Характеристика поняття тактики гри у волейбол

4.1.5 Тактика прийому подач

Гравець визначає своє місце на майданчику залежно від характеру наступної подачі суперника. Для прийому сильних подач рекомендується стояти далі від сітки, а для слабких ближче до неї. Гравці повинні вміти організовувати і успішно здійснювати різні тактичні комбінації з завчасно обумовленою зміною місць. Залежно від траєкторії і сили подачі м'яча, гравець визначає спосіб його прийому, та напрямок руху - від розміщення партнерів. Тактика прийому нападаючих ударів. Щоб правильно вибрати місце при прийомі м'яча від нападаючого, необхідно визначити, з якої зони суперник виконує нападаючий удар. Після цього визначають напрямок нападаючого удару і готуються до переміщення в зону удару. Вибір місця захисником залежить від висоти стрибка нападаючого і від того, на якій відстані від сітки знаходиться м'яч. Спосіб прийому м'яча і можливий напрямок його руху залежить від характеру нападаючого удару. Уміння спостерігати за діями суперника допомагає правильно вибрати місце на майданчику. Якщо оцінка дій суперника безпомилкова, то ви маєте змогу своєчасно вибрати позицію та спосіб прийому м'яча.

4.1.6 Тактика блокування

У сучасному волейболі підвищилась роль індивідуального блокування, коли кожний гравець персонально відповідає за дії суперника відповідної зони. Блокуючий насамперед повинен вміти передбачити, з якої зони виконуватиметься нападаючий удар. Після переміщення в потрібну зону, визначають доцільність блокування залежно від виконання нападаючого удару. Потім визначають момент стрибка, на блок і постановку рук відповідно до напрямку удару. Тому при вивченні тактики блокування особливу увагу звертають на вибір місця і своєчасність стрибка, розміщення рук над сіткою, вміння стежити за діями нападаючого в момент удару і швидке переключення на інші дії.

4.1.7 Групові тактичні дії у захисті

Складаються із взаємодій двох- чотирьох гравців в середині лінії (передній-блокуючий і партнер, задньої - в захисті і на страхуванні), а також між лініями при прийманні м'яча від нападаючих ударів і на страхуванні. Головне у взаємодії те, що гравці, які не беруть участі в блокуванні, повинні забезпечити прийом м'яча в зонах, не закритих блоком. Групові тактичні дії рекомендується вивчити із взаємодії двох гравців: двох блокуючих, які стоять у суміжних зонах, блокуючого і страхуючого, блокуючого і захисника. Згодом включають вправи для трьох і чотирьох гравців у різних варіантах (блок, страхування, захист). На наступних етапах слід застосовувати ігрові вправи і навчально- тренувальні ігри, проводити їх з перервами, щоб мати змогу робити необхідні зауваження, конкретизувати ї перевіряти їх виконання.

4.1.8 Командні тактичні дії у захисті

У захисті визначається три лінії розміщення і взаємодії всіх гравців в момент атакуючих дій суперника: блокування,страхування блокуючих і захист на майданчику. У сучасному волейболі застосовуються такі системи в захисті: пристрахуванні гравцем задньої лінії, при страхуванні гравцем передньої лінії, при страхуванні гравцями передньої і задньої ліній. Назва кожної системи визначається розміщенням гравця, який виконує страхування. Система гри в захисті при страхуванні гравцем задньої лінії. Застосування цієї системи забезпечує надійне страхування блокуючих у відповідь на дії суперника, який часто виконує обманні удари, спрямовуючи м'яч через руки блокуючих. Гравець зони 6 постійно переміщується, щоб завжди бути в зоні проведення атаки суперником, готуючись підстрахувати м'яч від блоку і обманного удару. Застосування системи захисту при страхуванні гравцем задньої лінії і доцільне, якщо команда добре блокує і спроможна нейтралізувати сильні нападаючі удари суперників, спрямовані в зону 6. При цьому більшість м'ячів, що відскакують від блоку, залишаються в межах триметрової лінії і їх має приймати гравець, який страхує. Системи гри в захисті при страхуванні гравцями передньої і задньої лінії забезпечує захист задньої центральної частини майданчика гравцем зони 6, який знаходиться біля лицьової лінії. Страхування забезпечує крайній захисник (гравець зони 1 або 5) і підсилює також один із гравців, який не бере участі в груповому блокуванні (зони 4 або 2). Такий захист найефективніший при завершені атак нападаючими, які виконують удари над блоком із далеких від сітки передач без організації захисту на передній лінії (гра без блоку). Однак при цьому страхування передньої лінії центральної частини майданчика послаблене.

Така система гри в захисті складніша, і вивчати її рекомендується лише тоді, коли гравці добре підготовлені технічно і розуміють тактику захисту.

У грі в захисті при страхуванні гравцем передньої лінії схема розміщення гравців залишається однаковою для будь якої ігрової ситуації. Гравець, який не бере участі в блокуванні, виконує страхування (сл.20).

