Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ

УДК 616.728.3-089-77:616.72-002.77:615.83

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання та спорту

Фізична реабілітація хворих на ревматоїдний артрит після ендопротезування колінного суглоба

24.00.03 - Фізична реабілітація

Заморський Тарас Володимирович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор РОЙ Ірина Володимирівна, ДУ «Інститут травматології та ортопедії АМНУ», завідуюча відділом реабілітації.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Бабов Костянтин Дмитрович, Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України, директор;

кандидат біологічних наук, доцент Вовканич Андрій Степанович, Львівський державний університет фізичної культури, завідуючий кафедрою фізичної реабілітації.

Захист відбудеться «30» березня 2011 р. о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.02 Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

Автореферат розіслано «24» лютого 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г.В.Коробейніков.

Загальна характеристика роботи

Актуальність. За статистичними даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) понад 4 % населення земної кулі страждає на різні захворювання суглобів, серед яких ревматоїдний артрит (РА) посідає одне з перших місць (С. І. Герасименко, 2009; К. Д. Бабов, 2009).

Поширеність цієї патології в Україні складає майже 3 млн хворих, у яких у 65-70 % випадків спостерігається ураження ревматоїдним процесом саме колінних суглобів (В. О. Літовченко, 2006; А. С. Вовканич, 2008). Через формування контрактур, анкілозу суглобів та компенсаторних деформацій опорно-рухового апарата (ОРА) хворі втрачають працездатність і залишаються інвалідами (І. М. Зазірний, 2005; В. О. Літовченко, 2006; І. В. Гужевський, 2007). РА впливає як на якість життя, так і на її тривалість: у середньому тривалість життя хворих з тяжкими формами РА на 7 років менша за очікувану для чоловіків та на 4 роки для жінок (Ю. В. Білявська, 2007).

Через відсутність позитивних результатів консервативного лікування усунути деформації та відновити функцію колінного суглоба на пізніх стадіях захворювання можна лише за допомогою реконструктивних операцій на колінному суглобі (С. І. Герасименко, 2009). Наразі заміна колінного суглоба штучним (ендопротезування) у хворих на РА домінує над іншими методами, оскільки у більшості випадків дозволяє за короткий час отримати позитивні результати і повернути інвалідів до активного життя (І. В. Гужевський, 2007; О. А. Бур'янов, 2008).

Попри наявність великої кількості робіт, присвячених ендопротезуванню колінного суглоба на РА, сьогодні немає загальновизнаної тактики проведення фізичної реабілітації і тільки фрагментарно висвітлені окремі питання використання її засобів (В. Н. Коваленко, 2003; М. К. Терновий, 2005). Потребують уточнення питання етапної реабілітації хворих на РА після ендопротезування колінного суглоба (А. Е. Лоскутов, 2002; М. В. Полулях, 2006).

Разом з тим, з метою надання допомоги й поліпшення якості життя пацієнтів, у 2000-2010 рр. під егідою ООН та ВООЗ відбулася Міжнародна декада, присвячена кістково-суглобовій патології. Проведення декади - результат міжнародної ініціативи, спрямованої на активізацію досліджень щодо профілактики та відновного лікування хворих ортопедо-травматологічного профілю (Г. В. Гайко, 2008).

Узагальнений аналіз даних сучасної науково-методичної літератури та досвід ортопедичної практики свідчать, що на пізніх стадіях захворювання ендопротезування колінного суглоба є одним з найбільш перспективних методів відновлення функції колінного суглоба у хворих на ревматоїдний артрит. Водночас питання, які відображають вплив засобів фізичної реабілітації на ефективність відновного лікування та скорочення термінів повернення інвалідів до активного життя, залишаються недостатньо вивченими. Викладене дозволяє вважати, що розробка комплексної програми фізичної реабілітації для хворих на РА при ендопротезуванні колінного суглоба з урахуванням ступеню локомоторних порушень, що виникли у процесі захворювання, є актуальною і має безсумнівну практичну значущість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно зі «Зведеним планом НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр.» Міністерство України у справах сім'ї, молоді і спорту за темою 4.1.5. «Сучасні принципи профілактики і реабілітації захворювань кістково-м'язкової системи», номер державної реєстрації № 0106U010793.

Вклад автора в розробку даної теми полягає в побудові програми фізичної реабілітації для хворих на РА після ендопротезування колінного суглоба з урахуванням функціональних можливостей хворих на ревматоїдний артрит.

Мета роботи - науково обґрунтувати та розробити програму фізичної реабілітації для хворих на ревматоїдний артрит після ендопротезування колінного суглоба.

Задачі дослідження:

1. Вивчити та узагальнити сучасні науково-методичні знання, систематизувати наявний досвід в галузі фізичної реабілітації хворих на РА після ендопротезування колінного суглоба.

2. Визначити особливості функціональних порушень ОРА у хворих на РА з ураженням колінного суглоба.

3. Обґрунтувати й розробити комплексну програму фізичної реабілітації хворих на РА при ендопротезуванні колінного суглоба.

4. Визначити ефективність впливу розробленої програми фізичної реабілітації на рухові показники і якість життя хворих на РА після ендопротезування колінного суглоба.

Об'єкт дослідження - відновний процес локомоторних функцій хворих на РА після ендопротезування колінного суглоба.

Предмет дослідження - ефективність дії комплексної програми фізичної реабілітації на функціональні показники ендопротезованого колінного суглоба та компенсаторно-пристосувальних положень нижньої кінцівки у хворих на РА після ендопротезування колінного суглоба.

Методи дослідження - аналіз та узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури; анкетування, анамнез; клінічне обстеження пацієнтів, контент-аналіз історії хвороб; обстеження (огляд); біомеханічні методи (гоніометрія, динамометрія, тензодинамометрія, визначення довжини кроку); педагогічне спостереження; методи математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що уперше:

· виявлені кількісні біомеханічні (подометричні, гоніометричні, динамометричні - реакції опори) та функціональні показники (сила м'язів, подолана відстань, стереотип ходи) рухової активності хворих на РА, які потребують ендопротезування колінного суглоба, науково обґрунтовано комплексну програму фізичної реабілітації, що спрямована на відновлення рухливості у прооперованому суглобі, покращення його опороздатності, усунення вадних компенсаторних положень нижньої кінцівки і корекцію порушень рухового стереотипу;

· здійснено методологічне обґрунтування стосовно застосування методів ортопедичної корекції у процесі фізичної реабілітації хворих на РА;

· доповнено інформаційну базу даних, що характеризує особливості функціонального (локомоторного) стану хворих на РА внаслідок конкордатних положень нижньої кінцівки;

· розширені теоретичні уявлення про вплив запропонованих засобів і методів фізичної реабілітації на функціональний стан ОРА хворих на РА на підставі оцінки їх ефективності.

