Рекреаційно-туристичний паспорт Щорського району Чернігівської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чернігівський державний інститут економіки і управління

Кафедра туризму

Курсова робота

з дисципліни “Туристичні ресурси України”

на тему: Рекреаційно-туристичний паспорт Щорського району Чернігівської області

Робота виконана:

Комісаренко Світланою Сергіївною

студенткою групи Т-101

Науковий керівник:

Алєшугіна Наталія Олександрівна

к.е.н., доцент кафедри туризму

Чернігів, 2011

План

Вступ

1. Загальні відомості про район

2. Природні рекреаційно-туристичні ресурси Щорського району

2.1 Рельєф району як рекреаційний ресурс

2.2 Кліматичні рекреаційно-туристичні ресурси

2.3 Гідрологічні рекреаційно-туристичні ресурси

2.4 Біотичні рекреаційно-туристичні ресурси

3. Природно-антропогенні рекреаційно-туристичні ресурси

4. Історико-культурні рекреаційно-туристичні ресурси

4.1 Архітектурно-історичні рекреаційно-туристичні ресурси

4.1.1 Музеї

4.1.2 Церкви

4.1.3 Археологічні пам'ятки

4.1.4 Пам'ятники, монументи

4.2 Біосоціальні ресурси

4.3 Парарекреаційні ресурси

5. Аналіз екологічного стану території

5.1 Земельні ресурси

5.2 Водні ресурси

5.3 Атмосферне повітря

5.4 Рослинні ресурси

5.5 Рослинний світ

5.6 Відходи

5.7 Вплив факторів довкілля на здоров'я населення

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Сучасний розвиток туризму, його перетворення в суспільно значущий феномен обумовлює особливу актуальність проблем ефективної організації туристичної діяльності та використання туристичних ресурсів.

Основи туристської політики закладені в міжнародних документах: Резолюції Римської конференції ООН по міжнародному туризму та подорожам; Манільській декларації відносно світового туризму; Хартії туризму та Кодексі туриста та інших міжнародних правових актах.

Принципами міжнародної туристської політики в своїй діяльності керується й Україна. Пріоритетні напрямки розвитку туризму визначені в Державній програмі розвитку туризму в Україні на 2002-2010 роки:

Ш Оптимальне використання природних переваг географічного положення окремих регіонів та центрів за рахунок проведення ефективної транзитної політики;

Ш Охорона й відновлення національного природного та історико-культурного спадку, дотримання науково обґрунтованих норм ємності рекреаційних туристських територій, реконструкція та упорядкування туристських об'єктів, збільшення привабливості національних та культурних визначних пам'яток за рахунок цілеспрямованої пропаганди;

Ш Оптимізація структури внутрішнього попиту шляхом розробки спеціалізованих програм розвитку транзитного, екологічного, етнічного, мисливського, спортивного, сільського, релігійного та інших видів туризму.

Стратегічна ціль розвитку туризму в Україні полягає:

Ш У створенні конкурентоспроможного на внутрішньому та світовому ринках національного туристичного продукту, здатного задовольнити потреби населення України;

Ш Розширення внутрішнього туризму й постійного росту в'їзного туризму;

Ш У забезпеченні на цій основі комплексного розвитку туристичних центрів та курортних територій;

Ш У збереженні і відновленні природного середовища та історико-культурного спадку.

Регіональна туристична політика здійснюється в контексті загальної національної політики й у максимальній мірі враховує специфіку туристського попиту й пропозиції, своєчасний рівень розвитку туризму в регіонах і окремих центрах.

Основними її цілями є створення конкурентоспроможного туристського продукту на основі збереження та використання привабливих елементів місцевого природного й історико-культурного спадку, а також збільшення соціально-економічного ефекту від розвитку рекреаційно-туристської діяльності.

Щорський район був і є одним із улюбленіших місць для відпочинку туристів із сусідніх країн: Росії та Білорусі. Тому особливо важливо визначення особливостей туристичних ресурсів цього регіону та можливостей їх подальшого використання.

Виходячи із вищесказаного, було визначено основну мету даної курсової роботи - дослідження та аналіз туристських ресурсів Щорського району Чернігівської області, а також виявлення можливостей їх раціонального використання.

Предметом дослідження є оцінка ресурсно-рекреаційних властивостей основних компонентів природного та соціально-культурного середовища Щорського району для потреб підвищення ефективності їх використання в рекреаційно-туристичній діяльності.

Об'єктом дослідження є сукупність природних, природно-антропогенних та соціально-історичних рекреаційних ресурсів Щорського району.

Завдання роботи:

1. Охарактеризувати туристичний потенціал Щорського району.

2. Дослідити особливості природних ресурсів.

3. Дослідити природно-антропогенні ресурси району.

4. Визначити особливості соціально-історичних рекреаційних ресурсів Щорського району.

У даній роботі я використала дані з таких наук, як географія, геологія, кліматологія, гідрологія, культурологія, біологія, екологія та інші.

Методами дослідження є аналіз вихідних і узагальнення отриманих даних.

1. Загальні відомості про район

Щорський район розташований на півночі Чернігівської області. Межує з Корюківським, Менським, Городнянським районами Чернігівської області та Климовським районом Брянської області Росії. Відстань до обласного центру залізницею - 249 км, автомобільними шляхами - 72 км. Територія 1283 кв. км. Населених пунктів - 58, у тому числі місто - 1, сіл - 57.

Щорський район веде свій літопис з далеких часів. Процвітав він за Київської Русі, зазнавав набігів кочових племен, які несли на своїх списах розорення, грабіж, пожежі. Протягом декількох століть за право володіти Чернігово-Сіверщиною воювали між собою Литва, Польща, Московська держава. За століття свого існування у складі Чернігівщини, територія Щорського району входила до Городнянського та Сосницького повітів. Села відносились до Великощимельської, Новоборовицької, Староруднянської (Городнянський повіт) та Охрамієвицької і Синявської волостей (Сосницького повіту). Після утворення УРР 7 березня 1923 року Президія ВУЦВК прийняла постанову «Про новий адміністративно-територіальний поділ Чернігівщини». В ході проведення реформи було виділено Сновський район і Сновський округ. До Сновського району відійшли території 18 навколишніх сіл, а до Сновського округу - територія 11 районів (Городнянський, Добрянський, Корюківський, Менський, Охрамієвицький, Синявська, Сновський, Сосницький, Тупичівський, Холминський, Чорнотицький). Сновський округ проіснував до серпня 1925 року.