Вибираючи певну систему захисту, враховують індивідуальні особливості нападаючих гравців команди суперників, залежно від конкретної ігрової обстановки.

4.2 Методика навчання і вдосконалення

Техніку передач починають освоювати з вихідного положення. Гравець приймає основну стійку і перебуває в положенні готовності до переміщення в будь-яку сторону.

Спочатку доцільно виконувати передачі на середню відстань із середньою траєкторією польоту м'яча, поступово відстань і траєкторію польоту м'яча збільшують.

4.2.1 Орієнтовні вправи для вивчення передачі

1. Прийняти основну стійку, імітувати передачу. Зверніть увагу на послідовність рухів. Імітацію передачі виконують після переміщення, а потім вивчають правильне положення кистей рук.

2. Із основної стійки кидки м'яча партнерові.

3. Підкидання м'яча над собою і передача його партнерові.

4. Виконання передачі після накинутого партнером м'яча (спочатку точно гравцеві, потім перед ним і в сторони від нього).

5. Зустрічна передача м'яча в парах (відстань змінюється).

4.2.2 Основні поради з техніки виконання передач

1. У волейболі будь-яке торкання м'яча виконують швидко і одночасно двома руками, тобто не повинно бути затримка або подвійного торкання м'яча.

2. Постійно вдосконалюйте першу і другу передачі м'яча, тому що точна передача є основою всієї гри.

3. При виконанні другої передачі необхідно враховувати ігрову ситуацію, що склалася в даний момент на своєму майданчику і в суперників.

4. Виконавши другу передачу, не стійте на місці, а негайно приймайте позицію для страхування свого нападаючого.

5. Не виконуйте передачу в стрибку, якщо її можна виконати з основної стійки.

6. Із важких положень другу передачу виконують гравцеві, який знаходиться ближче і до якого ви повернуті обличчям.

При вивчені подач дотримуватися певної послідовності. Спочатку вивчають нижні подачі, простіші за виконанням. А потім верхні. Послідовність рухів окремих частин тіла освоюють без м'яча, звертаючи увагу на правильне вихідне положення. Після цього вчаться правильно підкидати м'яч, а потім виконувати удар по м'ячу без перебивання його через сітку. І тільки після того, як всі елементи подачі освоєні, можна виконувати подачу в цілому.

4.2.3 Орієнтовні вправи для засвоєння подач

1. Імітація подачі з вихідного положення.

2. Підкидання м'яча і виконання замаху без удару. 3. Виконання подачі в сітку (відстань до сітки 4-5 м, м'яч торкається

сітки на висоті 3-4 м).

4. Виконання подачі в парах поперек майданчика.

5. Виконання подачі через сітку з трохи меншої відстані (4-7 м).

6. Виконання подачі з місця подачі.

7. Виконання подачі в певні зони майданчика.

4.2.4 Основні поради щодо техніки виконання подачі

1. Якщо м'яч підкинуто неточно, дайте йому впасти на підлогу і виконуйте подачу знову.

2. Якщо під час подачі робити крок вперед, то ставайте на 1 м далі від лицьової лінії. Подача з лінії заборонена правилами гри.

3. Перед виконанням подачі подивіться на майданчик суперника. М'яч слід направляти в найбільш вразливі місця.

4. Навчіться подавати м'яч точно і сильно. Добре виконана подача це той самий нападаючий удар.

5. Під час виконання подачі не кваптесь, щоб не втратити м'яча і не спростити суперникам його прийом. Тому для точного виконання подачі визначте її напрямок, максимально використавши вісім секунд.

6. Після виконання подачі не залишайтесь на місці, а негайно повертайтесь на майданчик, щоб взяти участь у грі.

7. Гравець не повинен помилятися при виконанні першої подачі, це може негативно вплинути на наступні дії.

Вивчення нападаючого удару починають з розбігу і стрибка, освоєння певного ритму рухів. Особливу увагу звертають на правильне положення ніг і виконання стрибка (точно вгору). Потім навчаються виконувати удари по м'ячу без стрибка (в нашій точці прямою рукою) і у стрибку по підкинутому м'ячу).

4.2.5 Орієнтовні вправи при вивчені нападаючого удару

1. Імітація нападаючого удару з розбігу.

2. Виконання нападаючого удару з двох кроків по підкинутому м'ячу біля тренувальної стінки (відстань від сітки 6-8 м). М'яч підкидає партнер.

3. Те саме з трьох кроків.

4. Виконання удару через сітку, закріплену низько.

5. Нападаючі удари через сітку, закріплену низько, із зони 4 з передачі із зони 3.

6. Те саме із зони 2, з передачі із зони 3.

7. Те саме із зони 3.

Далі ці завдання виконують через сітку нормальної висоти.

4.2.6 Основні поради з техніки виконання нападаючих ударів

1. Вчіться виконувати нападаючий удар правою і лівою рукою. 2. Розвивайте вміння стрибати. Якісний стрибок основа нападаючого удару.

