Формування системи сенсорного контролю точнісних рухів спортсменів

Размещено на http://www.allbest.ru/

[??????? ?????]

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ

РОВНИЙ АНАТОЛІЙ СТЕПАНОВИЧ

УДК 796.012.265

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СЕНСОРНОГО КОНТРОЛЮ ТОЧНІСНИХ РУХІВ СПОРТСМЕНІВ

24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук

з фізичного виховання і спорту

Київ - 2001



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному інституті фізичної культури, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України.

Науковий консультант: доктор біологічних наук, професор Ткачук Володимир Григорович.

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор Приймаков Олександр Олександрович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, завідуючий кафедрою біології людини;

доктор педагогічних наук, професор Сергієнко Леонід Прокопович, Миколаївський гуманітарний інститут Морського технічного університету, заступник директора;

доктор педагогічних наук, професор Шиян Богдан Михайлович, Тернопільський державний педагогічний університет ім. В. Гнатюка, завідуючий кафедрою теоретичних основ і методики фізичного виховання.

Провідна установа: Львівський державний інститут фізичної культури, Кафедра теорії і методики фізичного виховання, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України, м. Львів.

Захист відбудеться 20.12.2001 року о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 у Національному університеті фізичного виховання і спорту України (03150, м.Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України(03150, м.Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

Автореферат розісланий 19.11.2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор наук з фізичного виховання і спорту Круцевич Т.Ю.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Матеріали досліджень, дані вітчизняної та зарубіжної літератури, створені теорії і концепції свідчать, що проблема вивчення фізіологічних механізмів управління довільними рухами була, є і буде актуальною. Це пов`язано з тим, що у виробничій і спортивній діяльності значно зростають вимоги до точності виконання рухових актів, які виконуються здебільшого в умовах дефіциту часу на фоні підвищення рівня нервово-емоційного напруження.

Комплексний підхід до вивчення проблеми управління точнісними рухами дозволяє, з одного боку, виявити фізіологічні механізми управління довільними рухами, а з іншого - ефективніше використовувати системний аналіз щодо вирішення конкретних теоретичних і практичних завдань, які складають цю проблему.

Головною умовою в механізмі адаптації до навколишнього середовища є наявність зворотних зв`язків, які через сенсорні системи інформують центри мозку про ефективність адаптаційних реакцій (П.К. Анохін, 1947). У зв`язку з цим, вивчення варіативності функціонального стану сенсорних систем, їх взаємовідносин та визначення домінуючої системи в управлінні точнісними рухами в умовах дефіциту часу на фоні нервово-емоціонального напруження стає важливою першочерговою проблемою (П.К. Анохін, 1968; В.К. Судаков, 1987).

Незважаючи на кількість праць, присвячених ролі сенсорних систем у формуванні та управлінні руховими навичками (А.В. Зав`ялов, 1990; В.І. Комісаров, 1988; О.О. Примаков; А.М. Підоря, 1992; В.І. Завацький, 1996, 1997; В.М. Болобан, 2000 та інші), вивчення системної організації сенсорного контролю точнісних рухів залишається актуальним.

Із багатьох існуючих принципів управління рухами принцип варіативності функцій організму є найбільш інформативним і об`єктивним, крім того, він майже не застосувався при вивченні ролі сенсорних систем в управлінні точнісними рухами. Між тим, розмах показників варіативності функціонального стану і, особливо, співвідношення сенсорних систем, є істотним фактором, який визначає таку важливу якість систем управління, як її надійність (В.Г. Ткачук, 1986). Вихід варіативності за допущені рамки різко знижує надійність рухових актів людини, особливо в екстремальних змагальних умовах. Тому вивчення варіативності функціонального стану та міжсенсорних взаємовідношень, залежності точності рухів від окремих сенсорних функцій, має велике практичне і теоретичне значення для підвищення надійності системи управління точнісними рухами людини під час напруженої фізичної і психічної діяльності як на виробництві, так і в спорті.

Актуальність проблеми. Враховуючи, що найсуттєвішу міру важливості сенсорних функцій в управлінні точнісними рухами можна визначити з позиції теорії функціональних систем, системний підхід має бути визначальним. Тобто, аферентний синтез формує активність акцептора дії, завдяки якому кожен компонент управління рухами працює не сам по собі, а як складова частина формування цілеспрямованої поведінки людини.

Постійне підвищення вимог до виробничої та спортивної діяльності висуває необхідність комплексного дослідження сенсорних систем, їх міжсенсорної організації та визначення провідної системи в умовах напруженої тренувальної і змагальної діяльності.

Встановлено, що в процесі формування рухових навичок роль провідної ланки грають почергово зорова та рухова сенсорна системи (Ф.П. Ведяєв, В.І. Завацький, А.С. Ровний, 1975; Ф.П. Ведяєв, В.Ф. Слюсарєв, 1990). Проте недостатньо проведено досліджень функціонального стану сенсорних систем, їх співвідношення в управлінні точнісними рухами у процесі тренування та змагань. Крім того, на сьогоднішній день не існує фізіологічної концепції механізмів, які визначають надійність функціонування сенсорних систем і їх взаємозв`язку при виконанні точнісних рухів в умовах дефіциту часу на фоні значного нервово-емоційного напруження.

У спорті вищих досягнень якість управління рухами залежить від об`єктивного сприйняття і оцінки зовнішньої інформації. Для розуміння механізму сприйняття велике значення має надходження правильної інформації та визначення рівня її достовірності. У зв`язку з цим виникає необхідність диференційованого підходу до оцінки діяльності сенсорної системи (А.М. Пидоря, 1992, В.М. Платонов, 1997).

Вагомим внеском до розвитку теорії управління точнісними рухами було визначення функціонального стану конкретної особи протягом тривалого часу. Це надало можливість спостерігати окремі функції систем та визначити їх роль в управлінні точнісними рухами. Доведено, що точність рухів залежить від психофізіологічних функцій, так як із збільшенням досвіду зростає індивідуальна спроможність показників цих функцій під час м`язової діяльності (R. Alexander, 1988).