Практична значущість отриманих результатів полягає у розробці комплексної програми фізичної реабілітації і практичних рекомендацій для хворих на РА після ендопротезування колінного суглоба, що сприяють покращенню їх рухових показників, якості життя та можуть бути використані у практичній діяльності спеціалізованих лікувальних закладів для осіб з ортопедичною патологією.

Результати досліджень впроваджено у навчальний процес кафедри фізичної реабілітації Національного університету фізичного виховання і спорту України при викладанні дисципліни «Фізична реабілітація при травмах та захворюваннях опорно-рухового апарату» й спецкурсу «Фізична реабілітація осіб з обмеженими можливостями при ендопротезуванні великих суглобів нижніх кінцівок» для магістрів зі спеціальності «Фізична реабілітація», а також у практику роботи клінічного санаторія «Жовтень» (м. Київ), клінічного санаторію «Лермонтовський» (м. Одеса) та Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України, про що свідчать акти впровадження.

Особистий внесок здобувача. При написанні роботи дисертантом визначені тема, мета та завдання роботи, обґрунтовано доцільність ранньої фізичної реабілітації та комплексного підходу до реабілітаційних заходів. Теоретично обґрунтовано основні ідеї та положення дисертаційного дослідження, його організація й апробація методів, розроблено програму фізичної реабілітації, проведено роботу з хворими згідно запропонованої програми, кількісно і якісно проаналізовано та узагальнено отримані результати даної дисертаційної роботи: отримані дані висвітлено в публікаціях.

Апробація результатів дослідження. Матеріали досліджень оприлюднені та обговорені на Х, ХІ Міжнародних конференціях молодих вчених (Львів, 2006, 2007); І Міжнародній конференції молодих вчених НУВФСУ (Київ, 2008); Науково-практичній конференції з міжнародною участю «Хірургічне лікування, медична реабілітація, фізіотерапія при переломах кісток та захворюваннях суглобів» (Маньківка, 2008), науково-методичних конференціях кафедри фізичної реабілітації НУФВСУ (2004-2010).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 праць, надрукованих у виданнях, рекомендованих ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Робота викладена на 194 сторінках та складається із вступу, шести розділів, практичних рекомендацій, висновків, списку використаних літературних джерел. Робота ілюстрована 20 таблицями і 54 рисунками. Список використаної літератури містить 338 джерел, з яких 125 іноземних.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету і завдання; розкрито новизну, відбито практичну значущість роботи й особистий внесок автора; представлено сферу апробації основних положень досліджень, вказано кількість публікацій.

У першому розділі дисертації «Сучасний стан питання фізичної реабілітації хворих на ревматоїдний артрит при ендопротезуванні колінного суглоба» проведено теоретичний аналіз літературних джерел, використаних у дисертаційній роботі.

Установлено, що результати відновлювального лікування хворих на ревматоїдний артрит після ендопотезування колінного суглоба значною мірою залежать від адекватності реабілітаційних заходів, що проводяться.

У зв'язку з цим, потрібна ефективна фізична реабілітація, яка сприяла б відновленню функції як оперованого суглоба, так і суміжних суглобів нижньої кінцівки, поліпшенню загального стану хворого. На сьогодні існують методики, що містять загальні рекомендації для проведення реабілітації хворих після ендопротезування колінного суглоба, які висвітлюють питання облаштування побуту, спрямованості лікувальної гімнастики.

Так М. К. Терновий, І. М. Зазірний (2005) відзначають, що головним для досягнення доброго функціонального результату після тотального ендопротезування колінного суглоба є рання лікувальна фізкультура. В той же час не представлена комплексна програма відновлювального лікування, не наведені комплекси ЛГ, а дано лише рекомендації для пацієнтів.

В. І. Нуждін (1996) у післяопераційний період після тотального ендопротезування колінного суглоба проводив реабілітаційні заходи, спрямовані на ранню активізацію хворих. З метою ранньої розробки рухів в оперованій кінцівці використовували апарати постійних пасивних рухів з автоматичним приводом, проте відсутні рекомендації щодо їх використання для хворих ревматоїдним артритом.

С. Х. Ахмуді Мосаб (2006), на підставі проведених досліджень в медичному центрі «Без Ізраїль» відзначає, що в передопераційну підготовку хворого, який готується до тотального ендопротезування колінного суглоба, включати демонстрацію всіх вправ, що виконуються лежачи в ліжку, навчання пересуванню за допомогою милиць та палиці рівною місцевістю та сходами, не враховуючи стан пацієнтів з тяжким ураженням нижніх кінцівок. Увага зосереджена на ранній реабілітації, пацієнт виписується з клініки на 4-й день після операції та продовжує амбулаторну фізіотерапію протягом наступних 6 тижнів.

У всіх програмах відсутні дані про особливості використання засобів фізичної реабілітації після ендопротезування колінного суглоба у хворих на РА. Ці проблеми вимагають подальшого вивчення, а питання, які відображають вплив засобів фізичної реабілітації на ефективність відновного лікування та скорочення термінів повернення непрацездатних до активного життя, залишаються недостатньо висвітленими.

У другому розділі дисертації «Методи та організація дослідження» обґрунтовано й описано методи дослідження, адекватні меті і завданням.

Для визначення показників функціонального стану нижніх кінцівок обстежених використовували методи гоніометрії і динамометрії. Для дослідження просторових характеристик ходи застосовували методи тензодинамометрії та визначення довжини кроку. Якість життя визначали за допомогою анкетування. Реєстрували больовий синдром та функціонально-рухову активність (ФРА) та враховували подолану відстані. Обробку матеріалу проводили методами математичної статистики. Матеріали роботи ґрунтуються на вивченні динаміки відновлення 76 хворих на РА після ендопротезування колінного суглоба. Дослідження проводились на базі ДУ «Інститут травматології та ортопедії АМНУ» протягом п'яти років. Клінічні дослідження здійснювались за участю лікаря ортопеда.

