Вивчення та оцінка атрактивності території

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Географічний факультет

Кафедра Географії україни

Курсова робота

Атрактивність середовища як чинник розвитку туризму

На прикладі міста Моршин

Напрям: - 0705 - географія

Спеціальність: 7070501 - географія

Рекреаційна географія та туризм

Спеціалізація: рекреаційна географія та менеджмент туризму

Студентки другого курсу

Кременецької Анни

Науковий керівник

засл.діяч науки

Купач Тетяна Генадієвна

Київ -2013



Зміст

Вступ

1. Теоретичне підґрунтя вивчення туристичної атрактивності території

1.1 Туристична атрактивність території: ландшафтів, міст , історично-культурних пам'яток

1.2 Чинники формування туристичної атрактивності території

2. Методики вивчення та оцінки атрактивності території

3. Складові туристичної атрактивності регіонів

3.1 Природні ресурси як аспекти формування атрактивності території

3.2 Історично-культурна Україна

Висновок

Додатки



Вступ

атрактивність туристичний ландшафт культурний

Актуальність теми

Формування національного туристичного ринку є наслідком складної взаємодії внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних процесів, які спричинюють потребу в туризмі і формують попит на туристичні послуги. Саме ці процеси зумовлюють різні моделі формування національного туристичного ринку. На основі аналізу ринкових процесів в сфері туризму можна виділи принаймні дві основні такі моделі:

1) модель саморозвитку

2) привнесену модель.

За першою схемою національний ринок туристичних послуг є наслідком загального соціально-економічного розвитку і формування потреби населення в туризмі як в формі проведення дозвілля в подорожі. Попит на туристичні послуги формується як в країні (на послуги внутрішнього та міжнародного зарубіжного туризму), так і за її межами (послуги міжнародного іноземного туризму), а задовольняється він пропозицією, яку створюють і реалізують суб'єкти національного туристичного ринку. За другою схемою національний ринок туристичних послуг формується під переважним впливом попиту зовнішніх ринків і задля його задоволення створюється сфера діяльності, рівень розвитку якої відповідний попиту та можливостям національної економіки при недостатньо вираженому внутрішньому попиті.

Розбудова рекреаційно-туристичної галузі та посилення її впливу на економічний розвиток стали одним із пріоритетних напрямків розвитку світового господарства. Особливу увагу завжди прийнято приділяти в'їзному туризму, і Україна не є виключенням. Необхідно формувати весь спектр умов для розвитку цього напрямку туристичної діяльності, оскільки він пов'язаний із великими потоком прямих іноземних інвестицій в економіку країни. Першим шляхом в розвитку в'їзного туризму є аналіз факторів його формування задля подальшого планування туристичної діяльності.

Джерельна база. Aвтором було опрацьовано декілька джерел . До них входять академічні праці та інші літературні джерела, що дають детальну характеристику теоретичним аспектам досліджуваної теми, а саме роботи O.O. Любіцевої, O.O.Бейдика , О.В Савицької, Гродзинського . та інших авторів.

Oб'єктом дослідження є територія України, її туристично-рекреаційні ресурси

Предметом дослідження є туристична привабливість, її вплив на навколишнє середовище.

Метою курсової роботи є туристично-рекреаційні фактори які зумовлюють розвиток туризму в Україні та за її межами.

Структурна робота складається зі вступу , 3 розділів , висновків та додатків . В першому розділі розповідається про формування Туристичної атрактивністі території : Ландшафтів,міст , історично-культурних пам'яток,. В другому розділі висвітлено. Аспекти формування атрактивності території, зроблено їх аналіз. Третій розділ присвячений Методам оцінки естетичних властивостей ландшафту.



1. Теоретичне підґрунтя вивчення туристичної атрактивності території

1.1 Туристична атрактивність території: ландшафтів, міст , історично-культурних пам'яток

Привабливість - це властивість викликати захоплення, притягувати до себе особливими якостями, властивостями. У науковій літературі, присвяченій туристичній діяльності, зазначається, що поняття атрактивності є основним і визначальним під час дослідження потоків людей. У нашому розумінні територія тоді приваблива, якщо вона має туристичні ресурси - природні (насамперед - екологічно чисті), історико-культурні та соціально-економічні, розвинуту матеріально-технічну базу, насичену інфраструктуру, зручне транспортно-географічне розташуння і доступну про неї інформацію.

