Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет фізичного виховання і спорту України

УДК 355.233.22

24.00.02 - Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

Автореферат дисертації

Спеціальна фізична підготовка у вищих навчальних закладах МВС України з урахуванням індивідуальних особливостей моторики курсантів

Закорко Іван Павлович

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України.

Науковий керівник - доктор біологічних наук, професор Лапутін Анатолій Миколайович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, завідувач кафедри кінезіології.

Офіційні опоненти:

- доктор педагогічних наук, професор Волков Леонід Вікторович, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний інститут, професор кафедри теорії і методики фізичного виховання;

- кандидат педагогічних наук, доцент, Заслужений тренер України Будагьянц Георгій Миколайович, Луганський інститут внутрішніх справ, начальник кафедри спеціальної та фізичної підготовки.

Провідна організація - Львівський державний інститут фізичної культури, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України, м. Львів.

Захист відбудеться "25" жовтня 2001 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 Національного університету фізичного виховання і спорту України ( Київ 03680, вул. Фізкультури, 1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (Київ 03680, вул. Фізкультури, 1).

Автореферат розісланий "15" вересня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор наук з фізичного виховання і спорту Т.Ю. Круцевич.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У сучасний період розбудови вищої школи навчальний процес з дисципліни "спеціальна фізична підготовка" (СФП) в ВНЗ МВС України зорієнтований, в основному, на засвоєння бойових єдиноборств. Прийнято вважати, що для професійної підготовленості правоохоронців достатньо вивчити і засвоїти певний арсенал тактико-технічних дій, якими вони можуть скористатися в екстремальних ситуаціях під час виконання своїх службових обов'язків [Ознобишин Н.Н., 1930; Волков В.Н., 1942; Харлампиев А.Л., 1958; Александров А.Д., 1981]. Традиційним стало відокремлення СФП від загальної фізичної підготовки. Проте, такий підхід за сучасних умов не виправдовується. Останнім часом збільшилась кількість випадків, коли працівники органів внутрішніх справ виявляються фізично нездатними протистояти правопорушникам, що призводить до трагічних наслідків. Спостереження показали, що головною причиною таких випадків найчастіше є недостатня фізична, психологічна та технічна готовність правоохоронців до виконання доцільних рухових дій, прийомів єдиноборств, інших засобів фізичного впливу, які вивчалися в ВНЗ.

Постає проблема нових якісних підходів до навчання, які б відповідали зрослим потребам професійної спеціальної фізичної підготовленості правоохоронців вищого кваліфікаційного рівня освіти. Вирішення цієї проблеми стає можливим завдяки поєднанню загальної та спеціальної фізичної підготовки, використанню у навчальному процесі з СФП елементів високих спортивних технологій, які ґрунтуються на сучасних досягненнях теорії спорту, біомеханіки спортивних рухів, методології підготовки висококваліфікованих спортсменів, спортивної педагогіки [Платонов В.Н., 1997; Лапутин А.Н., 2000; Дахновский В.С., Лещенко С.С., 1989; Бойко В.Ф., 1990, 1997; Булатова М.М., 1996; Волков Л.В., 1997].

Оскільки кінцеві результати навчання курсантів пов'язані з опануванням ними спортивних і бойових прийомів єдиноборств, виникає питання про удосконалення навчального процесу саме в цій його частині, в напрямку ефективного засвоєння таких атакуючих і захисних комплексів рухових дій, біомеханічна структура яких була б достатньо ефективною та відповідала б індивідуальним особливостям їх моторики. Такий підхід до оптимізації навчання практично не вивчався, хоча його перспективність вже досить переконливо підтверджується досвідом підготовки спортсменів високої кваліфікації. Відсутність науково-обґрунтованих методичних розробок щодо спрямування навчання курсантів з дисципліни СФП на засвоєння ними професійно-досконалих тактико-технічних дій, недостатнє використання в ході навчального процесу методів сучасної спортивної дидактики, націлених на індивідуалізацію навчання з урахуванням особливостей рухових можливостей курсантів, загальна потреба підвищення надійності фізичних дій правоохоронців в екстремальних ситуаціях обумовлюють актуальність та необхідність проведених у роботі досліджень, зроблених висновків та рекомендацій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає програмі НДР НУФВСУ, зокрема, виконанню теми 1.6.1. "Керування формуванням ефективності біомеханічних систем технічних дій у спортивному тренуванні" №0196U010529, розпорядженню МВС України №152 від 16.06.2000 р. "Про створення робочої групи з розробки заходів щодо удосконалення системи службової та бойової підготовки в органах внутрішніх справ", НДР кафедри спеціальної та фізичної підготовки Київського інституту внутрішніх справ "Удосконалення методики викладання навчальної дисципліни "спеціальна фізична підготовка" в ВНЗ МВС України", яка затверджена Вченою Радою КІВС (протокол №10 від 27.09.1998 р.).

