У другому розділі “Методи і організація дослідження” представлено дані про континґент досліджуваних, використані методи і організацію дослідження. Описано спеціально розроблений контрольно-тренажерний пристрій для удосконалення ТТД “переворот накатом” і контролю силових якостей борця.

Блок-схема пристрою (рис. 1) включає манекен (1) із пружними елементами (2) і датчиками деформації (3) і кутів повороту (4); перетворювач сигналів з датчиків в інформацію для ЕОМ (інтерфейс) (5), комп'ютер, який обробляє інформацію (6) і подає її на екрані монітора, роздруковану принтером або у вигляді спеціальних файлів бази даних; блок аудіо-відео сигналізації (7).

На рис. 2 представлено графік залежності обертального моменту, що розвивається борцем щодо подовжньої осі тіла манекена під час проведення прийому, від часу. За цією кривою можуть бути обчислені такі динамічні характеристики прийому: час досягнення максимального обертального моменту, інтенсивність розвитку обертального зусилля; час утримання заданої частини максимального обертального зусилля; кут повороту і час утримання при цьому куті повороту тіла манекена, час переходу справа наліво; інтенсивність розвитку обертальних моментів при переході справа наліво. Додатково тренажер дозволяє оцінювати силу й інтенсивність сили стиску тіла манекена.

Дослідження проводилися на базі Донецького обласного будинку фізкультури “Динамо”, Донецького вищого училища олімпійського резерву імені Сергія Бубки, Донецької школи вищої спортивної майстерності. Усього в дослідженнях - педагогічному експерименті - взяли участь 22 борця у віці від 16 до 20 років, з яких 5 - майстри спорту, 13 - кандидати в майстри спорту і 4 - спортсмени 1-го розряду. Усі спортсмени були розподілені у відносно рівнозначні групи: в експериментальну групу (ЕГ) увійшли 3 - МС, 6 - КМС, 2 - спортсмени 1-го розряду; у контрольну групу (КГ) відповідно ввійшли 2 - МС, 7 - КМС, 2 - спортсмени 1-го розряду.

У четвертому розділі “Експериментальне дослідження динаміки спеціальної силової підготовленості борців у річному циклі навчально-тренувального процесу” викладено результати педагогічного експерименту. На основі експертної оцінки провідних тренерів України (17 фахівців) установлено, що під час проведення ТТД “переворот накатом” основне навантаження в порядку значущості несуть такі групи м'язів: розгиначі стегна, згиначі передпліччя, розгиначі стопи, розгиначі спини, згиначі кисті, м'язи шиї, розгиначі плеча. На думку респондентів, найбільш значущі показники ефективності проведення цієї ТТД є (ранжировано в порядку значущості): час переходу справа наліво, антропометричні параметри атакованого, час досягнення максимального зусилля, сила стиску тіла суперника, час виконання захоплення, величина обертального моменту щодо подовжньої осі, час утримання максимального зусилля. Для розвитку відповідних груп м'язів на основі аналізу висновків експертів запропоновано комплекс спеціальних вправ для річного циклу спеціальної силової підготовки, який доповнює відомі дані.

На основі результатів анкетування і даних літератури було відібрано 27 абсолютних показників, які характеризують необхідні антропометричні параметри і фізичну підготовленість борців, а на їхній основі було розраховано ще 17 відносних показників. Оцінювалася також успішність виконання обраних ТТД. Аналіз кореляційної матриці підтвердив, що між успішністю виконання обраних ТТД і силовими якостями борців існує взаємозв'язок r = 0,48 - 0,80, (r (критич.) = 0,42 для Р < 0,05). Найбільшу кореляцію виявлено між успішністю проведення ТТД “переворот накатом” і відносною силою м'язів, що приводять плече; м'язів-згиначів передпліччя; згиначів кисті; розгиначів стегна; тестом “забігання ногами навколо голови 10 разів на час”. Аналогічно між ТТД “переворот скручуванням схресним захопленням гомілок” і тестом “забігання ногами навколо голови 10 разів на час”; тестом “лазіння по канату на час”; відносною силою м'язів, що приводять плече; відносною силою м'язів-згиначів правої кисті. Ці тести були обрані для етапного контролю динаміки спеціальної силової підготовленості борців у педагогічному експерименті.