Загалом туристично-привабливою вважається територія, яка користується популярністю у туристів і перетворюється на відповідне територіальне туристичне поєднання у вигляді туристичного пункту, центру, вузла, району, регіону. Туристична привабливість території формується, передусім, за наявності природних або історико-культурних туристичних ресурсів, а ще краще - за їх поєднання. Водночас такі ресурси ще не встановлюють рівень привабливості цієї чи іншої території.

Рис. 1.2. Складові туристичної привабливості території



Туристична привабливість часто мінлива і може змінюватися залежно від багатьох чинників, котрі впливають на привабливість туристичної території. Саме до них належить наявність сучасної матеріально-технічної бази туризму, зокрема новітніх готельних комплексів, спеціалізованих закладів із відповідним асортиментом послуг, які вони продукують та ін.

До складу природних ресурсів належать: клімат, водні ресурси, прибережні зони водойм, мінеральні джерела, лікувальні грязі, рельєф, рослинний і тваринний світ, національні парки та заповідники, мисливсько-риболовецькі угіддя, мальовничі краєвиди, унікальні природні об'єкти тощо. Природну привабливість певної території для туристів визначають наявністю таких чинників[8]:

- красою ландшафту і природних об'єктів;

- м'якістю клімату і комфортністю погодних умов;

- чистотою природних водойм;

- сприятливою екологічною ситуацією.

Привабливість природних туристичних ресурсів певної території підвищується за наявності екзотичних, неповторних та унікальних форм ландшафту, що по-особливому впливає на психологічний стан людини. Тому виявлення психо-естетичної привабливості таких територій - важливий засіб визначення емоційного впливу природного ландшафту на духовну сферу життя людини

Україна володіє значним історико-культурним спадком. У державному реєстрі налічується 130 тис визначних пам'яток, функціонує 61 історико-культурний заповідник, 13 мають статус національних. За часткою найвідоміших архітектурно-історичних туристичних ресурсів від загальної кількості пам'яток вирізняються в Україні Волинська - 17,3 %, Закарпатська - 13,4, Львівська - 12,9, Тернопільська - 10,4 і Чернівецька - 8,9 %^4в. Привабливість історико-культурних туристичних ресурсів визначають рівнем художньої й історико-культурної цінності, навіть модою.

Історико-культурні туристичні ресурси (ІКТР) - це пам'ятки історії і культури, створені людиною, які мають суспільно-виховне значення, становлять пізнавальний інтерес і можуть бути використані в туристичній діяльності

Історико-культурні туристичні ресурси, зокрема унікальні пам'ятки, можуть бути визначальними в організації туристичної подорожі. В Європі завдяки наявності таких об'єктів найбільші доходи від їх відвідування отримують Іспанія, Франція, Італія, Велика Британія й Австрія, в інших країнах світу - Єгипет, Китай, Мексика тощо. Як засвідчує міжнародна статистика, їх розміри становлять близько 50 млрд доларів на рік.

Більшість методик оцінювання туристичної привабливості ґрунтується на експертних бальних оцінках, хоча існують й економічні оцінки історико-культурної спадщини території. За основу таких оцінок береться прямий ефект від експлуатації об'єктів у вигляді плати за вхід, екскурсійне обслуговування, а також диференційна рента за землю, де розташовані пам'ятки історії, культури. Тут важливо також виявити стан готовності матеріально-технічної бази галузі, зокрема готелей для прийому туристів, історико-культурних об'єктів (архітектурних ансамблів, замків, оборонних споруд) для огляду туристами і введення їх у пізнавально-туристичні маршрути.

Існує безліч різних класифікацій туристських ресурсів.

В першу чергу, туристські ресурси ділять на дві великі групи: безпосередні й опосередковані. До перших відносяться переважно (природні та історико-культурні ресурси, використовувані самими туристами і відпочиваючими ,привабливість ландшафту, оздоровчі засоби місцевості, об'єкти пізнання і т. д.). Непрямі (соціально-економічні) туристичні ресурси поділяються на матеріальні, технічні, фінансові, трудові та інші.

