Географія паломницького туризму

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРЬКІВСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ КИЇВСТКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

КАФЕДРА ТУРИЗМУ ТА СОЦІАЛЬНИХ НАУК

КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Географія туризму»

на тему:

«ГЕОГРАФІЯ ПАЛОМНИЦЬКОГО ТУРИЗМУ»

Виконала: студентка групи ТР-12 Кузнєцова І.І.

Керівник: геогр.н, доц.каф О.В.Яковчук

ХАРКІВ 2013

Зміст

Реферат

Вступ

1. Сутність паломницького туризму

1.1 Дефініція поняття «паломницького туризму»

1.2 Ресурси розвитку паломницького туризму

1.3 Інфраструктура паломницького туризму

1.4 Історія розвитку паломницького туризму

Висновки до розділу 1

2. Географія паломницького туризму в світі

2.1 Релігійний туризм в християнстві

2.2 Релігійний туризм в ісламі

2.3 Релігійний туризм в буддизмі

Висновки до розділу 2

3. Географія розвитку паломницького туризму в Україні

3.1 Західна Україна

3.2 Львівщина

3.3 Центрально-Північний туристичний макрорайон

3.4 Релігійні ресурси Південного туристичного макрорайону

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Реферат

Курсова робота складається: 62 сторінок, 27 рисунків, 3 таблиці, додаток, позиції списку використаних джерел.

Об'єкт дослідження - індустрія паломницького туризму.

Предмет дослідження - розвиток та поширення паломницького туризму у Світі та Україні. Мета роботи - дослідити ресурси розвитку та рівень розвитку інфраструктури паломницького туризму у Світі та Україні.

Методи дослідження - загальнонаукові ( спостереження, аналіз і систематизація та узагальнення інформації) та конкретно-наукові (історичний, статистичний, картографічний,географічний).

У роботі визначено сутність паломницького туризму, ресурси розвитку, інфраструктуру та історію становлення паломницького туризму на різних етапах розвитку людської цивілізації,визначено потенціал окремих країн та регіонів Світу щодо рівня і перспектив його розвитку. Представлено аналіз розвитку та інфраструктурні фактори паломницького туризму в Україні, зокрема в Харківській області.

Результати курсової роботи можливо використовувати в навчальному процесі при викладенні дисциплін «Географія туризму», «Рекреаційні комплекси», «Спеціалізований туризм» в ХТЕІ КНТЕУ, спеціалізація яких пов'язана з темою курсової роботи, у процесі організації туристичної діяльності суб'єктів туристичної індустрії України.

Ключові слова: ПАЛОМНИЦЬКИЙ ТУРИЗМ, ЛАВРА, МОНАСТИР, ЦЕРКВА, РЕЛІГІЙНИЙ ЦЕНТР, РЕЛІГІЯ, ХРИСТИЯНСТВО, ІСЛАМ, БУДДИЗМ.

Abstract

Coursework consists of 62 pages, 27 figures, 3 table, appendix, of the list of sources used.

Object of study - pilgrimage tourism industry. Purpose of the study - the development and dissemination of pilgrimage tourism in Ukraine and world. Purpose - to examine resource development and infrastructure development pilgrimage tourism in Ukraine and world.

Methods - general (observation, analysis and systematization and generalization of information) and specific research (historical, statistical, cartographic, geographic).

In this paper, the essence of pilgrimage tourism, resource development, infrastructure and a history of pilgrimage tourism in various stages of development of human civilization, identified the potential of individual countries and regions on the level and prospects of its development. Analysis of development and infrastructural factors pilgrimage tourism in Ukraine, especially in Kharkiv region.

The results of the course work can be used in teaching courses in presentation "Geography of Tourism", "Recreational facilities", "specialized tourism" in HTEI KNTEU specialization is related to the topic of the course work in the process of tourism business tourism industry of Ukraine.

Keywords: pilgrimage tourism, laurel, monasteries, churches, ISLAM

RELIGION BUDDHISM CHRISTIANITY.

Реферат

Курсовая работа состоит: 62 страниц, 27 рисунков, 3т аблиц, приложение, позиции списка использованных источников.

Объект исследования - индустрия паломнического туризма. Предмет исследования - развитие и распространение паломнического туризма в Мире и Украине. Цель работы - исследовать ресурсы развития и уровень развития инфраструктуры паломнического туризма в Мире и Украине.

Методы исследования - общенаучные (наблюдение, анализ и систематизация и обобщение информации) и конкретно научные (исторический, статистический, картографический, географический).

В работе определена сущность паломнического туризма, ресурсы развития, инфраструктуру и историю становления паломнического туризма на разных этапах развития человеческой цивилизации, определены потенциал отдельных стран и регионов мира по уровню и перспектив его развития.

Представлен анализ развития и инфраструктурные факторы паломнического туризма в Украине, в частности в Харьковской области.

Результаты курсовой работы можно использовать в учебном процессе при изложении дисциплин «География туризма», «Рекреационные комплексы», «Специализированный туризм» в ХТЭИ КНТЭУ, специализация которых связана с темой курсовой работы, в процессе организации туристической деятельности субъектов туристической индустрии Украины.

Ключевые слова: ПАЛОМНИЧЕСКИЙ ТУРИЗМ, ЛАВРА, МОНАСТЫРЬ, ЦЕРКОВЬ, РЕЛИГИЯ, ИСЛАМ, ХРИСТИЯНСТВО, БУДДИЗМ

Вступ

«Паломницький туризм» - ходіння або подорож до святих місць з чітко визначеними культовими цілями.

Об'єктом дослідження є сфера паломницького туризму.

Предметом дослідження є розвиток та поширення паломницького туризму у Світі та Україні.

Ціль моєї роботи полягає у вивченні паломницького туризму. Для досягнення цілі потрібно вирішити задачі:вивчити історію розвитку паломницького туризму та проаналізувати його сучасний стан.