Вивчення динаміки основних показників спеціальної силової підготовленості у КГ і ЕГ після першого і другого макроциклів підготовки стосовно вихідного рівня показало, що вага спортсменів, а також результати в тестах (сила м'язів-згиначів правої і лівої кисті; сила м'язів-розгиначів стегна; стрибок у довжину з місця; забігання ногами навколо голови на час) змінилися практично однаково у спортсменів обох груп. Це пов'язано з тим, що спортсмени за кваліфікацією і за віком розподілені у рівнозначні групи, а результати в цих тестах визначають успішність проведення багатьох прийомів як у стійці, так і в партері, тому тренуванню відповідних груп м'язів приділялася однаково велика увага в обох групах.

Результати в тестах (сила м'язів-згиначів передпліччя; сила м'язів, що приводять праве і ліве плече; лазання по канату без допомоги ніг на час) у спортсменів ЕГ виявилися істотно вище, ніж у КГ. У спортсменів ЕГ приріст склав 5,7 - 23% (Р < 0,05), у той час, як у спортсменів КГ ці результати виросли лише на 7 - 16% (Р < 0,05). Крім того, результат у тесті “лазання по канату без допомоги ніг на час” у спортсменів контрольної групи погіршився на 3,3% (Р < 0,05). Достовірність розходжень досліджених характеристик в ЕГ і КГ підтверджено розрахунком критеріїв Стьюдента та Уайта. Абсолютні зміни показників ССП у контрольній та експериментальній групах після першого і другого етапів підготовки стосовно вихідного рівня представлені у таблиці 2.

У табл. 3 наведені середні для експериментальної групи характеристики техніки виконання прийому “переворот накатом”, отримані за допомогою контрольно-тренажерного пристрою.

Спостерігається позитивна динаміка як силових, так і технічних характеристик навчально-тренувального процесу. Зокрема, сила стиску тіла манекена на першому етапі тренування збільшилася від 805 до 934 Н (на 16,1%, Р < 0,05), а за річний цикл вона зросла до 1015 Н (на 26,2%, Р < 0,05). Максимальний обертальний момент змінився від 148 до 162 Н*м (на 9,5% (Р < 0,05)) за перший етап тренування і - до 172 Н*м (на 16,4% (Р < 0,05) за рік підготовки). Характерно, що інтенсивність розвитку максимального обертального моменту та інтенсивність розвитку максимальної різниці обертальних моментів під час переходу справа наліво зросли більшою мірою, ніж обертальний момент, - відповідно на 19,8 і 22,2% (Р < 0,05). Важливо також підкреслити, що час розвитку максимального обертального моменту зменшився від 0,42 до 0,40 секунд (на 4,1%) на першому етапі тренування, а за річний цикл він знизився до 0,39 секунди (на 8,2%). Час переходу справа наліво також знизився від 1,0 до 0,95 секунди, тобто на 4,4%, за перший етап тренування і до 0,90 секунди, тобто на 9,7%, за весь рік.

Основні силові характеристики, найбільш значущі для виконання ТТД “переворот накатом”, виміряні у спеціальних тестах, достовірно корелюють з результатами вимірів на тренажері (r критичне = 0,60 для P < 0,05 ), (табл. 4).

Однак особливо важливим є вивчення зв'язку відносних (у розрахунку на 1 кг власної ваги) показників борця й успішності виконання обраних для удосконалення ТТД. Як видно з таблиці 5, між відносними показниками сили стиску, максимальним обертальним моментом, які були виміряні за допомогою тренажера, з одного боку, і силовими характеристиками, виміряними у спеціальних тестах, та успішністю виконання ТТД “переворот накатом”, з іншого боку, спостерігається середня і висока кореляція.