3. Вчіться виконувати удар з будь-якої передачі, якщо м'яч знаходиться вище верхнього краю сітки.

4. Готуючись виконати нападаючий удар, стежте за діями гравця, який буде передавати м'яч, і за майданчиком суперника.

5. Під час гри перші нападаючі удари виконуйте не з максимальними зусиллями. Спочатку необхідно "відчути" удар.

6. Намагайтесь виконувати удари різноманітністю за напрямком і силою. Не виконуйте удар двічі підряд з однаковою силою і в одному напрямку.

7. Виконуйте удар на суперника, який слабо володіє прийомом м'яча.

8. Із важкого положення не виконуйте нападаючий удар на виграш, це нерідко приводить до помилки.

9. Не виконуйте "відкидки", якщо суперник не ставить блок. В цьому випадку краще самому виконати нападаючий удар.

10. Якщо при виконанні нападаючого удару ви помилились, не робіть зауважень партнерові, який виконував передачу на удар. Шукайте причину помилки у своїх діях.

Вивчити нижні передачі і передачі з падінням можливо лише після засвоєння гравцями верхніх передач двома руками. Передачі з падінням вивчають розчленованим методом. Спочатку вчаться виходу під м'яч, потім падінню. Особливу увагу приділяють своєчасному періщенню і прийняттю основної або низької стійки.

4.2.7 Орієнтовні вправи для вивчення техніки гри в захисті

1. Імітація передачі на місці і після переміщення.

2. Із низької стійки кидання м'яча і виконання падіння перекатом на спину.

3. Виконання передачі м'яча, накинутого партнером.

4. Приймання м'яча після несильного виконаного удару.

4.2.8 Основні поради з техніки гри в захисті

1. Щоб гра у захисті була успішною, слід постійно розвивати спритність, швидкість реакції, рішучість, сміливість у прийманні м'яча, пробитого з великою силою.

2. М'яч, що летить з великою швидкістю, краще приймати в без опорному положенні. Так, краще амортизується сильно пробитий м'яч.

3. Приймаючи м'яч, що летить на захисника, підбивання виконують двома руками знизу з невеликим відривом ступень від опори.

4. Виконувати приймання м'яча збоку від захисника в падінні перекатом на спину (на бік), в момент, коли м'яч торкається рук, гравець повинен перебувати в без опорному положенні.

5. Щоб успішно приймати м'яч з подачі чи нападаючого удару, навчитися правильного виходу під м'яч.

6. Приймати подачу чи нападаючий удар намагайтесь без падіння. Не повинно бути падіння заради падіння.

7. В захисті намагайтесь приймати будь-який м'яч, навіть якщо він безнадійний. Самовіддана спроба прийняти такий м'яч запалює команду.

8. Якщо приймаєте важкий м'яч, то не перебивайте його через сітку, а краще поверніть на свій майданчик.

Вивчення блокування проводиться розчленованим методом. Спочатку вивчають стрибок з місця біля сітки. Потім вивчають постановку рук над сіткою. Після цього переходять до вивчення блокувань під час переміщення.

4.2.9 Орієнтовні вправи для вивчення блокування

1. Імітація блокування на низькій сітці.

2. Гравці розміщуються в парах з двох сторін сітки. Один імітує нападаючий удар, другий-блокування.

Основні поради з техніки блокування:

1. При блокуванні слід дивитися на гравця, який виконує нападаючий удар, а не на м'яч.

2. При своїй подачі не дивитися на нападаючого, а спостерігайте за діями суперника.

3. Визначте, хто з гравців суперника може успішно завершувати атаку. Не блокуйте гравця, який виходить з задньої лінії для передачі.

4. На блок слід стрибати з деякими запізненнями після нападаючого.

5. За якістю передачі і силою нападаючого удару визначте, кому потрібно ставити блок. Не блокуйте гравця, який не може виконати нападаючий удар.

6. Після блокування приземляйтеся на зігнуті ноги, що сприяє швидкому переключенню на інші дії.

7. Після блокування відступайте од сітки, щоб взяти участь у нападі.

8. Якщо ви берете участь в блокуванні, то виконуйте захисні дії (прийом м'ячів від нападаючих ударів, страхування), а не стійте біля сітки.

9. Пам'ятайте, що після блокування можна ще раз торкнутися м'яча, виконати нападаючий удар або передачу на удар

Розділ 5. Ігрові системи, комбінації та відволікаючі дії в волейболі

5.1 Дві системи захисту у волейболі

Існують дві системи захисту у волейболі: «кутом вперед» і «кутом назад». Принципова відмінність цих двох систем полягає у вихідному положенні гравця зони 6. При системі захисту «кутом вперед» гравець зони 6, у вихідному положенні, знаходиться в районі лінії нападу (див. малюнок). Тому, кут, утворений гравцями зон 5, 6, 1 направлений в сторону середньої лінії, тобто вперед (звідси і назва системи захисту «кутом вперед»). Тоді як при системі захисту «кутом назад» гравець зони 6, у вихідному положенні, знаходиться в метрі за лицьовою лінією і кут, утворений гравцями зон 5, 6, і 1 спрямований назад.



