Основні вимоги до туристського спорядження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Кафедра географії та природознавства

КУРСОВА РОБОТА

з методики краєзнавчо-туристичної роботи

на тему: Основні вимоги до туристського спорядження

Студентки ІІІ курсу, групи ГТ-32

напряму підготовки "Географія"

Шикеринець Ю.Р.

Керівник: Атаманюк Я.Д.

м. Івано-Франківськ 2013р.



Зміст

Вступ

Розділ І.Загальні дані про туристське спорядження

1.1.Вимоги до туристського спорядження

1.2.Загальні відомості про групове туристське спорядження

1.3.Загальні відомості про індивідуальне спорядження

Розділ ІІ. Основні вимоги до групового туристського спорядження

2.1.Основні вимоги до наметів

2.2.Технічні вимоги до вибору кухонного та кострового туристського спорядження

2.3.Основні вимоги до допоміжного спорядження

Розділ ІІІ. Основні вимоги до особистого туристського спорядження

3.1.Основні вимоги до особистого бівачного спорядження

3.2. Основні вимоги до вибору одягу та взуття для походу

3.3.Інше туристичне особисте спорядження

Висновок

Список використаних джерел літератури

Додатки



Вступ

Успішне проведення туристської подорожі залежить від вірно вибраного спорядження. Умови подорожей диктують підвищені вимоги до якості та конструкції спорядження. Воно повинно бути легким, стійким надійним, простим і зручним при використанні, відрізнятися порівняно невеликими розмірами, можливістю використання прирізних погодних умовах. Похідне спорядження поділяється на групове, особисте та спеціальне. Спорядження для походу підбирається відповідно до виду туризму, важкістю маршруту та сезо- ном року.

Будь-який туристський похід, і особливо спортивний, від найбільш простого до походу вищої категорії складності, характеризується певною часткою автономності (ізольованості учасників від своїх звичайних умов життєдіяльності). Туристи під час походу перебувають у природному середовищі - за умов, набагато менше комфортних, ніж домашні. Водночас позбавлені м'якого дивана й телевізора, душу та теплої вбиральні, киплячого на плиті чайника, тобто того, що ми називаємо домашнім затишком. Втім, страх випробувати позбавлення звичного комфортного існування, залишиться лише страхом, якщо похід добре підготовлений. Одним з найважливіших компонентів такої підготовки є, очевидно, вибір похідного спорядження і екіпірування. Від правильно підібраного спорядження великою мірою залежить виконання покладений цілей туристської діяльності, так як і її надійність (безаварійність).

Актуальність теми. Я обрала цю тему , тому що на даному моменті розвитку суспільства все більш популярним стає заняття туризмом. Все більша кількість людей віддає перевагу походам, поїздкам, екскурсіям, тому важливим стадо вміння правильно підібрати спорядження для цих подорожей. Правильно вміти укомплектувати туристську групу, підібрати необхідне спорядження, розробити цікавий та, водночас, цікавий маршрут. Не менш важливим у поході є підбір туристського спорядження.

Найбільш суттєвими вимогами для похідного спорядження є наступне: спорядження повинне бути легким, міцним, надійним, зручним у використанні. Крім того, дуже важливо, щоб спорядження з одного боку, максимально відповідало своєму призначенню, а з іншого боку, було по можливості універсальним.

У період підготовки до походу слід підібрати особисте та групове спорядження з урахуванням перерахованих вище факторів і вимог щодо якості. Отже, основний принцип вибору похідного спорядження: відповідність спорядження (за якістю) до його специфічного туристського призначення.

Об'єкт дослідження- туристське спорядження.

Предмет дослідження-основні вимоги до туристського спорядження.

Мета дослідження- на базі вивчення вітчизняної і зарубіжної літератури, аналізу відповідного емпіричного матеріалу встановити основні вимоги до туристського спорядження; правильно навчитись вибирати обладнання та правильно його зберігати, та користуватись ним.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано наступні завдання:

1.Визначити основне туристське спорядження.

2.Визначити основні вимоги до групового туристського спорядження.

3.Визначити основні вимоги до індивідуального туристського спорядження.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань дослідження використовувався комплекс методів:

1. Теоретичний аналіз та узагальнення матеріалів наукових джерел з досліджуваної проблематики;

2. Спостереження

3. Констатуючий і формуючий експерименти;

4. Кількісний і якісний аналіз;

5. Обробка отриманих даних.

Всі ці методи забезпечують цілісний аналіз та вивчення даної теми.

Практичне значення роботи полягає у тому, що на основі отриманих теоретичного та емпіричного фрагментів дослідження можна розробити рекомендації та основні вимоги щодо вибору туристського спорядження.

Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

кострове групове туристське спорядження



Розділ І. Загальні дані про туристське спорядження

1.1 Загальні вимоги до туристського спорядження

Сучасний ринок спорядження для заняття активним, пригодницьким туризмом надає вельми широкі можливості для вибору. Часи, коли туристи самі кроїли, шили, виготовляли спорядження, в основному, минули. Сучасні фірми-виробники постійно працюють над поліпшенням якості і розширенням асортименту пропонованого спорядження, задовольняючи запити туристів, альпіністів, скелелазів. У цьому «океані» пропозицій треба зуміти не потонути і зуміти вибрати те спорядження, яке дійсно необхідно для здійснення вашої подорожі.

Під туристським спорядженням ми розуміємо всі технічні пристосування, обладнання, кошти, необхідні для подолання маршруту походу в цілому (обладнання для організації ночівлі в польових умовах, для ефективного орієнтування на місцевості та безпечного подолання природних перешкод тощо). Під терміном «екіпірування» ми розуміємо предмети одягу і взуття, головні убори та інші спеціальні предмети, що захищають від несприятливих факторів зовнішнього середовища (холоду, спеки, інтенсивного сонячного випромінювання, опадів і т.д.).

Все різноманіття туристського похідного спорядження прийнято класифікувати, по-перше, на підставі його призначення і, по-друге, на підставі числа суб'єктів, які його використовують. Туристське спорядження за призначенням поділяють на такі види:

ь Екіпірування туристів (одяг, взуття);

ь Засоби пересування та транспортування вантажів;

ь Бівуачні спорядження;

ь Спеціальне спорядження;

ь Допоміжне (інше) спорядження.

