Геоінформаційна система туристичного потенціалу Житомирщини

Характеризується виходами на поверхню численних валунів великих і малих розмірів, багато з яких за формою нагадують сільські хати, хліви і клуні. Такої форми ці камені набули в процесі тисячолітньої ерозії під впливом води, зміни температур та повітря. Українське Полісся, в тому числі і Олевщина, розміщені на Українському кристалічному щиті, численні його виходи на поверхню -- не рідкість для цієї місцевості, але унікальність заказника "Кам'яне село" полягає в значній площі, формі і розмірах валунів.

До сьогодні існує дві точки зору на походження валунів у цій місцевості. Одна з них пов'язана з дією льодовика у цих краях. Але й ця версія має в собі два припущення. По-перше, валуни приніс із собою льодовик з далекої Скандинавії, і після того, як лід розтанув, вони так і залишилися лежати у хаотичному порядку, поступово змінюючи форму внаслідок ерозії. По друге, валуни належать до верхнього шару порід місцевого походження, але опинилися вони в цих місцях і набули такої форми під дією льодовика, який руйнував на своєму шляху породи і шліфував уламки. Звичайно, до цього додалися і фактори ерозії.

Друга точка зору пояснює походження різноманітних форм рельєфу Українського Полісся тектонічними рухами окремих ділянок, блоків земної поверхні. Місцева флора досить типова для цієї частини Полісся. З дерев тут переважає сосна, досить часто трапляється береза, рідше - вільха, дуб, осика. Поширені в цій місцевості кущі азалії понтійської або рододендрону жовтого. Ґрунти вкривають зарості папороті, чорниці та вересу. На камінні ростуть мохи, лишайники та окремі види невеликих папоротей. Особливістю лісу на території заказника є невелика висота дерев і загальна їх недорозвиненість, що зумовлено малородючістю супіщаного ґрунту, відсутністю санітарних рубок і напевно, надзвичайною близькістю верхньої межі кам'яних порід.

Отже, заказник "Кам'яне село" може по праву вважатися одним з численних чудес України за своєю красою, унікальністю, чарівними легендами про його походження. Водні рекреаційні ресурси. Територія області має густу гідрографічну мережу. Тут багато річок, озер, є й чимало боліт. Зокрема, на кв. км території Українського Полісся припадає в середньому 0,3 км а Житомирського Полісся - 0,36 км загальної довжини річок (у середньому по Україні - 0,21 км). Густота річкової мережі в лісостепових районах області становить 0,20-0,26 кв. км. Але попри це, водні ресурси Житомирщини, порівняно з ресурсами інших областей країни та середніми показниками по Україні, бідні. На території Житомирщини протікає 221 річка завдовжки понад 10 км кожна. Загальна довжина їх становить понад 5000 км.

Головною річкою області справедливо вважають Тетерів. Починається вона поблизу с. Носівка, що в Чуднівському районі, з майже непомітних струмків. Поволі набирає сили, глибшає. Річка тече в межах Українського кристалічного щита, тому долина її дуже пересічена, береги здебільшого скелясті. Майже протягом усієї течії річки після с. Трощі спостерігаються порош і водоспади, виходи на поверхню гранітів та гнейсів. Після Чуднова Тетерів тече здебільшого лісами. Скелясті береги, зелене обрамлення надають річці надзвичайної мальовничості. Між селами Тригір'я і Денишами на Тетереві є невеликий водоспад. Природно-заповідний фонд Житомирської області включає: 1 природний заповідник, 10 заказників загальнодержавного значення, 76 державних заказників місцевого значення, 2 пам'ятки природи, 18 державних пам'яток природи, 1 ботанічний сад, 5 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. У Житомирській області знаходиться найбільший у країні за площею Поліський державний заповідник. Його створено постановою Ради Міністрів України від 5 жовтня 1968 р. на півночі області з метою збереження типових природніх комплексів Полісся, охорони реліктових, ендемічних рослин і тварин та відтворення й збагачення природних лісів регіону. Розташований на території Овруцького і Олевського районів, на базі Копищанського, Перганського і Селезівського лісництва, загальною площею 20104 га. Має охоронну зону. Заповідник простягується суцільним масивом з півночі на південь на 27 км, зі сходу на захід - 21 км. Природніми його межами на заході є річка Уборть, на сході - річка Болотниця. Для заповідника характерні типові соснові ліси Полісся та їхні похідні.

Крім лісових насаджень представлені сфангові і осоковосфангові болота. Загальна площа боліт становить близько 5 тис. га, або 22% усієї площі заповідника. Найбільш заболочені землі східної та південно-східної частини. У заповіднику ростуть 603 види рослин, що становлять 30% видів усієї природної флори Українського Полісся. Серед рідкісних рослин на особливу увагу заслуговують реліктові види. Це, зокрема, верби лапландська і чорнична, рододендрон жовтий, шолудивник королівський, плаваючий водяний горіх. Особливу рослинного світу заповідника становлять орхідеї, яких тут зростає 5 видів.

У фауні Поліського заповідника - 30 видів ссавців. Серед них - лосі, дикі кабани, вовки, козулі, лисиці, зустрічається рись. Велику цінність мають колонії диких бобрів. Проживають також цінні хутрові звірі: куниця, видра, ондатра. У заповіднику гніздиться 131 вид птахів. Посеред них тетерева, глухарі, рябчики, сірі куріпки; в річках - понад 30 видів риб. Державні заказники - це невеликі за площею заповідні території, які виділяються з метою охорони окремих видів рослин і тварин, типових природних комплексів. На території заказників області обмежено деякі види господарської діяльності людини, або в певні періоди охороняються окремі види тварин, рослин чи частин природного комплексу. В Житомирській області створено 19 державних заказників за площею 6228 га, З них - 9 республіканського і 10 місцевого значення. Заказники створено в різних природних зонах. З них: лісових -- 2, ботанічних - 9, гідрологічних - 5, ландшафтних - 1, орнітологічних - 1, зоологічних 1.

Державні заказники загальнодержавного значення.

Лісовий державний заказник "Туганівський".

Площа - 186 га.

