Фізична культура і спорт на Херсонщині

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Історія спорту Херсонщин

Це закономірний результат багаторічної аналітичної пізнавальної діяльності та ряд серйозних узагальнюючих праць з історії спорту. Для того, щоб говорити про історію спорту на Херсонщині, необхідно встановити логічні зв'язки між різними факторами, гіпотезами, ідеями і теоріями, накопленими протягом всієї історії спорту на Україні.

З початком нової епохи отримало розповсюдження дійсно гуманістичне розуміння суспільної значимості фізичної культури і спорту. Розподіл світу на дві системи - соціалістичну і капіталістичну привів до утворення двох корінним чином різних напрямків державного і суспільного розвитку. У світі почали розвиватись дві економіки і дві політики, дві ідеології і дві культури, дві фізичні культури і спорт. Це стало головною особливістю розвитку фізичної культури і спорту в сучасний період.

Перші заходи в поширенні спорту як окремого соціального явища на Херсонщині припадають на початок ХХ століття. Вже з початком віку утворюються скремі осередки і товариства. В обласному державному архіві збереглися документи, які свідчать про перші кроки фізкультурного руху на Херсонщині. Волосні і губернські комісари у військових справах зобовязались організувати на місцях гімнастичні, спортивні і стрілецькі товариства. Було покладено початок державному керівництву фізкультурою в республіці, його оборонній спрямованості. У країні було створено систему початкового загального навчання “Всеобуч”, якій було доручено організацію фізичного виховання допризивної молоді і молоді шкільного віку, отож, уже в червні 1920 року, незважаючи на близькість врангелівців, що наступали на Херсон, у місті були здійснені спроби організації пролетарського спортивно-гімнастичного клубу. фізичний культура спорт

Закінчилась громадянська війна. Відроджувалось народне господарство Херсонщини, відновлювались транспорт, заводи, ремонтні майстерні, доки річкового флоту. У цей час широко розгорнулась культурно-освітня робота, зокрема спортивна. 1923 року в Херсоні й Олешках відкрито військово-спортивні клуби, в серпні того ж року в Херсонському Палаці праці створено гімнастичне містечко і спортмайданчик. У місті на той час налічувалось усього 150 спортсменів. З вересня 1923 року на місці теперешньої площі Свободи проводилось перше міське спортивне свято, організоване спільно з штабом 45-го стрілецького полку 15-ї Сивашської стрілецької дивізії, на якому демонстувались досягнені успіхи.

У 1924 році були реорганізовані керівні фізкультурно-спортивні органи, змінена їх підвідомчисть. Окружна рада фізкультури з відома військомату перейшла до Херсонського окрвиконкому, що сприяло розвитку масовості спорту. Були створені 12 районних рад фізкультури і так звані «спортпятірки» для організації спортивної роботи на селі. Успішно вирішувались завдання організації гуртків фізкультури при галузевих профспілках. У 1925-1926 роках їх організовано у профспілках водників, будівельників, поліграфістів, шкіряників, металістів та інших. Міські гуртки фізкультури взяли шефство над сільськими, вели пропаганду на селі.

У 1925-1926 роках проводились «тижні» і «двотижневики» фізкультури, пропагондиський пробіг «Крос», спортивно-показові вечори в робітничих і комсомольських клубах, рухливі ігри, футбольні матчі. Було організовано передплату на центральні журнали і газети «Вестник физкультуры», «Известия физкультуры», «Красный спорт». Усе це сприяло зростанню інтересу до фізкультури і до 1928 року в 13 міських гуртках уже налічувалось 758 спортсменів. Тут працювали шахові, волейбольні, стрілецькі, легкоатлетичні, водні, велосипедні, ігрові та інші секції.

Перший спортивний клуб містився у впорядкованому світлому будинку на вулиці Суворова. Там були: гімнастичний зал, роздягальні, кімнати для гурткової роботи. Працювали в клубі інструктори з спортинг - клубу, який існував ще в дореволюційні часи: М.Родзинський та М. Салкіндер.Повітовий військкомат організував заняття з допризовною молоддю і в районах, де створювались військово-спортивні клуби. Ця робота проводилась разом з створеними в 1925 році радами фізкультури.

