Управління режимами дихання юних важкоатлетів у процесі початкового навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління режимами дихання юних важкоатлетів у процесі початкового навчання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Загальна характеристика роботи

Актуальність роботи. Ефективність процесу навчання юних спортсменів залежить від раціональних режимів дихання й узгодження їх зі структурою руху під час виконання фізичних вправ [В.М. Миронов, 1967; А.Б. Гандельсман и др., 1973; А.М. Воробьев, 1977; Л.П. Матвеев, 1977; Е. Preisler, 1984; А. Marinov, 1988; J. Popinigis, 1992; S. Grochmal, І993; P. Bruno et al., 1994; J. Antosiewicz, 1996]. У процесі навчання юних важкоатлетів тренери звертають увагу, в першу чергу, на освоєння техніки виконання вправ і розвиток фізичних якостей, тоді як для розвитку дихальних м'язів серед яких найбільш великими для вдиху є - діафрагма, а для видиху - м'язи живота, приділяється мало уваги. Відомо [Н.В. Зимкин, 1975], що від особливостей функціонування дихальних м'язів залежить працездатність організму і рівень тренованості спортменів.

Огляд літературніх джерел [В.В. Михайлов, 1961; W. Starosta, 1966; Л.Я. Евгеньева, 1974; Е.С. Садовников, 1979; В.Л. Карпман, 1980; K. Sahlin, 1984; M. Zaton, 1987; А.А. Тер-Ованесян, І992] показує, що багато фахівців займалися вивченням режимів дихання спортсменів у різних видав спорту в процесі тренувальної та змагальної діяльності.

У важкій атлетиці також робилися спроби дослідити показники зовнішнього дихання юних спортсменів у процесі виконання вправ із обтяженнями [В.М. Зациорский, 1966; А.Б. Гандельсман и др., 1973, 1976; В.Л. Карпман, 1980; Л.С. Дворкин, 1982; В.С. Монастырский, И.П. Блохин, 1984; А.М. Воробьов, 1987; М.Б. Акопянц, Б.А. Подливаев, 1990].

Разом із цим, аналіз літератури показує, що в роботах наведених вище авторів недостатньо повно вирішено проблему узгодження режимів дихання зі структурою руху спортсменів. У наявній для нас літературі зустрічаються деякі суперечливі дані щодо тривалості та об'ємних характеристик зовнішнього дихання спортсменів, які пов'язані з його затримкою і ритмом у процесі виконання змагальних вправ у важкій атлетиці. Недостатньо глибоко також вивчено питання використання різних дихальних вправ у процесі навчання юних важкоатлетів. Враховуючи те, що довільна корекція об'єму та характеру зовнішнього дихання посилює чи послаблює ефект впливу на організм спортсмена, який досягається шляхом використання різних дихальних вправ, ми також зробили спробу підвищити ефективність процесу навчання юних важкоатлетів за допомогою спеціальних програм дихальних вправ.

Зв'язок дисертації з науковими темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до Зведеного плану НДР Державного комітету України з фізичної культури і спорту на 1996-2000 рр. з теми 2.2.11. «Управління режимами дихання юних важкоатлетів у процесі початкового навчання», номер державної реєстрації 0196U010535.

Мета дослідження. Підвищити ефективність процесу початкового навчання юних важкоатлетів шляхом управління режимами їх дихання за допомогою спеціальних тренувальних дій (програм) під час виконання змагальних вправ.

Завдання дослідження:

1. Визначити характер використання і зміст дихальних режимів у навчально-тренувальному процесі юних важкоатлетів.

2. Встановити особливості режимів дихання важкоатлетів різної спортивної кваліфікації у стані спокою та під час виконання ривка та поштовху.

3. Встановити найбільш значущі показники режимів дихання спортсменів, що впливають на узгодженість функції дихання і структури вправ у процесі піднімання обтяжень.

4. Розробити спеціальні тренувальні дії (програми), що дозволяють коректувати режими дихання юних важкоатлетів і перевірити ефективність їх використання на практиці.

