Етапи навчання плаванню

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ГЛУХІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА

Реферат на тему:

Етапи навчання плаванню

Підготувала

студентка І курсу 38-15 Д групи

факультету дошкільної

і початкової освіти

Москова Надія Михайлівна



План

Вступ

1. Навчання плаванню грудничка

2. Плавання дітей 3-5 років

3. Плавання дітей 6-7 років

4. Організація і проведення занять на мілководді (молодша й середня групи)

5. Організація і проведення занять у глибокій воді (старша і підготовча групи)



Вступ

Кожна людина має вміти плавати, і чим раніше вона навчиться, тим краще. Що дає дитині плавання? Фахівці багатьох країн вважають, що плавання сприяє зміцненню здоров'я дитини, допомагає йому правильно розвиватися. Заняття у воді ведуть до вдосконалення органів кровообігу й дихання. У воді знімається навантаження на хребет і формується правильна постава. Активний рух зміцнює кістки і попереджую розвиток клишоногості. Укріплюється також нервова система. Міцнішим стає сон, поліпшується апетит, підвищується загальний тонус організму. Удосконалюються рухи, збільшується витривалість.

Сприятливий вплив плавання на дитячий організм є загальновизнаним.

Рідко зустрічаються діти, які байдужі до води. Купання в басейні, річці, тим більше -- в морі, не йдуть ні в яке порівняння з нудною водною процедурою у ванні. Підростаючи, дитина стає все самостійніше, і їй хочеться плавати самостійно. Діти дуже здатні і легко навчаються, тому швидко освоюють плавальні премудрості.

Перше питання, яке задають батьки про плавання для дітей - коли починати навчання плаванню? Тому необхідно сказати, що для початку навчання певних вікових обмежень не існує.



1. Навчання плаванню грудничка

Навчання плаванню малюка можна починати буквально з самого народження, як тільки заживе пупкова ранка (приблизно з 10-15-го дня). Хоча оптимальним терміном для проведення занять є досягнення місячного віку дитини. Бажано перед початком занять плавання проконсультуватися у педіатра, щоб виключити наявність протипоказань. Методику навчання грудничка плавання може освоїти кожен батько. І для цього не обов'язково бути професійним інструктором.

Заняття рекомендується проводити у власній ванні. Перед наповненням ванни водою її необхідно почистити і промити гарячою водою . Температура води не повинна перевищувати 36 є C. Необхідно знижувати її кожні два тижні на півградуса до 32 є C. Температура в кімнатах, прилеглих до ванної, повинна бути на рівні 20-24 є C.

Займатися плаванням з немовлям необхідно 3-4 рази в тиждень з інтервалом на обов'язковий відпочинок. Проводити процедуру бажано в другій половині дня десь до шостої вечора, тому що більш пізні заняття можуть подіяти на малюка збудливо і перешкоджати спокійному засинанню.

Тривалість перебування у воді визначається індивідуально. Спочатку заняття не повинні бути тривалими (близько 10 хвилин). Пізніше перебування у воді можна збільшити, якщо дитині процес плавання приносить задоволення, довівши тренування до 30-45 хвилин.

Перед початком занять рекомендується провести легкий погладжуючий масаж всього тільця протягом 5-7 хвилин.

Починаємо навчання плаванню

Перший місяць занять

Спочатку навчання зводиться до тренування затримки дихання.

Головне - навчитися правильно тримати малюка. Необхідно правою рукою підтримувати грудничка за нижню щелепу, не торкаючись шиї, а ліву руку покласти на потилицю. При плаванні на спині необхідно підтримувати однією рукою голівку, іншою - «попку». Через 1-2 тижні можна повчити малюка пірнати, зачерпнувши трохи води і поливши її на обличчя дитини.

Другий місяць занять

Через місяць тренувань можна відпрацьовувати пірнання з підтримкою. Для цього "пірнання" зводиться до поливу личка дитини водичкою і легкому зануренні його на 1 секунду в воду. Через пару тижнів час занурення збільшуємо ще на 1 секунду (загальний час занурення має збільшитися до 3 секунд).

