Технологія підготовки екскурсії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський Університет Культури

ВП "Львівський факультет менеджменту та бізнесу" КУК

Реферат

На тему: Організація екскурсії

З дисципліни : Організація екскурсійної діяльності

Виконав:

Студент 3-го курсу

гр. ГРС-11 ЛВ

Козін М.М.

Перевірив:

Викладач

Корнєєва Г.О.

Львів

2014

1.Технологія підготовки нової екскурсії

Створення нової екскурсії по будь-якій темі - складний процес, що вимагає активної участі цілого колективу працівників. Зміст майбутньої екскурсії, її пізнавальна цінність знаходяться в прямій залежності від знань методистів і екскурсоводів, їх компетентності, ступені практичного засвоєння ними основ педагогіки і психології, уміння вибрати найбільш ефективні способи і прийоми впливу на аудиторію.

Екскурсія - це результат двох найважливіших процесів: її підготовки і проведення. Вони зв'язані між собою, взаємообумовлені. Неможливо забезпечити високу якість проведення екскурсії при непродуманій підготовці.

У роботі з підготовки нової екскурсії можна виділити два основні напрями:

- розробка нової теми екскурсії (новою взагалі або новою тільки для даної екскурсійної установи);

- підготовка початківця або вже працюючого екскурсовода до проведення новою для нього, але вже раніше розробленій екскурсії, що проводиться в даній установі.

Перший напрям - процес створення нової для екскурсійної установи екскурсії.

Підготовка нової екскурсії доручається творчій групі. У її склад включається від 3 до 7 чоловік, а в окремих випадках і більше, залежно від складності теми. В більшості своїй це екскурсоводи, що працюють в установі. Часто як консультанти запрошуються фахівці різних галузей - науковці музеїв, викладачі вузів і середніх шкіл і так далі

Зазвичай кожному з учасників творчої групи доручається розробка одного з розділів, одній з підтем екскурсії або одного або декількох питань підтеми. В цілях контролю за роботою вибирається керівник творчої групи.

По дготовка нової екскурсії проходить три основні ступені:

- Попередня робота - підбір матеріалів для майбутньої екскурсії, їх вивчення (тобто процес накопичення знань по даній темі, визначення мети і завдань екскурсії). Одночасно з цим відбувається відбір об'єктів, на яких буде побудована екскурсія.

- Безпосередня розробка самої екскурсії включає: складання екскурсійного маршруту; обробку фактичного матеріалу; роботу над змістом екскурсії, її основною частиною, що складається з декількох основних питань; написання контрольного тексту; роботу над методикою проведення екскурсії; вибір найбільш ефективних методичних прийомів показу і розповіді під час проведення екскурсії; підготовку методичної розробки нової екскурсії; написання екскурсоводами індивідуальних текстів.

- Завершальний ступінь - прийом (захист) екскурсії на маршруті. Затвердження нової екскурсії керівником екскурсійної установи, допуск екскурсоводів, що захистили свою тему, до роботи на маршруті.

У простому вигляді схема всіх екскурсій незалежно від теми, вигляду і форми проведення однакова: вступ, основна частина, висновок.

Вступ, як правило, складається з двох частин:

- організаційною (знайомство з екскурсійною групою і інструктаж екскурсантів про правила безпеки в дорозі і поведінки на маршруті);

- інформаційною (коротке повідомлення про тему, протяжність і тривалість маршруту, часу відправлення і прибуття назад, санітарних зупинках і місці закінчення екскурсії).

Основна частина будується на конкретних екскурсійних об'єктах, поєднанні показу і розповіді. Її зміст складається з декількох підтем, які повинні бути розкриті на об'єктах і об'єднані темою. Кількість підтем екскурсії звичайна від 5 до 12. При цьому важливим для створення екскурсії є підбір об'єктів так, щоб були тільки ті об'єкти, які допомагали б розкрити зміст теми екскурсії, причому в певному дозуванні за часом і залежно від значущості тієї або іншої підтеми в даній екскурсії.