З доповіді на загальноміській нараді культкомісій профспілок, яка проходила 29 жовтня 1925 року, видно, що гуртки фізичної культури при профспілках почали працювати з лютого цього року. А вже в 1927 році вони існували не тільки в м.Херсоні, а й в районах. У кожному гуртку були створенні секції. Першою була створена секція ігор, де проводились заняття з волейболу, гандболу, футболу та баскетболу. У 1927-1928 р.р. спортивні ігри були провідними по масовості. Згідно з архівними документами в Херсоні на І березня 1928 року існувало 27 волейбольних, 11 футбольних, 6 гандбольних та 2 баскетбольні команди, які систематично тренувались, брали участь у міських змаганнях, а з футболу часто проводились міжміські зустрічі. Були створенні збірні команди з спортивних ігор, велась підготовка до першої Всеукраїнської спартакіади.

В той час спортивні бази були примітивними. Існував будинок фізкультури по вул. Леніна 5, в якому в зимовий час тренувались ігрові команди, в основному волейболісти. Великі труднощі відчували гуртки фізкультури в спорт-інвентарі, важко було дістати волейбольний або футбольний м'яч, не було сіток.

Однак фізкультурна робота в ці роки була жвавою. В районах проводились спартакіади, місячники фізкультури, фізкультурні вечори. Згодом були створені секції з плавання, велоспорту, шашок та веслування.

Архівні матеріали і спогади перших організаторів фізкультурного руху в м. Херсоні свідчать про те, що молодь з великим бажанням записувалась в гуртки фізкультури і брала в них активну участь. Тут вся робота велась на громадських засадах. Створювались бюро гуртків фізкультури, в них обирали найкращих. В 1927-1928 р. р. організаційним центром всієї фізкультурної роботи стала секція при клубі “Металіст”, головою якої був О.К.Ладичук.

Переглядаючи документи тих часів захоплюєшся чіткістю занять та дисципліною в гуртках, пристрастю, безкорисливою діяльністю та вмінням організовувати роботу цікаво.

В історію радянського спорту 1928 рік увійшов як рік першої спартакіади народів СРСР. Він поклав початок масовому фізкультурному рухові.

14-16 липня у Миколаєві відбулися всеукраїнські змагання з веслування. Мета змагань - виявити найкращий колектив для подорожі в Ленінград.

“Всесоюзна спартакіада” відкривається змаганнями з народного веслування та вітрильного спорту. До складу всеукраїнського колективу входить херсонська четвірка, яка виборола перший приз на республіканській водній спартакіаді в м.Миколаєві. Склад четвірки: Губкін, Павлов, Броун, Скобло. Хлопці не посоромили честі сонячної республіки, на фініш прийшли другими, поступились першістю спортсменам з Волги.

18-19 лютого 1930 року в Херсоні відбулась перша окружна міжспілкова конференція фізкультурників. Було підбито підсумки роботи фізкультурних організацій, визначено завдання подальшого розвитку фізичної культури і спорту в окрузі, основними з яких були: піднесення матеріальної бази організацій на місцях і будівництво стадіону в Херсоні, перебудова фізкультурної роботи на селі. Після конференції розгорнулась підготовка до Всесоюзної конференції фізкультури.

Фізкультурний комплекс ГПО був вперше введений в серпні 1931 року. Готувались до здачі нормативів тисячі юнаків і дівчат. Серед перших херсонців отримали значок М.А.Сотниченко і Н.Д.Мельникова. Ніна Дмитрівна Мельникова все своє життя віддала фізичній культурі та спорту. Працювала викладаем фізичної культури у кооперативному технікумі. Михайло Сотниченко - вчитель фізичної культури Херсонської СШ №14, перший тренер Лариси Латиніної - багаторазової чемпіонки Олімпійських ігор та світових першостей.