Призначення «спорядження для пересування по маршруту і транспортування вантажу» очевидно із самої назви даної категорії. Мова йде про активні способи пересування та про відповідне спорядження (лижі, велосипеди і т.д.). До категорії бівуачного відносять все спорядження, необхідне для організації ночівлі та харчування групи в польових умовах (намети, кухонне приладдя, примуси чи сухе паливо, та ін.) До категорії спеціального спорядження відносять все спорядження, необхідне для забезпечення безпеки туристів і для ефективного орієнтування на маршруті походу або дистанції змагань. До допоміжного спорядження, відповідно відносять все спорядження, яке виходить за рамки вищевказаних категорій.

У залежності від того, призначено спорядження для використання однією людиною чи групою туристів, його поділяють на особисте (індивідуальне) і групове (командне) спорядження. Будь-яке, за призначенням, спорядження може ставитися як до розряду особистого, так і групового спорядження, в залежності від його конструктивних особливостей і характеру використання на маршруті. Є ряд об'єктивних чинників, які впливають на вибір спорядження. По-перше, вибір спорядження продиктований видом туристського походу (пішохідний, лижний, велосипедний, водний). Очевидно, що вже сам по собі спосіб активного пересування (пішки, на велосипеді, на лижах, на гребних судах) зумовлює, зокрема, вибір засобів пересування та допоміжного спорядження.

По-друге, вибір спорядження (в основному особистого, взуття, одягу і бівуачного) диктується сезоном проведення походу, кліматично-географічних умов району проведення походу.

По-третє, вибір спорядження диктується особливостями місцевості проведення походу (лісова або безлісна; рівнинна або гірська). Наприклад, при здійсненні походу в безлісих районах (тундра, високогір'я) для приготування їжі знадобляться спеціальні нагрівальні прилади (примуси, газові пальники) і паливо до них. Якщо маршрут проходить по лісових районах, для приготування їжі раціонально використовувати бівуачні вогнища і відповідні котли. При цьому паливо нести не доведеться, зате знадобляться пила і сокира. По-четверте, вибір спорядження диктується технічною складністю походу. Асортимент засобів пересування і транспортування вантажу, спеціального та допоміжного, особистого і групового спорядження, комплектування аптечки і ремонтного набору визначається характером класифікованих ділянок маршруту та ступенем автономності походу.

Зрозуміло, на вибір похідного спорядження впливають і цілий ряд суб'єктивних чинників: інформованість туриста про предмети спорядження, його особисті бажання до конструктивних особливостей спорядження, матеріалом, кольором і т.д.

Якщо, в цілому, охарактеризувати найбільш суттєві вимоги для похідного спорядження, то треба відзначити, перш за все, наступне: спорядження повинне бути легким, міцним, надійним, зручним у використанні. Крім того, дуже важливо, щоб спорядження з одного боку, максимально відповідало своєму призначенню, а з іншого боку, було по можливості універсальним. Універсальне спорядження економить загальну масу спорядження групи.

У період підготовки до походу слід підібрати особисте та групове спорядження з урахуванням перерахованих вище факторів і вимог щодо якості. Отже, основний принцип вибору похідного спорядження: відповідність спорядження (за якістю) до його специфічного туристського призначення.

1.2 Загальні відомості про групове туристське спорядження

Групове спорядження у пішій подорожі включає предмети, необхідні для організації ночівлі та побуту туристської групи, приготування їжі (приладдя для вогнища та кухонні приладдя). Для організації ночівлі використовуються намети. Намет у груповому споряджені займає одне з головних місць, від його надійності та комфортності в значній мірі залежить відпочинок, відновлення сил, а нерідко й здоров'я туристів у поході. Він повинен бути легким, непромокаючим, не продуватись вітром, зручним у використанні. Придатність намету залежить від його конструкції та матеріалу, з якого він виготовлений.

Матеріал визначає стійкість та вагу намету. Непогано зарекомендували себе намети типу "памірки", виготовлені з перкалю з алюмінієвим покриттям (тобто серебрянка). Вони значно легші за брезентові і практично не намокають. Однак, через погану вентиляцію в холодний час на внутрішній частині даху утворюється конденсат від дихання, який капає всередину.

Для нормального відпочинку в похідних умовах ширина підлоги на одну людину повинна бути не менш 40 см, наприклад, трьохмісний намет повинний мати ширину 120 см. Висота намету не повинна бути дуже великою, але в наметі повинна бути зона комфорту -- простір, де можна сидіти. Для людини середнього зросту висота намету у зоні комфорту повинна бути не менш 85-90 см. Зона комфорту необхідна, коли доводиться перечікувати непогоду, переодягатись, складувати речі тощо.

Відправляючись у похід необхідно впевнитись, що намети повністю укомплектовані. Вони повинні бути цілими, мати усі розтяжки, стійки та кілочки. Кілочки підбирають залежно від місцевості походу: для каменистого гірського ґрунту зручніші вузькі сталеві або титанові кілочки; для м'якого ґрунту -- широкі дюралеві. Для кожного намету слід приготувати поліетиленові тенти, їх розміри повинні бути дещо більшими за дах намету, по кутах необхідно прикріпити вірьовочні розтяжки. Крім того, потрібні куски поліетилену, які можна покласти під підлогу намету.

Для приготування їжі найбільш зручними є "плескаті" (з овальним дном) алюмінієві казанки, які можна ставити один в другий. На групу беруть не менш ніж 2-3 казанки, їх ємність визначається з розрахунку 0,7- 0,8 л на людину. Такі казанки зручні для носіння у рюкзаках. Щоб запобігти забрудненню рюкзаків на них потрібно шити чохли. З кухонних приладів потрібні ще черпак, пара брезентових рукавиць (щоб знімати гарячі казанки), кусок клейонки.[9, 142]

Якщо мандрівка передбачається у лісовій зоні, слід потурбуватись про вартові приладдя. Щоб у поході на кожній стоянці не шукати палки у вигляді рогаток для вогнища, можна зробити їх завчасно із сталевого дроту або зробити їх зі звичайних палок. Ще зручніше для підвішування казанців над вогнищем використовувати тонкий сталевий тросик, який натягують між деревами за допомогою мотузок, прикріплених до його кінців. На тросик підвішують гачки для казанка.

Для заготівлі дров і установки наметів використовують сокири. На групу беруть 2-3 середніх теслярних сокири. Сокири повинні бути міцними і надійними і мати захисні чохли для носіння у рюкзаку. Добре себе зарекомендували у лісовій місцевості ножівки (одна на групу). Коли планується мандрівка у береговій місцевості, для приготування їжі беруть малогабаритні примуси типу "Джміль" або "Туристський" із запасом бензину. Вони мають невелику вагу і досить малий розхід бензину. Але зараз більше використовують примуси, що працюють на газі. Обов'язковою умовою є дотримання правил техніки безпеки при користуванні даним обладнанням.