Таким чином, ці спостереження підкреслюють, що визначення механізмів варіативності сенсорного контролю і міжсенсорних взаємовідношень точнісних рухів є вкрай актуальним.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дослідження, які склали основний зміст цієї роботи у 1996-98 роках, виконувалися згідно плану НДР Харківського державного інституту фізичної культури. З 1999 до 2001 року вони виконувалися відповідно до зведеного плану НДР Державного Комітету молодіжної політики, спорту та туризму України (номер держреєстрації 0196 U 021293 УДК 796.012.268) з теми 2.4.5. "Розробка інформаційно-технічних засобів і методів для інтенсифікації навчально-тренувального процесу".

Мета та задачі дослідження: дослідити фізіологічні механізми варіативності системної організації сенсорного контролю точнісних рухів спортсменів в умовах дефіциту часу та розробити методи їх комплексного сенсорного контролю в умовах спортивної діяльності.

Відповідно до мети вирішувалися такі задачі:

1. Визначити функціональні рівні сенсорних систем та їх міжсенсорні взаємовідношення в залежності від віку та спортивної майстерності.

2. Вивчити вплив різноманітних фізичних тренувальних навантажень на точність рухів та міжсенсорні зв`язки в залежності від віку і рівня майстерності.

3. Встановити залежність точності рухів від функціонального стану і рівня міжсенсорних зв`язків.

4. Встановити динаміку рівнів варіативності системної організації сенсорного контролю точнісних рухів у спортсменів високого класу в умовах тренувальних занять.

5. Встановити найбільш інформативні критерії сенсорного контролю формування рухів і управління ними в умовах дефіциту часу.

Об`єкт дослідження - сенсорні механізми управління точнісними рухами спортсменів.

Предмет дослідження - система комплексного контролю функціонального стану сенсорних систем у спортсменів, які займаються футболом і баскетболом.

Методологія дослідження. Для рішення поставлених задач розроблялась концепція системи науково-теоретичних положень, які пояснюють сутність управління довільними рухами системою сенсорних функцій та їх взаємозв`язком.

Концепція будувалась на основі отриманого первинного матеріалу (матеріалів дослідження) і його тлумачення.

Тлумачення обробленого первинного матеріалу включало: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, пояснення, тощо.

Для обґрунтування механізмів управління точнісних спортивних рухів системою сенсорних функцій було обрано системний підхід, який спрямовано на вивчення організму, як цілісної структури в його постійному узгодженні з навколишнім середовищем.

Важливим інструментом, який дає можливість вивчати взаємовідношення з навколишнім середовищем, є поведінкова рухова діяльність. Поведінкова рухова діяльність - це цілеспрямований руховий процес, який направлений не тільки на узгодженість організму з навколишнім середовищем, але й на його активну перебудову. Це дає можливість встановити провідні сенсорні функції в управлінні точнісними рухами, а також виявити відстаючі сенсорні функції.

Послідовна взаємодія функціональних систем ясно виражена у поведінковій руховій діяльності спортсменів. Тому на основі цього принципу визначався вплив різних факторів на окремі часові відрізки поведінкової рухової діяльності спортсменів. Результат такого відрізку поведінкової рухової діяльності обов`язково повинен задовольняти цільову потребу.

У комплексному дослідженні сенсорних систем використовувалися методи моделювання і прогнозування. Об`єктом моделювання були функції окремих сенсорних систем, рівні яких змінювалися під впливом спеціальних тренувальних вправ, та рівень співвідношення цих функцій в управлінні точнісними спортивними рухами.

Теоретичне прогнозування використовувалося для визначення стартового складу ігрових команд на основі однотипних рухових реакцій, а також впливу визначеного тренувального навантаження на підвищення функціональної стійкості сенсорних систем.

Для рішення поставлених задач використовувалися такі методи:

1. Вивчення літературних джерел.

2. Експеримент.

3. Педагогічні спостереження.

4. Методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Комплексними дослідженнями функцій кінестетичної, зорової, слухової і вестибулярної сенсорних систем вперше встановлені найбільш інформативні показники їх системної організації, якою є величина міжсенсорної узгодженості. Доведено, що функціональна активність і міжсенсорні зв'язки є варіабельними величинами. Були встановлені допустимі рамки варіативності чутливості сенсорних систем і їх міжсенсорних зв'язків. Амплітуда варіативності може збільшуватися і виходити за допустимі рамки протягом тренування або тренувального циклу. Встановлено, що збільшення амплітуди варіативності функціонального стану сенсорних систем зменшує точність рухів спортсменів.

Доведено, що крім встановлених факторів варіативності, стійкість сенсорних функцій залежність від індивідуальних особливостей організму людини, об'єму інтенсивності спрямування тренувальних навантажень, а також від рівня спортивної майстерності.

Встановлено вперше, що рівень міжсенсорної узгодженості може постійно змінюватися від різних факторів довкілля в залежності від мотивації, обставинної аферентації з метою досягнення необхідного кінцевого результату, утворюючи провідну сенсорну систему в управлінні руховою діяльністю.

Реакції інших сенсорних систем лише доповнюють сприйняття інформації про результати руху.

Вперше визначено, що в управлінні точнісними рухами приймають участь різні сенсорні функції, які почергово відіграють провідну роль. Нами одержані дані, що протягом тренувального заняття з накопиченням стомлення першочергову роль в управлінні рухами можуть відігравати не одна, а декілька сенсорних функцій, які в даний конкретний момент забезпечують необхідний корисний результат.

Вперше доведено, що для удосконалення рухових навичок в процесі спортивної діяльності необхідно постійно модифікувати функціональну активність сенсорних систем засобами тренування.

Доповнено дані про раціональну сукупність і спрямованість засобів спортивного тренування, які застосовуються для посилення адаптаційних механізмів організму спортсменів до фізичних навантажень.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження значно поглиблюють уявлення про системну організацію кінестетичної, зорової, слухової та вестибулярної сенсорних систем, міжсенсорні взаємозв'язки протягом тренувальних занять в процесі управління точнісними рухами.

Отримані закономірності почергового вмикання окремих сенсорних функцій в процесі управління точнісними рухами протягом тренувальних занять мають значну діагностичну цінність. Застосованими методами можна встановити індивідуально у кожного спортсмена провідні сенсорні функції в управлінні точнісними рухами в даний конкретний момент та спеціальними засобами спортивного тренування підвищити рівні їх активності.

З метою підвищення біологічної стійкості сенсорних систем до фізичних навантажень розроблено і експериментально обґрунтовано методику удосконалення сенсорних функцій засобами спортивного тренування.