Багато херсонців організаторів фізичної культури і фізкультурників 1920-1930-х років загинули в роки війни, серед них: Василь Стоянов, Олександр Мешко, Гарик Дергачьов, Михайло Мельниченко, Борис Терещенко, Євген Михальченко, Давид Бутман, Олександр Ладичук та ін.

В роки війни фізкультурні організації Херсона займались військово-фізичною підготовкою допризовників. Готувались мотоциклісти, снайпери, велосипедисти. Велика робота проводилась по реабілітації поранених. В госпіталях використовувалась лікувальна фізкультура. Крім гімнастичних вправ застосовували: масаж, ходьбу, плавання, ігри, загартування. Працювали в цій галузі: М.К.Салкіндер, М.С.Родзинський, С.Т.Громов та ін. Дякуючи уміло підібраним вправам їм вдалося повернути здоров'я багатьом солдатам. Війна з особливою силою підтвердила величезне значення всебічної фізичної підготовки для посилення бойових якостей армії. Загартування, витривалість, спритність, дисциплінованість, високі морально-вольові якості - це і є саме ті якості, які розвиває фізкультурний рух.У 1944 році Херсонський міськом приймає рішення про відкриття дитячо-юнацької спортивної школи №1. Ця школа стала першим спортивним навчальним закладом для дітей та юнацтва.

12 березня 1945 року з'являються перші відомості про те, що розпочали свою роботу 5 товариств в Херсоні і відновились колективи фізкультури.

Вже через рік після закінчення Великої Вітчизняної війни в Херсоні і районах області налічувалось 511 фізкультурних комплексів, в тому числі 160 колективів фізкультури в колгоспах, радгоспах і МТС. Відроджена робота 7 добровільних спортивних товариств які об'єднували 70 фізкультурних колективів. 28500 чоловік займались фізкультурою і спортом. Протягом першого півріччя 1946 року було проведено понад 230 спортивних змагань, в яких взяло участь 143000 осіб. За цей час підготовлено 419 фізкультурників-розрядників з різних видів спорту, склали норми на значки ГПО і БГПО біля 10000 чоловік. Одночасно з відродженням і ростом фізкультурних організацій в Херсоні і районах області відбудовувались спортивні споруди. На той час існувало 13 стадіонів, 335 спортивних майданчиків, 80 футбольних полів, до 400 волейбольних, баскетбольних майданчиків та гімнастичних містечок, в цьому ж році планувалось обладнати 2 будинки фізичної культури. У передових добровільних спортивних товариствах регулярно проводились заняття в спортивних секціях. До числа таких товариств потрібно віднести товариство "Спартак", "Трудові резерви", "Динамо".

За час, що минув від Всесоюзного дня фізкультурника 1945 року було встановлено 80 нових обласних спортивних рекордів. В лавах фізкультурників Херсонщини 63 чемпіони області з різних видів спорту. З фізкультурниками проводили роботу 55 викладачів та 78 фізкультурних керівників. В цьому ж році 18 спортсменів Херсонщини вперше брали участь у Всесоюзному параді фізкультурників на Червоній площі та Всесоюзному профспілковому комсомольському кросі в Москві.

В 1949 році успішно виступила Херсонська футбольна команда "Спартак". В розіграші кубка СРСР вона вийшла до чвертьфіналу, але в боротьбі за вихід у наступний етап потерпіла поразку від столичних одноклубників. В різний час за херсонську команду грали футболісти які входили в склад 33 кращих футболістів республіки, це Віктор Чокас, Георгій Гончаров, Сергій Звенигородський, Іван Здор.

Фізкультурним центром в 40-60 роки був комітет у справах фізичної культури і спорту при Херсонському обкомі. Пізніше була створена Спілка спортивних товариств і організацій.

В 50-ті роки в навчальних закладах міста і області відкривались спортивні секції зі спортивної гімнастики, боротьби, важкої атлетики.

В 1953 році про себе заявив баскетбол. Тренерами були Шульгін Анатолій Федорович і Полюх Владислав Станіславович. З'явилась група ентузіастів, створились перші команди.