За функціональною ознакою туристські ресурси ділять на оздоровчі, пізнавальні та спортивні. Важливе значення при цьому має природно-естетична цінність території, яка підсилює або, навпаки, знижує функціональні якості.

Пізнавальні властивості території обумовлені наявністю природних і соціально-культурних об'єктів (пам'яток історії та культури, музеїв, національних особливостей і традицій населення, унікальних об'єктів природи, культури, промисловості та ін.)

Комплекс туристичних ресурсів ділиться на три групи:

природні: клімат, водні ресурси, мінеральні джерела та лікувальні грязі, рельєф, печери, рослинний і тваринний світ, природні пам'ятки і заповідники, мальовничі ландшафти, унікальні природні об'єкти та інші;

* культурно-історичні: музеї, виставки, театри, археологічні, історичні, архітектурні пам'ятки, етнографічні особливості, фольклор, центри прикладного мистецтва і т. д.;

* соціально-економічні: економіко-географічне положення, транспортна доступність території, рівень її економічного розвитку, сучасна і перспективна територіальна організація, рівень забезпечення обслуговування населення, трудові ресурси, особливості населення, рівень розвитку транспортної мережі.

1.2 Чинники формування туристичної атрактивності території

Вагомим чинником привабливості території в сучасних умовах життєдіяльності є стан навколишнього середовища (рівень екологічного забруднення, санітарно-гігієнічний стан водойм, повітря, ґрунтів). Якщо це не враховувати, можуть бути економічні втрати та зниження конкурентоздатності території на ринку туристичних послуг.

Туризм, порівнюючи з іншими галузями, має суттєву перевагу: він може стати альтернативою підприємствам із екологічно небезпечними викидами. Тому якщо розглядати це з такої сторони то пріоритетний розвиток туризму забезпечуватиме сталий розвиток територій, зберігаючи їх природне та культурне середовище, а відтак - екологічну рівновагу, яка теж є важливим чинником підвищення його привабливості.

Всі заходи спрямовані на охорону природного довкілля та підвищення привабливості туристичних територій,до них належить створення мережі заповідників і національних парків, де виробнича діяльність або обмежується, або забороняється.

Приклад екологічно безпечного використання території та підвищення її привабливості - розвиток сільського зеленого туризму, де міський житель, відпочиваючи серед природи, стає її шанувальником і безпосереднім учасником традиційних свят, обрядовості тощо. Цей вид туризму особливо бажаний для віддалених гірських територій, бо він сприятиме їх розвитку та підвищенню популярності.

На якість навколишнього середовища впливають найрізноманітніші чинники:

- Середній рівень цін на послуги у туристичних підприємствах

-Якість рекламно-інформаційних послуг

-Атрактивність історико-культурних пам'яток регіону

-Якість навколишнього середовища ,політична стабільність регіону

Середній рівень цін послуги дуже важливий адже не всі можуть собі дозволити дорогі курорти, середній клас людей в будь-якому випадку звертає увагу на ціну курорту, тому нормальні ціни можуть бути головним вибором у відвіданні туристичного місця, курорту.

Реклама в туризмі повинна враховувати мінливість якості пропонованих послуг у силу їх сезонності, впливу природно-кліматичних і інших факторів. Тому реклама повинна вказувати на корисність туристичних послуг, споживчу вигоду, можливість рішення яких-небудь (наприклад ділових) проблем.

Засоби і носії реклами, застосовувані окремими туристичними фірмами, повинні вибиратися так, щоб найбільш повно відбивати конкурентні переваги (високу якість, кваліфікацію персоналу, надійні гарантії по зобов'язаннях фірми, стабільність цін, надання пільг і знижок постійним клієнтам, комплексність сервісу і т. п.).

Історико-культурні туристичні ресурси (ІКТР) - це пам'ятки історії і культури, створені людиною, які мають суспільно-виховне значення, становлять пізнавальний інтерес і можуть бути використані в туристичній діяльності.