У березні 1923 року Сновськ як значний (за кількістю населення, станом розвитку промисловості, торгівлі) населений пункт був віднесений до категорії міст з населенням 7676 чоловік. Виділення Сновська як міста, окружного і районного центру відіграло позитивну роль у розвитку Щорського району. У 20-х роках ХХ ст. в промисловості Сновська провідну роль відігравало депо та залізнична станція, де працювала третина дорослого населення міста. Крім депо, у Сновську діяли 3 лісопильних заводи, майстерні протипожежного устаткування, торговельні підприємства. Всього - 37 державних і приватних підприємств. Житловий фонд міста складав 719 будинків. У селах району промисловість була представлена Петрівським винокурним заводом, Тихоновицьким лісозаводом, Новоборовицьким винокурним заводом. У 20-х роках у Сновську створюється перша народна лікарня на 35 ліжок (до цього обслуговуванням населення займався фельдшерсько-акушерський пункт). Працювали 3 лікарі та 17 медичних працівників. У 1924 році із закладів освіти та культури у Сновську було 3 школи: 2 трудових семилітніх та 1 залізнична, 1 лікнеп, 1 школа фабзавучу, яка була створена для підготовки кваліфікованих кадрів, робітників промислових підприємств, 1 бібліотека, 4 клуби, 2 театри. У кожному селі Сновського округу діяли неповні школи, а в Рогізках таких шкіл було 3. У Нових Боровичах діяла семирічна школа.

Протягом 30-х років ішов подальший розвиток Сновська як міста і райцентру. Відкривалися нові промислові підприємства: обозоремонтний і шкіряний заводи, артіль «Червоний тартак», ділянка лісосплаву, МТС та інші.

За 15 років існування Сновська як самостійної адміністративної одиниці змін зазнала соціально-культурна галузь. Збільшилась кількість медичних закладів (діяла районна і залізнична лікарні, поліклініка, дитяча консультація, санепідемстанція, тубдиспансер). Медперсонал міста налічував вже 15 лікарів і 49 медпрацівників. Збільшення кількості середнього медперсоналу стало можливим завдяки відкриттю в місті в 1936 році школи медсестер. Крім того, 1935 року була відкрита залізнично-технічна школа, яка готувала паровозних машиністів, інших спеціалістів середньої ланки для роботи в депо, інших залізничних службах. Збільшилась кількість вчителів, які викладали в 3-х середніх школах до 81, а кількість учнів становила 1920. Місто нараховувало 9 бібліотек з фондом більше 20 тис.. екземплярів. У 1939 році було відкрито музей. У 1935 році Постановою ЦВК м. Сновськ перейменовано в м. Щорс, а Сновський район - у Щорський. Подальший розвиток міста і району був перерваний у 1941 році початком Великої Вітчизняної війни. Щорський район було окуповано в кінці серпня - на початку вересня 1941 року і звільнено у вересні 1943. За два роки окупації та чотири роки Великої Вітчизняної війни Щорсівщина зазнала тяжких втрат та матеріальних збитків. 9959 чоловік воювали на фронтах, 4874 з них - загинуло. В Німеччину на примусові роботи вивезено 3429 жителів, за період окупації розстріляно 6596 чоловік мирного населення. Загалом вартість нанесених збитків району складала 476 мільйонів крб. Одразу після звільнення 27 вересня 1943 року міськвиконком прийняв рішення про мобілізацію всіх сил для відбудови. Протягом 1943-44 років у місті було відновлено роботу всіх життєзабезпечуючих підприємств: пекарні, водонапірної башти, електростанції, школи. Через місяць після звільнення відкрився рух через станцію Сновськ. Протягом 50-80 років ХХ ст. багато робилося по благоустрою міста та сіл району. Щорс поступово перетворився на ошатне поліське містечко, славне своїми людьми та досягненнями. За 85 років свого існування Щорс і Щорський район жодного разу не втрачали своєї самостійності. [2, с.2-3]

2. Природні рекреаційно-туристичні ресурси Щорського району

2.1 Рельєф району як рекреаційно-туристичний ресурс

Щорський район розташований в межах Чернігівського Полісся, яке є низовинною моренно-зандровою рівниною з переважаючими висотами 100-150 м над рівнем моря. В Щорському районі моренні і моренно-зандрові форми рельєфу представлені лише в північно-західній та південній крайніх частинах. Зандрові форми рельєфу зустрічаються в західній частині району. Взагалі ж майже вся територія району є акумулятивною рівниною - це низька заплава річки Снов, заплави дрібних річок та перша-третя надзаплавні тераси на схід від Снові. Слід відмітити, що територія Шорського району досить заболочена, особливо північна його частина (заплава Снові). Крім того, мають значне поширення мікрозападини, які переважно перезволожені або також заболочені. В заплавах річок внаслідок випасання худоби формується своєрідний мікрорельєф - вибоїни, мікрозападини тощо. [3 с. 3-4]

2.2 Кліматичні рекреаційно-туристичні ресурси

Щорський район розташований у північному помірному тепловому поясі і має помірно-континентальний клімат з теплим і вологим літом і м'якою хмарною зимою. Клімат району залежить від основних кліматоутворюючих факторів: сонячної радіації, атмосферної циркуляції, форм рельєфу, лісистості, заболоченості, які впливають на формування місцевих мікрокліматичних відмін. Середня температура січня -6...-8°С, середня температура липня +18...+20°С. Середньорічна кількість опадів - 400-580 мм/рік, більша їх частина випадає влітку. Висота снігового покриву складає 8-20 см. Стійкий сніговий покрив встановлюється з середини грудня і тримається до початку березня. Тривалість безморозного періоду - 160-165 днів. Цікавими є такі дані: з 1945 р. найлютіший мороз (-37°С) припав на 1964 рік, найспекотніше було влітку 1951 (+36,8°С) та 2002 років (+37,1^СС). Своєрідні аномалії фіксувалися в січні 1991 і 1993 років (+8°С), в лютому 1989-го (+12°С) та 1990 р. (+14°СУ А ось у липні 1976-го погода стояла фактично осіння (лише +4 ^оС). Найбільше снігу випало у 1967 та 1988 роках - 49 см, найсильніший вітер пронісся над районом під час буревію в 1996 р. (35 м/сек.). 2005 рік, на думку метеорологів, видався на диво аномальним. По-перше, 8 серпня, під час зливи, випало 84 мм опадів. Нічого подібного раніше не було. І це при тому, що вже 50 мм прирівнюється до стихійного явища. По-друге, у листопаді 7 днів поспіль стояв густий туман. І, по-третє, восени майже протягом двох місяців на землю не впало практично жодного міліметра опадів. [3, с.4]

2.3 Гідрологічні рекреаційно-туристичні ресурси

В Щорському районі налічується 17 річок загальною довжиною 243 км, 85 водойм, площа водного дзеркала складає 295,6 га, периметр 159,2 км. Найбільшою річкою, що протікає в межах району, є Снов, довжина якої 253 км, також Смячка, Єлінка та інші більш дрібні річки. Загальна площа прибережних захисних смуг в межах земель виробничого значення складає 4298,9 га. Важливе значення для району мають підземні води - відносяться до Дніпровсько-Донецького артезіанського району. Прісні води залягають на глибині 500-600 м.

