Вплив ігор-естафет на дітей
Характеристика розвитку дошкільнят. Фактори, які впливають на розвиток фізичних якостей у дітей дошкільного віку. Сутність швидкості як фізичної якості людини. Приклад деяких ігор-естафет та рухливих ігор які використовують для розвитку швидкості.
| Рубрика | Спорт и туризм |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 10.02.2014 |
| Размер файла | 42,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
2
Размещено на http://www.allbest.ru/
- ЗМІСТ
- ВСТУП
- Розділ 1. Особливості розвитку фізичних якостей у дітей дошкільного віку
- 1.1 Загальна характеристика розвитку дошкільнят
- 1.2 Фактори, які впливають на розвиток фізичних якостей у дітей дошкільного віку
- Розділ 2. Вплив ігор-естафет на фізичному та психологічному рівні розвитку дошкільнят старшого віку
- 2.1 Теорія впливу ігор-естафет на організм дітей
- 2.2 Вплив ігор-естафет на характер і поведінку дітей
- Розділ 3. Ігри-естафети як засіб розвитку швидкості у дітей старшого дошкільного-віку
- 3.1 Загальна характеристика швидкості як фізичної якості людини
- 3.2 Розвиток швидкості, як фізичної якості, дітей старшого дошкільного віку за допомогою ігор-естафет
- 3.3 Приклад деяких ігор-естафет та рухливих ігор які використовують для розвитку швидкості дітей старшого дошкільного віку
- ВИСНОВКИ
- СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Ідея гуманізації дошкільного виховання є центральною в процесі його оновлення. Вчені, фахівці-практики все більше схиляються до висновку, що система фізичного виховання дошкільнят повинна надавати цілісне, гуманістичний вплив на особистість, забезпечувати реалізацію права кожної дитини на постійне і найбільш повне фізичний розвиток.
Змінилася дійсність, навколишнє дітей. На зміну захоплюючим колективним іграм прийшли комп'ютерні. Пріоритетним стає інтелектуальний, естетичний розвиток дитини. Чи не заперечуючи їх значущості, треба визнати, що дитині все менше часу залишається для рухливих ігор, прогулянок, спілкування з однолітками. Порушення балансу між грою та іншими видами дитячої діяльності, між різними видами ігор негативно позначається як на стан здоров'я, так і на рівні розвитку рухових здібностей дошкільнят. Аналіз досліджень, що стосуються питань розвитку рухових здібностей і якостей дітей (А. О. Дробинская.2003; Л. Д. Глазырина 2001; Ю.К. Чернишенко, 1999), свідчить, що близько 40% старших дошкільнят мають рівень розвитку рухових здібностей нижче середнього. За даними М. Рунов (2000), руховий режим у дошкільних установах дозволяє заповнити лише 55-60% природної потреби дітей у рухах. Недостатня фізична активність дітей, особливо в період активного росту, коли прискорений розвиток скелета і м'язової маси не підкріплюється відповідною тренуванням систем кровообігу і дихання, є однією з причин погіршення здоров'я дітей, зниження життєвого тонусу.
У Концепції дошкільного виховання (науковий редактор В. В. Давидов) зазначається, що простудних захворюваність дітей "набуває характеру стихійного лиха", з яким практично не справляються ні педіатри, ні батьки, ні вихователі ДОУ. За даними НДІ гігієни та профілактики захворювань дітей, за останнє десятиліття стан здоров'я дошкільнят погіршився: знизилася кількість абсолютно здорових дітей (з 23,2 до 15,1%), збільшилася кількість дітей, що мають відхилення в стані здоров'я (з 66,9 до 67,6%) і з хронічними захворюваннями (з 15,9 до 17,3%).
Відомо також, що в школі тенденція до погіршення здоров'я дітей з віком посилюється, діти набувають ряд фізичних вад і шкідливих звичок.
Звідси випливає, що в стінах ДОУ треба створювати "перехідний місток" психічної та фізичної готовності до школі, щоб першокласник міг витримати напруження, викликане режимом навчального дня.
У зв'язку з цим актуальним пошук шляхів фізичного і духовного оздоровлення дошкільнят, ефективних засобів розвитку рухової сфери дитини, розвитку інтересу до руху на основі життєвої потреби бути спритним, сильним, сміливим. Вирішення цієї проблеми ми бачимо в створення сукупності соціально-педагогічних умов, що забезпечують цілісний виховний процес, гармонійний фізичний і особистісний розвиток дитини. Найбільш цінними в цьому відношенні представляються ігрові форми організації рухової діяльності дітей на свіжому повітрі.
За визначенням вітчизняних психологів Л.С. Виготського (1994), А.В. Запорожця (1986), А.Н. Леонтьєва (1959), Д. Б. Ельконіна (1978), гра є провідна діяльність в дошкільному віці, завдяки якій у психіці дитини відбуваються значні зміни. Рухома гра або гра-естафета має першу доступну для дошкільнят форму діяльності, яка припускає свідоме відтворення навички рухів (О. В. Запорожець 1986). Багато дослідників: В.Г. Барабаш (1999), О.І. Кокорева (1997), Т. І. Осокина; Е.А. Тимофєєва (1966), Н.В. Полтавцева (1997), Е.А. Сагайдачний (1988), Е. Я. Степаненкова (1984) - констатують той факт, що рухлива гра є засобом гармонійного розвитку дитини, школою управління власною поведінкою, формування позитивних взаємовідносин, благополучного емоційного стану.
Ігор-естафет з елементами спорту як виду діяльності властиві умови, що змінюються тих чи інших дій, тому більшість цих ігор пов'язано з проявом рухових здібностей: швидкісно -силових, координаційних, на витривалість, силу, гнучкість. В іграх з елементами спорту вдосконалюються почуття м'язових зусиль, простору, часу, удосконалюються функції різних аналізаторів.
Розділ 1. Особливості розвитку фізичних якостей у дітей дошкільного віку
дошкільний фізичний естафета
1.1 Загальна характеристика розвитку дошкільнят
Анатомо-фізіологічні передумови розвитку діяльності дошкільника. Надбання в психічному розвитку дошкільника пов'язані з прогресивними змінами вищої нервової діяльності, для якої характерною стає особлива жвавість орієнтувальних реакцій, що, як відомо, є необхідною умовою утворення нових тимчасових нервових зв'язків. Утворюються складні умовні рефлекси, в яких провідну роль відіграв слово (друга сигнальна система). Розвивається умовне гальмування, хоч іррадіація збудження ще в частим явищем у поведінці дитини. Посилюється регулятивний вплив кори великих півкуль на функціонування підкірки, що зумовлює фізіологічну основу цілеспрямованості й організованості поведінки.
