттю змісту визначеним дорогою. У основній частині підтеми мають бути підпорядковані строгій логічності, матеріал необхідно підбирати з врахуванням розвитку теми. Кожен епізод має бути обумовлений, зв'язаний смисловими "містками" (логічними переходами) з попереднім і подальшим.

Наростання дії служить заразом введенням в тему і зав'язкою і розвивається по висхідній до кульмінації і розв'язки. Не слід йти від емоційно сильної побудови підтем і показу значиміших об'єктів до менш значимим. У розвитку дії треба прагнути до співучасті з екскурсантами, оскільки співучасть - це найвищий емоційний момент вимагає психологічної готовності. Закінченість кожної підтеми передбачає закінченість композиції кожного окремого питання, кожного епізоду. Розвиток дії необхідно довести до кульмінації, в якій найбільш концентрований виражається ідея задуму екскурсії. Кульмінація це крапка, момент найвищої напруги фабульної дії. В центрі кульмінації лежить головна подія, головний екскурсійний об'єкт. Якщо висхідна подія в зав'язці і власний ряд в основному розвитку дії логічно між собою зв'язані, то кульмінація витікає природно і стає смисловим і емоційним центром всієї екскурсії. Кульмінацією в екскурсії часто є фінал. Він несе в собі особливе смислове навантаження, оскільки є найбільш важливим моментом для максимально проявлення активності усіх учасників.

Особливості технології, творчий характер роботи збільшує знання монтажу підтем при створенні екскурсії. Для того, щоб екскурсія не розпалася на окремі епізоди, необхідно як стрижень знайти єдиний сюжетний хід, відповідний даній екскурсійній темі.

Заданий хід не лише встановлює динаміку, напрям розвитку сюжету екскурсії, але і є єднальним моментом при з'єднанні, тобто при монтажі окремих підтем. Вдало підібрані логічні переходи в даному випадку можуть виконувати не лише єднальну роль, що створює відчуття цілісності двох абсолютно різних підтем, але і в окремих випадках несуть смислове значення. екскурсія підтема об'єкт відвідування

Висновок, як і вступ, не пов'язаний з екскурсійними об'єктами. Воно повинне займати за часом 3-5 хвилин і складатися з двох частин. Перша - підсумок основного вмісту екскурсії, вивід по темі, що реалізовує мету екскурсії. Друга - інформація про інші екскурсії, які можуть розширити і поглибити дану тему. Висновок так само важливий, як і вступ, і основна частина.

Висновок. Головне завдання розвитку тематики екскурсій - якнайповніше задоволення попиту споживачів на екскурсійні послуги. Для виконання цього завдання слід розглядати тематику в трьох планах: як тематику екскурсійної установи, яка побудована на сумі спеціальностей екскурсоводів; як тематику конкретної методичної секції, побудовану на зусиллях працівників однієї спеціальності (історичною, літературною, мистецтвознавчою, природознавською і ін.) і як тематику конкретного екскурсовода, яка побудована на максимальному використанні його знань і досвіду, як фахівця певної галузі.

3. ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ПРИ ВІДБОРІ ОБ'ЄКТІВ ВІДВІДУВАННЯ

Для оцінки об'єктів, які включаються в екскурсію, рекомендується використовувати наступні показники: пізнавальну цінність, популярність, незвичайність або екзотичність об'єкта, виразність об'єкта, схоронність і місцерозташування об'єкта, його функціональне та якісне (в якій якості показується) значення в екскурсіях.

Отже, об'єкт може класифікуватися за його якісному значенню. Ось ця класифікація:

1. пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями в житті нашого народу, розвитком суспільства і держави (наприклад, Площа 1905 року, Вознесенська Горка, привокзальна площа в місті Єкатеринбурзі);

2. будівлі та споруди, меморіальні пам'ятники, пов'язані з життям і діяльністю видатних особистостей, твори архітектури і містобудування, житлові і громадські будівлі, будівлі промислових підприємств, інженерні споруди (фортеці, мости, вежі), мавзолеї, будівлі культурного призначення та інші споруди;

3. природні об'єкти - ліси, гаї, парки, річки, озера, ставки, заповідники, заказники, окремі дерева, реліктові рослини (наприклад, на території міста Єкатеринбурга і Свердловської області знаходяться наступні подібні об'єкти: парк «Оленячі струмки», заказник в Артинськ районі, Ботанічний Сад, скелі Гронського, скелі - сланці «Чортове городище», вікові модрини тощо);

4. експозиції державних і народних музеїв, картинних галерей, постійних і тимчасових виставок, наприклад, виставки в бібліотеці ім. Бєлінського, пересувні виставки музеїв інших міст в місті Єкатеринбурзі і т.д.;

5. пам'ятники археології - городища, стародавні стоянки, поселення, кургани з похованнями, земляні вали, дороги, гірські вироблення, загороди, святилища, канали та ін. (Наприклад, в селищі Палкін - Ж / Д район Єкатеринбурга -прівлекательним об'єктом є виявлені археологами городища, в парку «Оленячі струмки» знаходиться стоянка первісної людини);

6. пам'ятники мистецтва - твори образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, скульптура, садово-паркове та ін. Мистецтво (наприклад, скульптури на будівлі Адміністрації міста Єкатеринбурга, площа Праці, продаж - виставка декоративно-прикладних виробів в сквері по вул. Леніна між вул. Вайнера і Хохрякова).