Переданий під охорону Новоград-Волинському спецлісгоспзагові Новоград-Волинському району.

Коротка характеристика. Збереження в природному стані рідкісних, високоботанітетних дубових насаджень насіневого походження на південній границі Правобережного Полісся і Лісостепу. Може використовуватися як база виробничої практики для студентів вищих навчальних закладів, технікумів.

Лісовий державний заказник "Поясківський".

Площа - 113 га.

Переданий під охорону Білокоровицькому лісгоспзагові Олевського району.

Коротка характеристика. Збереження в природному стані цінних вікових деревостанів та комплексу тваринного і рослинного світу, виходів скельних порід та валунів льодовикового періоду, поширення природи і фауни природнім шляхом. З 1926 р. тут не ведуться ніякі лісогосподарські роботи. Має наукове значення.

Ботанічний заказник "Городницький".

Площа - 305 га.

Переданий під охорону Новоград-Волинському лісгоспзагу Новоград-Волинського району.

Коротка характеристика. Збереження в природному стані насадженя рододендрона жовтого, релікта третинної флори Правобережного Полісся. Має науково-пізнавальне значення.

Ландшафтний заказник "Плотниця".

Площа -- 464 га.

Переданий під охорону Білокоровицькому лісгепзагу Олевського району.

Коротка характеристика. Болотний масив, який є регулятором водного режиму басейну річки Уборть і рівня ґрунтових вод прилеглих територій. Численні виходи на поверхню Українського кристалічного щита посилюють ландшафтну унікальність урочища. Місце розселення водоплавних птахів, ондатри, а також росички англійської і середньої видів, занесених до "Червоної книги України".

Загальний зоологічний державний заказник "Казява".

Площа - 1633 га.

Переданий під охорону Новоград-Волинського спецлісгоспзагу Новоград-Волинського району.

Коротка характеристика. Територія болота - одне з найбільших в області місць оселень бобрів і ондатри, а також постійних токових глухарів і тетеруків. Гніздується багато видів болотних і водоплавних птахів. Є зарості чорниці і журавлини, цінних видів лікарських рослин.

До пам'яток природи загальнодержавного значення відносяться: урочище «Модрина», Урочище «Корнієв»; місцевого значення: урочище «Криниченька», дуб «Велетень», «Скеля Крашевського», скеля «Голова Чацького» та «Флороносні пісковики».

В Житомирській області частка заповідних територій складає 2-4%. Житомирщина входить до числа тих регіонів України, де найбільша кількість парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. В області розташовані Івницький, Новочорторийський, Трощанський парки.



3.2 Історико-культурні пам'ятки регіону

В області налічується 5 музеїв з 8 відділами. В Житомирі функціонують краєзнавчий музей, літературно-меморіальний музей В.Г. Короленка, музей космонавтики ім. СП. Корольова, літературний музей Житомирщини, музей історії пожежної охорони.

Краєзнавчий музей заснований у жовтні 1865 р. Найбільш цінною в його експозиції є природнича колекція -одна з найбільших в Україні. Вона включає також етнографічні експонати, зібрані на житомирському Поліссі, і колекцію живопису. Основою музейного зібрання стали колекції, подаровані волинським губернатором М. Чертковим, житомирським предводителем дворянства К. Симоничем, а також колекції волинського єпархіального давньосховища і музею Товариства дослідників Волині, націоналізовані колекції баронів де Шодуар (м. Житомир), графів Ілльїнських (м. Романів; з 1933 р. - смт Дзержинськ).

На Житомирщині в давньому місті Новоград-Волинський (до 1725 р. - Звягель) народилась Леся Українка, на честь якої в 1971 р. тут відкрито літературно-меморіальний музей. У будинку, де жили Косачі, відтворені вітальня і дитяча кімната. Серед експонатів - особисті речі поетеси. Музей космонавтики ім. С. Корольова складається з двох відділів: меморіального будинку-музею С. Корольова та експозиції "Космос". Меморіальний музей відкрито в 1970 р. в будинку, де народився видатний конструктор космічних кораблів. Основу експозиції складають особисті речі вченого і членів його сім'ї, рідкісні книги і документи, фотографії.

В експозиції "Космос", відкритій у 1991 p., представлені зразки космічної техніки і обладнання. В смт Баранівка функціонує музей порцелянового посуду. В цій місцевості в 1802 р. на лівому березі р. Случ було відкрито родовище каоліну. Француз М. Мезер, придбавши у поміщиці Гагаріної ділянку землі, заснував фарфоровий завод. У 1815 р. власник підприємства здобув від російського уряду право ставити на своїх на виробах клеймо з дер-жавним гербом, а також одержав грошову допомогу для розвитку виробництва. Поселення на території області існували ще в епоху пізнього палеоліту. Серед зареєстрованих археологічних пам'яток - городище другої половини І тис. до н. е. в Жи-томирі, давньоруське місто Волохів (1150 р.) залишки замку Любарта в Любарі. Житомир є одним із давніх міст, заснованим бл. 884 р. Перша документальна згадка про місто відноситься до 1305 р. Майже з усіх сторін Житомир оточений лісовими масивами. Його територію пересікають річки Тетерів, Кам'янка Лісова, Кам'янка.

Старовинна частина Житомира - "городище" - лежить на трьох високих скелястих пагорбах над річкою Кам'янкою: Охрімовій, Замковій і Петровській горах. На місці давнього городища (VIII-IX ст.) у другій половині XIV ст. зведено замок, навколо якого виросло місто. З 1668 р. Житомир - центр Київського воєводства. Після приєднання Волині до Росії він став адміністративним центром Волинської губернії. Наприкінці XIX ст. в місті з'явились комунальні зручності. З 1897 р. тут введено в дію водопровід. Функціонував громадський транспорт. Так, у 1899 р. Житомир третім серед російських міст одержав трамвайну лінію, що з'єднувала центр із залізничним вокзалом.