На першому етапі - 2005-2006 рр. - був проведений аналіз сучасних літературних джерел, як вітчизняних, так і закордонних авторів, що дозволило представити й усвідомити загальний стан проблеми, розробити анкети обстеження хворих, здійснити переклади необхідної літератури, обґрунтувати програму фізичної реабілітації. На даному етапі були освоєні адекватні цілям і завданням роботи клінічні методи оцінки стану хворих і поглиблених методик вивчення функціонального стану ОРА. Також були погоджені терміни проведення досліджень, обґрунтовані мета й поставлені конкретні завдання роботи, проведене вивчення вихідних показників.

На другому етапі - 2007-2008 рр. були проведені основні дослідження й отримані матеріали, що дозволяють об'єктивно оцінити функціональні можливості хворих на РА, що потребували ендопротезування колінного суглоба. Проведена первинна обробка отриманих даних. Розроблено завдання досліджень, та програма фізичної реабілітації для даного контингенту хворих.

На третьому етапі - 2009-2010 рр. було завершено педагогічні спостереження, узагальнені й проаналізовані отримані дані. Оцінено ефективність розробленої програми фізичної реабілітації для хворих на РА.

Удосконалено розроблену програму та розроблено конкретні практичні рекомендації проведення відновлювальних заходів для фахівців з фізичної реабілітації, здійснено оформлення дисертаційної роботи.

У третьому розділі «Результати первинних функціональних обстежень хворих на ревматоїдний артрит до ендопротезування колінного суглоба» проаналізовано й узагальнено дані попереднього дослідження 76 хворих на РА, яким було виконано ендопротезування колінного суглоба.

Проведений аналіз свідчить, що у обстежених хворих виявлено клінічні ознаки тяжкого ураження суглобів нижніх кінцівок (100 %), особливо колінних суглобів, що проявляється в обмеженні рухливості, наявності контрактур та порушенні функції нижніх кінцівок (100 %). Хворі мали гіпотрофію м'язів ураженої кінцівки (92,1 %) і зміну фізіологічних вигинів хребта (100 %), що відбуваються в результаті порушення нормального рухового стереотипу. Постава хворих, хода і характер пересування багато в чому залежали від ступеня збереженої амплітуди рухів у суглобах, наявності контрактур та їх характеру.

Особливу увагу звертали на наявність у хворих з цією категорію ураження та деформації інших суглобів (100 %), що вимагало відповідних реабілітаційних заходів у передопераційному періоді.

Оцінка якості життя проведена у 76 хворих, для її визначення була застосована анкета ФРА (Є.Л. Мачарет, 2006). За її результатами в цілому хворі (n=76) визначали свій стан на рівні 27 балів порівняно з 54 можливими, що складає 50 %, тобто якість життя хворих була незадовільною.

Основним фактором, що погіршує якість життя, є наявність болю, інтенсивність якого визначали за відсотковою шкалою ВАШ.

У пацієнтів з РА цієї вікової групи на момент госпіталізації його рівень сягав 60-90 %.

Метод анкетування визначив такі закономірності характеру больового синдрому. Постійний біль мали 46 (60,5 %) хворих, приступоподібний та гострий - відповідно 21 (27,6 %) і 35 (46,1 %) хворих. Тупий, виснажливий біль турбував 13 (17,1 %) хворих, нічний - 7 (9,2 %), а денний - 8 (10,5 %) хворих. Посилення болю під час руху відчували 11 (14,5 %) обстежених. Сезонні загострення виявлені у 6 (7,8 %) хворих.

Середній обсяг рухів суглобів хворої кінцівки був значно обмежений в порівнянні з нормою (p<0,05), як наслідок цього у всіх хворих відзначали зменшення довжини кроку. Середнє значення цього показника (±S) становило 32,8±1,5 см (p<0,05), при нормі довжини кроку 78,0 см (Д.В. Скворцов, 2007). Біомеханічні дослідження із застосуванням метода динамометрії визначили силові характеристики м'язів нижніх кінцівок, а саме -- згиначів та розгиначів колінного суглоба до лікування, у всіх 76 хворих. Біомеханічний метод тензодинамометрії дозволив оцінити первинний стан м'язів. Атрофію м'язів нижніх кінцівок, особливо розгиначів стегна, виявили у всіх обстежених (100 %).

Дослідження за методикою реєстрації тензодинамометрії опорних реакцій проведено у 59 хворих, що дозволило об'єктивно оцінити статико-динамічні показники ОРА хворих.

Проведені дослідження показали, що силові та часові характеристики залежали від ступеня ураження нижніх кінцівок. У хворих на РА з ураженням колінних суглобів характерне зниження швидкості переміщення.

Аналіз отриманих даних свідчить, що розташування фронтів максимумів переднього та заднього поштовхів вказують, що при ходьбі у цих хворих має місце суттєве порушення рухливості у кульшових та гомілковостопних суглобах.

Максимальне навантаження кінцівок становило у середньому по групі 97±1 % від ваги тіла. Загальний час опори навіть при навантаженні тільки переднього відділу стопи становив 0,89±0,01 с, тобто був збільшений у 2,7 рази від норми (р < 0,05).

На основі аналізу результатів досліджень вертикальної складової, було зроблено об'єктивний аналіз ходьби і простежено тенденції змін силових та часових характеристик у хворих із захворюваннями колінного суглоба відносно показників норми. Встановлено, що до лікування у хворих на РА з ураженням колінного суглоба за рахунок контрактур у суглобах нижніх кінцівок опора здійснювалось тільки за рахунок переднього відділу стопи, відсутні передній та задній поштовхи, тобто сам перекат стопи, загальний час опори збільшено у 2,7 рази (опора здійснюється статично).

Таким чином, отримані дані дозволили визначити основні завдання, які необхідно вирішити у процесі розробки комплексної програми фізичної реабілітації при ендопротезуванні колінного суглоба у хворих РА, що складається з періоду передопераційної підготовки, раннього та пізнього післяопераційних періодів.

Четвертий розділ «Програма фізичної реабілітації хворих на ревматоїдний артрит після ендопротезування колінного суглоба» містить опис використаних у програмі засобів і методів фізичної реабілітації, на стаціонарному й амбулаторному етапах відновлювального лікування підібраних із урахуванням стадії ураження опорно-рухового апарату, індивідуальних особливостей пацієнта; проявів функціональної недостатності суглобів та формування конкордатних положень.

Програма фізичної реабілітації хворих на РА після ендопротезування колінного суглоба охоплювала стаціонарний та амбулаторний етапи, стаціонарний етап включав в себе передопераційний період, ранній післяопераційний та пізній післяопераційний періоди, а на амбулаторному етапі - санаторно-курортний період.