Мета даної роботи полягає в тому, щоб розглянути особливості організації та перспективи розвитку паломницького туризму,також це може бути відвідування святого місця пов'язаного зі святими подіями,особистостями чи просто легендами. Із зазначеної мети були сформовані такі завдання дослідження:

- Визначити сутність паломницького туризму, дефініцію його поняття, характеризувати ресурси розвитку, інфраструктуру та історію розвитку паломницького туризму;

- Охарактеризувати географічні особливості паломницького туризму світу, зокрема за туристичними регіонами: Європа, Азія, Африка та Америка, Австралія, Нова Зеландія, Океанія;

- Вивчити сучасні тенденції та територіальну диференціацію паломницького туризму України.

При написанні курсової роботи використовувались методи аналіз, синтез, індукція, дедукції, порівняння, літературний, графічний, систематичний тощо. паломницький туризм інфраструктура географічний

Практичне значення отриманих результатів полягає у комплексному розкритті сутності паломницького туризму, дефініцію його поняття, ресурси розвитку, інфраструктуру та історію становлення та регіони сучасного розвитку паломницького туризму; охарактеризовано географічні особливості паломницького туризму світу, зокрема за туристичними регіонами;

представлено сучасні тенденції та територіальну диференціацію паломницького туризму України. Окрім того, можуть використовуватися результати практичного дослідження географічних особливостей розповсюдження даного виду туризму. Отримані результати можуть використовуватись при викладанні відповідних тем та спецкурсів.

Актуальність - на міжнародному ринку паломницький туризму починає розвиватися все швидше і швидше,але про деякі його форми багато хто просто щось чув, а деякі і не знають. Останніми роками з'являються туристичні організації, які займаються саме паломницьким туризмом. На мою думку,кожна країна має, що представити паломнику та розвивати цей вид туризму в майбутньому.

Ресурсом розвитку паломницького туризму є подорож туристів з релігійними цілями(помолитися, вирішити особисті проблеми, знайти собі відповідну релігію, духовну школу), а також природні, історичні, соціально-культурні об'єкти, що включають об'єкти туристського показу, а також інші об'єкти, здатні задовольнити духовні потреби туристів сприяти відновленню та розвитку фізичних сил.

Інфраструктурою розвитку паломницького туризму є дослідження потенціалу розвитку паломницького туризму, систему об'єктів і організацій обслуговування паломників і екскурсантів (релігійні об'єкти; перевезення, розміщення, харчування) та розробка паломницьких маршрутів як на Україні, так і в Світі.

1. Сутність паломницького туризму

1.1 Дефініція поняття «паломницького туризму»

Паломницький туризм - це різновид релігійного туризму, який представляє собою сукупність поїздок представників різних релігій з паломницькими цілями. Слово «паломництво» походить від слова (від лат. palma -- пальмова гілка), проща -- мандрування віруючих людей до святих місць (наприклад, у християн --до Єрусалима, у мусульман -- до Мекки й Медини тощо). Термін походить від звичаю прочан привозити з Єрусалима пальмову гілку. Паломництво ми можемо розуміти як мандрівка людей для поклоніння святим місцям. Здійснювати паломництво людей спонукає багато різних мотивів. Це може бути бажання зцілитися від фізичних або душевних недуг, помолитися за рідних і близьких, знайти благодать, набратися сил, зробити яку-небудь роботу (будівництво, прибирання території монастиря, храму, ашрама - духовного центру і т.д.). Паломництво може бути обумовлено також прагненням висловити подяку вищим силам за блага, послані ними, проявити відданість вірі, випробувати власні наміри і здатності до подвижництву, знайти сенс життя.

Паломництво передбачає певне ставлення людини до дійсності. Психологічні особливості паломників дуже різнопланові. Паломник в більшості випадків це глибоко релігійна людина з уже сформованою системою цінностей. Він готовий на час поступитися звичним способом життя: колом спілкування,задоволеннями, харчуванням - для досягнення своїх духовних і моральних цілей. Ідея паломництва має на увазі дії в умовах певних труднощів, добровільно взяті на себе зобов'язання бути в цих умовах. Це символізує готовність людини пожертвувати тимчасовим і минущим матеріальним в ім'я вічного духовного. В індуїзмі, буддизмі, християнстві та інших конфесіях отримало розвиток піше паломництво, особливо по вже існуючих маршрутах.

Люди відправляються в паломництво, коли їм недостатньо ритуальних дій у місцях звичайного середовища їх проживання. Вони їдуть або йдуть у святі місця, більш значущі для них.

Паломницька галузь (індустрія) дозволяє задовольняти духовно-суспільні потреби населення та є ефективною в економічному плані. Розвиток паломництва досягається через:

· стимулювання підприємницької активності в цій сфері,

· залучення інвестицій

· забезпечення належного рівня розвитку соціальної та інженерної інфраструктур паломницьких місць,

· підготовку кадрів,

· екологічну безпеку,

· створення належних умов для паломників,

· забезпечення високого комфорту проживання корінних жителів регіону.

Розвиток паломницької галузі дозволяє:

· розширювати зайнятість населення,

· реалізовувати соціальні потреби держави на оздоровлення і відпочинок населення

· надавати економічні вигоди на рівні територій.

Релігійний туризм і його різновиди представлені різними формами. За особливостями організації поїздок релігійний туризм може бути організованим або неорганізованим.

Одні туристи воліють організовані поїздки. Вони суворо регламентовані і зазвичай здійснюються на умовах попередньої оплати. Продавець і клієнт заздалегідь обговорюють маршруті поїздки, терміни перебування, набір послуг, що надаються (повний пакет або лише ряд послуг).