Так як тактичні дії гравців передньої лінії в обох системах захисту практично не відрізняються, розглянемо захисні дії гравців задньої лінії, при використанні цих двох систем захисту в волейболі, на прикладі одного з типових випадків: напад відбувається із зони 4, подвійний блок ставлять захисники зон 2 і 3, захисник зони 4 відтягнутий в район бічної лінії, для прийому нападаючого удару в цю зону, або скидання. На малюнках показані вихідні положення гравців задньої лінії.

5.1.1 Система захисту «кутом вперед»

Завдання захисника зони 5 - якомога раніше передбачити напрям і силу нападаючого удару і, залежно від цього: а) переміститися для прийому м'яча, що відскочив від блоку, у тому числі в аут (за бічну і лицьову лінії), б) «вийти» з-за блоку (або «в дірку» в блоці), переміщаючись уздовж бічної лінії, в незахищене місце майданчика, для прийому нападаючого удару; в) переміститися в напрямку зони 6 для прийому скидання.

Завдання захисника зони 1 - якомога раніше передбачити напрям і силу нападаючого удару і, залежно від цього: а) переміститися для прийому м'яча, що відскочив від блоку, у тому числі в аут (за бічну і лицьову лінії), б) розпочати переміщення уздовж бічної лінії для прийому нападаючого удару по лінії, аж до лінії нападу; в) у разі необхідності, виконати прийом скидання в зону 2.

Завдання захисника зони 6 - прийняти скидання у всіх напрямках.

5.1.2 Система захисту «кутом назад»

Завдання захисника зони 5 - прийняти сильний нападаючий удар в район бічної лінії, або, якщо удару не було, прийняти скидання в район зони 3 і 6, а якщо гравець зони 4 бере участь в блокуванні, то й скидання в район зони 4.

Завдання захисника зони 1 - прийняти сильний нападаючий удар в район бічної лінії, або, якщо удару не було, прийняти скидання в район зони 2, 3, або 6.

І, нарешті, завдання захисника зони 6 - якомога раніше передбачити характер нападаючого удару і, залежно від цього: а) підняти м'яч, що відскочив від блоку після нападаючого удару в район лицьової лінії, або за неї; б) приймати скидання, спрямовані в кути майданчика, за гравців зон 5 і 1, в) приймати нападаючі удари, спрямовані, приблизно, в двометрову зону від лицьової лінії; г) приймати скидання, спрямовані в зону 6.

Розглянуті принципи індивідуальних тактичних дій гравців задньої лінії застосовуються при будь-яких тактичних комбінаціях нападу, при завершенні атаки з будь-якого номера.

Розберемо, далі, переваги і недоліки двох представлених систем захисту у волейболі.

Система захисту «кутом вперед».

Перевага - надійна гра проти скидань в райони зон 4, 3, 2 і 6.

Недолік - не досить надійна гра проти нападаючих ударів і скидань в райони зон 5 і 1, у зв'язку з тим, що, залежно від характеру нападаючого удару, захиснику необхідно рухатися в протилежних напрямах (або до лінії нападу, для прийому нападаючого удару, або до лицьової лінії, для прийому відскоків від блоку, або скидань на задню лінію). У випадку, якщо захисник зони 5, або 1 невірно оцінив характер нападаючого удару і почав переміщення вперед, а м'яч був зіграний (або відскочив від блоку) в район лицьової лінії, то прийняти такий м'яч стає практично неможливим, так як ззаду нікого немає. В іншому випадку, якщо захисник зони 5, або 1 забарився на задній лінії, сподіваючись на відскік від блоку, або скидання в район лицьової лінії, то нападаючий удар в район бічної лінії (ближче до лінії нападу) не залишає шансів на сприятливий результат подальших захисних дій.

Система захисту «кутом назад».

Перевага - надійна гра проти нападаючих ударів в район бічних ліній, а також, проти відскоків від блоку і скидань на задню лінію.

Недолік - ослаблений захист від скидань в зону 6. Однак, цей недолік частково компенсується тим, що скидання в зону 6 можуть приймати три гравці (зон 5, 6 і 1), що підвищує надійність захисту.

Беручи до уваги все вищесказане, можна зробити наступні висновки:

1. Для надійного захисту за системою гри «кутом вперед» гравці зон 5 і 1 повинні володіти великим ігровим досвідом та вмінням передбачати дії противника. Тоді як система захисту «кутом назад» вимагає наявність такого гравця тільки в зоні 6.

2. Система захисту «кутом вперед» може успішно застосовуватися в іграх, з використанням несильних нападаючих ударів і великим числом скидань в зону лінії нападу. Тоді як система захисту «кутом назад» орієнтована на сильні нападаючи удари і часті відскоки м'яча від блоку в будь-яку точку майданчика і в аут, що характерно для команд високого рівня.