2. Аспекти формування атрактивності території

2.1 Природні ресурси як аспекти формування атрактивності території

Природні ресурси, як і географічні, завжди були основою розвитку туризму. Природні ресурси виконують численні функції; однією з найважливіших є можливість їхнього використання як засобу відновлення фізичних і духовних сил людини.

Природні туристичні ресурси варто розглядати як ресурси, що активно використовуються для збереження чи підтримки здоров'я індивідуума. До них можна віднести як окремі компоненти природи, так і весь природний комплекс.

Вплив природних і соціально-економічних чинників на розвиток туризму в Україні обумовив поділ території держави на туристичні регіони.

Туристичний регіон являє собою територію, що характеризується наявністю туристичного потенціалу, має туристичні об'єкти та набір послуг такої якості, на яку очікує клієнт (турист).

Як туристичний регіон можуть розглядатися: окремий комплекс, місцевість, район, область, країна або навіть група країн, які турист вибирає за мету своєї подорожі. На рис.1.3 можна бачити, що Україна поділена на кілька туристичних регіонів з різним призначенням.



Рис.1.3. Туристичні регіони України (один з варіантів)

Серед природно-рекреаційних, естетичних та інших видів туристичних ресурсів велике значення для туризму мають ландшафт, клімат, рослинний і тваринний світ, водні ресурси, рельєф.

2.3 Туристична Україна

Як туристична дестинація (територія, яка виконує туристичні функції) величезним потенціалом володіє Україна. Розташована у центрі Європи на перехресті транспортних шляхів, вона має сприятливі природно-кліматичні умови, мальовничі ландшафти, різноманітний рослинний і тваринний світ, цілющі мінеральні джерела, багату історико-культурну спадщину (Рис.1.6).

В Україні є традиційні і перспективні санаторно-курортні і туристичні райони з ефективними унікальними ресурсами для відпочинку і лікування міжнародного, державного та місцевого значення.



Рис.1.6. Україна туристична

На сьогоднішній день туристична інфраструктура в Україні є недостатньо розвинутою і нераціональною, якість сервісу низька. Це зумовлює її низьку привабливість.

Рис. 1.7. Структура попиту українського туризму 2012р.

Проте, Україна має прекрасні умови для організації відпочинку на берегах і лиманах Чорного і Азовського морів, водойм і річок, в Кримських горах і Українських Карпатах.

Наприклад, південний берег Криму характеризується м'яким субтропічним кліматом середземноморського типу. Окрім традиційних баз відпочинку, санаторіїв та туризму існують інші напрямки бізнес діяльності. Зокрема необхідно звернути увагу на побудову тренувальних баз для футбольних клубів.

Пляжні ресурси зосереджені в приморських територіях Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької і Донецької областей та у Криму. Важливою перевагою ефективного функціонування рекреаційного комплексу стало б зменшення сезонності в роботі курортів, особливо морських, тобто створення умов для цілорічного обслуговування. Практичний інтерес становлять термальні води цього регіону. Так зокрема, в Криму, нараховується 310 термальних джерел, 240 з них уже досліджено, а використовуються ці джерела, тільки в Медведівці Джанкойського району та Янтарному Красногвардійського району. Тому є всі можливості використання термальних вод в поєднанні з теплим кліматом протягом року.[6]

Унікальні рекреаційні ресурси є також у Карпатах, Передкарпатті і Закарпатті. Тут розташовані джерела цінних і різноманітних за своїм хімічним складом та лікувальними властивостями мінеральних вод, в ряді випадків унікальних, великі масиви лісів. Найбільшою бальнеологічною областю України є Карпатський регіон, зокрема Передкарпаття. Тут освоєно понад 200 джерел і свердловин мінеральних вод. Першість у регіоні належить трускавецькій "Нафтусі".

Близько 600 джерел і свердловин мінеральних вод зосереджено у Закарпатті. Зокрема, дуже цінними для лікування є вуглекислі води. Також тут зосереджені джерела сірководневих вод, а на базі цінних питних лікувальних і лікувально-столових залізистих вод діє Шаянський санаторний комплекс. Закарпаття характеризується заляганням рідкісних миш'яковмісних підземних вод, а також борвмісних, які використовуються як для ванн, так і для внутрішнього вживання.