Основні положення дисертації стали підґрунтям удосконалення дисциплін навчального плану закладів фізичного виховання і спорту, навчальних програм для аспірантів за фахом 24.00.01, програм навчально-методичних семінарів слухачів факультетів підвищення кваліфікації в таких розділах як "Сучасні теорії управління руховою діяльністю людини", "Особливості формування та удосконалення рухових навичок", "Роль сенсорних систем в управлінні точнісними рухами", "Моделювання сенсорних функцій в процесі управління руховою діяльністю", про що свідчать акти впровадження.

Особистий внесок здобувача полягає у:

- розробці якісно нового підходу до розуміння фізіологічних закономірностей управління точнісними рухами спортсменів;

- встановлені закономірності формування систем сенсорного контролю точнісних рухів спортсменів в залежності від віку, спрямованості тренувальних занять та рівня спортивної майстерності;

- постановці проблеми, висуванні гіпотези, визначенні методології дослідження, розробці програми досліджень та самостійному їх проведенні, обробці результатів досліджень, аналізі, узагальненні і описі отриманих результатів.

У проведенні окремих напрямків досліджень брали участь аспіранти пошукувача. У спільних дослідженнях в результаті аналізу і теоретичного підсумку дисертантом визначені закономірності впливу зовнішніх факторів на варіативність функціонального стану сенсорних систем і, як наслідок, на точність рухів спортсменів.

Апробація роботи. Матеріали досліджень обговорювались на: науковій конференції "Комплексная оценка эффективности спортивной тренировки", Київ, 1978; II Всесоюзній науковій конференції "Прогнозирование спортивных достижений в системе подготовки высококвалифицированных спортсменов", Москва, 1983; XVII Всесоюзній науковій конференції "Физиологические механизмы адаптации к мышечной деятельности, Москва, 1984; науково-практичній конференції "Отбор и многолетнее планирование в спорте", Івано-Франківськ, 1986; XIII з'їзді Українського фізіологічного товариства ім. I.П. Павлова, Київ, 1990; II Всеукраїнській науково-практичної конференції "Актуальні проблеми оздоровчої фізичної культури та валеології в навчальних закладах України", Кіровоград, 1994; Всеукраїнській науковій конференції "Фізична культура, спорт та здоров'я", Харків, 1997; Другому міжнародному конгресі "Современный олимпийский спорт", Київ, 1997, IV Міжнародному науковому конгресі "Олімпійський спорт і спорт для всіх. Проблеми здоров'я, рекреації, спортивної медицини", Київ, 2000.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 46 наукових праць, з яких - одна монографія, 3 навчальних посібника, 4 брошури, 23 статті, надрукованих у фахових виданнях, та 15 тез.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 415 сторінках і складається з вступу та п'яти розділів: огляду літератури, методик проведення досліджень, результатів досліджень та їх обговорення, узагальнення та висновків.

Список використаної літератури містить 344 джерела. Робота ілюстрована 59 рисунками, 72 таблицями та трьома додатками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Перший розділ “Сучасні уявлення про фізіологію рухів та роль сенсорних систем у формуванні і управлінні спортивними рухами” являє собою аналітичний огляд літературних джерел з проблеми управління точнісними рухами, в якому розкриті загальні закономірності формування довільних рухів де, на відміну від традиційного уявлення рефлекторної теорії, представлена теорія функціональних систем.

Аналіз багаторівневої концепції управління рухами показує, що головним принципом управління рухами вважається принцип варіативності, але визначення механізмів її виникнення залишається поза полем зору дослідників. Екзогенні і ендогенні фактори, які впливають на організм, показують механізми виникнення варіативності точності рухів. Сучасні концепції управління точнісними рухами освітлюють роль сенсорних систем у цьому процесі. Між тим, відсутність достовірних відомостей про роль окремих сенсорних функцій та їх співвідношення і співнастроювання в управлінні рухами і стала основним мотивом проведення досліджень в даній роботі.

Другий розділ дисертації “Методи та організація досліджень” містить в собі опис методів дослідження функцій кінестетичної, зорової, слухової та вестибулярної сенсорних систем. Проведений педагогічний експеримент показав доцільність застосування спеціальних вправ для удосконалення сенсорних функцій. Сенсометрія проводилась протягом тренувальних зборів у юних футболістів, баскетболістів команди майстрів та студентських команд. В процесі тренування сенсометрія проводилася тричі - на початку тренування, в середині та в кінці тренування. Основою для цього було застосування модельного тренувального “квантування”, де тренувальне заняття розбивалось на окремі дискретні відрізки, які закінчувалися конкретними завданнями. При формуванні окремих “квантів” припускалося підвищення ЧСС до визначеного рівня.

Перша серія досліджень проводились протягом 1985-1995 років. Спочатку досліджувались сенсорні системи у юних футболістів 9-11 років, 12-14, 15-16, 17 років Кіровоградської спеціалізованої футбольної школи. Потім, з 1995 року дослідження проводились у Харкові на баскетбольних командах майстрів “Кіровець” та команді інституту фізкультури.

На заключному третьому етапі впроваджувалось застосування спеціальних тренувальних навантажень з інтенсивністю, наближеною до змагальної. Розроблені методичні рекомендації використовувались у роботі СДЮШОР “Металіст” по футболу, ДЮСШ № 13 по баскетболу, у практику тренувальної роботи команди майстрів по гандболу “Панацея-СКІФ”, волейбольної команди “Локомотив” та при тренуванні студентських ігрових команд.

Матеріали досліджень оброблялись методами варіаційної статистики за допомогою пакету програм статистичного аналізу STATISTICA.

Організація і проведення поетапних досліджень, застосування наведених методів дослідження дозволили сформулювати концепцію управління точнісними рухами спортсменів за допомогою системи сенсорного контролю.

Третій розділ "Системна організація рухової, зорової і вестибулярної сенсорних систем футболістів, в залежності від віку і спрямованості тренувальних навантажень".

Серед шляхів вивчення сенсорних систем онтогенетичний підхід має безсумнівну перевагу. П.К. Анохін (1968) зазначав, що вивчення онтогенезу нервової діяльності відкриває перед дослідниками широкі можливості розуміння таких механізмів, які не можуть бути проаналізовані з достатньою точністю у дорослого організму.

Проведена сенсометрія показала, що показники відповідають віковим межам і мають особисті закономірності (рис. 1).

