Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРАНСПОРТНО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ»

Напрям «Виховна робота» Пліс М.В.

Методична розробка

«Виступ українських спортсменів на літніх Олімпійських іграх XXI століття»

м. Дніпропетровськ 2013р



Погоджено і схвалено ЗАТВЕРДЖУЮ

Методист з виховної роботи Заступник директора

___________Г.М.Макаренко з виховної роботи

«__»___________2013 р. _________Н.В.Уласевич

«__»_________2013 р.

Рецензенти:

1. Морозова Тетяна Іванівна, голова предметної комісії «Фізичного виховання та Захисту Вітчизни»,викладач вищої категорії

2. Рубанов Євгеній Іванович, керівник фізичного виховання, викладач-методист.

Пліс Максим Васильович, викладач другої категорії предметної комісії «Фізичного виховання та Захисту Вітчизни».

«Виступ українських спортсменів на літніх Олімпійських іграх XXI століття».

олімпійський гра відродження спортсмен



Анотація

У методичній розробці висвітлено проблему спортивного виховання студентів . Для цього увага була зосереджена на розвиток українського спорту, в контексті світової історії спорту, адже український спорт маючи певні традиційні особливості не міг існувати автономно і розвивався у співвідносинах зі світовими спортивними товариствами . Тому у методичній розробці йдеться і про зародження спорту і про сучасний світовий спорт в цілому . Це розповідь про спорт, який об'єднує народи , об'єднує окремих людей у їх прагненнях бути сильними , красивими і здоровими.

Світочами спорту найвищих досягнень стала ціла когорта видатних спортсменів України, які завжди демонстрували високу майстерність у різноманітних видах олімпійської програми, відкриваючи нові, доти неймовірні духовні та фізичні можливості людини. І сьогодні фізична підготовка залишається обов'язковим елементом професійної діяльності кожної людини. Фізкультура і спорт надійно служать людині на рівні з технічними досягненнями й професійною майстерністю. У цьому зв'язку варто згадати імена олімпійських чемпіонів різних років, для яких спорт став складовою життя. Їх досвід буде корисний для сучасної спортивної молоді України. Недостатня обізнаність з їх іменами визначає актуальність проблеми.



Рецензія

Створення даної методичної розробки є доречним і актуальним на уроках з фізичного виховання ,та під час проведення виховних заходів кураторами груп .

Дана методична розробка має на своїй меті донести до молоді історію, традиції , культуру олімпійського руху , а також формування у них гуманістичних ідеалів, духовно-моральних, культурних цінностей.

Фізична культура сприяє підвищенню працездатності людей, сприяє кращій адаптації молодої людини до сучасних умов сьогодення . У сучасному світі істотно наростає усвідомлення ролі фізичної культури як фактора удосконалювання природи людини і суспільства. Здоровий спосіб життя в цілому, фізична культура і спорт зокрема, стають соціальним феноменом. Використовуючи фізичні вправи в режимі праці і відпочинку, раціональне харчування і т.д., можна в широкому діапазоні змінювати показники здоров'я, фізичного розвитку і фізичної підготовки людини.

Історія олімпізму рясніє іменами видатних спортсменів, які прославили свої країни та дали гідний приклад для наслідування. Тому слід пам'ятати славні подвиги наших уславлених співвітчизників і продовжувати славні традиції нашого національного олімпійського руху.

Включення даної методичної розробки до навчального процесу є корисним для використання іншими викладачами з фізичної культури .

Рецензенти Т.І. Морозова

Є.І. Рубанов



Зміст

Передмова

Розділ 1. Історія зародження Олімпійських ігор

1.1 Зародження ігор древності

1.2 Історія спорту в державах стародавнього світу

1.3 Зародження ігор в древній Греції

1.4 Міфи стародавньої Греції

1.5 Самобутні національні олімпійські види

Розділ 2 . Спорт від древності до сьогодення

2.1 Відродження олімпійських ігор сучасності

2.2 Виступ українських спортсменів в ХХ ст..

2.3 Видатні спортсмени України в ХХI ст..

Розділ 3. Про спорт говорять студенти

3.1 Говорять спортсмени коледжу

3.2 Вікторина

3.3 Ода спорту

Розділ 4. Спорт у коледжі

4.1 Робота секції гирьового спорту

Висновки

Використана література

Нотатки



Передмова

Олімпійський спорт це одне з унікальних явищ світу, багатовіковий олімпійський рух подолав чимало перешкод на своєму шляху, перебував колись навіть у забутті, і тільки боротьба за ці ідеали дозволили відродити Олімпійські Ігри . Ці ідеали зробили олімпійський рух благородним і популярним явищем, що охоплює всі континенти і країни, які перетворили олімпійський спорт у свято миру, дружби і прогресу, гармонії тіла й духу, величі розуму і справедливості.

Традиція проведення Олімпійських ігор бере свій початок у Греції.

Перша документальна згадка про Олімпійські ігри пов'язана з ім'ям Геракла і датована 776 роком до нашої ери. Давньогрецькі міфи частково містять розповіді про діяння божеств, частково ж присвячені опису подвигів і пригод героїв - людей, обдарованих надприродною могутністю, силою, спритністю та сміливістю, які вважалися дітьми різних богів і богинь. Ці стародавні оповіді і легенди, що одержали широке поширення у народів середземноморського світу, також на мою думку сприяли розвитку олімпійського руху в усьому світі. Зокрема культ Прометея втілився в одному з видів Олімпійських ігор -- змаганні бігунів з палаючими смолоскипами. Фігура цього титана залишається і сьогодні одним із найяскравіших образів у грецькій міфології. Вираз «вогонь Прометея» означає прагнення до високих цілей у боротьбі зі злом. Хіба не той самий зміст вкладали і древні греки, коли близько трьох тисячоріч тому запалювали Олімпійський вогонь у гаю Альтис?

Наші спортсмени завжди демонстрували високу майстерність у різноманітних видах олімпійської програми, тим самим сприяли підвищенню міжнародного авторитету України. Кожен олімпієць - представник незалежної України має за честь високо понести прапор своєї держави - України.

Дана методична розробка має на своїй меті донести до молоді історію, традиції , культуру олімпійського руху , а також формування у них гуманістичних ідеалів, духовно-моральних, культурних цінностей, почуття патріотизму на реалізацію яких орієнтований олімпійський рух.



