Теоретичні та методичні основи формування рухової функції у молоді під час занять фізичною культурою та спортом

11. Застосування науково-обґрунтованої методології в фізичному вихованні та спорті надає можливість знайти найпростіший, найбільш ефективний шлях досягнення достовірних знань, а також визначити місце цієї галузі знань і напрямки її розвитку. Враховуючи те, що стан здоров'я дітей і молоді значно погіршився під впливом чинників соціально-економічного й екологічного характеру, в тому числі й недостатньої фізичної активності, необхідно більш повно використовувати арсенал можливостей системи фізичного виховання для більш ефективного вирішення завдань зміцнення здоров'я, підвищення рухової активності й виховання здорового стилю життя школярів і молоді;

12. Рухові можливості у хлопців та дівчат розвиваються нерівномірно і виявляються по-різному, але приблизно однаково до періоду статевого дозрівання. Після періоду статевого дозрівання відбуваються значні зміни в моториці, компоненти її значно відрізняються у юнаків і дівчат, а розвиток систем і органів має свою специфіку. Після цього вікового періоду рухові досягнення юнаків продовжують рости, а у дівчат, якщо вони не займаються фізкультурою та спортом, приріст результатів у фізичній підготовленості припиняється;

13. Порівняльний аналіз динаміки фізичної підготовленості студентів протягом навчального року свідчить, що найвищий приріст результатів з показників розвитку рухових якостей та з фізичної підготовленості спостерігався в кінці І курсу, а на ІІ і ІІІ курсах простежувався їх подальший незначний приріст. Аналіз результатів тестування юнаків показав, що приріст показників витривалості найвищий в кінці І курсу, на ІІ і ІІІ курсах ця якість розвивається рівномірно. Приріст показників інших рухових якостей за трьохрічний період навчання незначний;

14. При плануванні педагогічного процесу з фізичного виховання та спортивного тренування потрібно враховувати насамперед те, що ріст і біологічний розвиток школярів і молоді характеризуються глибокими внутрішніми й зовнішніми змінами, які відображаються як на окремих функціональних системах, так і на всьому організмі в цілому. Врахування цих змін необхідне як в організації, так і в змісті навчально-виховного процесу з фізичної культури та спорту;

15. На підставі математичного аналізу статистичних показників, отриманих при виконанні вправ в умовах супергравітації, порівняно з показниками тих же характеристик студентів, які регулярно займаються фізичною культурою, було встановлено, що розвиток м'язової системи впливає на поставу і статуру значно краще, ніж будь-які інші навантаження. Але під час занять певними видами спорту з супергравітаційним навантаженням особливу увагу слід звертати на попередню спеціальну підготовку, вікову зрілість, відсутність вад в опорно-руховому апараті молоді. На всіх заняттях з фізичного виховання в школі і вищих навчальних закладах, незалежно від рівня гравітаційного навантаження, треба підвищувати рівень інтересу й мотивації молоді завдяки теоретичній та наочній інформації про позитивний вплив цих вправ на поставу, статуру, ходу, що позитивно впливає на організм, який формується. У результаті проведеного дослідження дістала підтвердження висунута гіпотеза, розв'язані всі поставлені завдання й досягнута мета дослідження - обґрунтовано теоретичні й методичні засади формування рухової функції дітей та молоді у процесі занять фізичною культурою і спортом. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані з метою реалізації Національної доктрини розвитку освіти, Цільової комплексної програми “Фізичне виховання - здоров'я нації”. У зв'язку з цим вважаємо за можливе сформулювати деякі рекомендації Міністерству освіти і науки України, його методичним органам, Державному Комітету України з фізичної культури:

- застосовувати методику гравітаційного навантаження в навчально-тренувальному процесі підготовки спортсменів різних вікових груп та різного рівня спортивної кваліфікації;

- застосовувати методику гравітаційного навантаження з молоддю, яка відноситься до спеціальних медичних груп;

- застосовувати методику гравітаційного навантаження в процесі фізичного виховання для учнів різних вікових груп та з різним рівнем фізичної підготовленості.

У дисертації започатковані нові напрями подальших наукових досліджень зі спеціальної фізичної підготовки та удосконалення спортивної майстерності з застосуванням різних рівнів гравітаційного навантаження як для молоді, яка займається фізичною культурою, так і для спортсменів високої кваліфікації.

Ці напрями наукових досліджень потребують подальшого вивчення й удосконалення під час занять фізичною культурою та спортом.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лапутін А.М., Носко М.О., Кашуба В.О. Біомеханічні основи техніки фізичних вправ. - К.: Науковий світ, 2001. - 201 с.

2. Ермаков С.С., Мартышевский К.К., Носко Н.А. Тренажеры в волейболе. - К.: ИСМО, 1999. - 160 с.

3. Лапутин А.Н., Гамалий В.В., Архипов А.А., Кашуба В.А., Носко Н.А., Хабинец Т.А. Практическая биомеханика. - К.: Науковий світ, 2000. - 298 с.

4. Лапутін А.М., Гамалій В.В., Архипов О.А., Кашуба В.О., Носко М.О., Хабінець Т.О. Біомеханіка спорту. - К.: Олімпійська література, 2001. - 320 с.

5. Бельський О.М., Носко М.О., Ткач Е.М. Методичний посібник з організації і методики проведення уроків плавання в загальноосвітній школі. - Чернігів: ЧДПІ, 1996. - 51 с.

Размещено на Allbest.ru