Висновок, як і вступ, не пов'язаний з екскурсійними об'єктами. Воно повинне займати за часом 5-7 хвилин і складатися з двох частин. Перша- підсумок основного змісту екскурсії, вивід по темі, що реалізовує мету екскурсії. Друга - інформація про інші екскурсії, які можуть розширити і поглибити дану тему. Висновок так само важливий, як і вступ, і основна частина.

Дуже важливо, щоб екскурсія була достатньо цікава. Але не менш важливий, щоб вона не була переобтяжена потоком непотрібною туристам інформації, щоб спосіб подачі матеріалу не був утомливим, а сприяв би якнайкращому сприйняттю її тією або іншою категорією екскурсантів. У зв'язку з цим тематика екскурсії неодмінно повинна бути зорієнтована на певну категорію екскурсантів (дорослих або дітей, молодь, міських або сільських жителів, працівників гуманітарних професій, іноземців і т. д.). Такий облік називається диференційованим підходом до екскурсійного обслуговування. Він повинен враховувати не тільки інтереси, але і цілі споживачів. Якщо екскурсія надається, наприклад, в рамках фольклорного туру, то основний упор в розповіді і показі необхідно робити на історію, пам'ятники, національні особливості регіону. Якщо ж екскурсія входить в програму ділового туру, то слід приділяти увагу показу різних ділових і суспільних центрів і тому подібне При організації екскурсійного обслуговування в рамках курортного відпочинку привабливі екскурсійні прогулянки із спостереженням природних ландшафтів, пам'ятників, об'єктів.

В процесі підготовки нової екскурсії можна виділити ряд основних етапів, які розташовуються в певному порядку. Розглянемо їх в тій послідовності, яка склалася в практиці роботи екскурсійної установи.

Вперше поняття "Етапи підготовки екскурсії" було введене в ужиток в 1976 р. Тоді ж було названо п'ятнадцять етапів:

1. Визначення мети і завдань екскурсії.

2. Вибір теми.

3. Відбір літератури і складання бібліографії.

4. Визначення джерел екскурсійного матеріалу. Знайомство з експозиціями і фондами музеїв по темі.

5. Відбір і вивчення екскурсійних об'єктів.

6. Складання маршруту екскурсії.

7. Об'їзд або обхід маршруту.

8. Підготовка контрольного тексту екскурсії.

9. Комплектування "портфеля екскурсовода".

10. Визначення методичних прийомів проведення екскурсії.

11. Визначення техніки ведення екскурсії.

12. Складання методичної розробки.

13. Складання індивідуальних текстів.

14. Прийом (здача) екскурсії.

15. Затвердження екскурсії.

Визначення мети і завдань екскурсії

Робота над будь-якою новою екскурсією починається з чіткого визначення її мети. Це допомагає авторам екскурсії більш організовано вести роботу надалі. Мета екскурсії - це те, ради чого показуються екскурсантам пам'ятники історії і культури і інші об'єкти. Розповідь екскурсовода підпорядкована тій же кінцевій меті. Назвемо декілька цілей: виховання патріотизму, любові і пошани до Батьківщини, суспільно-корисної праці, до інших народів; естетичне виховання, а також розширення кругозору, отримання додаткових знань в різних областях науки і культури і так далі Завдання екскурсії - досягти цілей шляхом розкриття її теми.

Вибір теми

Вибір теми залежить від потенційного попиту, конкретного замовлення або цілеспрямованого створення певної тематики екскурсій. Кожна екскурсія повинна мати свою чітко певну тему.

Тема є стрижнем, який об'єднує всі об'єкти і підтеми екскурсії в єдине ціле. Відбір об'єктів при створенні екскурсії учасники творчої групи ведуть, постійно звіряючи свої матеріали з темою. Проте мало відібрати об'єкт по темі, треба знайти конкретний матеріал, на якому ця тема буде розкрита з найбільшою повнотою і переконливістю. Угрупування тим лежить в основі існуючої класифікації екскурсій.

Відбір літератури і складання бібліографії

В ході розробки нової екскурсії складається список книг, брошур, статей, опублікованих в газетах і журналах, які розкривають тему. Призначення списку - визначити зразкові межі майбутньої роботи по вивченню літературних джерел, надати допомогу екскурсоводам у використанні необхідного фактичного і теоретичного матеріалу при підготовці тексту. Перелік літератури розмножується в декількох екземплярах для зручності в роботі групи і тих екскурсоводів, які в майбутньому готуватимуться до проведення екскурсій по даній темі. У переліку називаються автор, назва, рік видання, а також розділи, розділи, сторінки. При великій кількості літературних джерел список може бути роздільний на дві частини: "Основна література" і "Додаткова література".