Важливим бальнеологічним регіоном є Поділля. Тут розташовано 10 родовищ і 16 ділянок мінеральних вод. Нині у цьому регіоні функціонують такі курорти, як Заліщики (Тернопільська область), Хмільник (Вінницька область) та ін.

Чималі запаси мінеральних вод, зокрема хлоридних, виявлено у Дніпропетровській, Полтавській, Київській та інших областях.

Лікувальні грязі відомі в Україні здавна. Їх застосовують для грязевих ванн у поєднанні з електропроцедурами. В Україні експлуатується сім торф'яних і 10 сульфідних родовищ. Значні поклади лікувальних торф'яних грязей є у Львівській області (Немирівське, Великолюбінське родовища).

Унікальним і ще не до кінця вивченим є такий лікувальний засіб, як озокерит (земляний, або гірський віск). Найбільшим у світі є Бориславське родовище озокериту, який за якістю не має аналогів.

Відомі українські грязеві курорти -- Бердянськ, Євпаторія, Хаджибейський курорт та ін.

Гірські рекреаційні ресурси України зосереджені в Карпатах і Кримських горах.

Карпати -- це середньовисокі гори з вологим помірним кліматом, значною лісистістю (40 %), сприятливими перепадами висот для організації гірськолижних спусків, лижних полів. Гірські долини, захищені верховинськими хребтами, характеризуються мікрокліматом, сприятливим для розвитку кліматичних курортів (Яремча, Ворохта, Космач, Вижниця, Рахів). Карпати, володіючи унікальними рекреаційними ресурсами, оцінюються як найперспективніший регіон для відпочинку та лікування впродовж року.

Кримські гори за екзотичністю не поступаються Карпатам, хоча тут менше сприятливих для відпочинку умов. Круті оголені схили (лісистість 10 %) придатні для вправляння скелелазів і любителів гострих відчуттів.

Україна належить до держав зі сприятливими погодними умовами для літніх і зимових видів рекреації. Тривалість сприятливого періоду для розвитку літніх видів рекреації в середньому змінюється від 105 днів на півночі до 180 -- на південному узбережжі Криму. Отже, комфортні умови для розвитку літніх видів відпочинку, туризму, кліматолікування існують не лише влітку, а й на початку осені та в другій половині весни. Купальний сезон на більшості території не перевищує 80 днів, тоді як у Причорномор'ї, особливо на Південному березі Криму, він триває 120 і більше днів.

Тривалість періоду, сприятливого для зимових видів рекреації (лижні, санні, ковзанярські заняття), змінюється від 20--26 днів на півдні до 40 і більше днів на півночі та північному сході. Для зимових видів відпочинку найсприятливішими є умови гірських масивів Полонинського, Верховинського та Чорногорського хребтів Українських Карпат, де період занять гірськолижними видами відпочинку та спорту триває 90--100 днів.

Отже, кліматичні умови України є досить сприятливими для розвитку рекреаційної діяльності.

В Україні є кілька з найбільших печер світу, які за відповідного обладнання можна перетворити на рекреаційно-туристичні об'єкти міжнародного значення. Зосереджені печери у трьох регіонах: Подільсько-Буковинському (Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька, Львівська та Івано-Франківська області), у Криму та Карпатах.

У Подільсько-Буковинському районі відомо понад 130 печер карстового походження, з них у Тернопільській області -- 70, у Чернівецькій -- 35. Сумарна протяжність цих печер 412 км, серед них найбільші -- Оптимістична (понад 200 км), Попелюшка (60 км), Кришталева (22 км).

У Криму відомо понад 40 великих печер та 857 карстових порожнин різного розміру. Найбільші -- Солдатська (500 м), Каскадна (400 м), Мармурова (1,6 км).

Карпатські печери розташовані у Закарпатській області в басейні річок Великої та Малої Угольки. За своїми розмірами вони значно менші. Найбільша з них Дружба -- довжина 270 м, глибина 46 м.