Мета дослідження полягає у побудові ефективної системи навчання з навчальної дисципліни CФП в ВНЗ МВС України, формуванні у курсантів надійних професійних знань, навичок і вмінь фізичної протидії правопорушникам за умов реальних оперативних ситуацій.

Задачі дослідження:

Вивчити існуючі технології та резерви підвищення якості й ефективності спеціальної фізичної підготовки співробітників правоохоронних органів, визначити можливі шляхи і засоби її інтенсифікації у навчальному процесі у внз МВС України.

Дослідити рухову структуру професійно-орієнтованих тактико-технічних прийомів, які найбільш придатні до виконання в реальних умовах роботи співробітниками правоохоронних органів, і використовувати їх при удосконаленні курсу дисципліни СФП з урахуванням адаптації до індивідуальних особливостей моторики курсантів.

Розробити методику підвищення ефективності СФП курсантів в умовах, які регламентовані параметрами навчального процесу у внз МВС.

Предмет дослідження - процес викладання і засвоєння навчальної дисципліни СФП на всіх видах занять, формування службово-професійних фізичних і спортивних якостей курсантів.

Об'єкт дослідження - загальна і спеціальна фізична підготовка курсантів ВНЗ МВС України, система навчальної дисципліни СФП, професійна службова фізична підготовка співробітників правоохоронних органів України.

Методи дослідження. На теоретичному рівні - системний підхід, на експериментальному - педагогічний експеримент, візуальні спостереження, опитування, поелементний аналіз моторики курсантів з використанням ЕОМ та спеціальних методик дослідження, зокрема: антропометрії, тензодинамографії, міотонометрії та інших; обробка кількісних результатів методами математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- розроблена нова концепція комплексної програми з навчальної дисципліни CФП для внз МВС України, яка ґрунтується на застосуванні сучасних спортивних технологій, зорієнтована на професійну підготовку правоохоронців кваліфікаційного рівня "спеціаліст"; отримані критерії оцінки рівня службової підготовленості курсантів за біодинамічними характеристиками їх моторики та показниками виконання атакуючих і захисних рухових дій;

- вперше запропонована класифікація тактико-технічних прийомів і комплексів рухових дій професійної спрямованості та методів їх застосування за характерними ознаками угрупувань індивідуальних антропометричних показників курсантів, що дає змогу оптимізувати процес засвоєння цих прийомів і дій на тлі схильності курсантів до розкриття й розвитку своїх потенціальних рухових можливостей;

- визначені передумови індивідуалізації навчання курсантів в ході навчального процесу з дисципліни СФП на підставі врахування його дидактичних закономірностей та застосування науково-обґрунтованих засобів спортивного тренування;

- запропонована динамічна схема організації навчально-тренувальних занять з дисципліни СФП з використанням індивідуальних, групових і змішаних форм опанування курсантами рухових дій, яка диференційована за їх фізичною підготовленістю за видами спорту;

- виявлені основні тенденції розвитку навчального процесу з дисципліни СФП як організаційного різновиду професійного спорту, об'єкту впровадження нових технологій сучасної теорії та методики фізичного виховання та спортивного тренування.

Практичне значення одержаних результатів дає змогу посилити надійність фізичної підготовленості курсантів, надати їй професійної спрямованості, що підвищить досягнення ними, як фахівцями, достатньо високих показників у своїй майбутній діяльності в якості офіцерів МВС.