Визначення інших джерел екскурсійного матеріалу

Крім публікацій у пресі, можуть бути використані інші джерела. Автори екскурсії складають їх перелік, в який входять державні архіви, музеї, хронікально-документальні і науково-популярні кінофільми, де містяться матеріали по темі екскурсії. Як джерело можуть бути використані спогади учасників і очевидців історичних подій. Проте при використанні мемуарних матеріалів щоб уникнути неточностей і тенденційності слід проявляти обережність. Для розповіді повинні бути відібрані тільки достовірні, ретельно перевірені факти і відомості. Значну допомогу в пошуку і систематизації матеріалу екскурсій можуть надати комп'ютерні енциклопедії, зокрема мультимедійні бази даних на лазерних дисках (Сd-rом).

Відбір і вивчення екскурсійних об'єктів

Показ об'єктів, як вже наголошувалося, є частиною, що займає очолююче положення в екскурсії. Правильний відбір об'єктів, їх кількість, послідовність показу надають вплив на якість екскурсії.

В даний час на державному обліку знаходиться понад 150 тис. пам'ятників історії, археологія і культура, а в музеях країни зберігається близько 40 млн експонатів.

Як об'єкти можуть бути:

- пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями в житті нашого народу, розвитком суспільства і держави (наприклад, Куликове поле, Бородіно, місця Курської битви і ін.);

- будівлі і споруди, меморіальні пам'ятники, пов'язані з життям і діяльністю видатних особистостей, твори архітектури і містобудування, житлові і суспільні будівлі, будівлі промислових підприємств, інженерні споруди (фортеці, мости, башти), мавзолеї, будівлі культурного призначення і інші споруди;

- природні об'єкти - ліси, гаї, паркі, річки, озера, ставки, заповідники і заповідники, а також окремі дерева, реліктові рослини і др.;

- експозиції державних і народних музеїв картинних галерей, постійних і тимчасових виставок;

- пам'ятники археології - городища, стародавні стоянки, поселення, кургани з похованнями, земляні вали, дорогі, гірські вироблення, загороди, святилища, канали і др.;

- пам'ятники мистецтва - витвори образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, скульптура, садово-паркове і ін. мистецтво.

Екскурсионниє об'єкти класифікуються:

- за змістом - однопланові (твір живопису, річка, рослина, тварина, будинок) і багатопланові (архітектурний ансамбль, ліс, поле, вулиця, площа міста);

- по функціональному призначенню - основні, які служать основою для розкриття підтем, і додаткові, такі, що показуються під час переїздів (переходів) між основними об'єктами в ході логічних переходів в розповіді;

- по ступеню збереження - що повністю збереглися, дійшли до наших днів із значними змінами, частково збереглися, втрачені.

Перед екскурсійними працівниками при створенні екскурсії коштує завдання - відібрати з безлічі об'єктів найцікавіші і на вигляд, і за тією інформацією, яку вони з собою несуть.

Правільний відбір об'єктів забезпечить зорову основу сприйняття екскурсійного матеріалу і глибоке розкриття теми. Слід так організувати цю справу, щоб одні і ті ж об'єкти не кочували з екскурсії в екскурсію. По можливості у кожної теми повинні бути "свої" об'єкти. Різноманітність об'єктів дає можливість забезпечити правильне чергування вражень у екскурсантів, дозволяє зберегти елемент новизни при вивченні різних тим.

Якщо виключити той або інший об'єкт з передбачуваного маршруту зважаючи на його унікальність (наприклад, "Мідний вершник" в Санкт-Петербурзі, Червона площа в Москві і ін.), які показуються у ряді екскурсій (оглядовою, історичною, літературною, мистецтвознавчою), то такий об'єкт повинен бути розкритий особливо. При його показі повинні бути виявлені ті характерні риси, які не знайшли віддзеркалення в екскурсіях на інші теми. При показі і розповіді таких об'єктів залежно від теми кожного разу повинен бути використаний інший матеріал. Тому інтерес екскурсантів при їх повторному огляді, як правило, не знижується.