Наукова новація отриманих результатів:

1. За результатами проведених особисто автором досліджень вперше розроблено комплекси дихальних вправ, за допомогою яких здійснювався вплив на процес узгодження функції дихання юних важкоатлетів і структури змагальних вправ на етапі початкового навчання.

2. Отримала подальше рішення проблема взаємозв'язку показників режимів дихання всередені однієї кваліфікаційної групи важкоатлетів, що дозволило отримати суттєву різницю між окремими показниками спірометричних досліджень у спортсменів різної спортивної кваліфікації.

3. Встановлено найбільш значущі показники режимів дихання спортсменів у ривку і поштовху, в першу чергу у стартовому положенні, у вихідному положенні перед підніманням від грудей, по закінченню фази піднімання. Підтверджено, що ривок виконується в основному на затримці дихання, а під час виконання поштовху спостерігаються різні варіанти узгодження фаз руху і режимів дихання.

4. Результати, котрі отримано мають відмінності від відомих раніше в тому, що вперше встановлено суттєву різницю між групою важкоатлетів-новачків і групою майстрів спорту по окремим показникам режимів дихання, що дозволило розробити модельні параметри спірометричних показників, які використовувалися у процесі навчання юних важкоатлетів.

Практична значущість.

1. Розроблено комплекс дихальних вправ, котрий дозволяє впливати на процес узгодження режимів дихання спортсменів та структури змагальних вправ на етапі початкового навчання юних важкоатлетів.

2. Запропоновано раціональні режими дихання юних важкоатлетів під час виконання змагальних вправ: ривка та поштовху.

3. Розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення процесу навчання юних важкоатлетів, котрі стосуються змін показників їх зовнішнього дихання.

Результати досліджень впроваджено у практику шляхом:

1. Повідомлень та доповідей на міжнародних та національних науково-практичних конференціях і семінарах.

2. Публікацій методичних матеріалів для тренерів, спортсменів, фахівців з важкої атлетики.

3. Використання результатів дисертаційної роботи у лекційному матеріалі з дисципліни «Теорія та методика викладання силових видів спорту» НУФВС України та Інституту фізичної культури м. Бяла-Подляска (Польща).

Практичні рекомендації впроваджено у тренувальний процес підготовки збірної юнацької команди Польші з важкої атлетики та Інституту фізичної культури м. Бяла-Подляска (Польща).

Особистий внесок здобувача у підготовці дисертаційної роботи полягає у вивченні досліджуваної проблеми у спорті, формуванні мети та завдань дослідження, проведенні низки досліджень та експериментів, опрацюванні, синтезі та узагальненні отриманих результатів, формуванні висновків і практичних рекомендацій. Працюючи викладачем-тренером Інституту фізичної культури м. Бяла-Подляска здобувач впровадив отримані результати у практику підготовки важкоатлетів Польщі.

Апробація результатів дисертації

Матеріали дисертаційної роботи було повідомлено: на Міжнародній науково-практичній конференції тренерів із важкої атлетики (2-6 травня 1996 р., м. Чернігів), Міжнародному науковому конгресі «Сучасний олімпійський спорт» (16-19 травня 1997 р., м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції «Сідней-2000 - ефективні програми навчання у спорті» (24-26 листопада 1997 р., м. Спала, Польща), Міжнародному семінарі тренерів з важкої атлетики (1-14 червня 1998 р., м. Улан-Батор, Монголія). За темою дисертації видано 3 статті в Польщі й 3 в Україні.

Публікації

За темою дисертації видано 6 друкованих праць, із яких 3 статті у провідних фахових виданнях: журналі «Наука в олімпійському спорті» за 1998 р., №3, збірці наукових праць «Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту» за 1999 р., №5, 6; інші у журналі «Українська важка атлетика» за 1997 р., №2, матеріалах наукової конференції «The Modern Olympic Sports», may, 16-19, 1997 р., у спортивній збірці «Trening» за 1998 р., №2, 3.