Успіхи баскетболу пов'язані з окремими гравцями які грали в різних командах. Провідне місце належить Гоборову Валерію - чемпіону Олімпійських ігор 1988 року в Сеулі. Він грав за Київське СКА, ЦСКА. Херсонщина дала баскетболу Сашу Сазоненко, Мельниченко Галину.

У баскетболі завжди були проблеми з тренерами, які в основному були викладачами ВНЗів.

В багатьох країнах знають трьохмачтовий вітрильник "Товариш", - володаря золотого кубка Атлантики (1974 р.) в регаті "Операція Парус-74", яку проводила Польська народна республіка. Судно вийшло переможцем в міжнародній трансатлантичній регаті "Операція Парус-76". За досягнуті успіхи в розвитку вітрильного спорту капітану Товариша" О.П. Ванденко присвоєно звання майстра спорту міжнародного класу і звання заслуженого тренера СРСР.

Протягом 60-80х років в Херсонській області кожного року проводились фізкультурно-масові заходи, в яких брало участь від 30 до 40 тисяч осіб.

2. Херсонці на Олімпійських іграх

В 1951 році СРСР було створено Олімпійський комітет, що дало змогу радянським спортсменам взяти участь в Іграх 1952 року Хельсінкі. На ХV іграх дебютовали спортсмени СРСР серед яких було 69 українці. Першою ластівкою від Херсонщини став наш земляк веслувальник Іван Сотников, який стартував на байдарці-одиночці на дистанції десять тисяч метрів. На жаль, уже там отримав травму руки. Серед 17 учасників наш земляк фінішував сьомим. Він показав час 48 хв. 36.6 сек., поступившись переможцю-фіну Товальду - 1 хв. 14 сек. Одначе це було високим досягненням херсонця. Іван Миколайович привіз додому медаль, так як нагороджувалися перших десять місць. Прожив Іван Сотников майже 92 роки.

На ХVI Олімпійських іграх засіяла зірка Лариси Латиніної. В Мельбурні вона стала олімпійською чемпіонкою в командній першості серед гімнасток, абсолютною олімпійською чемпіонкою (золото за опрний стрибок та вільні вправи). Після народження доньки, відновила тренування і в 1960 році її радо вітав Рим як нову олімпійську чемпіонку, переможницю в складі команди та у віьних вправах. У Токіо 1964 року 30-річна Латиніна виборола ще 6 медалей: дві золоті за перемогу в складі команди та за вільні вправи, дві срібні за підсумками багатоборства і за опорний стрибок, дві бронзові--за вправи на колоді та на брусах.Усього ж заслужений майстер спорту має 18 олімпійських нагород: 9 золотих, 5 срібних та 4 бронзових. Послужний список Лариси Латиніної: девятиразова олімпійська чемпіонка, восьмиразова чемпіонка світу і семиразова - Європи. Нагороди: загальна вага майже 11 кг., загальна кількість - 151 медаль. Занесена в книгу рекордів Гіннеса. Її портрет знаходиться в галереї Нью-Йоркського залу Олімпійської слави.

В 1960 році під час тріумфу Латиніної в байдарці-двійці виступав дніпровський рибак Іван Головачовх. Він був четвертим на дистанції 1000 м.

1968 рік.Мехіко.XIX Олімпійські ігри. Стрімко зі старту вийшла байдарка-четвірка радянської збірної. Але з невідомо якої причини лопнув трос і команда не змогла досягти фінішу (не виключається, що то була диверсія). В цій боротьбі приймав участь наш земляк Георгій Кирюхін. Багато видів спорту перебрав Георгій в юнацькі роки, доки не знайшов себе. Георгій починав займатися у тренера Камишева та Курака. Через три роки став чемпіоном країни а в 1966 р. став чемпіоном світу. Вісімнадцятиразовий переможець всесоюзних і міжнародних змагань Кирюхін людина творча непосидюча. Він завжди щось шукав нове в раціональному та продуктивному. Прийшов час і Г.Карюхін передає свої знання своїм учням СДЮСШОР.