У практиці підготовки екскурсій вироблена певна методика оцінки екскурсійних об'єктів. Застосування цієї методики особливе важливо в тих випадках, коли творці нової екскурсії, зустрічаючись на маршруті з декількома об'єктами, схожими за змістом, можуть вибрати ті з них, які найцікавіші для даної теми.

Для оцінки об'єктів, які включаються в екскурсію, рекомендується використовувати наступні критерії:

Пізнавальна цінність - зв'язок об'єкту з конкретною історичною подією, з певною епохою, життям і творчістю відомого діяча науки і культури, художні достоїнства пам'ятника, можливість їх використання в естетичному вихованні учасників екскурсії.

Популярність об'єкту, його популярність серед населення (наприклад, такі об'єкти, як Червона площа, Останкинськая телевізійна башта, пам'ятник "Тисячоліття Росії" в Новгороді, і ін.).

Незвичність (екзотичність) об'єкту.

Мається на увазі особливість, неповторність пам'ятника історії і культури, будівлі, споруди (наприклад, суцільнозварною міст імені Е.О. Патона через Дніпро в Києві). Незвичність об'єкту може бути також пов'язана з якоюсь історичною подією, яка відбулася в даній будівлі, на місці установки даного пам'ятника, з легендою або історичною подією (наприклад, церква царевича Дмитра в Угличі, храм "Спас-на Крові" в Санкт-Петербурзі на місці загибелі царя Олександра II). Екзотичність може бути природного характеру (наприклад, сталактито-сталагмитовые карстові печери в Новому Афоне, в Абхазії).

Виразність об'єкту, тобто зовнішня виразність об'єкту, його взаємодія з фоном, навколишнім середовищем - будівлями, спорудами, природою. Перевага віддається тому об'єкту, який найкращим чином вписується в місцевість, гармонує з іншими об'єктами, з ландшафтом (наприклад, будівля Московського університету на Ленінських Горах, храм Покриву на Нерлі (м. Владимир), мости в Санкт-Петербурзі).

Збереження об'єкту. Проводиться оцінка стану об'єкту в даний момент, його підготовленості до показу екскурсантам.

Місцезнаходження об'єкту. При відборі об'єктів повинні враховуватися відстань до пам'ятника, зручність під'їзду до нього, придатність дорогі для автотранспорту, можливість підвезення до об'єкту екскурсантів, природна обстановка, що оточує даний об'єкт, наявність місця, придатного для розташування групи з метою спостереження.

Тимчасове обмеження показу об'єкту (за часом доби, по днях, місяцях і сезонах) - це коли відвідини і огляд об'єкту неможливі із-за поганої видимості або сезонності.

Екскурсія не повинна бути переобтяжена великою кількістю відвідуваних об'єктів, оскільки це збільшує її тривалість і викликає стомлюваність екскурсантів, а увага і інтерес при цьому слабшають. Оптимальна тривалість міської екскурсії складає 2-4 академ. години, при цьому екскурсанти з цікавістю сприймають не більше 15-20 екскурсійних об'єктів.

У екскурсію можуть входити об'єкти як однієї групи (наприклад, пам'ятники архітектури), так і декількох груп (пам'ятні місця, історичні пам'ятники, житлові будівлі, природні об'єкти). Набір об'єктів залежить від теми екскурсії, її змісту, складу екскурсійної групи. Неправильно, наприклад, коли вся оглядова екскурсія побудована виключно на показі скульптурних пам'ятників і монументів. Слід уникати одноманітності побудови зорового ряду. Зорові враження екскурсантів будуть неповними, якщо в маршрут разом з пам'ятниками і монументами не буде введений показ окремих будівель і вулиць, площ, пам'ятних місць, об'єктів природи.

В ході підготовки нової екскурсії більше уваги слід приділити вивченню об'єктів на місці, в їх природній обстановці. Необхідні початкові дані дає вивчення об'єктів за джерелами - книгами, альбомами, фотографіями. Зустріч з екскурсійним об'єктом безпосередньо на місці його розташування, вивчення різних його сторін дозволяють екскурсоводові в майбутньому при роботі з групою вільно орієнтуватися у пам'ятника, кваліфіковано вести його показ.

