Історія Олімпійських ігор

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київ 2013

Міністерство освіти і науки України

на тему: “Історія Олімпійських ігор”

Зміст

Вступ

1. Олімпія -- центр Олімпійського світу

2. Олімпійські змагання

3. Споруди стародавньої Олімпії

4. Відродження Олімпійських ігор

5. Олімпіади

Висновок

Список літератури

Вступ

олімпійські ігри олімпіада змагання

Більш як 27 з половиною сторіч тому назад в Давній Греції існував звичай: у всі кінці країни направлялися гінці, одягнені в білі, святкові вбрання. Вони сповіщали жителів про настання миру і запрошували їх на торжества в місто Олімпію. Саме тут і відзначалося олімпійське свято протягом «священного місяця». Він починався з першого повного місяця, після літнього сонцестояння. Через кожні 1417 днів свято повинне було повторюватися. Період між «священними місяцями» називався «олімпіадою» або грецьким «олімпійським» роком. Протягом «священного місяця» на всій Елладі проголошувався «священний мир». Його умови передбачали негайне призупинення яких би то ні було військових дій. Вчорашнім ворогам дозволялися лише змагання, де їхні учасники могли продемонструвати свою силу, спритність,швидкість або інші фізичні якості і спроможності.

До участі в таких поєдинках (іграх) припускалися усі вільні грецькі громадяни за умови, що протягом 10-12місяців до початку змагань вони будуть напружено готуватися до них і потім здадуть суворі іспити авторитетній комісії еладоніків. Ті атлети, що витримали іспити, проходили місячне підготування по спеціальній програмі, і лише тоді їм дозволялася участь у змаганнях.

У 394 році нашої ери олімпійські ігри, як поганське свято, заборонив, підбурюваний духівництвом, римськийімператор Феодосій I.

І лише в канун нового тисячоліття зусиллями відомого французького педагога і суспільного діяча П'єра де Кубертена олімпійські ігри удалося відродити

1. Олімпія -- центр Олімпійського світу

Однією з найвизначніших культурних подій давньої Греції були Олімпійські ігри, форум згоди між усіма грецькими державами, арени чесного змагання найкращих з-поміж спортсменів і митців, вчених і державних діячів, поетів і філософів. Біля підніжжя гори Кронос, у долині древньої річки Алфею видніють залишки стін священного олімпійського осередку. Олімпія - це тепер містечко з двотисячним населенням.

Спробуємо уявити долину Алфею у червні, коли у ній раз на чотири роки збиралися десятки тисяч гостей з усієї Греції. Цвіт молоді суперничав у боротьбі, кулачному бою, в стрибках та швидкості бігу. А після перегонів та змагань сходились до розмови. Влаштовували славний бенкет. Участь в Олімпіаді була привілеєм кожного вільного грека. Переможця нагороджували вінком з оливкового листя. Для греків це була найвища честь. Звання переможця мало загальногрецьке значення, його ім'ям називали чотирирічний період календаря.

2. Олімпійські змагання

Перші Олімпійські ігри тривали один день, пізніше - п'ять. Глядачами могли бути тільки чоловіки. Жінок не допускали через їхнє бесправне становище в рабовласницькому суспільстві. Крім того, чоловіки змагалися зовсім голі. Дивитись на ігри дозволялося чужинцям, іноді - навіть і рабам. Керував змаганнями оргкомітет із числа відомих громадян. Під його наглядом за 30 днів до початку Ігор проводилися тренування учасників. Комітет проводив суддівство, оголошував переможців, пильнував за виконанням правил і збереженням священного миру.[1]

До XIV Олімпіади учасники змагалися тільки з бігу на стадію (192,27 метра). Доріжка була посипана чвертьметровим шаром піску, учасники бігли групою й босоніж. На XIV Олімпіаді ввели біг на дві стадії, наступної - вже на 12. Згодом і цю дистанцію подвоїли, довівши до 4,6км. Біг був основною дисципліною підготовки воїнів, через що і став головним на Іграх. У результатах до уваги бралася передусім швидкість. Але греки цінували і спритність, і силу м'язів рук, і вправність борця. Тому на XVIII Олімпіаді ввели "п'ятиборство" - комбіновані змагання з бігу, стрибків у довжину, метання диска, метання списа і боротьби. З розвитком олімпійського руху програма Ігор змінювалася. Так, на XXIII Олімпіаді "впровадили бій навкулачки, на ХХУ - перегони колісниць, запряжених четвіркою. Далі з'явилися "бойовий біг" зі щитом, мечем і в шоломі, ще п'ять видів змагань для колісниць. З XXXIII Олімпіади складовою частиною програми став панкратій - вільна боротьба, поєднана з кулачним боєм, під час якої дозволялись усі прийоми й удари, що тільки можливі в боротьбі між неозброєними в межах змагання.

Перед початком Ігор учасники складали присягу, запевняючи, що дотримуватимуть правил і змагатимуться чесно і що вони нічим не заплямували себе в житті. Останню вимогу в наш час не відновлено. Греки ж надавали їй виняткового значення. Заради Олімпіади греки відкладали війни, а в наші часи було й навпаки.