Ці результати дозволяють зробити висновок про те, що контрольно тренажерний пристрій може використовуватися також для тестування індивідуальної динаміки силових якостей і технічної майстерності. Надійність тесту була підтверджена використанням тренажера в різних умовах і декількома дослідниками для обраного континґенту досліджуваних (r критичне = 0,6 для P < 0,05).

Таким чином, реалізація скоректованої програми спеціальної силової підготовки дозволила істотно підвищити рівень спортивної майстерності борців експериментальної групи. Так, на Кубку України 2002 р. Спортсмени з ЕГ посіли одне перше місце і два других місця, а з контрольної - одне друге; також один спортсмен з експериментальної групи виграв першість Європи 2002 року. Це пов'язано з тим, що результативність боротьби в партері істотно підвищилася. Відсоткове співвідношення балів, виграних при виконанні ТТД “переворот накатом”, зросло від 33,5 до 45,3%, а переворотів скручуванням схресним захопленням гомілки - від 8,5 до 21,3%.

Це дозволяє зробити висновок про наукову обґрунтованість і ефективність програми, методики спеціальної силової підготовки борців юнацького і молодіжного складів у річному циклі тренувань. Ці результати дозволили також перейти до розробки практичних (організаційно-методичних і педагогічних) рекомендацій зі спеціальної силової підготовки й удосконалення спортивної майстерності під час виконання ТТД у партері.

У п'ятому розділі “Узагальнення результатів дослідження” викладено три групи даних, отриманих у дослідженні.

Підтверджено, що абсолютні антропометричні показники стандартно корелюють між собою і вірогідно корелюють з результатами тестів силових якостей; між абсолютними показниками силових якостей різних груп м'язів спостерігається тісна кореляція; у заняттях вибіркової спрямованості при застосуванні різноманітних односпрямованих засобів тренування забезпечується істотне підвищення силових можливостей скелетної мускулатури борців.

Доповнено основні характеристики, які визначають успішність виконання прийому “переворот накатом”, а також групи і режими роботи м'язів, що виконують основне навантаження під час виконання цієї ТТД. Відомі методи спеціальної силової підготовки і засоби її контролю доповнено комплексом спеціально розроблених тестів та вправ силової спрямованості.

Отримано такі нові дані. На основі аналізу змагань борців різної кваліфікації встановлено найбільш результативні ТТД на сучасному етапі розвитку вільної боротьби. Виявлено взаємозв'язок успішності виконання прийому “переворот накатом” з його основними технічними характеристиками. Це дозволило встановити таку закономірність: чим більші відносні показники максимального обертального моменту та сили стиску тіла суперника, тим успішніше проводиться цей прийом в умовах змагань. Науково обґрунтовано методику спеціальної силової підготовки, яка відрізняється від попередніх використанням спеціально розроблених комплексів тестів, вправ та контрольно-тренажерного пристрою. Контрольно-тренажерний пристрій дозволяє оперативно виявляти та коректувати динамічні та часові характеристики прийому, які ним вимірюються з достатньою надійністю, а не встановлюються суб'єктивно тренером.

Висновки

1. Аналіз літератури дозволив визначити, що склад і структура тактико-технічних дій швидко змінюється у змагальній практиці. У першу чергу це по'вязане зі змінами правил змагань. Відомості про дані за Іграми Олімпіад в Атланті, Сіднеї та першостях України у літературі відсутні, хоча вони необхідні для своєчасної корекції методики спеціальної силової підготовки, щодо удосконалення обраних тактико-технічних дій. Це питання у літературі також не висвітлене.

Виявлено найбільш значущі характеристики змагальної діяльності борців: кількість тактико-технічних дій, виконаних борцем за хвилину, за сутичку, за змагання; сума балів за сутичку, за змагання; відносний час атакуючих дій; середній бал за одну тактико-технічну дію; кількість попереджень; кількість реальних атак; надійність атаки; ймовірність атаки; надійність захисту; загальний обсяг змагальної техніки; відносна результативність тактико-технічних дій. Встановлено основні напрямки пошуку засобів і методів удосконалення спеціальної силової підготовки.