При неорганізованих поїздках туристи не вдаються до допомоги фірм-посередників, які реалізують свій туристський продукт. Вони планують і самостійно здійснюють свою поїздку. Неорганізовані поїздки мають велику перевагу в тому, що мандрівник не прив'язаний до певної програмі заходів і може вже на місці спонтанно коригувати свій маршрут залежно від внутрішніх і зовнішніх обставин. До внутрішніх обставин можна віднести психологічні мотиви, що впливають на прийняття рішення відвідувати або не відвідувати ті чи інші місця, внести коректування в маршрут. До зовнішніх обставин можна віднести фінансовий стан туриста, від якого залежать його можливості в оплаті тих чи інших послуг, надходження нової інформації про різні об'єкти притягнення його інтересу тоді, коли він вже перебуває в поїздці. Сюди можна включити зміни погодних умов, а також виникнення або загострення різних релігійних і (або) політичних конфліктів.

Залежно від числа учасників подорожі виділяють тури індивідуальні та групові.

Число учасників індивідуального туру 1 - 5 чоловік, групового - від 6 і більше.

Деякі туристські фірми вважають груповим подорож, в яку відправляються дві людини і більше. Окремим випадком індивідуального туру може бути поїздка однієї людини. Часто це можна спостерігати в паломницьких поїздках, які на відміну від екскурсійних можуть тривати по кілька місяців. Людина має величезне бажання усамітнитися для молитовного спілкування, роздумів про свої внутрішні проблеми, складних життєвих ситуаціях. І він відправляється один у паломницьку поїздку до монастиря або інше місце.

Залежно від тривалості можна виділити поїздки одноденні, що тривають кілька днів і багатоденні. Одноденні поїздки можна поділити на триваючі: менше 3годин, 3 - 5 годин, 6-8 годин, 9-11 годин, більше 12 годин (одноденні).

Подорожі з ночівлею бувають тривалістю 1 - 3, 4-7, 8-28, 29-91, 92-365 ночей.

Мандрівниками в залежності від їх віку можуть бути діти, які подорожують з батьками, молодь (15 - 24 роки), досить молоді, економічно активні люди (25 - 44 роки), економічно активні люди середнього віку (45 - 64 роки), які подорожують зазвичай без дітей, пенсіонери (від 65 років).

Залежно від того, в якій країні знаходяться об'єкти, відвідувані паломниками, існують поїздки внутрішні і закордонні.

Серед причин для здійснення паломництва можна виділити наступні:

· бажання зцілитися від душевних і фізичних недуг;

· помолитися за рідних і близьких;

· знайти благодать;

· виконати богоугодну роботу;

· відмолити гріхи;

· виразити подяку за блага послані зверху;

· проявити відданість вірі;

· прагнення до подвижництва в ім'я віри.

Паломницький туризм ділиться на декілька напрямів в залежності від глибини ставлення людей до релігії:

· Глибоко віруючі, вони хотіли б пожити в монастирях тривалий час. Вони прагнуть сюди як діти в отчий будинок після довгої розлуки.

· Віруючі, вони також хочуть пожити в монастирях, але не такий тривалий час.

Для двох цих груп метою відвідування релігійних святинь є молитовне спілкування, праця, збори пожертв на відновлення і розвиток монастиря чи храму. Це так зване прощу, паломництво. За релігійними канонами паломницька поїздка повинна тривати не менше десяти днів і найчастіше доводитися на релігійні свята. У наш час паломництво може тривати від кількох днів до кількох місяців, за бажанням паломників або в залежності від можливостей місць відвідування. Адже в даний час багато церков, соборів та монастирів зруйновані, їх відновлення тільки починається. Часто монастирі приймають паломників благословляючи їх на посильну трудове слухняність.

Релігійний туризм може бути різних типів залежно від територіальних особливостей поїздок. Якщо паломники або екскурсанти подорожують в межах своєї країни, то це - внутрішній туризм. До в'їзного туризму відносяться відвідування тієї чи іншої країни громадянами інших держав. Виїзний туризм являє собою відбування громадян відповідної країни в туристичну поїздку по інших країнах.

Внутрішній		Міжнародний
В"їзний		Національний
Виїзний		Туризм в межах країни

Рис. 1.1 Типи і категорії туризму (побудовано автором)

1.2 Ресурси паломницького туризму

Ресурсом для розвитку і існування даного виду туризму є природні, історичні, соціально-культурні об'єкти, що включають об'єкти туристського показу, а також інші об'єкти, здатні задовольнити духовні потреби туристів сприяти відновленню та розвитку фізичних сил. Можна виділити п'ять основних типів туристських ресурсів: природно-рекреаційні, екскурсійні, економічні, інфраструктура та інформаційні.

Екскурсійні ресурси складаються з таких груп: культурно-історична спадщина, соціальні, соціокультурні та етнографічні ресурси.

Велике значення мають екскурсійні ресурси для розвитку релігійного туризму екскурсійно-пізнавальної спрямованості. У групу культурно-історичної спадщини входять пам'ятки культової архітектури та скульптури; до групи соціальних ресурсів - релігійні свята, а також традиції, звичаї, обряди людей. З соціально-культурних ресурсів туристів-екскурсантів можуть зацікавити ті заклади культури, які володіють значним зборами експонатів релігійного значення. Це можуть бути виставки, музеї при монастирях. У різних країнах світу існують музеї релігій, паломництва.

Релігія - (від лат. religio -- зв'язок) -- віра, особлива система світогляду та світосприйняття, набір культурних, духовних та моральних цінностей, що обумовлюють поведінку людини.

У широкому сенсі, як суспільний інститут, релігія -- це сукупність вірувань і віровчень, наявних у суспільстві. Вона включає до свого складу сукупність звичаїв, обрядів, правил життя і поведінки людей і т. д. Вивченням релігії займається наукарелігієзнавство.

Всупереч розповсюдженій думці, що релігія обов'язково передбачає віру у бога (особу-творця), поняття «атеїзм» не повинно протиставлятися поняттю «релігія». Деяким релігіям (буддизм, наприклад) притаманна відсутність віри в персоніфікованого бога. Інколи такі релігії називають атеїстичними.

Існує таке поняття, як релігійна свідомість. Це сукупність образів, уявлень, почуттів та переживань, що мають своїм предметом священне, вище та істинне буття (або ж чудесне) та такі, що спрямовані до означених предметів.