3. Споруди стародавньої Олімпії

Але де ж і якими були спортивні й громадські споруди стародавньої Олімпії? Колишній вигляд, розміри і пропорції окремих елементів можемо уявити лише з античних описів, з теперішніх залишків і передусім - за допомогою експонатів Олімпійського музею, де зібрано значну кількість елементів оздоби. Внаслідок розкопок відтворено план стародавньої Олімпії, відкрито фундаменти і визначено призначення її будівель. Найголовнішими і найвеличнішими будівлями священного олімпійського осередку були храми Зевса і Гери, останній - найдавніший з відомих у Греції. Йому майже 2600 років. Храм Зевса побудований в 468-456 роках до н.е. В його центральній частині стояла статуя Зевса олімпійського, роботи славнозвісного Фідія - одно з семи чудес світу, єдине з них, виконане однією людиною. На кожному камені з олімпійських руїн позначалися думка й уява, міркування і відчуття її геніальних творців, що втілили грецький ідеал краси і гармонії в художні форми. Під аркою, розташованою в північно-східній частині священного осередку, виходимо за його межі. Нам відкривається зарослий травою величезний прямокутник 215 на 31 метр, що притулився до підніжжя Кроноса. Це славнозвісний олімпійський стадіон. Складався він з одніеї-единої бігової доріжки завдовжки в стадію. З трьох боків стадіон був огороджений пологим насипом, на якому під час змагань розміщувалося близько 45 000 глядачів. Вони сиділи на траві просто неба. За вхід не платили. На південь од стадіону був іподром для кінних змагань і перегонів на колісницях. Його траса дорівнювала чотирьом стадіям. У північно-західній частині осередку розміщувалися будівлі фізкультурного призначення - гімнасій і палестра. Перший призначався для занять гімнастичними вправами. В ньому були також банні приміщення з ванними і водопроводом. Палестра слугувала для змагань борців і для занять кулачним боєм.

Неподалік олімпійського стадіону, напроти храму Гери декілька ледь помітних у траві каменів нагадують про одне з найпочесніших місць Олімпії. Тут стояв вівтар Зевса заввишки десять метрів, призначений для принесення жертв богам. Він служив також джерелом нічного святкового освітлення. Саме на цих вапнякових брилах кожного четвертого року від пучка сонячних променів запалюють вогонь нової Олімпіади.

4. Відродження Олімпійських ігор

Поновленням Ігор людство зобов'язане французькому барону П'єру де Кубертену, який наприкінці XIX століття доклав для цього чимало зусиль. Але поновленою, на жаль, лишилась тільки спортивна частина змагань. Олімпія була не лише спортивним і навіть не тільки фізкультурним центром. Вона була найголовнішим центром усієї культури давньої Греції.

Відновлення олімпійських ігор відбулося в Афінах, 1896 року. Звідси починається новий відлік Олімпіад.[2]

На цих іграх виступали в основному європейці, за винятком спортсменів США та Чілі. Серед учасників були тільки чоловіки. У змаганнях брало участь 245 спортсменів. До програми Ігор увійшли: греко-римська боротьба, велосипедний спорт, гімнастика, легка атлетика, плавання, стрілецький спорт, теніс, важка атлетика, фехтування. Першим олімпійським чемпіоном став американець Джеймс Коннолі, що виграв змагання в потрійному стрибку. Головним номером програми був марафонський біг по дорозі від містечка Марафон до Афін, по якій у 490 р. до н.е. біг легендарний грецький воїн, що приніс звістку про перемогу греків над персами. Першим фінішував грек Спирос Луїс, що став після цього успіху національним героєм.

Нагороджувалися атлети лавровим вінком і маслиновою галузкою, зрізаної у священному гаї Олімпії. На честь переможця виконувався національний гімн і піднімався державний прапор. Ці ритуали стали традиційними.

5. Олімпіади

Ігри II Олімпіади (Париж, 1900 р.)

На цих Іграх були присутні 1078 спортсменів з 19 країн. Вперше взяли участь і 11 жінок у турнірах з тенісу і гольфу. До програми вперше додалися футбол, стрілецтво з лука, крикет, крокет. У легкоатлетів, крім традиційних видів, у програмі були стрибки з місця і перетягання канату. Героями Ігор стали американські легкоатлети Алвін Кренцлейн - 4 золоті медалі в змаганнях з бігу та стрибках у довжину і Розвівайся Юрі - 3 золоті медалі в стрибках з місця.

Ігри III Олімпіади (Сент-Луіс, 1904 р.)

Тому що Ігри проводилися на віддаленні від Європи, вони зібрали майже на половину менше учасників - 687 з 13 країн. Організатори Ігор спробували улаштувати "антропологічні дні" - змагання для "кольорових" атлетів. Проти різко виступив Кубертен, що домігся того, щоб це була остання в олімпійській історії витівка расистів.