Таким чином, стає зрозумілим, чому система захисту «кутом вперед» у команд щодо високого рівня зустрічається вкрай рідко, а система захисту «кутом назад» поширена повсюдно.

5.2 Волейбольні ігрові комбінації в нападі

В сучасному волейболі найчастіше використовується принцип комплектування стартового складу «5-1». При цьому основними ігровими комбінаціями, які успішно застосовуються в тактиці проведення атаки з виходом сполучного гравця з задньої лінії, є наведені нижче дії.

1. Гравець зони 1 виходить до сітки на стик зон 2 і 3 і всіма своїми діями показує, що м'яч буде направлений швидко вибігаючому до сітки волейболісту зони 3, але в останній момент виконує кистьову передачу за голову на гравця зони 2.

2. Те ж, що й у випадку 1, але м'яч для удару адресується гравцеві зони 4 (мал.1).

3. «Хрест». Перший варіант. Гравець зони 1 виходить до сітки. Його партнер, що знаходиться в зоні 3, розбігається й імітує удар з короткої передачі. Нападник зони 2 переміщається в зону 3 і завершує комбінацію (мал. 2). Для успішної організації атаки прийом подачі забезпечують гравці зон 5 і 6.

Другий варіант. Гравець зони 3 виходить за спину зв'язуючому та імітує атаку, а волейболіст зони 2 переміщається в зону 3 і виконує удар (мал. 3). 4. Те ж, що і в ситуації 3, але гравці зон 3 і 2 імітують комбінацію «Хрест», а м'яч для удару адресується волейболісту зони 4.



5. «Зворотній хрест». Гравець зони 1 виходить ближче до зони 3. Його партнер із зони 4 розбігається й імітує удар з короткої передачі в зоні 3. Нападник зони 3 переміщається в зону 4 за спину свого товариша і виконує удар (мал. 4).

6. Те ж, що і в ситуації 5, але гравці зон 3 і 4 імітують комбінацію «Зворотній хрест», а м'яч для удару адресується гравцеві зони 2.

7. «Ешелон». Гравець зони 1 виходить до сітки в зону 3. Волейболіст цієї зони розбігається й імітує удар з короткої передачі, змушуючи суперника організувати блокування. Зв'язуючий гравець виконує передачу за волейболіста зони 3, куди виходить гравець зони 4 і проводить удар над руками вже блоку, що опускається (мал. 5).



8. «Простріл (Навздогін)». Ця комбінація ефективна, коли зв'язуючий посилає м'яч з відстані 1 - 1,5 м від сітки прострільно навздогін гравцям зон 3 або 4, які злітають над сіткою, очікуючи передачу.

9. Гравець зони 3 імітує зліт у своїй зоні, а м'яч для удару направляється на «стовп» одному з партнерів зон 4 або 2 (мал. 6).

10. «Мoріта».

Гравець зони 3 імітує вихід до сітки нібито для виконання нападаючого удару з короткої передачі, змушуючи блокуючого вистрибнути, а сам, затримавшись, стрибає пізніше нього і проводить удар над опускаючимся блоком.

11. «Повернення».

Гравець зони 2 демонструє вихід в зону 3 для виконання нападаючого удару з короткою передачі перед зв'язуючим, змушуючи блокуючого зони 4 переміститися ближче до зони 3, а потім робить крок лівою ногою назад, правою в сторону, вистрибує за головою зв'язуючого і атакує (мал . 7).

12. Гравець 3 зони імітує зліт у своїй зоні, волейболісти зон 4 і 2 виходять для виконання удару з країв сітки, а атаку завершує гравець зони 5, нападаючи з задньої лінії (мал.8).

5.3 Відволікаючі дії при нападаючому ударі

При імітації нападаючого удару з подальшим скиданням м'яча однією рукою за блок або у порожні місця майданчика суперника гравець проводить сильний замах для удару (імітація) і в останній момент «тихо» направляє м'яч пальцями над руками блокуючих гравців в незахищені місця їх майданчика ( малюнок). Посилати м'яч на незахищені місця майданчики доцільно при груповому блокуванні, враховуючи при цьому розташування гравців, що страхують блок. Складність прийому таких м'ячів гравцями команди, що обороняється полягає у швидкій зміні дій, що викликає у захисників гальмівні процеси, що ускладнюють відповідну реакцію. Проте гравці команди, що обороняється при багаторазовому застосуванні суперником скидок пристосовуються до їх прийому. Тому такі обманні дії досягають результату тільки при чергуванні з сильними атакувальними ударами.