У вузькому розумінні релігія -- віра в існування надприродних -- персоніфікованих чи ні -- сил, що супроводжуєтьсяпереконанням у здатності цих сил або сили (Бога, богів, Абсолюту, Космосу тощо) впливати на Всесвіт та на долю людей. Ця віра відбивається в думках, відчуттях і волі людини, включає в себе певний етичний кодекс, виражається в певному способі поведінкита/або ритуалах, за допомогою яких людина шукає схвалення та прихильності Бога або богів.

Світові віровчення:

Християнство -- найпоширеніша в світі релігія з найбільшим числом вірних. Християнство виникло в середовищі юдаїзму в Палестині і поширилося спочатку в Римській імперії. Суттю християнства є віра в Ісуса Христа, якому воно завдячує своїм виникненням і назві; визнає існування Бога у Святій Трійці:(Отець, Син, Дух Святий), що в особі Сина Божого Ісуса Христа втілився в людську індивідуальну природу і здійснив справу спасіння людини і світу.

Засади християнства базуються на книгах Біблії;

Іслам -- наймолодша з трьох світових релігій, поширена головно на Близькому Сході, Північній Африці та Південно-Східній Азії. Творцем ісламу був Мугаммад (VII ст.). Як абрамістична релігія іслам виходить з традицій юдаїзму і християнства, визнає Аллаха єдиним Богом, проголошує віру в страшний суд і кару й нагороду після смерті, засади ісламу викладені в Корані та суні (традиції Мугаммада);

Буддизм -- найдавніша з 3 світових релігій, поширена головно у Східній та Південно-Східній Азії. Буддизм розвинувся з етико-філософської системи, створеної Буддою в V ст. до н. е. на терені Індії; сформувався на ґрунті місцевих релігій Індійського субконтиненту, однак відкинув авторитет індуських Вед. Буддизм вимагає дотримання морального закону як шляху визволення душі з коловороту втілень і досягнення нірвани.

Як засоби культу виступають храми, мечеті, святилища, різні культові предмети, церковне начиння, предмети релігійного мистецтва (архітектура, скульптура, живопис).

Способи культової діяльності - це певна система і послідовність проведення релігійних заходів на рівні суспільства, групи людей, сім'ї або окремої людини в храмі, церкви, удома або в культовому місці. Способи культової діяльності залежать перш за все від релігійної свідомості людей.

Монастир - релігійна громада ченців або черниць, що володіє належними їм землями та капіталами, і становила релігійно-господарську організацію.

Залежно від історичних, правних і економічних умов, монастирі поділялися щодо своїх прав та підлеглості на:

· Лаври

· Кафедральні монастирі (підлеглі безпосередньо єпархіальному єпископові)

· Самоправні монастирі (переважна більшість монастирів)

· Приписані монастирі (скити й скитики, пустині тощо).

Лавра - назва найбільш великих і впливових чоловічих монастирів, які підлягали вищому церковному органу країни.

Храм - архітектурна споруда, призначена для здійснення богослужінь і релігійних обрядів

Церква - культова споруда у православних, католицьких та окремих протестантських християн, у якій відбуваються релігійні богослужіння.

1.3 Інфраструктура паломницького туризму

Інфраструктуру релігійного туризму можна розуміти як систему об'єктів і організацій обслуговування паломників і екскурсантів (релігійні об'єкти; перевезення, розміщення, харчування). Туристська інфраструктура включає комунікації, засоби зв'язку, системи постачання та очищення води, опалення та кондиціонування повітря, джерела енергії.

В індустрії релігійного туризму можна виділити наступні чотири сектори:

· Сектор «Розміщення». Це сукупність засобів розміщення - готелів,кемпінгів, гуртожитків і т.д.

· Сектор «Харчування» - ресторани, їдальні, кафе, підприємства харчування на транспорті тощо;

· Сектор «Транспорт» - транспортні підприємства і послуги різних видів транспорту.

· Сектор «Релігійні об'єкти». У цей сектор входять:

1. Культові споруди - лаври, монастирі, святилища, храми і храмові комплекси,капели, каплиці, ступи;

2. Природні об'єкти - святі джерела, колодязі, гори, водойми (річки,ставки), гаї;

3. Невеликі об'єкти культу - придорожні хрести, вівтарі божеств на узбіччях доріг, стежок і т.д.

Слід мати на увазі, що ці об'єкти можуть бути розташовані разом. Наприклад, святе джерело може перебувати у православному монастирі або окремо. Багато святилища синтоїзму включають культові споруди та природні об'єкти (храм в священному гаю біля води). У навчальному посібнику йтиметься про святих місцях релігій і релігійних центрах. Ці поняття перегукуються один з одним. Можна сказати, що святе місце - це місце, що має дуже велике значення для представників певної релігійної конфесії, в якому проводяться культові та інші заходи, що збирають велику кількість паломників.

У таких пунктах стоїть храм з чудотворною іконою, або раніше жив, наприклад, відомий святий, духовний вчитель (гуру), аскет, цадик або мали місце історичні релігійні події. Релігійний центр - поняття ширше, ніж «святе місце». Сюди поряд зі святинями входять освітні установи і (або) адміністративні органи релігійних організацій. Насправді дати визначення цим поняттям, враховуючи погляди всіх релігій, неможливо. Наприклад, поняття святого місця для ісламу практично неактуально, як, втім, і знаходження якого-небудь священного предмета в релігійному центрі. Визначення святого місця і релігійного центру підходять для узагальненого розуміння питань релігійного життя.

Сектор «Розміщення».

Засоби розміщення СОТ(світова організація торгівлі) виділяє дві групи засобів розміщення:колективні та індивідуальні. Колективні засоби розміщення поділяються на такі три групи:

· готелі та їх аналоги (мотелі, клуби з проживанням, вмебльовані кімнати, хостеси і т.д.);

· спеціалізовані засоби розміщення (кемпінги, наземний і водний транспорт, переобладнаний під засоби розміщення, і т.д.);

· інші засоби розміщення (комплекси будинків і бунгало, наметові містечка для паломників, монастирські, ашрамівські та інші гуртожитки тощо).

