Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фізична підготовленість кваліфікованих спортсменів як фактор спортивної майстерності у видах спорту з варіативними зовнішніми умовами проведення змагань (на матеріалі віндсерфінгу)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з фізичного виховання і спорту

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У наш час відомо, що ефективне керування спеціальними фізичними можливостями спортсменів є ключовим чинником підвищення спеціальної підготовленості у спорті вищих досягнень. Сучасні підходи до організації тренувального процесу припускають інтеграцію широкого спектра факторів, що визначають ефективний розвиток компонентів системи керування тренувальним процесом спортсменів високого класу. До них належать планування, контроль, відбір спортсменів, моделювання спортивної підготовки (Булатова М.М., 1996; Bompa Т.О., 2001; Sozanski H., 2002, Платонов В.М., 2004). Ефективним інструментом реалізації такого підходу прийнято вважати детальний аналіз змагальної діяльності, що визначає напрями досліджень, і розробку на його підставі спеціалізованих тренувальних впливів і програм для їхнього практичного використання (Дяченко А.Ю., 2004, Ахметов Р.Ф., 2005). Результатом такого аналізу є обґрунтування об'єктивних критеріїв ефективного керування процесом розвитку спеціальної фізичної підготовленості спортсменів. Розробка проблеми такого роду має практичний і науковий інтерес.

Більшою мірою цей інтерес пов'язаний з пошуком нових шляхів розвитку спеціального рухового потенціалу в тих видах спорту, де акценти у процесі підготовки робилися на удосконалення високоспеціалізованих умінь і навичок, що стосуються прояву координаційних та інтелектуальних здібностей спортсменів за умови реалізації найзагальніших підходів до розвитку їхніх фізичних якостей (Болобан В.М., 1996; Верхошанський Ю.В., 1998; Томілін К.Г., 2004).

У цьому зв'язку особливий інтерес викликає методика удосконалення фізичної підготовленості у вітрильному спорті. У цьому виді спорту розвиток фізичних якостей, як правило, будувався на підставі вибору окремих методик, які ґрунтуються на суб'єктивних критеріях оцінки ефективності у процесі їхнього практичного використання. Існує велика кількість певних думок, часто суперечливих, щодо розвитку тих або інших рухових здібностей яхтсменів. Як правило, проблема розвитку певної фізичної якості вирішувалася фрагментарно, без урахування факторів, які визначають ефективну інтеграцію окремої методики в систему підготовки яхтсменів відповідно до вимог спеціальної підготовленості в конкретному виді змагальної діяльності (Ларін Ю.А., Пильчин Ю.В., 1981; Medved R., Oreb G., 1984; Акименко В.І., 1986; Leggs S.J. et al, 1997). Разом з тим збільшення кількості престижних регат протягом року й висока конкуренція значною мірою збільшили інтенсивність і напруженість змагальної боротьби в сучасному вітрильному спорті. Це підвищило вимоги до фізичної підготовленості яхтсменів і, як наслідок, - вимоги до методики розвитку рухових якостей (Томілін К.Г., 1999).

Очевидно, що ключовим фактором, що визначає спрямованість досліджень у цьому напрямі, є потенціал накопичених знань теорії та методики спортивної підготовки. Разом з тим умови проведення вітрильних регат роблять проблемними питання практичного використання накопиченого потенціалу спеціальних знань, інтерпретації результатів спеціального контролю і, як наслідок, розробки оптимальних засобів керування тренувальним процесом. До найбільш важливих проблем такого роду відносять широку варіативність змагальних дій яхтсменів і яскраво виражений вплив факторів довкілля. Це висуває високі й одночасно специфічні вимоги до фізичної підготовленості яхтсменів, до вибору спеціальних засобів їхньої фізичної підготовки.