З аналізу поданих матеріалів видно, що сенсорні функції рухової системи мають вікові особливості. У групі 12-14-річних спортсменів спостерігається найвища різниця сенсорних та соматовегетивних показників у порівнянні з 17-річними футболістами. Це пов`язано, перш за все, з процесом статевого формування. У цій групі спостерігається найбільша їх варіативність. Необхідно зауважити, що всі показники визначались до початку тренувального процесу і тому віковий фактор удосконалення функцій вважався переважаючим.

Сенсомоторні реакції футболістів визначались латентними періодами напруження (ЛЧН) та латентними періодами розслаблення м`язів (ЛЧР).

Рис. 1 - Вікова порівняльна характеристика показників сенсорних функцій футболістів: 1 - поріг репродукції м'язово-суглобової чутливості (град.), 2 - поріг репродукції силового параметру руху (кг), 3 - точність передачі м'яча (м), 4 - ЛЧН (мс), 5 - ЛЧР (мс), 6 - показники вестибулярної стійкісті (бал.), 7 - показники різницевої чутливості зорової сенсорної системи (кільк. порогів), 8 - показники темнової адаптації (с)

З аналізу поданих матеріалів видно, що сенсорні функції рухової системи мають вікові особливості. У групі 12-14-річних спортсменів спостерігається найвища різниця сенсорних та соматовегетивних показників у порівнянні з 17-річними футболістами. Це пов`язано, перш за все, з процесом статевого формування. У цій групі спостерігається найбільша їх варіативність. Необхідно зауважити, що всі показники визначались до початку тренувального процесу і тому віковий фактор удосконалення функцій вважався переважаючим.

Сенсомоторні реакції футболістів визначались латентними періодами напруження (ЛЧН) та латентними періодами розслаблення м`язів (ЛЧР).

Порівнюючи показники вестибулярної стійкості різних вікових груп футболістів з показниками старшої групи, які взяті за 100 %, видно, що у групі 9-11-річних спортсменів вони становлять 93,6 %, а у 15-16-річних - 97,2 %. Значно менший показник 79,6 % спостерігається у віковій групі спортсменів пубертатного періоду.

Характеристика зорової сенсорної системи показала чітку вікову залежність розвитку сенсорних функцій. Так, в молодшій групі різницева чутливість становить тільки 60,9 % від рівня 17-річних, який взято за 100 %. З віком показник зростає і у 12-14-річних становить 75 %, а у 15-16-річних футболістів - 87,8 %. Показник різницевої чутливості має переважне значення для характеристики функціональної активності сенсорних систем і може використовуватися для тестування рівня підготовленості та відбору перспективних спортсменів.

Показник темнової адаптації показує мобільність рецепторного апарату ока та співвідношення гальмувально-збудливих процесів ЦНС. Подані матеріали свідчать про поступове удосконалення цієї сенсорної функції. Так, в молодшій групі час темнової адаптації на 2,82 % перевищує показник 17-річних футболістів. В групі 12-14-річних спортсменів на 14,4 %, а в групі 15-16-річних - на 58,5 %.

Встановлено, що загальний обсяг поля зору збільшується з віком за рахунок сприймання інформації в процесі руху ока дозовні і донизу. Слід зауважити, що специфіка гри у футбол сприяє розвитку визначеної зорової функції у наведених напрямках.

Стан сенсорних реакцій у футболістів в залежності від спрямування тренувальних занять. Встановлення адаптаційних реакцій сенсорних систем на навантаження різного спрямування визначає концепцію формування системи сенсорного контролю рухів в процесі спортивної діяльності.

Для рішення поставлених питань проводились заняття з режимом чергування навантаження і відпочинку, який сприяв розвитку швидкісно-силових якостей, спеціальної витривалості і тактико-технічному удосконаленню (А.М. Зеленцов, В.В. Лобановський, В.Г. Ткачук, А.І. Кондратьєв, 1989; В.М. Шамардін, 1998).

Стан сенсорних реакцій у футболістів в процесі занять швидкісно-силового спрямування. Тренувальні вправи швидкісно-силової спрямованості виконувалися в режимі з паузами відпочинку між серіями виконання вправ від 2 до 3,5 хвилин. Кількість серій вправ відповідала віковій різниці груп: 9-11 років - 4 серії; 12-14 років - 5 серій; 15-16 років - 6 серій і 17 років - 7 серій.

Матеріали дослідження свідчать про те, що під впливом вправ швидкісно-силового спрямування всі функції, за виключенням вестибулярної стійкості, мають однакову тенденцію до змін: в середині тренування - покращуються, а в кінці тренування - погіршуються.

Адекватна стимуляція нервових центрів фізичними вправами, які мали невелику тривалість виконання, викликала мобілізацію рецепторного апарату, що зменшувало пороги просторового і силового параметрів руху. Але тривале застосування анаеробних вправ під час розвитку швидкісно-силових якостей сприяло накопичуванню продуктів анаеробного обміну, що в свою чергу спричиняло порушення нервово-м`язової передачі імпульсів, призводило до підвищення порогів м`язово-суглобової та м`язової чутливості, а також до підвищення латентних періодів сенсомоторної реакції.

Якість виконання технічних прийомів гри залежить від вестибулярної стійкості. Отримані результати показують, що тренування швидкісно-силового напрямку викликає адекватні подразнення вестибуллярної сенсорної системи, які сприяють підвищенню її стійкості (Р.П. Лящук, 1979; М.Я. Козлов, В.А. Левандо, 1991; В.Г. Стрелець, А.А. Горєлов, 1996).

Динаміка сенсорних реакцій футболістів протягом занять, спрямованих на розвиток витривалості. Аналіз наведених нижче результатів показує, що виконання вправ в анаеробних умовах викликає значні зміни метаболічних процесів, що спричинює значні зміни в діяльності сенсорних систем. Проводячи спостереження за функціями рухової сенсорної системи, ми звернули увагу на достовірні зміни їх рівня активності вже в середині тренування. Доцільно сказати, що ці зміни в молодших групах більш виражені, ніж у старших. Так, в групі 9-11-річних пороги м`язово-суглобової і м`язової чутливості збільшились на 41 і 55,8 %, тоді як в групі 17-річних футболістів ці зміни були в межах 33 і 36,7 %.

Функції зорової сенсорної системи мають таку ж тенденцію до змін. Анаеробні процеси значно знижують рівень активації світлових рецепторів. Тому рівень різницевої чутливості знижується, а час темнової адаптації збільшується на достовірну величину (р<0,001). Спостерігається значне зменшення обсягу поля зору.