Минає чотири роки і на ХХ Олімпійських іграх знову виступає наш земляк-новокаховчанин Валерій Борзов.У Мюнхені прихильники легкої атлетики побачили нову зірку на спринтерських дистанціях. Свої тріумфальні забіги на 100м. та 200 В.Борзов описав у книзі “10 cекунд - целая жизнь”. Потім після фінальних забігів завоював у Мюнхені ще одну нагороду - срібну медаль в естафеті 4х100 м. І це була не остання нагорода Валерія Борзова на Олімпіадах. Через чотири роки на ХХI Олімпійських іграх у Монреалі він фінішував третім на 100 м.

У Мюнхені розпочав свій шлях до Олімпійських висот і заслужений мастер спорту семиразовий чемпіон світу Василь Юрченко. І хоча на ХХ Олімпійських іграх на каное-одиночці на дистанції 100м. Юрій був п ятим, вже через чотири роки у Монреалі він був срібним призером. На XXII Олімпійських іграх у Москві Юрченко приніс збірній команді країни “бронзу”.

У Монреалі в 1976 році зійшла зірка і триразового олімпійського чемпіона Сергія Чухрая. На ХХІ Олімпіаді Сергій у байдарці-четвірці, вихованець тренера Е.Марченка, здобував “золото” на дистанції 100 м. Ще чотири роки у парі з заслуженим майстром спорту В.Парфеновим перемагали на двох дистанціях -500 і 100 м. Так заслужений МС став триразовим олімпійським чемпіоном.

Багаточисельним було представництво херсонців на ХХІV Олімпійських іграх в Сеулі. Вісім наших земляків були у складі збірної Радянського Союзу. Але чемпіонських лаврів у нас не прибавилось. Найуспішніше виступили Павло Гурковський, заслужений майстер спорту, чемпіон і призер чемпіонатів свту з академічного веслування, переможець “Дружби 84”, Микола Комаров, заслужений майстер спорту, чемпіон і призер чемпіонату світу з академічного веслуванн, Заслужений майстер спорту, чемпіон світу на байдарці-четвірці, Сергій Кірсанов.Усі вони зуміли завоювати срібні медалі в різних видах веслування. А Олександр Марченко, майстер спорту, чемпіон країни 1984 року, став бронзовим призером в двійці-парній на дистанції 2000м.

1992 рік, XXV Олімпійські ігри, Барселона. У складі збірної команди СНД виступали 81 спортсмени від 15 областей України. І серед них 4 з нашого міста. Нашу Херсонщину на Олімпіаді представляли: Тетяна Лисенко, майстер спорту міжнародного класу, випускниця училища олімпійського резерву, вихованка товариства “Динамо”. Тетяна - чемпіонка світу 1990 року принесла команді перше золото у командному заліку зі спортивної гімнастики і вона ж зібрала найбільшу кількість медалей: 2 золоті (командне багатоборство та колода) і бронза (опорний стрибок). Золото у Сергія Бебешко в складі збірної команди по гандболу. Хоча тоді він вже переїхав до Києва.

Віталій Раєвський, майстер спорту міжнародного класу, чемпіон колишнього СРСР 1988-1991рр., виступав у складі веслувальників екіпажу вісімки і посів 4 місце. Сергій Кірсанов срібний призер Сеульської Олімпіади, ЗМС у Барселоні виступав у байдарці-четвірці і посів 4 місце. Олексій Іграєв ( веслуння на байдарках та каноє, ДСТ “Україна”).

1996 рік, XXVI Олімпіада, Атланта ( США). На цій Олімпіаді Україна вперше була представлена самостійною командою і виступала під одним національним прапором. До складу олімпійської збірної входило 11 наших земляків. Це була рекордна кількість спортсменів Херсонщини, представлена на Олімпійськиж форумах. Вони представляли свій край у веслуванні на байдарках і каноє, академічному веслуванні, спортивній гімнастиці та вільній боротьбі.

На жаль, кількість не переросла в якість .Ніхто з наших веслувальників не зміг піднятися на п ядестал шани і підтримати славну традицію херсонських веслувальників. Найкращий результат серед наших спортсменів показала гімнастка Олена Шапарна - четверте місце.