Відбір об'єктів закінчується складанням картки (паспорти) на кожен з них. Дані картки використовуються як для теми, що конкретно розробляється, так і для майбутніх екскурсій.

До картки об'єктів вносяться наступні дані:

1) найменування об'єкту (первинне і сучасне), а також назва, під якою пам'ятник відомий у населення;

2) історична подія, з якою пов'язаний пам'ятник, дата події;

3) місцезнаходження об'єкту, його поштова адреса, на чиїй території пам'ятник розташований (місто, селище, промислове підприємство і т. д.);

4) опис пам'ятника (під'їзд до нього, його автор, дата споруди, з яких матеріалів виготовлений, текст меморіального напису);

5) джерело відомостей про пам'ятник (література, де описаний пам'ятник і події, пов'язані з ним, архівні дані, усні перекази, основні друкарські роботи і місця зберігання неопублікованих робіт);

6) збереження пам'ятника (стан пам'ятника і території, на якій він знаходиться, дата останнього ремонту, реставрації);

7) охорона пам'ятника (на кого покладена);

8) у яких екскурсіях пам'ятник використовується;

9) дата складання картки, прізвище і посада укладача.

До картки прикріпляється фотографія об'єкту, відтворююча його нинішній і колишні види.

У картці на архітектурні, природні, археологічні об'єкти можуть бути включені і інші відомості. Наприклад, в картку на пам'ятник архітектури (будівля) включаються зведення про наявність скульптури, кахлів, стінопису в декоративному убранні пам'ятника (зовні, усередині), про тип і конструкцію будівлі, технічному стані його (ступені збереження). Наявність карток на всі екскурсійні об'єкти, розташовані на території даного краю, прискорює розробку нових екскурсійних тим, дозволяє різноманітити використання пам'ятників в екскурсіях на різні теми, робить їх показ активнішим. У багатьох регіонах Росії проведена паспортизація і складені зведення пам'ятників. У 70-і роки Науково-дослідним інститутом культури Міністерства культури РРФСР і управліннями культури були підготовлені зведення пам'ятників історії і культури Росії по територіях. Матеріали зведення включають лише одну групу нерухомих пам'ятників - меморіальні будинки, садиби, могили, пам'ятні місця, пов'язані з іменами видатних діячів культури і значними подіями в житті території (краю, області, автономної республіки).

Вирішальне значення в успіху розробки нової екскурсійної теми мають об'єкти. Саме вони складають той пізнавальний матеріал, який складає зорову основу в розкритті теми, головний аргумент в доказах екскурсовода.

Необхідно відзначити залежність екскурсійного процесу в цілому, його зміст, методики підношення матеріалу (показу і розповіді) від об'єктів, їх стану, під'їзних шляхів, крапок для спостереження. Саме тому таку важливу роль в даний момент грають зв'язки екскурсійних установ з тими організаціями, які ведуть роботу по виявленню, реставрації і охороні пам'ятників історії і культури. Активна участь екскурсійних працівників в діяльності цих організацій створює умови для подальшого розвитку екскурсійної справи в Росії.

2. Техніка ведення екскурсії

Ефективність будь-якої екскурсії багато в чому залежить від техніки її проведення, зв'язки між методикою і технікою ведення. До техніки ведення екскурсії пред'являється ряд вимог. До їх числа входять: знайомство екскурсовода з групою; правильна розстановка групи у об'єкту; вихід екскурсантів з автобуса і повернення в автобус (інший транспортний засіб); використання екскурсоводом мікрофону; дотримання часу, відведеного на екскурсію в цілому і розкриття окремих підтем; відповіді на питання екскурсантів і т.д.

Знайомство екскурсовода з групою. Екскурсовод, увійшовши до автобуса, знайомиться з групою. Він вітається з присутніми, називає своє прізвище, ім'я, по батькові, екскурсійну установу, яка представляє, знайомить екскурсантів з водієм автобуса, тобто починає екскурсію вступом.