Виконання ігрових вправ з інтенсивним навантаженням при недостатньому споживанні кисню і постійному дефіциті часу (скорочення пауз відпочинку) спричиняє значні зміни вестибулярної стійкості. Наведені матеріали досліджень показують, що на цю функцію впливає не тільки вік, а й постійні тренування. Так, у молодшій групі вестибулярна стійкість знизилась на 25,4 %, а в старшій - тільки на 9 %. Тобто постійні тренування сприяють підвищенню рівня цієї функції.

Зниження рівня функціональної активності сенсорних систем призводило до зниження точності рухової діяльності футболістів. Точність передачі м`яча у першій групі погіршилась на 90 %. У групі 12-14-річних футболістів вона становить 70 % від початкової. В старших групах зниження точності передачі було значно меншим, вона досягла відповідно 55,7 % і 49,2 %.

Таким чином, тренування, спрямоване на розвиток витривалості спричиняло зниження рівня активності сенсорних функцій, що обумовило зниження точності виконання технічних прийомів гри. Слід додати, що специфіка тренування впливала на індивідуальну, групову і міжгрупову варіативність усіх показників. Якщо вважати, що головним фактором, який викликає варіативність показників, є зміни метаболічних процесів (В.Г.Ткачук, 1987), то умови тренування, спрямованого на розвиток спеціальної витривалості, і є тим фактором, який спричиняє підвищення варіативності сенсорних функцій.

Сенсорні реакції футболістів на тренувальні навантаження тактико-технічної спрямованості. Особливе місце в процесі підготовки футболістів займає тактико-технічна підготовка, яка базується на фізичній та технічній підготовці. Існує велика кількість тактичних варіантів гри, але вибір необхідного повинен залежати від ситуації, яка складається на ігровому полі. Взагалі, тактичні дії приносять успіх, коли технічні прийоми виконуються швидко і точно. Тому відпрацювання тактичних комбінацій гри повинно відбуватися з інтенсивністю, наближеною до змагальної.

Для підтримання високої тактичної маневрованості гри необхідно формувати навички теж в умовах змагальної інтенсивності. Точність рухових дій залежить від рівня активності сенсорних систем. Тому, метою досліджень було встановлення впливу високо-інтенсивних тактико-технічних дій на функції сенсорних систем і надання пропозицій щодо підвищення їх функціонального рівня.

Матеріали дослідження показують наявність різнонаправлених змін сенсорних реакцій під впливом тренування тактико-технічної спрямованості.

Спостерігаючи зміни рівней функцій рухової системи, встановлено, що м`язово-суглобова чутливість у футболістів усіх вікових груп змінюється однотипно, тобто в середині тренування помилка зменшується на достовірну величину (р<0,001). Однак, в кінці тренування спостерігається збільшення порогу відтворення просторового параметру руху: в молодшій групі - на 70,5 %, у другій групі футболістів - на 21 %. В старших групах поріг м`язово-суглобової чутливості збільшується на 16 % і 10 %. Аналогічна тенденція спостерігається і в змінах порогу силового параметру руху: у 9-11-річних підвищується на 3,6 %, в групі 12-14-річних - на 9,3 %, в групі 15-16-річних - на 16,9 % і у 17-річних - усього на 1,5 %.

Показники порогів чутливості зорової сенсорної системи теж коливаються протягом тренувального заняття. Вже в середині заняття спостерігається тенденція до підвищення функціональних можливостей рецепторного апарату зорової системи, а в кінці тренування - достовірне зниження порогів сприйняття чутливості (р<0,005) відповідно у групах: 9-11 років - на 36,6 %; 12-14 років - на 21,3 %; 15-16 років - на 20,8 %; 17-річних - на 35,2 %.

Функція темнової адаптації має значну варіативність рівня показників. У всіх вікових групах спостерігається скорочення темнової адаптації вже в середині тренування: у 9-11-річних - на 18 %; 12-14-річних - на 32,5 %; 15-16-річних - на 20,8 % і в групі 17-річних спортсменів - на 40,5 %. В кінці тренування час темнової адаптації дещо подовжується у порівнянні з показниками в середині тренування, але вони нижче, ніж початкові: в першій групі - на 3,5 %; у другій - на 22,6 %; у третій - на 30,2 % і в четвертій - на 22,5 %.

Тренування тактико-технічного спрямування позитивно впливає на показники вестибулярної стійкості. Вже в середині тренування вони підвищились: в першій групі на 4,9 %; у другій - на 8,9 %; у третій - на 6,3 % і в четвертій - на 5,3 %. Протягом тренувального заняття показники вестибулярної стійкості ще підвищились: у першій - на 6,1 %; у другій - на 29,4 %; у третій - на 25,5 % і в четвертій - на 26,0 % (р<0,001).

Значні варіативні зміни сенсорних функцій і гальмувально-збудливих процесів в ЦНС, які відбуваються під впливом тренування тактико-технічного спрямування супроводжуються і значними варіативними змінами показників точності передачі м`яча у всіх вікових групах футболістів. Так, в першій групі в середині тренування точність передачі м`яча підвищилась на 46,6 %, а в кінці тренування знизилася на 37,2 % (р<0,001). У другій групі - в обох випадках спостерігається достовірне зниження рівня точності передачі на 18,7 % і 51,5 % (р<0,001). В третій групі - в середині заняття точність підвищується на 5,9 % і знижується в кінці на 25,4 % (р<0,05), а в четвертій групі спостерігаються аналогічні зміни - в середині заняття підвищується на 19,2 % і в кінці знижуються на 18,7 % (р<0,001).

Проведені дослідження показують, що в процесі тренувальних занять спостерігається значна варіабельність сенсорних реакцій, яка залежить не тільки від інтенсивності навантажень, а й від спрямованості рухової діяльності.

Співвідношення сенсорних систем у футболістів різного віку. Рівень міжсенсорних взаємовідношень встановлювався методами кореляції та кореляційних співвідношень. Обчислені рівні коефіцієнтів кореляції показали наявність достовірного кореляційного зв`язку між зоровою та руховою системами тільки у 17-річних футболістів. Відсутність достовірної кореляції пояснюється тим, що у спортсменів достовірного рівня прямолінійного взаємозв`язку може і не бути. Існуючий факт обґрунтовується тим, що специфіка рухової діяльності завжди відокремлює провідну сенсорну систему, яка в даний конкретний момент має найвищу функціональну активність і є головною в управлінні довільними рухами людини. Встановити взаємозалежність сенсорних систем дозволяє обчислення кореляційних співвідношень.