Житомир був театральним містом. Не маючи власної стаціонарної театральної трупи, він уже на початку XIX ст. володів приміщенням театру. З 1843 р. у Житомирі діяв один з чотирьох в Україні інститутів шляхетних дівчат. У Житомирі збереглись архітектурні споруди різних історичних періодів: церква Пресвятої Богородиці, кафедральний костьол Св. Софії (XVIII ст.), будинок магістрату (XVIII ст.), семінарський костьол (1838 p.), Михайлівський собор, комплекс поштової станції (XIX ст.), Прєображенський собор (XIX ст.). Найдавнішою з міських споруд є будинок колишньої колегії єзуїтського монастиря (1724 p.). Одним із найдавніших міст Східної Європи є Овруч, який у 997 р. вперше згадується під назвою Вручій. У давнину місто було могутньою фортецею. Після знищення київською княгинею Ольгою в 945 р. Іскоростеня саме Вручій став політико-економічним центром древлянської землі. В місті збереглася церква Св. Василія (1190 p.), спорудження якої пов'язують з ім'ям Петра Мілонєга. В 1908-1912 pp. вона була відреставрована О. Щусєвим.

Серед архітектурних пам'яток Бердичева - ансамбль монастиря кармелітів (XVI-XVIII ст.) і костьол Св. Варвари (1826 p.). Перша документальна згадка про місто відноситься до XVI ст. У 1593 р. тут було споруджено замок. Заснований у 1627 р. монастир босих кармелітів одержав його в дар від власника цих земель, київського воєводи Я. Тишкевича. В 1634 р. на території монастиря збудовано підземний Марийський костьол. У 1740-х pp. розпочато спорудження над печерним храмом кам'яного костьолу у стилі бароко. Монастир став одним із центрів паломництва завдяки чудотворній іконі Божої Матері. Паломництво сприяло розвитку міста. В 1756 р. князем Радзівілом одержано право на проведення в місті десяти щорічних ярмарків європейського значення. Поміщицькі особняки XIX ст. збереглись також у селах Андрушівка, Нова Чортория і Турчинівка.

Неподалік від міста Малин знайдені залишки давнього городища. Деякі історики схильні думати, що саме тут було місто древлянського князя Мала. В Малині бував видатний етнограф, антрополог, мандрівник М.М. Міклухо-Маклай. У 1874 р. його мати придбала маєток у Малині, де в 1876 р. гостював учений. Протягом двох місяців він вивчав побут, звичаї, традиції місцевого населення, цікавився історією цих країв. Об'єктом його наукового інтересу стала також давня рослина "азалія понтійська", що збереглася з дольодовикового періоду лише на Поліссі, в околицях Малина. Свій другий приїзд до Малина вчений здійснив у 1888 році.

В с Тригір'я зберігся Троїцький монастир (XV ст.), комплекс якого включає Преображенську церкву (1873 р.) і келії ченців (1782 p.). 210 пам'яток архітектури Житомирщини внесено до Державного реєстру національного культурного надбання.



3.3 Аналіз розвитку туризму

Про нерозвиненість туристичної галузі в Житомирській області свідчить той факт, що питома вага туристсько-екскурсійних послуг у структурі платних послуг за останні роки твердо займає передостаннє місце і складає лише 0,3% від загального обсягу. Поруч розташувались не менш важливі в загальнодержавному значенні послуги з утримання дітей в дошкільних закладах (0,7%), послуги культури (0,8%), охорони здоров'я (0.8%), санаторно-курортні й оздоровчі (1,0%). Послуги фізичної культури і спорту взагалі не надаються. Як свідчить аналіз туристсько-рекреаційних ресурсів Житомирщини, на сучасному етапі вони використовуються вкрай незадовільно і не слугують завданню національно-культурного відродження України. Швидкому розвитку туризму в значній мірі перешкоджає:

- відсутність достатньої матеріально-технічної бази для при йому та обслуговування туристів (готельно-ресторанне господарство не має достатньої потужності і не забезпечене сучасним обладнанням);

- недостатній благоустрій існуючих транспортних комунікацій (як у самих туристських районах, так і на під'їзних шляхах до них);

- занедбаний стан багатьох історичних пам'яток та архітектурних об'єктів;

- відсутність кваліфікованих спеціалістів туристичного бізнесу тощо.

Рівень промислового розвитку регіону дозволяє забезпечити прискорений розвиток туристичної індустрії, але тільки за належної фінансової підтримки. Місцеві адміністрації повинні стимулювати вкладання коштів у туристичну галузь, створюючи сприятливі умови для діяльності підприємств і організацій, ділових людей. В умовах регульованих ринкових відносин підтримка підприємництва повинна сприяти розвитку мережі малих фірм, організацій, підприємств, які здатні активізувати структурну перебудову індустрії туризму шляхом ефективного використання природно-рекреаційних ресурсів та об'єктів, вивчення ринку туристичних послуг та швидкого реагування на його потреби. Для організації вивчення ринку туристичних послуг Житомирської області доцільно:

1) залучити досвідчених експертів, у тому числі з міжнародних туристичних організацій і фірм, наприклад, із Всесвітньої туристичної організації (ВТО), членом якої Україна є з 1997 р.;

2) здійснити оцінку можливостей розвитку туристичної індустрії регіону з погляду міжнародних стандартів;

3) розробити стратегію і тактичні плани розвитку туристичної галузі в області.

Особливою формою взаємодії природи та рекреації може виступати екологічний туризм, який не пов'язаний з масовим традиційним туризмом і базується на природних археологічних ресурсах. Екологічний туризм в основному відбувається в межах природоохоронних територій і як напрям рекреаційної діяльності несе в собі пізнавальну, освітню, виховну, наукову, спортивно-оздоровчу, естетичну та інші функції. Хоча екологічний туризм в Україні ще не набув, значного поширення, перспективним регіоном його організації є Українське Полісся, до складу якого входить Житомирщина. Адже, крім того, що Поліссю притаманна різноманітність природних і природно-антропогенних ландшафтів, які дозволяють охоплювати різні за змістом і наповненням сторони взаємодії людини та природи, воно належить до регіонів давнього господарського освоєння, де підтримка екологічної рівноваги забезпечувалися місцевим устроєм життя, напрацьованого протягом віків шляхом спроб і помилок, що дозволяє на практиці пізнати глибину екологічних надбань наших пращурів.