Структура та обсяг дисертації

Дисертаційну роботу викладено на 159 сторінках. Вона містить перелік умовних скорочень, вступ, три розділи особистих досліджень, висновки, практичні рекомендації, список літератури (197 джерел, серед яких 61 праця іноземних авторів) і чотири додатки. Дисертація ілюстрована 22 таблицями і 21 рисунком.

Основний зміст

Характеристика етапу початкового навчання юних важкоатлетів (огляд літератури)

У даному розділі роботи аналізуються особливості етапу початкового навчання юних важкоатлетів, розглядається проблема вивчення функції зовнішнього дихання у процесі спортивної діяльності, методи оцінки показників зовнішнього дихання у фізіології спорту, засоби та методи навчання режимам дихання спортсменів під час виконання вправ з обтяженнями.

Методи та організація досліджень

Для вирішення мети та завдань роботи використовувалися такі методи досліджень:

Вивчення та аналіз науково-методичної літератури.

Вивчення передового досвіду роботи тренерів і підготовки спортсменів. Нами проводилося анкетування спортсменів і тренерів України і Польщі з метою вивчення режимів дихання важкоатлетів під час навчання техніці важкоатлетичних вправ.

Інструментальні дослідження показників зовнішнього дихання важкоатлетів за допомогою методів спірографії, хронографії та контрольного тестування.

Дослідження проводилися на спірографі «Lungtes 500» спочатку в стані спокою, а потім у процесі виконання змагальних важкоатлетичних вправ - ривка та поштовху.

У стані спокою досліджувалися такі показники режимів дихання спортсменів: ЖЄЛ, об'єм дихального циклу, частота дихання, об'єм простого й форсованого вдиху та резервного видиху, відношення обсягу вдиху до ЖЄЛ.

Під час виконання ривка та поштовху досліджувалися такі показники режимів дихання: об'єм і тривалість дихальних циклів, частота дихання перед підніманням штанги, максимальна вентиляція легенів, тривалість та об'єм вдиху, що передує затримці дихання, час затримки дихання, тривалість видиху, загальний час дихального циклу, відношення об'єму вдиху до ЖЄЛ.

Усі матеріали досліджень обраховувалися математично-статистичними методами.

Організація досліджень. Дослідження здійснювалися протягом 1994-1998 рр. на спортивних базах Національного університету фізичного виховання та спорту України та Інституту фізичного виховання і спорту в м. Бяла-Подляска (Польща).

У дослідженнях брали участь 55 важкоатлетів і 41 тренер, що працюють з юними важкоатлетами в Україні і Польщі. Усіх важкоатлетів було розділено залежно від кваліфікації на три групи: І - 24 чол. (майстри спорту міжнародного класу та майстри спорту); ІІ - 9 чол. (важкоатлети І-ІІ спортивних розрядів); ІІІ - 22 чол. (важкоатлети-новачки).

Дослідження здійснювалися у три етапи:

І етап (1994-1995 рр.) - здійснювалося вивчення, уточнення та доповнення використовуваних методик дослідження, передового досвіду роботи тренерів і підготовки спортсменів України і Польщі шляхом опитування та анкетування.

ІІ етап (1995-1998 рр.) - за допомогою методик спірографії, хронографії та контрольного тестування досліджувалося 33 показники режимів дихання важкоатлетів в умовах навчально-тренувального процесу спочатку в стані спокою (перед тренуванням), а потім у процесі виконання ривка і поштовху вагою 70-80% від граничної.

З метою перевірки висунутої у роботі гіпотези було проведено педагогічний експеримент, що дозволив визначити ефективність використання розробленої програми дихальних вправ у процесі початкового навчання юних важкоатлетів. В експерименті брали участь 22 юних спортсмени, яких було поділено на дві групи: експериментальну та контрольну. Тривалість експерименту - два мезоцикли.