Розділ 1. Історія зародження Олімпійських ігор

1.1 Зародження ігор древності

На самих ранніх етапах розвитку людства боротьба за існування диктувала свої закони. Фізична сила і спритність на полюванні, війні і при розподілі здобичі грали дуже важливу роль. Аборигени в Австралії і по сей день зберегли як метод полювання переслідування антилопи або кенгуру бігом - поки тварина не втомиться.[cл2]

Фізична форма підтримувалася, крім того, і тренуваннями. Австралійські аборигени постійно вправлялися у стрільбі з лука та метанні бумеранга, змагалися у бігу та стрибках, грали в якусь подобу м'яча. У індіанських племен Америки користувалися популярністю кидання м'яча в ціль, біг на далекі відстані, підняття важких - каменів різної ваги[cл3]. Серед ацтеків, майя, інків набула поширення групова гра з каучуковим м'ячем, в якій кожна команда прагнула закинути м'яч в кільце, прикріплене до стовпа або стіні. Чим не прародитель сучасного баскетболу![cл4]. Первісні племена Африки у фізичному вихованні дітей застосовували фехтування на палицях, боротьбу, біг з вантажем, розгойдування на ліанах Племена бушменів відрізнялися винятковою витривалістю, їх змагання в бігу по горбистій місцевості іноді тривали весь день. Завдяки такій тренуванні мисливці могли переслідувати здобич у протягом багатьох годин, а потім і доставляти важкий вантаж додому.

1.2 Історія спорту в державах стародавнього світу

Історія розвитку спорту має надзвичайно давнє коріння. Сліди фізичної культури і спорту були виявлені в ранніх державах (IV-III тисячоліття до н. Е..). Ритуальні змагання на честь бога Мардука, покровителя Вавілона, більш ніж на тисячу років випередили давньогрецькі Олімпіади. В ці змагання входили стрільба з лука, боротьба на поясах, фехтування на мечах, кулачний бій, скачки в сідлі, перегони на колісницях, метання списа і полювання. В Індії та Персії в давнину були широко поширені полювання, верхова їзда, фехтування на мечах, перегони на колісницях, стрільба з лука, ігри з м'ячем і палицею. В Індії виникли кінне поло, шахи, хокей на траві та інші ігри.

У Персії з'явилися школи, де дітей навчали верховій їзді, метання дротиків,

стрільбі з лука. На клинописних табличках, на стінах давньоєгипетських пірамід вчені виявили зображення більше 400 видів фізичних вправ та ігор. Серед них боротьба, змагання лучників, плавання, веслування, перегони на колісницях та інші. У Стародавньому Єгипті в спеціальних приміщеннях влаштовувалися змагання з бігу, стрибків і метань, підняття важких, боротьбі і кулачному бою, фехтування, а також різні спортивні ігри.

Найвищого розквіту фізична культура і спорт досягли в Стародавній Греції, де відбулися перші Олімпійські ігри. [cл5].

Історія спорту дуже багата на цікаві і гарні події. Люди ще в далекі часи змагалися в різних змаганнях. Спорт завжди був для людства гарною альтернативою, сприяючою миру, та здорового способу життя.

1.3 Зародження ігор в древній Греції

Існує безліч міфів про виникнення Олімпійських ігор. Найпочеснішими їхніми родоначальниками вважають богів, міфічних героїв, царів і правителів(Зевс,Геракл, Прометей). Точно встановлено, що перша відома нам Олімпіада відбувалася в 776 р. до н. є. Кожні Олімпійські ігри перетворювалися на свято для народу, служили свого роду конгресом для правителів і філософів, конкурсом для скульпторів і поетів, драматургів і співаків. Це був час загального перемир'я між ворожими полісами.

Олімпіади звеличували людину, тому що вони відбивали світогляд, наріжним каменем якого були культ досконалості духу і тіла, ідеалізація гармонійно розвинутої людини -- мислителя й атлета. Олімпіонику -- переможцеві ігор -- співвітчизники відплачували почестями, яких удостоювалися боги. Олімпійський герой, увінчаний вінком, одягнений у пурпурні шати, урочисто в'їжджав у рідне місто на колісниці, але не через звичайні ворота, а через пролам у стіні, який того ж дня городяни закладали, щоб олімпійська перемога, яка ввійшла в місто, ніколи не покидала його. У місті встановлювалася статуя на честь переможця, складалися хвалебні оди, влаштовувалися бенкети. Окремо потрібно сказати про статуї. Це не були точні портрети переможців; особистість переможця увічнювалася тільки через ім'я, написане на постаменті. Уже значно пізніше допускалося зображення не божества або обожненого героя, а реальної людини.

Але не тільки фізична краса і пропорційність частин тіла служили «пропуском» для участі в Олімпіаді. Враховувався і духовний елемент. Учасник змагань повинен був бути морально бездоганним, з незаплямованою репутацією. Ця вимога пояснювалася культовим характером свят -- можна образити бога, допустивши до змагань непорядну людини, що порушить святість його храмових володінь.

Тому допущені до ігор юнаки символізували собою гармонію, красу, доблесть, моральність і духовність. Справедливим є твердження, що перемогу приносить не тільки фізична підготовка, але й морально-вольові якості учасника.

Центром олімпійського світу давнини був священний округ Зевса[cл6] в Олімпії -- гай уздовж ріки Алфей, недалеко від струмка Кладей, що впадає в неї. У цьому прекрасному місці Еллади майже триста разів улаштовувалися традиційні загальногрецькі змагання на честь бога-громовержця. Вітри іонічного моря хитали могутні сосни і дуби на вершині пагорба Кронос. Біля його підніжжя розкинулася заповідна територія, тишу якої раз на чотири роки порушувало олімпійське торжество. Такою була Олімпія, про велич якої нагадують нам античні автори, а картину олімпійських видовищ передають статуї і зображення на вазах і монетах. Згодом біля священної Олімпії виросло однойменне містечко в оточенні апельсинових і маслинових гаїв.

Нині Олімпія -- типове провінційне містечко, що живе на прибутки від туризму. У ньому абсолютно все є олімпійським: назви вулиць і готелів, страви в тавернах, сувеніри в численних магазинчиках. Визначною пам'яткою міста є археологічний і Олімпійський музеї. За містом протікає струмок Кладей, через який перекинуто кам'яний місток, що виводить до заповідної Олімпії. Нічим не примітний вхід до священного гаю. Під ногами почорнілий мармур сходин і плити священного черепашнику. Росте дика олива, гілками якої вінчали колись голови олімпіоників. До неба тягнуться могутні сосни і дуби, а над ними -- блакитне небо, під яким були побудовані величні споруди. На жаль, їх не пощадили ні розливи рік, ні землетруси, ні час. Але якими урочистими є залишки колишньої величі!

Своєю донині збереженою славою Олімпія повністю зобов'язана Олімпійським іграм, що проводилися там раз на чотири роки і тривали лічені дні. У перервах між іграми безлюднів величезний стадіон, заростала травою бігова доріжка стадіону, вкривалися дикою порослю схили пагорба і насипів, що служили для глядачів трибуною.

Не лунав стукіт копит і гуркіт колісниць на сусідньому іподромі. Не тренувалися атлети на просторій площі гімнасії та в монументальному будинку палестри. Не лунали голоси в леонідайоні -- готелі для почесних гостей.