Стаціонарний етап складався з передопераційного та післяопераційного (раннього та пізнього) періодів.

Передопераційний період (в кожному випадку його тривалість визначалась індивідуально, але в середньому він тривав 2-3 тижні). Передопераційний період був спрямований на: інформування пацієнта про післяопераційний стан хворого, виконання необхідних вправ, та його психологічну підготовку; максимальне усунення контрактур суглобів нижніх кінцівок; зміцнення м'язів ураженої кінцівки; підвищення опороздатності (ортезування) протилежної кінцівки; зміцнення та ортезування (при необхідності) верхніх кінцівок; навчання вправам, що будуть рекомендовані в післяопераційному періоді; покращення роботи кардіо-респіраторної системи. фізичний руховий ревматоїдний артрит

У цьому періоді застосовували фізичні вправи, що були спрямовані на підвищення рухливості суглобів, розтягування спазмованих м'язів, що страждали від малорухомості, вправи, що були спрямовані на зміцнення м'язів розгиначів колінного та кульшового суглобів та спини. Заняття з лікувальної гімнастики проводились індивідуально 25-35 хв. Для підвищення ефективності реабілітації нами було застосовано засоби фізіотерапії: масаж, міостимуляцію, функціональну міостимуляцію (під час руху). Щоб підвищити опороздатність нестабільних суглобів проводили ортезування низькотемпературним пластиком. Приділяли увагу вправам що сприяли формуванню навичок самообслуговування, та використанню адекватних засобів опори.

Післяопераційний період (2-14 день після операції).

У ранньому післяопераційному періоді (2-3 дні після операції) заняття фізичними вправами тривалістю 5-10 хв, 5-6 разів на день, щодня. Основними завданнями фізичної реабілітації в ранньому післяопераційному періоді є: зниження больової реакції, попередження тромбоемболічних ускладнень, регуляція функції внутрішніх органів, досягнення максимально можливої рухливості в ендопротезованому суглобі. Для вирішення окреслених завдань застосували лікувальну гімнастику, масаж, електростимуляцію м'язів що стабілізують компоненти ендопротеза колінного суглоба. Проводили ранню вертикалізацію хворого (на другий день після операції). Застосовували щоденні заняття на апаратах пасивних рухів до 20 хв, 1-2 рази на день.

Пізній післяопераційний період (4-14 днів після операції). Тривалість заняття фізичними вправами становила до 20 хв; 3-4 рази на день. Період закінчувався випискою хворих зі стаціонару. Основними завданнями цього періоду були: активне збільшення сили м'язів розгиначів нижньої кінцівки і спини, відновлення та закріплення нормального стереотипу ходи; поступове збільшення обсягу руху як в ендопротезованому суглобі, так і в суглобах нижньої кінцівки; проведення консультацій стосовно поведінки хворого під час подальшої амбулаторної реабілітації, навчання навичкам самообслуговування.

Для вирішення поставлених завдань застосовували лікувальну гімнастику, механотерапію, фізіотерапевтичні методи: масаж, вакуумний масаж, міостимуляцію, функціональну міостимуляцію, магніто-квантову терапію, пневмопресинг. Вправи лікувальної гімнастики, їхні різновиди, та фізіотерапевтичні процедури, які змінювались в залежності від дня перебування в стаціонарі. Особливу увагу приділяли лікуванню положенням.

Амбулаторний етап реабілітації (14 день після операції). Після виписки зі стаціонару хворий переходить на амбулаторний етап реабілітації, головною метою якого є зміцнення мускулатури, у першу чергу активних стабілізаторів колінного суглоба, поліпшення ходи. Етап не має часових обмежень, оскільки хворий повинен постійно займатися лікувальною гімнастикою. Амбулаторний етап вирішує такі завдання: зменшення післяопераційних набряків та гематом; сприяння швидкому загоєнню рани; подальше зміцнення м'язів, що є активними стабілізаторами колінного суглоба; адаптування хворого до побутових умов. Необхідно досягнути стабільної рухливості в оперованому суглобі, покращити функціонування кардіо-респіраторної системи, продовжити формувати нові адаптаційно-компенсаторні навички шляхом усунення наслідків конкордатних положень. На час виписки хворим давали індивідуальні завдання, які вони повинні були виконувати перші місяці щоденно, надавались рекомендації щодо використання засобів опори. За необхідності радили перейти на більш спрощені варіанти їх використання, або зовсім від них відмовитись.

В подальшому працюючі хворі направлялись на санаторно-курортне лікування, де методисти працюють за рекомендованою програмою. Додатково до вищезазначених методів фізичної реабілітації застосовували гідрокінезитерапію та бальнеолікування. Після 6 місяців призначали грязелікування.

У п'ятому розділі «Динаміка клінічно-функціональних показників у хворих на ревматоїдний артрит після ендопротезування колінного суглоба при застосуванні запропонованої програми фізичної реабілітації» для визначення ефективності програми фізичної реабілітації були сформовані дві групи - основна (n=59), яка працювала згідно розробленої нами програми, і контрольна (n=17), що займалась за стандартною методикою, без урахування проявів ревматоїдного артриту. Вихідні (передопераційні) показники параметрів, що вивчалися у пацієнтів сформованих груп статистично значуще не відрізнялись (р<0,05).

За тестом ФРА відзначали зростання якості життя в обох групах обстежених. Так, в основній групі цей показник сягає 25,1±0,5 балів, а в контрольній - 12,0±0,3 балів (р< 0,05). За рахунок застосування нової методики основна група дала приріст ФРА на 18 балів, а контрольна - на 6 балів. Таким чином, ефективність реабілітації в основній групі за даними функціонально-рухової активності підвищилась у три рази (порівняно з післяопераційним періодом).

При аналізі інтенсивності болю у обстежених в стаціонарі за візуально-аналоговою шкалою болю (ВАШ) мало місце поступове її зменшення і на час виписки цей показник становив 50 % та 30 % у контрольній і основній групах відповідно; мала місце вірогідна різниця (р<0,05). Завдяки застосуванню індивідуальної програми реабілітації контрольна група випереджала основну. Змінився і сам характер болю. Так до лікування у хворих мав місце сильний постійний біль 60,7 %, а на момент виписки відбувалися якісні зміни, що призводило до зміщення акцентів. Біль ставав приступоподібним (66,1 %) і тупим (50 %), та турбував хворих переважно вночі (58,9 %). В контрольній групі у 20 % обстежених гострий біль зберігався.