Третій місяць занять

Це місяць самостійних плавань! Освоївши всі "ази" плавання, можна переходити до найважливішого етапу методики раннього плавання.

Якщо малюк впевнено знаходиться під водою близько 3 секунд, не кричить, не боїться води, можна при пірнанні починати відпускати руки. І до кінця третього місяця занять після початку занурення без рук, малюк може пропливати під водою близько 20-30 см (при цьому тривалість перебування під водою не повинна перевищувати 4 хвилин).

Після плавання необхідно добре просушити тільце, одягнутися відповідно до пори року. Вушка необхідно просушити ватяними ґнотиком, які необхідно залишити хвилин на п'ять. І обов'язково щільно поїсти, на 20-30 г більше звичайного!

Коли дитина отримала навички плавання, вона переходить плавати в спеціальний грудничковий басейн разом з мамою. Зазвичай з трьох місяців. У басейні відкриваються нові, незрівнянно більші, можливості для творчості батьків. Дуже важливо, щоб з першого ж разу малюкові сподобалося в басейні. Тому на першому занятті не потрібно давати дитині дуже велике навантаження. Необхідно захопити дитину грою у воді. Треба провести перше заняття так, щоб воно залишилося в пам'яті у дитини, як дуже весела і радісна подія.



2. Плавання дітей 3-5 років

Щоб плавання для дітей було винятково джерелом позитивних емоцій, підходити до його освоєння потрібно послідовно. Перш за все, малюка варто навчити лежати на воді. Для цього потрібно спочатку пояснити дитині теоретичні ази плавання. Так, інструктори з плавання для дітей рекомендують розповісти, що вода чинить опір руху наших рук і ніг, що при горизонтальному положенні тіла людина добре тримається на воді, а при вертикальному - погано. Заняття проводяться на кшталт кругового тренування, де основні плавальні навички та елементи техніки освоюються на мілководді, а вдосконалюються на глибокої воді.

Навчанню плавання повинні передувати педагогічні спостереження інструктора, оскільки діти своєю амбіційною поведінкою у питній воді самі підказують, з чого слід починати. Коли дитина боїться бризок, необхідно навчити її опускати обличчя у воду; боїться впасти - навчити вставати; боїться захлинутися - навчити правильно дихати; намагається дістати із глибини іграшку - навчити пірнати тощо.

У процес навчання активно втягуються й батьки, дуже багато важить допомога на першому етапі звикання до води. Тому рекомендується проводити спільні заняття. На прикладі ляльки, що сидить у іграшковій ванні, демонструються навички, які діти повинні придбати вдома, до того як вони потраплять в басейн.

Для домашніх занять підходять всі вправи, починаючи з вмивання і до лежання на воді, як на грудях, так і на спині. Під час індивідуальних розмов і консультування батькам даються конкретні поради по загартовуванню і навчанню дітей плавання (з показом їх у воді).

Основною формою навчання у дошкільному віці мусить бути гра, побудована на знайомих дитині образах і уявленнях і супроводжувана чітким виразним показом.

Перетворенню ігрової ситуації у навчальну сприяє послідовний перехід від простого пересування по дну (звикання до води) до вивчення певних плавальних рухів. Педагогічний принцип переходу від простого до складного постає як умова засвоєння складніших прийомів плавання, їх техніки і привчання дитини до самостійного виконання вправ незалежно від глибини (до пояса, по груди, у ріст дитини).

Не слід забувати, що дитина переносить екстенсивні навантаження легше, ніж інтенсивні, оскільки останні даються їй з великою напругою вегетативних функцій. Тому не потрібно довго відпрацьовувати окремі плавальні рухи - це може негативно зашкодити засвоєнню техніки плавання у повній координації. Щоб сформувати досить глибокі навички виконання окремих елементів, корисно розучувати їх на заняттях у різних поєднаннях.

Для цього вся акваторія басейну умовно розбивається на ігрові зони, у яких діти виконують різноманітні вправи, що містять і пройдений матеріал. Така організаційна форма має низку переваг: вивчення навчального матеріалу на кожному занятті має комплексний характер, діти перебувають у постійному русі, спонтанно чергуючи навантаження з відпочинком.