Сектор «Харчування».

Туристи, які вирушають в поїздки по святих місцях і релігійним центрам, користуються послугами підприємств громадського харчування. Це можуть бути:

1. Ресторани, кафе, закусочні і т.д. У релігійних центрах, ряді святих місць паломники і екскурсанти можуть користуватися послугами цих закладів і мають можливість вибору страв.

2. Монастирські, ашрамовскіе та інші столові і т.д., в яких готується їжа для відвідувачів. Асортимент страв тут відрізняється від пропонованого в кафе та ресторанах. У ряді випадків їжа може бути більш простою, пісною під час православного посту, вегетаріанської (гострої або негострій) в індійському ашрамі. Паломникам часто подається їжа в певний час, часто також без можливостей вибору страв. Однак ми вже знаємо, що добровільні самообмеження лише йдуть на користь і сприяють духовному зростанню людини.

Сектор «Транспорт»

Туристам, що відправляються в паломницьку та екскурсійну поїздки, необхідно використовувати різні засоби транспорту для досягнення пункту (пунктів) прибуття. Засобами використовуваного транспорту є:

1) авіаційний,

2) залізничний,

3) автомобільний (автобусний),

4) водний (річковий, морський)транспорт,

5) інші його види.

У паломницькому туризмі практикуються піші переміщення на певній частині маршруту, від одного пункту до іншого. Це, з одного боку, добровільно взяті на себе труднощі, з іншого боку, той факт, що багато об'єктів (вершини священних гір, печери) важкодоступні для більшості або всіх засобів транспорту.

1.4 Історія розвитку паломницького туризму

Традиції паломництва сягають корінням у далеку давнину. Так, в Індії споконвіку люди здійснювали поїздки в святі місця, наповнені енергією того чи іншого божества. У Бхагава-та-пуране, написаної багато століть тому, сказано, що святі місця, в яких шануються божества, потрібно відвідувати і в них потрібно молитися, щоб досягти духовних результатів. Відвідування таких місць та участь у ритуальних церемоніях дасть результати в тисячу разів кращі, ніж ті, що будуть досягнуті при виконанні тих же дій в інших місцях. У буддійському каноні Тріпітака вказані місця, які сам Будда назвав як свої пам'ятні: ті, де він народився, отримав стан просвітлення, прочитав свою першу проповідь і пішов в інший світ.

Ходіння віруючих до святих місць на поклоніння відомо ще з глибокої давнини. Центрами паломництва в давнину були храми Амона в єгипетських Фівах, Осіріса в Абідосі, Аполлона в Дельфах та ін. У Стародавній Греції до віщунки-піфії, що жила в храмі в Дельфах, з'їжджалися представники всього грецького світу для отримання прогнозів.

Епоха хрестових походів стимулювала розвиток паломництва. Хрестові походи проходили під прапором звільнення Святої землі від невірних. Поряд з глибоко віруючими людьми під виглядом паломників в подорож вирушали купці, вчені (наприклад, Ю.Тенеллус і В. Постель, що збирали в Палестині рукописи для паризької бібліотеки за дорученням французького короля Франциська І), політичні та військові агенти.

У християн паломництво почалося з IV в. в Палестину, де відбувалися божественні діяння Спасителя. Кожен паломник отримує багато вражень від чудесних знамень і незвичайних збігів, що сталися з ним під час паломництва.

Однак святитель Григорій Ніський засуджує надмірне захоплення паломництвом, вважаючи, що паломники часто здійснюють подорожі з цікавості, впадають в непристойні історії та спокуси. Багатьма православними вважається, що в будь-якому храмі можна причаститися Тіла і Крові Христових ( самої Вищої святині ), а гроші, зібрані для паломництва, краще роздати жебракам. Серед православних ченців віталося самітництво (від спокус світу), а паломництво і хресні ходи допускалися для укріплення (колективної згуртованості ) ще незміцнілих у вірі членів Церкви.

У середні століття поряд з Палестиною паломництво стало вживатися : у православних - до Константинополя, на гору Афон (Греція) ; у католиків - до Риму і Лорето (Італія ) дорогою франків, до Лурду (Франція).

Західна церква розрізняла:

велике паломництво (peregrinationes primariae) - подорожі до Святого Гробу в Палестину, в Рим (Limina apostolorum), Сантьяго-де Компостела («Шлях Святого Якова») і Лорето(«Будинок Богородиці»);

мале паломництво ( peregrinationes secundariae ) - відвідування місцевих вітчизняних святинь.

Наприкінці ХV в. для здійснення паломництва було потрібно попередній дозвіл духовних влади, яке давалося під умовою платежу мита на користь Папи. Пунктом відправлення служила Венеція (згодом-і Марсель), де паломники запасалися путівником, відпускали бороду і одягалися в паломницьку одяг - калігі, коричневий або сірий плащ, грецьку капелюх з вельми широкими полями, звичайно прикрашену раковинами; клюка, сума і пляшка ( видовбаний гарбуз ) доповнювали паломницький наряд. До плащу і капелюсі паломники прикріплювали червоний хрест. У Венеції паломник укладав контракт з судохозяіном (патрон), який зобов'язувався не тільки перевезти його в Святу Землю і назад, а й супроводжувати його в мандрах по святих місцях, доставляти йому під час всього шляху їжу і захист, платити за нього податі мусульманським владі і т. п.

Поступово стали допускатися подальші пом'якшення : знатний пан міг послати замість себе слугу або найманця. Утворилися навіть світські цехи професійних найманих прочан (у Німеччині званих Sonnweger), які незабаром сильно розмножилися, так як цей своєрідний промисел виявився досить прибутковим. У XVI в. паломник міг бути спрямований від цілої громади за її рахунок.