Зате під час Олімпійських ігор усе навколо оживало, кипіло життя. Прибували десятки тисяч атлетів і гостей, вщерть заповнювалися грандіозні на ті часи спортивні споруди, які за своєю суттю мало чим відрізнялися від сучасних спортивних комплексів. На Олімпіадах виявляли лише переможця в окремих видах змагань -- олімпіоника. Але в основному збиралися для того, щоб узяти участь в обрядовому святі, присвяченому Зевсу.

До 776 р. до н. є. усі держави, розташовані на Пелопоннеському півострові, почали брати участь в Олімпіадах і саме з цієї дати почалася традиція увічнювати імена переможців.

Офіційно свято тривало п'ять днів. Напередодні урочистого відкриття ігор на березі ріки Алфей поблизу стадіону розкидали намети. Сюди, крім численних шанувальників спорту, прямували торговці різними товарами і власники розважальних закладів. Так, ще в давні часи, в організаційну підготовку Ігор втягувалися різні соціальні прошарки населення Греції.

Олімпійські святкування починалися зі сходом повного місяця. Урочиста процесія прямувала до золотої статуї Зевса. Очолювали процесію елланодіки(судді змагань) в пурпурних одягаються, за ними йшли атлети і імениті громадяни. У жертву Зевсу приносили двох величезних биків, а судді і учасники змагань давали урочисту клятву бути гідними нагородження лавровим вінком і пальмовою гілкою. Увечері після жеребкування влаштовувався свято мистецтв. Задовго до його закінчення атлети йшли спати - напівголодні, з'ївши по шматку сиру і випивши холодної води. Отже, великий день наступав. Від 40 тис. до 60 тис. глядачів займали місця на насипу довкола стадіону. Труби вітали наближення елланодіків і почесних гостей. Атлети по черзі виходили на середину арени, щоб представитися глядачам. Глашатай голосно оголошував ім'я і батьківщину кожного і тричі запитував: «Чи всі ви, щасливі гості Олімпії, згодні, що цей атлет є вільним і гідним громадянином?». Потім починалися змагання.

У перший день проходили змагання з усіх видів бігу, у другій - в п'ятиборстві, а в третій - в боротьбі, кулачному бою і панкратіоні. Четвертий день повністю віддавали в розпорядження дітям. Дистанції бігу для них були в два рази коротше, ніж для дорослих. На п'ятий день влаштовувалися перегони на колісницях, запряжених четвіркою коней, і перегони на конях по колу на 8 і 73 стадії (1538 і 14000 м). Видатних спортсменів вшановували в виді встановлення статуї, виготовляли і встановлювали на кошти міст, звідки були родом нові «напівбоги»: перший олимпіонік Кореб з Елади; «найсильніший серед сильних» Мілон з Кротона; Політес з Коріни, найшвидший атлет на 212-й Олімпіаді; Ласфен з Ті беї, який пробіг 156 стадій, змагаючись з конем; Нікола з Акріі, якому на двох Олімпіадах належало п'ять перемог у бігу, і багато інших славні атлети.

Олімпійські ігри зі зростанням їхньої популярності впливали на центр Олімпії -- Альтис. Більше 11 століть в Олімпії проводилися ігри, у яких брали участь жителі всієї країни. Подібні ж ігри відбувалися також в інших центрах країни, але жодні з них не могли зрівнятися з Олімпійськими.

1.4 Міфи стародавньої Греції

У грецькій міфології вважалося, що всі мистецтва в людей від Прометеях[cл7]. У міфології Прометей був протипоставлений Зевсу, займав позицію мученика, який пожертвував собою заради людей. Підступний і жорстокий Зевс діяв проти суперника, використовуючи грубе насильство. Одна з найкрасивіших легенд минулого оповідає про богоборця і захисника людей Прометея. Прометей, благодійник людей, дарував людству незалежність від природи. Він викрав вогонь з Олімпу, приніс його в очереті й навчив смертних користуватися ним. Як говорять міфи, Зевс звелів Гефесту[cл8] прикувати Прометея до Кавказької скелі, пробив йому груди списом, а величезний орел щоранку прилітав клювати печінку титана, яка щодня виростала знову. Прометей був врятований Гераклом[cл9]. Греки вміли любити своїх богів, вони хотіли висловити свою вдячність цьому титанові, тому культ Прометея втілився в одному з видів Олімпійських ігор -- змаганні бігунів з палаючими смолоскипами.

Фігура цього титана залишається і сьогодні одним із найяскравіших образів у грецькій міфології. Вираз «вогонь Прометея» означає прагнення до високих цілей у боротьбі зі злом. Хіба не той самий зміст вкладали і древні, коли близько трьох тисячоріч тому запалювали Олімпійський вогонь у гаю Альтиса?

Під час літнього сонцестояння учасники змагань і організатори, прочани і вболівальники віддавали почесті богам, запалюючи вогонь на вівтарях Олімпії. Переможець змагань із бігу удостоювався почесті запалити вогонь для жертвопринесення. Блиск цього вогню припиняв на час війни, приводив до згоди ворогуючі сторони, суперництво віталося тільки на бігових доріжках. От чому потім була відновлена традиція запалювання вогню, а пізніше і доставки його до місця проведення змагань. Церемонія запалювання вогню, який проноситься не тільки через країни, але й континенти -- особливий олімпійський ритуал.

Вперше Олімпійське полум'я спалахнуло в перший день ігор на стадіоні Амстердама в 1928 р. Однак не залишилося жодних свідчень, що цей вогонь був доставлений, як велить традиція, естафетою з Олімпії. Початок смолоскиповим естафетам, що приносили вогонь з Олімпії у міста проведення Олімпіад, було покладено в 1936 р. Біг факелоносців -- один із найбільш урочистих моментів Ігор. 20 червня 1936 р. в Олімпії був запалений вогонь, що подолав потім 3075-кіломе-тровий шлях дорогами Греції, Болгарії, Югославії, Угорщини, Чехословаччини й Німеччини. А в 1948 р. смолоскип уперше здійснив морську подорож.

1.5 Самобутні національні олімпійські види

Своїм корінням українські народні ігри сягають доісторичних, ще язичницьких часів. Тоді наші предки жили в тісних зв'язках із природою і їх господарські заняття та світогляд єдналися з явищами природи. Вони щиро вірили, що є такі боги, які правлять світом, і особливо шанували тих, від кого сподівались добра та щастя. Прихід весни зустрічали веснянками (гаївками), в яких тісно поєднувались хорові пісні з іграми й танцями. Поворот Сонця з літа на осінь знаменувало свято Івана Купала - день «великого очищення вогнем». Ігри присвячувались Матері-Землі, богу, який посилає грім і блискавку - Перуну, богу сонця - Ярилі. Уславлення божеств піснями, танцями та іграми мало під собою практичну основу - задобрити оточуючу природу й таким чином забезпечити собі достаток і благополуччя.