Ці функціональні зміни в роботі центральної нервової системи дитини пов'язані з дальшими морфологічними змінами в будові головного мозку, зростанням його ваги. У три роки вага мозку становить близько 1080 м, у шість років - 1300 м [1].
Завдяки загальному фізичному розвитку дошкільників удосконалюється структура і функції мозку. Характерне для раннього віку швидке збільшення росту дитини дещо уповільнюється на п'ятому році і знову прискорюється наприкінці дошкільного дитинства. Середнє щорічне збільшення росту дошкільника становить близько 6 см, причому дівчатка дещо випереджають хлопчиків. У п'ять років ріст дитини в середньому 100 см, а в сім - 115 см. Щорічно вага дитини збільшується лише на 1,5-2 кг. Змінюються пропорції тіла. Подовжується тулуб і особливо ноги [2].
Для кісткової системи дитячого організму характерним в недостатнє окостеніння, хрящова будова її окремих ланок, значна гнучкість і еластичність хребта. Особливо тривалий процес росту довгих кісток. Розвиток крупної мускулатури дещо випереджає функції дрібних м'язів руки. Працездатність м'язів дошкільника значно нижча, а стомлюваність їх швидша, ніж у школярів. Загальний розвиток опорно-рухового апарату дошкільника виявляється у зростанні координації, вправності й точності рухів [3].
Удосконалюється діяльність серцево-судинної системи. Збільшуються розміри серця (до п'яти років у 4 рази порівняно з новонародженою дитиною). Змінюється ритм його роботи (у новонародженої дитини - 120-140 ударів на хвилину, у старшого дошкільника - 70-100).
Поверхневе дихання дошкільника компенсується його частотою (у трирічної дитини 20-30 вдихань на хвилину, у дорослої людини - 16). У зв'язку з розвитком легенів, грудної клітки та зміцненням дихальної мускулатури воно стає глибшим і рідшим, життєвий об'єм легенів підвищується.
Подальше визрівання організму дитини, що відбувається в дошкільному віці, є необхідною передумовою її психічного розвитку. Але воно не визначає змісту тих психічних властивостей, які складаються в неї. Формування їх відбувається завдяки засвоєнню дитиною в ході дійових взаємовідносин її з навколишнім світом суспільного досвіду. Від змісту й особливостей цих взаємовідносин залежить весь психічний розвиток дитини-дошкільника, зокрема характерної для неї ігрової діяльності [4].
Гра, її природа і сутність. Дошкільне дитинство здавна назирають віком гри. Деякі вчені вбачали джерела гри дитини в Її природних прагненнях до відпочинку, використання «надлишку сил», до вправляння інстинктивних механізмів, потрібних для майбутнього життя, до одержання задоволення тощо. Загалом для них характерним е натуралістичне розуміння гри дитини як інстинктивного за своєю природою явища, ігнорування якісної різниці між грою тварин й ігровою діяльністю людської дитини, історичного походження специфічних особливостей останньої. Були й спроби вийти за межі натуралістичного тлумачення походження гри дитини. Автори цих спроб (К.Д. Ушинський, П.Ф. Леегафт) намагалися показати значення суспільного середовища в розвитку дитячих ігор, зокрема важливу роль праці в становленні їх змісту (Г.В. Пдеханов).
1.2 Фактори, які впливають на розвиток фізичних якостей у дітей дошкільного віку
Розвиток рухових якостей обумовлений біологічними і соціальними чинниками. Природне біологічне зростання організму супроводжується збільшенням рухових можливостей дитини. При цьому розвиток його моторики зумовлюється соціальними умовами, а рухова функція організму виступає як компонент, на який спрямована педагогічна дія.
Загальні фізіологічні закономірності розвитку рухових якостей під впливом занять фізичними вправами розглянуті в роботах Н.В. Зімкіна (1956), А.В. Коробкова (1958), І.А. Фоміна і В.П. Філіна (1972) і інших авторів. Їх дослідженнями доведено, що фізіологічною основою розвитку рухових якостей (сили, швидкості, спритності, витривалості) є морфологічні і функціональні зміни м'язової системи, а також в нервовій регуляції рухових і вегетативних функцій організму. Зокрема, для прояву цих якостей важливе значення мають координаційна діяльність нервових центрів по регуляції функції м'язового апарату і вегетативних органів [5].
Зростання тренованості організму дітей відбувається дещо повільніше, ніж оволодіння руховими навиками, зокрема в нескладних за технікою рухових дій.
Шляхом доцільного підбору фізичних вправ можна впливати на біологічний хід розвитку різних рухових якостей дітей. Спеціальними дослідженнями встановлено, що під впливом активного рухового режиму відбувається значне зростання сили, швидкості, витривалості.
Розвиток рухових якостей у дитини виникає під впливом двох чинників: природно-вікових змін організму і режиму рухової активності. Процес розвитку рухових якостей у дошкільнят здійснюється з морфологічними і функціональними можливостями організму. Система засобів фізичного виховання передбачає реалізацію принципу всебічного розвитку особи дитини, що являє собою різносторонню дію на різні сторони його рухової функції, включаючи комплексний розвиток всіх рухових якостей.
Розділ 2. Вплив ігор-естафет на фізичному та психологічному рівні розвитку дошкільнят старшого віку
2.1 Теорія впливу ігор-естафет на організм дітей
При організації та проведенні ігор-естафет слід дотримуватися такої методики: назвати гру; пояснити основний зміст гри; подати основні правила гри; у відповідності до віку дітей; розподілити ролі; роздати іграшки та атрибути; обрати ведучих; в процесі гри керуватися її діями, направляти гравців на творчу ініціативу; слідкувати за емоційністю, мовою, мімікою, жестами, правилами, добиватися від гравців свідомої дисципліни; регулювати психічне та фізичне навантаження на протязі гри; слідкувати за пульсом гравців; організовано закінчити гру; проаналізувати гру відповідно до вікової групи; оголосити висновки та пропозиції; розкрити конкретні вимоги до кожного компоненту (проектувальний компонент, конструктивний, комунікативний, гностичний).