У межах Українського Полісся знаходиться ряд об'єктів природоохоронного фонду, серед яких є як традиційні природно-заповідні території з високою атрактивністю, так і специфічне утворення - зона відчуження навколо Чорнобильської АЕС. Така особливість сприяє прокладанню різноманітних за тематикою еколого-туристських маршрутів, аж до таких, які наочно демонструватимуть згубність недбалого, а то й злочинного господарювання на Поліссі та вказуватимуть на альтернативні сценарії виходу із екологічної кризи, в якій опинився регіон і вся Україна. У 2001 р. було розпочато виконання Загальнодержавної програми формування екологічної мережі України на 2000-2015 рр., перший етап якої (2000-2005 рр.) передбачає забезпечити збільшення площі окремих елементів національної екомережі, застосування економічних важелів сприяння їх формуванню на землях усіх форм власності, створення відповідної нормативно-правової бази, здійснення комплексу необхідних наукових досліджень та організаційних заходів.

Сприятливими передумовами для збільшення площі земель з природними ландшафтами, що склалися у процесі реформування економічних відносин у землекористуванні, можуть стати:

- вилучення земель сільськогосподарського призначення (насамперед деградованих орних земель) внаслідок економічної збитковості їх використання за призначенням;

- вилучення із промислового використання (у видобувній, будівельній та інших галузях виробництва) земельних ділянок, які втратили природний стан і становлять підвищену небезпеку для навколишнього середовища;

- надання переваги відновленню природних ландшафтів як найбільш доцільному виду використання земель, що вибувають зі сфери сільськогосподарського використання;

- встановлення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг навколо водних об'єктів:

- збільшення території лісів, лісосмуг навколо сільськогосподарських угідь, промислових та житлових зон;

- сумлінне виконання Україною міжнародних зобов'язань у галузі охорони довкілля.

З огляду на вищесказане є надія на розширення екологічної мережі на Житомирщині, на базі якої розвиватиметься такий вид рекреаційної діяльності, як екологічний туризм. Для створення туристичної індустрії регіону необхідно передбачити розроблення кільцевих, лінійних, спеціальних маршрутів, факторами яких є пам'ятки природи, численні живописні природні ландшафти. Так, можуть бути розроблені спеціальні екскурсії для художників, істориків, архітекторів, мистецтвознавців, археологів, й за змістом історичні, археологічні, ландшафтні тощо. Виходячи з цього, можна запропонувати один з багатьох лінійних маршрутів містами й селищами Житомирщини, які великими літерами увійшли в історичну й культурологічну спадщину Волино- Подільського регіону.

Вибір саме такого маршруту обумовлений ще й тим, що він пролягає центральною та південною частинами Житомирської області, які не постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС. Тут яскраво поєднались пам'ятки історії та культури з чудовими природними ландшафтами та рекреаційними ресурсами. Схематичне зображення даного маршруту в межах області може виглядати наступним чином: Житомир - Кодня - Бердичів - Терехова - Верхівця.

Дані маршрути на початковому етапі їх впровадження повинні бути спрямовані на специфічний сегмент споживачів, а саме на тих, хто цікавиться природними цінностями та готовий платити за це. В такий сегмент можуть увійти іноземні туристи (євреї, поляки, французи, німці, англійці), що не байдужі до свого минулого, адже історія Волині й Поділля тісно пов'язана з представниками даних націй; етнічні українці, які живуть в багатьох країнах світу; представники іноземних посольств, місій, організацій тощо.

Для інформування іноземних туристів, поруч з використанням реклами, слід залучити представників діаспори, різноманітні громадські організації, фонди (наприклад Житомирське науково-краєзнавче товариство дослідників Волині, товариство "Волинь" в Німеччині, товариство дослідів Волині в Канаді тощо). Крім того, до вивчення рідного краю необхідно залучати молодь (учнівську, студентську), організовуючи відповідні туристично-екскурсійні заходи. В міру зростання соціально-економічного добробуту та культурно-освітнього рівня населення нашої країни, туризм повинен зайняти свою нішу в житті людей.

Реалізація запропонованих заходів потребує значних матеріальних витрат, які можна поділити на наступні групи:

- витрати, пов'язані з наданням туристичним об'єктам "товарного вигляду" (ремонт, реставрація тощо);

- витрати, пов'язані зі створенням інфраструктури туристичного ринку (вдосконалення транспортної системи, ремонт доріг, побудова та модернізація баз відпочинку, кемпінгів, ресторанів, їдалень тощо);

- витрати на рекламу та інформаційне забезпечення споживачів туристичних послуг;

- витрати на підготовку (навчання, перепідготовку) фахівців, які б знали специфіку туристичного ринку;

- витрати на маркетингові дослідження з метою виявлення найбільш привабливих об'єктів та пошуку нових сегментів споживачів тощо.

Для фінансування даних витрат необхідно, перш за все, заручитись підтримкою державних органів, місцевих адміністрацій, які б створювали режим найбільшого сприяння розвитку індустрії туризму (залучення іноземних та вітчизняних інвесторів, надання податкових пільг, організація фондів розвитку туризму тощо). А ринкові відносини будуть стимулювати боротьбу туристичних фірм і організацій за покращення економічних показників та підвищення конкурентоздатності в наданні послуг, організації дозвілля і відпочинку туристів.