Із часом обрядові дійства наших предків утратили своє ритуальне значення й від них лишились тільки молодіжні та дитячі забави. Будь-які зібрання дорослих і дітей супроводжувались ігровою діяльністю, найбільш поширеними різновидами якої були біг, скачки, стріль ба з лука, кулачні бої, метання спису, а жінки та діти водили хороводи. Участь у грі дозволяла людині відійти від проблем повсякдення, запобігала виникненню сумніву й недовіри до своїх сил.

Час вносить зміни у зміст ігор, створює багато різних варіантів, тільки їх рухлива основа залишається незмінною. Гра включає всі види природних рухів: ходьбу, біг, стрибки, метання, лазіння, вправи з предметами, а тому є незамінним засобом фізичного виховання дітей.



Розділ 2. Спорт від древності до сьогодення

2.1 Відродження олімпійських ігор сучасності

В кінці 19-го в. стали з'являтися перші міжнародні спортивні об'єднання. У зв'язку з ці почали проводити змагання за участю атлетів з різних країн світу. Французький громадський діяч барон П'єр де Кубертен[cл10] виступив з пропозицією про відродження Олімпійських ігор. Він вважав, що ідеї олімпійського руху вдихнуть у людство «дух свободи, мирного змагання і фізичного вдосконалення», сприятимуть культурному співробітництву народів. 25 листопада 1892 в Паризькому університеті Кубертен прочитав публічну лекцію під назвою «Олімпійський ренесанс». У той день він виголосив свою знамениту фразу: «Потрібно зробити спорт інтернаціональним, потрібно відродити Олімпійські ігри!».

Перед здивованими слухачами Кубертен намалював чудову картину еллінської цивілізації, метою якої було виховання гармонійно розвиненої людини. «І ми - спадкоємці цієї цивілізації!» - Вигукнув він, закінчуючи лекцію, Установчий конгрес прибічників відродження Олімпійських ігор відбувся 23 червня 1894 р. у Парижі. В результаті чого був створений Міжнародний олімпійський комітет і було ухвалено рішення відновити ці спортивні змагання.

Щоб зв'язати дві цивілізації - еллінську й нинішню, місцем проведення Ігор I Олімпіади сучасності були обрані Афіни - столиця Греції.

Перша Олімпіада наших днів відбулася в 1896 р. З тих пір кожні чотири роки по планеті пробігає вогонь, запалений на стародавньому вівтарі Олімпії.

Таким чином розпочалося відродження Олімпійських ігор.

Біографія:

П'єр де Кубертен (Coubertin) (1863-1937) - французький спортивний і суспільний діяч, історик, педагог, літератор; барон. Ініціатор організації сучасних Олімпійських ігор (1896р.).

Дитинство провів у маєтку матері стародавньому замку Мервіль біля Гавра. Любив читати, слухати музику. Зненацька для рідних романтично набудований юнак після закінчення коледжу виявив характер і замість знаменитої військової академії Сен-Сір надійшов на філософський факультет Сорбони (1880). Захопився вивченням історії, а також педагогіки, зокрема фізичним вихованням. Активно займався боксом, фехтуванням, веслуванням, верхівковою їздою.

Вивчаючи життя і культуру Древньої Греції, поступово прийшов до висновку, що спорт необхідно повернути в систему виховання, адже саме спорт робив древніх греків фізично розвиненими і витривалими. Багато подорожував, в Англії відвідував відомий спортивними традиціями коледж у місті Регбі, у Греції знамениту долину Алфея в 300 км від Афін, де проходили древні олімпіади. У 1887 був ініціатором створення Союзу французьких суспільств бігу. Свої реформаторські погляди на систему освіти виклав у двох книгах, що вийшли наприкінці 1880-х рр.: «Виховання в Англії» і «Англійське виховання у Франції».



2.2 Видатні спортсмени України в ХХ століття

Олімпійський спорт України багато років був складовою частиною олімпійського руху колишнього Радянського Союзу.

Історія олімпійського руху в Україні розпочалася в 1952 році, коли спортсмени України у складі збірної команди Радянського Союзу вперше прийняли участь в Іграх XV Олімпіади в Гельсінкі.

З 1952 по 1990 роки олімпійський рух в Україні розвивався та зміцнював свою позицію в житті країни. Українські атлети складали щонайменше 25% кожної олімпійської команди СРСР. Під час Ігор ХХІІ Олімпіади 1980 року деякі матчі футбольного турніру з великим успіхом проводилися в місті Києві 22 грудня 1990 року І Генеральна асамблея засновників прийняла рішення створити Національний олімпійський комітет України і ця дата є офіційною датою його створення. У вересні 1993 року НОК України був остаточно визнаний Міжнародним олімпійським комітетом.

НОК України діє у відповідності до положень Олімпійської хартії, Конституції України та чинного законодавства України і свого Статуту.

Основні завдання НОК України - організація підготовки та участі спортсменів в Олімпійських іграх, розширення міжнародного співробітництва, популяризація масового спорту і здорового образу життя, фізичне і духовне збагачення людей. З цією метою НОК України співпрацює з державними, громадськими та іншими організаціями. На засадах незалежності та доброї волі Національний олімпійський комітет України об'єднує більше 50 федерації з видів спорту. Він також має 24 відділення у всіх областях та по одному відділенню в Автономній республіці Крим, містах Києві і Севастополі. Колективними членами НОК України є більше 80 організацій

Найвідоміші спортсмени це гімнастка 9Л. Латиніна; 7 гімнасти Н. Андріанов, В. Чукарін, Б. Шахлін; 6 ковзанярка Л. Скоблікова, лижниця Л. Єгорова і гімнаст В. Щербо; по 5 гімнастки П. Астахова і Н. Ким.,. Наймолодша чемпіонка гімнастка Р. Галієва (в день перемоги їй ще не виповнилося 15 років), а самий старший з переможців яхтсмен В. Манкін, що завоював свою третю золоту медаль у віці 42 років., Важка атлетика:2 Жаботинський Леонід , Волейбол: 2 Поярков Юрій ., Фігурне катання 3м: Ірина Родніна.,

Легка атлетика: 2Борзов Валерій. ,Хокей 2 :Валерій Харламов

В. Чукарін Л.Латиніна В.Борзов

Ю.Поярков Б.Шахлін В.Харламов

Лариса Семенівна Латиніна [сл11](при народженні Дирій, народилась, 27 грудня 1934, Херсон ) -- дев'ятиразова олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики. З 1964 по 2012 роки була володаркою найбільшого числа олімпійських нагород за всю історію Олімпійських ігор -- 18 (9 золотих, 5 срібних, 4 бронзових). В 1966-77 роках Л. Латиніна (Дирій) була старшим тренером жіночої збірної команди СРСР. А почалось усе в її рідному Херсоні, де школярка Лора захоплювалася балетом, а потім почала тренуватися і в гімнастичній секції. Коли поєднувати балет і гімнастику стало складно, віддала перевагу гімнастиці. Після школи поступила до Київського політехнічного інституту, та, зрозумівши, що спорт -- справа її життя, перейшла до інституту фізичної культури. Тут її наставником (як і Бориса Шахліна) став О. Мишаков.