Кожен рух викликає затрату м'язової енергії. Дослідження свідчать, що під впливом фізичних вправ і рухливих ігор діти швидше і краще ростуть. Це пояснюється тим, що фізична активність сприяє посиленню обміну речовин, кровообігу та дихання. Завдяки цьому до клітин, в тому числі кісток і м'язів, доставляється більше "будівельного матеріалу", і кістки більше збільшуються як у довжину, так і в ширину, більш інтенсивно наростають зв'язки та м'язи. В результаті занять іграми і фізичними вправами збільшуються і розвиваються також всі внутрішні органи. Саме в цьому яскраві приклади проявлення таких закономірностей розвитку дітей як системогенез та "енергетичне правило м'язів".[12]
Серце дитини за період росту збільшується у 8-10 разів, і для стимуляції цього процесу дуже корисні помірні фізичні навантаження, інакше поверхня серця може обрости жиром, а міокард (м'язи серці) стає в'ялим, крихким, не здатним до сильних скорочень. Це, в свою чергу, погіршує забезпечення тканин, особливо периферійних органів, киснем. Регулярні заняття фізичними вправами та іграми-естафетами укріплюють не тільки скелетні м'язи людини, а і серцевий м'яз. Серцевий м'яз натренованої людини з кожним скороченням посилає в кров'яні судини (артерії) значно більше крові, ніж у осіб, які фізично мало треновані. В проміжку між сильними скороченнями натреноване серце довше відпочиває і завдяки цьому зменшується частота серцевих скорочень. Тобто серце починає працювати більш економно, менше втомлюється, стає витривалішим. Натреноване серце добре вправляється з довготривалою тяжкою працею, і, навпаки, серце людини, яка мало тренована і веде малорухливий спосіб життя, гірше справляється із своєю насосною функцією і, як результат, недостатньо забезпечує периферичні органи, особливо тканини кінцівок, кров'ю. Людина, яка з дитячих років вела малорухливий спосіб життя, має завжди послаблену серцево-судинну систему і тому важко переносить фізичні навантаження.
Вплив ігор-естафет на функцію дихання також вельми благодійний, особливо якщо заняття фізичною культурою проводяться на свіжому повітрі. Організм при фізичних навантаженнях потребує підвищеної кількості кисню, дитина починає дихати частіше та більш глибоко, що сприяє збільшенню розмірів грудної клітини і легень, а також підвищує силу дихальних м'язів (міжреберних, діафрагми). При цьому слід дотримуватись правильного (найбільш ефективного) стереотипу дихання, який полягає в тому, що тривалість вдиху повинна бути менше тривалості видиху. Діти, та і дорослі люди, які ведуть малорухомий образ життя, майже ніколи не дихають на повні груди, повітря встигає заповнювати лише середню частину легень і зразу ж видихається. Верхівки легень при цьому працюють недостатньо і можуть виникати застійні явища, найгіршими наслідками чого (при певних умовах) можуть стати не тільки об'ємно-функціональні недоліки, а і різноманітні легеневі захворювання: запалення легень, хронічні бронхіти, плеврити, туберкульоз.
Ігри-естафети також позитивно впливають і на функцію травлення та обміну речовин: активізуються процеси всмоктування та застосуванням організмом продуктів перетравлення білків, жирів та вуглеводів, зменшуються запаси жирових відкладень, більш інтенсивно проходить обмін мінеральних речовин в кістках, міжклітинній рідині.[15]
Ігри-естафети добре діють і на нервову систему. За рахунок підсиленого кровообігу нервові клітини одержують більше споживчих речовин, кисню, краще розвиваються і енергійніше працюють. Здібність нервової системи точно керувати роботою певних груп м'язів, що обумовлює координацією (узгодженням) рухів, найбільш досконало розвивається саме рухливими іграми і фізичними вправами. Людина, яка добре володіє координацією рухів, швидше засвоює нові складні елементи фізичної роботи, виконує їх спритніше, ніж фізично непідготовлена людина.[17]
Систематичні заняття іграми-естафетами виробляють у дітей почуття ритму, тобто вміння виконувати ряд рухів в один проміжок часу, а також розвивають витримку, яка необхідна в як у спорті так і у будь-якій трудовій діяльності.
Вірно поставлене фізичне виховання дітей повинно стати основою подальшого здорового образу життя, успіхів у будь-якій області суспільної діяльності. Важливо прагнути, щоб заняття фізичною культурою і спортом, як засоби укріплення здоров'я, залишались потребою на все життя, стали своєрідним стереотипом поведінки.
2.2 Вплив ігор-естафет на характер і поведінку дітей
Ігри естафети і вправи не тільки укріплюють здоров'я і розвивають організм дитини, але і є засобом виховання характеру, впливають на всю поведінку дітей.
Під час ігор дитина вчиться підкорювати свої інтереси інтересам колективу, спільними зусиллями досягати поставленої мети. Завдяки іграм діти стають більш дисциплінованими, гуртовими, вчаться вірно оцінювати свої сили, почувати себе частиною спільного колективу, команди.
В дошкільному віці (3-5 років), а також у молодшому шкільному віці (6-8 років) ігри мають особливо велике виховне значення. Ігри дітей цього віку часто мають наслідувальний характер, тому важливо, щоб зразки для подражань були позитивними. Граючись, діти часто зображають події чи дії, які привертають їхню увагу, прагнуть походити на героїв, яким вони симпатизують. Тому слід піклуватись, щоб ці герої цього заслуговували.[22]
Слід пам'ятати, що для дитини зміст, вкладений в гру, має особливо велике значення, так як граючись, дитина завжди глибоко переживає ті дії, які вона виконує. Для кожної дитини гра несе перш за все задоволення потреб у русі, вона є фізичною вправою і способом оцінки своїх сил в порівнянні з силою товаришів. В грі діти привчаються поважати правила, встановлені колективом, то б то привчаються жити суспільним життям.
До підбору ігор потрібно підходити дуже відповідально. Свого часу ще Н. К. Крупська писала, що є ігри, які виробляють жорстокість, погано діють на нервову систему, і є ігри, які мають велике виховне значення, укріплюють волю, виховують почуття справедливості, вміння допомогти в біді.
Найбільше виховне значення мають ігри-естафети або командні ігри Кожна команда прагне перемогти. Щоб виграти, учасники команди повинні діяти згуртованим колективом, кожен гравець повинен жертвувати своїми інтересами заради спільної цілі, володіти завзятістю, витримкою, узгоджувати свої дії з діями товаришів, допомагати їм у важких ігрових ситуаціях.
Правильно організовані ігри мають також велике освітнє значення, вони знайомлять дітей з оточуючою дійсністю, з взаємовідносинами між людьми, розширюють кругозір дітей, тобто вчать вдивлятися в життя.
В спільних іграх укріплюється дружба дітей, розкриваються шляхи до пізнання характеру, інтересів і здібностей кожної дитини.
Розділ 3. Ігри-естафети як засіб розвитку швидкості у дітей старшого дошкільного-віку
3.1 Загальна характеристика швидкості як фізичної якості людини
Численними дослідженнями встановлено, що швидкість є комплексною руховою якістю, яка проявляється через:
* швидкість рухових реакцій;
* швидкість виконання необтяжених поодиноких рухів;
* частоту (темп) необтяжених рухів;
* швидкий початок рухів, що у спортивній практиці називають різкістю.
У фізичному вихованні та спорті важливішим є виховання здатності до прояву швидкості в цілісній руховій діяльності, оскільки, наприклад, наявність швидкої реакції ще не гарантує швидкого подолання дистанції. Відсутня також кореляція між здатністю швидко бігати та плавати і навіть між ходьбою і бігом. Прямий зв'язок відзначається лише в тих вправах, які подібні за координацією (стрибок у довжину з розбігу -- спринт).