4. Створення геоінформаційної бази даних туристичного потенціалу області

4.1 Впровадження та вдосконалення геоінформаційних технологій у туристичній діяльності

ГІС - це інтегрована сукупність апаратних, програмних і інформаційних засобів, що забезпечують введення, збереження, обробку, маніпулювання, аналіз і відображення (представлення) просторово-координованих даних. ГІС включає машинно-програмний комплекс і бази даних. Розрізняють картографічні і атрибутивні бази даних. Центральна частина ГІС - цифрова карта, яка називається базовою картою. Базову карту супроводжують тематичні карти різного масштабу, а також аеро - і космознімки. Слід відзначити, що ГІС-технології дозволяють, як диференціювати, так і інтегрувати інформацію: “видаляти” той або інший тематичний “шар” цифрової карти, або, навпаки, здійснювати накладання шарів один на одного, що дає можливість створювати нові карти і проводити просторовий аналіз

Для ефективного управління рекреаційною і туристичною діяльністю, перш за все, має бути розроблена і ефективно використовуватися орієнтована на рекреацію ГІС. Ефективно управляти - це швидко і оптимально вирішувати виникаючі проблеми в конкретній ситуації на основі її аналізу і прогнозування. Тому, в ГІС необхідне поєднання базової (довготривалої) інформації, що швидко змінюється, для ухвалення миттєвих і довготривалих рішень. Подібна інформація повинна оновлюватись, бути достовірною, містити різноманітні тематичні шари. Крім того, орієнтована на рекреацію ГІС повинна володіти необхідним набором функцій. Наприклад, геоінформаційна система вирішення завдань оптимізації туристичної галузі в Україні може бути виконана на наступних рівнях:

- національному (вся Україна);

- регіональному (на рівні область-район);

- місцевому (окремий населений пункт, група населених пунктів);

- об'єктному (великий туристичний об'єкт: національний природний парк, історико-культурний заповідник).

База даних туристичних об'єктів включає пам'ятки архітектури та містобудування, археологічні пам'ятки, історичні пам'ятки, мистецькі об'єкти, об'єкти природно-заповідного фонду тощо. Об'єкти туристичної інфраструктури включають готелі, заклади харчування, транспортні об'єкти (вокзали, автостанції, автостоянки, каси попереднього продажу квитків), адміністративні установи, об'єкти інформаційного туристичного сервісу, медичні заклади, відділення банків тощо.

Застосування геоінформаційних технологій для туроператорів, в першу чергу, має на меті автоматизацію процесу створення туристичного продукту, а саме:

- швидкий пошук необхідної інформації (наявність і кількість підприємств розміщення та харчування, наявність вільних місць, вартість послуг; наявність анімаційної інфраструктури - театрів, музеїв, розважальних закладів, заходи, які вони пропонують тощо; пошук транспортних підприємств, в тому числі станцій обслуговування, заправок і паркінгів);

- оптимізація маршруту та відпрацювання особливості орієнтування за способом пересування в різних видах туризму;

- розрахунок відстаней і термінів за маршрутом, тобто допомога в розробці програми туру або екскурсії;

- пошук ділянок для проведення спортивних змагань, квестів, зльотів, розташування таборів тощо;

- впровадження сучасних транспортних інформаційних та навігаційних систем, включаючи супутникові засоби ідентифікації місцезнаходження транспортних засобів;

- забезпечення безпеки туристів на маршруті за допомогою GPS-технологій, що може стати конкурентною перевагою підприємств, діяльність яких спрямована на задоволення потреб споживачів з достатком, а також іноземних туристів, оскільки для них безпека є одним із важливих факторів вибору подорожі;

- знакування туристичних планів, туристичних (пішохідних і велосипедних) маршрутів та міжнародних туристичних шляхів з використанням цифрових електронних карт.

Разом із загальними картами до складу геоінформаційної системи туристичної галузі повинні входити бази даних спеціалізованих цифрових карт, що характеризують рекреаційні об'єкти. Зрозуміло, набір і зміст тематичних карт повинні оновлюватися і розширюватися. Картографічна база даних повинна спиратися на різноманітну атрибутивну інформацію і атрибутивні бази даних. Важливо відзначити, що картографічна інформація повинна вводитися як у векторному, так і растровому форматах, і регулярно оновлюватись в спеціалізованій частині.

Заслуговує на увагу ще одна сфера діяльності в туристичній індустрії - інженерне обґрунтування та проектування нових туристичних маршрутів та рекреаційних зон. В цьому контексті особливо актуальним є підготовка фахівців, які здатні проводити інженерний аналіз та оцінку природно-територіальних ресурсів для туристично-рекреаційного освоєння територій, зокрема геодезичне та картографічне забезпечення вибору місця та будівництва туристичних та готельних комплексів. Мова йде про геоінженерне проектування генпланів, комунікаційних мереж, доріг на базі системи автоматизованого проектування та ГІС-технологій.

Підготовка фахівців, окрім загальних спрямувань у туризмознавстві, повинна бути спрямована також на геоінформаційне і навігаційне забезпечення та інженерію туризму: інженерно-технічне забезпечення оптимального функціонування туристичної галузі, починаючи від проектування і будівництва туристично-готельно-курортних комплексів до їх екологічно безпечної експлуатації. Основними напрямками майбутньої діяльності таких фахівців мають стати:

- розробка геоінформаційних систем інфраструктури туристично-готельно-курортних комплексів та інформаційно - туристичних матеріалів, створення інформаційно-аналітичних баз даних туризму для стратегічного управління розвитком як підприємств, так і всієї туристично-рекреаційної сфери;

- планування розвитку туристично-готельно-курортних комплексів з максимальним використанням рекреаційного потенціалу території та збереженням біологічного і ландшафтного різноманіття, забезпеченням екологічної безпеки майбутніх рекреантів;

- проектування рекреаційно-туристичної діяльності, об'єктів туризму, готелів, санаторно-курортних споруд, гірськолижних баз, підйомників, стадіонів, туристичних маршрутів тощо;

- оцінка впливів на навколишнє середовище туристично-готельно-курортних об'єктів згідно державних будівельних норм, як складової частини проектної документації;

- екологічна експертиза техніко-економічних обґрунтувань інвестицій, техніко-економічних розрахунків, робочих проектів будівництва та реконструкції об'єктів туристичної індустрії;

- забезпечення систем екологічної безпеки та рятувально-пошукової служби туризму, безпеки туристів на маршруті за допомогою GPS-технологій, впровадження сучасних транспортних інформаційних та навігаційних систем, включаючи супутникові засоби ідентифікації місцезнаходження транспортних засобів;

- розробка туристичних карт, путівників, буклетів, рекламних матеріалів, знакування туристичних (пішохідних і велосипедних) маршрутів Карпатського регіону та міжнародних туристичних шляхів з використанням цифрових електронних карт;

- виконання інших туристичних послуг за завданням державних, приватних та міжнародних туристичних агенцій.