Серед перелічених печер Подільсько-Буковинського району однією з найбільш вивчених є Кришталева. Печера має складну розгалужену систему лабіринтів. Стіни багатьох галерей і залів вкриті білосніжними та різнокольоровими, нерідко стрічкоподібної текстури, кристалами вторинного гіпсу, що надає печері казкової краси. Головні галереї печери електрифіковані й обладнані для відвідування.

В Україні під охороною держави перебувають понад 70 тис. пам'яток історії та культури, серед них понад 12 тис. особливо цінних у туристичному плані пам'яток архітектури, які є зразками монументальних витворів мистецтва, починаючи від Ш ст. до н. е.

Пам'ятки історії та архітектури на території Україні розміщені нерівномірно. Більшість із них знаходиться в західних областях України, а також у Київській, Хмельницькій, Вінницькій, Чернігівській, Сумській областях та в Республіці Крим. Східні й південні області не е настільки багатими на пам'ятки архітектури, -- найдавніші з них датуються XVII ст., що пов'язано з пізнім освоєнням території. Найбільше пам'яток історії та архітектури розміщено у Львові (2500) та Львівській області. Це пояснюється давнім освоєнням цієї території, віддаленістю від театрів воєнних дій минулого, порівняно високим економічним розвитком та значною густотою населення. Львів розташований на перехресті важливих торговельних шляхів з півночі на південь і з заходу на схід. У Львові збереглися визначні пам'ятки, починаючи від ХП ст. Особливо цінними є архітектурні ансамблі площі Ринок (XV'--XIX), вулиць Вірменської (XIV--XIX) та Руської, які занесені до списку світової архітектурної спадщини ЮНЕСКО. Мистецьку цінність європейського масштабу мають ансамблі Успенської церкви (XVI--XVП), Святоюрського (ХУП) та Вірменського (XIV--XVIII) соборів; Домініканського костелу (ХУШ).

Другим містом в Україні за кількістю пам'яток архітектури є Київ (понад 1500). Передусім це споруди епохи Київської Русі -- Золоті ворота (1037), Софіївський собор (1037), Видубицький монастир (XI), ансамбль Києво-Печерської лаври (XI). Зважаючи на виняткову художню цінність, за рішенням ЮНЕСКО, ансамбль споруд Софіївського собору та Києво-Печерської лаври внесені до списку світової культурної спадщини.Кам'янець-Подільський -- місто-заповідник, що за кількістю пам'яток архітектури (понад 150) посідає третє місце в Україні. Особливу цінність становлять Стара фортеця (XI--ХУШ), церкви, костели, житлові та цивільні споруди.

Через часті напади на землі України іноземних загарбників на її території споруджено чимало замків і фортець, які мають європейське значення. До найцінніших варто віднести замки в Ужгороді, Кременці, Луцьку, Острозі та ін.



3. Оцінки естетичних властивостей ландшафту

Оцінку природно-рекреаційних ресурсів можна здійснювати за такими показниками: приваблююча та пропускна здатність, екологічна ситуація тощо. Властивість природно-рекреаційних ресурсів притягувати туристів прийнято називати приваблюючою здатністю. Атрактивність ПРР - інтегральний показник, який комплексно враховує всі сторони приваблюючої здатності. Оцінку цього показника можна робити за такими критеріями: екзотичність, унікальність, естетичність, комфортність тощо. При дослідженні потенціалу природно-рекреаційних ресурсів доцільно використовувати натуральні показники, тобто атрактивність визначати в кількості осіб, яку ресурс притягує протягом певного проміжку часу. Оцінювати атрактивность можна також в умовних показниках (балах), але на наш погляд, доцільніше перейти від "балів" до "осіб".

Критерій екзотичності рекреаційної території визначається як ступінь контрастності місця відпочинку щодо постійного місця проживання рекреанта. Оцінка екзотичності здійснюється за допомогою спеціальних матриць - еталонів ступеня контрастності природного середовища між окремими територіями за рельєфом, рослинністю та акваторіями. Зазначимо, що з позиції суб'єкта рекреаційного природокористування оцінка екзотичності двох однакових за контрастністю рекреаційних територій буде різною. Вона буде тим більша, чим більша ємність ринку збуту по відношенню до якого розраховується ступінь контрастності, тобто, в якості додаткового чинника запроваджується фактор кількості людей, для котрих визначається екзотичність певних рекреаційних ресурсів.