Відомо, що контрактура в колінному суглобі викликає компенсаторну адаптацію в суміжних суглобах нижньої кінцівки: відбуваються комплексні пристосувальні біомеханічні зміни в руховому апараті, що дозволяють утримувати тіло хворого у вертикальному положенні.

Збільшення рухливості в колінному суглобі після ендопротезування руйнує пристосувальні зміни. Нижня кінцівка починає випрямлятися, що підтверджується даними гоніометрії. Як видно з таблиць 1 та 2 за час перебування в стаціонарі у досліджених основної групи відбуваються очевидні покращання рухливості в усіх суглобах нижньої кінцівки (р<0,05). В контрольній групі спостерігали таку ж картину, але лише з тенденцію до покращання (р<0,1).

Таблиця 1 Динаміка амплітуди згинання у суглобах нижньої кінцівки у процесі реабілітації

Суглоб	Амплітуда згинання, град.
	Норма, градуси	основна група	контрольна група
		до лікування n=59	на час виписки n=59	через 3 місяці n=38	до лікування n=17	на час виписки n=17	через 3 місяці n=15
			m		m		m		m		m		m
Колінний	130	82,2	2,2	98,4*	1,2	98,6*	1,6	81,6	2,3	88,5	2,1	93,6*	1,9
Кульшовий	120	78,7	1,5	92,2*	1,4	90,9*	3,0	77,8	1,5	82,3	3,3	90,2*	2,3
Гомілково-стопний	45	25,3	1,4	35,3*	1,0	34,0*	2,2	24,4	1,8	31,5	1,8	28,6	2,1

Примітка. * - значення статистично значуще відрізняється від початкового до проведення фізичної реабілітації (p<0,05)

Таблиця 2 Дефіцит амплітуди розгинання у суглобах нижньої кінцівки у процесі реабілітації

Суглоб	Дефіцит амплітуди розгинання, град.
	Норма, градуси	основна група	контрольна група
		до лікування n=59	на час виписки n=59	через 3 місяці n=38	до лікування n=17	на час виписки n=17	через 3 місяці n=15
			m		m		m		m		m		m
Колінний	0	12,6	0,8	2,3*	0,4	0,8*	0,4	13,4	1,8	10,4	2,6	5,2*	2,0
Кульшовий	0	14,8	0,6	4,9*	0,4	0,5*	0,9	15,7	0,7	10,8	2,6	7,1*	1,5
Гомілково-стопний	0	7,5	0,7	1,6*	0,6	2,9*	1,8	7,8	0,8	2,3	2,8	2,9	0,9

Примітка. * - значення статистично значуще відрізняється від початкового до проведення фізичної реабілітації (p<0,05)

Розгиначі стегна відіграють важливу роль у вертикальному положенні людини, їх функціональна неспроможність призводить до розвитку згинальної контрактури. Тому у хворих на ревматоїдний артрит при динамометрії сила м'язів-згиначів переважає силу розгиначів, що зумовлено патологічним процесом у колінному суглобі. Результат застосування реабілітаційної програми в стаціонарі (момент виписки) і вдома (через 3 місяці) представлений в таблиці 3.

Вихідні дані показників сили згиначів у хворих основної групи були такими: 64,9±0,7 H. На момент виписки сила м'язів згиначів становила 79,2±0,8 Н, що дало приріст (p<0,001) у середньому на 14,3 Н (22,0 %), а через три місяці приріст сили м'язів додатково збільшився на 8,9 Н (11,2 %).
В підсумку приріст (p<0,001) становив 23,2 Н, або 35,7 % (p<0,001).

Таблиця 3 Динаміка показників сили згиначів та розгиначів колінного суглоба

Час дослідження	Показники сили м'язів, Н
	основна група	контрольна група
	n	згиначі	розгиначі	n	згиначі	розгиначі
			m		m			m		m
До операції	59	64,9	0,7	10,8	4,3	17	65,0	6,3	9,9	5,0
На час виписки	59	79,2	0,8	18,0	0,5	17	71,2	4,2	17,9	3,4
Через 3 місяці	38	88,1	1,4	24,3	1,1	15	77,0	3,2	23,8	2,8

Вихідні дані показників розгиначів хворих основної групи становили 10,8±4,3 Н. На час виписки відбулися істотні зміни сили розгиначів. Їх сила становила 18,0±0,5 Н. Зміни становили 7,2 Н (66,7 %, p<0,001). Через 3 місяці сила розгиначів сягала 24,3±1,1 Н, а приріст (p<0,001) становив додатково 6,3 Н, або в сумі 13,5 Н (125,0 %).

При виконанні зазначеної програми приріст сили м'язів розгиначів стегна становив 1 % за день, а вдома - 1 % за тиждень.

Результати контрольної групи (стосовно м'язів згиначів та розгиначів) мали ту ж саму спрямованість. Так, приріст (p<0,05) сили згиначів через 3 місяці склав 12,0 Н, або 18,5 %, що порівняно з основною групою на 11,2 Н (48,3 %) менше (p<0,05).

Сила розгиначів зросла за кінцевим результатом через 3 місяці на 13,9 Н або 140,4 %, що порівняно з основною групою становить 0,4 Н чи 1,6 % (p>0,05).

Отримані дані свідчать про досягнення приросту сили як згиначів, так і розгиначів стегна в процесі реабілітаційних заходів. Зростання сили м'язів розгиначів стегна забезпечує хворим стабільніше вертикальне положення, повноцінне осьове навантаження на ендопротез є оптимальним, та сприяє збільшенню терміну його використання.

Довжину кроку ми розглядаємо як показник, що поєднує в собі, в першу чергу, рухливість суглобів нижньої кінцівки та хребта, сили м'язів та координацію рухів, антропометричні особливості. У хворих на РА з ураженням суглобів нижньої кінцівки відзначається обмеження рухливості через наявність деформації, а також зміни м'язової тканини, пов'язані із загальними проявами РА. Це все призводить до скорочення довжини кроку обстежених, яка на час госпіталізації складала 32,8 ± 1,5 см.

В основній групі реабілітація проходила за запропонованою програмою за рахунок системного підходу до зменшення конкордатних положень нижньої кінцівки та лордозування хребта. В цій групі спостерігали збільшення обсягу рухів у кульшовому та гомілковостопному суглобах та істотне збільшення сили м'язів. На час виписки в основній групі довжина кроку становила 47,2±5,2 см, а в контрольній, де акцент припадав лише на колінний суглоб - 35,0±5,2 см, тобто сягав доопераційного рівня. Різниця у 12,2 см, тобто на 34,9 %, порівняно з контрольною, статистично значуща (р<0,001).