Досліджувалися відібрані нами вихідні та підсумкові показники режимів дихання юних важкоатлетів у стані спокою та під час виконання ривка. З метою оцінки ефективності проведеного педагогічного експерименту спортсмени обох груп брали участь у контрольних змаганнях.

ІІІ етап (1997-1998 рр.) - здійснювалося опрацювання отриманих результатів дослідження, завершення оформлення дисертаційної роботи, підготовка висновків, практичних рекомендацій, додатків тощо.

Результати досліджень та їх обговорення

Характеристика дихальних режимів важкоатлетів під час виконання змагальних вправ

Анкетування проводилося протягом 1994-1995 рр. на різноманітних змаганнях та навчально-тренувальних зборах як в Україні, так і в Польщі. Мета анкетування - визначення структури та режиму дихання у процесі початкового навчання юних важкоатлетів. Респондентам рекомендувалося відповісти на запитання, що стосувалися особливостей функціонування режимів дихання юних важкоатлетів у процесі початкового навчання.

Більшість тренерів (83,0%) вважають, що навчання раціональному режиму дихання доцільно здійснювати під час виконання не тільки ривка і поштовху, але й інших важкоатлетичних вправ.

Частина тренерів (39,0%) вважають, що перед підніманням штанги з помосту важкоатлети зобов'язані робити один вдих із затримуванням дихання або один вдих об'ємом 50,0% від повного.

27,0% тренерів вважають, що вдих краще всього робити носом, а інші (22,0%) - виконувати декілька вдихів і видихів поспіль. Тільки 11,0% тренерів вирішили, що вдих потрібно здійснювати ротом.

Крім цього, 18 тренерів (44,0%) рекомендують користуватися різними варіантами режимів дихання: наприклад, один вдих через ніс із затримуванням дихання (17,0%) або вдих ротом із затримуванням дихання (10,0%). Майже 70,0% тренерів вважають, що раціональний режим дихання є таким: вдих носом чи ротом, а видих - повільно маленькими порціями.

Деякі тренери України і Польщі використовують під час навчання юних важкоатлетів такі дихальні вправи: глибокі вдихи та видихи протягом 8 с; вдих - затримування дихання на одну хвилину - видих міцний або кілька видихів через ніс; вдих - руки догори, видих - руки донизу; аеробні вправи; вдих носом - затримування дихання на 30 с - видих ротом.

Аналіз матеріалів анкетування показує, що у тренерів України і Польщі відсутня одностайність поглядів на особливості функціонування режимів дихання юних важкоатлетів під час виконання важкоатлетичних вправ, а також на процес їх узгодження із структурою змагальних вправ.

Показники режимів дихання важкоатлетів у стані спокою

Результати спірометричних досліджень дозволяють встановити, що деякі показники зовнішнього дихання важкоатлетів (об'єм простого та форсованого вдихів і резервного видиху) є відмінними у важкоатлетів різної спортивної кваліфікації, інші таких відмінностей не мають. Якщо у першій групі спортсменів тісний кореляційний зв'язок спостерігається у 81,0% випадків, то у другій - 48,0%, а у третій - тільки 28,0%. Крім цього, суттєва різниця в показниках спостерігається серед спортсменів І і ІІІ груп по ЖЄЛ (р < 0,05), об'ємам простого та форсованого вдиху (р < 0,05), резервного видиху (р<0,05). Отже, показники спірометрії, які отримано у І групі, можна з визначеним ступенем вірогідності вважати за модельні характеристики для юних важкоатлетів.

Показники режимів дихання важкоатлетів під час виконання ривка та поштовху

Метою другого етапу досліджень було вивчення показників режимів дихання важкоатлетів під час виконання ривка та поштовху вагою 70-80% від граничної.

