Проблеми здоров’я в сучасному житті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Проблеми здоров'я в сучасному житті

2. Три різновиди дихання йогів

3. Піст і голодування як фактори оздоровлення

4. Танець живота

5. Масаж

6. Цілющий вплив лазні

7. Моржування шлях до здоров'я

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

ХХ сторіччя врятувало людство від масового вимирання, яке викликали інфекційні захворювання. Здавалося б, що настав рай земний. Але прогрес приніс з собою не тільки позбавлення від старих, а і нові хвороби. Найнебезпечніші з них - це ішемічна хвороба серця (ІХС), інсульти, ракові захворювання, СНІД...

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я в кінці 60-х років у 23 економічно розвинутих країнах світу лише за одне десятиріччя смертність від ІХС виросла на 60%. Як правило, хвороби віку є наслідком недостатньої рухової активності і незбалансованого харчування, навколишнього середовища.

Суть даного принципу полягає в тому, що фізична культура повинна сприяти зміцненню здоров'я. Поняттю здоров'я американський медик Г. Сігєріст дав наступне визначення "Здоровою може рахуватись людина, яка відрізняється гармонійним розвитком і добре адаптована до оточуючого її фізичного і соціального середовища.

Здоров'я не означає просто відсутність хвороб: це щось позитивне, це життєрадісне і охотне виконання обов'язків, які життя покладає на людину". Цьому відповідає і правило, прийняте Всесвітньою організацією охорони здоров'я: "Здоров'я це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб, або фізичних вад" [7, 8].

Наукою доказано, що здоров'я людини тільки на 10-15% залежить від діяльності лікарів, медпрепаратів, на 15-20% від генетичних факторів, на 20-25% від стану навколишнього середовища і на 50-55% від умов і способу життя. [8, 21].

1. Проблеми здоров'я в сучасному житті

Згідно з існуючим визначенням, здоров'я - це природний динамічний стан організму, що характеризується його самоврівноваженістю і врівноваженістю з навколишнім середовищем у духовному, фізичному, а також соціальному плані й ефективно протидіє захворюванням.

Природа людину наділила досконалим функціональним організмом із універсальним захистом від усіляких зовнішніх і внутрішніх негативних впливів. Проте здоров'я слід розглядати не в статиці, тобто як щось набуте і незмінне, а як стан організму, котрий постійно змінюється. Тому необхідно завжди стежити за своїм здоров'ям і підтримувати його у гармонійній рівновазі з довкіллям, а для цього потрібно вести здоровий спосіб життя.

Рівновага людини з навколишнім світом - це насамперед її комфортне самопочуття у ньому. Такий стан передбачає сприятливе поєднання умов життя як природних (температура повітря, атмосферний тиск та інші фізичні параметри), так і соціальних (культура, побут, суспільно-виробничі відносини).

Внутрішня рівновага організму людини - це збалансування систем: серцево-судинної, дихальної, нервової та інших. Внутрішня гармонія передбачає стан психічної зрівноваженості та духовної цілісності особистості.

Духовний аспект здоров'я передбачає розуміння нами цілісності особистості, визначає сенс життя людини, її гармонійність як індивідуума й у спілкуванні з оточуючими. Невід'ємною частиною духовного здоров'я людини є її здатність до співчуття, добросовісність, доброзичливість, порядність, терпимість.

Психологічний аспект здоров'я - це збалансованість психічних процесів та їхніх проявів, тобто здатність особи керувати собою за умов високих життєвих навантажень на основі взаєморозуміння й емоційного комфорту в суспільстві, а також особистого внутрішнього комфорту.

Фізичний аспект здоров'я передбачає оптимальне, тобто без істотних відхилень, функціонування усіх систем організму людини (серцево-судинної, дихальної, м'язової та ін.). При цьому поняття "фізичне здоров'я" пов'язують із умінням володіти своїм тілом, фізичною витривалістю, високим рівнем працездатності.

Соціальний фактор і здоров'я. Розуміння здоров'я як багатоаспектної системи дозволяє правильно усвідомлювати його значення в житті людини і суспільства.

Суспільство, зі свого боку, зацікавлене у здоров'ї громадян, оскільки тільки здорові громадяни зможуть принести максимальну користь для його розвитку [11].

Хвороба. Поняття "хвороба" визначається як порушення життєдіяльності організму під впливом, шкідливих подразників зовнішнього чи внутрішнього середовища. При цьому знижується пристосовуваність живого організму до зовнішнього середовища й водночас мобілізуються його захисні сили.

Виникнення хвороби у людини - наслідок впливу на організм шкідливих природних і соціальних факторів.

Одним із факторів, що спричинює хвороби, є недостатня пристосованість організму людини до досить складного комплексу умов життя. Цей комплекс включає в себе фізіологічні особливості організму людини (залежно від статі, віку тощо), кліматографічні та соціальні особливості (побут, суспільно-виробничі відносини і т. ін.), а також умови проживання індивіда.

Причиною хвороб людини може бути і спадковість, в основі якої лежать генетичні процеси і яка зумовлює передачу хвороби від покоління до покоління.