Загальна довжина річок Щорського району складає 243 км, вони відносяться до басейнів річок Десна і Снов - рівнинного типу, переважно снігового живлення. Помітне місце в їх живленні займають ґрунтові води.

Характерним для режиму річок району є яскраво виражена повінь. Внаслідок зменшення кількості опадів та ґрунтових вод у серпні-вересні річки сильно міліють, менші водотоки і верхів'я деяких річок пересихають.

Незаросла та незаболочена територія басейнів річок зайнята кормовими угіддями та орною землею. Береги в основному зарослі, ерозії не зазнають. Більшість ставків знаходиться у задовільному стані.

Загальна протяжність струмків і тимчасових водостоків у районі складає 138,7 км. Вони протікають в основному по низьким місцям, зайнятим кормовими угіддями, болотами. Більша частина струмків в літній час пересихають.

У долині р. Ількуча є 2 ставка загальною довжиною 1,8 км, які використовуються для риборозведення, на руслі р. Тихонка - 1 ставок для риборозведення, на р. Мена - 2 ставка довжиною 0,4 км та на річці без назви - 2 ставка комплексного використання.

Площа осушувальних систем, розташованих в басейні річки Снов складає 24615 га. Всього збудовано і експлуатується 32 осушувальні системи. Крім того, існуюча в районі селища Седнів ГЕС, створює підпір води 2,5 м, що теж сприятливо позначається на водному режимі вищерозташованих заплавних угідь.

Таблиця 1. Гідрографічна сітка Щорського району

Назва річки	Притока якої річки і яка	Впад. На відстані (км) від її гирла	Площа Водозбору (км2)	Заг. Довжина (км), в т. ч. у Щорському р-ні	Має притоки їх заг. Довж. (км)	Падіння Річки (м/км)	Лісистість басейну %
Снов	Десни (права)	223	8705	253 / 65,6	19 / 306,9	0,3	18
Бреч	Снові(ліва)	63	439	50 / 15	2 / 6,2	0,8	20
Цата	Снові	122	990	28 / 6,6	1 / 6,1	0,4	20
Жоведь	Цати (права)	5,1	52,2	14 / 6,1	--	2	36,3
Тятива	Снові (права)	11	302	32 / 6,5	--	1,2	2,2
Костище	Снові(права)	108	86,1	16 / 6,6	2 / 1,7	1,7	3,9
Турчанка	Снові(ліва)	94	446	39 / 21,6	3 / 17,1	1	31,4
Ількуча	Снові(ліва)	86	183	33 / 21,4	4 / 13,7	0,3	63,6
Березівка	Турчанки(ліва)	18	88,5	14 / 2,2	--	0,9	50
Тихонка	Турчанки(права)	12	35,1	12 / 4	--	0,3
Струга	Турчанки(права)	8,5	29	10,9	--	0,2
Кучинівка	Снові(ліва)	51	103	15,6	2 / 10,1	1,3	48
Смяч	Снові(права)	58	585	47 / 15,5	2 / 12,7	0,91	13,7
Єлінка	Снові(ліва)	122	28,2	17 / 9,2	--	0,1	1
Мена	Десни(права)	312	775	70 / 5,2	--	0,4	5,5
Без назви	Снові(права)	77	48,7	18,5 / 18,5	--	0,2
Без назви	Смячі(права)	17	50	15 / 8,5	--	1	2,4

Примітка. Складено за джерелом [4]

Таблиця 2

Заболоченість басейну, %	Долина: ширина Глибина (км/м)	Заплава: ширина Глибина (км/м)	Русло: ширина, глибина (км/м)	Швидкість Течії (м/сек.)
21	6	2000 м. Заболочена,рівна, двобічна	40 м. Звивисте, чітко виражене	0,2
14	2,5 / 10	1500 м. Двобічна,добре виражена	5 м.Спрямлене
19	6 / 15	1600 м.Двобічна, різна	5 / 1 Звивисте
6,7	2,5 / 15	400 м. Двостороння,частково заболочена	5 м.
10,3	4,5 / 35	300 м.Заболочена	3-5 / 1 Звивисте, нерозгалужене	0,2
10	3 / 25	300 м. Кормові угіддя, чагарник	5 / 0,7Спрямлене	0,2
35,2	2 / 10	300 м.Двостороння, рівна	5 / 2Спрямлене
13,8		500 м.Двостороння, рівна	3 м.Спрямлене
14,8	3 / 10	400 м.Двобічна, рівна	5 м.Спрямлене
		190 м.Двобічна, різна	Спрямлене
		500 м.Двобічна, рівна	4 / 1Спрямлене
22,1	4 / 10	2000 м. Двобічна,рівна, осушення	4 м. Спрямлене,чітко виражене
24,4	1,5 / 20	1500 м. Двобічна,частково заболочена	15 м.Звивисте	0,5
74	3 / 115	3000 м.Є заплавою річки Снов	5 м. Звивисте,дно замулене
20,3	5 / 20	800 м.Заболочена	8-10 / 3 Звивисте, не всюди чітко спостеріг.
		300 м.Двобічна	3 м.Спрямлене
3	1,5 / 10	300 м. Двобічна,частково заболочена	5 м.Спрямлене	0,3

Примітка. Складено за джерелом [4]

Завдяки розгалуженій річковій мережі у Щорському районі можливий розвиток водного туризму. Можна подорожувати на байдарках по річці Снов(від с. Піщанка до Седнєва Чернігівського району).