У І групі майстрів спорту міжнародного класу та майстрів спорту спостерігався досить високий кореляційний взаємозв'язок між більшістю показників режимів дихання: у 64,0% випадків у ривку та 55,0% у поштовху. Так, наприклад, найбільш тісний взаємозв'язок мають показники об'єму дихального циклу на старті (r = 0,63-0,65), об'єму вдиху перед затримуванням дихання (r = 0,71-0,72), максимальної вентиляції легенів (r = 0,66-0,72), тривалості вдиху (r = 0,60) та частоти дихання (r = 0,67).

У групі важкоатлетів-розрядників кількість кореляційних взаємозв'язків між окремими показниками режимів дихання значно менша (42,0 і 47,0% випадків), ніж у першій групі.

Разом із цим найбільш тісний кореляційний взаємозв'язок у цій групі мають: показники об'єму дихального циклу на старті (r = 0,97), об'єм вдиху перед затримуванням дихання (r = 0,63-0,97), тривалості вдиху (r = 0,71-0,97), максимальної вентиляції легенів (r = 0,61-0,95), відношення об'єму вдиху до ЖЄЛ (r = 0,75).

У групі важкоатлетів-новачків кількість кореляційних взаємозв'язків між показниками режимів дихання значно менша (39,0 і 39,0% випадків). Найбільш високий рівень кореляційних взаємозв'язків мають показники: об'єму вдиху перед затримуванням дихання (r = 0,77), загального часу дихального циклу (r = 0,53-0,90), тривалості затримування дихання (r = 0,87), відношення об'єму вдиху до ЖЄЛ (r = 0,52). Відсутність достатньої кількості кореляційних взаємозв'язків між іншими показниками режимів дихання вказує на їх несталість для цієї групи спортсменів.

Аналіз даних спірометрії показує, що достовірну різницю відмічено серед спортсменів І і ІІІ груп у частоті дихання (р < 0,05), тривалості вдиху (р < 0,05) та видиху (р < 0,05), затримки дихання (р < 0,05), об'єму вдиху, що виконано перед затримуванням дихання (р < 0,05).

Аналогічні тенденції виявлено також і під час виконання піднімання штанги від грудей, особливо у вихідному положенні спортсмена перед поштовхом.

У групі майстрів спорту найбільш тісний взаємозв'язок мають показники об'єму дихання (r = 0,61), максимальної вентиляції легенів (r = 0,70) і тривалості вдиху (r = 0,56).

У групі важкоатлетів-розрядників у вихідному положенні перед підніманням штанги від грудей відповідно: об'єму та частоти дихання (r = 0,51-0,57), максимальної вентиляції легенів (r = 0,59). Під час виконання поштовху найбільш тісний взаємозв'язок спостерігається між показниками об'єму вдиху, що виконано перед затримуванням дихання (r = 0,73), та відношення об'єму вдиху до ЖЄЛ (r = 0,69).

У групі важкоатлетів-новачків найбільш тісний кореляційний взаємозв'язок спостерігається між показниками тривалості вдиху (r = 0,57) і часу затримування дихання (r = 0,49).

Вірогідна різниця за показниками спірометрії у цій вправі спостерігається між спортсменами І і ІІІ груп, ІІ і ІІІ груп у частоті дихання (р < 0,05), І і ІІ груп у максимальній вентиляції легенів, ІІ і ІІІ груп у тривалості затримування дихання (р < 0,05).

Таким чином, аналіз досліджень режимів дихання важкоатлетів різної спортивної кваліфікації свідчить, що показники спірометрії у групі важкоатлетів-новачків і важкоатлетів-розрядників є більш варіативними, ніж показники групи майстрів спорту.

Отже, показники режимів дихання важкоатлетів високої кваліфікації можна узяти за модельні характеристики для спортсменів-новачків у процесі навчання важкоатлетичним вправам.

Вдосконалення режимів дихання і структури важкоатлетичних вправ за допомогою програми дихальних вправ

З метою перевірки висунутої у роботі гіпотези нами було проведено педагогічний експеримент, що дозволив здійснити корекцію режимів дихання спортсменів і узгодити їх зі структурою змагальних вправ у процесі навчання юних важкоатлетів.