Особливо слід зазначити, що дитину частіше лякає не сама вода, та її безліч. У воді увага дітей розсіюється, вони погано сприймають незнайомий матеріал. Тому доцільніше представляється ознайомлення з новими матеріалом в роздягальні на початок занять на воді, там-таки підбиваються результати і дається завдання додому.

Весь спектр нових відчуттів у водному середовищі - легкість, плавучість, розкутість м'язів і суглобів, рівномірність тиску на всю поверхню зануреного в воду тіла, підвищення глибини дихання, масажуючий вплив води на шкіру - сам собою надає могутнього впливу на психіку і організм дитини.

Завдання дорослого - вміло надати цим враженням позитивного забарвлення і розумно використовувати їх надалі у навчанні. Необхідна умова праці з дошкільнятами - це підтримка позитивного відношення дітей до занять всіх етапах навчання. Інструктор-педагог повинен прагнути, щоб вправи та ігри у воді доставляли задоволення і, спонукали дітей до самостійного прагнення добре плавати. Часто саме похвала веде до помітного поліпшенню результату, сприяє зростанню впевненості у своїх силах і розвитку вольових якостей дитини.

Основна робота з дітьми дошкільного віку визначається загальними завданнями початкового етапу навчання плавання: навчити дитину, яка безбоязно тримається на воді, і навіть технічно правильно вміє плавати.

2. Плавання дітей 6-7 років

Вік 6-7 років вважається найсприятливішим для початку освоєння програми плавання для дітей. Діти вже здатні уважно слухати, що говорить їм викладач, прагнуть правильно виконати його вказівки.

До того ж в плаванні є таке поняття, як «відчуття води» - здатність прогнозувати, як той або інший рух відобразитися на поведінці тіла, зануреного в рідину. Цей навик виникає якраз до 6-7 року життя. Тому молодший шкільний вік якнайкраще підходить для того, щоб почати навчання плаванню під керівництвом тренера.

Головне - не робити помилки, типової для батьків, що давно мріють про плавання для дітей. Не потрібно прагнути виховати із дитини видатного плавця (якщо звичайно, тренери переконливо не довели зворотнє).

Надмірно інтенсивні тренування можуть викликати у дитини огиду до води. Тоді як оптимальна програма плавання для дітей (заняття 2-3 рази на тиждень з великою кількістю ігрових моментів) принесе дитині не тільки користь, але і задоволення.

плавання басейн малюк навчальний



3. Організація і проведення занять на мілководді (молодша й середня групи)

Молодша група

У молодшій групі навчання плаванню починається з ознайомлення дитини із водою і її властивостями: щільністю, в'язкістю, прозорістю. Тривалість ознайомчого періоду визначається можливістю дитини безстрашно і впевнено з допомогою дорослого або сама пересуватися по дну, здійснювати найпростіші дії, грати.

До кінця навчального року діти молодшої групи у воді повинні вміти: дістати з дна іграшку, занурюючись в воду з відкритими очима; зробити видих в воду (5-6 раз); сковзати на грудях (2-3 рази); виконувати вправу "поплавець" (2 рази); з допомогою дорослого лежати на спині (2 рази).

Досвід показує, що усім дітям молодшого дошкільного віку доступний набір таких складних вправ.

Заняття в молодшій починаються зі звичайного вмивання і обливання з ковша. Потім переходимо до короткочасного занурення обличчя у воду і піднирювання під різні предмети - обруч, коло тощо. (вправи "Надінь капелюх", "Виріс гриб ").

Середня група

На заняттях у середній групі діти навчаються триматися лежати на поверхні води (спливати, лежати, сковзати) хоча протягом нетривалого часу, навчаються самостійно довільно виконувати вдих-видих в воду кілька разів.

Склад ігрових вправ у середній групі визначається виходячи з таких посилок:

1) Не слід починати навчання рухам ніг чи рук до того часу, поки в дитини не вдається ідеального ковзання.

2) Не рекомендується виконувати дану вправу у опори, оскільки, працюючи ногами, не зможе відчути просування вперед.