Наступна класифікація об'єктів дана за змістом:

1. одно-планові - це твори живопису, річка, рослина, тварина, будинок;

2. багатопланові - це архітектурний ансамбль, ліс, вулиця, поле, площа міста.

Пропонується класифікувати об'єкти за їх функціональним призначенням:

1. основні - ці об'єкти служать основою для розкриття підтем;

2. додаткові - показуються під час переїздів (переходів) між основними об'єктами в ході логічних переходів у розповіді.

Досить важлива класифікація за ступенем збереженості:

1. повністю збереглися, наприклад,

2. дійшли до наших днів із значними змінами, наприклад, весь комплекс «Плотінка»;

3. частково збереглися, втрачені, наприклад, железоделательний завод на «Дамбі».

Іноді пропонується класифікувати об'єкти по пізнавальної цінності і по виразності. Але дана класифікація, швидше за все не зовсім виправдана, т.к. і пізнавальна цінність, і виразність при показі об'єкта залежать від кваліфікації екскурсовода.

Правильний відбір об'єктів забезпечує зорову основу сприйняття екскурсійного матеріалу і глибоке розкриття теми. Бажано, щоб одні й ті ж об'єкти не кочували з екскурсії в екскурсію. По можливості у кожної екскурсійної теми мають бути свої об'єкти. Різноманітність об'єктів дає можливість забезпечити правильне чергування вражень у екскурсантів, дозволяє зберегти елемент новизни при вивченні різних тем.

Якщо неможливо виключити той чи інший об'єкт з екскурсії передбачуваного маршруту зважаючи на його унікальності (наприклад, будівля Адміністрації міста, Вознесенську гірку в місті Єкатеринбурзі), які показуються в ряді екскурсій (оглядової, історичної, мистецтвознавчої і т.д.), то такий об'єкт повинен бути розкритий особливо. При його показі повинні бути виявлені ті характерні риси, які не знайшли відображення в екскурсіях на іншу тематику. При показі таких об'єктів в оповіданні повинен бути використаний інший матеріал. Тому інтерес екскурсантів при їх повторному огляді, як правило, не знижується.

У практиці підготовки екскурсій вироблена певна методика оцінки екскурсійних об'єктів. Застосування цієї методики особливо важливо в тих випадках, коли творці нової екскурсії, зустрічаючись на маршруті з декількома об'єктами, схожими за змістом, можуть вибрати ті з них, які найцікавіші для даної теми. Для оцінки об'єктів, які включаються в екскурсію, рекомендується використовувати наступні критерії:

1. зв'язок об'єкта з конкретною історичною подією, з певною епохою, життям і творчістю певного діяча науки і культури, художні достоїнства пам'ятника, можливість їх використання з метою естетичного показу;

2. популярність об'єкта, його популярність серед населення, наприклад, Храм-на-Крові в місті Єкатеринбурзі;

3. незвичайність, екзотичність об'єкта, його особливість, неповторність пам'ятника історії та культури, будівлі, споруди. Екзотичність може бути природного характеру (Наприклад, заказник в Артинськ районі є єдиним такого роду в Росії). Незвичайність об'єкта може бути пов'язана з якимось історичною подією, яка сталася в даній будівлі, на місці встановлення даного пам'ятника (пам'ятник В.І. Леніну на Площі 1905 року, споруда Храму-на-крові), легендою чи історичною подією (споруда греблі для «железоделательного» заводу).

Важливо оцінити виразність об'єкта, його взаємодія з фоном, навколишнім середовищем - будівлями, спорудами, природою. Тут важливо для огляду підібрати правильне розташування групи, потрібний час доби, врахувати вплив природних умов і пір року. Завдяки відсутності заздалегідь заданої визначеності одиниць візуальне повідомлення несе більше число інформаційних прочитань. Відомо, що на візуальному рівні існують попередні норми, що визначають форму необхідного повідомлення. Вивчивши приклади А. Маслоу, можна те ж саме зробити і в екскурсійному процесі. А. Маслоу дивиться на проблему ще ширше, коли говорить, що брак краси може бути патогенним фактором. "Щоб довести це положення, я зробив ряд експериментів, пов'язаних з красивим і потворним. Так, наприклад, я пред'являв випробуваним фотографії звичайних людей, знятих в непривабливій обстановці, і випробовувані схильні були описувати цих людей як психотиков, параноїків або злочинців. Це говорить за те, що в потворному оточенні обличчя людей і, ймовірно, самі люди будуть здаватися нам поганими, потворними, непривабливими.