Хвороба може виникати і внаслідок природно закладеної певної спрямованості біологічних процесів, які здійснюються в нашому організмі від народження до старіння та смерті.

Більша частина населення планети знаходиться у стані, який можна розглядати як передумову до хвороби.

Вся сума факторів негативного впливу фізичної, хімічної, біологічної, психічної й іншої природи, що притаманні сучасним умовам життя, призводить не тільки до розвитку захворювань, але й до появи низки загальних симптомів, характерних для цього стану (неврастенії, втрати апетиту, дратливості, головного болю, сухості шкіри та ін.).

Спосіб життя впливає на фізичний стан здоров'я людини. Оптимальний руховий режим сприяє гармонійному розвиткові її тіла і забезпечує високий рівень функціонування систем організму. Це, у свою чергу, є умовою високої працездатності людини. На фізичне здоров'я позитивно впливає дотримання правил особистої гігієни, режиму навчання і відпочинку, правильного харчування, загартовування, а також ряд інших чинників, які зумовлюють позитивне функціонування організму.

Досягнення науково-технічного прогресу в усіх галузях діяльності людини зумовили зміни і в її житті, характері праці й, безперечно, відобразились на ній самій.

Дослідженнями деяких вчених встановлено, що з розвитком технічного прогресу скорочується частка м'язової діяльності в енергетичному балансі людства. Рухова активність людини в процесі сучасного виробництва істотно зменшується, що призводить до гіпокінезії. Гіпокінезія (hypo - малий і kynesis - рух) - це вимушене зменшення обсягу довільних рухів людини (мала рухливість) внаслідок характеру її трудової діяльності. Гіпокінезія негативно впливає на організм і зумовлює його виснаження.

Сучасні умови трудової діяльності людини несуть значні психічні навантаження на її організм. Темп праці, монотонність, соціальна ізоляція, збільшення навантажень на зоровий, слуховий та інші аналізатори - все це є причиною погіршення здоров'я.

Хоча побутові умови людей покращилися, проте поспіх, брак часу, великий потік інформації (потрібної і непотрібної) негативно позначаються на стані здоров'я сучасної людини.

Негативний вплив на організм людини чинять шкідливі відходи виробництва, що потрапили у навколишнє середовище. Природа неспроможна утилізувати їхню велику кількість. Тому разом із їжею, водою, повітрям до організму надходять і шкідливі речовини. А скільки шкідливих звичок (паління, зловживання спиртними напоями, пристрасть до наркотиків та ін.) набуло людство, і всі вони згубно впливають на здоров'я людини.

Залишається актуальною й сьогодні думка Гіппократа, яка полягає в тому, що єдина причина всіх хвороб - невідповідність між можливостями організму і вимогами, котрі висувають йому умови і спосіб життя. Досягнення науково-технічного прогресу, розвиток суспільства, соціальна сутність людини все більше деформують її біологічну природу. Одне із завдань суспільства - запобігти несприятливому впливові на все живе на планеті, у тому числі на здоров'я і довголіття людей.

Традиційними методами оздоровчих тренувань стали ранкова гімнастика, оздоровчий біг, плавання, їзда на велосипеді, на лижах, ковзанах та інші.

На сьогоднішній день розроблені і практично випробувані авторські комплекси і програми фізичних вправ оздоровчої спрямованості для масового використання. Основні їх переваги - доступність, простота реалізації і ефективність. Насамперед це:

1) контрольовані бігові навантаження (система Купера);

2) режим 1000 рухів (система Амосова) [1];

3) 10000 кроків кожний день (система Міхао Інаі);

4) біг заради життя (система Лід'ярда);

5) абетка оздоровчого бігу (система Мільнера).

В наш час з'явились нові течії оздоровчої фізичної культури, які дають оздоровчий ефект. До них можна приєднати оздоровчу аеробіку і її різновиди: степ, слайд, джаз, аква- або гідроаеробіку, танцювальну аеробіку (фанк-аеробіку, сіть-джем, хіп-хоп), велоаеробіку, аеробіку з навантаженням (невеликою штангою), акваджогінг, шейпінг, фітнес, стретчінг.

Вибір тої чи іншої методики занять фізичними вправами з оздоровчою спрямованістю є співвідношення з реальними обставинами, можливостями, вимогами, деколи є справою індивідуального смаку і інтересу [9; 12]

Слід згадати і деякі нетрадиційні методи оздоровлення, які масово не поширені, але з кожним роком привертають до себе все більше уваги, збільшуючи кількість прихильників.

2. Три різновиди дихання йогів

Одна з ознак здоров'я людини правильне дихання. Часто ми недооцінюємо його позитивну роль у життєдіяльності нашого організму, хоча правильне дихання є запорукою реалізації резервних потенціалів людини.

Знання різновидів дихання за системою йоги, що не суперечить класичним поглядам на систему дихання, дозволить вам зрозуміти механізм оптимального дихання для організму людини. Знайомство з різними дихальними системами Сходу допоможе розширити розуміння цього питання.

Поруч із різними теоріями про самопізнання йоги розробили чимало практичних прийомів для оздоровлення організму.