Матеріали дисертації мають широке узагальнююче значення. Тому можуть бути використані при формуванні спеціалізованих підходів у процесі удосконалення системи фізичної підготовки в інших спортивних дисциплінах з непостійними умовами проведення змагань. Реалізація такого підходу у видах спорту з непостійними умовами проведення змагань є важливою в силу того, що порівняльний аналіз видів спорту з відносно постійними зовнішніми умовами проведення змагань (плавання, легка атлетика, ковзанярський спорт тощо) і видів спорту з непостійними зовнішніми умовами проведення змагань (лижний, гірськолижний, вітрильний, велосипедний (шосе) спорт тощо) показав істотні розходження вимог, які висуваються до спеціальної, у тому числі до спеціальної фізичної підготовленості спортсменів. Так, якщо засоби підготовки спортсменів першої групи звичайно носять вузькоспеціалізовану спрямованість і, як правило, добре відомі, то вимоги до арсеналу засобів підготовки для другої групи різноманітніші. Система цих засобів дотепер не обґрунтована, зміст таких засобів не конкретизований (Карлишев В.М., 1989; Астаф'єв Н.В., Безмельницин Н.Г., 1990; O'Connor P.J., 1992; Ninomiya H. et al., 2002).

У зв'язку із цим дослідження в цьому напрямі, що дозволить удосконалити систему підготовки яхтсменів і сформувати новий концептуальний підхід, спрямоване на розвиток спеціальної фізичної підготовленості спортсменів у видах спорту зі змінними умовами змагальної діяльності, є актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилися відповідно до плану НДР Академії фізичного виховання і спорту м. Гданьська, затвердженого Комітетом наукових досліджень Республіки Польща. У період 2001-2003 рр. дослідження проводилися відповідно до договору про наукове співробітництво з Національним університетом фізичного виховання і спорту України (НУФВСУ), в рамках «Зведеного плану НДР в галузі фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр.» Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України, тема 1.2.3 «Удосконалення системи підготовки кваліфікованих спортсменів з урахуванням співвідношення тренувальних і змагальних навантажень», номер держреєстрації 0101U006309, і технічного завдання спільної наукової програми НДР Академії фізичного виховання і спорту у м. Гданьську і НУФВСУ. Участь автора полягає в розробці власного напряму досліджень, їх організації і провідній ролі при аналізі результатів.

Мета роботи - провести комплексний аналіз компонентів спеціальної фізичної підготовленості віндсерфінгістів і на цій підставі розробити систему удосконалення спеціальної фізичної підготовки спортсменів у спортивних дисциплінах з непостійними зовнішніми умовами проведення змагань.

Завдання роботи:

1. Проаналізувати й узагальнити наявні підходи до удосконалення процесу фізичної підготовки й оцінки ефективності застосування спеціалізованих впливів, спрямованих на розвиток компонентів фізичної підготовленості спортсменів високої кваліфікації, які спеціалізуються у видах спорту з непостійними зовнішніми умовами проведення змагань.

2. Дати характеристику змагальної діяльності у віндсерфінгу, виділити її компоненти, що визначають специфічні особливості рухової діяльності яхтсменів у варіативних умовах проведення змагань, і вимоги до їх спеціальної фізичної підготовленості.

3. Визначити структуру спеціальної фізичної підготовленості та роль її компонентів для змагальної діяльності і на цій підставі удосконалити критерії спеціалізованої спрямованості тренувального процесу висококваліфікованих віндсерфінгістів.

4. Дати характеристику факторам, що визначають удосконалення елементів керування тренувальним процесом висококваліфікованих віндсерфінгістів з урахуванням можливостей застосування засобів тренування спеціальної спрямованості.

5. Обґрунтувати напрями удосконалення і збільшення спеціалізованої спрямованості засобів тренування, орієнтовані на підвищення можливостей реалізації наявного рухового потенціалу кваліфікованих спортсменів у видах спорту з непостійними зовнішніми умовами проведення змагань.

6. Обґрунтувати систему застосування засобів спеціальної фізичної підготовки у процесі удосконалення спеціальної підготовленості віндсерфінгістів на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей спортсменів.

Об'єкт дослідження - процес керування спеціальною фізичною підготовкою кваліфікованих спортсменів, які спеціалізуються у видах спорту з непостійними зовнішніми умовами проведення змагань.

Предмет дослідження - структура фізичної підготовленості кваліфікованих віндсерфінгістів як представників спортивних дисциплін з варіативними зовнішніми умовами проведення змагань.