Крім переліченого групового спорядження у мандрівку важливо взяти мішечки для продуктів, господарське мило, або миючий засіб, свічки, ліхтарики ( по одному на намет), компаси (не менш двох), кухонні ножі. Для розведення ватри корисно взяти сухе горюче (сухий спирт), сірники у герметичній упаковці. Як герметичну упаковку для сірників зручно використовувати футляри від імпортних фотоплівок, або інші водонепроникні контейнери.

Ремонтний набір необхідний у будь-якій мандрівці. У пішохідних туристів він складається з інструментів та матеріалів для ремонту взуття, одягу, рюкзаків і наметів. Відповідно до нього входять: голки(тонкі і товсті), нитки різних кольорів, кусочки тканини і шкіри, різні ґудзики, шнурок, клей "Момент", ножиці, шило, дрібні цвяхи, дріт, кусачки, булавки. Все це зручно покласти у коробочку і зберігати у кишені рюкзака-ремонтника.

1.3 Загальні відомості про індивідуальне спорядження

До особистого спорядження відносяться: рюкзак, одяг, взуття, спальне приладдя, особистий посуд, туалетне приладдя.

Одяг підбирається відповідно до сезону року, до конкретних умов і тривалості подорожі. Загальні вимоги - одяг туриста повинен бути зручним, легким, міцним, а верхній одяг до того ж вітро- і водозахисним. Колір одягу переважно яскравий і різнокольоровий, щоб турист був добре помітний здалеку (з метою безпеки), а також для запобігання «зорової втоми» під час тривалої мандрівки по місцевостях з одноманітною кольоровою гамою (наприклад пустеля, чи степ.).

Верхній одяг у весняно-осінній період, у прохолодне літо може застосуватись штормовий костюм, який складається із штормівки-куртки з капюшоном і штанів, виготовлених із тонкого брезенту. Такий костюм відрізняється певною універсальністю, він міцний, не заважає рухатись, відносно "тримає" воду і вітер, зручний для руху у лісі, на снігу, на сипучому ґрунті, добре "дихає"; охороняє тіло від тертя мотузок ( на спусках, під час страховки), гальмує під час сковзання по сніговому схилу. Застосовуються також туристські костюми, виготовлені з легких синтетичних тканин типу капрон, болонья тощо. Такі костюми надані в основному для захисту від вітру і дощу. Вони легкі, не заважають руху, добре "тримають" воду, вітер, швидко висихають, мають яскравий елегантний вигляд. Дані костюми більше підходять для гірської місцевості, тоді як у лісі зручніші штормові.

Залежно від пори року в похід беруть 1-3 вовняних светри різної товщини, теплий нижній одяг, 1-2 пари натільної білизни. Крім одягу, надітого на туриста, завжди повинний бути запасний одяг у рюкзаку, так як не виключена можливість потрапити під дощ, чи промокнути під час переправи.

Для захисту від дощу необхідно поліетиленова-накидка, здатна прикрити і туриста і рюкзак, під час руху. Шкарпетки необхідно мати вовняні (2-3 пари) і бавовняні, але не капронові (2-3 пари). На переходах зручно одягати бавовняні шкарпетки, а зверху вовняні. В такому варіанті ногам досить м'яко у взутті. Бавовняні шкарпетки не “парять” ноги, а вовняні шкарпетки не "збиваються", що зменшує імовірність появи натирання. Завжди необхідно мати по дві пари запасних вовняних і бавовняних шкарпеток, крім цього рекомендується тримати пару теплих бавовняних шкарпеток спеціально для сну у наметі.

Головні убори у поході теж необхідні. В теплий час вони захищають від сонячних променів, а може й від дощу. Для цієї мети зручні різні кепки, панами з невеликими крилами. Якщо шкіра вух і шиї чутлива до сонячних променів, то рекомендується до кепки пришити марлю, яка буде вільно спадати на лице з боків і ззаду. В прохолодний і холодний час необхідні вовняні шапочки, їх одягають як під час переходів, так і для ночівлі у наметі. Так добре підходять будівельні підшоломники, хоча вони менш естетичні.

У багатоденному поході завжди необхідно мати дві пари взуття. Найбільш зручні туристські черевики з рифленою підошвою типу "вібрам".

І з високими хол явами, що добре фіксують голено-ступневий суглоб. Такі черевики добре тримають на камінні, простих скелях, снігу, мокрій стежині. Черевики повинні бути досить простими, щоб у них можна було вкласти додаткову стільцю і надіти на ногу товсту шкарпетку (це створить більш комфортні умови для ноги), але не дуже великі, щоб нога не теліпалась у черевикові. Зашнуровані черевики повинні щільно охоплювати голено-ступневий суглоб. Як змінне взуття зручним є кросівки. Використовувати кеди у мандрівці не рекомендується, тому що їх тонка підошва не забезпечує тепло, в них відчуваються каміння та нерівності стежини, ступня швидко втомлюється від ударів об стежку.

Для ночівлі у наметі влітку можна обмежитись ковдрою, в інший час необхідний спальний мішок. Розрізняють спальні мішки "кокони" (у вигляді мішку з короткою застібкою) і ковдри з довгою застібкою-блискавкою по периметру. Як утеплювач використовується вата, пух, різні синтетичні утеплювачі типу синтепону. Ватні спальні мішки мають велику вагу, довго сохнуть від промокання. Пухові - найбільш теплі, легкі, але також довго висихають. Найкраще використовувати синтепонові -- досить теплі, легкі, досить швидко сохнуть. А зовнішнє покриття не пропускає воду, що дозволяє спати навіть під відкритим небом. Крім переліченого, у похід беруть миску, кружку(з нержавіючої сталі, або з алюмінієвих сплавів), ложку, складний ніж, туалетне приладдя, флягу (0,5 - 1,5 л).



Розділ ІІ. Основні вимоги до групового туристського спорядження

2.1 Основні вимоги до наметів

Останнім часом у продажі з'явилася велика кількість різноманітних наметів. Головними характеристикам, яким повинні відповідати намети, є:

ь невелика вага;

ь вітрозахисні властивості;

ь вологозахисні властивості;

ь невеликий об'єм у складеному стані;

ь комплектність (наявність стійок, кілочків, мотузок, тентів тощо);

ь оптимальна довжина (2 метри) і висота (1,4-1,5 метри);

ь міцність матеріалу та окремих елементів намету (стійок, кілочків, мотузок, петель, застібок тощо).