Ефективним тактичним засобом нападу являється імітація передачі м'яча в стрибку з наступним. нападаючим ударом (малюнок). Імітуючи передачу м'яча в стрибку, гравець тим самим вводить в оману суперника, який, судячи з імітації цих рухів, типових для передачі м'яча в стрибку, не блокує, що і дає можливість нападнику вільно провести удар. При виконанні цієї відволікаючої дії гравець, стоячи на місці (рідше з розгону), позначає положення, яке характерно для передачі м'яча в стрибку, потім виконує поштовх, що відрізняється від поштовху при нападаючому ударі майже повною відсутністю махових рухів руками. У момент стрибка гравець прогинається в поперекової частини хребта, відводячи плечі трохи назад і продовжуючи руками фіксувати положення, характерне для передачі. У момент максимальної точки стрибка нападник різко відводить на замах для удару руку і одночасно з розгином тулуба завдає рукою удар по м'ячу.

5.4 Відволікаючі дії при передачі м'яча

Імітація другої передачі в стрибку з подальшим направленням м'яча двома руками на незахищені місця майданчика суперника найчастіше виконується зв'язуючим, але може бути використана будь-яким гравцем передньої лінії. Гравець, що виконує цей прийом, стоїть під сіткою, повернувшись боком до неї (це положення є типовим для гравця, що виконує другу передачу), і потім, в стрибку імітуючи передачу м'яча одному з партнерів, раптово за рахунок різкого руху рук направляє м'яч низько над сіткою в незахищене місце майданчика суперника. Даний прийом став виконується в зв'язку з тим, що в момент передачі блокуючі гравці перебувають під сіткою і на майданчику в цей момент утворюються незахищені місця.

При цій відволікаючій дії іноді гравець може направляти м'яч за голову. Відволікаючі дії при другій передачі м'яча можуть застосовуватися підтягнувшись до сітки гравцями зон 2 або 3, а також при виходах до сітки одного з гравців задньої лінії з метою розіграшу м'яча будь-якого з трьох нападників. Гравець, імітуючи передачу вперед, на край сітки, передає м'яч над собою або за голову, або, навпаки, імітуючи передачу над собою, направляє м'яч на край сітки або за голову. Відволікаючі дії при таких передачах складаються з імитуючих рухів тулуба і рук гравця, що виконує передачу. Передача м'яча, спрямованого після імітації на край сітки, зазвичай виконується за рахунок різкого руху кистей і пальців. Виконання відволікаючих дій при другій передачі м'яча вимагає узгодженості та взаєморозуміння гравців лінії нападу з зв'язуючим.

При імітації нападаючого удару з наступним пасом партнеру гравець, відволікаючи своїми діями блокують гравців суперника, виносить вгору другу руку і передає(відкидає) м'яч партнеру (малюнок 1). Вводячи в оману блокуючих гравців суперника, так як кожна передача заздалегідь націлює їх на розіграш м'яча для нападаючого удару у визначеному місці сітки, а пас направляється в інше місце.

Відволікаючі дії при першій і другій передачах використовується як при атаці з першої так і при нападаючому ударі з задньої лінії.

Імітуючи передачу м'яча вперед (прямо перед собою), гравець, повернувшись обличчям в якусь визначену сторону, виконує підготовчі рухи до передачі м'яча саме в цю сторону, після чого передає м'яч в іншому напрямку.

Така передача здійснюється без повороту тулуба і голови в направленні польоту м'яча тільки за рахунок роботи рук, які направляють м'яч не прямо перед собою, як звичайно, а в бік або за голову (див малюнок 2).



Висновки

Опрацювавши дану тему хочеться зробити слідуючі висновки:

Тактика - цілеспрямовані дії гравців команди, спрямовані на досягнення перемоги. Тактика складається із засобів 1 способів ведення гри, які використовуються з урахуванням конкретних завдань, які виникають в процесі гри.

Важливе місце в тактиці займають індивідуальні, групові і командні тактичні дії. Перші зв'язана s передбаченням ігрових ситуацій, вибором місця, ігровою активністю і виконанням техніко-тактичних дій, а другі з застосуванням загальнокомандних систем гри в комбінацій.

Засоби тактики об'єднують всі дії гравців без м'яча і з ним, тобто всі технічні прийоми і їх різновидності.

Тактичними способами ведення гри називаються согласовані дії кількох гравців (тактичні комбінації) або всієї команди (системи гри).

Кожна системна гра характеризується, розміщенням гравців на площадці розподіленими обов'язками між ними.

Тактичні дії повинні будуватися в залежності з тактичними знаннями з рівнем технічної майстерності, фізичних якостей і вольових проявів.

Волейболіст завжди повинен вибрати найбільш адекватне рішення змагальної, Ситуації, яке може бути вирішене з допомогою бувшого арсеналу тактичних засобів.

Найскладніше - прийняти правильне рішення в мінімальні відрізки часу.

Удосконалення тактики проходять в спеціальних вправах, які моделюють фрагменти змагальної діяльності необхідна умова удосконалення, техніко-тактичної майстерності - моделювання типових ситуацій в великою кількістю варіативних положень.

В спеціальних вправах, моделюючих фрагменти змагальної діяльності, як правило, виконується не одна тактико-технічна дія, а їх поєднання. Разом з тим, для акцентування уваги на вирішення основного завдання такі вправи класифікуються від головного і характерного їх признаку.