2.4 Біотичні рекреаційно-туристичні ресурси

Рослинність. Щорський район розташований у зоні мішаних лісів. З деревних порід переважають сосна, дуб, береза, осика, вільха, тополя, з інших зустрічаються липа, клен, ясен, На території району переважають соснові ліси (північна частина району) з незначною домішкою берези, дуба. Південну частину району займають переважно дубово-соснові та широколистяно-соснові ліси. Нижні яруси лісів займають чагарники та багаторічні трав'янисті рослини - ліщина, шипшина, калина, малина, чорниці та інші. Заплави річок зайняті чорновільховими лісами, різнотравно-злаковими луками, болотні масиви - трав'яною рослинністю: осока, очерет, рогоза, ситник тощо.

Тваринний світ Щорського району досить багатий та різноманітний: лисиця, кабан, заєць-русак, бобер, куниця, інколи зустрічається лось. З птахів поширені синиці, сойки, солов'ї, граки, очеретянки та багато інших; у лісах зустрічаються птахи північних лісів - тетерук. На водоймах гніздяться качки, дупелі. Під час весняних та осінніх перельотів зупиняються качки, гуси та інші водоплавні птахи. З плазунів поширені змії, ящірки, черепахи. Найбільш поширеними в річках Щорсівщини є плітка, карась, лин, щука, окунь, лящ, сом. [3, с. 5]

Таблиця 3. Чисельність деяких тварин на території Щорського району в 2009 р. (дані УТМР)

Назва	Кількість	Назва	Кількість	Назва	Кількість
лось	10	куниця	105	куропатка	153
кабан	43	норка	20	качки (всі) види)	13384
косуля	53	видра	16	лисуха	1404
заєць	1756	тхір	22	тетерев	81

Примітка. Складено за джерелом [4]

Природні рекреаційно-туристичні ресурси Щорського району є сприятливими для розвитку тут пішохідного, велосипедного, водного туризму.

3. Природно-антропогенні рекреаційно-туристичні ресурси

Природно-заповідний фонд Щорського району нараховує 31 об'єкт загальною площею 10812,7 га, або 8,48% загальної площі району, із них - два об'єкти загальнодержавного значення. Найбільша кількість в Щорському районі серед об'єктів ПЗФ належить гідрологічним заказникам, їх в районі 28. Найбільшим гідрологічним заказником на території району є „Снов" (його площа 7486 га), який охороняє болотні масиви в заплаві річки Снов. Ботанічні заказники: „Вершини'' (661 га) та „Низківка" (423 га), „Боровицька дача" (293 га). Заповідні урочища: „Щорський ліс" та „Єлінський ліс" - в них охороняються типові для Полісся лісові ландшафти. На території Щорського району три пам'ятки природи. В Новоборовицькому лісництві на площі 1,2 га охороняється 17 дубів природного походження, вік яких 250-300 років. Другою пам'яткою природи є „Гальський мох", метою оголошення якого є збереження рідкісного для Лівобережного Полісся сфагнового болота. „Мостки" є показовою ділянкою чистих ялинових насаджень.

Перелік територій та об'єктів природно-заповідного фонду Щорського району

1. „Болото „Мох” - гідрологічний заказник загальнодержавного значення

2. „Болото „Гальський мох” - гідрологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення

3. „Боровицька дача” - ботанічний заказник місцевого значення

4. „Вершини” - ботанічний заказник місцевого значення

5. „Низківка” - ботанічний заказник місцевого значення

6. „Білаші” - гідрологічний заказник місцевого значення

7. „Білобережське” - гідрологічний заказник місцевого значення

8. „Борки” - гідрологічний заказник місцевого значення

9. „Боровське” - гідрологічний заказник місцевого значення

10. „Борсук”- гідрологічний заказник місцевого значення

11. „Буханицьке” - гідрологічний заказник місцевого значення

12. „Велике” - гідрологічний заказник місцевого значення

13. „Городок” - гідрологічний заказник місцевого значення

14. „Гута” - гідрологічний заказник місцевого значення

15. „Займище” - гідрологічний заказник місцевого значення

16. „Калюжа” - гідрологічний заказник місцевого значення

17. „Капбунове” - гідрологічний заказник місцевого значення

18. „Мелащенкове” - гідрологічний заказник місцевого значення

19. „Мохове” - гідрологічний заказник місцевого значення

20. „Мошки” - гідрологічний заказник місцевого значення

21. „Парня” - гідрологічний заказник місцевого значення

22. „П'ятницьке” - гідрологічний заказник місцевого значення

23. „Снов” - гідрологічний заказник місцевого значення

24. „Стариця” - гідрологічний заказник місцевого значення

25. „Стариця-2” - гідрологічний заказник місцевого значення

26. „Ступак” - гідрологічний заказник місцевого значення

27. „Турчанка” - гідрологічний заказник місцевого значення

28. „Мостки” - ботанічна пам'ятка природи місцевого значення

29. „Новоборовицька група дерев довгожителів” - ботанічна пам'ятка природи місцевого значення

30. „Єлінський ліс” - заповідне урочище

31. „Щорський ліс” - заповідне урочище.

Щорський район достатньо забезпечений природно-антропогенними ресурсами, які сприяють тут розвитку зеленого туризму.

4. Історико-культурні рекреаційно-туристичні ресурси

4.1 Архітектурно-історичні рекреаційно-туристичні ресурси

4.1.1 Музеї

Щорський історико-меморіальний музей М.О. Щорса. Щорський історичний музей відкрито 1939 р., як меморіальний музей М.О. Щорса. В 1961 році було відкрите приміщення історичного відділу. Музей складається з двох відділів: історичного та меморіального будинку М.О. Щорса. Розміщений у буд. №45 на вул. Щорса, де народився й провів дитячі та юнацькі роки герой громадянської війни на Україні

Меморіальний відділ розміщується в будинку, де народився і провів дитячі роки Микола Олександрович Щорс. Будинок збудовано в 1894 році, складається з трьох кімнат, їдальні і кухні. В кімнатах розміщена експозиція, що розповідає про дитячі та юнацькі роки М.О. Щорса. Документи, представлені в експозиції, є свідками успішної і трагічної кар`єри молодого М. Щорса. туристичний ресурс регіон щорськ

Історичний відділ складається з трьох залів, які розповідають відвідувачам про історію нашого краю. В першому залі музею представлена експозиція, що розповідає про перші поселення людини на території нашого краю, про народні промисли і ремесла, етнографічні особливості нашої місцевості. Окрасою експозиції є колекція рушників, зібраних в селах Щорського району.