3) не рекомендується використовувати підтримуючі предмети, оскільки при цьому порушується горизонтальне становище тіла, що, своєю чергою, веде до появи грубих помилок у роботі ніг. Основне завдання організації занять із плавання у середній групі - навчання дитини вмінню вільно лежати на грудях та на спині. І тому необхідно навчити дітей занурюватися, пірнати і відкривати у питній воді очі, не протираючи їх після цього руками.

Уміння відкривати очі допомагає зберегти потрібний напрямок руху й полегшує орієнтування під водою. Коли дитина може затримувати подих, можна навчити її діставати із глибини різні предмети (іграшки, шайби, черепашки). Конче важливо звернути увагу дитини те що, під дією сили, яка викидає, він спливає на поверхню.

Діти також мають засвоїти, що не зможуть пірнати, якщо їх легені заповнені повітрям. Щоб переконати їх у тому, пропонується присісти під воду після глибокого вдиху і після енергійного видиху.

Лежання на грудях

Для отримання поняття про плавучість тіла і дію піднімальної сили пропонується використовувати вправу "Поплавець": "стоячи зробити вдих, присісти глибше, обхопити руками ноги трохи нижче колін, опустити обличчя до колінах і згрупуватися".

Проте вимога згрупування на початковому етапі виявляється нереальною тому, що дитина інстинктивно розводить руки і ноги для утримання рівноваги, тому ця вправа рекомендується більш підготовленим дітям.

Як же дитині дати зрозуміти, що вода її тримає? Потрібно використати для цього вправу "Крокодил": "лежати, спираючись на руки, тримаючи голову над водою і витягнувши ноги, спробувати лежачи відштовхнутися руками від дна і відвести відразу обидві руки до стегон, розслабитися і трохи полежати у цьому стані".

Існує інший варіант виконання цієї вправи. Дитині зручніше вивести руки вперед, а не до стегон, тому що вона відразу зможе знайти опору, якщо захоче встати. Під час виконання вправи необхідно домогтися правильного дихання - чергування короткого вдиху і повільного видиху. Навчаючи дитину лежати на великий глибині, ми використовуємо наступний прийом: зачепившись руками за сходи, лягти у положення "стріла", стиснути кисті рук й у такому положенні трохи полежати.

Лежання на спині

Після оволодіння лежанням на грудях ми переходимо до навчання лежання на спині на мілководді. І тому дитина, сидячи на дні і трохи спираючись ліктями, намагається лягти горілиць, потім розслабитися й полежати, не закидаючи голову і не притискаючи підборіддя до грудей (носик і животик вгору).

На початковому етапі необхідно допомогти дитині позбутися зайвої напруги: інструктор, стоячи ззаду, м'якими руками впевнено підтримує голову дитину і, підбираючи потрібне слово, домагається мети. Коли дитина навчиться лежати на мілководді без допомоги дорослого, можна переходити до виконання цієї вправи на великий глибині (до пояса - по груди). Цю вправу можна виконувати різними способами: стоячи, руки опущені вниз, зробити вдих, затримати дихання і спокійно лягти горілиць. Підборіддя слід опустити і притиснути до грудей, а живіт підтягти до води. Бажано, щоб, падаючи у воду, діти бачили поруч викладача. Інший спосіб: присісти, опустивши плечі в воду, покласти голову так, "щоб жодна крапелька не потрапила ", потім легко відштовхнутися і намагатися лягти, піднімаючи живіт. Дитині буде простіше утримати груди і живіт на поверхні води, якщо згори покласти який-небудь плаский предмет. На початковому етапі необхідно підтримувати дитину під потилицю чи підборіддя, голова повинна вільно лежати на воді.

Не слід страхувати дітей під спину (або під живіт при плаванні на грудях), оскільки, прибираючи згодом руку, інструктор відразу позбавляє дитину будь-якої опори, і вона відразу ж припиняє виконувати вправу.