Запропоновані розробки впроваджені у навчальний процес КІВС МВС України, інших навчальних закладів. Розроблена навчальна програма курсу СФП для спеціальності 7.060102 "Правоохоронна діяльність", освітній (кваліфікаційний) рівень - "спеціаліст" впроваджується як типова програма для навчання в ВНЗ МВС України.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні проблеми, доборі напрямків, методів і організації досліджень, їх виконанні, теоретичному осмисленні результатів та розробці практичних заходів впровадження. У спільних публікаціях за темою роботи здобувачеві належать результати досліджень та експериментів, участь у їх науковому обґрунтуванні.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень викладені у доповідях на ІІ Міжнародному науковому конгресі "Сучасний Олімпійський спорт" (Київ, 1997) та на ІV Міжнародному науковому конгресі "Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров'я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації" (Київ, 2000), у виступах на ІV Всеукраїнській науковій конференції "Молода спортивна наука України" (Львів, 2000), Міжнародній науково-практичній конференції "Попередження суїцидальних проявів у працівників органів внутрішніх справ" (Київ, 2000), ХІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції-форумі "Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю і контрабандою" (Київ, 2001), на підсумкових наукових конференціях Національної академії внутрішніх справ України (Київ, 1995-1998), а також на науково-практичних конференціях НУФВСУ та кафедри кінезіології НУФВСУ (Київ, 1996-2000).

Публікації. Результати досліджень опубліковані у 15 роботах, в т.ч. в 11 статтях у спеціалізованих виданнях і 4 роботах у матеріалах і тезах Міжнародних і Всеукраїнських наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація обсягом 197 сторінок складається із вступу, аналітичного огляду вітчизняної та зарубіжної літератури з проблеми дисертації, розділу про методи і організацію досліджень, двох розділів власних досліджень і спостережень, розділу з обговорення отриманих результатів, висновків, списку літератури (238 джерел). Основний текст ілюстровано 9 таблицями, 30 рисунками.

Основний зміст роботи

У розділі 1 "Огляд літератури (аналітичний огляд)" проведений тематичний аналіз вітчизняних та зарубіжних публікацій з теоретичних і навчально-методичних проблем спеціальної фізичної підготовки співробітників МВС, інших правоохоронних органів, частиною якої є вивчення дисципліни СФП у вищих навчальних закладах системи МВС [Ознобишин Н.Н., 1930; Волков В.Н., 1940; Симкин Н.Н., 1944; Сидоров А.Г., 1980; Плиско В.И., 1993; Медведев А.Н., 1995; Тарас А.Е., 1998; Ortiz M., 1999 та ін.]. На фоні загального розвитку процесу навчання співробітників рукопашному бою, самозахисту, іншим розділам спеціальної підготовки проведено порівняльний системний аналіз теоретичних підходів до дисципліни в аналітичному і структурному відношенні, що дозволяє визначити динаміку її розвитку і притаманні тенденції.

В результаті автором розроблена структурна ретроспективна схема побудови дисципліни, відокремлені основні етапи її розвитку. Сутність сучасного періоду визначена як результат послідовних, обумовлених впровадженням в навчальний процес наукових розробок і емпіричних досліджень спеціалістів в галузі єдиноборств, а також сучасних наукових розробок загальної теорії спорту, суміжних наук (біодинаміки, кінезіології), спортивної дидактики, узагальнення досвіду підготовки висококваліфікованих спортсменів (рис. 1).

Однак, останнім часом увага до використання технологій сучасної фундаментальної науки, теорії і методики спортивного тренування у викладанні дисципліни СФП в ВНЗ МВС України дещо знизилась, що призвело до відставання навчального процесу від зростаючих потреб практики, професійної орієнтації.

Виникла проблема, яка полягає у тому, що фізична підготовка курсантів здійснюється, по-перше, не комплексно, а по-друге - у відриві від їх службової спеціалізації, а також без урахування індивідуальних фізичних здібностей і схильностей.

Узагальнення підсумків огляду літератури сприяло формуванню основних напрямків, мети й завдань подальших досліджень.

фізичний правоохоронний курсант моторика

Рис. 1. Ретроспективна динаміка використання методологічних підходів до спеціальної фізичної підготовки співробітників правоохоронних органів.