Залучення фахівців такої спеціалізації та подібних інновацій на підприємствах туристичної галузі і в державі прискорить розвиток внутрішнього і в'їзного туризму, покращить інвестиційний клімат (за рахунок надання інформації, в тому числі й інвесторам), що в свою чергу сприятиме розвитку не лише туристично-рекреаційної сфери, а й економіки загалом. Таким чином, ГІС-технології можуть допомогти скрізь, де використовується просторова інформація і інформація про об'єкти, що знаходяться в просторі.

4.2 Картографування туристичного потенціалу регіону

Кількість інформації, яка передається за допомогою карти, певною мірою пов'язана з кількістю умовних позначень. Зміст її може бути багатший при однаковій або навіть меншій кількості позначень, оскільки повнота змісту залежить від класифікації і системи зображень, а не від їх числа. Тому система умовних позначень вважається найкращою, якщо вона дозволяє передати найбільший масив картографічної (туристичної) інформації з використанням якомога меншої їх кількості.

Розроблена карта «Туристичний потенціал Житомирської області» довідкового характеру розрахована на широке коло користувачів орієнтування на місцевості, отримання інформації при виборі найоптимальнішого туристичного маршруту та локалізацію найвизначніших туристичних об'єктів Житомирської області. Карта демонструє територіальну специфіку розподілу різних видів туризму, пам'яток історико-культурної спадщини та локалізацію найвизначніших туристичних об'єктів Житомирської області.

Наступне, на чому слід зупинитися, - це розробка карти. Основний зміст карт визначається й залежить від туристичного потенціалу регіону - сукупності можливостей, які використовуються для потреб туризму. Для цього необхідно мати в наявності інформацію про об'єкт картографування, яка б могла забезпечити повноту змісту. Було зібрано й опрацьовано достатню кількість інформації про досліджуваний об'єкт для створення картографічної моделі у вигляді численних матеріалів: обліково-статистичних, картографічних, літературних. Наступний етап - це розробка цифрової типової основи на територію Житомирської області у масштабі 1 : 20000, що містить такі елементи: населені пункти, кордони області й адміністративні межі, об'єкти туристичної галузі.

Детально слід зупинитися на розробці умовних позначень для туристичних об'єктів, які будуть подані на карті. Для проектування умовних позначень будь-якої карти, яка відтворює різні сторони реальної дійсності, розміщення, стан і зв'язки природних і суспільних явищ використовується мова графіки. Розробка картографічних знаків (умовних позначень) туристичних карт базується на знанні й раціональному використанні семіотичних аспектів, з однієї сторони, і глибокому вивченні сутності явищ, що зображуються - з другої. Ці два принципи знаходяться в тісному взаємозв'язку між собою. Розуміння сутності об'єкта картографування, його специфічних рис значно полегшує пошук шляхів до збагачення інформаційних властивостей картографічних знаків, їх смислового змісту, а ефективне застосування їх правил побудови забезпечує гармонійність і логічність передачі інформації, графічно економне і добре зорове сприйняття об'єктів, що зображуються.

Системний принцип розробки знаків застосовується при відображенні графічними засобами ієрархічних ступенів (систем, підсистем, окремих компонентів і показників). Іншими словами, він обумовлює визначену логіку в побудові знаків, чітко виділяючи відмінності між знаками підсистем, зберігаючи їх графічну подібність всередині кожної підсистеми і, в той же час, забезпечуючи добру розрізненість знаків для характеристики окремих показників. Вихідний момент для розробки умовних позначень - це класифікація об'єктів картографування. Вона визначає в основних рисах загальну структуру системи знаків, число таксономічних категорій різних рангів, їх значення , співвідношення, співпорядкованість; вказує на тісноту зв'язків і залежностей явищ і процесів, які в тій або іншій мірі, повинні бути систематизовані й отримали відображення в готовому проекті в графічній формі. При розробці умовних позначень враховано різноманітні класифікації туристичних об'єктів. Для масового читача, який не має спеціальної підготовки й досвіду читання карти умовні позначення повинні носити популярне і сприйняте зображення, для чого доцільно застосовувати наочні, натуралістичні й картинні зображувальні засоби. Разом з тим, постає важлива проблема підвищення картографічної грамотності читачів, навчання графічної мови карти. Розроблені умовні позначення базуються на систематизованій і узагальненій класифікації об'єктів картографування. Для цього було систематизовано й упорядковано вже існуючі класифікації туристичних об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та історико-культурної спадщини, які будуть відображені на карті.

Як показує практика, використання схожої форми знака з реальним об'єктом полегшує його розпізнавання й закріплення в пам'яті користувача карти. При побудові знаків важливим графічним засобом є величина, тобто розмір знака, який визначається відповідно до прийнятого масштабу, призначення та використання карти.

4.3 Характеристика ГІС-технологій, що були використані

Для створення карти були використані наступні програми: GoogleEаrth і АrcGis 10.2.

Google Планета Земля (англ. GoogleEаrth) - проект кoмпаніі Google, в рамках якого були отримані супутникові знімки всієї земної поверхні. Аерофотознімки деяких pегіонів мають дуже високу роздільну здатність. Навідміну від інших служб,що показують супутникові знімки в звичайному браузері (наприклад, Google Mаps), в даному сервісі використовується, завантажується на ПК користувача клієнтська програма Google Eаrth. Такий варіант, хоча і вимагає закачування і установки програми, але зате в подальшому забезпечує можливості, які є важко доступними за допомогою веб-інструментів. Ця програма спочатку була випущена компанією Keyhole, а потім куплена компанією Google, яка в 2005 році зробила цю програму загальнодоступною території США а потім і Європи. Існують також платні версії Google Eаrth Plus і Google Eаrth Pro, що відрізняються інтеграцією GPS навігації, засобів презентацій і підвищеним дозволом друку геозображення.