У 1954 р. вона вже чемпіонка світу з гімнастики. А восени 1956-го Лариса Латиніна поїхала до Австралії на свою першу Олімпіаду. Там зуміла стати абсолютною чемпіонкою у багатоборстві, одержала ще й «золото» за опорний стрибок і вільні вправи. Після Мельбурнської олімпіади Лариса стала матір'ю. Незабаром після народження дочки знову почала тренуватися. У 1960 р. в Римі вдруге завоювала титул абсолютної чемпіонки з гімнастичного багатоборства. Промайнуло ще чотири роки, і хоч в 1964 р. на олімпійському помості в Токіо Ларисі не вдалося стати найсильнішою у багатоборстві, та золоті нагороди за окремі. види вона виборола. Філігранна майстерність Латиніної всюди викликала захоплення. Особливо вдавалися їй вільні вправи, з яких вона завоювала «золото» на трьох Олімпіадах. Завершивши активні заняття спортом, вона не розлучилася з улюбленою спортивною гімнастикою: була тренером команди гімнасток на кількох Олімпійських іграх, активно працювала в Оргкомітеті Московської Олімпіади.

Віктор Чукарін [cл12].

Він пройшов ад 17 таборів, пережив жахи Бухенвальда і Зандбостеля. В 1945 р. він важив 40 кг і його не впізнала рідна мати. Через сім років на XV Олімпійських іграх в Хельсінки, Віктор Чукарін став першим в історії СССР абсолютним олімпійським чемпіоном зі спортивної гімнастики. Віктор Іванович Чукарін народився у с. Червоноармійськ Донецької обл. 9 листопада 1921 р. дитинство Вітя провів в Маріуполі, де і «захворів» спортивною гімнастикою. Одного разу він прийшов на стадіон і побачив показові виступи спортсменів. Побачене справило на нього незабутнє враження, і у дворі свого будинку він змайстрував поперечину з ржавих труб, на якій в буквальному значенні «зависав» годинами. У школі вчитель фізкультури Віктор Попович звернув увагу на талановитого і працелюбного хлопчика. Спочатку він займався у шкільному гуртку, потім у гуртку металургійного технікуму, а після цього у Київському технікумі фізичної культури.

У Києві Віктор Чукарін познайомив - ся з легендарним Аджатом Ібадулаєвим, який перший приніс славу українській школі спортивної гімнастики. Ібадулаєв запропонував Віктору тренуватись разом з ним. Не роздумучи, В. Чукарін погодився і багато чому навчився у свого наставника.

Борис Анфіянович Шахлін

Народився 27 січня 1932 року в місті Ішимі [сл13] (нині Тюменської області). В 12 років залишився круглим сиротою, разом з братом жив у бабусі. У 1944 році вступив в гімнастичну секцію. З 1951 жив в Україні. У 1955 році закінчив Київський інститут фізкультури.

У 1954 році дебютував у складі збірної СРСР на чемпіонаті світу в Гельсінкі, вигравши командну першість. У тому ж році вперше став абсолютним чемпіоном СРСР. У 1956 році виграв олімпійське золото. Всього в трьох Олімпіадах (1956, 1960,1964) отримав сім золотих нагород.

Здобув 12 золотих медалей на першостях СРСР з окремих видів гімнастики (1957 -- 1963).

Після закінчення спортивної кар'єри викладав у Київському інституті фізкультури. У 1968 році став суддею міжнародної категорії. На початку 1970-х років його обрали віце-президентом технічного комітету Міжнародної федерації гімнастики.

Написав книгу «Моя гімнастика» (Москва, 1973).Жив у Києві. Помер 30 травня 2008 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Родніна Ірина Костянтинівна (р. 12вересня1949, Москва),[cл14]. радянська спортсменка (фігурне катання на ковзанах), заслуженого на майстра спорту (1969), викладача. Закінчила Центральний інститут фізичної культури (Москва, 1974). Член КПРС з 1975. Багатократна чемпіонка СРСР (у 1970--1975), Європи і світу (1969--75), чемпіонка Олімпійських ігор (1972) в змаганнях спортивних пар. У 1968--72 виступала з А. Н. Улановим, з 1973 -- з А. Р. Зайцевим. Тренери -- С. А. Жук, з 1974 Т. А. Тарасова. Р. нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.

Зараз Ірина Костянтинівна - член президентської ради зі спорту, президент громадської академії спортивних досягнень «Слава». І хоча Родніна давно не ставала на ковзани, вона - елегантна, струнка і відома.

Харламов Валерій Борисович

Народився 14 січня 1948 року в Москві. [cл15]. Заслужений майстер спорту (1969).Нападаючий команди ЦСКА (1967-81) і збірної СРСР (1969-79).

Чемпіон:

Олімпійських ігор (1972 і 1976),світу (8 разів на 1969-79),Європи (7 разів в 1969-79), СРСР (11 разів в 1968-81).

Валерій в ЦСКА провів 438 матчів і закинув 293 шайби.

C 1962 року почалося заняття в спортивній школі ЦСКА, а в 1969 році став вперше виходити на лід в основному складі московських армійців.

У період з 1969 по 1981 рік загальновизнано був одним з найшвидших і технічних нападників світового хокею.

Талант і працьовитість Серед спортивних дитячих захоплень переважали футбол і хокей. З 14 років Валерій займався в хокейній школі ЦСКА, з 19 - в основному складі клубу.

Повного розквіту талант Харламова досяг у великій трійці ЦСКА і збірної з Борисом Михайловим і Володимиром Петровим. На думку тренера клубу Анатолія Володимировича Тарасова, з самого початку спортивної кар'єри талановитого і працездатного юнака відрізняли «вибухова швидкість пересування і маневру на льоду, блискавична реакція на найменшу зміну ігрової ситуації і поведінки партнерів і суперників, нестандартна швидкість технічного мислення».