У розділі 2 "Методи та організація досліджень" визначені основні напрямки досліджень та заходи з їх реалізації. У роботі використовувалися такі методи досліджень: аналіз науково-методичної літератури, педагогічний експеримент, антропометрія, інструментальні методи контролю техніки рухових дій: міотонометрія, тензодинамографія; методи математичної статистики. Провідні дослідницькі роботи виконувались у 2 етапи в період 1996-2000 рр. на базі Київського інституту внутрішніх справ, Національної Академії внутрішніх справ України, а також у секціях перепідготовки співробітників поліції Андалузії в Іспанії. Усього в них взяли участь 30 викладачів ВНЗ МВС України, 100 співробітників практичних підрозділів МВС України, 50 працівників практичних підрозділів Цивільної гвардії Іспанії та локальної поліції міста Гранада (провінція Андалузія, Іспанія), 50 борців-самбістів високої кваліфікації, 150 курсантів КІВС та НАВСУ.

У розділі 3 "Фізична і спеціальна спортивна підготовка курсантів ВНЗ МВС України" шляхом наукового аналізу й узагальнень виявлені можливості забезпечення необхідної якості професійної підготовки шляхом інтенсифікації викладання СФП на ґрунті сучасних наукових досягнень у спорті та практичного досвіду підготовки єдиноборців високої кваліфікації. Визначені особливості, умови та критерії використання високих спортивних технологій у навчальному процесі, за яких забезпечується ефективність професійно-зорієнтованого засвоєння дисципліни.

Запропонована робоча концепція СФП інтегрує традиційний підхід до фізичної підготовки у системі вищої освіти, який ґрунтується на реалізації виховних, освітніх, оздоровчих та підготовчо-прикладних завдань фізичної культури і спорту з сформульованим службово-професійним підходом, в якому зазначені завдання вирішуються як невід'ємна складова частина єдиного комплексу цілеспрямованого опанування курсантами професійно-орієнтованих знань, умінь і навичок на базі послідовного фізичного вдосконалення й розвитку рухових здібностей.

Розроблена концепція передбачає раціональну побудову навчального процесу, який поєднує науковий потенціал викладача та навчальні здібності курсанта, поступове нарощування навчальних вимог до курсанта з розвитком його фізичної здатності до виконання професійно-орієнтованих фізичних вправ. Відбувається цілеспрямоване регулювання впливу навантажень на скелетно-м'язову систему з метою підвищення працездатності у виконанні вправ і прийомів, адаптації до миттєвих змін навантажень на різні елементи моторної системи, виховується спеціальна витривалість та здатність до виявів "вибухової сили".

Специфічна спортивна працездатність виробляється чергуванням вправ з циклічною та ациклічною структурою рухів (бігу - єдиноборств, плавання - бігу - єдиноборств, єдиноборств - кросу, єдиноборств - кросу - єдиноборств). Передбачається засвоєння курсантами засобів швидкого відновлення сил, збереження психічної рівноваги. Організаційні навчально-тренувальні заняття будуються за схемою поєднання стандартизованих "блоків", в яких із застосуванням біомеханічного аналізу опановуються провідні фізичні вправи, а відповідний педагогічний контроль здійснюється за біомеханічними показниками. Курс навчання розглядається як макроцикл спортивної підготовки, у якому виділяються мезо- і мікроцикли.

Стрижнем удосконалення навчання визначено індивідуалізацію фізичної підготовки курсантів з урахуванням особливостей їх моторики. Індивідуалізація пов'язується з урахуванням особистості курсанта, власного стилю виконання ним засвоюваних прийомів і рухових дій у спорті. Специфічні риси, які притаманні особистості, полягають у своєрідному співвідношенні успадкованих та набутих якостей моторики, як результату онтогенезу.

Разом з цим до уваги беруться три аспекти моторики:

1) функціональний (фізіологічний);

2) морфологічний (анатомічний);

3) біодинамічний (силовий, біомеханічний).

Їх співвідношення становить індивідуальний стиль фізичної діяльності, підґрунтям якого є розвиток рухових здібностей. Така логічна схема визначає напрям дидактики навчального процесу, який методологічно прирівнюється до процесу тренування у професійно-зорієнтованому спорті. На цій підставі сформульовані критерії індивідуалізації навчального процесу:

- розвиток моторики курсантів як автономної системи їх природних здібностей у напрямку утворення й накопичення нових, досконалих фізичних якостей, орієнтованих на виконання службових обов'язків;

- формування тандему (елементу навчального процесу) "викладач (тренер) - курсант", метою функціонування якого є відпрацювання рухових здібностей і рухових якостей курсанта на професійному педагогічному підґрунті.