Методологія та методи досліджень. Методологію дослідження становлять основні положення загальної теорії фізичного виховання і спорту, викладені у фундаментальних роботах Ю.В. Верхошанського, В.М. Заціорського, Л.П. Матвєєва, В.М. Платонова, H. Sozanski та ін., а також методичні підходи до організації і проведення досліджень, що базуються на сформованих на даний момент суспільно-наукових знаннях і системно-структурних даних у спортивній науці (Ахметов Р.Ф., Бернштейн М.А., Булатова М.М., Дяченко А.Ю., Зимкін Н.В., Костілл Д.Л. і Уілмор Дж.Х. та ін.). Аналіз цих знань дозволив визначити проблемну ситуацію, обґрунтувати актуальність теми дисертації, сформулювати робочу гіпотезу, мету, завдання, а також визначити методи досліджень, використання яких сприяло одержанню об'єктивних даних.

Методи дослідження включали аналіз і узагальнення наявної у спеціальній літературі та Інтернеті інформації, що стосується теми дисертаційної роботи (теоретичне дослідження); педагогічні спостереження, анкетування; соматометричний вимір; методи й тести оцінки рівня розвитку рухових якостей (сили, швидкісних і координаційних здібностей, витривалості, гнучкості); визначення анаеробних і аеробних можливостей організму; методи математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів:

- уперше на підставі комплексного аналізу були визначені та інтегровані в єдину систему фізичної підготовки яхтсменів фактори удосконалення ключових елементів системи керування тренувальним процесом - контролю й моделювання, а також системи тренувальних впливів. Ці фактори мали виражену цільову спрямованість на розвиток високоспеціалізованих проявів фізичної підготовленості у видах спорту з вираженою розмаїтістю зовнішніх умов змагальної діяльності;

- уперше визначені компоненти спеціальної фізичної підготовленості, що визначають ефективність змагальної діяльності яхтсменів. До них належали спеціалізовані прояви сили, швидкості (спритності), витривалості, гнучкості й координаційних здібностей спортсменів. Дано характеристику компонентам функціональних можливостей яхтсменів, які стали підґрунтям проявів рухових якостей віндсерфінгістів. Установлено типологічні (узагальнені) для виду спорту й індивідуальні прояви спеціальної фізичної підготовленості, їх нормативні та змістовні (за типом функціональних реакцій) розходження в зовнішніх умовах змагальної діяльності, що змінюються. Показано, що вони становлять змістовне підґрунтя критеріїв формування цільових настанов для спеціалізованої спрямованості засобів спеціальної фізичної підготовки;

- визначені критерії узагальнених проявів спеціальної фізичної підготовки, у тому числі вперше виділені критерії зниженого середнього, середнього й високого рівня розвитку спеціалізованих функціональних можливостей віндсерфінгістів. На їх підґрунті були визначені модельні значення спеціального рухового потенціалу яхтсменів. Показано, що наявність такого потенціалу є підставою для спеціальної інтенсифікації тренувального процесу, спрямованого на його реалізацію з урахуванням індивідуальних проявів спортсменів;

- розроблена система оцінки компонентів спеціальної фізичної підготовленості, що ґрунтується на реєстрації показників реакцій при використанні тестових завдань, які моделюють умови змагальної діяльності яхтсменів. Показано, що представлена система оцінки компонентів спеціальної фізичної підготовленості дозволяє оцінити відносно знижені сторони підготовленості й визначити нормативні параметри навантаження для спрямованого розвитку компонентів спеціальної фізичної підготовленості;

- на підставі комплексної оцінки компонентів фізичної підготовленості віндсерфінгістів уперше запропонована система спеціальної фізичної підготовки, спрямована на удосконалення компонентів функціональних можливостей, які стали підґрунтям високої працездатності спортсменів у видах спорту із зовнішніми умовами змагальної діяльності, що змінюються;

- узагальнений науково-дослідний досвід, пов'язаний з удосконаленням фізичної підготовки у спорті був доповнений експериментальними даними, що дозволило створити новий підхід до формування спеціальної фізичної підготовки спортсменів у видах спорту із зовнішніми умовами змагальної діяльності, що змінюються. Цей підхід полягає в детальному аналізі структури спеціальної фізичної підготовленості й умов проведення змагань, як підстави для формування високоспеціалізованої спрямованості елементів керування тренувальним процесом спортсменів.