У багатьох матчах, їм за рахунок майстерності і сили волі, вдавалося переламати хід невдало складається гри. Найважливішу-за його зізнанням-шайбу в кар'єрі Валерій закинув в олімпійському Інсбруку, коли в грі СРСР - ЧССР за рахунку 3:3 переграв воротаря Іржі Холечек і поставив золоту крапку в матчі. "

Його голам аплодували суперники 17 вересня 1974 в Квебеку під час зустрічі збірної СРСР зі збірною професіоналів ВХА (Всесвітня хокейна асоціація) Харламов забив гол, який призвів до подив і захоплення десятки тисяч вболівальників на трибунах. Відомий канадський захисник Ж.-К. Трамбле згадував: «Я до цього дня не зрозумію, як цей нападник залишив нас у дурні. Але одне я знаю точно: іншого такого гравця немає ... ». У канадській пресі про цю забитої шайбі писали - «гол для гурманів».

Навесні 1976 Харламов потрапив в автомобільну катастрофу, лікарі рекомендували забути про хокей (двухложечний перелом правої гомілки, перелом двох ребер, струс мозку, безліч ударів). Але через півроку Харламов повернувся в хокей і як і раніше залишався одним з кращих нападаючих.



2.3 Видатні спортсмени України XXI століття

Від Олімпіади до Олімпіади росте популярність спортсменів України, що демонструють не лише на всіх змаганнях майстерність високого класу, а й завойовують загальні симпатії чесною і безкомпромісною боротьбою за перемогу, дружелюбністю, ввічливістю, справді лицарським ставленням до суперників. Серед них слід назвати олімпійських чемпіонів з різних виді спорту незалежної України таких, як: Оксана Баюл, Володимир Кличко, Василь Ломаченко,Інеса Кравець, Вячеслав Олійник, Євген та Ігор Матвієнко, Лілія Подкопаєва, Катерина Серебрянська, Артур Таймазов, Рустам Шаріпов, Яна Клочкова, Микола Мільчев, Юрій Нікітін, Валерій Гончаров, Юрій Білоног, Олена Костевич, Ірені Марлені, Ельбрус Тадеєв, Наталія Скакун ,Інна Осипенко-Радомська, Юрій Чебан та інші.

Яна Клочкова Василь Ломаченко



Інна Осипенко-Радомська Юрій Чебан

Яна Клочкова

Яна Олександрівна Клочкова народилася 7.08.1982 р. в Сімферополі в сім'ї спортсменів. Українська плавчиня, яка виграла п'ять олімпійських медалей, у тому числі чотири рази "золото". Учасниця трьох літніх Олімпіад: 2000, 2004, 2008 (на останній в запливах не брала участь).

Зріст - 182 см. Вага - 70 кг.Місце проживання - Донецьк, потім Харків, потім Київ.Спортивне товариство - «Динамо», майор МВС України.

З раннього віку відвідувала секцію спортивної гімнастики, а з шести років (1989 рік) почала займатися плаванням у спортивній школі. Тренери - заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури України Ніна Федорівна Кожух та заслужений тренер Радянського Союзу, заслужений працівник фізичної культури України Олександр Омелянович Кожух. 2001 рік - закінчила Харківське училище фізичної культури і спорту, поступила в Київський національний університет фізичної культури і спорту на факультет олімпійського і професійного спорту. 1996 рік - перший великий успіх на чемпіонаті Європи серед юніорів (басейн 50 м) в Данії, друге місце на дистанції 400 м і четверте - на дистанції 200 м.

1997 рік - на чемпіонаті Європи серед юніорів займає два перших місця (400 м і 200 м комплексом). Вперше виступає на дорослому чемпіонаті Європи (басейн 50 м) в Іспанії, де займає друге і третє місце. 1998 р. - разом з батьками та тренерами переїздить до Харкова. 1999 р. - виступає на чемпіонатах світу та Європи на довгій і короткій воді. На дистанціях 200 і 400 м комплексом приходить до фінішу першою. 2000 р. - стає дворазовою олімпійською чемпіонкою після дебюту на літніх Олімпійських іграх в Сіднеї. Ставить два рекорди - світу (комплекс, 400 м) і Європи (комплекс, 200 м). 2000, 2003 рр.. - Стає Людиною року в номінації Спортсмен року. 2002 р. - переїжджає на постійне місце проживання до Києва. 2003 р. - завойовує титул чемпіонки світу. 17 серпня 2004 - стає дворазовою олімпійською чемпіонкою (200 і 400 м) і кращої плавчихою року в світі. 18 серпня 2004 - удостоєна вищої нагороди країни - звання Герой України. 12 березня 2005 - отримує титул Людина року в номінації Жінка року.

2005 р. - стала інвестором Дубненського ливарно-механічного заводу в Рівненській області; особа рекламної компанії TFT-монітора Samsung SyncMaster 913N. 2006 р. - депутат Харківської міської ради від Партії регіонів.

Спортивні досягнення:

Срібний призер Юніорського чемпіонату Європи 1996 року в Данії.

Дворазова переможниця Юніорських чемпіонатів Європи 1997 року в Глазго та 1998 року в Антверпені.

Срібний та бронзовий призер Чемпіонату Європи 1997 року у Севільї.

Срібний призер Чемпіонату світу 1998 року в Перті. 17

Переможниця Кубка світу серед жінок у номінації комплексне плавання 1998 та 1999 років.

Чемпіонка світу 1999 року в Гонконзі.

Дворазова переможниця та бронзова призерка Чемпіонату Європи 1999 року в Стамбулі.

чотириразова переможниця Чемпіонату Європи 1999 року в Лісабоні в 25-метрових басейнах.

Триразова чемпіонка Європи 2000 року в Гельсінкі.

Дворазова чемпіонка Європи 2000 року в Валенсії.

Дворазова чемпіонка та срібна призерка Чемпіонату світу 2001 року в Фукуоці (Японія).

Дворазова чемпіонка Всесвітньої Універсіади у Пекіні2001року. Яна Клочкова встановила 50 рекордів України в 25 - і 50-метрових басейнах на дистанціях 100, 200, 400 метрів комплексним плаванням, і 200, 400 і 800 метрів вільним стилем, 100 і 200 метрів на спині, 200 метрів батерфляєм та естафетному плаванні. На Олімпійських іграх в Сіднеї встановила світовий рекорд на дистанції 400 метрів комплексним плаванням і рекорд Європи на дистанції 200 метрів комплексним плаванням.

Нагороди Я.А.Клочковой:

Герой України (18 серпня 2004 - за виняткові спортивні досягнення на Олімпійських іграх, виявлені мужність, самовідданість і волю до перемоги, підвищення спортивного авторитету України в світі). Орден «За заслуги» III ступеня (2002) Орден княгині Ольги I ступеня (2000), III ступеня (1999) Лауреат Премії КМ України за внесок молоді у становлення держави (06.2001).

Хрест Слави МВС.