В обох групах обстежуваних спортсменів на початку та після завершення педагогічного експерименту проводилося педагогічне тестування, що включало оцінку показників режимів дихання важкоатлетів у стані спокою та під час виконання ривка.

Підготовка важкоатлетів експериментальної групи передбачала виконання запропонованої програми дихальних вправ.

1. Пробігання відрізків довжиною 20 м із граничною швидкістю.

2. У положенні стоячи - вдих через ніс, дихання затримується на 4 с, видих через рот. Відношення вдиху до видиху в часі повинно становити 1:2 або 1:3.

3. У стартовому положенні для ривка (у руках металева палиця), виконати 3-4 дихальні цикли, вдих здійснюється ротом, дихання затримується, а потім виконується тяга з підривом. Видих здійснюється під час повертання палиці у в.п.

4. У стартовому положенні для ривка (у руках металева палиця), виконується 3-4 дихальні цикли, вдих здійснюється ротом, після чого дихання затримується, а потім - тяга з підривом плюс стрибок.

5. У положенні стоячи, палиця за головою, хват ривковий, здійснити 3-4 дихальні цикли, вдих ротом, після цього - дихання затримується. Виконати швидкий присід - випростати руки, піднятися - видих.

6. У положенні стоячи у нахилі, палиця за головою (кут нахилу тулуба такий, як перед початком виконання фази фінального розігнання ваги), дихання довільне, дихання затримується, потім здійснюється різке випростання ніг і тулуба, з подальшим виконанням стрибка догори - видих.

7. В.п. - прийняти присід долі, дихання довільне, виконати вдих, потім - дихання затримується, піднятися, руки догори та в бік - видих.

8. У стартовому положенні для поштовху (у руках металева палиця) здійснити 3-4 дихальні цикли, вдих ротом, після цього дихання затримується, потім виконується тяга з підривом. Видих здійснюється під час повертання палиці у в.п.

9. В.п. - стоячи, палиця на грудях, дихання довільне, затримати дихання, присісти, під час вставання - видих.

10. У положенні стоячи (палиця на грудях), дихання довільне, дихання затримати, потім виконати жим, після завершення - видих, повернути палицю на груди - вдих, виконати 2-3 дихальні цикли.

Проведення педагогічного експерименту контролювалося за такими показниками режимів дихання важкоатлетів, що досліджувалися в стані спокою (табл. 1) та під час виконання ривка (табл. 2).

З метою перевірки ефективності проведеного педагогічного експерименту всі важкоатлети брали участь у контрольних змаганнях.

Результати педагогічного експерименту свідчать, що показники режимів дихання важкоатлетів обох груп трохи поліпшилися. Однак тільки по показниках форсованого вдиху, отриманих у стані спокою спостерігається вірогідний приріст у важкоатлетів експериментальної групи - 35,0% (t = 3,0, р < 0,05). Достовірний приріст також отримано і під час виконання ривка по об'єму вдиху, що виконано перед затриманням дихання - 30,0% (t = 2,4, р < 0,05), а також по тривалості затримки дихання - 33,0% (t = 3,1, р < 0,05) (рис. 1).

Аналіз рівня реалізації змагальних спроб у вправах показує, що важкоатлети експериментальної групи із 66 спроб успішно виконали 52 (78,7%), а у контрольній тільки 41 (62,0%), різниця достовірна (р<0,05). Других і третіх спроб у І групі спортсменів реалізовано також більше (рис. 2): відповідно 31,0 і 29,0 та 27,0 і 17,0%.