Потрібно зауважити, що без належного рівня розвитку фізичної підготовки, психологічної та інтегральної не можливий і тренувальний процес та розвиток саме тактико-технічних дій та умінь.Також ми прийшли до висновку, що навчання грі у волейбол школярів середньої ланки, є необхідною частиною популяризації волейболу і спорту взагалі. Використовуючи специфічні засоби і методи навчання грі у волейбол, можна швидше досягти спортивного результату, так як вони полегшують процес освоєння технічних і тактичних прийомів гри. Але педагог, тренер, проводячи навчально-тренувальне заняття повинен враховувати вікові особливості школярів, рівень їх фізичної підготовки, так як перевантаження можуть привезти до формування негативного ставлення до гри волейбол.

Для дітей даного віку волейбол розглядається, як одна з можливостей проявити себе, взяти участь у різних змаганнях. Навчання грі у волейбол сприяє формуванню та розвитку особистісних якостей людини, які допомагають орієнтуватися і приймати рішення у важких життєвих ситуаціях.

У навчанні юних волейболістів велике значення надається спеціальним вправам. Їх роль полягає в тому, що діти при вивченні технічного прийому поставлені в такі умови, які свідомо виключають появу цілого ряду помилок і неточностей у виконанні руху. Успіх юних волейболістів в оволодінні технікою і тактикою гри багато в чому залежить від умілого вибору та застосування спеціальних вправ, одні з яких спрямовані на розвиток фізичних здібностей, необхідних для гри у волейбол, а інші сприяють швидшому і правильному оволодінню структурою технічного прийому.

Так само, однією з особливостей в заняттях волейболом з дітьми, є різноманітність умов при навчанні. Потрібно частіше міняти обстановку в заняттях, особливо при вдосконаленні одних і тих же технічних прийомів, так як діти швидко втомлюються від одноманітної роботи.

Будь-яке навчання успішно лише тоді, коли воно будується з урахуванням вікових особливостей займаються. Безумовно, що знання особливостей, властивих тому чи іншому періоду дитячого віку, є необхідною умовою для правильної організації навчально-тренувального процесу з юними волейболістами.



Список використаних літературних джерел

1. Волейбол: учебник жля высших учебных завидений физической культуры/ Беляев А.А., Беляев А.В., Железняк Ю.Д., Карполь Н.В. - М. «СпортАкадемПресс». 2002. -368 с.

2. О.О. Борисов. Основи теорії методики викладання волейболу і футболу/Борисов О.О.-К.: вид-во ПП «Люскар», 2004. -664 с.

3. А. Г. Айриянц. Волейбол / Айриянц А. Г. - М: ФиС, 1976. - 158 с.

4. В.А. Голомазов Волейбол в школе/ Голомазов В.А.,- М: 1976. -110 с.

5. Спортивные игры: Совершенствование спортивного мастенства/Жележняк Ю.Д., Портнов Ю.Д., Савин В.П.. -: 2004. - 400 с.

6. Волейбол для начинающих/ Ахметов Э. К.. - Минск: Полымя, 1985. - 80с.

7. М. С.Бриль. Волейбол /Бриль М. С.. -М.: ФиС, 1981. - 136 с.

8. Вайцеховский С. М. Книга тренера. - М.: ФиС, 1971. - 194 с.

9. Волейбол. Справочник. - М.: ФиС, 1984. -124 с.

10. Волейбол в школе/ Голомазов В.А. Ковалев В. Д. Мельников А. Г.. - М.: ФиС, 1985.- 125 с.

11. А. Д. Демчишин. Волейбол - гра для всіх /Демчишин А. Д. . - К.: „Здоров'я", 1986. - 83 с.

12. Специальная физподготовка волейболистов /Демчишин А. Д., Мозола Р. С., Панишко Ю. М.. - М.: „Радянська школа". 1992. - 83 с.

13. А.Н.Ейнгорн .500 упражнений волейболиста /Ейнгорн А.Н.. - М.: ФиС, 1959.- 208 с.

14. Ю.Д. Железняк. К мастерству в волейболе/ Железняк Ю.Д.. - М : ФиС, 1983.- 224 с.

15. Ю. Д. Железняк. Волейбол в школе/ Железняк Ю. Д, Слупский Л .Н.. - М.: ФиС, 1989. - 76 с.

16. Подготовка юных волейболистов /Железняк Ю. Д., Клещев Ю.Н., Чехов О.С. - М: ФиС, 1967. - 102 с.

17. Методические рекомендации по моделированию учебно- тренировочного процесса юных волейболистов /Затворнецкий Ю. Г., Федюшин В. П., Хапко В. Е.. - М.: ФиС, 1978. - 68 с.

18. А.В. Ивойлов. Волейбол/ Ивойлов А.В.. - Минск: «Высшая школа», 1985. - 200 с.

19. Оптимизация тренировочного процесса волейболистов: методические рекомендации/ Касаткин А.Н., Максименко Г.Н., Короп М.Ю. -М.: ФиС 1984.-144 с.