Археологічні знахідки: предмети праці, залишки прадавніх тварин, керамічних та скляних виробів, козацьких люльок, залізних виробів, виготовлених на середньовічних руднях, історико - побутові речі кінця 19 початку 20 ст., регіональний костюм беззаперечно будуть цікавими для відвідувачів музею, допоможуть відтворити картини минулих історичних епох краю.

Другий зал історичного відділу музею, його фото та документальні експонати, побутові речі, художнє оформлення розповідають відвідувачам про період національно-визвольної боротьби 1917--1919 рр. в Україні, події цього періоду, пов'язані з постаттю М.О. Щорса.

Про історію міста Щорс розповідає експозиція третього залу історичного відділу. Його засновником (за легендою), більше 140 років тому, став смоленський селянин Іван Корж, який в 60-х роках 19 сторіччя заснував хутір Коржівка, згодом невеликий хутір, дякуючи будівництву залізниці і залізничного депо, перетворився на робітниче містечко, яке, за назвою річки, назвали Сновськ, у 1935 році, перейменували в м. Щорс. [15, с. 961-962]

Музейний комплекс партизанської слави “Лісоград”. Партизанський "Лісоград" в Єлінських лісах почав функціонувати 26 січня 1942 року. У цих лісах на початку 1942 р. базувався обласний партизанський загін під командуванням Олексія Федорова. До складу об'єднаного загону, яким командував Олексій Федоров, увійшло 5 партизанських загонів та окремі групи оточенців. На березень 1942 року загін налічував понад 900 чоловік. Табір дістав промовисту назву “Лісоград”, звідки народні месники виконували бойові завдання. У березні тут точилися жорстокі бої з карателями. Вдруге партизани, яких було майже три тисячі - уже обласне партизанське з'єднання, повернулися сюди із Брянських лісів і стояли тут узимку та навесні 1943 року. Звідси частини з'єднання на чолі з Олексієм Федоровим пішли у рейд на Правобережжя, а з іншої частини було створене нове партизанську з'єднання, яке очолив Микола Попудренко. За весь період війни партизани Чернігівщини знищили 32 тисячі ворожих солдатів та офіцерів, пустили під укіс 389 ешелонів, зірвали 43 залізничні мости, підбили 136 танків, 797 автомашин, збили 7 літаків, потопили 56 пароплавів та барж. Тут, у таборі, кипіло партизанське життя. Зокрема, діяв так званий «театр Лісограда», що під керівництвом актора Чернігівського театру Василя Хмурого давав вистави і концерти для партизанів і населення навколишніх сіл. Виходили газети, лунало закличне слово партизанського поета Степана Щуплика, автора збірки “Пісні Лісограда”.

На сьогодні відреставровано три партизанські землянки та побудовано дві нові. Всі вони підготовлені до музеєфікації, де у майбутньому планується розміщення музейної композиції. На території партизанського табору збудована партизанська піч, відтворено стару партизанську криницю та партизанські окопи. [13, с. 1-4]

Також у с. Клюси є музей Дружби Народів, експозиції якого мають історичну та культурну цінність. У м. Щорс на громадських засадах діє музей історії паровозного депо. Адже локомотивне депо - візитна картка та гордість Щорса. Щорське локомотивне депо єдине підприємство Південно - Західної залізниці, що здійснює ремонт паровозів і мало не єдине, що має діючі паровози першої половини минулого століття, які часто стають «героями» кінозйомок.

4.1.2 Церкви

Свято-Миколаївська Православна церква Московського патріархату. Ця дивовижна споруда була побудована у 1875 році у с. Петрівка замість дерев'яної (1796 р.) Будівництвом церкви займався пан Оболонський, двоповерховий палац якого знаходився на території сучасного крохмального заводу. На відбудівлі церкви працювало багато жителів села Петрівка і людей із навколишніх сіл. Будівництво церкви було завершене у 1896 році. Пан Оболонський склав дарчу грамоту і подарував цей храм людям. Були часи, коли церкву руйнували. Дзвони, які були чутні на відстані 15 км від села, поскидали, хотіли зруйнувати і саму церкву, але цегла не піддавалася руйнуванню. Тунель від каплички до церкви був завалений камінням і землею, і зараз до підвалу дістатися неможливо.

Свято-Миколаївська церква у с. Гірськ. У гетьманське правління у містечку Гірськ було 2 церкви на честь Благовіщення і Святого Миколая, потім залишилась тільки одна - на честь Святого Миколая (1840 р.). Нове приміщення гірської церкви Святого Миколая, висотою 25 м і 7-ма дзвонами, було збудоване ще в 1911 році. У 1935 році церкву закрили, у її приміщенні розмістився клуб. Після війни люди повернули у церкву ікони, які ховали, і почали ходити на служби. Зараз Українська православна Свято-Миколаївська церква одна з найбільших у районі.

Свято-Успенська церква у с. Нові Млини. Була збудована у 1906 році на місці храму Успіння Богородиці, перша письмова згадка про який датується 1881 роком. Для будівництва церкви було запрошено найкращих майстрів. Активну участь у будівництві мали й місцеві умільці. В знак цього на одній із стін записали їхні прізвища, одним із яких було Ковальчук Андрій, інші виявились зафарбованими. Цей запис знайшли при відродженні церкви у 1992 році.

Церква Різдва Богородиці у с. Рогізки. У 1893 році в селі Рогізки було побудовано дерев'яну церкву Різдва Богородиці. У 1964 році було зруйновано всю будівлю храму, залишився лише цоколь фундаменту. З відновленням незалежності України почалося духовне відродження народу у 1994 відбулося урочисте відкриття цегляного приміщення Храму Різдва Богородиці.

Свято-Миколаївська церква у м. Щорс. Православна Миколаївська церква була збудована у м. Сновськ близько 1910 року. Однак під час Великої Вітчизняної війни церква була зруйнована. У 2000 році жителі міста почали ініціювати питання про відкриття церкви у райцентрі. 21 липня 2002 року владика Амвросій провів освячення місця під церкву у центрі м. Щорс. Церква має складну конструкцію, хрестоподібна, з карнизами, арочними вікнами і дверними прорізами, під дахом - круглі вікна. Будівельні елементи надають їй привабливого вигляду. Висота будівлі - 35 м.