XXVI Олімпійські ігри в Сіднеї. До складу української делегації ввійшли і вихованці спорту Херсонщини. На цей раз їх було семеро. Виступали вони у спортивній гімнастиці, академічному веслуванні та веслуванні на каноє і байдарках, легкій атлетиці. Найвищий успіх випав на долю спортивної гімнастики, де наш гімнаст Олександр Береш зумів завоювати дві олімпійські нагороди - срібну в командному заліку та бронзову у багатоборстві. Це справді визначне досягнення, адже з попередньої Олімпіади в Атланті до Херсону не привезли жодної. Близько до успіху була була ще одна представниця цього виду спорту - Вікторія Карпенко, МСМК зі спортивної гімнастики. На брусах вона була четвертою.

Розчарували легкоатлети, які повинні були принести у двох видах медалі. Метатель молота новокаховчанин В.Піскунов не пробився до фіналу, а в штовханні ядра Юрій Білоніг закінчив свій виступ п'ятим. Херсонщина славилася веслувальниками. І цього раз три наші веслувальними були представленні у Сіднеї.Першим виступав Олександр Марченко, бронзовий призер Олімпіади 1988 року в Сеулі.Четвірка пробилася до фіналу, але у вирішальній гонці наші спортсмени були шостими.

ХХІІІV олімпіада в Афінах у 2004 році знову була щасливою для херсонців. Олімпійським чемпіоном зі стрибків на батуту став Юрій Нікітін, випускник факультету фізичного виховання та спорту. Також золоту нагороду здобув в штовханні ядра Юрій Білоніг. А тодішня студентка факультету Анастасія Бородіна стала бронзовою призеркою олімпійських ігор у складі збірної команди з гандболу.

3. Херсонці у Книзі рекордів Гінеса

Серед інших областей України Херсонщина є рекордсменом. Вона дала зразу чотирьох спортсменів, гідних Книги Гінеса. Це гімнастка Лариса Латиніна, баскетболіст Олександр Сизоненко, дитячий тренер з футболу Василь Росошик та заслужений тренер України з кіокушин-кай карате Сергій Всеволодов.

Лариса Латиніна - відома гімнастка, яка завоювала 18 олімпійських нагород, зних 9 золотих. Більше 20 років була у великому спорті. Майже 20 років працювала головним тренером збірної команди гімнасток СРСР. Виховала цілу плеяду молодих гімнасток. Серед них - Ольга Корбут, Людмила Турищева, Неллі Кім, Лариса Петрик, Ельвіра Сеаді.

Баскетболіст Олександр Сазоненко народився в Новотроїцькому районі. І по цей день вважається самою високою людиною планети: його зріст -2 м 43 см. Починав грати Олександр в баскетбол у Новокаховському ПТУ у тренера Анатолія Непомнящого. А от путівку в команду майстрів йому дали тренер із Херсона Анатолій Давидченко і головний тренер команди майстрів Віктор Беженар.

Третій Херсонський рекордсмен Книги Гінеса - дитячий тренер з футболу із Каховки Василь Росошик. Його феноменальне досягнення по жонглірованню футбольним мячем рівне 10 год. 45 хвилин було встановлено на стадіоні в Алма-Аті у 1986 році.

В кінці 2005 року досягнення Сергія Всеволодова було внесено до Книги рекордів Гінеса за рекорд з розбивання 12 льодяних брил.

В експозиції “Херсонщина спортивна” обласного краєзнавчого музею зберігаються експонати про більш ніж столітню історію спортивних успіхів нашого краю. Фотографії перших спортсменів, різноманітні афіші, плакати…

За останні роки відкрито факультет фізичного виховання та спорту Херсонського державного університету, працює Вище училище фізичної культури, яке випускає спеціалістів середнього рівня - а це щороку по 60 нових учителів і тренерів. В 1999 році почала діяти нова стуктура - центр олімпійської підготовки спортсменів. Діє обласний центр роботи з інвалідами. Це все етапи становлення і розвитку одного колективу. Тут готується гідна зміна олімпійцям, виховуються досвідчені викладачі фізичного виховання. фізичний культура спорт

Література

1. Вацеба О.М. Нариси з історії західно-українського спортивного руху. - Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. - 232 с.