У першій групі на початку збору спостерігається різнозначне співвідношення між руховою і зоровою системами (n1,2 = 0,569 і n2,1 = 0,562); між руховою і вестибулярною (n1,2 = 407 і n 2,1 = 400) і між зоровою і вестибулярною (n1,2 = 0,302 і n2,1 = 0,281).

В кінці збору у футболістів рухова система стає провідною, про що свідчать коефіцієнти кореляційних співвідношень, які змінюються відносно зорової (n1,2 = 0,312 і n 2,1 = 0,499) та вестибулярної (n1,2 = 0,362 і n 2,1 = 0,846) у меншій мірі. Значення зорової системи також підвищується відносно вестибулярної (n1,2 = 0,418 і n2,1 = 0,583).

В другій групі на початку тренувального збору провідною сенсорною системою визначено вестибулярну, яка у меншій мірі змінюється відносно рухової (n1,2 = 0,212 і n2,1 = 7,60) і зорової (n1,2 = 0,329 і n2,1 = 0,500). В процесі тренування відбулися зміни міжсенсорних взаємовідношень. В кінці збору провідною сенсорною системою стає рухова, яка в меншій мірі змінюється, відносно зорової (n1,2 = 0,630 і n2,1 = 0,780) і вестибулярної (n1,2 = 0,330 і n2,1 = 0,840). Між тим, роль вестибулярної системи зостається вагомою, хоча вона змінюється в меншій мірі відносно зорової (n1,2 = 0,360 і n 2,1 = 0,490).

В третій групі футболістів на початку збору встановлена менша залежність рухової системи від зорової (n1,2 = 0,238 і n 2,1 = 0,578) і вестибулярної (n1,2 = 0,331 і n 2,1 = 0,538), що і визначає її роль. Зорова і вестибулярна система знаходяться у відносно рівнозначному зв`язку (n1,2 = 0,584 і n 2,1 = 0,573). В кінці збору спостерігається згладжування взаємозв`язку між руховою і зоровою сенсорними системами (n1,2 = 0,617 і n 2,1 = 0,598). Відносно вестибулярної системи рухова змінюється в меншій мірі (n1,2 = 0,388 і n 2,1 = 0,563). Аналогічні зміни спостерігаються у зорової системи відносно вестибулярної (n1,2 = 0,310 і n 2,1 = 0,876).

У 17-річних футболістів помічено, що рухова система на початку збору має деяку перевагу відносно зорової сенсорної системи (n1,2 = 0,396 і n2,1 = 0,448) та вестибулярної (n1,2 = 0,438 і n 2,1 = 0,468), а зорова відносно вестибулярної (n1,2 = 0,468 і n2,1 = 0,473).

В кінці тренувального збору рівні залежності сенсорних систем дещо змінюються. Вестибулярна система має деяку перевагу у співвідношенні з руховою (n1,2 = 0,528 і n2,1 = 0,548), але у співвідношенні з зоровою перевагу має зорова сенсорна система (n1,2 = 0,601 і n 2,1 = 0,872). Між руховою і зоровою сенсорними системами встановлюються, принаймні, рівнозначні відносини (n1,2 = 0,760 і n 2,1 = 0,757).

Таким чином, дослідження міжсенсорних взаємовідношень показало або наявність провідної сенсорної системи, або високу ступінь співнастроюваності систем. Це дає право вважати, що перевага у дії однієї системи над іншою визначає характер міжцентральних зв`язків. Дані свідчать, що в гетерогенній системі організму існує не просто “співнастроювання” нервових приладів, а їх складне підпорядкування, яке характеризується тим, що одні компоненти системи посідають провідні місця, а інші - підпорядковані першим (О.В. Зав`ялов, 1990).

Залежність точності рухів від функціонального стану рухової, зорової і вестибулярної сенсорних систем. Одним з головних питань цього підрозділу було встановлення залежності точності передачі м`яча від стану сенсорних функцій у футболістів на початку та в кінці тренувального збору.

Застосовуючи метод кореляційних відношень, було встановлено чітку залежність точності рухів від стану сенсорних систем.

На початку збору в групі 9-11-річних футболістів відмічено, що точність передачі м`яча залежить одночасно від вестибулярної стійкості і зорової сенсорної системи.

В групі 12-14-річних футболістів на початку тренувального збору чітко виявлено, що роль провідної системи у виконанні точної передачі м`яча відіграє вестибулярна стійкість. Зорова і рухова сенсорні системи виступають у ролі допоміжних систем, але їх інформація в регуляції точності рухів необхідна. В кінці збору провідною системою регуляції точності рухів виразно виступає рухова сенсорна система, а допоміжними - зорова і вестибулярна.

В третій групі на початку збору точність передачі м`яча переважно залежить від зорової сенсорної системи, а в кінці збору - від рухової чутливості. Інші системи доповнюють основну інформацію.

Тільки в групі 17-річних футболістів в обох випадках провідну роль в управлінні точнісними рухами відіграє рухова чутливість. В кінці збору ця залежність посилюється.

Таким чином, аналізуючи результати дослідження, можна зробити висновок, що точність рухів залежить від сенсорної сфери мозку. Обчислені коефіцієнти криволінійної залежності дозволяють встановити залежність точності рухів від визначених сенсорних систем в різних вікових групах спорстменів. Попередні матеріали дослідження (В.Г. Ткачук, 1986; В.І. Завацький, 1997; А.С. Ровний, 1998) вказують, що при високому рівні майстерності точність рухів залежить від рухової сенсорної системи і конкретно - від величини порогу силового сприйняття руху. Наведені матеріали дослідження показують, що тільки в групі 17-річних футболістів спостерігається досить високий рівень формування рухових навичок.

Наприкінці тренувального збору внаслідок тривалого виконання технічних прийомів з м`ячем підвищується роль м`язової чутливості. Наявність такої залежності у гравців різних ігрових ліній може бути тестом на технічну підготовку і на тренованість в цілому.