Вимоги до швидкості в різних рухових діях не однозначні. Наприклад, у спортивних іграх (теніс, баскетбол) вирішальне значення має стартова швидкість. А в стрибках у довжину -- швидкість бігу по дистанції.
Коротко охарактеризуємо кожен з названих компонентів швидкості.
Руховою реакцією прийнято називати здатність людини відповідати окремими рухами або руховими діями на різноманітні подразники.
Рухова реакція включає:
* сприйняття подразника певними рецепторами;
* передачу одержаної інформації від рецепторів до ЦНС;
* аналіз отриманого сигналу в ЦНС і формування сигналу-відповіді;
* передачу сигналу-відповіді до необхідних м'язів;
* збудження м'язових волокон і відповідь на подразник певним рухом чи руховою дією.
Таким чином, рухова реакція визначається часом від початку сприйняття подразника до початку відповіді на нього (так званий латентний час). Розрізняють різні реакції. Проста рухова реакція людини -- це її здатність якомога швидше відповісти заздалегідь відомою руховою дією на заздалегідь відомий подразник (сигнал). Класичним прикладом простої реакції є старт у бігу, плаванні тощо.
Латентний час простої реакції у нетренованих осіб становить 0,2-0,3 с, а в добре тренованих -- коливається в межах 0,1-0,2 с. Він обумовлений генотипом, мало піддається тренуванню. Проста реакція має широкий діапазон переносу. Люди, які швидше реагують в одних ситуаціях, виявляються швидшими і в інших. Тренування у різних швидкісних вправах позитивно позначається і на розвитку швидкості простої реакції. У зворотному напрямку перенос відсутній.
У процесі рухової діяльності, коли людина взаємодіє з предметами, приладами, партнерами та суперниками, постійно виникає дефіцит часу і простору, тому для її ефективності велике значення має здатність людини правильно і своєчасно реагувати на навколишні подразники. Це складні реагування, які залежать від оперативності точної оцінки ситуації, вибору оптимального рухового рішення та швидкості його реалізації.
В екстремальних умовах рухової діяльності найчастіше зустрічаються реакції на об'єкт, що рухається (РОР), та реакції вибору адекватної рухової дії на певні подразники (РВ).
Реакція людини на об'єкт, що рухається. Це її здатність якнайшвидше і точніше реагувати на нестандартні переміщення певного об'єкта (об'єктів) в умовах дефіциту часу та простору.
В основі реагування на об'єкт, що рухається, лежить уміння постійно утримувати його в полі зору, оцінювати просторові а часові параметри переміщення об'єкта та швидко підбирати адекватні відповіді.
Реакція вибору--це здатність людини якнайшвидше і точніше добирати адекватні відповіді на різноманітні подразники в умовах дефіциту часу та простору.
Складність РВ обумовлена великою різноманітністю можливих змін обставин. Велику роль у скороченні часу на реагування відіграє фактор передбачення ситуації на основі оцінки просторово-часових характеристик рухів у фазі підготовчих дій.
У процесі побутової та професійної рухової діяльності сучасна людина постійно стикається з необхідністю швидко й адекватно реагувати на подразники, що очікуються або раптово виникають. Деякі види професійної діяльності прямо пов'язані з такою необхідністю. Це накладає на вчителя обов'язок піклуватися про розвиток рухової реакції учнів, готуючи їх до майбутнього дорослого життя.
Швидкість поодиноких рухів. Прості необтяжені рухи (одиночний удар у боксі, укол у фехтуванні, метання, стрибки) вимагають максимального прояву швидкості. У складніших за координацією рухах швидкість їх виконання залежить від удосконалення між м'язової координації. Чим складніша за координацією та зовнішнім опором рухова дія, тим більше час її виконання обумовлений координаційними та силовими можливостями людини.
Частота (темп) не обтяжених рухів виключно важливе значення має у циклічних рухових діях (спринт) та при швидкому повторенні ациклічних рухів (серія ударів у боксі). Кожна рухова дія такого типу є упорядкованим чергуванням напруження та розслаблення м'язів-синергістів з одночасним розслабленням та напруженням антагоністів. При цьому варто пам'ятати, що процеси розслаблення протікають значно повільніше, ніж напруження. При невисокому темпі це чергування протікає чітко і безпомилково. При збільшенні темпу наступає такий момент, коли збудження м'язів-синергістів та антагоністів частково співпадає, що призводить до виникнення швидкісної напруженості, яка не дозволяє збільшувати і навіть підтримувати частоту рухів.
Швидкий початок руху (різкість) залежить від прояву вибухової сили і має значення для ефективності швидкісно-силових вправ, зростання швидкості початку рухів.
3.2 Розвиток швидкості, як фізичної якості, дітей старшого дошкільного віку за допомогою ігор-естафет
Старший дошкільний вік найсприятливіший для розвитку швидкості. Відповідність короткочасних навантажень функціональних можливостей організму дітей обумовлена високою збуджуваністю іннерваційних механізмів, що регулюють діяльність опорно-рухового апарата. Висока динаміка нервових процесів, властива дошкільникам, обумовлює швидку зміну скорочення і розслаблення м'язів, максимальний темп рухів. Виконання рухів з максимальною швидкістю значною мірою залежить від розвитку інших якостей (спритності, сили, гнучкості). Тому розвиток швидкості у дошкільників пов'язаний з удосконаленням усього комплексу рухових якостей. Однак у дошкільному віці, враховуючи анатомо-фізіологічні здібності дітей, розвитку швидкості приділяють особливу увагу.
Відомо, що максимальна частота рухів відображає не стільки швидкісні якості даної м'язової групи, скільки подібні якості властиві даному індивідууму (лабільність його нервової системи). Таким чином, на основі максимальної швидкості рухів в одній з ланок рухового апарата можна міркувати про швидкість рухів в інших його ланках [9].
Для прикладу наводимо дані наших досліджень з перевірки швидкості рухів кисті руки (діти ставили олівцем крапки на папері за 5 сек.). Динаміку результатів за цим тестом розглянуто у табл. 1.