Важливо, щоб із самого початку екскурсовод підпорядкував свої дії сталим правилам спілкування з групою. Він не відразу починає говорити. Виникає пауза, яка триває десять-двадцять секунд. Відбувається перше знайомство, від нього багато в чому залежать подальші контакти екскурсовода з групою. Екскурсанти поступово замовкають.

Розстановка групи біля об'єкту. При розробці екскурсії, як правило, визначається декілька варіантів розміщення групи для спостереження екскурсійного об'єкту. Робиться це на той випадок, коли місце, визначене методичною розробкою, зайняте іншою групою або коли сонячні промені світять в очі, заважаючи оглядати об'єкт. Бувають і інші причини, що заважають використовувати рекомендоване місце. У жаркий час використовуються можливості для розташування груп в тіні. На випадок дощу передбачається варіант розміщення екскурсантів під дахом, під кроною дерев. В окремих випадках методика вимагає, щоб для огляду об'єкту було вибрано декілька крапок: дальня, якщо об'єкт показується разом з навколишнім середовищем або іншими об'єктами; ближня, якщо аналізуються окремі деталі будівлі, споруди, місцевості, об'єкту природи. Ці особливості відображаються в графі "Організовані вказівки методичної розробки". Кожен екскурсовод уважно вивчає ці вказівки і до виходу з групою на маршрут уточнює питання, пов'язані з розстановкою групи для спостереження об'єктів. Слід також забезпечити безпеку екскурсантів при огляді об'єктів і під час переходу через автомагістралі [7].

При одночасному розташуванні декількох груп у одного об'єкту між ними повинно бути збережено таку відстань, щоб один екскурсовод своєю розповіддю не заважав іншому, щоб одна група не затуляла інший об'єкт спостереження. Відомі труднощі при дотриманні цієї умови викликає розміщення груп для показу музейної експозиції. Пересування екскурсантів від автобуса до об'єкту, від об'єкту до автобуса, між об'єктами здійснюється групою.

Місце екскурсовода - в центрі групи, декілька чоловік йдуть попереду, декілька поряд, інші - позаду. Важливо, щоб група не розтягувалася: відстань між її головною частиною і тими, хто йде останніми, не повинно перевищувати 5-7 метрів. Екскурсовод повинен добиватися, щоб при пересуванні групи на маршруті не порушувалася цілісність. При розтягнутості групи не всі почують розповідь екскурсовода, його пояснення і логічні переходи, які висловлюються в дорозі. Досвідчені екскурсоводи вміло керують пересуванням на маршруті.

Темп руху групи залежить від складу групи (діти, молодь, середній вік, літні люди), від рельєфу місцевості, наприклад, підйом в гору, невпорядкованість на дорозі, подолання канав, небезпечних зон в працюючих цехах і т.д.

У пішохідній екскурсії темп руху екскурсантів повільний, неквапливий, оскільки об'єкти показу розташовані поряд один з одним.

Складніше встановити необхідний темп руху групи в автобусній екскурсії. Тут, вийшовши з автобуса, екскурсовод починає рух не відразу, особливо якщо об'єкт розташований на віддалі. Він дає можливість більшості екскурсантів вийти з автобуса і потім, не поспішаючи, але і не дуже поволі, на чолі групи прямує до мети. Підійшовши до об'єкта, він починає свою розповідь не відразу, а після того, як збереться вся група.

Екскурсовод керує пересуванням екскурсантів і в ході їх самостійної роботи на маршруті. Екскурсанти обходять навколо об'єкту, щоб самим прочитати напис на ньому, увійти всередину його, побачити своєрідні риси архітектури. Вони підіймаються на горб, щоб визначити його висоту, підіймаються на дзвіницю, мінарет, щоб переконатися в незвичайному "кроці" ступенів крутих сходів, спускаються в кріпосний рів для визначення його глибини і т.д. Ці пересування екскурсантів збагачують їх додатковою інформацією і новими враженнями, дають можливість відчути неповторні риси об'єктів, особливості подій, яким присвячена екскурсія [7].