Шляхи підвищення спеціальної фізичної та функціональної підготовки юних футболістів. Тренувальний процес будувався таким чином, що кожна серія вправ сприяла розвитку певної фізичної якості (В.М. Смолєвський, Ю.К. Гавердовський, 1997; В.М. Платонов, 1995). Це дало можливість розвивати близькі за біомеханічною структурою і необхідними фізіологічними реакціями фізичні якості. На фоні цієї підготовки формується система сенсорного управління точнісними рухами спортсменів, яка повинна бути стійкою перш за все до фізичних навантажень.

Контроль за станом фізичної підготовки у групі початківців здійснювався за допомогою 5 тестів:

1. Біг на 30 м з високого старту.

2. Стрибок з місця угору поштовхом двома ногами (за Абалаковим).

3. Стрибок з місця у довжину поштовхом двома ногами.

4. Біг на 300 м для оцінки витривалості.

5. Удар м`яча на дальність сильнішою ногою.

Дотримання послідовності виконання тренувальних навантажень сприяло в значній мірі підвищенню рівня фізичної підготовки юних футболістів. Результати бігу на 30 м з високого старту покращились на кінець підготовчого тренувального збору з 5,73±0,12 с до 5,18±0,17 с (р<0,001). Показники швидкісно-силових якостей підвищились на достовірну величину (р<0,001). Так, результати в стрибках угору з місця збільшились з 30,17±0,85 до 36,38±0,58, а у стрибках з місця у довжину - з 165,32±2,15 см до 185,48±1,85 см. Удар м`яча на дальність залежить від рівня швидкісно-силових якостей. На початковому етапі навчання техніці удару в значній мірі визначається і дальність польоту м`яча. Значне підвищення цього показника за такий короткий час навчання свідчить про підвищення технічної і фізичної підготовки юних футболістів. Дальність удару м`яча підвищилась з 18,88±2,52 м до 27,47±1,25 (р<0,001).

В інших вікових групах футболістів підвищувалося навантаження за рахунок збільшення об`єму, а в групі 17-річних футболістів - за рахунок інтенсивності (табл. 1). Цілеспрямоване планування навантажень і напрямку тренувальних занять, в основному, носить універсальний характер на всіх етапах підготовки в річному макроциклі. Змінюється тільки відсоткове співвідношення засобів і часу на види підготовки. Застосований метод навантаження сприяв підвищенню загальної та спеціальної фізичної підготовленості.



Таблиця 1 - Показники загальної та спеціальної фізичної підготовки футболістів

Тес-ти	Вік досліджуваних
	12-14 років	15-16 років	17 років
	до спец. тренування	після спец. тренування	до спец. тренування	після спец. тренування	до спец. тренування	після тренування
1	5,10±0,02	4,65±0,17	4,55±0,11	4,20±0,09	4,17±0,21	3,89±0,13
2	5,80±0,12	5,10±0,21	5,20±0,12	4,65±0,08	4,70±0,13	4,30±0,17
3	195,00±2,11	207,50±1,95	217,50±1,75	232,00±1,58	230,00±0,97	248,00±0,78
4	38,50±1,27	45,00±1,17	46,00±1,21	51,50±0,97	48,70±0,32	55,00±0,65
5	15,90±0,15	15,30±0,18	15,35±0,57	14,70±0,87	14,60±0,31	14,00±0,88
6	33,70±1,75	37,15±1,27	34,07±1,15	41,50±1,57	39,50±1,12	49,72±1,15
7	28,15±1,25	35,72±1,28	40,00±1,97	46,73±1,17	45,38±1,07	52,00±0,87
8	30,51±1,07	24,50±0,97	27,25±1,17	21,00±0,58	23,31±0,36	21,50±0,12

де: 1 - біг 30 м з високого старту (с), 2 - біг 30 м з м`ячем (с), 3 - стрибок у довжину з місця (см), 4 - стрибок у висоту з місця (см), 5 - тест на спеціальну координацію (с), 6 - удар м`ячем на дальність лівою ногою (м), 7 - удар м`ячем на дальність правою ногою (м), 8 - біг 5-30 м з м`ячем (с)

В процесі тренувальних занять застосовувалися спеціальні вправи, які чинять цілеспрямований вплив на окремі сенсорні системи. Протягом тренувального періоду визначалась:

1. Роль спеціальних фізичних вправ в підвищенні функціонального рівня сенсорних систем і їх стійкості до фізичних навантажень.

2. Залежність точності рухів від окремих сенсорних функцій.

Зміни активності сенсорних функцій під впливом спеціального тренування.

Матеріали дослідження показали, що в кінці тренувального періоду спостерігається достовірне зменшення помилки репродукції усіх заданих силових параметрів удару (р<0,05) у спортсменів всіх вікових груп. Причому, із збільшенням силового параметру, помилка відтворення зменшується. Цей факт свідчить про те, що в тренувальному процесі з юними футболістами необхідно особливу увагу приділяти розвитку тонких силових диференціювань, тому що вони удосконалюються значно повільніше, ніж більш грубі.

Застосування спеціальних вправ для удосконалення порогів відчуття силового і просторового параметрів руху не було випадковим. Поріг відчуття є об`єктивним параметром сприйняття і переробки інформації (В.Ф. Слюсарев, 1985; В.Г. Ткачук, 1986; В.І. Завацький, 1995).

Під час досліджень піддослідному кожен раз ставилась цільова задача відтворення заданих параметрів руху без зорового контролю. Тому, в цих умовах, єдиною можливістю для відтворення параметрів руху зостаються рухові образи управляючих систем. Це дає підставу говорити, що точність репродукції параметрів рухів віддзеркалює ступінь вдосконалення рухових навичок.

Удосконалення передачі м`яча відбувалось багаторазовим повторенням однотипних рухів. Для створення змагальних умов, передачі м`яча виконувалися таким чином: з місця, після ривка на 10 м та після стрибка угору з обертом на 360°. Матеріали досліджень показали, що застосування ускладнюючих умов виконання технічних елементів сприяє підвищенню точності виконання рухів і в стандартних положеннях. Механізмом покращання виконання точності передачі м`яча є удосконалення порогів м`язово-суглобового відчуття.

Точність ударів по воротах оцінювалась таким чином: футболісти молодших двох груп виконували удар по гандбольних воротах з 10 м позначки (м`яч повинен летіти); футболісти старших груп виконували удар по воротах з лінії штрафного майданчика (16 м). Необхідно було попасти в метровий квадрат, який висів у воротах посередині. Оцінювалась кількість точнісних ударів з 10 спроб.