Таблиця 1. Результати частоти рухів кистю руки у дітей 3-6 років
|
Вік |
Стать |
Середня частота рухів за 5 сек. |
Зміна результату у % |
||
|
M ± m |
у |
||||
|
3 р. |
хл. |
16 + 0,75 |
3,43 |
100 |
|
|
дівч. |
17 ±0,47 |
2,3 |
100 |
||
|
4 р. |
хл. |
18 ±0,47 |
2,83 |
112 |
|
|
дівч. |
19 ±0,52 |
2,75 |
112 |
||
|
5 р. |
хл. |
21 ± 0,57 |
3,34 |
131 |
|
|
дівч. |
22 ±0,54 |
2,95 |
130 |
||
|
6 р. |
хл. |
24 ±0,62 |
3,25 |
150 |
|
|
дівч. |
25 ±0,81 |
3,34 |
147 |
Проведене дослідження свідчить про поступове збільшення частоти рухів кисті руки. У період від 3 до 6 років показники збільшуються у хлопчиків на 50 %, у дівчаток на 47 % відносно вихідних даних. Найбільше підвищення результату зафіксоване у періоди від 4 до 5 років (хлопчики - 16,6 %, дівчатка - 15,7 %).
Ряд дослідників (Д.П. Букрєєва, В.С. Фарфель) вважають, що максимальна частота рухів залежить в основному від швидкості переходу рухових нервових центрів зі стану збудження до стану гальмування та навпаки; тобто можливість відтворювати максимальну частоту рухів має прямий зв'язок з рухливістю нервових процесів. Оскільки диференціація нервових процесів інтенсивно розвивається протягом дошкільного віку, стає зрозумілим збільшення результатів в частоті рухів кистю руки у дітей старших вікових груп.
У дошкільний період важливо використовувати ігри-естафети, які сприяють розвитку швидкості, їх основна мета - охопити різні м'язові групи, які беруть участь у виконанні рухів, й удосконалювати регуляторну діяльність центральної нервової системи [6].
Розвитку швидкості сприяють вправи, що виконуються з максимальною динамікою. Тому для розвитку цієї якості варто добирати ті рухи, що діти попередньо засвоїли. Тоді основна увага та зусилля дитини концентруватимуться не на способі, а на швидкості виконання рухової дії. При цьому розвиток швидкості досягається за рахунок виконання з максимально можливою швидкістю руху в цілому, а також за рахунок зростання швидкості виконання окремих його елементів . (кидок м'яча при метанні у рухливу ціль, відштовхування і мах ногою під час стрибка у висоту та ін.). Вирішенню таких завдань сприяють різноманітні ігри-естафети, під час яких дитина повинна швидко реагувати на дії своїх партнерів, виконувати певні рухи відповідно до створеної ситуації (швидкість реакції) та ін.
На розвиток швидкості ефективно впливають вправи, що стимулюють дошкільників до виконання швидких рухів. До них відносять: біг з максимальною швидкістю на короткі дистанції, стрибки, загально розвиваючі вправи, які виконуються у швидкому темпі. Проте на прискорення темпу рухів дітей треба орієнтувати лише за умови, що вони виконують їх легко і вільно.
Найпоширенішим способом розвитку швидкості є біг, який широко використовується під час ігрових дій типу естафет, де діти змагаються між собою. Раціонально проводити повторний біг. Суть його в тому, щоб діти вдруге долали задану дистанцію, але вже з якомога більшою швидкістю. Однак довжина дистанції чи тривалість бігу мають бути такими, щоб швидкість його не знижувалася до кінця руху. Тривалість інтервалів відпочинку між повтореннями вправ має забезпечити відносно повне відновлення сил дитини.
Експериментальним шляхом (Е.С. Вільчковський, С.О. Орещук, В.Б. Шпитальний) були визначені оптимальні дистанції для бігу з максимальною швидкістю для дітей 3-6 років, а також періоди пауз відпочинку між його повтореннями. Так, для дітей 3 років рекомендується дистанція 15 м, 4 років - 20 м, 5 років - 25 м, 6 років - 30-35 м. В іграх естафетного характеру старші дошкільники часто виконують біг „човниковим" способом (15-20 м в один і другий бік). У більшості дітей швидкість наприкінці дистанції не зменшується, а пульс після подолання її відновлюється до вихідних величин у межах 2-3 хв. Зазначену паузу можна вважати оптимальною для відпочинку дітей після виконання вправ даної інтенсивності [6].
Частота повторюваності бігу у старших дошкільників - три-п'ять разів. Біг з вищою за середню швидкістю рекомендується дітям 5-6 років - 30-35 сек.
Одним з важливих компонентів даної якості є швидкість рухової реакції дитини. Вона часто використовується у повсякденному житті дитини, коли необхідно швидко відреагувати на раптову ситуацію та прийняти правильне рішення: негайно зупинитися, прискорити рух, змінити його напрям та ін.
До найпоширеніших методів розвитку швидкості реакції у старших дошкільників відносять багаторазові повторення рухових дій за раптовим сигналом чи зміною ситуації. Наприклад, початок бігу за сигналом вихователя (змах прапорцем, рукою, мовна команда), зміна руху за командою вихователя, раптова зупинка під час ходьби або бігу за музичним акордом. Більшість ігор-естафет, пов'язаних з динамічними вправами (біг, стрибки, метання), сприяють удосконаленню рухової реакції дітей, бо тут постійно виникають нестандартні ситуації, у яких потрібно швидко орієнтуватися.
У дітей старших вікових груп розвитку швидкості сприяє застосування змагального методу у процесі проведення ігор-естафет. Елементи змагання викликають у них емоційне піднесення, сприяють мобілізації своїх потенціальних можливостей у виконанні рухових дій через бажання перемогти.
Оскільки у процесі змагань дитина максимально проявляє швидкість реакції, точність і швидкість рухів, застосування зазначеного методу підвищує результативність розвитку даної якості.
Таким чином, широке використання різноманітних рухових дій швидкісного характеру у процесі ігор-естафет з елементами змагань створюють оптимальні умови для розвитку швидкості у дошкільників старших вікових груп.
3.3 Приклад деяких ігор-естафет та рухливих ігор які використовують для розвитку швидкості дітей старшого дошкільного віку
Рухливі ігри та ігри естафети - улюблені забави для дітлахів будь-якого віку. Даремно вважати, що вони є корисними тільки для фізичного розвитку дитини. Уявіть собі, що діти вередують, стали некерованими, стрибають і голосно кричать. Заспокоїти малюків допоможуть саме ігри-естафети та рухливі ігри: після них нормальний відпочинок змінить активність. Інакше це називається розвитком саморегуляції. Мине час, і діти навчаться контролювати свою поведінку самостійно. А допомогти їм цього навчитися можна за допомогою рухливих ігор та ігор-естафет
Світлофор (для старшої групи, 5-6 років)
Гра проводиться на ділянці дитячого саду.
Позначаються дві пересічні дороги, лінії тротуарів, пішохідні переходи.