З 1881 р. у Франції стали щорічно організовувати паломницький караван в Святу Землю, надаючи йому характер приношення покаяння за злочини республіканського уряду проти церкви; до складу такого каравану, чисельність якого нерідко доходила до 300-400 чол., входили особи білого духовенства і заможні люди ультрамонтанского настрою. З кінця 1870 - х років такі ж німецькі каравани влаштовуються францисканцями у Відні та Мюнхені.

У Росії в Середні віки та в Новий час правителі здійснювали паломництва,часто піші, в різні монастирі і храми. Коли під час піших походів монарх втомлювався йти, його відвозили на відпочинок в довколишній шляховий палац. Потім його привозили на те ж місце, і він продовжував свій похід.

У XX в. у зв'язку з розвитком туризму, сучасних засобів транспорту, зв'язку, інформаційним бумом зросли інтенсивність і географічне розмаїття паломництва. За наявними даними, більше 200 млн.чоловік щорічно здійснюють паломництва.

У радянський час релігія не чинила великого впливу на туризм. Релігійні святині розглядалися лише як цікаві в історичному відношенні і привабливі з естетичної точки зору об'єкти. В даний час в Росії починає відроджуватися паломництво віруючих в святі місця. Велику роль у цьому відіграють діючі монастирі та церкви, організовуючи такі заходи. З'явилися паломницькі служби, що спеціалізуються на організації паломницьких поїздок по всьому світу. Деякі туристичні компанії також активно включилися в цей процес.

За межами Росії російські прочани крім Палестини відвідують грецький Афон, італійське місто Барі, де покояться мощі Миколи Чудотворця, чорногорську столицю Цетіньє, де знаходиться десниця Іоанна Хрестителя і інші християнські святині.

Незважаючи на удавану зовнішню схожість паломництва з екскурсійним туризмом, внутрішня їх суть дуже різниться: у той час, як екскурсійний туризм має своєю метою відвідування цікавих місць, паломництво передбачає попередню духовну роботу, «очищення душі», перед відвідуванням святині.



Висновки до розділу 1

Паломницький туризм - це поїздки представників різних конфесій з паломницькими завданнями.

Серед підстав для здійснення паломництва можна виділяти:

- Бажання зцілити себе від фізичних і душевних недуг

- Бажання помолитися за своїх близьких і рідних

- Бажання отримати благодать

- Бажання виконати богоугодну роботу

- Бажання позбутися гріхів

- Бажання виявити подяку за блага, спосланние понад

- Бажання довести вірність своїй вірі

- Прагнення до подвижництву в ім'я віри

- Бажання отримати сенс життя

Саме слово «паломництво» виникло від слова "Палома" - пальмова гілка, з якими жителі Єрусалима зустрічали Ісуса Христа.

Богомольця, коїть подорож до святих місць, називають паломником.

В інших релігіях є аналогічний звичаї:

Хадж - відвідання мусульманами Мекки, Медіни і здійснення там запропонованих ритуалів;

Кора - ритуальний обхід навколо будь-якої святині в релігіях Індії, Непалу і Тибету; ламаїстів - відвідання Лхаси (Тибет); у індусів - відвідання Ілахабада і Варанаси (Бенарес, Індія); у буддистів і синтоїстів - відвідання Нара (Японія).

Загальною основою паломництва є вірування, досить загальне для всіх культів і релігій, що молитва або обряд повинен пов'язуватися з певним місцем,природним або рукотворним об'єктом, у яких будь-яке відношення до божества або іншим чином шанованому явищу. Це можуть бути вершини гір, камені та скелі, річки та озера, джерела і джерела, дерева, гаї. До рукотворним об'єктів в першу чергу відносяться жертовні місця, храми, поховання. Особливе місце займають поховання чи мощі вельмишановних людей, що зараховуються до божеств, канонізованим святим, національним героям, вождям.Не слід плутати паломництво з екскурсійним туризмом, внутрішня їх суть дуже різниться: у той час, як екскурсійний туризм має своєю метою відвідування цікавих місць, паломництво передбачає велеку попередню духовну роботу, «очищення душі», перед відвідуванням святині.

2. Географія паломницького туризму світу

Для географічного вивчення широкої і вельми строкатою картини паломництва використовується районування.

У світі виділяються одинадцять макрорегіонів паломництва:

1. Європа християнська,

2. Північна Америка з домінуючим становищем християнства і численними релігіями,

3. Латинська Америка з переважанням католицизму і традиційними місцевими релігіями,

4. Північна Африка з переважанням ісламу,

5. Західна і Східна Африка, де панує іслам, і існують окремі центри християнства і традиційних релігій,

6. Західна Азія з домінантою ісламу і анклавами християнства і іудаїзму,

7. Південна Азія, де набули поширення індуїзм і буддизм, а також є центри християнства, джайнізму, сикхізму та ісламу,

8. Південно - Східна Азія з переважанням буддизму, ісламу, християнства і анклавами індуїзму,

9. Східна Азія з панівними буддизмом, конфуціанством, синтоїзмом і ділянками ісламу і християнства,

10. Центральна Азія з домінантою буддизму (в основному ламаїзму),

11. Середня Азія з пануванням ісламу.(додаток А.1.).

2.1 Релігійний туризм в християнстві

Християнство - найпоширеніша у світі релігія, -- його притримуються близько 2,2 млрд осіб, що становить понад 1/3 людства. Християнство посідає 1-е місце у світі за географічним поширенням, тобто майже в кожній країні світу є хоча б 1-а християнська громада. Найбільше представників християнства представлено в Америці - 711 млн.чоловік, в Європі (включаючи азіатську частину Росії) - 556 млн.чоловік, в Африці - 361 млн. осіб, в Азії - 303 млн. чоловік (Народи і релігії світу, 2000).

У процентному співвідношенні це виглядає так (Рис. 2.1):

Рис. 2.1 Розподіл християн по світу

• 36,4% - Америка

• 28,4% - Європа з азіатською частиною РФ

• 18,5% - Африка

• 15,5% - Азія

• 1,2% - Австралія

У конфесійної структурі населення християни становлять в Америці - 90%, Європі - 76%, Австралії і Океанії - 84%, Африці - 48%, Азії - 9%.