Миколаївська церква у с. Кучинівка. Церква була збудована у 1882 році. За свідченнями, пагорб, на якому збудовано церкву, створений штучно. Церква була висотою 40 м, з банями та дзвінницею. Вперше церкву закривали приблизно у 1939 році. В 1941 році церкву відкрили і настоятелем був посвячений Репех. У жовтні 1961 року церква була закрита, а в 1988 році на трійцю церква відкрилась. У церкві є кровоточаща ікона Божої Матері. При церкві функціонує недільна школа. [15, с. 6, с.10-21, с.33-34]

4.1.3 Археологічні пам'ятки

На території району виявлено 32 археологічні пам`ятки, які розповідають про історичні етапи розвитку людини і заселення краю, найвідоміші городища та курганні поховання періоду Київської Русі біля с. Гірськ, с. Смяч. Поблизу с. Клюси виявлені пізньо - палеолітична стоянка (40-20 тис. років до н.е.), три поселення епохи бронзи (5-2 тис. до н.е.), рудня (ХVІІ-ХVІІІ ст.); біля с. Тур'я - поселення епохи бронзи (2 тис. до н.е.) . У с. Петрівка знаходиться Городище В'юнище ( ранній залізний вік, раннє середньовіччя, Київська Русь), а в с. Хотуничі знайдено поселення Городок-2 (Сосницький варіант східно-тшинецької культури). [17]

4.1.4 Пам'ятники, монументи

Монумент слави робітникам Щорського локомотивного депо. Встановлено в м. Щорс на території локомотивного депо на честь робітників, що полягли на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941-1945 (вул. Артема). Споруджено на кошти, зароблені робітниками-залізничниками під час суботників та недільників, проведених у дні підготовки до відзначення 100-річчя від дня заснування депо (1873-1973). Монумент слави - прямокутний пілон (вис. 6 м). У верхній частині пілона - двобічний орден Вітчизняної війни й відлиті з бронзи «1941-1945 рр.». Над мармуровою плитою, на якій викарбувані 32 прізвища полеглих, відлиті з бронзи автомат ППШ, каска воїна, внизу - бронзова зірка з отвором для вогню Слави і лаврові вінки. В середній частині пілона - пам'ятні написи. Збудований робітниками депо під керівництвом автора монументу В.І. Кондрашовського, а також В.А. Левданського. Відкрито 1973. [15, с. 964]

У м. Щорс є 3 погруддя М.О.Щорса - поруч з будинком, в якому народився й провів дитячі та юнацькі роки легендарний комдив, біля будівлі районної адміністрації та на залізничному вокзалі. На центральній площі міста розташований пам'ятник В.І.Леніну.

У центральному парку м. Щорс знаходиться монумент пам'яті загиблих воїнів Великої Вітчизняної війни, а на території лісопарку є багато місць поховань загиблих у період 1941-1945 рр., серед них могили безіменних солдатів та партизанів, найвідомішою є могила юної підпільниці Ніни Сагайдак.

У м. Щорс також знаходиться пам'ятний знак Трудової Слави - трактор “Універсал”.

На території району є безліч інших монументів, серед яких пам'ятник “Скорботна мати” у с. Тур'я.

4.2 Біосоціальні ресурси

У м. Сновськ Городнянського повіту 25 травня 1895 року народився легендарний герой громадянської війни на Україні Микола Олександрович Щорс. У 1935 році містечко було перейменовано на його честь. Тут він провів свої дитячі і юнацькі роки, у 1909 році закінчив у Сновську церковнопарафіяльну школу. Зараз на Батьківщині Щорса діє музей, директором якого довгий час була його сестра - Ольга Олександрівна Щорс. Також у м. Щорс встановлена меморіальна дошка з мармуру на торцевій стіні будинку №45, де народився і провів дитячі та юнацькі роки полководець. У місті встановлено також два погруддя легендарного комдива.

У м. Щорс народився 10 січня 1907 року видатний диригент Натан Григорович Рахлін. У віці трьох з половиною років він почав грати на скрипці, а в чотири роки - в дитячому оркестрі, а в сім років почав працювати музикантом у місцевому кінотеатрі. Як наслідок, величезний талант Рахліна зробив його легендою серед музикантів. Він Лауреат 1-го Всесоюзного конкурсу диригентів (1938, 2-га премія), нагороджений державною премією СРСР, орденом Леніна, двома іншими орденами, а також медалями. На його честь названа музична школа у м. Щорс.

Тут же провів дитячі та юнацькі роки всесвітньо відомий письменник Анатолій Наумович Рибаков, автор романів “Кортик”, “Бронзовий птах”, ”Водії” ”Діти Арбату”. У 1978 році побачив світ його роман “Важкий пісок”, який розповідає про життя єврейської родини в 1910-1940-х роках в містечку Сновьк (а після 1935 року - Щорс), про трагедію Холокосту и мужність громадянського спротиву. У цьому романі Рибаков розповідає про власний родовід, ті випробування, що пережили його рідні, друзі та близькі. 29 травня 1976 року Анатолій Наумович приїжджав у Щорс для уточнення фактів. Цей роман було екранізовано, його зйомки переважно проходили у м. Щорс. Прем'єра відбулася 2008 року.

У м. Щорс 20 лютого 1926 року народилася відома письменниця та сценаристка Лідія Вакуловська, автор оповідання “Перший сніг”, повісті ”Толине літо”, ”Свій слід на землі”, “Сашка, моя знайома”, ”Путівка в Білу долину” та багатьох інших.

У с. Займище народився видатний фольклорист, лауреат обласних премій ім. Г.Верьовки, Б. Грінченка і премії Фонду культури, заслужений працівник культури України Василь Іванович Полевик. Діє самодіяльний народний фольклорний колектив "Спадщина" села Займище, заснований Василем Івановичем. На приміщенні Щорського районного будинку культури під час Першого обласного фольклорного фестивалю-конкурсу його імені було відкрито меморіальну дошку В.І. Полевику. [6, с. 5-6] Уродженцем Щорса є Леонід Большаков - письменник, історик літератури, директор Центру енциклопедичних проектів і професор Оренбурзького державного університету, академік Міжнародної академії гуманізації освіти, автор книг про Т. Шевченка, Л. Толстого, декабристах. Родом зі Щорського району також вчений Павло Бідуля, Яків Жданович, літературознавець Б.Коваленко, Олександр Миколайович Ужанков, доктор філологічних наук, кандидат культурології, теоретик та історик російської літератури та культури.