20. Ю.Н. Клещев. Волейбол/ Клещев Ю.Н.. - М.: ФиС, 1983. - 94 с.

21. Ю.Н. Клещев. Волейбол/ Клещев Ю.Н., Айриянц А.Г.-М. : ФиС, 1983.- 270 с.

22. А.Н. Лапутин. Обучение спортивным движениям /Лапутин А.Н.. - К.: „Здоров'я", 1986.-214 с.

23. С. Опниума Уроки волейбола /Опниума С.. - М.: ФиС, 1995. - 43 с.

24. М.П. Перельман. Специальная физподготовка волейболистов/ Перельман М.П.. - М.: ФиС, 1969.-134 с.

25. Н.Н. Пермяков. Направленность тренировочных действий в волейболе/ Пермяков Н.Н.. - М.: «Высшая школа», 1989. - 116 с.

26. М.П. Пименов. Волейбол. Специальные упражнения/ Пименов М.П.. - К.: 1993. -192 с.

27. В.Н. Платонов. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте /Платонов В.Н.. - К.: Олимпийская литература, 1997. - 544 с.

28. В.М. Платонов Фізична підготовка спортсмена/ Булатова М.М. . - К.: Олімпійська література, 1995.- 342 с.

29. Барбара Л.В., Фергюсон Б.Ж.; Волейбол. - М.: ТОВ «Видавництво АСТ»: «Видавництво Астрель», 2004.

30. Беліновіч В.В.; Навчання у фізичному вихованні. ФиС 2000.

31. Васильєв Г.В.; Значення загальної фізичної підготовки для спортсмена. ФиС 2004.

32. Володін В.А.; Енциклопедія для дітей. Т20 Спорт. - М.: Аванта +, 2001.

33. Голомазов В.А.; Волейбол. Навчальний посібник для студентів Середніх спеціальних навчальних закладів. ФиС, 1998.

34. Доленко Ф.Л.; Бережіть суглоби-2-е вид .- М.: Фізкультура і спорт, 1990.

35. Железняк Ю.Д. Кунянскій В.А. Чачін А.В.; Волейбол. Методичний посібник з навчання грі .- М.: Терра - Спорт, Олімпія Прес, 2005.

36. Железняк Ю.Д. Портнов Ю.М., Савін В.П.; Спортивні ігри .- М.: Видавничий центр «Академія», 2004.

37. Івойлова А.В.; Волейбол для всіх .- М.: Фізкультура і спорт, 2005.

38. Івойлов А.В.; Тактична підготовка волейболістів. ФиС 2001.

39. Ковальов В.Д., Голомазов В.А., Кераминас С.А.; Спортивні ігри-М.: Просвещение, 2001.

40. Макгаун К.; Наука навчання волейболу. «Чемпейн», Іллінойс: Хьюман Кайнетікс, 2006.

41. Молів В.І.; Я пізнаю світ: Дитяча енциклопедія: спорт. - М.: ТОВ «Видавництво Астрель» .2000.

42. Невілл р.а.; Подай верхом. Маунтін В'ю, Каліфорнія: Мейфілд Пабнілін, 1994.

43. Осколкова В.А., М.С. Сунгуров; Волейбол Навчальний посібник для початківців. ФіС2005.

44. Осколкова В.А., М.С. Сунгуров; Техніка і тактика гри в волейбол. ФіС2005.

45. Підготовка юних волейболістів Навчальний посібник для тренерів ДЮСШ. Під загальною редакцією Ю. Д. Железняка ФиС. М., 2006.

46. Прокошев А.В.; Волейбол .- М.: «Фізкультура і спорт» .2004.

47. Сапін Н.Р., Бриксін З.Г.; Анатомія та фізіологія дітей і підлітків. - М.: Видавничий центр «Академія», 2000.

48. Сосновський І.Ю.; Енциклопедичний словник юного спортсмена .- М.: Педагогіка, 2003.

49. Фарфель В.С.; Розвиток рухів у дітей шкільного віку. М., Вид. АПН, 1999.

50. Фурманов А.Г, Болдирєв Д.М.; Волейбол-М.: Фізкультура і спорт, 2001.

51. Фурманов А.Г.; Грай у міні-волейбол .- М.: Радянський спорт, 1999.

52. Холодов Ж.К., Кузнєцов В.С.; Теорія і методика фізичного виховання і спорту .- М.: Видавничий центр «Академія», 2000.

53. Чайковський А.М.; Великий енциклопедичний словник. - М.: «Велика Російська енциклопедія», 1999.

54. Чехова О.С.; Уроки волейболу. - М.: Фізкультура і спорт, 2005.

55. Юрін Г.; Від А до Я по країні спорту. - Фіс, 2000.

56. Яковлєв М.М., Коробков А.В., Янаніс С.В.; Фізіологічні і біохімічні основи теорії і методики спортивного тренування. ФиС, 2000

Размещено на Allbest.ru