2. Змагальна діяльність борців на Іграх Олімпіади в Атланті характеризувалася тим, що найбільш результативними засобами ведення поєдинку у стійці були ТТД з підкласу переведень, а в партері - з підкласу переворотів, а саме: перевороти накатом і перевороти скручуванням, зокрема перевороти скручуванням схресним захопленням гомілок. Зі зростанням вагової категорії ефективність боротьби в партері зростає. У цілому ж боротьба в партері ефективніша за боротьбу у стійці в 1,62 раза.

3. Результативна активність фінальних поєдинків у Сіднеї порівняно зі змаганнями в Атланті у стійці практично не змінилася, а в партері істотно (в 1,8 рази) зросла, що пов'язано зі змінами правил змагань. Під час боротьби у стійці значна перевага надавалася тактико-технічним діям з підкласу переведень, а в партері - з підкласу переворотів, переважно переворотів накатом, що складало 58,9% від загальної результативності боротьби в партері для фінальних поєдинків у Сіднеї, 100% для фінальних поєдинків в Атланті і 40,3% для усіх (фінальних і попередніх) поєдинків в Атланті.

4. Аналіз поєдинків юнаків на першостях України показав, що результативність переворотів накатом від загальної результативності боротьби в партері у юнаків складала лише 33,5%, тоді як для всіх поєдинків олімпійців в Атланті - 40,3%, а для фінальних поєдинків у Сіднеї - 58,6%. Результативність переворотів скручуванням схресним захопленням гомілок складала 16,4% для всіх поєдинків олімпійців в Атланті, 20,7% - для фінальних поєдинків у Сіднеї, а в юнаків - лише 8,5%.

5. На основі експертної оцінки виявлено та проведено ранжирування найбільш значущих характеристик прийому “переворот накатом”: час переходу справа на ліво, антропометричні параметри атакованого час досягнення максимального зусилля, сила стиску тіла суперника. Встановлено, що розгиначі стегна, згиначі передпліччя, розгиначі стопи несуть основне навантаження під час проведення цієї ТТД.

6. Експериментально підтверджено, що успішність виконання найбільш ефективних тактико-технічних дій у партері (перевороти накатом і перевороти скручуванням схресним захопленням гомілок) тісно пов'язані із силовими якостями борців. Коефіцієнт кореляції досягає r = 0,5 - 0,8 (Р < 0,05). Для етапного контролю рівня технічної майстерності і спеціальної силової підготовленості борця були виявлені найбільш значущі тести: забігання ногами навколо голови 10 разів на час; лазання по канату на час; динамометрія м'язів-згиначів передпліччя, згиначів кисті, приведення плеча, розгиначів стегна.

7. Скоректовано методику спеціальної силової підготовки борців у річному циклі тренування. Вона передбачала етапний контроль показників підготовленості, використання комплексу спеціальних вправ та контрольно-тренажерного пристрою і мала такі особливості:

- під час розминки вправа “забігання ногами навколо голови 10 разів” виконувалася з максимальною швидкістю; вправа виконувалася три рази;

- наприкінці вечірніх тренувань спортсмени ЕГ виконували вправи спеціального комплексу протягом 20-30 хвилин; групи м'язів, які тренувалися, кількість підходів, кількість повторень у підході, величина обтяжування відповідали дню тижня, кваліфікації і вазі спортсмена;

- два-три рази на тиждень борці ЕГ виконували вправи на КТП: 4-6 підходів, у кожному підході 2-4 повторення (ці вправи виконувались у наприкінці вечірнього тренування у час, відведений для ССП);

- в експериментальній групі основна увага приділялася вдосконаленню техніки виконуваних ТТД у партері: пошуку індивідуальних особливостей взяття захоплень і проведення технічних дій на ранкових тренуваннях; під час вечірніх тренувань більша увага приділялася боротьбі в партері;

- за тиждень до виступу на змаганнях всі спортсмени знижували обсяг вправ розробленого комплексу, але спортсмени ЕГ продовжували роботу на КТП; обсяг та інтенсивність спеціальної силової підготовки у КГ і ЕГ не відрізнялися більш ніж на 10%.