Традиційний брезентовий двоскатний намет має певні переваги та недоліки. Серед переваг: надійність та міцність тканини, високі вітрозахисні властивості. Недоліками є: велика вага, незначні вологозахисні властивості, великий об'єм.

Намети зроблені з сучасних матеріалів мають переваги перед брезентовими за рахунок невеликої ваги, невеликого об'єму, задовільних водозахисних властивостей. Негативним є те, що їх вартість перевищує брезентові у 2-4 рази.

За формами сучасні намети поділяються на такі: двоскатний будиночок, напівбочка, напів сфера(Додаток 1).

Для пішохідних походів першої категорії складності форма намету не має суттєвого значення. Хоча при рівних відповідних характеристиках напівсфери є більш комфортними.

Незалежно від конструкції та матеріалу, з якого виготовлено намет, доцільно заздалегідь передбачити поліетиленові плівки під дно намету, та, при певних недоліках, і на дах намету. Кількість наметів підбирають таким чином, щоб на кожну дорослу людину доводилося 45-50 сантиметрів ширини дна намету, а на підлітків 10-13 років - 35-40. Якщо намети не укомплектовані стійками та кілочками, то бажано до походу їх самостійно виготовити, а не сподіватися на те, що щось подібне знайдеться у лісі.

Вимоги до вибору намету

При виборі гарного туристичного намету варто звернути увагу на матеріали, які використовувалися у виробництві наметів. Для виготовлення зовнішнього тенту і підлоги, виробники використовують тканини на основі поліамідних або поліефірних волокон. Поліамідні волокна відрізняються високою надійністю, легкістю, стійкістю до пошкоджень. Поліефірні тканини володіють всіма перевагами поліамідних волокон і позбавлені їхніх недоліків. Тому тент краще вибрати на основі поліефірних волокон, які не розтягуються при промоканні і мають стійкість до ультрафіолету. Для того щоб намет не промокав при будь-яких опадах - тент намету повинен бути виготовлений з показником 3000 і більше, дно намету 5000 і більше міліметрів водяного стовпа і обов'язково із заклеєними швами. Внутрішній намет повинен бути досить міцним і мати хороші показники дихання. Вхід в намет(їх може бути як один так і декілька) обов'язково повинен бути про дубльований протимоскітною сіткою з легкого сітчастого нейлону.

Основні вимоги до каркасу намету - легкість, надійність і вітростійкість. Найкраще цим вимогам відповідають дуги зі сплаву алюмінію. Також можуть використовуватися різні типи скловолокна - це легкий і надійний матеріал, але погано пристосований до морозу й ультрафіолету.

Наявність тамбура - одного чи двох, підвищить зручність намету. Там можна зберігати речі, спорядження, взуття. Обов'язковим для комфортного намету є наявність, грамотно продуманої, вентиляції, яка створить оптимальний мікроклімат і попередить утворення конденсату.

Для наметів, які будуть використовуватися в екстремальних умовах бажаним є наявність снігозахисної та вітрозахисної спідниці - це смужка тканини яка прилягає до землі, завдяки якій можна краще зміцнити намет і збільшити теплоізоляцію. Замки повинні бути надійними і легко відкриватися.

2.2 Основні вимоги до вибору кухонного та кострового туристського спорядження

А) Кухонне приладдя

У залежності від особливостей приготування їжі (на стаціонарній плиті, на портативній газових чи бензиновій плиті або примусі, таганку, на вогнищі) добирають посуд, який повинен мати відповідну місткість, бути транспортабельним, легким і зручним у користуванні.

Місткість посуду визначається з розрахунку 1 л рідини на кожного. При цьому найкраще використовувати алюмінієві або виготовлені з тонкої нержавіючої сталі казанки, каструлі з кришкою. Їх треба мати неменше трьох (для перших, других страв і напоїв). Оптимальні розмір і форма посуду повинні дозволяти поставити його один у другий. Для приготування їжі на вогнищі підходять каструлі з металічними дужками, щоб можна було їх підвісити. Для приготування їжі може бути використаний також посуд типу скороварки. Ще одна обов'язкова умова: посуд повинен легко піддаватись чищенню і миттю.

Для запобігання пошкодженню посуду при його транспортуванні слід подбати про брезентові чохли для нього.

До кухонного спорядження відносять:

1. Казанок або відро. Матеріал - сплав алюмінію або нержавіюча сталь. Для групи з 4-6 осіб достатньо буде ємності 5-6 літрів, якщо група понад 6 чоловік - необхідно брати казанок або відро місткістю не менше 8 літрів.

2. Каструлі. Потрібно брати не менше двох. Ємність розраховуємо, щоб на кожну людину виходило приблизно по 1 літру. Тобто якщо група з 8 чоловік, то беремо 2 каструлі по 4 літри. Для груп більше 12 осіб краще взяти три каструлі, щоб можна було одночасно готувати різні страви.

3. Консервний ніж. Так як значну частину раціону складатимуть консерви, ця річ буде просто необхідна.

4. Засіб для миття посуду і мочалки. Пляшечки в 500 мл вистачить для найбільш довгого походу. Мочалок потрібно не менше 10 штук. Обов'язково повинні бути 1-2 металеві мочалки, щоб віддирати пригорілу їжу від посуду.

5. Щільні рукавиці. Вони потрібні, щоб знімати гарячий посуд з вогню. Краще взяти дві пари.

6. Сковорідка. Смажити в поході, швидше за все, доведеться не часто, але краще взяти ще й сковорідку. Досить буде однією глибокої, діаметром не менше 25 см.

Це основні кухонне приладдя для походу. До кухонного обладнання також відносяться: черпак, поліетиленову скатертину, невелику обробну дошку, консервний ніж, туристичну сокиру (в чохлі), невелику алюмінієву сковорідку (якщо в цьому є необхідність).

Б)Туристське кострове спорядження.

Традиційним, у похідних умовах, є приготування їжі на вогнищі. Для його розпалювання використовують сухі гілки живих дерев і сухі стовбури дерев, повалених вітром чи розщеплених блискавкою, а також сухостій. У лісовій і лісостеповій зонах у лісі і в річкових заплавах завжди можна назбирати достатню кількість сухих гілок для забезпечення потреб туристської групи.