2. Волошин А.П., Ксендзенко Ф.М. У Олимпийской черты. - К.: Молодь,

3. Золоті сторінки олімпійського спорту України / За ред. І. Федоренка. - Київ: Олімпійська література, 2000. - 192 с.

4. История физической культуры и спорта: Учебник для институтов физической культуры / Под ред. В.В.Столбова. - Москва: Физкультура и спорт, 1983. - 359с.

5. История физической культуры: Учебник для студентов пед. институтов, - Москва: Просвещение, 1989. - 288 с.

6. Козій Ю.С. Організований спортивний рух в українській діаспорі США і Канади: Матеріали для лекцій з історії фізичної культури. - Львів, 2000. - 26 с.

7. Колесникова Л.Г. Спорт в античном Херсонесе. - Ленинград-Москва, 1964.- 28 с.

8. Колобова К.М., Озерецкая Е.Л. Олимпийские игры: Пособие для учащихся. - Москва, 1958. - 64 с.

9. Кордіяк Ю.Є. Чемпіони живуть у Львові. - Львів: Каменяр, 1980. - 176 с.

10. Кулик Я.Л., Костюк С.А., Петренко М.І. Історія виникнення й розвитку фізичної культури та спорту на Україні. - Вінниця: Логос, 1997. - 133 с.

11. Кун Л. Всеобщая история физической культуры и спорта: Пер. с венгерского. - Москва: Радуга, 1982. - 399с.

12. На олімпійських хвилях: Довідник УСЦАК (1981-1996) / Упорядник О.Твардовський. - Нюарк (США), 1997. - 142 с.

13. Новоселов Н.П., Синицин С.Д., Харабуга С.Д. История физической культуры народов СССР / Под общ. ред. С.Д. Синицина. - Москва: ФиС, 1953. - Ч.1.

14. Оливова В. Люди и игры: У истоков современного спорта: Пер. с чешского. - Москва: Физкультура и спорт, 1985. - 249 с.

15. П'єр де Кубертен. Олімпійські мемуари. - К: Олимпийская литература, 1997. - 178 с.

16. Платонов В.Н., Гуськов С.И. Олимпийский спорт: Учебник. - К.: Олимпийская литература, 1994. - Кн. 1. - 496 с.

17. Пономарев Н.И. Возникновение и первоначальное развитие физической культуры. - Москва, 1970. - 248 с.

18. Попеску І.К. Спорт у долях балканських народів. - Львів: Світ, 1991. - 184 с.

19. Приступа Є.Н. Народна фізична культура українців. - Львів, 1995. - 254 с.

20. Приступа Є.Н., Пилат В.С. Традиції української національної фізичної культури. - Львів: Троян, 1991. - 104 с.

21. Савчук Б. Український пласт (1911-1939). - Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1996. - 272 с.

22. Суник О.Б. Від Олімпії до Москви. - К.: Здоров'я, 1980. - 200 с.

23. Твардовський О., Попович О. Січовими шляхами: Історія українського спортивно-виховного товариства “Чорноморська Січ” в Нюарку (1924-1999). - Нюарк, 1999. - 416 с.

24. Трофим'як Б.Е. Фізична культура і спорт в Українській РСР. - Львів: Вища школа, 1987. - 159 с.

25. Трофим'як Б.Е. Фізичне виховання і спортивний рух у Західній Україні (з початку 30-х років ХІХ ст. до 1939 р.): Навчальний посібник \ Інститут змісту і методів навчання. - К., 1997. - 419 с.

26. Хавин Б.Н. Все об олимпийских играх.- Москва: Физкультура и спорт, 1985.- 464 с.

27. Шанин Ю.В. Герои античных стадионов. - Москва: Физкультура и спорт, 1971. - 72 с.

Размещено на Allbest.ru