Можливість самостійного пересування є дуже важливою суб'єктивною функцією, порушення якої і змушує людину звертатися до лікарняного закладу. Довжина пройденого шляху є синтетичним показником якості життя, що поєднує в собі силу м'язів, ВАШ та ФРА.

На час госпіталізації довжина пройденого хворим шляху в середньому по групі становила 642,5±70,2 м, в основній та контрольній групах відповідно 640,8±65,4 м та 639,7±63,4 м. Динаміка цього показника в процесі реабілітації представлена на рис. 1.

Рис. 1. Подолана дослідженими відстань у процесі реабілітації, м

У подальшому пройдена відстань зростала як в основній, так і в контрольній групах. Так, при виписці вона становила в основній групі (1622,8±59,2 м) (р<0,05), а в контрольній - (1425,7±70,3 м) (р<0,05) порівняно з доопераційним періодом. Показники в основній групі істотно відрізняються від значень контрольної (р<0,01) за рахунок застосування комплексів вправ, що сприяють швидшому посиленню м'язів, зниженню больового синдрому та зміні конкордантних положень у хворих.

Динаміку змін ходьби визначали за опорними реакціями до операції і через 3 місяці. Встановлено, що при оперативному втручанні усувається контрактура у колінному суглобі, а стереотип ходи практично не змінюється. При цілеспрямованій програмі реабілітації, яка спрямована на усунення контрактур кульшового та гомілковостопного суглобів та лордозування хребта, хода наближається до норми. В динамограмі вертикальної складової опорних реакцій ходи у контрольній групі хворих після ендопротезування, через 3 місяці відмічається лише тенденція до скорочення загального часу опори на 20,9 % (p<0,1), при відсутності переднього та заднього поштовхів.

Силові характеристики переднього та заднього поштовхів були значно знижені: L₁ на 12,0 % відносно норми, а L₃ на 14,7 %, в той час, як силові характеристики міжпоштовхового періоду L₂ були на 23,0 % вищі за норму (табл. 4).

Таблиця 4 Динаміка показників опорної взаємодії хворих на РА у процесі реабілітації

Періоди спостереження	Сила реакції опори (вертикальної складової), %	Час опори, % від tзаг.	tзаг.,с
	L1	L2	L3	t1	t2	t3	tзаг.
		m		m		m		m		m		m		m
До лікування	основна, n=59	-	-	97,1	1,2	-	-	-	-	-	-	-	-	2,4	0,7
	контрольна, n=17	-	-	97,0	1,2	-	-	-	-	-	-	-	-	2,4	0,9
Після лікування	основна, n=59	96,1	1,3	104,1	2,1	98,0	1,5	18,5	0,6	59,9	0,5	21,6	0,8	1,2	0,3
	контрольна, n=17	-	-	99,6	1,1	-	-	-	-	-	-	-	-	1,9	0,5
Середнє значення (ІТО АМНУ)	108,1	2,3	81,0±	2,0	112,7	3,2	25,1	0,06	47,4	0,03	27,4	0,03	0,89	0,01

Примітки: L₁ - екстремум переднього поштовху, % від ваги досліджуваного; L₂ - екстремум средньостояння, % від ваги досліджуваного; L₃ - екстремум заднього поштовху, % від ваги досліджуваного; t₁ - час переднього поштовху, % від загального часу опори; t₂ - час средньостояння, % від загального часу опори; t₃ - час заднього поштовху, % від загального часу опори; t _заг - загальний час опори, с; - результат неможливо визначити

Крива графіка вертикальної складової опорних реакцій (рис. 2) в основній групі досліджених хворих на РА після ендопротезування колінного суглоба та реабілітаційних заходів має вигляд наближений до типової двогорбої кривої, характерної для норми, але її не досягає.

Така крива опорних реакцій, де має місце згладженість горбів максимумів, свідчить про повільне наступання як на опору, так і відштовхування, а збільшення міжпоштовхових характеристик опори - про найбільше навантаження на кінцівку. У хворих на РА з ураженням колінного суглоба за рахунок контрактур у суглобах нижніх кінцівок опора здійснюється тільки переднім відділом стопи (тобто відсутній перекат стопи). Значно збільшено загальний час опори - опора здійснюється статично. Хода хворих носить статичний «щадний» характер. Через 3 місяці після ендопротезування колінного суглоба у контрольній групі хворих на РА при ходьбі зберігається відсутність переднього та заднього поштовхів, відмічається незначне збільшення силових навантажень і скорочення загального часу опори. Хода хворих залишається статичною.

Рис. 2. Динаміка змін характеру вертикальної складової опорних реакцій хворих на РА в процесі реабілітації: L₁ - екстремум переднього поштовху, % від ваги досліджуваного; L₂ - екстремум средньостояння, % від ваги досліджуваного; L₃ - екстремум заднього поштовху, % від ваги досліджуваного; t заг. - загальний час перекату стопи у нормі (в одноопорний період), с; t заг. (I) - до початку ФР; t заг. (II) - через 3 місяці (основна група); t заг. (III) - через 3 місяці (контрольна група); Р - вага тіла.

В основній же групі після ендопротезування колінного суглоба через 3 місяці при ходьбі відмічається незначне навантаження на задній та передній відділи стопи, є елемент перекату, скорочується загальний час опори, тобто хода хворих наближається до динамічного типу. Про те, що хода все ще залишається статичною, свідчать дуже занижені показники сили переднього та заднього поштовхів при одночасному збільшенні сили міжпоштовхового періоду та наявність локальних мінімумів у цей період. Зведеність фронтів максимумів переднього та заднього поштовхів свідчать, що при ходьбі у цих хворих має місце суттєве порушення рухливості у кульшових та гомілковостопних суглобах.

У шостому розділі «Аналіз і узагальнення результатів дослідження» охарактеризовано повноту отриманих результатів дослідження. В ході роботи отримано три групи даних: що підтверджують, доповнюють та абсолютно нові дані з проблеми дослідження.

Результати дослідження підтверджують дані про позитивний вплив засобів фізичної реабілітації на організм хворих із порушеннями ОРА (А. Н. Бєлова, 2000; О. А Бур'янов, 2007; Г. В. Гайко, 2008).