Практична значущість отриманих результатів. Принцип, що став підґрунтям для проведення моніторингу фізичної підготовленості кваліфікованих віндсерфінгістів і організації спеціальної фізичної підготовки, прийнятний для представників спортивних дисциплін, у яких зовнішні умови проведення змагань характеризуються широкою варіативністю.

Показники анаеробної працездатності кваліфікованих віндсерфінгістів у тесті Wingate

Про анаеробну продуктивність кваліфікованих представників даного виду спорту можна судити й за показниками їхньої силової витривалості, які визначалися під час 30-секундного максимального помпінгу на віндсерфінговому симуляторі. Однак, як показали розрахунки, значення W_max·кг^-1 и J·кг^-1 у даному випадку виявилися значно нижчими, ніж під час тестування на велоергометрі (відповідно, 3,26±0,23 Вт·кг^-1 і 97,8±6,5 Дж·кг^-1), що можна пояснити специфічністю роботи на симуляторі, а також неоднаковою кількістю м'язових груп, які задіяні в різних тестах.

Оцінку аеробних можливостей віндсерфінгістів високої кваліфікації проводили (для порівняння) у велоергометричному тесті й під час роботи на віндсерфінговому симуляторі. Отримані дані свідчать про наявність тісних кореляційних зв'язків між низкою однойменних досліджуваних показників у двох видах тестування як при межовій роботі (табл. 4), так і при навантаженні на рівні ЧСС=170 уд·хв^-1 (умовна межа анаеробного обміну).

Реакції кардіореспіраторної системи віндсерфінгістів високої кваліфікації на ступінчатозростаючі за потужністю фізичні навантаження до відмови з використанням віндсерфінгового симулятора й велоергометра

Порівняльний аналіз даних не виявив статистично значущих розходжень між відповідними показниками легеневої вентиляції, споживання О₂, вентиляторного еквіваленту кисню, а також величинами кисневого пульсу при роботі на тлі ЧСС=170 уд·хв?¹ на велоергометрі та віндсерфінговому симуляторі. Однак потужність роботи, що розвивається спортсменами під час тестування на велоергометрі, виявилася суттєво (~у 2,6 рази) вищою порівняно з тестуванням на симуляторі. При виконанні тестової вправи до відмови середньогрупові показники абсолютної та відносної критичної потужності роботи на велоергометрі також виявились більш високими ~у 2,5 рази (табл. 4). У даному випадку параметри легеневої вентиляції, абсолютного та відносного споживання спортсменами О₂ на тлі критичної потужності роботи при тестуванні на симуляторі суттєво відрізнялись від умов велоергометричного тестування.

Таким чином, результати проведеного дослідження дозволяють побачити ступінь відповідності даних, отриманих у тестуваннях віндсерфінгістів високого рівня спортивної майстерності при використанні велоергометра та віндсерфінгового симулятора, а також внести відповідну корекцію в їхню інтерпретацію.

Результати дослідження координаційних здібностей віндсерфінгістів, у якому оцінювалася здатність спортсменів до збереження рівноваги як у стані спокою, так і після cтупінчатозростаючого за потужністю помпінгу на віндсерфінговому симуляторі до неможливості випробовуваного продовжувати роботу, представлені в табл. 5.

Показники вертикальної стійкості віндсерфінгістів у стані спокою та після ступінчатозростаючого за потужністю фізичного навантаження до відмови на віндсерфінговому симуляторі (n = 8)

Отримані дані свідчать про те, що майже в кожній із проб виявляється різниця між середніми показниками у стані спокою й після тестового фізичного навантаження. Разом з тим у зв'язку зі значним індивідуальним розкидом досліджуваних показників, цю різницю не можна вважати статистично достовірною. Однак при аналізі індивідуальних показників, що характеризують здатність віндсерфінгістів до підтримки рівноваги, звертає на себе увагу той факт, що у спортсменів, які показали найкращі результати у змаганнях міжнародного рівня, параметри постурограми після фізичного навантаження виявлялися іноді навіть вищими порівняно з початковим станом.