Особлива увага в системі йоги надається пранаямі комплексу дихальних вправ, які дають змогу здійснити контроль над диханням. "Прана", згідно з розумінням йогів, дихання, життєва сила, джерело енергії, абсолютна енергія, котра проявляється у всьому живому. "Яма" це регуляція, основа, пауза.

Пранаяма це система дихальних вправ, що виконуються свідомо для накопичення організмом життєвої енергії, отриманої з повітря. Інакше кажучи, пранаяма це вчення про свідоме керування диханням,

На думку йогів, прана (життєва енергія) поглинається лише за повного дихання, що здійснюється через ніс. Після вдиху повинна обов'язково бути коротка пауза. Дихання це не тільки рефлекторні дії, але й дихальні вправи для діафрагми, керовані свідомістю, які регулюють вдих і видих.

Найкращий варіант дихання за спокою вдих і видих через ніс. Безперервне, спокійне, рівне дихання найефективніше: воно повністю звільняє легені від повітря під час видиху. У повітрі, що видихаємо, міститься не більше 16-18% кисню, 4-6% вуглекислого газу, а також інші сполуки, у тому числі дуже шкідливі сірчані.

Йоги вважають, що тривалість життя людини великою мірою залежить від того, як вона дихає. Якщо дихання людини часте і поверхневе, то і життя її короткочасне. І навпаки, рівне, вільне і спокійне дихання, повніші та глибші вдихи і видихи є однією з умов здоров'я і довголіття.

Важливо знати, що на тривалість життя впливає і склад повітря, яким доводиться дихати. Так, відомо, що багато з довгожителів живуть у горах, де повітря дуже іонізоване. У морському повітрі містяться ще й специфічні домішки йодисті, а також інші корисні для здоров'я сполуки. Таким чином, атмосфера примор'я і гір цілюща, а їхні мешканці рідше страждають на захворювання органів дихання.

Найбільша кількість прани (життєвої енергії), стверджують йоги, міститься в повітрі рано-вранці, відразу після сходу сонця, а найменша у надвечірній час. На їхню думку, найбільша кількість прани зосереджена біля водоспадів, у горах, біля берега моря, менша у полях, міських парках, садах, а найменша в атмосфері міста і промислових підприємств, яка звичайно дуже забруднена вихлопними газами, шкідливими відходами виробництва. Підраховано, що повітря з найнижчою кількістю прани містить 21% кисню, 0,03% вуглекислого газу, а також азот і домішки різних речовин.

Дуже низький рівень прани у закритих і непровітрюваних приміщеннях. У них значно підвищується концентрація вуглекислого газу, що видихується, а також інших речовин, які є продуктами біохімічних реакцій у нашому організмі; все це призводить до різкого погіршення мозкового кровообігу, настання швидкої стомлюваності, появи кволості, головного болю, нервозності.

На думку йогів, людське тіло акумулятор прани і її перетворювач. Життєдіяльність і здоров'я залежать від кількості акумульованої прани, правильності її розподілу і використання організмом.

Дихальна гімнастика це система вправ, спрямована на оволодіння мистецтвом правильно дихати, що дає змогу акумулювати прану, правильно її розподіляти і використовувати для контролю над організмом. Накопичений багатий досвід свідчить про те, що завдяки використанню дихальних вправ досягається повний контроль над організмом [10].

Регульоване і цілеспрямоване дихання сприяє омолодженню організму лікуванню і профілактиці хвороб, отже, хорошому здоров'ю і подовженню життя. Основою всіх дихальних вправ є повне дихання. Його складові частини верхнє, середнє і нижнє дихання..

Розглянемо кожне з них.

1. Верхнє дихання (ключичне) здійснюється за рахунок руху верхніх ребер, плечей і ключиць, що забезпечує наповнення повітрям тільки верхньої частини легенів. Під час такого вдиху грудна порожнина розширюється вперед і вверх. Слід відзначити, що за допомогою верхнього дихання, виконаного правильно, здійснюється хороша вентиляція верхівок легенів. У цьому і виявляється позитивний вплив верхнього дихання на організм людини.

2. Середнє дихання (реберне, або грудне) здійснюється за рахунок руху ребер. Грудна порожнина розширюється під час наповнення повітрям переважно середньої частини легенів. Повітря надходить більше, ніж під час верхнього дихання.

Йоги вважають, що середнє дихання дає хороший терапевтичний ефект. Воно покращує кровообіг печінки, жовчного міхура, шлунка, селезінки, нирок, серця. У поєднанні з верхнім диханням середнє дихання забезпечує достатню вентиляцію легенів.

3. Нижнє дихання (черевне, або діафрагмальне) здійснюється внаслідок опускання під час вдиху діафрагми і роздування живота. Завдяки цьому нижня і середня частини легенів добре наповнюються повітрям. У дихальному русі бере участь тільки живіт.

Черевне дихання дуже корисне і є своєрідним самомасажем внутрішніх органів. Воно забезпечує найбільший дихальний об'єм (порівняно з грудним і ключичним диханням), позитивно впливає на роботу серця, стимулює процеси травлення.

3. Піст і голодування як фактори оздоровлення

фізкультура здоров'я організм загартування

У молодому організмі, що росте, кількість непотрібних йому речовин (шлаків) незначна. Проте з віком за нездорового способу життя їхня кількість збільшується, що негативно позначається на здоров'ї людини.