Такими що доповнюють є дані про особливості функціонального стану хворих на РА з конкордатним положеннями нижніх кінцівок (М. В. Полулях, 2006; Р. В. Андрухова, 2007; С. І. Герасименко, 2009), а також дані багатьох авторів, що характеризують особливості застосування засобів і методів фізичної реабілітації у хворих із захворюваннями ОРА після заміни колінного суглоба (М. Б. Цыкунов, 2003; І. М. Зазірний 2005; С. І. Герасименко, 2009). До нових даних належать: обґрунтування і розробка програми фізичної реабілітації хворих на РА після ендопротезування колінного суглоба, яка спрямована на відновлення рухливості в суглобах нижньої кінцівки та хребта на стаціонарному й амбулаторному етапі, підібрані засоби, що підвищують опороздатність, функцію пересування з додатковою опорою, сприяють виробленню навички правильної ходьби, покращують якість життя, сприяють соціальній адаптації.

Висновки

1. Аналіз науково-медичної літератури свідчить про те, що питання фізичної реабілітації хворих на ревматоїдний артрит (РА) після ендопротезування колінного суглоба маловивчені та відноситься до актуальних проблем медичної реабілітації.

Підготовка хворого до оперативного втручання та ведення в післяопераційному періоді не знаходять дотепер належного відображення; на разі не створено комплексної програми фізичної реабілітації хворих після ендопротезування колінного суглоба, яка б дозволила покращити їх відновлення, скоротити термін перебування в стаціонарі, прискорити соціальну адаптацію хворих.

2. До факторів, що знижують якість життя хворих на РА, відносяться: зменшення амплітуди рухів, формування конкордатних положень, зниження сили м'язів ніг і тулуба, больові відчуття, втрата здатності до самостійного пересування.

При РА мають місце наявні клінічні та функціональні ознаки тяжкого ураження суглобів нижніх кінцівок: гіпотрофію м'язів ураженої кінцівки мають 91,6 % та виражений лордоз 100 %, порушення нормального рухового стереотипу 100 % хворих. Середній обсяг рухів суглобів ураженої кінцівки значно обмежений. Достовірно підтверджено значне (р<0,05) зниження функції згинання (на 61,5 %), розгинання (на 13,5 %) в колінному суглобі та згинання (на 58,3 %) і внутрішньої ротації (на 33,3 %) у кульшовому суглобі, зниження згинання стопи (на 44,4 %). Мають тенденції до зниження (р<0,1) внутрішня ротація в колінному суглобі (13,8 %), розгинання (13,8 %) та зовнішня ротація у кульшовому суглобі. Постава хворих, хода і характер пересування багато в чому залежать від ступеня збереженої амплітуди рухів у суглобах, та наявності контрактур.

3. Виходячи з основних клінічних проявів хвороби та з урахуванням недостатності функції суглобів розроблена комплексна програма фізичної реабілітації, основними засобами якої є: лікувальна гімнастика, лікування положенням, механотерапія, масаж, міостимуляція, міостимуляція в русі, магнітоквантова терапія. Кількісно-якісний склад засобів та методів реабілітації змінюється в залежності від етапу, періоду та стану хворого. При необхідності здійснюється ортезування кінцівок та корекція довжини ніг. Програма включає стаціонарний етап, який містить передопераційний, ранній післяопераційний та пізній післяопераційний періоди, та амбулаторний етап.

4. Застосування запропонованої програми фізичної реабілітації у стаціонарі забезпечує підвищення у три рази (р< 0,05) функціонально-рухової активності в основній групі (з 6 балів до 25 балів) в порівнянні з контрольною (з 6 балів до 12 балів). В подальшому процесі реабілітації за ФРА основна група випереджає контрольну: через три місяці - на 10 балів (34 основна, 24 контрольна), через 6 місяців - на 5 балів (37 основна, 33 контрольна), а через рік - на 7 балів (37 основна, 30 контрольна).

5. Біль зменшується з 90 % до 30 % в основній групі, що в 1,5 разів краще, ніж в контрольній (р<0,05), а в контрольній лише з 90 % до 50 %. Через рік основна група випереджає контрольну вдвічі (7 % в контрольній і відповідно 3,5 % в основній) (р<0,05).

6. Змінюється характер болю - в основній групі відбувається трансформація гострого болю, який сягав 35,7 балів, у тупий нічний (50 %), а в контрольній залишається гострим і нічним у 20 %, відповідно у контрольній групі рівень дискомфорту вищий порівняно з основною майже у 2,5 рази (р<0,05).

7. Збільшується кут згинання в колінному суглобі: в основній групі на час виписки кут згинання в колінному суглобі збільшується на 16,2є (р<0,1), та ще на 0,2є за три подальші місяці, сягаючи 98,6є, при нормі для хворих після ендопротезування колінного суглоба 115-120є. У контрольній групі кут згинання збільшився лише на 6,9є (p<0,01) в порівнянні з основною, а через три місяці ще на 5,1є, сягнувши 93,6є. Подібне співвідношення між групами характерне для кульшового і гомілковостопного суглобів. Дефіцит розгинання в суглобах нижньої кінцівки в основній групі зменшився у 5 разів, а контрольній групі - в 3 рази (р<0,05).

В основній групі за даними динамометрії сила м'язів зростає удвічі швидше (64,9-79,2 Н, ніж у контрольній (65,0-71,2 Н), (р<0,05).

8. Довжина кроку в основній групі перевищує показники контрольної на 12см (29 %), (р<0,05), а довжина пройденого шляху в основній групі зростає у 2,5 рази, відповідно в контрольній в 2,2, тобто різниця складає 30,7 % (р<0,05).

9. Скорочується загальний час опори, за даними опорних реакцій в одноопорний період: в основній групі цей показник у 2,4 рази краще, ніж у контрольній (р< 0,05), - намітився перекат стопи. З'явилось навантаження на передній відділ стопи, зросли силові характеристики опори, крива графіка вертикальної складової має вигляд, наближений до типової двогорбої кривої, наближеної до норми; характер ходьби стає більш динамічним.

Запропонована програма дає можливість хворим максимально використовувати ендопротез колінного суглоба у повсякденні, що знайшло своє відображення у вірогідному покращені якості їх життя.

Перспективи подальших досліджень пов'язані з розробкою науково-обгрунтованої програми фізичної реабілітації хворих, яким була виконана операція ендопротезування кульшового та колінного суглобів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Основні наукові і прикладні результати роботи опубліковано в спеціалізованих наукових виданнях, затверджених ВАК України.