Вставання з положення лежачи

Конче важливо навчити дітей вставати з положення лежачи на спині. Можна використати такий прийом: діти витягують руки вздовж тіла, і енергійно натискають ними на воду вниз; ноги підтягують до тулуба (дитина сідає). Тіло приймає вертикальне положення; після цього ноги витягуються і стають на дно. Або замість виконання такої кількості рухів, здебільшого малозрозумілих для дитини, можна просто повернутися набік і стати на дно.

Ковзання

Щоб дитина відчула просування у воді, пропонується використовувати традиційні вправи з буксируванням (тримаючись за руки, за обруч, сачок тощо.), і навіть прожирювання в обручі, які стоять вертикально.

Вправа "Привіт!" виконується так: стрибаючи в обруч, дитина відповідає викладачеві рукостисканням, який, своєю чергою, надає тілу дитини прискорення. Далі ковзання виконується самостійно. Спочатку діти відразу стають на дно, і це природно. Необхідно домагатися тривалого ковзання до зупинки.

Стрибки

Для виконання ковзання є технічно правильний сильний поштовх. Тому значну увагу слід приділити стрибкам, які дають заняттю емоційне забарвлення, допомагаючи дитині подолати невпевненість, виховати рішучість і сміливість.

Формування цього досвіду залежить від об'єктивних можливостей басейну. Можна стрибати і зі східців, але зручніше і безпечніше стрибати з прикріпленої до драбини знімної тумби зі сходами, висота якої відповідає рівню води. Під час навчання стрибкам мають дотримуватися основні дидактичні принципи, тому що ці вправи можуть викликати відчуття страху, яке поставить під загрозу весь процес навчання. Не можна примушувати дитину до стрибка, в жодному разі не можна штовхати дитину, коли вона боїться. Щоб уникнути травматизму викладач під час стрибків має бути на тумбочці та стежити, щоб місце, куди стрибатиме дитина, було вільне.

Починати краще з елементарних стрибків ногами вниз. Є стрибки, які діти виконують із задоволенням: в обруч різного діаметра, що лежить на поверхні води "У криницю - з криниці" (стрибок із зануренням в воду і винирюванням з обруча під водою); через натягнуту горизонтальну мотузку; з дошками, надувними подушками тощо.

Після освоєння цих стрибків переходять до освоєння стрибків головою вперед (стрибок поверховий). Спочатку діти "гепаються" об воду, розводячи руками і ноги убік.

Необхідно навчити дитину добре відштовхуватися, стрибати якнайдалі, і потім лежати якомога довше (до зупинки). Боязким дітям можна запропонувати стрибок на надувний матрац, з дошкою в руках - це дає впевненість, а отже, дитина швидше опанує цим навиком. Дальність польоту помітно поліпшиться, якщо стрибати в вертикально стоячий обруч, що тримає інструктор. Відстань між тумбочкою і обручем поступово збільшується для кожної дитини індивідуально ("Як стріла", "Стрибок тигра в палаюче кільце"). Дітям більш підготовленим пропонується виконати акробатичні вправи.

Загальні зауваження

Відпрацьовувати і контролювати ковзання можна тільки тоді, коли дитина, стрибаючи головою вперед, виконує хороший поштовх. Діти однаково добре повинні вміти ковзати на грудях та на спині. У процесі навчання необхідно видозмінювати і ускладнювати завдання.

Отже, основним завданням навчання плавання на мілководді є створення педагогічних умов, що сприяють виникненню в дитини впевненості у собі й відчуття, що вода його любить і тримає. А придбані на мілководді навички та вміння згодом вдосконалюються у глибокій воді.



4. Організація і проведення занять у глибокій воді (старша і підготовча групи)

Заняття у глибокій воді починають з кінця середньої групи.

Важливе значення у навчанні на глибокій воді має показ вправи загалом і окремих його елементів. Показувати вправу найкраще безпосередньо перед виконанням дітей. Залучення до показу помічників також істотно полегшує пояснення. Демонстрація рухів має супроводжуватись чітким і дохідливим роз'ясненням деталей, що допомагає попередити неправильне засвоєння.

Основний показник можливостей дитини виконувати плавальні рухи є повноцінне виконання ним ковзання. Починати з дитиною навчання різним видам плавання можна лише тоді, коли дитина правильно виконує ковзання.