4.3 Парарекреаційні ресурси

Клюсівський Спасо-Преображенський монастир. Одним із найстародавніших був Клюсівський, розташований у глухому лісі між Цатою і Сновом. Відомі акти 1634 р. Криштофа Фаща, який подарував монастирю острови, уступний лист 1643 р., за яким Йосип Бороздна уступив для монастиря землю. Отже Клюсівський Спасо-Преображенський монастир існував тоді, коли північним краєм володіли московські царі, від яких він одержав наділ на своє існування. У 1681 р. ігуменом був Данило Туптало.

На прохання Андроницького Ігумена Дубинського гетьман Апостол згідно з універсалами Мазепи 1694 р. і Скоропадського 1709 та 1714 рр. затвердив за Клюсівським монастирем слобідку на куплених землях, млин та займище (тобто зайняту землю),подаровані Товстолісом. У 1785 р. при монастирі були три церкви: Преображенська, Троїцька та Іоана Предтечі; будинок ігумена та 6 дерев'яних келій. У цьому ж році монастир пограбували розбійники, які сокирами та булавами розбили ігуменські келії. Через розбиті вікна витягли скрині, погребні, малі скриночки, простий скляний посуд і забрали 215 крб.

Після закриття монастиря в 1786 р. він залишився напризволяще, доки у 1806 р. його перевезли до Нового Ропська. Іконостас придбали для Миколаївської церкви села Хоромного, але у 1853 р. він згорів разом з церквою.

Соціально-історичні ресурси Щорського району різноманітні і є привабливими для туристів. Вони сприяють розвитку паломницького, пізнавального, екскурсійного туризму.

5. Аналіз екологічного стану території

5.1 Земельні ресурси

Територія Щорського району складає 128293 га. З усіх земель, землі сільськогосподарського призначення складають 72330,2 га, що становить 56,4% від загальної кількості; землі лісового фонду - 40174,7 га, водний фонд - 1583,1 га, землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення - 11311,1 га.

Ситуація з охороною, правильною експлуатацією земельних ресурсів в районі залишається складною, що пов'язано з важким економічним станом. Майже в усіх підприємствах АПК через відсутність техніки та пального розорюються не всі пахотні землі, через відсутність коштів на придбання гербіцидів не проводиться боротьба з бур'янами, порушується сівозміна, не достатньо вноситься органічних (через зменшення обсягів тваринництва) та мінеральних добрив. Якщо у 1990 р. вносилось органічних добрив 10,1 т/га то у 2003 р. - 1,8, мінеральних добрив відповідно 194 і 7 кг/га. Більше 60% орних земель займають кислі ґрунти.

5.2 Водні ресурси

Основними забруднювачами водних об'єктів залишаються: ВАТ Петрівський крохмальний завод, ЗАТ „Комунальник”, Новоборовицький спиртозавод.

Недостатньо ефективно працюють очисні споруди ПАТ „Комунальник”, які при проектній потужності 700 м³ стоків на добу завантажені на 30%. На даному етапі планується за рахунок коштів Фонду охорони навколишнього природного середовища будівництво модульної очисної споруди для всіх споживачів м. Щорса.

У 2009 році вирішено питання пониження рівня ґрунтових вод північно-східної частини міста Щорс (вул. Архітектурна).

В районі - 45 водокористувачів, які використовують воду з артезіанських свердловин, проте дозвіл мають лише 12.

Велику занепокоєність викликають недіючі артезіанські свердловини, котрі підлягають тампонажу. В районі їх налічується більше 40. Графік тампонажу не виконується.

Значне занепокоєння викликає стан громадських шахтних колодязів. За даними РайСЕС у близько 60% відібраних проб вода не відповідає встановленим нормам.

5.3 Атмосферне повітря

В 2002 році на території Щорського району атмосферне повітря забруднювали 19 підприємств, з них 7 розробляли документи щодо взяття на державний облік як джерел забруднення атмосфери. Крім того, значної шкоди атмосфері завдає залізничний та автомобільний транспорт. Так, у 2001 р. кількість викидів у атмосферне повітря по району складала 0,673 тис. тонн, у 2003 р. - 1,133, в т. ч. від пересувних джерел відповідно 0,532 та 0,996 тис. тонн.

Станом на початок 2011 року в районі промисловість представлена тільки трьома підприємствами.

5.4 Рослинні ресурси

Ліси в районі займають територію площею 40174,7 га, з них: власне ліс - 38441,13 га (96,1% території), полезахисні смуги - 294,2 га, інші захисні насадження - 119,8 га, не вкрито лісом - 140,1 га, інші лісові землі - 298,26 га, чагарники - 1123,44 га.

В цілому стан лісів в районі задовільний. Для оздоровлення лісових насаджень по мірі потреби проводяться санітарні рубки. Рубки головного користування проводяться суцільно. Санітарні рубки в лісах 1 групи проводяться за погодженням з екологічною інспекцією. Щороку на місці зрубаних стиглих лісів висаджується близько 250 га нових культур. Так, у 2005 р. Н. Боровицьким лісництвом посаджено 27,6 га, Щорським райагролісгоспом - 37,7 га лісів та 4,3 га плантацій ялинок, Тихоновицьким - 87 га.

Посадочний матеріал вирощується в розсадниках лісгоспів у необхідній кількості. Проводиться заготівля насіння дерев.

5.5 Тваринний світ

Загальна площа мисливських угідь в районі - 121,6 тис га, які закріплені за районною радою УТМР. Рибогосподарські підприємства в районі відсутні. Силами ПСП „Чепелівське” та СВК „Райдуга” були зариблені ставки в селах Чепелів та Тихоновичі. Періодично проводяться перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо охорони тваринного світу, порушень не виявлено.

5.6 Відходи

Виробничі та побутові відходи є одним з найбільших забруднювачів навколишнього середовища і мають негативний вплив на воду, ліси, повітря, ґрунти.

В місті Щорс вивезення відходів проводить ПАТ „Комунальник”, а також спецтранспорт підприємств. Укладені договори на розміщення твердих та рідких відходів від власників із ПАТ „Комунальник”, налагоджений їх облік. Проводиться робота по збору побутових відходів від власників індивідуального житлового сектору. В стадії завершення робота по оформленню паспортів на сміттєзвалища. Це, в свою чергу, позначається на санітарному стані міста, зменшилась кількість стихійних сміттєзвалищ на прилеглій до міста території.