У християнство входять п'ять основних напрямків - православ'я, католицизм, протестантизм, монофізитство, несторіанство, а також численні течії і рухи.

Християнство є другою за часом виникнення, після буддизму, світовою релігією, з найбагатшим духовним і культурним спадщиною. У багатьох країнах світу є численні християнські святині, пам'ятники і храми, монастирі, скити, капели, базиліки, святі джерела, які приваблюють паломників і екскурсантів.

Католицтво (лат. catholicismus) -- найпоширеніший із напрямів християнства (близько 1 мільярда 196 мільйонів віруючих у 2012 р.), який отримав свою назву від одного з атрибутів світової спільноти віруючих у Христа -- її «кафолічність» (соборність). Головою Католицької церкви є Папа Римський, який очолює Святий Престол і державу-місто Ватикан у Римі. Католицька церква вважає Папу Римського наступником апостола Петра, якому згідно з Євангелієм, було заповідано очолити Церкву.

Католицизм є основною релігією в багатьох європейських країнах (Франція, Італія, Іспанія, Португалія, Австрія, Бельгія, Литва,Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина, Словенія, Хорватія, Ірландія, Мальта та ін.) Усього в 21 державі Європи католики становлять більшість населення, в Німеччини, Нідерландах та Швейцарії -- половину.

Католицизм поширений у всій Південної та Центральній Америці, в Мексиці, на Кубі, в Канаді та США. В Азії католики переважають на Філіппінах і в Східному Тиморі, велике число католиків є в В'єтнамі, Південній Кореї та Китаї. На Близькому Сходібагато католиків в Лівані (мароніти та інші). В Африці проживають за різними оцінками від 110 до 175 мільйонів католиків.

Протестантимзм -- один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицтва в період Реформації у 16 столітті (лютеранство, кальвінізм та ін.) та у результаті подальшого внутрішнього поділу (адвентисти, баптисти, методисти та ін.). Церкви і спільноти протестантів національного чи локального характеру є в усьому світі, чисельність деяких сягає десятків мільйонів віруючих. Єдиного центру протестантизму не існує; організаційно протестантські помісні церкви об'єднані в регіональні організації, які, у свою чергу, формують всесвітні об'єднання церков.Деякі релігійні течії, які вийшли з протестантизму і ідентифікують себе як християнські -- Мормони, Муністи, Свідки Єгови, не визнаються за такі конфесіями християнського світу через розбіжність у розумінні основоположних християнських доктрин (догмат Трійці, іншу христологію).

З географії розповсюдження католицтво і протестантизм тісно пов'язані. Вони поширені на великі частини зарубіжної Європи, в Північній і Південній Америці (додаток А.2.)

Католиків у світі налічується близько 1 млрд осіб. Це половина всіх християн. Найбільше католиків проживає в Америці - 484 млн. осіб (62% від населення цієї частини світу). У Європі католиків 269 млн. чоловік (37%),Африці - 125 млн. осіб (17%), Азії - 94 млн.чоловік (3%), Австралії і Океанії - 8млн. осіб (29%).

У Південній Америці в переважній частині країн більшість католиків: у Бразилії - 105 млн. осіб, Мексиці - 18 млн. осіб, Колумбії - 30 млн. осіб і т. д. У зарубіжній Європі найбільше католиків проживає в Італії - 45 млн. осіб, Франції - 38 млн. осіб, Польщі - 36 млн. осіб, Іспанії - 31 млн. осіб, Німеччині - 28 млн. чоловік.

Католики переважають на Африканському континенті в декількох країнах -Конго, Нігерії, Танзанії, Кенії, Камеруні. В Азії католики становлять більшість на Філіппінах і в Східному Тиморі. З інших азіатських держав вони присутні в Індії, Китаї, В'єтнамі, Індонезії, Кореї, Шрі-Ланці, Лівані. В Австралії їх проживає 4 млн. осіб, 1,3 млн. людей - в Папуа-Новій Гвінеї, 0,5 млн. осіб - у Новій Зеландії.

Протестантів у світі налічується понад 600 млн. осіб (36% від усіх християн).Найбільше їх проживає в США - 160 млн.людей, Бразилії - 32 млн. осіб, Китаї -58 млн. осіб, Нігерії - 23 млн. осіб, Кенії - 11 млн. осіб і в інших країнах.

Особливості паломництва в християнстві можуть відрізнятися в різних напрямках, сектах і деномінаціях. Характер цих поїздок, їх інтенсивність залежать також від особливостей економічного і політичного становища в тій чи іншій країні, рівня матеріального добробуту громадян, їх соціального і професійного становища. Прямо чи опосередковано на особливості поїздок релігійних туристів впливає географічне положення і клімат в місцях поїздок.

Християнство є другою за часом виникнення після буддизму світовою релігією з багатим культурним і духовним спадком. У багатьох країнах світу є численні християнські святині і пам'ятники, культурні цінності представлені в музеях більшості великих міст. Для католиків і протестантів дуже значними об'єктами залучення для туристів і екскурсантів є реліквії. Такими є:

· Реліквії Ісуса Христа - Животворящий Хрест (Рим), Свята кров (Брюгге,Бельгія), Терновий Вінець (Собор Паризької Богоматері, Париж), Святі Цвяхи (Ітонський коледж, Великобританія), Святе Кольє (Відень),Туринська плащаниця (Турін, Італія );

· реліквії відомих святих;

· образи і реліквії Діви Марії.

Найбільш відомими центрами паломництва і релігійного туризму екскурсійної спрямованості католицизму та протестантизму є:

1. Рим (рис.1 додатку) - найбільший центр християнського паломництва, який відвідують щорічно до 8 млн.прочан і туристів. У Римі знаходиться Ватикан - резиденція Папи Римського. У цьому соборі зібрані численні реліквії: голови Св. Петра і Св. Павла, Святий Жезл Аарона, накидка Діви Марії і т.д. Найбільшою церквою Римської Католицької Церкви вважається Санта-Марія Маджоре.