Оцінка координаційних здібностей віндсерфінгістів за показниками коректурної проби (швидкість переробки інформації /S/ і рівень уваги /А/), які визначалися як до (відповідно 1,96±0,31 біт·с^-1 та 124,1±79,5 ум. од.), так і після втомливого фізичного навантаження на симуляторі (відповідно 1,68±, 025 бит·с^-1 та 84,0±30,4 ум. од.), не дозволила встановити статистично значущу різницю між відповідними средньогруповими величинами. Але з восьми випробовуваних у семи під впливом виконаної роботи спостерігалося зниження рівня уваги і у шести - зниження швидкості переробки інформації, тобто стосовно вказаних показників можна констатувати тенденцію їх зниження на тлі м'язової втоми.

Результати тестування в гексогональному тесті, що також характеризують координаційні можливості випробовуваних віндсерфінгістів, відповідно до оцінної шкали зазначеного тесту, у цілому, можна розцінити як середні (12,6 с відповідає 7,3 пунктам), а діапазон їхніх коливань у групі становить від 5,4 до 9,0 пунктів.

Про прояв гнучкості віндсерфінгістів судили за результатами визначення у восьми випробовуваних рухливості в поперековій частині хребта (тест «Hip/Trunk»), оскільки саме на цю область припадає значна частка фізичного навантаження під час помпінгу. У відповідності до оцінної шкали отримані середні дані (38,7±4,5 см) дозволяють розцінювати средньогруповий показник гнучкості в даному тесті як середній зі значними індивідуальними коливаннями.