Таблиця 1. Показники режимів дихання важкоатлетів експериментальної (І) і контрольної (ІІ) груп у стані спокою

Таблиця 2. Показники режимів дихання важкоатлетів експериментальної (І) і контрольної (ІІ) груп під час виконання ривка

Рис. 1. Зміна показників режимів дихання важкоатлетів експериментальної (І) і контрольної (II) груп у процесі педагогічного експерименту

Умовні позначки: А - вихідні показники; Б - підсумкові показники (1 - ЖЄЛ форсованого вдиху, л; 2 - тривалість затримання дихання, с; 3 - об'єм вдиху перед затриманням дихання, л)

Рис. 2. Кількість реалізованих спроб важкоатлетами експериментальної (І) і контрольної (ІІ) груп після завершення педагогічного експерименту.

Умовні позначки: 1 - перші спроби; 2 - другі; 3 - треті

Проведений педагогічний експеримент показав, що процес тренування важкоатлетів експериментальної групи був більш ефективним. Про це можна судити не тільки за показниками режимів дихання, що змінилися, але і за рівнем реалізації важкоатлетами змагальних спроб у контрольних змаганнях. Використання комплексу дихальних вправ дозволяє більш цілеспрямовано впливати на показники режимів дихання важкоатлетів експериментальної групи і, у підсумку, підвищити ефективність процесу їх навчання.

Висновки

1. У теорії та практиці підготовки важкоатлетів ще недостатньо повно вивчалися особливості їх режимів дихання під час виконання змагальних вправ, а також не розроблено комплекси спеціальних дихальних вправ, що впливають на узгодженість режимів дихання та структури рухів. Усе це знижує ефективність процесу навчання юних спортсменів на етапі початкової підготовки.

2. Визначено різко відмінні погляди на структуру режимів дихання у процесі початкового навчання юних важкоатлетів змагальним вправам. 87,0% тренерів-респондентів, які взяли участь в анкетуванні, здійснюють навчання раціональним режимам дихання спортсменів під час виконання змагальних вправ, а 83,0% вважають, що таке навчання можна проводити і під час виконання інших важкоатлетичних вправ.

70, % тренерів вважають, що раціональний режим дихання юних важкоатлетів може бути таким: вдих через ніс (або ротом), а видих поступово, маленькими порціями. 39,0% тренерів вважають, що перед підніманням штанги з помосту важкоатлетам доцільно виконувати один вдих об'ємом 50,0% від граничного з наступним затриманням дихання. 27,0% вважають, що вдих треба здійснювати через ніс, 22,0% рекомендують виконувати декілька вдихів і видихів поспіль. 17,0% вважають, що треба робити один напіввдих через ніс із наступним затриманням дихання, а 10,0% гадають так само, але вдих рекомендують виконувати через рот.

3. Визначено особливості режимів дихання важкоатлетів різної спортивної кваліфікації у стані спокою, а також під час виконання ривка та поштовху. Встановлено, що у юних спортсменів тривалість затримування дихання більша, ніж у кваліфікованих важкоатлетів, тому що вони менш здатні до погодження режимів дихання та руху. Діапазон тривалості затримки дихання залежить від виду вправи і кваліфікації спортсменів. Знайдено, що з підвищенням кваліфікації спортсменів тривалість затримки дихання зменшується, що характеризується їх спроможністю до спеціалізованої інтеграції функції дихання і руху.

4. Наявність тенденції великого розмежування функції дихання та руху юних важкоатлетів призвело до того, що їх показники режимів дихання менш за все пов'язані між собою, а з підвищенням кваліфікації спортсменів таких взаємозв'язків стає дедалі більше.

У стані спокою у юних важкоатлетів (III група) показники режимів дихання тільки у 28,0% випадках взаємопов'язані між собою, тоді як у важкоатлетів-розрядників (II група) і майстрів спорту (I група) таких взаємозв'язків значно більше - 48,0% та 81,0% випадків відповідно.

Під час виконання ривка така тенденція зберігається. У юних спортсменів показники режимів дихання взаємопов'язані між собою у 39,0% випадках, а у ІІ та І групах кількість таких взаємозв'язків збільшується відповідно до 47,0% та 64,0% випадків.