8. Результати вивчення динаміки спеціальної силової підготовленості підтвердили ефективність запропонованої методики: значення показників тестування силових якостей у спортсменів ЕГ збільшилися до 23% (Р<0,05), у той час, як у спортсменів КГ ці результати зросли лише до 16% (P<0,05). За допомогою тренажера виявлено, що силові показники і характеристики технічної майстерності в ЕГ істотно зросли. Зокрема, сила стиску манекена на першому етапі тренування збільшилася від 805 ± 13 до 934 ± 12 Н (на 16,1% (P<0,05)), а за річний цикл вона зросла до 1015 ± 14 Н (на 26,2% (P<0,05)). Максимальний обертальний момент змінився від 148 ± 12 до 162 ± 14 Н*м (на 9,5% (P<0,05)) за перший етап тренування) і до 172 ± 16 Н*м (на 16,4% (P<0,05)) за річний етап підготовки). Характерно, що інтенсивність розвитку максимального обертального моменту та інтенсивність розвитку максимальної різниці обертальних моментів, під час переходу справа наліво зросли більшою мірою, ніж обертальний момент, - відповідно на 19,8 (P<0,05) і 22,2% (P<0,05).

9. Скоректовано методику ССП, спрямовану переважно на удосконалення ТТД у партері. Реалізація методики дозволила істотно підвищити рівень спортивної майстерності борців експериментальної групи. Так, на Кубку України 2002 р. Спортсмени з ЕГ посіли одне перше місце і два других, а з контрольної - одне друге; також один спортсмен з експериментальної групи виграв першість Європи 2002 року. Це, певно, пов'язане з тим, що результативність виконання ТТД “переворот накатом” у молоді за оцінкою складу ТТД на Кубку України 2002 року у Броварах зросла від 33,5 до 45,3%; результативність переворотів скручуванням схресним захопленням гомілок підвищилася від 8,5 до 21,3%.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорта за спеціальністю 24.00.01 - олімпійський і професійний спорт. - Львівський державний інститут фізичної культури, Львів, 2004.

Об'єкт - силова підготовка кваліфікованих борців; мета - вдосконалити процес підготовки борців вільного стилю на основі розробки методів тренування та засобів контролю спеціальних силових якостей і техніки виконання прийомів у партері; методи дослідження - відеозйомка та відеоаналіз, тестування, педагогічний експеримент, кваліметрія та математична статистика; новизна - розроблено метод удосконалення тактико-технічної дії “переворот накатом”, який полягає в оперативному виявленні і корекції динамічних та часових характеристик прийому, ці характеристики вимірюються спеціальним контрольно-тренажерним пристроєм з комп'ютерною обробкою даних з достатньою надійністю, а не встановлюються візуально, тобто суб'єктивно, тренером; результати - розроблено методичні рекомендації, які можуть використовуватися для корекції програм тренування у училищах олімпійського резерву та школах вищої спортивної майстерності, скоректовано методику спеціальної силової підготовки, яка спрямована на удосконалення тактико-технічних дій у партері; впроваджено у тренувальний процес збірних команд Донецької області й України з вільної боротьби; галузь - олімпійський спорт.

Ключові слова: кваліфіковані борці, спеціальна силова підготовка, засоби контролю, змагальна діяльність, контрольно-тренажерний пристрій, тести, партер.

Аннотация

Латышев Сергей Викторович. Специальная силовая подготовка и средства ее контроля в годичном цикле тренировки квалифицированных борцов. Рукопись.