24 березня 2009 в олімпійському басейні «Акварена» в Харкові на вулиці Клочківській, під час першого етапу Кубка України з плавання, при повністю заповнених трибунах відбулося офіційне «розставання з водою» Яни Клочкової та Дениса Силантьєва. Спочатку всім демонстрували на екрані кадри кар'єри, запливів, вручень нагород і моменти життя чемпіонів. Потім офіційні особи (мер Михайло Добкін, віце-губернатор Сергій Стороженко, голова Федерації плавання України Олег Дьомін, дворазовий олімпійський чемпіон волейболіст Юрій Поярков та багато інших) розповіли про плавців. Потім відбувалося вручення квітів та подарунків від усіх бажаючих. Клочкової, зокрема, піднесли живу золоту рибку, а Стороженко - статуетку богині Ніки, символ перемоги.

У Клочкової мається «всеукраїнське» прізвисько - Золота рибка. На офіційному прощанні зі спортом 24 березня 2009 їй символічно подарували акваріум із золотою рибкою.

Клочкова - почесний громадянин Харкова та Донецька. Багато молоді харків'яни щиро переконані в тому, що вулиця Клочківська, на якій розташований олімпійський і найбільший у місті басейн «Акварена», названа на честь Клочкової. Насправді вулиця названа прізвищем харківського полкового судді XVIII століття Тимофія Клочко, який заснував Підгородне слободу.

Василь Ломаченко

Василь Анатолійович Ломаченко (17 лютого 1988, Білгород-Дністровський, Одеська область, УРСР) - український боксер-любитель, багаторазовий чемпіон України, чемпіон світу серед юніорів 2006 року, срібний призер чемпіонату світу 2007 року в Чикаго (США), золотий призер Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні (Китай) в категорії до 57 кг, володар Кубка Вела Баркера, чемпіон Європи 2008 року в Ліверпулі (Англія), чемпіон світу 2009 року у категорії до 57 кг (Мілан). Заслужений майстер спорту.

Займатися боксом почав в 1994 році. Студент Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К. Ушинського. Виступає за фізкультурно-спортивне товариство «Колос». Тренери: Анатолій Миколайович Ломаченко та Йосип Геннадійович Кац (екс-тренер).

У 2007 році став переможцем XI міжнародного турніру пам'яті Семена Трестіна, ставши володарем спеціального призу за перемогу в категорії 57 кг, в якій виступав сам Трестін.

На чемпіонаті світу 2007 року в Чикаго зайняв 2-е місце.

На Олімпійських іграх 2008 року взяв більш ніж упевнений реванш у російського боксера Альберта Селімова, якому спірно поступився у фіналі чемпіонату світу 2007 року. 23 серпня 2008 у фіналі Ігор достроково переміг французького боксера Хедафі Джелхіра і став олімпійським чемпіоном, а також кращим боксером турніру, завоювавши почесний Кубок Вела Баркера.

На Чемпіонаті світу 2009 року в Мілані виграв золото у ваговій категорії до 57 кг перемігши у фіналі Сергія Водоп'янова з Росії. Найкращий боксер планети серед любителів Василь Ломаченко здобув золоту медаль на ХХХ Літній Олімпіаді у Лондоні. У фіналі вагової категорії до 60 кілограмів Василь впевнено переміг корейського боксера Сун Чул Хана - 19:9 (7:2, 4:3, 7:4). Бій пройшов за тотальної переваги нашого боксера. У корейця не було жодного шансу на успіх. Отже, Василь Ломаченко став дворазовим олімпійським чемпіоном. До того ж, у різних вагових категоріях . 19

Олена Костевич.

Олена Дмитрівна Костевич (14 квітня 1985, Хабаровськ) - член збірної України з кульової стрільби із пістолета, Олімпійська чемпіонка Афін, заслужений майстер спорту України.

Мати, Наталія Олександрівна - кандидат економічних наук, доцент Чернігівського інституту економічного управління, а батько, Дмитро Леонідович - інженер.

У дитинстві Олена займалася спортивною гімнастикою, потім великим тенісом. У стрільбу, за її власним визнанням, прийшла випадково: у 11 років за ініціативою мами пішла в обласний спортивно-стрілецький клуб у Чернігові. Перевага кульової стрільби Костевич віддала через рік після початку тренувань, коли відчула, що не встигає поєднувати стрільбу, теніс і навчання в загальноосвітній школі.

При виборі спортивної спеціалізації Олена керувалася тим, що легше тримати в руці кілограмовий пістолет, аніж більш важку гвинтівку. Але, як каже сама спортсменка, «було аж ніяк не простіше в спортивному плані».

У вільний від тренувань час любить відпочити з книгою, а крім того, за її твердженням, стає завзятим автомобілістом.

Олена Костевич закінчила Чернігівський технологічний університет, навчається в аспірантурі Київського національного університету технологічного дизайну за спеціальністю «економіка підприємств», виступає за спортивні товариства «Колос» і «Динамо», має звання лейтенанта СБУ, є членом збірної України і членом Федерації стрільби України.



Спортивні досягнення:

Дворазова бронзова призерка Олімпійських ігор 2012року.

Бронзова медаль на Кубку світу з кульової та стендової стрільби (2011).

Чемпіонка Олімпійських ігор 2004 року.

Чемпіонка світу (2002).

Багаторазова чемпіонка та призерка чемпіонатів Європи.

Володарка Кубка світу (2003).

Багаторазова чемпіонка та призерка етапів Кубка світу.

Багаторазова чемпіонка України.

Інна Осипенко-Радомська

Інна Володимирівна Осипенко-Радомська (нар. 20 вересня 1982, с. Новорайськ, Бериславський район, Херсонська область) - українська спортсменка на байдарках, чемпіонка Олімпійських ігор в Пекіні, також бронзова медалістка Олімпійських ігор в Афінах у складі жіночої четвірки, чемпіонка світу в Познані (Польща) К1 500 метрів. Заслужений майстер спорту. 5 вересня 2008 нагороджена орденом «За заслуги» третього ступеня. Експертна комісія Національного олімпійського комітету вона була обрана кращою спортсменкою 2010 року в Україні.

Спортивні досягнення:

Інна Осипенко-Радомська виступає за товариства «Україна» - «Динамо» (Київська область). Перший тренер, що працює з нею і тепер - Сергій Дубінін. Також її тренує Маргарита Бобильова.

На Олімпійських іграх 2004 року в Афінах Осипенко-Радомська виграла бронзу у складі української жіночої команди-четвірки на байдарці. На літніх Олімпійських іграх у Пекіні в 2008 році вона стала чемпіонкою на одиночній байдарці показавши у фінальному заїзді час 1:50,673, випередивши при цьому італійку Жозефу Йдемо (1:50,677) всього лише на 4 тисячних секунди. Третьою стала Катрін Вагнер-Августін (1:51.022). На ХХХ Літніх Олімпійських ігор на спринтерській 200-метрівці а також у заїзді на 500 метрів Інна виборола другу срібну медаль у Лондоні і четверту олімпійську нагороду в своїй кар'єрі.