Вперше був проведений турнір з боксу, найбільш популярному виду спорту в Америці. Вперше змагались борці вільного стилю. Фехтувальники боролися не тільки на рапірах, шпагах і шаблях, але й на ціпках, тому що в той час такі бої були широко поширені в багатьох країнах. Майже всі призові місця завоювали американські спортсмени; у багатьох номерах програми стартували тільки вони.

Позачергові Олімпійські Ігри (Афіни, 1906 г.) На честь десятилітнього ювілею перших Ігор сучасності в перший і останній раз були проведені позачергові Олімпійські ігри. Вони відбулися на прохання Греції як "міжолімпіада".

Ігри VII Олімпіади (Антверпен, 1920 р.)

На старт вийшли 2607 учасників з 29 країн. Не брала участь команда Німеччини, що разом із союзниками по війні була відсторонена МОКОМ від Ігор. По внутрішніх і зовнішніх причинах від цієї Олімпіади і до закінчення II Світової війни Радянський Союз в Олімпійських іграх участі не приймав.

На стадіоні вперше був піднятий олімпійський прапор з п'ятьма переплетеними кільцями; пролунала клятва учасників. Олімпійські кільця символізують п'ять континентів, з яких приїжджають учасник Ігор.

Ігри ХI Олімпіади (Берлін, 1936 р.)

Навколо проведення літніх Олімпійських Ігор в столиці фашистської Німеччини точилися суперечки серед спортивної громадськості. Проте Ігри відбулися. На них були присутні 3936 атлетів з 49 країн. Вперше до столиці Олімпійських ігор був доставлений олімпійський вогонь.

Вогонь - значний символ Олімпійських ігор. Звідки пішла ця традиція?

Під час літнього сонцестояння учасники змагань і організатори, прочани і болільники Стародавніх грецьких Ігор віддавали почесті богам, запалюючи вогонь на вівтарях Олімпії. Переможець змагань по бігу удостоювався почесті запалити вогонь для жертвопринесення. У відблисках цього вогню відбувалося суперництво атлетів, конкурс художників, полягала угода про світ посланцями від міст і народів.

Факел (Сідней, 2000)

От чому була відновлена традиція запалювання вогню, а пізніше і доставки його до місця проведення змагань.

Серед олімпійських ритуалів особливою емоційністю визначається церемонія запалювання вогню в Олімпії і доставки його на головну арену ігор. Це одна з традицій сучасного Олімпійського руху. За хвилюючою подорожжю вогню через країни, і навіть - іноді - континенти, за допомогою телебачення можуть спостерігати мільйони людей.[3]

Існує думка, що перше олімпійське полум'я спалахнуло на Амстердамському стадіоні в перший день ігор 1928 року. Однак до останнього часу більшість дослідників в області олімпійської історії не знаходять підтвердження тому, що цей вогонь був доставлений, як велить традиція, естафетою з Олімпії.

Початок смолоскиповим естафетам, що доставляли вогонь з Олімпії в місто літньої Олімпіади, було покладено в 1936 р. З тих пір церемонії відкриття Олімпійських ігор збагатилися хвилюючим видовищем запалювання на головному олімпійському стадіоні вогню від смолоскипа, пронесеного естафетою. Біг факелоносцев - урочистий пролог Ігор протягом більш чотирьох десятиліть. 20 червня 1936 р. в Олімпії був запалений вогонь, що зробив потім 3075 кілометровий шлях по дорозі Греції, Болгарії, Югославії, Угорщини, Чехословаччини і Німеччини. А в 1948 р. смолоскип уперше зробив морську подорож.

Висновок

Занурення в світ олімпійської культури та мистецтва перемагати, які сформувались в античній Греції, - єдино можливий шлях до правильного осмислення не тільки політичної історії, а й фактів культурного життя, найтіснішим чином пов'язаних зі Священними Олімпійськими іграми і безліччю інших святкувань еллінів, які поступалися по блиску й урочистості іграм, що проводилися в Олімпії. Численні ігри-святкування, що вимагали узгодженості в поєднанні зовнішнього і внутрішнього, тілесного і духовного, тобто гармонії, для грецьких міст-держав були головною умовою виживання, найважливішим елементом суспільного життя, що сприяв згуртованості і єднанню. Святкові змагання проводилися всюди, де затверджувалися мову і закони еллінів. Олімпійська культура, що народилася в надрах еллінської агоністікі (Змагальності), стверджувала гідність, доброзичливість і велич людини.

Список літератури

1. До нового розуміннялюдини в історії: Нариси розвитку сучасної історичної думки/під. ред.Б.Г. Могильницького. - Томськ: Изд-во Том ун-ту. 1994. - 226 с.

2. Історія олімпійських ігор[Електронний ресурс]: база даних. - Режим доступу: .olympiad.good-cinema.ru

3. Яшлавські А. О спорт, тибойкот!/А. Яшлавські// Московський Комсомолець. - 2008. - 14 квітня. - С.14-15.

Размещено на Allbest.ru