Для розпалювання багаття використовують також сухі чагарники, гілки і дерева, винесені на берег під час повені.

Кожний учасник туристського походу повинен мати з собою індивідуальний недоторканний запас сірників або запальничку чи кресало з кременем. Сірники мають бути загорнуті у водонепроникну обгортку - поліетиленовий пакетик або пластмасовий балончик з-під фотоплівки.

Також, бажано мати у поході сухий спирт - відмінно допоможе розпалити багаття навіть з вологих гілок. Багато місця не займе, а користь від нього може бути дуже істотна.

Місце для багаття треба попередньо підготувати. З цією метою підрізають верхній шар дернини і загортають її в навітряний бік таким чином, щоб вона захищала вогнище від вітру.

Висота вогнища має не перевищувати 25-30 см, а площа повинна дозволяти полум'ю охоплювати казанок, не підносячись над ним на велику висоту. Перекладина для підвішування посудини повинна мати таку довжину, щоб між краєм багаття і стойкою залишалося (приблизно 0,5 м), куди б можна було відсунути казанок з уже готовою їжею, щоб вона не підгорала, але залишалася теплою.

Вирушаючи в дорогу, багаття необхідно залити водою, дернину розгорнути, накривши нею погашене вогнище. Це забезпечує швидке відновлення, трав'яного покриву, після чого на місці стоянки не залишається випалених латок.

Обираючи місце для багаття, необхідно враховувати особливості добової циркуляції повітря: (в гірській місцевості у вечірні годині вітер віє з гір у долину, а вранці - навпаки; бризова циркуляція повітря біля водойм обумовлює добову зміну напрямку вітру, при якій удень повітряні потоки спрямовуються від водойми на сушу, а вночі - з суші до водойми.

Необхідно також знати горючі властивості тих чи інших порід дерева. Так, ялина і модрина дають значний жар і багато іскор, а жаринки від вогнища “відлітають” іноді на відстань кількох метрів. Гілки хвойних дерев із глицею, а також луб дають снопи іскор і багато диму. Кедр і сосна горять рівним, яскравим полум'ям без іскор, але залишають стінки казанка густо, закопченими. Березові дрова дають величезний жар, але від них багато іскор. Вільшані і шелюгові дрова горять рівно, без диму і кіптяви. Підтримувати багаття і доглядати за ним доручається спеціально призначеному черговому - костровому.

На нічний час дуже хороший ефект дає вогнище , складене у формі «надьї». І прикрите з навітряної сторони брезентовою плахтою. Вогнище,складене у «надью» тліє, не даючи високого полум'я, але повільно виділяє достатню кількість тепла, і при малій витраті дров підтримує горіня

Розрізняють типи вогнищ у залежності від потреб їх призначення: для зігрівання і сушіння одягу; для приготування їжі; для ночівлі в зимових умовах; сигнальні вогнища і т. ін.

Приготуванні їжі на вогнищі вимагає дотримування відповідних правил безпеки. Так, відро чи казанок, що висить над полум'ям, можна пересувати і знімати тільки у брезентових рукавицях. Забороняється чергування біля багаття без одягу, здатного захистити тіло від опіків (оптимальним варіантом є брезентовий штормовий костюм). Не можна ставити, посуд з гарячими стравами на землю поруч з людьми, особливо в темну пору доби: це може стати причиною нещасного випадку з серйозними наслідками. Посуд із готовою їжею має висіти на стійці поруч з вогнищем або стояти біля нього на добре освітленому місці.

2.3 Основні вимоги до допоміжного спорядження

Допоміжне спорядження це: ремонтні набори, кишенькові ліхтарики, фото і відеокамери, аптечки, приладдя для проведення спостережень і вимірів.

Ремонтний набір залежить від виду походу. Ремнабір пішохідного туриста складається з інструментів та матеріалів для ремонту взуття, одягу, наметів (комплект голок, синтетичні нитки, шматки тканини і шкіри, англійські булавки, гудзики, шнурки і дроти, клеї БФ і "SUPER Glue", шило, ножиці, мініатюрні плоскогубці, віск). Усе це бажано скласти у скриньку і тримати у зовнішній кишені наплічника.

У групі достатньо мати дві-три сокири, особливо зручні мисливські з металевою ручкою, яка обтягнута резиною.

Ліхтарики повинні бути в кожному наметі, фотоапаратів - мінімум два, компасів - не менше двох.

До спеціального спорядження відносять різноманітні засоби забезпечення безпеки: мотузки, карабіни, альпенштоки, льодоруби, скельні та льодові молотки, кішки, крюки, затискачі, рукавиці для роботи з мотузкою, захисні окуляри, каски тощо.

Аптечка. Перш за все, в ній повинні знаходитися засоби для надання екстреної допомоги, а саме:

· Перев'язувальні матеріали

· Пластир звичайний і бактерицидний

· Йод або зеленка

· Перекис водню

· Еластичний бинт

· Жарознижуючі

· Антибіотики

· Засоби проти діареї і печії

· Серцеві засоби

· Болезаспокійливі

· Антиалергенні препарати

· Пантенол в спреї

Що стосується пантенола, то це, практично, універсальний засіб, яке має бактерицидну дію і чудово загоює рани, опіки, обмороження, потертості, синяки і тріщини на шкірі. Крім того, якщо ви плануєте похід в гори або райони з так званим «активним сонцем», не забудьте про захисний крем і гігієнічну губну помаду. Адже в таких районах отримати сонячний опік можна за 15-20 хвилин.

Крім того, в обов'язковому порядку повідомте інструкторові про наявні у вас хронічних захворюваннях. У такому випадку він прийме заходи, щоб зберегти ваше здоров'я і завжди зможе надати вам необхідну екстрену допомогу. Мета групової аптечки-надати швидку допомогу.[22, 75]



Розділ ІІІ. Основні вимоги до особистого туристського спорядження

3.1 Основні вимоги до особистого бівачного спорядження

Кожен, хто хоча б один раз збирався в багатоденний туристичний похід зіштовхнувся з дилемою: треба взяти з собою усе необхідне, намагаючись водночас не переобтяжити наплічник. Але перш ніж задуматись над тим, що з собою забрати, треба уважно поставитись до вибору наплічника.

Рюкзак або наплічник(Додаток 2) - це перший і найважливіший пункт у списку спорядження. Від його величини й анатомічності буде значно залежати власна "вантажопідйомність" і самопочуття.