Місцезнаходження об'єкта грає важливу роль в процесі відбору його для показу. При відборі об'єктів повинні враховуватися відстані від пам'ятника до пам'ятника, зручність під'їзду до об'єкта, придатність дороги для автотранспорту, можливість підвезення до об'єкту екскурсантів, природна обстановка, що оточує даний об'єкт, наявність місця, придатного для розташування групи з метою спостереження.

Тимчасове обмеження показу об'єкта може відбуватися тоді, коли відвідування й огляд об'єкта неможливі через погану видимість або сезонності.

Екскурсія не повинна бути перевантажена великою кількістю відвідуваних об'єктів, оскільки це збільшує її тривалість і викликає стомлюваність екскурсантів, а увага й інтерес при цьому слабшають. Оптимальна тривалість міської екскурсії становить 2 - 4 години, при цьому екскурсанти сприймають не більше 15 - 20 екскурсійних об'єктів.

В екскурсію можуть входити об'єкти як однієї групи, так і декількох груп (пам'ятні місця, історичні пам'ятники, житлові будівлі, природні об'єкти). Набір об'єктів залежить від теми екскурсії, її змісту, складу екскурсійної групи. Неправильно, коли вся оглядова екскурсія побудована на показі пам'ятників скульптури та монументів. Слід уникати побудови одноманітності зорового ряду. Зорові враження екскурсантів будуть неповними, якщо в маршрут поряд з пам'ятниками і монументами не буде введений показ окремих будівель і вулиць, об'єктів природи.

В ході підготовки екскурсії слід увагу вивчати показу об'єктів на місці, в їх природній обстановці. Необхідні вихідні дані дає вивчення об'єктів за джерелами - книгам, альбомами, фотографіями. Зустріч з екскурсійним об'єктом безпосередньо на місці його розташування, вивчення різних його сторін дозволяють екскурсоводу в майбутньому, при його роботі з групою, вільно орієнтуватися у пам'ятника, кваліфіковано вести його показ.

Відбір об'єктів закінчується складанням картки (паспорта об'єкта) на кожний з них. Дані картки (паспорти) використовуються як для конкретно розроблюваної теми, так і для майбутніх екскурсій.

В паспорт об'єктів вносять такі дані:

1. найменування об'єкта (первісне й сучасне), а також назва, під якою об'єкт відомий у населення.

2. історична подія з яким пов'язаний об'єкт, дата події;

3. місцезнаходження об'єкта, його поштову адресу, на чиїй території об'єкт розташований (місто, селище, промислове підприємство, музей);

4. опис об'єкта (під'їзд до нього, його автор, дата спорудження, з яких матеріалів виготовлений, текст меморіальної написи);

5. джерела відомостей про пам'ятник (література, архівні дані, усні перекази);

6. схоронність пам'ятника;

7. на кого покладено охорону об'єкта;

8. в яких екскурсіях об'єкт використовується;

9. дата складання картки та особисті дані її упорядника.

В картки на архітектурні, природні, археологічні об'єкти можуть бути включені інші відомості. Наприклад, у картку на пам'ятник архітектури (будівля) включаються відомості про наявність скульптури, кахлів, стінопису, в декоративному оздобленні пам'ятника (зовні, усередині), у геологічних пам'яток слід відзначити епоху, в яку формувався даний об'єкт, у об'єктів тваринного і рослинного походження - клас, вид, екологічне взаємодія.

Наявність паспортів об'єктів в екскурсійному бюро прискорює підготовку нових екскурсійних тем.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1) Артемова Е.Н., Козлова В.А. «Інформаційно-екскурсійна діяльність підприємств туризму: Навчальний посібник». 2003.

2) Ємельянов Б.В. «Екскурсоведення: Навчальний посібник». 2004.

3) Долженко Г.П. «Екскурсійна справа», 2005

4) Савіна Н.В. «Екскурсоведення: Навчальний посібник», 2009.

5) Грачова О.Ю., Маркова Ю.А. «Організація туристичного бізнесу. Технологія створення турпродукту », 2008.

6) Б. Ємел'янов «Основи екскурсоведення»

7) Г.І. Зоріна, Є.Н. Ільїна, Б.В. Мошнага та ін.;Сост. Є.Н. Ільїна.-М.: Радянський спорт, 2000

8) http://www.admhmao.ru/tourism/inf_tur/ekskursii/exkurs_deit.htm

Размещено на Allbest.ru