Критерій унікальності тісно пов'язаний з екзотичністю.

Унікальність -ступінь зустрічності або неповторності природно-рекреаційних об'єктів і явищ. Унікальні рекреаційні об'єкти та явища внаслідок малого поширення екзотичні для значної кількості населення. Ступінь унікальності рекреаційної території визначається добутком мінімальних імовірностей зустрічаваності в її межах нехарактерних природних і культурно-історичних елементів.

Атрактивність рекреаційної території також залежить від естетичної цінності, оскільки за інших рівних умов території, що володіють більшою естетичною цінністю, мають більшу приваблюючу здатність.

Людина робить висновки про естетичну цінність рекреаційної території, зіставляючи деякі її властивості, наприклад, різноманітність краєвидів та їхню контрастність із власним емоційним станом. Естетична оцінка ландшафту залежить від належності суб'єкта до певної соціальної, вікової та етнічної групи.

Велику роль при оцінці естетичності ландшафту відіграє характер переміщення суб'єкта. При оцінці різноманітності, наприклад краєвиду, треба  виходити із здатності людини сприймати за певний проміжок часу певну кількість зорових образів. Тому цінність певного ландшафту для пішохода й автомобіліста буде неоднаковою. Якщо для пішохода деяка множина різноманітних елементів ландшафту характеризується як оптимальна для сприйняття, то для автомобіліста та ж множина створює таку кількість зорових вражень на одиницю часу, яка спричиняє перенасиченість зоровою інформацією та призводить до одноманітності при сприйнятті оточення.

При естетичному сприйманні, виходячи із зорових властивостей ока людини, найліпше усвідомлюються форми, кольори і контрастність, що створюють численні комбінації різноманітності природних об'єктів. Тут важливе оптимальне поєднання елементів пейзажу. Оптимальна різноманітність у природі - поняття дуже об'ємне і гармонійне. Це поняття гармонійності в людини формується самим природним середовищем, у  якому живе і розвивається людина. Справді, психіка, уявлення про красу і критерії естетичності протягом тисячоліть складалися у людини під впливом довкілля.

Краса в природі - це, з одного боку, певне поєднання, яке складається з окремих компонентів, і, з іншого, - співзвучність цих компонентів. Таке поєднання відповідає визначеному числу компонентів, їх кількісному оптимуму і розташуванню, чого вимагає гармонія - тобто абсолютна і первісна первозданність природи. Оскільки впродовж останніх тисячоліть людина жила і розвивалася в частково зміненому, з включенням антропогенних об'єктів, природному середовищі, саме цей тип середовища сприймається нинішньою людиною як гармонійність природи.

Оптимальність різноманітності визначається об'єктивними і суб'єктивними чинниками. Об'єктивний чинник  визначальний, бо це фізіологічна здатність ока людини. Можливості візуального сприйняття визначаються яскравістю об'єктів спостереження та їх кутовою величиною, тобто фізіологічними межами зору. Суб'єктивний чинник - відповідність властивостей ландшафту естетичному ідеалові особи, соціальної групи чи нації.

При аналізі естетичних властивостей ландшафту найбільше значення має його виразність, тобто наявність таких компонентів, які найбільш звертають на себе увагу спостерігача (форми рельєфу, гідрологічні об'єкти, характер розподілу рослинності, антропогенні об'єкти). Число і поєднаність компонентів ландшафту та характер їх розподілу визначають тип пейзажу. При цьому особливе пейзажоформуюче значення мають мезорельєф і рослинність, які можуть підкреслювати або послаблювати виразність окремих компонентів пейзажу. Зокрема, візуальне сприйняття виразності рельєфу і великих водних поверхонь залежить від типу рослинності. Наприклад, очерет на узбережжі озера чи річки може повністю їх затулити, а лісова рослинність, що вкриває вершину гори, тільки підкреслює її виразність.