Сучасні магазини пропонують великий вибір наплічників. Не варто звертати увагу на ціну і колір, спочатку треба вибирати за об'ємом. Якщо планується довготривалий похід, чоловікам найкраще брати 100-літровий, для жінок оптимальним буде 60-літровий наплічник.

Укладання наплічника(Додаток 3). Треба так укласти речі, щоб їх легко було в будь-який момент знайти, але водночас, щоб він не тягнув назад, а впритул притискався до спини; дно повинно опиратись на куприк.

Перед укладанням порожній наплічник кладуть спинкою на підлогу або землю входом до себе і спочатку по всій його довжині укладають білизну, можливо, спальник, інші м'які речі, розправляючи складки. Потім, ближче до дна, розміщують більш важкі, речі. По боках наплічника ставлять колонкою, одну на одну, консервні банки. Щоб дріб'язок не бовтався в наплічнику, між речами кладуть м'які предмети, що залишилися (шкарпетки, хустинки). Хліб загортають у папір та кладуть зверху, щоб не ламався та не кришився.

У наплічниках на спинці є кишені, широкі та вузькі. В найбільшій розміщують книги, блокноти, миску, рушник, в бокових вузьких - мильницю, зубну щітку, ложку, ніж, горнятко (якщо воно не влізає, його прив'язують до ремінця кишені). Опальник можна також звернути скаткою та разом з плащем або курткою зафіксувати клапаном наплічника, приторочити ремінцями кишень, до лямок приторочують і казанки, і намети.

Система підвіски - це проміжна ланка, яка з'єднує корпус з силовими лямками і відповідає за зручність процесу транспортування. Підвіска повинна мати певну кількість стяжок (на пряжках або липучках), котрі дозволяють регулювати положення наплічника на спині: днище завантаженого наплічника не повинно спиратись на сідниці. Каркасом підвіски повинні служити дюралеві пластини. Краї пластин повинні бути фабрично згладжені: злегка обшліфовані напильником пластини з часом перерізають систему підвіски. Верхній клапан краще мати такий, щоб можна було цілком відчепити його від корпусу. В ньому повинно бути 2-3 кишені. Під клапаном повинен бути тубус, який служить для збільшення корисного об'єму рюкзака. Для цього ж служать і бокові стяжки, крім того, з їх допомогою можна кріпити зовні до наплічника габаритні речі (намети, килимки, спальні мішки). Лямки не повинні бути ні надто м'якими, ні надто жорсткими. Перші під навантаженням перетискають плечі, другі - швидко натирають.Пояс може узяти на себе до 40% ваги рюкзака, тому варто уважно придивитись до його конфігурації під час примірювання.Поверхня підвіски, лямок і пояса повинна бути виконана з цупкого сіткового матеріалу, головна функція якого вентиляційна.

Форма пряжок, кількість кишень, нижній отвір - всі ці дрібнички не відіграють значної ролі, але здатні значно полегшити життя туриста.[15, 107]

Спальний мішок(додаток 4-А) можна дібрати для різних температур, із різним наповнювачем (натуральний або штучний пух, синтепон тощо) і відповідно до власних уподобань (типу ковдри або кокона), Сучасні спальники, як і намети, значно легші своїх попередників, а в складеному вигляді займають дуже мало місця.

Карімат(Додаток 4-Б) або килимок теж є одним із найважливіших елементів похідного спорядження. Нові технології дозволили створити килимки, що абсолютно ізолюють тіло від землі. Додатково з цього ж матеріалу варто зробити собі (в продажу їх не буває) так звану "сідачку".[19, 201].

3.2 Основні вимоги до вибору одягу та взуття для походу

Сам по собі комплект похідного одягу і взуття в принципі стандартний для будь-якої поїздки, пов'язаної з тимчасовим зміною місця проживання. Він включає нижню білизну, шкарпетки, сорочку, светр (при необхідності), верхній одяг, основне і змінне взуття, головний убір. Питання вибору нижньої білизни, сорочок, шкарпеток потрібно розглядати з позиції відповідних, важливих для активного туриста якостей даних предметів туалету у відповідності із принципом «відповідність одягу і взуття (за якістю) до їх специфічного туристського призначення».

Предмети туристського одягу,за призначенням,поділяють на категорії. Класифікація одягу та взуття за призначенням - річ досить неоднозначна. Наприклад, серед спортивного взуття виправдано виділяти спеціальне взуття для бігу, для гри в баскетбол, футбол, лижні черевики і т.д. Туристський одяг і взуття призначене для подолання маршруту з усіма його особливостями характеру поверхні, погодними та кліматичними умовами і т.д. При цьому в туризмі прийнято підрозділяти одяг і взуття на дві «широкі» категорії: «ходова» і бівуачна.

Предмети першої категорії - це одяг і взуття, призначені для тривалого руху туриста по маршруту (з усіма його особливостями). Відповідно вони повинні володіти, з одного боку спеціальними якостями, які полегшують рух, з іншого боку - захисними якостями, які протистоять несприятливим факторам зовнішнього середовища.

Бівуачний одяг і взуття призначене для використання в польовому таборі (сюди ж відноситься і «нічний, спальний» одяг). Відповідно він повинен, головним чином, забезпечувати комфортний стан туриста в умовах бівуаку. Зрозуміло, що розподіл на ходовий і бівуачний одяг і взуття досить умовний.

Серед двох зазначених «широких» категорій одягу та взуття виділяють і «вузькоспеціальні» групи предметів екіпіровки. Так, серед ходового та бівуачного одягу виділяють «штормовий» верхній одяг, «утепляючий» одяг, спеціальну білизну і т.д. Серед туристського взуття можна виділити: взуття для прогулянок у гірських районах (трекінгове), взуття для спортивного гірського туризму й альпінізму (гірські черевики) і т.д.

Основна відмінність «ходового» туристського взуття від взуття повсякденного застосування - більший запас міцності. Таке взуття розраховане на використання в умовах, де немає магазинів і ремонтних майстерень, але є лісове бездоріжжя, кам'янисті стежки, сніжна цілина і маса інших «принад» маршруту. Взуття - «фундамент», на якому «стоїть» турист. Саме воно визначатиме швидкість, комфорт, безпеку пересування. Тому до вибору взуття слід поставитися гранично відповідально. Похідне взуття повинно бути зручним, міцним, до певної межі водонепроникним і вентильованим (повинно дозволяти нозі «дихати»). Крім того, якщо мова йде про походи взимку і міжсезоння, про походи в горах - взуття повинно бути теплим, надійно фіксувати голіностоп і мати хороше зчеплення з різною поверхнею.