Повернення екскурсантів в автобус. Під час пересування групи її очолює екскурсовод. При посадці групи в автобус він стоїть праворуч від входу і перераховує екскурсантів, які входять в салон. Робиться це непомітно. Переконавшись в тому, що зібралися всі учасники екскурсії, він входить в автобус останнім і подає умовний знак водію про початок руху.

Необхідно уникати перерахунку екскурсантів, що вже зайняли місця в автобусі. Це вносить непотрібну нервозність, деколи викликає комічні ситуації, порушуючи тим самим хід екскурсії.

Місце екскурсовода. Екскурсовод в автобусі повинен займати таке місце, звідки йому добре видно ті об'єкти, про які йде мова на екскурсії, але щоб в полі його зору знаходилися і всі екскурсанти. В той же час екскурсанти повинні його бачити. Як правило, це спеціально відведене переднє сидіння поряд з водієм (крісло за водієм призначене для іншого водія). Стояти екскурсоводу при русі автобуса (так само як і екскурсантам) не вирішується в цілях безпеки.

На пішохідній екскурсії екскурсовод повинен розташовуватися упівоберта до об'єкту. Проведення показу зорово сприйманих об'єктів вимагає, щоб вони знаходилися перед очима екскурсовода, адже він аналізує їх на основі своїх зорових вражень. Це особливо важливо в заміських екскурсіях, коли екскурсовод під час руху автобуса, сидячи на своєму місці спиною до екскурсантів, дивиться в переднє скло автобуса і розповідає про те, що вже бачать або ось-ось побачать екскурсанти [7].

Дотримання часу в екскурсії. У методичній розробці указується точний час, відведений на розкриття кожної підтеми в хвилинах. Тут передбачено все: показ об'єктів, розповідь екскурсовода, пересування по маршруту до наступного і рух групи біля спостережуваних об'єктів. Уміння укластися у відведений час до екскурсовода приходить не відразу. Для цього потрібен велика практика, зокрема проведення екскурсії з годинами в руках: удома, біля конкретного об'єкта. Потрібно добитися дотримання часу при проведенні логічного переходу, освітленні окремо взятої підтеми і основних питань. Допомагає екскурсоводу хронометраж витрати часу на окремі частини екскурсії. На основі такого хронометражу, що з урахуванням зауважень прослуховуючого, екскурсовод вносить відповідні корективи в свою розповідь. З екскурсії забирається все зайве, що веде до перевитрати часу. Нерідко екскурсія з причин, не залежних від екскурсовода, значно скорочується за часом. Провиною цьому є тривалі збори групи, не вчасно поданий туристам сніданок, запізнення автобуса та ін. В результаті екскурсія починається із запізненням. У екскурсовода залишається один вихід - скорочувати час, відведений на розкриття теми [7].

Робити це слід, зберігаючи все головне в змісті екскурсії і прибираючи другорядне. Для цього треба наперед підготуватися до можливого скорочення матеріалу екскурсії.

Техніка проведення розповіді при русі автобуса. Розповідь під час руху в автобусі повинна вестися екскурсоводом через мікрофон. Якщо устаткування погано функціонує або мікрофон взагалі відсутній, екскурсоводу вести розповідь під час руху марно. Шум двигуна і трясіння автобуса обмежують чутність, так що пояснення будуть чутні лише екскурсантам, що сидять поблизу. В цьому випадку матеріали про найближчу ділянку маршруту екскурсовод дає до початку руху, а в ході руху повідомляє тільки назви об'єктів або місцевості. За наявності важливих об'єктів або населених пунктів необхідно зупинити автобус, вимкнути двигун і лише після цього давати пояснення. Це повинно бути наперед узгоджено з водієм.

Відповіді на питання екскурсантів. У екскурсійній практиці склалася певна класифікація питань.

Вони підрозділяються на чотири групи: питання екскурсовода, на які відповідають екскурсанти; питання, поставлені в ході розповіді, на які відповідає екскурсовод; риторичні питання, які ставляться для активізації уваги екскурсантів; питання, що задаються учасниками екскурсій по темі. Перші три групи питань пов'язані з методикою проведення екскурсій і лише четверта група питань має відношення до техніки проведення екскурсій.

Зміст їх різний - іноді вони пов'язані з об'єктами, іноді - з життям відомих діячів, а нерідко - з подіями, що не мають відношення до теми екскурсії.