Мета оздоровчого голодування звільнити організм від шлаків, які накопичились у ньому внаслідок неправильного харчування або перевищення норми споживання продуктів, і водночас мобілізувати захисні сили організму.

У той же час піст і голодування значно впливають на духовність людського буття.

Піст і голодування найсильніші та найрадикальніші способи підтримання високого рівня здоров'я. Вони є величезним резервом, який слугує для продовження життя людини.

Знання про те, як методично правильно проводити одноденне голодування, дозволить вам очистити організм від токсинів, зміцнити й оздоровити його. Внаслідок регулярного проведення оздоровчого голодування ви станете відчувати себе енергійними, підтягнутими, бадьорими.

Голодування. Повне утримання від їжі є частиною обрядів великих релігій: християнської, ісламу, буддійської. Народні традиції пов'язані з нормами харчування людини, формувались під впливом релігійних світоглядів, тісно переплітаючись із ними і доповнюючи їх. Очевидним є значний вплив релігії на вибір і приготування їжі, на приписи, що стосуються харчування, оскільки воно визначає не тільки фізичний, але й духовний стан людини, сприяє очищенню душі, допомагає досягти духовного осяяння. Приписи відносно харчування не втратили свого значення й у наш час. Це виявляється у харчовій обрядовості релігійних свят, тобто в постійних чи тимчасових заборонах на вживання в їжу деяких продуктів.

Отже, піст це повне чи часткове утримання від їжі, що здійснюється з метою релігійної дисципліни (духовного і фізичного очищення).

Багато харчових обрядів тісно пов'язані зі стародавніми народними звичаями, котрі передавалися з покоління в покоління. Проникнення релігії в психологію і побут людей, що її сповідують, справило величезний вплив на її розвиток. Особливості харчування тих чи інших народів вимагали дотримуватися релігійних приписів. У свою чергу, релігія, спрямовуючи життя віруючих, змінювала традиції харчування.

Пам'ятні дні та свята православної церкви нашаровувалися на вікові обряди східних слов'ян, пов'язані зі спостереженням за природою, періодами різних сільськогосподарських робіт, а також на ряд родинних церемоній із їхньою обрядовістю, у тому числі й у їжі. Православні пости, що складають за часом їхнього дотримання майже половину року, це водночас і народні традиції, котрі передавались від одного покоління до іншого. Тому не можна проводити чітку межу між релігійними приписами в їжі та народними традиціями.

Під час посту водночас з очищенням організму від шкідливих речовин, а отже, з його оздоровленням створюється певний емоційний стан у віруючих, який сприяє очищенню й оновленню душі людини. Згідно з релігійними переконаннями, мета посту опанування себе, звільнення від спокуси, гріха, перемога над пристрастями плоті.

Православні пости поділяються на п'ять категорій:

1. Найсуворіший піст. Православний церковний статут під час дотримання такого посту забороняє вживання будь-якої їжі, але передбачає обов'язкове пиття води.

З точки зору валеології такий піст відповідає поняттю про повне голодування.

2. Вживання сухої їжі, або піст, під час якого дозволено вживати сиру рослинну їжу, а також хліб.

У валеології цю форму харчування називають вживанням сирої їжі, проте вона не рівнозначна даному посту, оскільки не передбачає у своєму раціоні наявності хліба.

3. Піст із вживанням вареної їжі. Під час такого посту дозволяється вживати рослинну їжу, піддану тепловій обробці без рослинної олії.

У валеології такий піст називають суворим вегетаріанством.

4. Піст із вживанням рослинної їжі, звареної з додаванням рослинної олії.

У валеології це поняття відповідає звичайному суворому вегетаріанству.

5. Піст, під час якого вживається рослинна їжа, зварена з додаванням рослинної олії, але може доповнюватися рибою чи рибними продуктами.

Дотримання православних постів привело до того, що в українській і російській кухнях з'явилося чимало страв, приготованих із рослинних продуктів і риби з вживанням рослинної олії.

До пісної їжі, що вживається в період посту, належать зернові (хліб, крупи), бобові, овочі, фрукти, ягоди, гриби, їстівні дикоростучі рослини, горіхи, прянощі, мед, пісні продукти (рослинні олії, риба, рибні продукти).

До "скоромної їжі" належать м'ясо і м'ясні продукти, молоко і молочні продукти, тваринні жири (сало та ін.), яйця, а також продукти, що їх містять, наприклад, кондитерські вироби.

Українська кухня складається з багатьох страв, якими можна задовольнити різноманітні смаки: борщ із квасолею, супи з галушками, вареники з пісною начинкою (капуста, картопля тощо), пиріжки з гарбузом і сушеними фруктами, квашенина, буряк, солоні огірки, помідори, хрін, цибуля, рослинна олія і пампушки чим тільки не пригощали винахідливі господині своїх рідних під час посту. Отже, піст не давав великого приводу для смутку тим, хто утримувався від м'ясної, молочної їжі та яєць.

Дотримання посту для звичайних людей не було виснажливим, оскільки його правила для них були порівняно м'якими. Для служителів же монастирів загально-монастирські правила посту вимагали суворого його дотримання і були досить жорсткими.