В центрі перехрестя встає Світлофор - хлопчик з червоними кругами по боках і зеленими - на спині і грудях, два жовті круги він тримає в руках. Діти діляться на групи: пішоходів (можна розподілити дітей поодинці, парами і групами), автомобілі (по одній людині) і автобуси (декілька дітей вишиковуються один за одним, тримаючись за плечі або за пояс). Пішоходи починають рух по тротуарах, автомобілі - по дорогах, дотримуючи сигнали Світлофора. Світлофор повертається до них то боком, то обличчям або спиною, відповідно вирішуючи або забороняючи рух, то піднімає вгору жовті круги. До моменту початку гри діти вже повинні знати, що означають сигнали світлофора. Порушники Правил дорожнього руху в цій грі підлягають штрафові: пояснюють свої помилки.
Переправ через річку (5-7 років)
Учасників гри має бути парна кількість. На середині майданчика -- "річка" (дві паралельні лінії, відстань між ними 15-20 кроків). На річці "каміння" накреслені невеличкі кола). Гравці поділені на дві команди, які стоять на березі. За командою вони починають стрибати з каменя на камінь: хто ступить у воду -- "тоне", себто вибуває з гри. Виграє та команда, де більшість гравців успішно переправилася через річку.
Примітка. На каміння дозволяється ступати тільки однією ногою.
У річку, гоп! (5-7 років)
Дві шеренги стають одна навпроти одної на відстані двох метрів. Ведучий дає команду: "У річку, гоп!" -- усі стрибають вперед. "На берег, гоп!" -- всі стрибають назад. Коли ведучий повторить одну й ту саму команду двічі, гравці мусять стояти на місці. Наприклад: "У річку, гоп!", "У річку, гоп!" -- всі стоять на місці. Хто стрибнув -- вибуває з гри. гра триває, доки не залишиться один гравець.
Примітка. Ведучий може підвищувати темп подавання команд, аби ускладнити завдання для гравців.
Яструб (5-7 років)
Обирають "яструба". Усі, крім яструба, утворюють колону, взявши один одного за пояс або за плечі. Перший запитує яструба:
- Тобі кого треба?
- Останнього.
- То лови його!
Яструб кидається до останнього гравця, який намагається втекти, біжучи уздовж колони, щоб стати попереду неї. Спійманий стає яструбом, а колишній яструб -- першим у колоні.
Повінь (5-7 років)
Діти стають кружка, присідають і вдають, що сплять. Один з учасників -- "вартовий" -- ходить у середині кола, вигукує: "Повінь! Рятуйтесь!" Тоді всі розбігаються, шукаючи собі схованку: залазять на бум, драбину, стають або сідають на камінь тощо. Примостившись, перебігають з місця на місце, а вартовий намагається їх упіймати. Яку дитину спіймає -- та стає вартовим.
Примітка. Хто не знайшов придатного для себе місця, йде на допомогу вартовому -- теж ловить дітей.
Оса (5-7 років)
У грі бере участь непарна кількість дітей. Той, хто залишився сам, -- "оса". Вона займає визначене місце. Пари розходяться, діти юрбою прибігають до оси й запитують: "Оса, оса, а чи ти дуже лиха?" Та відповідає: "Як ужалю, так знатимеш! Я не зла, не лиха, а кого хочу, того й зловлю".
Після цих слів оса ловить дітей, що біжать поодинці. В момент наближення оси гравці швидко об'єднуються в пари, а коли та віддаляється -- розходяться, перебігають довільно. Той, кого впіймає оса, перебирає на себе цю роль.
М'яч - квач (5-7 років)
Діти стають кружка. В центрі -- ведучий з м'ячем у руках. Діти під музику ходять по колу, тримаючись за руки, вправо, потім --уліво. Коли музика раптово замовкне -- діти швидко розбігаються по майданчику, а ведучий -- квач -- кидає в когось м'ячем. Кого поцілить -- той стає всередину кола і стає квачем.
Примітка. Кидати м'яч можна лише під ноги, тікати врізнобіч. Гру можна проводити, поставивши в центр кола двох-трьох дітей з м'ячами.
Вовк і коза
Учні обирають вовка і козу, решта - пастухи. Узявшись за руки, пастухи рухаються колом. Вовк має спіймати козу, яка пасеться в полі (середині кола). Потрапити туди він може лише через ворота. Їх утворюють двоє гравців, які навмисно заманюють вовка, піднімаючи руки. Та тільки-но він хоче вскочити у ворота - руки опускаються. Якщо вовк упіймає козу, вона стає вовком, козою - хтось із гравців, які пропустили вовка, а вовк - пастухом.
Гонка м'ячів
Гравці стають у широке коло і розраховуються на “перший-другий”. Перші номери - одна команда, другі - друга. Два напрявляючі гравці - капітани. У них у руках м'ячі. За сигналом учителя капітани передають м'ячі по колу в протилежні боки гравцям своєї команди. Перемагають ті, хто швидше поверне м'яч капітану. Одним із варіантів гри може бути коли м'ячі спочатку знаходяться в учасників, що стоять напроти, і передаються в одному напрямку. Перемагає команда, м'яч котрої наздожене м'яч суперників.
Гра у квадраті
Креслять квадрат із сторонами від 6 до 10 м. Усередині квадрата позначають коло 1,5-2 м. Гравців поділяють на 4 команди, які розташовуються на 4-х сторонах квадрата. Один із учасників кожної команди із м'ячем у руках стоїть у колі навпроти шеренги своїх гравців.
За умовним сигналом учителя, гравці, що стоять усередині кола, почергово кидають м'яч гравцям своєї команди, починаючи із лівого флангу, а отримавши його, знову кидають другому, третьому - аж до останнього. Останній гравець із шеренги, діставши м'яч, біжить з ним у коло. Гра триває доти, поки той, що стояв першим у колі, не прибіжить знову в нього. Виграє та команда, гравці якої швидше за інших побувають у колі.
До своїх прапорців
Учні групуються в кілька кіл, усередині кожного стає гравець з кольоровим прапорцем у піднятій руці. За першим сигналом керівника всі розбігаються по майданчику (крім гравців з прапорцями), за другим - зупиняються, присідають і закривають очі. Далі гравці з прапорцями переходять на інші місця. Відтак керівник наказує: “До своїх прапорців!”. Кожна група повинна віднайти свій прапорець й утворити коло. Перемагає команда, котра виконає це завдання швидше. Після кожної спроби гравців з прапорцями змінюють.
Птахи
Господар і яструб вибирається жеребкуванням або призначаються вчителем. Решта учнів - птахи. Господар потай від яструба називає кожного учасника гри: зозуля, ластівка, горобець, ворона, синиця, чайка, снігур, тощо.
Прилітає яструб. Між господарем і яструбом відбувається діалог: - За ким ти прилетів? - За пташкою. - За якою? - За зозулею (горобцем, вороною і т. д.). Названа пташка вибігає з гурту і яструб намагається її спіймати. Якщо ж яструб назвав пташку, якої немає серед учасників гри, ведучий замінює його. Гра триває доти, доки яструб не переловить усіх пташок. Упіймані пташки отримують додаткове завдання вчителя, наприклад, стрибати через скакалку.