Висновок

На науково-теоретичному рівні найактуальнішими залишаються розвиток теорії географії туризму та пошуки нових закономірностей її територіальної організації. Це стало особливо нагальним завданням в умовах переходу до ринкових умов господарювання, де туризм належить до вагомих сегментів ринкової економіки.

Сучасна фінансово-економічна криза торкнулася всієї світогосподарської системи. Не оминула вона й туризму. Однак, на відміну від багатьох інших галузей, туризм є дещо стабілізаційним чинником, зокрема для районів із переважанням туристично-рекреаційної спеціалізації. Для цього фахівцям галузі необхідно брати до уваги територіальні особливості розвитку туризму і просторові відмінності попиту та пропозицій, які залежать не стільки від економічного стану країни, скільки від потреби в оздоровленні, відновленні фізичних і духовних сил.

Відповідно до прогнозів UNWТО, майбутнє туризму на 2/3 буде пов'язане з ринком місцевих споживачів і лише на 30-40 % - з іноземними туристами. Тому сучасному бізнесу дуже важливо зауважити цю особливість, удосконалюючи матеріально-технічну базу вітчизняного туризму задля повернення туристичних потоків у внутрішньодержавне туристичне русло. Адже ігнорування такої специфіки може спричинити ще більше відчуження потенційних туристів від найпопулярніших вітчизняних туристичних маршрутів.



Список використаних джерел

Алексєєва Н.Ф., Сакун Л.М., Стаття: Регіональні аспекти стратегії розвитку туристичної індустрії

Бромот І., Стаття: Розвиток туристичного бізнесу в Україні

Гонтаржевська Л.І., Ринок туристичних послуг в Україні. Навчальний посібник. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. - 180 с.

Кифяк В.Ф., Організація туристичної діяльності в Україні, Чернівці: Книги-ХХІ, 2003. - 300 с.

Колесник О.О., Стаття: Оцінка стану та перспектив розвитку туризму України в умовах кризи

Кравців B.C., Гринів Л.С., Копач М.В., Кузик С.П., Науково-методичні засади реформування рекреаційної сфери, Наукове видання. - Львів: НАН України. - ІРД НАН України. - 1999. - 78 с.

Панкова Є.В., Туристичне краєзнавство,Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2003. - 352 с

Сокол А., Конечна О., Моя країна - Україна, Донецьк : ТОВ Глорія Трейд, 2010. - 62, [3] с

Сокол Т.Г., Організація туристичної діяльності в Україні, Підручник. К.: Грамота, 2006. 264 с.

httр://buklіb.nеt/cоmроnеnt/орtіоn,cоm_jbооk/tаsk,vіеw/Itеmіd,999999/cаtіd,240/іd,10623/ - BukLіb.nеt Наукова бібліотека «Буковина»

httр://tоurlіb.nеt/bооks_ukr/lubіcеvа_rtр13.htm - Все про туризм - Туристична бібліотека

httр://ріdruchnіkі.ws/1597012243744/turіzm/fоrmuvаnnyа_turіstіchnоyі_рrіvаblіvоstі_tеrіtоrіyі - Географія туризму

13Програма розвитку туризму в Iвано-Франківській області//Iвано-Франківська OДA : [Eлектронний ресурс]. - Pежим доступу: httр://www.оrаdа.іf.uа/fіlеаdmіn/dоcumеnts/Prоgrаmі/215-9.рdf (3.12.2012)

14.Програма розвитку туризму та рекреації у Львівській області на 2011 ? 2013 роки//Львівська OДA : [Eлектронний ресурс]. - Pежим доступу: httр://lоdа.gоv.uа/програма-розвитку-туризму-2013/

15.Прорыв в сфере развития туризма Украины//Динарис-инфо : [Электрон. ресурс]. - Pежим доступа: httр://dіnаdіs.uа/ru/nеws/аrchіvе/nеws12732 (3.12.2012)

16юPуденко В.П. Oснови готельної справи. Навч. посіб.- К.: Центр учбової літератури, 2011. - 368 с.

17Pутинський М. Й. Замковий туризм в Україні. Географія пам ' яток фортифікаційного зодчества та перспективи їх \туристичного відродження:

Размещено на Allbest.ru