Увесь комплекс надзвичайно складних біологічних процесів, які безперервно відбуваються в нашому організмі та лежать в основі діяльності його органів (серця, легенів, печінки, шлунка, нервової системи тощо), вимагає певних витрат енергії.

Людина має отримувати з їжею стільки енергії, скільки вона витрачає її в процесі життєдіяльності. Тривале недотримання цього закону призводить до порушення здоров'я. З допомогою посту людина може визначити кількість їжі, необхідної для природної потреби організму.

Не слід піст розглядати як часткове утримання від їжі тільки в функціональному плані (дієтичне оздоровче харчування або методика харчування). Сутність посту полягає і в духовному його значенні для віруючих, у пробудженні їхньої інтелектуальної та вольової сили.

З постами пов'язано багато народних приказок: "Не через піст мруть, а через обжерливість", "Великий піст прижме хвіст", "У рік хлібородний піст не голодний" тощо.

Голодування це усвідомлене утримання від вживання їжі протягом деякого часу.

Терміни голодування можуть бути:

- малі 24-48 годин;

- середні 3-7 діб;

- тривалі 7-30 діб і більше.

Цикли голодування можуть бути:

- щотижневі від 24 до 42 годин;

- щомісячні до 3 діб;

- щоквартальні при зміні сезону року від 3 до 10 і більше днів;

- щорічні від 7 до 20 і більше днів.

Голодування як оздоровчий метод було відоме здавна. Його мета очищення організму від наслідків неправильного харчування. У процесі голодування відбувається самооновлення всіх функцій організму, а отже, його омолодження.

Незбалансоване харчування, неповноцінна їжа, нестача в ній мінералів, а також надлишки спожитих нами продуктів усе це призводить до того, що у нашому організмі накопичується велика кількість отрути, шлаків, які він не встигає вивести, а це, у свою чергу, спричинює виникнення хвороб. Єдиний засіб, за допомогою якого можна звільнитись від токсинів, що утворились внаслідок неправильного харчування чи від надлишків у їжі, це голод.

Як казав П.Брегг: "Голодування це ключі від комори, де природа зберігає енергію. Голодування досягає кожної клітини кожного органа і генерує життєві сили. Ніхто не зробить це за Вас! Це повинні зробити тільки Ви. Ніхто не зможе харчуватись замість Вас" [3, 29].

Стародавні філософи й учені Епікур, Сократ, Платон, Піфагор та інші вчили своїх учнів грамотному ставленню до харчування, вказували на взаємозв'язок їжі та розумової працездатності. Піфагор, відкриваючи учням таємниці свого філософського вчення, наполягав на попередньому голодуванні. Іконописці перед тим, як розпочати малювання ікон, голодували, бо вони в цьому вбачали духовне очищення, самовдосконалення.

Як бачимо, голодування впливає не тільки на фізичний стан людини, воно очищає весь організм у трьох напрямках фізичному, розумовому і духовному.

Омолоджувальний вплив голодування підтверджують досліди, проведені вченими над морськими свинками і білими мишами. Тварин змушували голодувати. Потім їх годували натуральною їжею.

Результати показали, що тварини помітно помолодшали.

Голодування це не тільки метод оздоровлення організму, але і метод, який має великий лікувальний ефект. Стародавні цілителі лікували голодом багато хвороб. Та ви й самі помічали, що під час хвороби зникає апетит, їсти не хочеться. Це сама природа піклується про наше одужання. Отже, коли хто-небудь захворів, не вмовляйте його їсти, давайте йому лише більше пити. З допомогою голодування під час хвороби організм не тільки очищується, але й отримує фізіологічний відпочинок, усі функціональні системи організму переключаються на процеси оздоровлення.

Поль Брегг казав: "Секрет здоров'я і довголіття можна сформулювати у трьох словах: "…очищуйте Ваш організм. Голодування це єдиний метод очищення організму та його омолодження, тому що це природний шлях, підказаний нам самою природою" [3, 49].

Різновиди та стадії голодування

У процесі голодування розрізняють три стадії.

Перша стадія голодування триває від одного до чотирьох днів. У цей період людина припиняє вживати їжу, її шлунок порожній, поживні речовини у кров не надходять. Про це кров сигналізує в центр голоду, який, у свою чергу, передає дану інформацію в лобні відділи головного мозку, що відповідають за харчування. Це збудження передається й до інших відділів мозку, домінуючи над рештою запитів організму.

Відомо, що на першій стадії голодування почуття голоду загострюється, завжди дуже хочеться їсти. Перебороти таке бажання, а отже, і даний етап утримання від їжі можна виключно вольовими зусиллями.

Друга стадія голодування починається після того, як період збудженого стану переходить у загальмований, унаслідок чого відчуття голоду повністю зникає. У цей час включаються фізіологічні механізми на "поїдання" власної тканини. У першу чергу засвоюються жирові запаси і хворобливо змінені клітини. Життєво важливі клітини й органи не втрачають своєї ваги. Під час цього періоду організм втрачає до 25% власної ваги. У людини це відбувається протягом 40-50 днів, які вважаються фізіологічне корисним терміном голодування.