Головне правило роботи з такими питаннями - не слід переривати розповідь і давати негайну відповідь на них, не потрібно також відповідати на питання після закінчення кожної з підтем. Це розсіює увагу і відволікає аудиторію від сприйняття змісту теми, що розкривається, оскільки не всіх в групі хвилюють саме ці питання. Тому екскурсоводу слід відповідати на питання не в ході екскурсії, а після її закінчення. Зміст відповідей не повинен носити дискусійний характер, тобто викликати у екскурсантів бажання посперечатися, продовжити тему, зачеплену в питанні [7].

Роблячи вступ до теми, екскурсовод повідомляє своїх слухачів про такий порядок відповідей на питання.

Паузи в екскурсії. Екскурсовод не повинен говорити безперервно. Між окремими частинами розповіді, розповіддю і екскурсійною довідкою в дорозі, логічним переходом і розповіддю про об'єкт і події, з ним зв'язані, повинні бути невеликі перерви.

Паузи переслідують наступні завдання: - перша - смислова, коли час перерв використовується людьми для обдумування того, що вони почули від екскурсовода і побачили своїми очима. Для закріплення фактичного матеріалу в пам'яті, формулювання своїх висновків і запам'ятовування побаченого. Важливо, щоб екскурсанти мали у кожного об'єкту вільне від показу і розповіді час для самостійного огляду, підготовки до сприйняття того, що буде показане і розказане на наступній зупинці; - друга - дати короткочасний відпочинок екскурсантам.

Вона не несе якого-небудь смислового навантаження. Це особливо важливо для тих, хто ще не звик до такої активної форми культурно-освітньої роботи, як екскурсія.

Паузи в заміських екскурсіях поєднуються з відпочинком, який відповідно до існуючого порядку надається екскурсоводу: 15 мін після закінчення кожної години роботи (для екскурсовода година ведення екскурсії рівна 45 хвилинам). Цей відпочинок може бути підсумований і використаний екскурсоводом в кінці екскурсії. У екскурсіях можуть бути також паузи - вільний час, використовуваний для придбання сувенірів, друкарської продукції, угамування спраги, а також для санітарних зупинок в тривалих екскурсіях. екскурсія текст маршрут підготовка

Техніка використання "портфеля екскурсовода". Вміст "портфеля екскурсовода", його значення і роль у використанні методичних прийомів показу має відношення до методики підготовки і проведення екскурсії. Кожен експонат - фотографія, малюнок, репродукція картини, портрета, креслення, копія документа - має свій порядковий номер. Це визначає послідовність демонстрації даного експоната екскурсантам [7].

Експонат може бути показаний екскурсоводом з його робочого місця, переданий до рук екскурсантів по рядах для докладнішого ознайомлення.

Іноді відповідно до методичної розробки екскурсовод організує програвання магнітофонних і відеозаписів. Важливо наперед перевірити справність апаратури, наявність необхідних записів, забезпечити чутність для всіх учасників екскурсії. Екскурсовод повинен уміти користуватися цією апаратурою.

Під час проведення екскурсій використовуються елементи ритуалу (церемоніалу, виробленого народними звичаями). Екскурсанти в місцях поховань і меморіалів шанують пам'ять загиблих хвилиною мовчання, присутні при зміні почесної варти, беруть участь в ходах і мітингах, прослуховують траурні мелодії. Екскурсоводу необхідно знати порядок покладення квітів, проходження екскурсантів в місцях розташування братських могил і обелісків, участі в почесній варті, в хвилині мовчання, правила поведінки біля Вічного вогню і на місцях поховання героїв громадянської, Другої Світової війни (1941-1945 рр.) і інших воєн. Перед початком екскурсії екскурсовод про все повідомляє, підкреслюючи значення дотримання ритуалу при відвідинах історичних місць.

Таким чином, значення питань, пов'язаних з технікою проведення екскурсій, важко переоцінити. Ні захоплююча розповідь про об'єкти, ні методичні прийоми показу пам'ятників не дадуть необхідного ефекту, якщо не будуть серйозно продумані всі аспекти її проведення, якщо не створені умови для спостереження об'єктів.

Размещено на Allbest.ru