2. Ассізі (Італія) (рис.2 додатку)- це місце пов'язане з пам'яттю легендарного Святого Франциска Ассизького.

3. Сантьяго-де-Компостела (Іспанія) - тут покояться мощі апостола Якова.

4. Кельн (Німеччина) (рис.3 додатку) - тут знаходиться собор, один їх найбільш значущих готичних соборів Європи. У ньому паломники прагнуть побувати в базиліці Св. Урсули, вклонитися останкам самої святої мучениці і її сподвижниць.

5. Уолсингем (Англія) - тут знаходиться святиня - відновлений будинок, в якому жив немовля Ісус.

6. Солт-Лейк-Сіті (штат Юта, США) - центр мормонів, в якому побудований їх розкішний храм.

Найбільш популярним напрямком залучення християн-прочан є Свята земля в Ізраїлі. Спочатку паломники направляються в Вифлеєм, де відвідують храм Різдва Христового. У Віфліємі знаходиться надгробна плита могили Лазаря, відродженого Ісусом Христом. Провідним ж центром християнства, та й не тільки, є Єрусалим.(рис.4). Тут об'єкти світового значення - Гетсиманський сад, базиліка і скеля Страстей Господніх, Шлях скорботи з 14 місцями зупинок (від церкви Св. до храму Гробу Господнього).

Православ'я -- християнська спільнота, що складається з ряду єдиних у теології помісних (автокефальних, автономних і под.) Церков, що перебувають між собою у євхаристійному спілкуванні. Окрім канонічного Православ'я, існує ряд невизнаних православних церков, наприклад Українська Православна Церква Київського Патріархату, Македонська Православна Церква, старообрядці, Істинно-Руська Православна Церква (катакомбники) тощо.

Найбільше послідовників православ'я проживає Греції(98%), Молдові (98%), Грузії (89%), Білорусі(88%), Румунії (87%), Сербії(84%)^[6], Чорногорії (84%), Болгарії (83%),на Кіпрі (80%), Росії (80%), Македонії (80%), Україні (80%).Також це провідна релігія у Республіці Сербській (92%), що входить до Боснії і Герцеговини (39% населення країни), та у північному Казахстані (48% від загального населення країни). Суттєву меншість православні складають в Естонії (40%), Албанії (20%), Киргизстані (20%),Латвії (15%), Туркменістані (9%), Узбекистані (9%), Литві (4%), Хорватії (4%).

Православні християни переважають на більшій частині території Росії, України і Білорусії (115 млн), становлять більшість населення Молдавії, Румунії, Болгарії, Сербії, Чорногорії, Греції, Кіпру (50 млн). Православні проживають також у США, Канаді, Бразилії, Аргентині, Чилі, Венесуелі (8,1 млн). На Близькому Сході православні зустрічаються в Сирії, Лівані, Йорданії, ОАЕ, Ізраїлі (724 тис.). В Африці досить велика кількість православних проживає в Кенії, ПАР, Єгипті, Уганді, Танзанії, Зімбабве(875 тис.). На австралійському континенті проживає близько 0,5 млн православних. Всього ж православних християн налічується у світі більше 180 млн осіб.

З православних центрів найбільш відомими за кордоном вважаються:

· свята гора Афон (Греція). Це місце - доля Пресвятої Богородиці. Тут розташовані тільки чоловічі монастирі, куди прибувають тільки паломники- чоловіки. Переважають грецькі монастирі і скити, але є також росіяни, сербські та болгарські;(рис.5).

· храм Лазаря з його гробницею і мощами (Кіпр);(рис.6)

· монастир Сопочани з діючою церквою Святої Трійці з фресками XIII в. (Сербія);(рис.7)

· церква Св.Софії, Собор Олександра Невського, церква Св. Пантейлемона, з огранованими розписами XI-XII ст (Болгарія);

· Сіонський собор, храм Метехі, монастир Св. Давида (Тбілісі, Грузія); храм Свєті-Цховелі і монастир Гелаті (Мцхета, Грузія) включені до списку Всесвітньої історичної та культурної спадщини ЮНЕСКО;

· Російський храм з мощами Миколи Чудотворця (Миколи Угодника),

· одного з найбільш шанованих святих Росії (м. Барію, Італія); храм з мощами Св. апостола Андрія (м. Алюльфі, Італія);собори Св. апостолів Петра і Павла ( Рим, Італія);(рис.8)

· Собор Паризької Богоматері(рис.9), храм Св. Северина (Париж, Франція); храм Св. Миколая (Страсбург, Франція) (рис.10); храм з мощами Св. мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії;

· Пюхтецкій Монастир (Естонія);(рис.11)

· Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра (м. Київ);(рис.12).

2.2 Релігійний туризм в ісламі

Ісламм (араб. ЗбЕУбЗг, буквально означає сумирність, покірність) -- монотеїстична релігія походить від учення Мухаммеда, арабського релігійного і політичного діяча 7-го століття. Прихильники ісламу відомі, як мусульмани, маючи на увазі «той хто представляє Бога». Зараз кількість мусульман коливається в межах від 1,1 - 1,8 мільярдів, що робить іслам другою за чисельністю вірян світовою релігією після християнства(додаток А.3). Мусульмани складають переважну більшість населення багатьох країн Азії й Африки. Ісламське віровчення відіграє помітну роль у сучасному політичному житті глобального суспільства.

Символ Віри (шахада) в ісламі звучить як: «Немає божества, крім Аллаха і Мухаммед -- посланник божий». Мусульмани вважають, що Бог вКорані зробив одкровення Мухаммаду, чим навернув пророка, і мають Коран і сунна (слова і дії Мухаммада) за фундаментальні джерела ісламу. Вони розцінюють Мухаммада не як засновника нової релігії, а як реставратора оригінальної монотеїстичної віри Авраама, Мойсея, Ісуса, і інших пророків. Мусульманська традиція вважає, що юдеї і християни спотворили одкровення.