Наприкінці цієї стадії, коли вся резервна тканина організму вже використана, знову з'являється сильне відчуття голоду. Саме його наявність, а також очищення слизових оболонок рота і язика вказують на закінчення другого періоду голодування.

У третій стадії голодування, якщо людина не припиняє голодувати після завершення другої стадії, починається утилізація її життєво важливих органів і тканин, що призводить до необоротних патологічних процесів, а потім і до смерті через повне виснаження організму. При цьому втрата ваги складає 40-45%.

Варто зазначити, що голодування протягом 25-30 днів призводить до втрати лише 12-18% власної ваги. Найчастіше в медичній практиці вдаються саме до таких термінів утримання від їжі з метою одержання найбільшого лікувального ефекту.

Існує декілька різновидів голодування. До них належать такі:

1. Звичайне голодування, що супроводжується вживанням великої кількості кип'яченої води, регулярним очищенням шлунка з допомогою клізм.

2. Звичайне голодування з використанням тільки клізм.

3. Сухе голодування голодування без вживання води.

4. Напівсухе голодування голодування без надходження до організму води (питво), але з обливанням тіла, прийняттям ванн або вологих угортань.

5. Уринне голодування.

4. Танець живота

Танець живота гармонія краси і здоров'я. Програма занять складається з різноманітних видів гімнастики, головна мета яких оздоровлення.

Давно відомо, що східні танці володіють сильною енергетикою, вони не тільки несуть в собі естетичну і духовну складову, але й надзвичайно корисні для оздоровлення і зміцнення жіночого організму, нормалізації його роботи, вирішення безлічі специфічних жіночих проблем.

Танцювальні рухи ідеально збалансовують різні частини тіла. Ті м'язи, що майже не працюють у повсякденному житті, стають міцнішими. Шкіра стає пружною і красивою. За допомогою танцю живота можна схуднути, не вдаючись до дієт, або гармонізувати свою вагу, якщо існує певна диспропорція.

Чарівливий арабський танець живота інструктори з танців дуже часто називають також "танцем хребта", адже його стан значно поліпшується вже через 1 місяць занять, навіть у людей, які перенесли травми хребта. Крім цього, танець відчутно розвиває гнучкість суглобів, за 2-3 місяці результати помітні і в молодих дівчат, і в жінок у віці. Можна також спробувати відкоригувати танцем плоскостопість і невеликий сколіоз. Від остеохондрозу і подібних неприємностей з хребтом реально позбавитися за рік активних занять. Варто зазначити, що танець живота перешкоджає відкладенню солей, завдяки ньому з'являється граційність, царська хода.

Сьогодні у багатьох представниць прекрасної половини людства спостерігаються певні порушення у функціонуванні статевих органів. Танці живота допоможуть і тут. Так, вже за 6-12 місяців занять танцями стан гінекологічної сфери значно поліпшується, наприклад, зникають менструальні болі, через які багатьом жінкам доводиться сидіти на таблетках. Адже саме танець живота приводить до ладу усі жіночі системи, нормалізує менструальний цикл та чудово готує жінку до материнства. М'язи, що перебувають у тонусі, можуть легко впоратися із народженням дитини. Більше того, цей танець дозволяє позбутись післяпологових розтяжок і знову відчути усі радощі статевого життя.

Ще однією не менш важливою особливістю танцю живота є те, що він дозволяє сучасній жінці пізнати себе, розкрити свою жіночність, проявити свою творчу енергію, запалити вогонь зсередини, це спосіб стати вільною, красивою і впевненою в собі!

5. Масаж

Є віками випробуваний засіб, який зміцнює здоров'я людей, піднімає їхній життєвий тонус, робить м'язи сильними і пружними. Це - масаж.

У різних народів існували свої методи і секрети масажу. Незвичайних форм набув він на Русі. Слов'яни любили паритись у лазні, а для найбільшого ефекту хльоскали себе по тілу віниками. Це похльоскування і було своєрідним масажем, дуже поширеним серед давньоруських племен. Доходило до того, що одне плем'я сплачувало данину іншому березовими віниками.

Масаж належить до механічних подразників. Під його дією посилюється циркуляція крові, а отже, й обмін речовин, підвищується працездатність м'язів, суглобів і зв'язкового апарату. Під впливом масажу суглоби набувають рухливості й еластичності. Різні прийоми масажу по-різному впливають на нервову систему: одні заспокоюють, інші збуджують.

Останніми роками популярність масажу зросла, він став об'єктом наукового вивчення в медицині. Масаж - це ефективний засіб оздоровлення і профілактики захворювань. Проте його простота і доступність уявні. При неправильному використанні прийомів, без урахування можливих протипоказань масаж може не допомогти, а зашкодити. Тому дуже важливо знати методику масажу, оволодіти прийомами масажування. Правильне застосування масажу і самомасажу дозволить нам зміцнити здоров'я, захистити себе від багатьох професійних захворювань, зняти нервову втому, на довгі роки зберегти молодість і високу працездатність [2].

6. Цілющий вплив лазні

З давніх-давен обливання, різні водні процедури, гарячі лазні рятували від згубних хвороб, зміцнювали здоров'я, воскрешали душевні сили.