GoogleEаrth автоматично завантажує з інтернету необхідні користувачеві зображення та інші геодані, зберігає їх у пам'яті комп'ютера і на жорсткому диску для подальшого використання. Дані, що використовуються зберігаються на диску, і при наступних запусках програми закачуються тільки нові дані, що дозволяє істотно економити трафік. Для сприйняття зображення використовується тривимірна модель усієї земної кулі (з урахуванням висоти над рівнем моря), яка відображається на екрані за допомогою інтерфейсів DirectX або OpenGL. Саме в тривимірності ландшафтів поверхні Землі і полягає головна відмінність програми Google Eаrth від її попередника Google Mаps. Користувач може легко переміщатися в будь-яку точку планети, керуючи становищем «віртуальної камери».

Практично вся поверхня cуші покрита фотознімками, отриманими від компанії DigitаlGlobe, і мають дозвіл 15 м на піксель. Є окремі ділянки поверхні (як правило, покривають столиці і деякі великі міста більшості країн світу), що мають дозвіл на надання більш детальної інформації. Наприклад, Москва знята з дозволом 0,6 м / пк, а багато міст США - c дозволом 0,15 м / пк. Дані висот рельєфу мають дозвіл близько 30 метрів по горизонталі на території США, близько 90 метрів на решті території та точність по вертикалі аж до одного метра.

Також є величезна кількість додаткових даних, які можна підключити за бажанням користувача. Наприклад, назви населених пунктів, водойм, аеропортів, дороги, ж / д, і ін. Інформація. Крім цього, для багатьох міст є більш детальна інформація - назви вулиць, магазини, заправки, готелі, і т. Д. Є шар геоданих (синхронізований через Інтернет з відповідною базою даних), на якому відображені (з просторовою прив'язкою) посилання на статті з Вікіпедії. В Україні можна бачити назви вулиць усіх міст в центральних областях. Користувачі можуть створювати свої власні мітки і накладати свої зображення поверх супутникових (це можуть бути карти, або більш детальні знімки, отримані з інших джерел). Цими мітками можна обмінюватися з іншими користувачами програми через форум GoogleEаrthCommunity. Відправлені на цей форум мітки стають приблизно через місяць видно всім користувачам GoogleEаrth.

У програмі є шар «3D Будівлі», з тривимірними моделями, що додаються розробниками або самими користувачами, за допомогою сервісу 3D Wаrehouse. У містах України можна знайти моделі деяких значущих пам'яток архітектури. У 2015 році планується ввести режим, що дозволяє переглядати супутникові карти в реальному часі. Є також спрощена Jаvа-версія програми для стільникових телефонів.

Є функція вимірювання відстаней.У версії 4.2 з'явилася технологія GoogleSky, що дозволяє розглядати зоряне небо. У версії 5.0 була введена можливість переглядати тривимірну карту дна морів і океанів.У версії 5.1 реалізована підтримка аntiаliаsing для Mаc версії.Так як Google не може приділити багато уваги всіх географічних об'єктів в світі, в деяких регіонах є тільки назви великих об'єктів. Для повноцінного використання Eаrth і оперативного поповнення бази даних об'єктів використовуються кілька розширень, що дозволяють імпортувати в Eаrth дані з декількох джерел-сайтів.

MapInfo Professional - географічна інформаційна система (ГІС), призначена для збору, зберігання, відображення, редагування та аналізу просторових даних. Легко інтегрується в будь-яку інформаційну систему, зручний інтерфейс дозволить швидко адаптуватися і почати повноцінно використовувати навіть новому користувачеві. В даний час ГІС MapInfo Professional є визнаним лідером в області цифрового картографування. В додаток до традиційних для СУБД функцій, MapInfo дозволяє збирати, зберігати, відображати, редагувати і обробляти картографічні дані, що зберігаються в базі даних, з урахуванням просторових відносин об'єктів.

Джерела даних ГІС MapInfo:

Таблиці MapInfo.Обмінні векторні формати САПР і геоінформаційних систем: AutoCAD (DXF, DWG), Intergraph / MicroStation Design, ESRI Shape файл, ARC / INFO Export, а також растрові карти в форматах GIF, JPEG, TIFF, PCX, BMP, MrSID, PSD, ECW, BIL (знімки SPOT) і GRID (GRA, GRD). В MapInfo можна відображати дані, отримані за допомогою GPS і інших електронних геодезичних приладів.Файли Excel, Access, xBASE, Lotus 1-2-3 і текстові, в яких крім атрибутивної інформації можуть зберігатися координати точкових об'єктів.

ГІС MapInfo може виступати в ролі «картографічного клієнта» при роботі з такими відомими СУБД, як Oracle та DB2, оскільки підтримує ефективний механізм взаємодії з ними через протокол ODBC. Більш того, доступ до даних з СУБД Oracle можливий і через внутрішній інтерфейс (OCI) цієї бази даних.В одному сеансі роботи одночасно можуть використовуватися дані різних форматів. Вбудована мова запитів SQL, завдяки географічному розширенню, дозволяє організовувати вибірки з урахуванням просторових відносин об'єктів, таких як віддаленість, вкладеність, перекриття, перетину, площі об'єктів і т.п. Запити до бази даних можна зберігати у вигляді шаблонів для подальшого використання. У ГІС MapInfo є можливість пошуку і нанесення об'єктів на карту за координатами, адресою або системі індексів.

Способи подання даних в ГІС MapInfo: Карта і список. У вікні «Карти» доступні інструменти редагування і створення картографічних об'єктів, масштабування, зміни проекцій і інші функції роботи з картою.

Легенда. У вікні «Легенди» відображаються умовні позначення об'єктів на карті і тематичних шарах.

Звіт. У вікні Звіту надаються кошти масштабування, макетування, а також збереження шаблонів багатолистий карт.

Тематичні карти. Для наочного уявлення і картографічного аналізу просторових даних в ГІС MapInfo використовується тематичне картографування. MapInfo пропонує наступні методи побудови тематичних карт: діапазони значень, стовпчасті і кругові діаграми, градуйовані символи, щільність точок, окремі значення, безперервна поверхня.