У поштовху під час виконання піднімання штанги на груди показники режимів дихання мають найменшу кількість взаємозв'язків у юних важкоатлетів - 39,0% випадків, у важкоатлетів-розрядників цей показник збільшується - 49,0% випадків і досягає максимуму в першій групі спортсменів - до 53,0% випадків.

5. Знайдено найбільш значущі показники режимів дихання спортсменів, що впливають на узгодженість функції дихання і структури вправ у процесі піднімання обтяжень.

У ривку найбільш високий рівень взаємозв'язку мають: об'єм дихального циклу на старті (r = 0,65), об'єм вдиху перед затриманням дихання (r = 0,70), максимальна вентиляція легенів (r = 0,72), частота дихання (r = 0,67). Під час виконання поштовху найбільш високий рівень взаємозв'язку з іншими показниками спірометрії мають: об'єм дихального циклу на старті (r = 0,66), об'єм вдиху перед затриманням дихання (r = 0,71), відношення об'єму вдиху до ЖЄЛ (r = 0,67) і тривалості видиху (r = 0,60).

6. Встановлено достовірні відмінності між групою юних важкоатлетів і групою майстрів спорту за такими показниками спірометрії під час виконання ривка і поштовху: частоті дихання (р < 0,05), тривалості вдиху і видиху (р < 0,05), часу затримання дихання (р < 0,05) та об'єму вдиху перед затримуванням дихання (р < 0,05).

Отримані результати досліджень відмінні від відомих раніше в тому, що вперше знайдено вірогідну різницю за окремими показниками режимів дихання між важкоатлетами-новачками і групою майстрів спорту. Все це сприяло розробці модельних параметрів спірометрії, які використовувалися у процесі навчання юних спортсменів.

7. Розроблена нами програма дихальних вправ дозволяє впливати на режими дихання юних важкоатлетів у процесі навчання змагальним вправам.

У важкоатлетів експериментальної групи, котрі використовували під час розминки комплекси дихальних вправ, спостерігалося вірогідне поліпшення більшості спірометричних показників: об'єму форсованого вдиху (р < 0,05), об'єму вдиху, що передує затримці дихання (р < 0,05), а також підвищення тривалості затримки дихання (р < 0,05).

Спортсмени експериментальної групи реалізували також значно більшу, ніж важкоатлети контрольної групи, кількість змагальних спроб (78,7% проти 62,0%). Таким чином, можна стверджувати, що процес тренування важкоатлетів експериментальної групи проведено більш ефективно. Це можна спостерігати не тільки за підсумками зміни показників режимів дихання спортсменів, але й за кількістю реалізованих змагальних спроб, що характеризують також їх рівень технічної майстерності.

За темою дисертації опубліковано такі праці

1. Олешко В., Сахарук Я. Управление режимами дыхания юных тяжелоатлетов в процессе начального обучения // Наука в олимпийском спорте. - 1998. - №3. - С. 58-62.

2. Сахарук Я. Особливості функціонування режимів дихання важкоатлетів різної спортивної кваліфікації під час виконання поштовху // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Збірка наукових праць. - Харків: ХХПІ, 1999. - №5. - С. 9-13.

3. Сахарук Я. Особливості дихання спортсменів під час виконання ривка у важкій атлетиці // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Збірка наукових праць. - Харків: ХХПІ, 1999. - №6. - С. 24-27.

4. Олешко В., Сахарук Я. Ми на фоні світу - світ навколо нас // Українська важка атлетика. - 1997. - №2. - С. 27-28.

5. Oleshko V., Sacharuk J. Competitive activity of the world's best weightlifting teams in the 1992-1996 olympic cycle // The proceedings of the modern olympic sport international scientific congress (May 16-19, 1997). - Kyiv: International Financial Agency Ltd, 1997. Р. 92-93.

6. Oleshko W.G., Sacharuk J. Dzialalnosc startowa w podnoszeniu ciezarow najlepszych reprezentacji swiata i Europy // Trening. - Warszawa, 1997. - Nr. 4. - S. 117-121.

Размещено на Allbest.ru