У піших оздоровчих походах і спортивних походах початкових категорій складності по рівнинних районах вимоги до взуття значно нижчі, ніж у випадку гірських походів. Взуття, призначене для руху по маршруту в теплу пору року, перш за все, повинне бути зручним, не натирати ноги і досить міцним, щоб витримати без проблем весь термін походу. Таке взуття має бути міцним, кросівки на товстій підошві або легкі туристські черевики (так звані трекінгові черевики

Трекінгові черевики (Додаток 5) призначені для руху як по лісових дорогах та стежках, так і по бездоріжжю. При цьому вони з успіхом можуть бути використані і для руху по гірських стежках, моренах. Підошви трекінгових черевиків мають спеціальні вставки (металеві, карбонові або пластикові), що збільшують їх жорсткість. Бруд і дрібні камені, які зазвичай налипають під час ходьби, з підошви крекінгових черевиків будуть випадати самі собою. Трекінгові полегшені черевики зручні як кросівки, але захищають підошву ноги від гострих нерівностей поверхні (каменів, сучків повалених дерев), від ударів, підвертань ноги в гомілковостопному суглобі, пилу і бруду. Добрі черевики повинні: щільно і м'яко охоплювати голіностоп і стопу; ідеально сидіти на нозі (на це треба звертати особливу увагу при купівлі); бути міцно зшитими і склеєними.

Будь-який черевик зазначеної категорії складається з трьох шарів. Яке взуття (за якістю та найменуваннями) доцільно використовувати в лижних рекреаційних та спортивних походах по рівнинній місцевості?

Для лижних рекреаційних походів і спортивних походів початкових категорій складності по рівнинній місцевості кросівки природно не підходять. У даному випадку для взуття важливі такі якості: зручність, вологостійкість, хороша теплоізоляція, можливість використання з універсальним типом лижних кріплень. Зокрема в лижному поході цілком можуть бути використані високі шкіряні армійські черевики (вітчизняні та іноземні) на рифленій підошві. Звичайно, придатні для таких походів і трекінгові черевики.

Як «ходовий» вибирають комплект вільного, що не сковує рух одягу, який в той же час відповідає іншим необхідним вимогам. Для літніх походів використовують футболки та сорочки з бавовняних, натуральних тканин, які не перешкоджають диханню і швидко відводять вологу від тіла. Штани підбираються з щільних, не мазких натуральних або синтетичних (сумішевих) тканин. Самі по собі штани, футболка, сорочка, природно не володіють вітрозахисними і вологозахисними властивостями. На випадок поганих погодних умов в даному випадку в гардеробі туриста повинні бути легка вітрозахисна куртка і плащ, в якому турист може крокувати.

У зимових похідних умовах вимоги до ходового одягу, і відповідно сам гардероб, інший. До вибору одягу в лижний похід слід ставитися дуже відповідально. Почнемо з вибору верхнього «ходового» одягу, так званого «штормового» костюма. Він повинен відповідати зимовим умовам походу і володіти відповідними якостями: міцністю; підвищеними вітрозахисними і вологозахисними властивостями; здатністю «дихати» (відпускати випаровування від тіла). В даний час популярністю у гірських туристів та туристів-лижників користується верхні ходові костюми з так званих мембранних синтетичних тканин нового покоління. Звичайно, штормовий лижний костюм повинен бути зручним в експлуатації: не сковувати рух, мати захисний капюшон з козирком, місткі зовнішні і внутрішні кишені. Зазначеним вимогам добре відповідає штормовий костюм, що включає куртку з капюшоном в комбінації з брюками або спеціальні комбінезони. Крім верхнього штормового костюма не забудьте про головні убори, рукавички. Якщо в літній період для туриста в якості головного убору служать панама, легка капелюх з полями або сонцезахисна кепка, то взимку неминуче знадобитися тепла спортивна шапка (вовняна або з штучних теплих тканин).

У комплекті ходового одягу лижника, крім штормового мембранного костюма, бажано використовувати термобілизну і теплий одяг з вовни або сучасних синтетичних тканин. Термобілизна - м'яка, легка, одяг, що облягає фігуру. Поєднує в собі дві якості - утримувати тепло і миттєво видаляє від тіла вологу, захищаючи його від переохолодження. Створює відчуття комфорту за будь-яких видах фізичної активності. Зазвичай вона виготовлена з сумішевих тканин (поєднання натуральних і штучних волокон), що швидко випаровують вологу від тіла або з тонких синтетичних тканин.

Утеплюючий костюм (або тільки теплу кофту, светр) бажано мати так само з тканин, що легко відводять вологу від тіла (дихаючих, швидко сохнучих).

Після закінчення денного переходу неодмінно внести ті чи інші зміни у гардероб. Наприклад, виникне необхідність змінити вологий від поту або дощу ходовий одяг на сухий бівуачний або замінити (доповнити) легкий ходовий одяг - більш теплим, що відповідає температурним умовам біваку. Вибір бівуачного одягу природно продиктований сезоном здійснення походу. Підібрати його слід таким чином, щоб відчувати себе комфортно: не замерзнути, не перегрітися, не промокнути. Зрозуміло, що температура (сила вітру) змінюється протягом доби, не кажучи вже про різні дні походу. Поділ на бівуачний і ходовий одяг і взуття досить умовно і зовсім не означає того, що не можна використовувати ходовий одяг на біваку або бівуачний під час руху по маршруті.

3.3 Інше туристичне особисте спорядження

Особиста аптечка

У особистій аптечці повинні міститись ліки від своїх «улюблених» хвороб (наприклад, гастрит, алергія). Засіб від болю в горлі, жарознижувальні засоби, які допомагають вам, а також:пластир бактерицидний- 10-20 шт., стерильний бинт- 1 шт.;бинт еластичний- 2 шт.;йод або зеленка- 1 шт.

У аптечці має бути стерильний і еластичний бинт, вата, перекис водню, анальгін, а також особисті ліки (власні захворювання). Сюди ж додати препарат від комах типу "OFFІ".

Інше особисте спорядження. В поході потрібно мати компас і топографічні карти, ніж, ліхтарик, сірники, з обов'язковим запасом у герметичній упаковці. Занесіть до списку необхідних речей документи, гроші, годинник і фотоапарат.