1. Реабилитация при эндопротезировании коленного сустава / С. И. Герасименко, М. В. Полулях, И. В. Рой, А. Н. Бабко, И. В. Гужевский, В. Н. Громадский, Т. В. Заморский, В. П. Черняк ; под общ. ред. С. И. Герасименко. - К. : Геркон, 2006. - 71 c. (Особистий внесок автора - складання комплексів з лікувальної фізкультури та визначення їх впливу на відновлення сили розгиначів стегна).

2. Эндопротезирование коленного сустава / С. И. Герасименко, М. В. Полулях, И. В. Рой, А. Н. Бабко, И. В. Гужевский, В. Н. Громадский, Т. В. Заморский, В. П. Черняк ; под общ. ред. С. И. Герасименко. - К. : Геркон, 2006. - 56 c. (Особистий внесок автора - складання комплексів з лікувальної фізкультури та визначення їх впливу на відновлення сили розгиначів стегна).

3. Заморський Т. В. Фізична реабілітація хворих на ревматоїдний артрит після ендопротезування колінного суглоба / Т. В. Заморський // Молода спортивна наука України. - Львів, 2006. - Т. 4. - Вип. 10, кн. 2. - С. 54-59.

4. Заморський Т. В. Динаміка рухових та силових характеристик після ендопротезування колінного суглобу у хворих на ревматоїдний артрит під впливом програми фізичної реабілітації / Заморський Т. В. // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2006. - №2. - С. 40-45.

5. Заморський Т. В. Причини деформацій нижньої кінцівки у хворих на ревматоїдний артрит та зміни динамічних характеристик ходи після ендопротезування колінного суглоба під впливом фізичної реабілітації / Т. В. Заморський // Молода спортивна наука України. - Львів, 2007. - Т. 2. - Вип. 11.- С. 148-154.

6. Програма фізичної реабілітації хворих на ревматоїдний артрит при ендопротезуванні колінного суглоба / М. В. Полулях, С.І. Герасименко, І. В. Рой, Т. В. Заморський, І. А. Лазарев, В. П. Черняк // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2007. - № 3. - С. 106-110. (Особистий внесок автора - розробка програм фізичної реабілітації та їх вплив на фізичний стан пацієнтів).

7. Заморський Т.В. Вплив фізичної реабілітації на рухові показники у хворих на ревматоїдний артрит після ендопротезування колінного суглоба/ Т.В. Заморський, Л.О. Драч, Т.Є. Русанова // Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю „Хірургічне лікування, медична реабілітація, фізіотерапія при переломах кісток та захворюваннях суглобів” (К.-Маньківка, 10-11 квітня 2008 р.). - К. - Маньківка, 2008. - С. 57-58. (Особистий внесок автора - визначення механізму формування конкордатних положень).

Анотації

Заморський Т. В. Фізична реабілітація хворих на ревматоїдний артрит після ендопротезування колінного суглоба. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.03 - Фізична реабілітація. -Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2011.

У роботі висвітлено й науково обґрунтовано комплексну програму фізичної реабілітації для хворих на ревматоїдний артрит після ендопротезування колінного суглоба, що спрямована на відновлення рухливості в суглобах нижньої кінцівки, покращення стереотипу ходи, відновлення сили м'язів, зменшення болю, покращення якості життя.

Уперше визначено особливості змісту і спрямованості програми фізичної реабілітації хворих на ревматоїдний артрит після ендопротезування колінного суглоба, підібрані адекватні засоби і методи фізичної реабілітації, що покращують опороздатність оперованої кінцівки, покращують динамічні показники ходи, якість життя та сприяють соціальній адаптації хворих.

Отримано дані про усунення конкордатних положень у хвори на ревматоїдний артрит після ендопротезування колінного суглоба під впливом програми фізичної реабілітації.

Ключові слова: фізична реабілітація, ревматоїдний артрит, колінний суглоб, ендопротезування.

Заморский Т. В. Физическая реабилитация больных ревматоидным артритом после эндопртезирования коленного сустава. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.03 - Физическая реабилитация. -Национальный университет физического воспитания и спорта Украины, Киев, 2011.

Диссертация посвящена вопросам физической реабилитации больных ревматоидным артритом после эндопротезирования коленного сустава.

У больных РА имели место клинические и функциональные признаки тяжелого поражения суставов нижних конечностей. Болевой синдром в суставах нижней конечности отмечали в 100 % случаев. Качество жизни было снижено на 50 %. Уровень боли по ВАШ достигал 60-90 %. Гипотрофию мышц пораженной конечности имели 91,6 % больных. Средний объем движений суставов пораженной конечности был значительно ограничен. Исходя из основных клинических проявлений болезни и с учетом недостаточности функции суставов, была предложена комплексная программа физической реабилитации. Основными средствами программы физической реабилитации были: лечебная гимнастика, лечение положением, механотерапия, массаж, миостимуляция, миостимуляция в движении, магнитоквантовая терапия. Программа включает стационарный и амбулаторный этапы. Стационарный этап включает предоперационный, ранний послеоперационный и поздний послеоперационный периоды.

За время пребывания в стационаре в результате применения предложенной программы физической реабилитации выросло качество жизни: функционально-двигательная активность (ФРА) повысилась в три раза (р< 0,05) в основной группе (с 6-7 баллов до 25 баллов) по сравнению с контрольной (с 6-7 баллов до 12 баллов). Боль уменьшалась с 90 % до 30 % в основной группе (что в 1,5 раза лучше, чем в контрольной (р< 0,05). По данным гониометрии, в основной группе на время выписки угол сгибания в коленном суставе увеличился на 16,2^о (р<0,1). В контрольной группе угол сгибания увеличился лишь на 6,9^о (p<0,01) по сравнению с основной. Дефицит разгибания в суставах нижней конечности в основной группе уменьшился в 4-5 раз, а контрольной группе - в 1-3 раза.
В основной группе, по данным динамометрии, сила мышц выросла на 1 % за сутки, то есть вдвое быстрее (64,9-79,2 Н), чем в контрольной (656,0-71,2 Н, р<0,05). Длина шага в основной группе превысила показатели контрольной на 12 см (29 %, р< 0,05). Длина пройденного пути в основной группе выросла в 2,5 раза, а в контрольной - в 2,2, (р< 0,05). По данным опорных реакций сократилось общее время опоры (одноопорный период) в основной группе (в 2,4 раза чем в контрольной, (р< 0,05)), наметился перекат стопы. Из вышеизложенного следует, что качество жизни в основной группе значительно выше, чем в контрольной.