В сільгосппідприємствах проведено інвентаризацію неідентифікованих та непридатних отрутохімікатів, вирішено питання їх зберігання (заварено в бочки з-під аміачної води). У районі налічується 34 місця видалення відходів загальною прощею 143 тис. м³, 33 з них поки що не відповідають діючим нормативам.

У 2010 у місті розпочато реконструкцію діючого полігону для розміщення твердих побутових відходів. Вартість проекту 5186 тис. грн., завершення реконструкції планується до 2014 року. У межах проекту передбачено впровадження сучасних захисних технологій під час зберігання та утилізації твердих побутових відходів, а в подальшій перспективі - будівництво цеху з сортування та переробки сміття з упровадженням системи роздільного впровадження ТПВ по місту. Все це в комплексі допоможе вирішити проблему стихійних сміттєзвалищ та покращить екологічний стан міста та прилеглих територій. [3, с.12]

5.7 Вплив факторів довкілля на здоров'я населення

Негативна тенденція щодо природного скорочення населення не припиняється, зниження рівня народжуваності - найстійкіший негативний параметр демографічної кризи. Природне скорочення населення спостерігається в усіх населених пунктах району і має значно більшу інтенсивність (12,9 %), ніж в середньому по Україні ( 7,5 % в 2000 р. ). У сільській місцевості його розмір був вищим, ніж у міському поселеннях. Позитивним фактом є зменшення немовлячої смертності, коефіцієнт дитячої смертності.

Основними причинами смерті залишаються хвороби органів кровообігу - 64,3% до всіх причин смертності (по Україні цей показник, що відноситься до інтегрованих показників сталого розвитку, в 2010 р. становив 61,2%). Показник смертності від злоякісних новоутворень складає 201,0 на 100 тис. населення (10,2% до всіх випадків). Високий рівень материнської смертності: 59,16 на 100 тис. народжених живими, в 2010р. - 68,0 (по Україні - 24,7).

Найбільш поширеними хворобами населення району є хвороби органів дихання, системи кровообігу, ендокринної системи, розладу живлення, порушення обміну речовин. Частота хвороб органів дихання має тенденцію зниження, що може бути пов'язано із зниженням обсягів викидів в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення.

Смертність цього контингенту населення перевищує середньорайонний показник (24,8 проти 19,6 на 1000 чол.) і за 5 років збільшилась на 32%. Найбільший рівень смертності серед проживаючих на території радіоекологічного контролю (26,2 на 1000 чол. відповідного населення). З 1997 по 2010 рік рівень первинної захворюваності постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС дорослого населення зменшився, в той час як рівень хворобливості значно зріс (на 38%) і складає 23125,3 на 10 тис. відповідного контингенту (в середньому по області по хворобливості дорослих та підлітків - 16772). Найбільше зріс рівень хворобливості ліквідаторів (на 56,7%).

Захворюваність дітей, постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, майже на 20 % більше за середньообласний.

Інфекційна захворюваність населення в районі в 2010 році, в порівнянні з минулим роком, знизилась на 8,7% і показники її не перевищують середні по Україні. Таких результатів досягнуто за рахунок зниження захворюваності на грип (на 42%), гострі кишкові інфекції (на 37,9%), венеричні захворювання (на 18,8% та 4,1% відповідно). Не зареєстровано жодного випадку поліомієліту, паратифів, малярії, сибірки, бруцельозу. Зниження захворюваності відбулось також за рахунок попередження спалахів і своєчасної роботи у вогнищах хвороб. Продовжує збільшуватись кількість хворих на вірусні гепатити. Найбільша питома вага (79,5%) припадає на хворих вірусним гепатитом А. Захворюваність цією інфекцією зросла на 76,8% і становить 87,5 на 1000 тис. населення проти 49 у 2000 році. Підйом захворюваності пояснюється черговим багаторічним циклом, що характерний для даної інфекції. У порівнянні з 2000 роком на 5,2% збільшилась захворюваність на туберкульоз та органів дихання. За рік зареєстровано 776 випадків захворювань, що становить 60,3 на 100 тис. населення проти 744 випадків (57,8 на 100 тис. населення) в 2000 році. Кількість виявлених деструктивних форм туберкульозу органів дихання збільшилась на 13,0%.

Таблиця 4. Поширеність хворобливості та захворюваність дорослих і дітей району (на 10 тис. населення)

	2000	2001	2002	2003	2004
Поширеність хворобливості	15914	15883,5	16396,9	16170,9	17698,1
Середньорайонна по області	15886,6	16173,3	16058,8	15777,1	16690,9
Захворюваність	6330,7	6028,4	5899,5	5975,4	6903,2
Середньорайонна по області	6653,2	6453,2	6174,9	6065,6	6456,7

Загалом екологічний стан території є сприятливим для проведення на території Щорського району туристсько-рекреаційної діяльності.

Висновки

На основі проведення дослідження літературних джерел про туристичні ресурси Щорського району можна зробити наступні висновки.

Щорський район має у своєму розпорядженні значну та різноманітну кількість ресурсних можливостей для використання і подальшого розвитку туризму.

Аналіз даних дозволяє сформувати систему їх переваг і недоліків, а також перспектив розвитку туризму в районі.

Переваги.

1. Географічне та геополітичне положення. Щорський район на півночі межує з Климовським районом Брянської області Росії. Це забезпечує транскордонне співробітництво між сусідніми державами та сприяє розвитку туризму.

2. Наявність значних рекреаційних ресурсів (м'який, помірно-теплий клімат з достатньою вологістю, своєрідна і неповторна природна краса - річка Снов з її притоками, щедрі на дари ліси у поєднанні з наявними археологічними пам'ятками пізньо-палеолітичного періоду, епохи бронзи та часів Київської Русі).

3. Наявність історичних пам'яток і архітектурних об'єктів.

4. Задовільний екологічний стан території району у зв'язку з відсутністю великих промислових підприємств, незаймана природа, є чудові умови для розвитку зеленого туризму. В 2008 році розпочала свою діяльність приватна садиба “Медобори” (Щорський район, с. Піщанка), розташована на мальовничому березі річки Снов, біля багатого на гриби та ягоди лісового масиву.

5. Політична стабільність, відсутність міжнаціональних, релігійних конфліктів, привітність та гостинність населення.

6. Готовність усіх гілок місцевої влади до співпраці з інвесторами в сфері розвитку зеленого туризму. Це полягає в адмініструванні та співфінансуванні проектів у сфері сільського туризму з метою всебічного розвитку сільської інфраструктури та покращення життя, добробуту й зайнятості населення.