Для багатоденних походів треба взяти тарілку, горнятко і ложку, а також газову кухоньку і казанок. Не можна забути і повсякденні речі: мило, зубну пасту і щітку, та інші засоби гігієни.

Якщо наплічник вийшов дуже важким, перед від'їздом треба ретельно передивитись його вміст та не брати предмети, без яких можна обійтись.

Юнак, який хоче взяти участь у туристичному поході, повинен бути фізично підготовленим, здоровим і мати на це дозвіл лікаря. Попередньо потрібно здійснити такі профілактичні заходи: вилікувати хворі зуби, пройти огляд у отоларинголога, позбутися мозолів на ногах, зробити профілактичні щеплення та ін.

У туристичному поході слід дотримуватися правил особистої гігієни (дбати про чистоту обличчя, тіла, рук, ніг, зубів, одягу, взуття) та режиму дня (графіка руху на маршруті, харчування, відпочинку). Харчування має компенсувати затрати енергії: в раціоні повинні бути вуглеводи, жири, білки, вітаміни, мінеральні солі, питна вода.



Висновок

Найбільш суттєвими вимогами до похідного спорядження є, перш за все, наступне: спорядження повинне бути легким, міцним, надійним, зручним у використанні. Крім того, дуже важливо, щоб спорядження з одного боку, максимально відповідало своєму призначенню, а з іншого боку, було по можливості універсальним. Універсальне спорядження економить загальну масу спорядження групи.

У період підготовки до походу слід підібрати особисте та групове спорядження з урахуванням перерахованих вище факторів і вимог щодо якості. Отже, основний принцип вибору похідного спорядження: відповідність спорядження (за якістю) до його специфічного туристського призначення.

Потрібне - туристське спорядження. Підбирається воно відповідно до виду походу, технічних складностей маршруту, природнокліматичних умов району подорожі і тривалості походу.

У пішохідному поході по рівнинній місцевості необхідний лише мінімум спеціального спорядження, яке може знадобитися при організації переправи. Але якщо той же похід здійснюється в горах, то навіть при невисокій складності маршруту спорядження знадобиться більше, ніж у поході по рівнинній місцевості. Для водного походу потрібні плавзасоби, для велосипедного - велосипеди, для лижного - лижі.

Туристське спорядження поділяється на індивідуальне та групове. До індивідуального спорядження відноситься: рюкзак, спортивний костюм, кеди (кросівки), спальний мішок, миска, кружка, ложка, туалетні приналежності (рушник, мило, зубна щітка та зубна паста, носовички тощо), панамка, декілька пар запасних носків, кофта, записна книжка, ручка.

Перш за все про одяг. Підбір одягу та взуття для походів - це завжди відповідальне завдання. Для подорожей необхідно брати зручний, легкий, вільний, практичний одяг, в якому буде легко пересуватися по заданому маршруту. Необхідно мати змінну пару білизни та декілька майок або блузок (сорочок). В прохолодну погоду слід одягнути теплий одяг та штормівку, яка збереже подорожуючого від намокання.

Взуття. Для подорожування можна використати в залежності від пори року різне взуття, яке вже було в користування. Нове взуття категорично не рекомендується брати в похід, так як натертості та болі від нього зіпсують усе враження від походу. Для походів в теплу пору року краще використати кросівки чи кеди. Для гірських походів потрібні туристське взуття - вібрами.

Спальний мішок краще всього використовувати із застібкою „блискавка”. У спальний мішок потрібно вкладку - „похідне простирало”, яке легко миється і забезпечує повноцінний відпочинок.

Рюкзак. У піших походах єдиним засобом транспортування вантажу служить рюкзак. Що несуть туристи в своїх рюкзаках? По-перше - одяг і змінне взуття. По-друге, особисте спорядження ( у тому числі спальний мішок, килимок, особистий посуд. По-третє, певну частину спільного (групового) вантажу. Це продукти харчування й бівачне спорядження - намети, пристосування для багаття та інвентар (сокира, пилка, маленька бівачна лопатка), посуд для приготування їжі.

Необхідно, щоб рюкзак був із міцної густої тканини. Бажано щоб він мав вшите дно прямокутної чи овальної форми. Слід також звернути увагу на надійність заплічних ременів, які повинні бути широкими. Добре, якщо рюкзак має ємні кишені і при цьому у нього невелика вага. Для рюкзака слід мати непроникаючу вкладку, яка охороняє від промокання вмісту рюкзака у випадку дощу або необхідності поставити рюкзак на мокру землю.

Групове спорядження. До групового спорядження відноситься: намети туристські, тенти для наметів, каністри для питної води, котли туристські, відра металеві, сокира, ліхтарик, страхувальне спорядження - мотузки, карабіни, гачки, індивідуальні обв'язки, каски тощо.

Обов'язковою в поході є медична аптечка.

Для багатоденних походів в аптечці повинні бути : бинти широкі та вузькі, еластичні, лейкопластирі, вата, йод, зеленка, фталазол, борна кислота, марганцевокислий калій, нашатирний спирт, термометр, валер'янові каплі , вугільні таблетки, мазь Вишневського, зубні каплі, анальгін, аспірин, таблетки від кашлю, липучий пластир (широкий і вузький), джгут гумовий.

Передусім - намет. На сучасному етапі з'явилися туристські намети з легких капронових тканин (каркасні та без каркасні). Розроблено варіант двошарових наметів. Другий, внутрішній шар намету відіграє важливу роль не тільки з погляду його утеплення, але й як захист від вологи. Ці намети легкі, практичні і зручні для перенесення їх в поході (займають мало місця при мінімальній вазі). При встановленні такого намету не має потреби вирізувати з живих кущів альпенштоки, так як вони продаються у комплекті з наметом - алюмінієві - розкладні і легкі, зручні при користуванні.

Казанки, відра, триноги, перекладини з набором гачків - це все предмети похідної кухні, яка є однією з основних складових правильної організації походу. В приготуванні їжі на кострі є більше романтики аніж на примусах чи іншим способом. Отож правильно добрати кострові приналежності та посуду для приготування їжі є теж своєрідним мистецтвом і потребує певного досвіду. Ємність казанків та відер повинна бути такою, щоб на одного подорожуючого можна було приготувати 0,7 л їжі.

Ліхтарик є обов'язковим компонентом в поході, адже під час мандрівки можуть статися різні не передбачувані ситуації (особливо вночі), які потребують безпечного освітлення. Використання свічок, сірників у якості світильників може призвести до виникнення пожежі.