Кроль на грудях

Кроль на грудях - самий швидкохідний спосіб плавання.

Традиційно рекомендується починати навчання з рухів ногами. Проте, як свідчить досвід, за такої методики навчання в початківців формуються типові помилки: надмірно сильне згинання ніг, рухи з великою частотою й малою амплітудою, підтягування ніг під живіт, відсутність просування вперед.

Такі помилки цілком зрозумілі, оскільки ефективність руху ногами полягає у вмінні створювати значне прискорення стопою у її русі вниз. І тому потрібні спеціальні вправи у воді й на суші, які розвивають силу м'язів і м'якість суглобів. Існує двох-, чотирьох- і шестиударний кріль на грудях, коли на повний цикл рухів руками плавець виконує певну кількість ударів ногами (залежить від швидкості плавання, фізичних і індивідуальних здібностей плавця).

Але можна починати навчання плавання способом кріль на грудях з рухів руками, оскільки руки створюють основну рушійну силу. Попередньо дітям показується спосіб плавання загалом, причому їхню увагу звертають на рухи рук. Потім поперемінні рухи руками відпрацьовуються і закріплюються на суші.

При плаванні кролем на грудях дитина вільно лежить на поверхні води, голова перебуває між руками. Гребок виконується прямою рукою, в останній момент закінчення гребка великим пальцем потрібно торкнутися стегна (умовно). За вдалого виконання рука легко проноситься повітрям і занурюється далі в воду. Не слід вимагати від дітей складної траєкторії руху руки над й під водою, головне поки що навчання - рівномірне просування по прямий лінії зі збереженням горизонтального положення тіла.

Швидкість

Принцип економічного плавання передбачає розумний розподіл сил плавця на дистанції. Тому потрібно навчати дітей плавати повільно, зберігаючи безперервність рухів (без напливу).

Спочатку дошкільнята рефлекторно виконують рухи руками дуже швидко, результатом чого є короткі гребки. Необхідно відразу вимагати виконання довгого гребка. Більшість дітей вже на шостому році життя (старша група) здатні пропливати весь басейн (8 м) зі старту тільки за допомогою рук, зберігаючи довгий гребок.

Правильний подих

У плаванні існує приповідка: "Плавати вміє лише той, хто володіє диханням". Дитині набагато простіше опанувати дихання, плаваючи повільно й тільки з допомогою рук. З огляду на рівень підготовки дитини, краще вибирати короткі дистанції, але виконувати вправу багаторазово. Оскільки повноцінна звичка виробляється у процесі тривалого тренування і протягом кількох років, то дошкільника слід навчати дихати під час ігор, купання і під час різних вправ. Якщо в дитини виникла потреба зробити вдих - потрібно навчити його повертати голову убік (в останній момент закінчення гребка), щоб рот лежав на поверхні води, а вухо було у воді. Видих робиться через рота і ніс при повороті голови у початкове положення. Найкраще вдих виконувати на кожен третій гребок руками ("раз-два-три - вдих"). Попередньо вправа виконується на суші або стоячи по груди у воді. Поступово освоюючи кріль на грудях в описаній послідовності, дітям досить швидко вдається пристосувати рухи ніг руху рук. З фізичних можливостей та індивідуальних особливостей, дитина сама підбирає ритм рухів ногами.

Загальна координація юного плавця може порушуватися у разі:

а) недостатньо сформованої звички руху руками;

б) рухи ногами заважають просуватися вперед.

У обох випадках роботу ніг слід виключити - тимчасово (у разі "а"), або взагалі (у разі "б").

Щоб уникнути нав'язування дитині шестиударной координації, категорично не рекомендується окремо вивчати і відпрацьовувати рухи ногами. А використання вправ з буксируванням (дошкою, обруч) і плавання під водою дозволять поступово зміцнювати м'язи дитячих ніг без згинання в колінному і тазостегновому суглобах.

Кроль на спині

Спосіб "кріль на спині" структурою рухів відрізняється від кроля на грудях лише становищем тіла на воді та зміною провідних кінцівок - основою узгодження рухів є робота ніг. Техніка виконання цього способу повністю визначається координаційними можливостями дитини, і навіть умінням створювати силову тягу ногами.