За таких умов викладач, навчальна група й окремий курсант розглядаються як складові навчальної системи, в якій одночасно вирішуються завдання добору раціональних варіантів рухів та ефективних засобів і методів навчання, що максимальною мірою відповідають логіці природної організації рухів.

Індивідуалізація розглядається як основа системно-інтегруючого підходу до навчання, підґрунтя опанування рухових дій - синтезу рухів через їх послідовну композицію, яка здійснюється на підставі обробки результатів біокінематичних та біодинамічних вимірів. Проте оцінка не обмежується вимірами: нарощування якостей моторики простежується порівняннями результатів локальних змагань, певним чином розроблених змагальних тестів.

Основний системоутворюючий компонент професійної фізичної підготовки курсантів становлять єдиноборства. У роботі доводиться, що підґрунтям змісту навчання повинні стати прийоми самбо й рукопашного бою, які адаптовані до сучасних умов і відповідають індивідуальній моториці курсантів.

Аналіз 150 поєдинків висококваліфікованих борців-самбістів на чемпіонатах світу, України, Іспанії дав можливість виділити результативні прийоми та диференціювати їх за ознаками моторики переможців (рис.2).

Опанування внутрішньої технології рухів у цих прийомах визначається як пізнання курсантами власних фізичних можливостей, технології їх подальшого розвитку та практичного використання, тобто як підґрунтя вироблення власної методики індивідуальної спортивно-фізичної підготовки.

Рис. 2. Використання технічних дій самбо (%) борцями різних вагових категорій у змагальних поєдинках.

На підставі аналізу реальних випадків сутичок правоохоронців з правопорушниками з'ясовані тактико-психологічні обставини цих поєдинків, які неодмінно мають враховуватися у навчальному процесі, у його методичній складовій та тематиці занять. Цим обґрунтована необхідність введення у заняття елементів спортивної змагальної практики з імітуванням ситуацій, які наближені до реальних.

У розділі 4 "Методика проведення занять з дисципліни "спеціальна фізична підготовка" в ВНЗ МВС України з урахуванням індивідуальних особливостей моторики курсантів" обґрунтований вибір основних факторів удосконалення методики навчального процесу, використання яких надає курсантам можливості за роки навчання досягти достатнього рівня розвитку основних фізичних якостей, а також вмінь і навичок рухової діяльності, які необхідні для успішного виконання службових обов'язків в реальних оперативних ситуаціях. До таких факторів належать: склад професійних вимог до фізичної і спортивної підготовленості офіцерів-правоохоронців, індивідуальні особливості моторики курсантів, які сприяють реалізації цих вимог, зміст і організація навчально-тренувальних занять, що забезпечують використання високих спортивних технологій. Поставлена і вирішена проблема об'єктивізації підходу до формування навчальних груп за індивідуальними параметрами моторики курсантів (таб. 1).

Таблиця 1

Результати антропометричних вимірів курсантів КІВС (набір 1996 р.), (х±у)

Диференціація навчальних груп за антропометричними даними курсантів обґрунтована як один із засобів активізації навчання. У ході досліджень зроблено висновок, що для освоєння власного арсеналу прийомів найбільшої професійної надійності навчальну групу курсантів доречно розділити на три умовні антропометричні групи, інтегруючою ознакою яких є зріст та вага, причому, домінуючими виявились показники зросту - за інформативністю та стабільністю вимірів протягом усього навчального періоду.

Для підтвердження теоретичних і логічних висновків проведено аналіз змін показників міотонометрії у висококваліфікованих самбістів різних вагових категорій після змагальних поєдинків на міжнародних змаганнях, першостях країни і аналогічних показників у курсантів під час внутрішніх змагань у КІВС (таб.2).

Таблиця 2

Зміна міотонометричних показників у групах, які порівнюються, %

Він дозволив визначити комплекси загально-фізичних і спеціальних вправ, які найбільшою мірою сприяють розвитку тих груп м'язів, що забезпечують результативне виконання ефективних прийомів. Ці комплекси розподілені для засвоєння у мікро- й мезоциклах навчально-тренувальних занять.

Підсумком проведених досліджень стала побудова описової моделі навчального процесу з СФП, яка передбачає його зміст, послідовність і тематичне наповнення. Виділені чотири етапи опанування дисципліни (таб. 3).

Таблиця 3

Запропоновані зміст та послідовність етапів навчання з дисципліни "спеціальна фізична підготовка" у ВНЗ МВС України