Цілеспрямоване підвищення просторово-силових параметрів рухів футболістів сприяло підвищенню точності ударів по воротах в усіх вікових групах. В групі початкової підготовки точність ударів підвищилась на 28,5 % (р<0,001). У другій молодшій групі точність ударів підвищилась на 10,8 % (р<0,05), а у футболістів 15-16 і 17 років - відповідно на 15,5 % (р<0,05) і 11,8 % (р<0,05).

Таким чином, підвищення порогів м`язово-суглобової чутливості сприяло вдосконаленню технічних елементів гри. Цьому сприяло не тільки тренування сенсорних функцій, а і весь арсенал технічних вправ з м`ячем.

Дослідженнями (Ф.М. Талишев, 1964; С.В. Кравков, 1948; В.М. Платонов, 1997; О.О. Приймаков, 1988; М.П. Дудін, 1992; В.І. Завацький, 1997; А.С. Ровний, 2000; В.Г. Ткачук, 1987) розкрита роль функцій зорової сенсорної системи у формуванні й управлінні точнісними рухами.

Нами розроблені комплекси вправ, ігрових ситуацій, які спрямовані на вдосконалення функцій зорової сенсорної системи. Це, перш за все, - жонглювання, передачі м`яча в парах на різну відстань, вправи для удосконалення функції сприйняття об`єму і точності інформації, приймаючи до уваги, що головною функцією, все-таки, є різницева чутливість, яка відображає функціональну спроможність зорової сенсорної системи.

Проведені дослідження показали, що цілеспрямований вплив на зорову систему засобами спортивного тренування підвищив її функціональний рівень. Так, у групі 9-11-річних футболістів різницева чутливість зорової системи підвищилась на 24,5 % (р<0,001), у групі 12-14-річних спортсменів - на 20,2 % і старших групах, відповідно, - на 18,6 % і 14,5 % (р<0,05). Наведені результати свідчать, що з віком відсоток підвищення функціональної спроможності зорової сенсорної системи зменшується.

Функція темнової адаптації показує мобільність не тільки зорової системи, а й функціональну рухливість всієї нервової системи. Під час гри у футболістів спостерігається короткочасна втрата зорового контролю м`яча. Це виникає в результаті падінь під час зіткнення з супротивниками, різних обертань тощо. Проведення спеціальної підготовки покращує цю функцію зорової системи. У групі початкової підготовки час темнової адаптації в кінці тренувального збору зменшився з 42,00±2,94 до 35,00±0,74 (р<0,005). У другій групі час функціональної мобільності зменшився з 29,45±1,49 до 20,72±1,32 с (р<0,001). Аналогічні зміни спостерігаються і в старших вікових групах, де час темнової адаптації відповідно зменшився з 19,41±1,33 до 12,57±0,17 с (р<0,001) і з 12,35±0,73 до 7,14±0,58 с (р<0,001).

Матеріали досліджень показали, що найбільш вагомі зміни об`єму поля периферичного зору у старших групах спостерігаються в напрямку досередини або догори. Тільки в групі початкової підготовки - в обох напрямках (на 3,8 %). Це пояснюється тим, що систематичне заняття спортивними іграми сприяє розвитку цієї функції в усіх напрямках.

У футболістів усіх вікових груп спостерігається розширення меж поля зору донизу. Це пояснюється специфікою рухів футболістів, які постійно контролюють м`яч, що знаходиться унизу.

Вестибулярна стійкість займає вагоме місце у виконанні технічних елементів гри. Між тим, тренери ще недостатньо приділяють увагу підвищенню вестибулярної стійкості. Враховуючи важливість цієї проблеми, були розроблені спеціальні завдання на підвищення вестибулярної стійкості. Встановлено, що на вестибулярну стійкість впливають вправи високої інтенсивності, які виконуються в анаеробному режимі. Такі, наприклад, як ривки і різкі зупинки, обертання, перевороти, фінти тощо.

З метою визначення стійкості рухових навичок до вестибулярних подразнень футболісти виконували удар по воротах після 5-разового обертання на кріслі Барані. Удари виконували у гандбольні ворота з 11-ти метрової позначки. Зараховувалась кількість влучень у ворота при обов`язковій умові - м`яч влітає у ворота.

Подразнення вестибулярного апарату спричиняло зниження точності ударів по воротах. Застосування спеціальних вправ на підвищення вестибулярної стійкості підвищило результативність ударів футболістів. Наприклад, у першій віковій групі точність влучень у ворота після обертань на початку збору знизилась на 27,6 %, а після збору - на 23,3 % (р<0,001). У старших вікових групах різниця у точності виконання ударів по воротах поступово збільшується. В другій групі вона становить 5 %, у третій групі - 8 % і в четвертій - 12 %.

Аналіз проведених досліджень показав нерівномірність розвитку сенсорних функцій в залежності від віку досліджуваних.

Отримані дані показали, що функції сенсорних систем фактично сформовані вже в першій групі досліджуваних. Корінна перебудова регуляторних процесів кори великих півкуль відбувається у юнаків 15-16 років, а в 17 років завершується формування її аналітико-синтетичної діяльності.

В усіх досліджуваних вікових групах спостерігається достовірна міжсенсорна кореляція, показники якої дають право вважати, що перевагу у дії однієї сенсорної системи над іншими визначає характер міжцентральних зв`язків. Механізм цього явища полягає у тому, що в гетерогенній системі організму існує не просто “співнастройка” функціональних рівнів сенсорних систем, а й їх складне підпорядкування, яке створюється об`єктивною необхідністю, коли одні компоненти системи займають провідні місця, а інші - підпорядковані ним.

Враховуючи консервативність кореляційного зв`язку, результати дослідження можуть використовуватися при відборі дітей у спортивні секції, прогнозуванні функціональної готовності до визначеної рухової діяльності, стану тренованості або стомлення організму.

У дітей з високою чутливістю аферентних систем спостерігаються значно вищі міжсенсорні кореляційні зв`язки. Зниження чутливості сенсорної системи будь-якої модальності призводить до зниження міжсенсорних зв`язків. Це свідчить, що на фоні постійно існуючої кореляції у кожного досліджуваного формуються свої функціональні взаємовідношення між сенсорними системами (О.В. Зав`ялов, 1975; В.І. Комісаров, 1984; В.І. Завацький, 1997; А.С. Ровний, 1999).