Особисте життя:

Осипенко-Радомська має вищу освіту, закінчила Національний університет фізичного виховання і спорту України. Зараз проживає в Києві. Заміжня, виховує 1,5-однорічну дочку. Хобі - комп'ютер та інтернет.

Юрій Чебан

Юрій Володимирович Чебан (народився 5 липня 1986, місто Одеса, УРСР) - український каноїст. Заслужений майстер спорту. Захищає кольори Центрального спортивного клубу Збройних сил України.

Перший тренер - Євген Вікторович Лесяк, нині тренується у В'ячеслава Сорокіна та матері Людмили Чебан.

Кавалер ордена «За мужність» III ступеня.

Студент Полтавського педагогічного університету. У 2003 році, незважаючи на те, що він був молодший більшості своїх суперників, Юрій Чебан завоював срібну медаль у групі «юніор» на чемпіонаті світу в Комацу. Здобувши перемогу на чемпіонаті Європи, Чебан був обраний для представлення України на літніх Олімпійських іграх 2004. Зайняв 5-е місце. 21

У 2005 році Чебан з партнером Петром Круком виграв на чемпіонаті Європи в Пловдиві.

У липні 2006 року він завоював бронзову медаль на чемпіонаті Європи в Рачіцах. В наступному місяці він завоював срібну медаль на чемпіонаті світу у Сегеді в каное-одиночці на 500 метрів.

На чемпіонаті світу в 2007 році на каное-одиночці, дистанція 200 м, завоював 1-е місце.

Юрій Чебан був обраний для представлення України на літніх Олімпійських іграх 2008 р. На каное-одиночці на дистанції 500 метрів показав результат 1.48,766 і завоював бронзову медаль. ХХХ Літній Олімпіаді у Лондоні Юрій Чебан став олімпійським чемпіоном на дистанції 200м на каное.

XXVIII літні Олімпійські ігри

0лімпіада-2004 відбулася на батьківщині відроджених олімпійських ігор -- у Греції, в Афінах. У Олімпіаді-2004 взяло участь 10625 атлетів з 202 країн. Розіграно 301 комплект нагород у 28 видах спорту. Церемонія відкриття відбулася 18 серпня на Олімпійському стадіоні. До програми Олімпійських ігор вперше були включені жіноча боротьба та фехтування на шаблях. Ігри в Афінах проходили з 13 по 29 серпня. В неофіційному командному заліку перше місце здобули спортсмени СшА -- у них 103 медалі: 35 золотих, 39 срібних і 29 бронзових. Третє місце завоювали росіяни: 27 золотих, 27 срібних і 38 бронзових медалей. У збірної Китаю -- 32 золоті, 17 срібних і 14 бронзових медалей. До першої десятки увійшли: Австралія (49 нагород: 17 золотих), Японія (37 нагород: 16 золотих), Німеччина (48 нагород: 14 золотих), Франція (33 медалі: 11 золотих), Італія (32 медалі: 10 золотих), Південна Корея (30 нагород: 9 золотих) і Великобританія (30 нагород: 9 золотих). У скарбничці збірної України назбиралося 23 нагороди різного ґатунку: 9 золотих, 5 срібних та 9 бронзових. У загальнокомандному заліку це дозволило нашій збірній зайняти 12 місце, що зрештою стало неочікуваним успіхом. Дві золоті нагороди в комплексному плаванні Яни Клочкової принесли їй титул чотириразової олімпійської чемпіонки та звання Героя України. Улюбленцями спортивних уболівальників стали Юрій Білоног (штовхання ядра), Наталка Скакун (важка атлетика), Марина Мермні-Мельник, Ельбрус Те деев (вільна боротьба), Олена Костевич (стрільба з пневматичного пістолета), Валерій Гончаров (спортивна гімнастика), Юрій Нікітін (стрибки на батуті). Нагадаємо, що на літніх Олімпійських іграх в Афінах взяли участь 245 українських атлетів.

XXIX літні Олімпійські ігри

Олімпійські ігри у Пекіні відбулися з 8 серпня по 24 серпня 2008 року. На них було встановлено 38 світових і 85 олімпійських рекордів. Розіграно 302 комплекти нагород у 28 видах спорту. Рекордний “врожай” олімпійських медалей зібрали й українські спортсмени. 0лімпіада-2008 відзначилася не тільки олімпійськими рекордами. Так, бюджет Олімпіади став рекордним за всю історію Олімпійських ігор. Най більше китайці потратилися на тран спортну інфраструктуру -- 26,5 млрд. доларів, друге місце зайняла екологія -- 10,5 млрд. доларів, і лише третє місце -- спортивні споруди. Загалом витрачено 42 млрд. доларів. Для цьо го пекінський оргкомітет залучив 12 спонсорів зі світовими брендами і біля 20 місцевих корпорацій. Було збудова но 80 нових станцій метро.

Олімпіаду відвідало 80 керівників різних держав, 500 тисяч туристів. Унікальний рекорд -- 8 золотих ме далей -- у плаванні встановив 23-річ ний американський плавець Майкл Фелпс. Він побив “вічний” рекорд свого земляка Марка Спітца, встановленого 36 років тому на Олімпіаді в Мюнхені (7 золотих медалей). У неофіційному командному заліку перше місце здобули спортсмени Китаю. У них 100 медалей, з них 51 золота, 21 срібна і 28 бронзових. Другу сходинку зайняли американці: 36 золотих, 38 срібних і 36 бронзових. У збірної Росії: 23 золоті, 21 срібна і 28 бронзових.

Приємно, що левова частка меда лей завойована дебютантами укра їнської збірної. Так, золоті нагороди завоювали: Василь Ломаченко (бокс), Олександр Петрів (кульова стрільба), Ольга Харлан, Ольга Жовнір, Олена Хомрова та Галина Пундик (шабля). Срібну нагороду завоював Андрій Стадник (вільна боротьба). Бронзові завоювали дебютанти Леся Кали товська (велотрек), Ілля Кваша та Олексій Пригоров (синхронні стрибки з 3-метрового трампліну), Олександр Воробйов (гімнастика, кільця), Наталя Давидова (важка атлетика). Отже, 9 медалей різного ґатунку внесли до скарбнички олімпійської збірної України дебютанти Олімпійських ігор.

Свою майстерність у Пекіні підтвердили і призери попередніх Олімніад: Інна Осипенко-Радомська (одиночна байдарка), Віктор Рубан (стрільба з лука), Василь Федоришин (вільна боротьба), Ірина Мерлєні (вільна боротьба), Роман Гонтюк (дзюдо), Ганна Бессонова (художня гімнастика). Необхідно відзначити, що п'ятеро наших призерів на попередніх Олімпіадах зайняли лише 7-мі місця, Д. Юрченко -- 9-е, а Ю. Сухоруков був лише учасником Ігор в Афінах.