Лазня з її нехитрою, але освяченою тисячолітніми традиціями системою гігієни і загартовування, допомагає й нині лікувати та зміцнювати організм людини, мобілізувати його природні захисні сили. Уявлення про цілющі властивості лазні допоможе вам свідомо використовувати її з гігієнічною, оздоровчою і профілактичною метою.

Довідавшись, як реагує організм людини на теплові та холодові навантаження, ви зможете підібрати для себе їхній оптимальний режим. Комплекс застосовування водних процедур, віників, настоїв трав, масажу забезпечить максимальний оздоровчий ефект під час відвідування лазні.

Цілющий вплив лазні полягає в поєднанні двох природних сильних подразників - жару й холоду. Такі контрастні процедури нормалізують фізіологічні процесії людського організму. Тепло заспокоює і розслабляє, а холодне купання загартовує і сприяє здоровому розвиткові тіла. Відвідування лазні дарують нам душевну рівновагу, усувають неврози, знімають утому й неспокій [4].

В Україні поширені, як звичайно, два типи лазень - російська й фінська (сауна). Різняться ці лазні режимом температури й вологості. Російська лазня - це парова лазня з температурою 60-70° і вологістю 75-100%. Сауна - це суха лазня з температурою до 120° і вологістю 5-15%. І в тій, і в іншій лазнях користуються віниками (своєрідний масаж), розпарившись, занурюються в холодну воду чи сніговий замет. У російської та фінської лазень є "родичі" - японське офуро, турецький хамам, римські терми та інші.

У лазні, завдяки впливові на організм теплового випромінювання і підвищеної температури, відбувається інтенсивне потовиділення (до 1,5 л за одну годину). В умовах парильні або сауни особливе значення для підтримування теплового режиму організму має "капсула", яку утворюють випари шкіри. Цей тонкий пароповітряний шар ізолює шкіру від прямого впливу високої температури навколишнього повітря. Щоб підсилити прогрівання якої-небудь ділянки шкіри, цю оболонку треба зруйнувати. З цією метою в парильні й сауні застосовують віник.

Сильне нагрівання тіла викликає бажання остудитись, і навпаки, охолодження спонукає людину зігрітися знову. Під час чергування банних процедур - охолодження і нагрівання - відновлюється порушений температурний баланс організму. Аби досягти оптимального ефекту під час теплових та холодових навантажень, дуже важливо, щоб саме внутрішня потреба людини визначала їхню тривалість. Зміну теплових режимів прогрівання з подальшим охолодженням слід підбирати індивідуально. Під час цього потрібно психологічно підготувати себе до нагрівання в сауні чи до охолодження.

Внаслідок досліджень встановлено, що 70% людей відвідують лазню з метою зняти психічне і фізичне напруження. Відзначено, що після парильні або сауни з'являється відчуття психічного комфорту, поліпшується сон [5; 6].

7. Моржування - шлях до здоров'я

Одним із сильнодіючих методів загартовування є моржування. Воно сприяє підвищенню опірності організму до різних холодових, психічних та фізичних навантажень. Застосовувати цей метод під час загартовування і оздоровлення організму потрібно обережно, суворо дотримуючись рекомендацій спеціалістів.

Моржування - це купання в холодній воді взимку у відкритій водоймі з метою загартовування організму людини.

У Стародавніх Греції та Римі метод моржування застосовували для лікування й зміцнення організму людини. В Україні майже в кожному великому місті є секції "моржів", є й одиночки-любителі зимового плавання. Займатися моржуванням можна тільки здоровим людям. Люди, які хворіють на атеросклероз, гіпертонію, ревматизм, активні форми туберкульозу легенів та на інші гострі й хронічні захворювання, не повинні займатись моржуванням.

Зимове плавання - це одна з форм загартовування холодом. Воно значно впливає на механізми терморегуляції і на діяльність практично всіх систем і органів людського організму.

Методика зимового плавання, побудована на принципах поступовості та послідовності, виключає негативну дію на організм людини низьких температур. Методично правильне моржування сприяє підвищенню працездатності, знижує захворюваність на грип, ангіну та інші хвороби.

Після тривалого загартовування холодною водою можна рекомендувати сильнішу за дією на організм людини форму загартовування - розтирання снігом. Спеціалістами відзначена безпечність снігового розтирання і його значний оздоровчий ефект. Ця процедура сприяє підвищенню рівня опірності організму до простудних захворювань.

Методика купання в снігу

Спочатку розтирання снігом необхідно здійснювати в приміщенні.

Принесіть сніг (у відрі, тазу), роздягніться до пояса. Захоплюючи сніг долонями, розітріть ним спочатку груди, потім шию, обличчя, руки. Рухи рук повинні бути швидкими, енергійними. Через тиждень снігом можна розтирати все тіло. Розтирання снігом усього тіла можна здійснювати не більше двох хвилин.