Дзвіночок тут
У центр кола виходять троє гравців: двом із них зав'язують очі, а третьому дають дзвіночок. Гравець час од часу дзвонить, а двоє інших намагаються його вихопити. Той, в чиїх руках дзвіночок, може створювати такі ситуації, коли гравці з пов'язками на очах ловлять один одного. Коли хтось із учасників упіймає того, хто носиться з дзвіночком, вони міняються ролями.
Дзвін
У цій грі можуть брати участь 20--30 чоловік.
Перед початком гри один із учасників за жеребкуванням починає водити, його називають «язичком».
Інші учасники гри беруться за руки й утворюють коло, тобто «дзвін», і починають повільно рухатися то в праву, то в ліву сторону. У цей час «язичок» намагається роз'єднати руки гравців, -- розбити «дзвін», і вирватися з кола. Якщо йому це не вдалося з першого разу, він має право на ще дві спроби, віднайшовши найбільш слабкі місця в колі.
Тільки-но «язичкові» вдасться вирватися з кола, він прагне добігти до прапорця, платка або шапки, покладеної від кола на відстані 50 м, а всі, хто стояв у колі, біжать за ним і стараються торкнутися до нього рукою, перед тим, як він ухопить прапорець. Хто це зробить, той і починає водити, тобто стає «язичком» і займає місце в центрі кола.
Якщо ж той, хто водить, добіг до прапорця і ніхто його не впіймав, то він повертається на своє місце, і гра продовжується спочатку.
Хто шепоче?
На середину кола або кімнати виходить один із гравців з пов'язкою на очах. До нього по черзі підходять усі інші та кожен щось шепоче на вухо. Потрібно по голосу дізнатися, хто шепоче, назвати його ім'я, і тільки тоді можна зняти пов'язку та помінятися з ним ролями. Щоб не бути впізнаним, кожний старається змінити голос і манеру розмови, і це дуже ускладнює задачу. Потрібно бути дуже уважним, щоб навіть у зміненому голосі вловлювати знайомі інтонації та визначати, хто шепоче.
Гілочка
У грі можуть одночасно брати участь 15--20 і більше чоловік. Для гри потрібна гілочка верби або іншого дерева.
Учасники гри утворюють погано зімкнене коло. Руки тримають за спиною та передають один одному гілочку. У центрі кола -- той, хто водить. Його задача -- знайти та захопити гілочку. Задача нелегка. Якщо той, хто водить, трішки повернеться спиною до того, у кого гілочка, то останній швидко проводить гілочкою по його спині, відразу ж гілочку забирає назад і передає по колу.
Якщо тому, хто водить, вдається захопити гілочку, він перестає водити та стає в коло.
На його місце стає той гравець, у якого була виявлена гілочка.
Якщо під час передачі гілочки по руках вона впаде на підлогу чи на землю та той, хто водить це помітить, тоді гравець, у якого впала гілочка, замінює того, хто водить.
Біла паличка
У цій грі всі учасники діляться на дві команди та вибирають із свого середовища двох капітанів. Це зазвичай найсильніші та найспритніші гравці, які вміють відстояти свою команду. У кожної команди своя паличка. Вона має довжину 40--50 см і товщину 2--3 см. Зовні палички однакові, але кожна має свій розпізнавальний знак, який повинні знати всі члени команди. Суддя, який слідкує за правилами гри, шикує обидві команди з капітаном попереду та подає сигнал.
За першим сигналом капітани міняються своїми паличками. За другим сигналом вони кидають паличку якомога далі. Суддя ж слідкує за тим, щоб ніхто не виходив за лінію і не вибігав раніше.
Після того, як палички кинуті, гравці обох команд біжать уперед, стараючись швидше добігти до своєї палички.
Задача капітанів -- якомога далі закинути палички, щоб гравці команди «суперника» не встигли раніше доставити їх судді.
Команда, яка змогла першою віддала паличку, вважається переможцем. Але передавати її судді може тільки капітан. Тому той, хто перший піднімає паличку, повинен встигнути її передати як естафету капітанові, а той уже біжить із нею до судді.
ВИСНОВКИ
У дошкільному дитинстві закладаються основи здоров'я, виховуються основні риси особистості людини. Сім'я, дошкільні заклади мають створити сприятливі умови для оптимального фізичного розвитку дитини, отримання знань про людський організм, опанування санітарно-гігієнічних навичок. Дитина повинна поступово вчитися бути творцем досконалості свого тіла, здоров'я. Міцне здоров'я є запорукою розвитку дитини в інших особистісних аспектах. На цій особливості наголошує народна мудрість: «У здоровому тілі -- здоровий дух», -- стверджували в античні часи; «Нема щастя без здоров'я», -- гласить українське прислів'я.
Фізичне виховання дітей дошкільного віку -- систематичний вплив на організм дитини з метою його морфологічного і функціонального вдосконалення, зміцнення здоров'я, формування рухових навичок і фізичних якостей.
Ігри-естафети у процесі фізичного виховання старших дошкільнят займають одне із перших місць, тому що за їх допомогою діти розвиваються як фізично так і психологічно.
Під час гри кожен рух викликає затрату м'язової енергії. Дослідження свідчать, що під впливом фізичних вправ і рухливих ігор діти швидше і краще ростуть. Це пояснюється тим, що фізична активність сприяє посиленню обміну речовин, кровообігу та дихання. Завдяки цьому до клітин, в тому числі кісток і м'язів, доставляється більше "будівельного матеріалу", і кістки більше збільшуються як у довжину, так і в ширину, більш інтенсивно наростають зв'язки та м'язи. В результаті занять іграми і фізичними вправами збільшуються і розвиваються також всі внутрішні органи. Саме в цьому яскраві приклади проявлення таких закономірностей розвитку дітей як системогенез та "енергетичне правило м'язів".
Під час ігор дитина вчиться підкорювати свої інтереси інтересам колективу, спільними зусиллями досягати поставленої мети. Завдяки іграм діти стають більш дисциплінованими, гуртовими, вчаться вірно оцінювати свої сили, почувати себе частиною спільного колективу, команди.
Старший дошкільний вік найсприятливіший для розвитку швидкості. Відповідність короткочасних навантажень функціональних можливостей організму дітей обумовлена високою збуджуваністю іннерваційних механізмів, що регулюють діяльність опорно-рухового апарата. Висока динаміка нервових процесів, властива дошкільникам, обумовлює швидку зміну скорочення і розслаблення м'язів, максимальний темп рухів. Виконання рухів з максимальною швидкістю значною мірою залежить від розвитку інших якостей (спритності, сили, гнучкості). Тому розвиток швидкості у дошкільників пов'язаний з удосконаленням усього комплексу рухових якостей. Однак у дошкільному віці, враховуючи анатомо-фізіологічні здібності дітей, розвитку швидкості приділяють особливу увагу.