ГІС MapInfo відкриває великі можливості для розробників геоінформаційного програмного забезпечення. Використання сучасних методів взаємодії між Windows додатками дозволяє інтегрувати вікно Карти MapInfo в програми, написані на мовах Delphi, Visual Basic, C ++, PowerBuilder і ін. При спільному використанні MapInfo і середовища розробки MapBasic ви зможете створювати специфічні додатки для вирішення конкретних прикладних завдань.



Висновки

1. Україна має необмежені природні, історичні та економічні передумови для розвитку туристичної галузі. Разом з тим, незважаючи на те що роль туризму в цивілізованому світі сьогодні зростає, йому й досі в нашій країні не вистачає належної державної підтримки, на яку він заслуговує. Внаслідок цього, туризм не знаходить гідного місця в стратегічних планах національно-економічного розвитку України, і Житомирщини зокрема. Забезпечити належну віддачу від цього потужного потенціалу, використати його в інтересах активного відпочинку та оздоровлення можна лише за чіткої організації туризму, створення і зміцнення матеріально-технічної бази, залучення до неї досвідчених і кваліфікованих кадрів, тобто за умови ефективного управління туризмом.

2. Житомирська область має надзвичайно вигідне географічне положення, сприятливий клімат, достатньо розвинену економіку та розгалужену мережу транспортних комунікацій. Все це є важливою передумовою перспективного розвитку туризму в регіоні.

3. Житомирська область має значний потенціал щодо туристичного розвитку свого краю, але, нажаль, існує ряд проблем, які гальмують ці перспективи:

- відсутність достатньої матеріально-технічної бази для прийому та обслуговування туристів;

- недостатній благоустрій існуючих транспортних комунікацій (як у самих туристських районах, так і на під'їзних шляхах до них);

- занедбаний стан багатьох історичних пам'яток та архітектурних об'єктів;

- відсутність кваліфікованих спеціалістів туристичного бізнесу тощо.

4. Велика кількість природно-рекреаційних ресурсів і історико-культурних пам'яток в регіонів сприяє розвитку таких видів туризму як етнічний та екологічний.

Необхідно акцентувати увагу на рекреаційних можливостях лісу. Відновлення лісового фонду на територіях, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ц має стати одним з найважливіших оздоровчих заходів, які в перспективі дадуть значний економічний ефект при поліпшенні якості навколишнього природного середовища.



Список використаних джерел

1. Основи геоінформатики: навч посібник\ Світличний О.О., Плотницький С.В. - Суми 2006.-296 сл.

2. Абломейко С.В. Географические информационные системы. Создание цифровых карт: справочное пособие / С.В. Абломейко, Г.П. Апарин, А.Н. Крючков. - Мн.: ИТК НАН РБ, 2000. - 440 с.

3. Александрова А.Ю. Международный туризм [Текст]: Учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «География» / А.Ю. Александрова. - М.:Аспект-Пресс, 2004.-464.

4. Природно-ресурсний потенціал і проблеми збереження лісових ресурсів Житомирської області / Д.П. Іванюк // Вісник Житомирського національного агроекологічного університету. - 2013. - № 1(1). - С. 330-334.

5. Карповський Ю. [та ін.]. Житомирщина. Довідник-путівник. Київ, 1974.

6. Природа Житомирщини. Київ, 1984.

7. Богомолець. О. «Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia». -- Київ, 2013.

8. Костриця М.Ю. Географія Житомирської області. Видання друге стереотипне, -- Ж.: ВКО "Газета «Житомирський вісник», 1993.

9. Бовман Б. Пропозиції щодо ролі туристичних відділів та управлінь облдержадміністрацій у маркетингу та розвитку туризму. - Львів, 2000. - 37 c.

10. Бондаренко В.Д., Кучерявый В.А., Шудря Ю.В. Ведение хозяйства в рекреационных лесах (на примере зеленых зон городов Тернопольской области): Практ. реком. - Львов: ЛЛТИ, 1986. - 39 с.

11. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні: Навч. посібник / Передм. В.А. Смолія. - К.: Вища школа, 2002. - 195 с.

12. Мацола В.І. Рекреаційно - туристичний комплекс України. - Львів, 1997. - 259 c.

13. Осипчук Н. Зелений туризм // Соціальна політика, 2005. 6. С. 4.

14. Панов И.Н. Экологический туризм // География.

15. Підлісецька І.О. Розробка системи умовних позначень об'єктів історико-культурної спадщини для туристичних карт І.О. Підлісецька // Географія та туризм: наук. зб. / Ред. кол.: Я.Б. Олійник (відп. ред.) та ін. - К.: Альтерпресс, 2011. - Вип.13. - С. 73-81.

16. Родічкін І.Д. Лісопарки України. - К.: Будівельник, 1968. - 188 с.

17. Закон України „Про туризм". - К., 1996.

18. Шеляг-Сосонко Ю.Р. та ін. Збереження і невиснажливе використання біорізноманіття України: стан та перспективи. - К.: Хімджест, 2003. - 248 с.

19. Янко М.П. Топонімічний словник. Український словник-довідник. - К.: Знання, 1998. - 429 с.

20. Берлянт А.М. Картография: Учебник для вузов. - М.: Аспект Пресс, 2001. -336 с.

21. Берлянт А.М., А.В. Кошкарев «Геоинформатика. Толковый словарь основных терминов», М. 1999.- 135 с.

22. Биржаков М.Б. Введение в туризм: Учебник / М.Б. Биржаков.- Издание 8-е переработанное и дополненное.- СПб.: «Издательский дом Герда»,2006.-512 с.

23. Гулиев Н.А., Е.В. Кулагина Введение в специальность (Туризм): Учебное пособие / Н.А. Гулиев, Е.В. Кулагина. - Омский государственный институт сервиса.

24. Дмитриевский Ю.Д. Туристические районы мира [Текст]: Учебное пособие для вузов / Ю.Д. Дмитриевский.- Смоленск: Издательство Смоленского государственного университета, 2004.-224 с.

25. Дьяченко Н.В. Использование ГИС-технологий.

26. Земельний кодекс України. 25.10.2001, № 2768-ІІІ.

Размещено на Allbest.ru