З розвитком загартованості, у разі хорошого самопочуття і психологічного настановлення можна проводити розтирання на відкритому повітрі. За низької температури повітря, при різкому поривчастому вітрі ці процедури краще виконувати у приміщенні. Після 5-10 розтирань тіла снігом можна перейти до купання у снігу. На перших етапах таке купання не повинно тривати довше 10-15 секунд. Бажано, щоб місце купання в снігу розташовувалось за 10-15 метрів від роздягальні.

Методика моржування

Займатися моржуванням можуть здорові люди з багатим досвідом загартовування різноманітними методами. Напередодні зимових купань бажано пройти всебічне медичне обстеження. Новачкам найкраще починати із занять у секції моржування.

Тепле приміщення, де можна роздягнутись і виконати загальнорозвиваючі та спеціальні вправи, має розташовуватись якомога ближче до місця купання. Костюм для зимового плавання використовується такий самий, як і влітку.

Місце купання (ополонка) повинно мати сходинки з дерев'яними поручнями для входу у воду і виходу з неї.

Перед тим як увійти у воду, корисно зробити кілька енергійних вправ, що не потребують багато часу, оскільки тіло повинно зберігати нормальну температуру. Не можна заходити у воду надто розігрітим або з відчуттям холоду, а також не підготувавшись психологічно.

Тривалість перебування у воді у першу зиму не повинна перевищувати 20 секунд, у другий сезон -40-50 секунд, у третій - 60-70 секунд. Під час сильного морозу і вітру час купання скорочується. Перебуваючи у воді, необхідно безперервно енергійно рухатись, а плавати краще брасом.

Після виходу з води потрібно витертись і, швидко одягнувши халат або спортивний костюм, перейти до кімнати для переодягання [6].

Можна виконати комплекс загальнорозвиваючих вправ.

Купання взимку проводиться не частіше чотирьох разів на тиждень.

Насамперед необхідно пам'ятати, що зимове плавання - один із сильнодіючих методів загартовування організму людини, який потребує точного і суворого виконання усіх рекомендацій.

Висновки

Оздоровча фізична культура - основний засіб покращення стану здоров'я та працездатності людини, що виражається в активізації та удосконаленні обміну речовин покращенні діяльності центральної нервової системи. Заняття фізичними вправами забезпечують адаптацію серцево-судинної, дихальної і інших систем до умов м'язової діяльності, прискорюють процес входження в роботу і функціонування систем кровообігу і дихання, а також відновлення після зрушень, які викликає фізичне навантаження.

Фізична культура забезпечує позитивний вплив на здоров'я людини за умов дотримання певних правил:

а) засоби і методи фізичного виховання повинні застосовуватись тільки такі, що мають наукове обґрунтування їх оздоровчої цінності;

б) фізичні навантаження повинні плануватися відповідно з можливостями людини;

в) в процесі використання всіх форм фізичної культури необхідно забезпечити регулярність і єдність лікарського контролю і самоконтролю.

Регулярне застосування фізичних вправ і загартовуючих процедур покращує життєвий тонус організму, загальний стан імунної системи, працездатність і попереджує передчасне старіння.

Знання і дотримання теоретико-методичних основ оздоровчої фізичної культури (бігу, ходьби, плавання, їзди на велосипеді, пересування на лижах, різновидів аеробіки, дихальної гімнастики) забезпечує позитивний вплив на організм людини.

Для цього необхідно дотримуватись таких методичних правил: поступове нарощування інтенсивності і тривалості навантаження; застосовувати різноманітні засоби; дотримуватись систематичності занять; відповідність фізичних навантажень індивідуальним можливостям організму; дотримання вимог педагогічного контролю і самоконтролю.

Список використаної літератури

1. Амосов Н.М. Раздумья о здоровье. - 3-е изд. доп. и перераб. М.: Физкультура и спорт, 1987.

2. Бирюков А.А. Массаж: Учеб. для ин-тов физ. культ. М.: Физкультура и спорт, 1988, 254 с.

3. Брегг П.С. Чудо голодания / пер. с англ. С.Б. Шенкмана. Мн.: Беларусь, 1991.

4. Брехман И.И. Валеология - наука о здоровье. - М.: Физкультура й спорт, 1990,-208с.

5. Войтенко В.П. Здоровье здоровых. - К.: Здоровье, 1991, - 248 с.

6. Водолечение /Сост.: А.А. Кузьменко и др. - К.: Здоровье, 1992, - 240 с.

7. Готовцев П.И. Долголетие и физическая культура. - М.: Физкультура и спорт, 1985.

8. Гутько И.П., Соколов В.А., Забаровский К.К. Азбука здоровья - Минск: Полымя, 1988.

9. Линець М.М., Андрієнко Г.М. Витривалість, здоров'я, працездатність. - Львів, 1993.

10. Мартыненко А.В., Валентин Ю.В., Подлесский В.А. и др. Формирование здорового образа жизни (медико-социальные аспекты). - М.: Медицина, 1988. -192с.

11. Петрик О. І. Медико-біологічні та психолого-педагогічні основи здорового способу життя: курс лекцій. -Львів: Світ, 1993, - 120 с.

12. Холодов Ж.К., Кузнецов В.С. Теория и методика физического воспитания и спорта: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - 2-е изд. испр. и доп. М.: Издательский центр "Академия", 2002.

Размещено на Allbest.ru