У дітей старших вікових груп розвитку швидкості сприяє застосування змагального методу у процесі проведення ігор-естафет. Елементи змагання викликають у них емоційне піднесення, сприяють мобілізації своїх потенціальних можливостей у виконанні рухових дій через бажання перемогти. Оскільки у процесі змагань дитина максимально проявляє швидкість реакції, точність і швидкість рухів, застосування зазначеного методу підвищує результативність розвитку даної якості.
Таким чином, широке використання різноманітних рухових дій швидкісного характеру у процесі ігор-естафет з елементами змагань створюють оптимальні умови для розвитку швидкості у дошкільників старших вікових груп.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Вавилова Е.Н. Укрепляйте здоровье детей. - М., 1986. - 125 с.
2. Луури Ю.Ф. Физическое воспитание детей дошкольного возраста. - М.: Просвещение, 1991
3. Карманова Л.В. Занятие по физической культуре в старшей группе детского сада. - Минск., 1980. - 127 с.
4. Вильчковский Э.С. Методика физического воспитания в детском саду. - К.: Рад. школа, 1979. - 224 с.
5.Онищук В.О. Функция и структура методов воспитания. - К.: Радянська школа, 1979.- 159с
6. Вільчковський Е.С., Курок О.І. Фізичне виховання дітей у дошкільному закладі. - К., 2001
9. Осокина Т.И. Физическая культура в детском саду. - 3-е изд. - М., 1986.
10. Лайзане С.Я. Физическая культура для малышей. - М.: Просвещение, 1987. - 156 с.
11.Пензулаева Л.И. Физические занятия с детьми 5-6 лет. - М.: Просвещение, 1986. - 140 с.
12. Глазырина Л. Д. Физическая культура -- дошкольникам: Средний возраст: Пособие для педагогов дошк. учреждений. -- М.: Владос, 2001. -- 304 с.
13. Глазырина Л. Д. Физическая культура -- дошкольникам: Старший возраст: Пособие для педагогов дошк. учреждений. -- М.: Владос, 2001.--264 с.
14. Грибан В. Г. Валеологія. --К: Центр навчальної літератури, 2005. --256 с.
15. Слободян Л. М. Довідник педіатра. -- Тернопіль: Укрмедкнига, 2005. -- 452 с.
16.Осокина Г.И. Физическая культура в детском саду. - М.: Просвещение. 1983. - 95 с.
17. Осокина Г.И. Физическая культура в детском саду. - М.: Просвещение. 1986. - 95 с.
18. Пензулаева Л.И. Физические занятия с детьми 5-6 лет. - М.: Просвещение, 1986. - 140 с.
19. Роговик Л. Индивидуальный подход к обучению движениям через развитие психомоторики // Дошкольного воспитание. - 2000. - №1. - С. 26.
20. Рунова М. Обеспечение двигательной активности детей на прогулке // Дошкольного воспитание. - 1990. - №8. - С. 35.
21. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. -- К., 1999.
22. Богуш А. М., Лисенко Н. В. Українське народознавство в дошкільному закладі. -- К., 2002.
23. Болтарович 3. Традиції сімейного виховання // Народна творчість та етнографія. -- 1993. -- № 2.
24. Буре Р. С., Островская Л. Ф. Воспитатель и дети. -- М., 2003.
25. Вільчковський Е. С. Критерії оцінювання стану здоров'я, фізичного розвитку та рухової підготовленості дітей дошкільного віку. -- К., 1998.
26. Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. -- Л., 1998.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Застосування рухливих ігор і естафет у підготовці волейболістів. Ігри та естафети, які сприяють розвитку швидкості і спритності, швидкісно-силової витривалості, точності рухів, відчуттю простору і координації рухів. Акробатична підготовка волейболістів.
курсовая работа [423,6 K], добавлен 11.03.2014Розгляд фізичних навантажень та відпочинку як факторів впливу на розвиток фізичних якостей дошкільників. Особливості розвитку швидкості, спритності, гнучкості, витривалості та сили у дітей дошкільного віку за допомогою різних гімнастичних вправ.
курсовая работа [407,0 K], добавлен 25.09.2010Характеристика швидкості як фізичної якості людини, визначення факторів та засобів її розвитку та вдосконалення. Вивчення техніки спринтерського бігу. Виявлення особливостей біохімічних процесів, які спостерігаються при бігу на короткі дистанції.
курсовая работа [592,6 K], добавлен 26.09.2010Проблема вікового розвитку і виховання фізичних якостей у дітей шкільного віку. Характеристика гандболу як виду навчальної програми у фізичному вихованні. Розвиток швидкісно-силових якостей методом кругового тренування на заняттях фізичними вправами.
курсовая работа [218,0 K], добавлен 17.02.2013Вікові особливості формування особистості юного спортсмена і його виховання. Розвиток і удосконалення фізичних здібностей дітей підліткового віку. Вікова періодизація обсягу тренувальних навантажень. Виховання та визначення розвитку швидкісних здібностей.
курсовая работа [198,2 K], добавлен 15.05.2009Олімпійський рух інвалідів як одне з масштабних соціальних явищ сьогодення. Історія виникнення і розвитку дефлімпійських ігор, особливості їх проведення. Дефлімпійський дебют самостійної збірної команди України на ХVІІ Всесвітніх літніх іграх глухих.
реферат [20,1 K], добавлен 20.04.2012Загальна характеристика розвитку дітей. Характеристика вікових змін фізичних якостей спортсменів. Засоби розвитку фізичних якостей юних тхеквондистів. Методи виховання швидкісних здібностей у юних тхеквондистів. Особливості передстартового стану.
курсовая работа [54,2 K], добавлен 29.03.2014Розгляд поняття сили як фізичної якості людини, визначення факторів впливу на її розвиток. Дослідження динаміки розвитку швидкісно-силових якостей у школярів різного віку, що виявляються в рухах, які імітують метання списа, диска і штовхання ядра.
курсовая работа [47,2 K], добавлен 25.09.2010Виникнення Олімпійських ігор в Давній Греції. Особливості проведення Олімпійських ігор в Давній Греції. Відновлення Олімпійських ігор царем Еліди Іфітом і законодавцем Спарти Лікургом. Істмійські ігри, що влаштовувалися на честь Посейдона на Істмі.
доклад [15,2 K], добавлен 23.03.2012Характерні ознаки проведення Олімпійських ігор починаючи з III-го періоду до сьогодення. Проблеми і протиріччя олімпійського спорту на світовій арені. Аналіз політичних і спортивних аспектів його розвитку. Успіхи українських спортсменів на Олімпіадах.
курсовая работа [57,3 K], добавлен 12.10.2013