Освоєння кроля на спині проводиться на мілководді. Не усім дітям вдається досить добре просуватися з допомогою ніг - це зумовлено руховими можливостями стопи, які, своєю чергою, визначаються рухливістю гомілковостопного суглоба й Бессарабської площі тильної поверхні стопи (ласти). Тому попередньо на суші, потім у воді відпрацьовуються поперемінно ударні рухи ногами вгору-вниз, які виконуються лише носочками (носки відтягнуті і увігнуті всередину - "як в ведмедя"). Для контролю згинання ніг в колінах пропонується тримати над колінами дитини дошку чи руку (за умови правильного виконання руху доторків немає).

Кругові обертання руками попередньо розучуються на суші, а у воді виконується "млин ", що супроводжується поясненням, як й у кролі на грудях: "до ноги - на вухо". Оскільки гребок на спині виконується через бік, це викликає надмірне усунення ніг. Зберегти прямолінійність просування дозволяє тільки високий темп руху руками. Для координації роботи рук і ніг виконуємо таку послідовність рухів: поштовх - ковзання з роботою ніг - й одразу 2 гребка (з наступним збільшенням). Максимальний ефект характеризується виконання завдання зі старту на спині. Високий ритм рухів ніг дозволяє дитині зберегти точність і злитість лише на коротких дистанціях.

Старт на спині виконується так: зачепитися руками за поручень (бортик, сходи); упертися об стіну ногами, зігнутими в колінах (пальці ніг у воді).

На початковому етапі дітям пропонується плавати повільно. Водночас вони мають можливість довільно координувати власні рухи, просуваючись переважно з допомогою ніг (стегна і гомілка у воді) і виконуючи гребки руками з зупинкою біля стегна (подих довільний).

Підсумкові зауваження

Отже, основний принцип навчання плавання у воді - навчати дітей плавати технічно правильно без освоєння полегшених способів плавання (без винесення рук із води).

Подальша робота з удосконалення плавальних навичок спрямована на широке застосування конкретних вправ щодо навчання, що допомагає дитині зрозуміти відмінність між економічним і неекономічним плаванням. Дитина зможе швидко позбутися індивідуальних помилок, запропонувавши їй їх погіршити: при сильній "молотьбі" руками запропонуйте зробити це найчастіше; високо піднята голова при ковзанні - підняти голову ще вищий, тощо.

Послідовне розв'язання завдань на глибокій воді:

1) навчити довго лежати на воді,

2) максимально далеко сковзати,

3) правильно виконувати рухи руками і ногами - в дітей віком старшого дошкільного віку не формуються грубі помилки у техніці плавання, а незначні похибки легко виправляють у процесі подальшого навчання.

Кожне заняття присвячується певній темі, хоча у процесі її проведення вирішується відразу кілька завдань (використовується матеріал із різних розділів). Завдання із змістом занять знаходяться у порядку зростання труднощів й з урахуванням поступового збільшення навантаження.

Переходити до нової теми рекомендується в тому разі, коли більшість дітей у групі освоять все завдання попередньої теми. Доти матеріал необхідно повторювати повністю й частково, домагаючись успішного навчання кожної дитини. При повторенні краще змінювати зміст занять, використовуючи завдання й ігри одного типу. Інструктор-педагог повинен пам'ятати те, що не можна чекати від дітей однакового рівня володіння навичками плавання при різній тривалості навчання.

Основними показниками забезпечення успіху є стійке позитивно-емоційне ставлення дитини до води, адекватна (критична) самооцінка плавальних можливостей, загальне позитивне самосприйняття, і навіть високий рівень сформованості плавальних навичок.



Література

1. Большакова И.А. Здоровье детей. - Ижевск, 2003.

2. Большакова І.А. Нетрадиційна методика навчання плавання дітей

дошкільного віку «Маленький дельфін». 2002.

3. Потапов В.П., Кошкарова Л.І. Якщо хочеш бути здоровим, 2001.

Размещено на Allbest.ru