У розділі представлені показники, що відображують рівень спортивної майстерності кваліфікованих віндсерфінгістів у взаємозв'язку з їх віковими й соматичними параметрами. Найбільш тісний ступінь такого взаємозв'язку виявився зі спортивним стажем і віком спортсменів (відповідно, r=0,89 і 0,99; p<0,05). Звертають на себе увагу й високі значення коефіцієнтів кореляції між ранговою оцінкою й такими соматичними параметрами, як вміст води в організмі (TBW) (r=0,79; p<0,05), індекс маси тіла (BMI), довжина тіла й знежирена маса тіла (FFM) (відповідно, r=0,71; 0,71 і 0,62; p>0,05). Таким чином, стає очевидним той факт, що такі параметри, як довжина тіла і його соматичні компоненти (TBW, BMI і FFM) можуть відігравати певну роль у досягненні віндсерфінгістами високих спортивних результатів. Аналіз взаємозв'язку рангової оцінки рівня спортивної майстерності провідних польських віндсерфінгістів з показниками їхньої аеробної продуктивності дозволив установити високі значення коефіцієнтів кореляції показників зазначених факторів підготовленості. Так, установлений достовірний зв'язок рангової оцінки рівня спортивної майстерності з показником абсолютного споживання О₂, О₂ пульсу (VO₂/ЧСС) з показником абсолютної потужності роботи при тестуванні як на велоергометрі, так і на віндсерфінговому симуляторі, причому як при роботі на тлі ЧСС=170 уд?хв^-1, так і при роботі до відмови. В останньому випадку значення коефіцієнтів кореляції виявилися трохи вищими порівняно з їхніми значеннями при фізичному навантаженні з ЧСС=170 уд?хв^-1, і склали при велоергометричному тестуванні r=0,96, а при тестуванні на симуляторі r=0,93, тоді як при роботі на рівні ЧСС=170 уд?хв^-1 - відповідно r=0,88 і 0,83. Отже, більш високі значення коефіцієнтів кореляції при роботі до відмови при тестуванні на обох типах ергометрів трохи більшою мірою відбивають взаємозв'язок зазначених параметрів з рівнем спортивної майстерності віндсерфінгістів порівняно з роботою на умовному рівні межі анаеробного обміну. Аналіз наведених даних дає підставу розглядати показник абсолютного споживання О₂ як при роботі на тлі ЧСС=170 уд·хв^-1, так і при роботі до відмови в умовах використання обох способів ергометричного тестування як основного параметра при оцінці аеробних можливостей віндсерфінгістів. Аналіз взаємозв'язків показників анаеробної продуктивності віндсерфінгістів з ранговою оцінкою рівня їх спортивної майстерності показав, що значення кореляційних коефіцієнтів для таких параметрів, як абсолютні та відносні максимальна і середня потужність, а також сумарний об'єм виконаної за 30 с роботи знаходяться в діапазоні від -0,45 до -0,56 (p>0,05). Невисокі значення вказаних коефіцієнтів та рівні їх статистичної значущості не дозволяють стверджувати про суттєвість взаємозв'язків, які досліджуються, а вказують лише на тенденцію передбачення їх виявлення. Між іншим, слід звернути увагу на те, що значення коефіцієнтів представлені з негативним знаком. І якщо така тенденція і існує, то це вказувало б на те, що чим вище спортивна майстерність віндсерфінгіста, тим нижчий у нього рівень потужнісних параметрів анаеробної продуктивності. Пояснення цього факту може полягати у прояві закономірностей взаємодії між фізичними якостями, зокрема, між витривалістю та швидкісними, силовими можливостями, а також енергетичними системами організму, які забезпечують їх реалізацію. Оскільки віндсерфінг висуває набагато вищі вимоги до аеробної витривалості (De Vito G. et al, 1997), то її більш високий рівень розвитку, очевидно, компенсує рівень виявлення анаеробних можливостей. Значення коефіцієнтів кореляції, які характеризують ступінь взаємодії між ранговою оцінкою майстерності спортсменів та часовими параметрами анаеробної продуктивності (t_снW, t_досW и t_удW), виявилися ще нижчими порівняно з попередніми показниками (відповідно r=-0,26; -0,28 и 0,09; p>0,05), що не дозволяє передбачати можливість існування такого взаємозв'язку. Кореляційний взаємозв'язок рейтингової оцінки рівня спортивної майстерності віндсерфінгістів з параметрами їхніх силових можливостей досліджений нами відповідно до результатів, отриманих в ході проведення описаних вище трьох видів тестувань: у тестах MTSF, при визначенні максимальної сили m.m. brahii у статичних умовах за допомогою вимірювального пристрою «Ergo Tester», а також при визначенні середньої динамічної сили, докладеної до бому віндсерфінгового симулятора у 30-секундному максимальному тесті. Отримані дані свідчать про високий ступінь взаємозв'язку між рейтинговою оцінкою спортсменів і вираженими в пунктах MTSF оцінними параметрами при підтягуванні на поперечині як до, так і після виконання ступінчатозростаючого за потужністю помпінгу на віндсерфінговому симуляторі (відповідно =0,74 і 0,81; p<0,05).

Значення кореляційних коефіцієнтів для показників кистьової динамометрії правої та лівої рук виявилися статистично несуттєвими (p>0,05) і склали відповідно до фізичного навантаження на симуляторі 0,54 і 0,09, а після нього - 0,58 і 0,53.

Високий ступінь взаємозв'язку рангової оцінки із силовим показником у тесті «підтягування на поперечині», а також зниження цього показника під впливом фізичного навантаження свідчить про розвиток стомлення в м'язових групах, що забезпечують виконання даної вправи. Аналогічний висновок не можна зробити відносно скорочувальної активності м'язів кистей обох рук, оскільки після фізичного навантаження на симуляторі, яке призвело до розвитку стомлення, їх середньогрупові показники практично не змінилися. Отже, при оцінці силових можливостей віндсерфінгістів, визначених за показниками тестів MTSF, можна орієнтуватися на результати в тесті «підтягування на поперечині», тоді як показники кистьової динамометрії не є інформативними.

Результати кореляційного аналізу виявили високий ступінь взаємозв'язку між рейтинговою оцінкою рівня спортивної майстерності віндсерфінгістів з показниками їхньої силової витривалості, які визначалися за динамічними і силовими параметрами, що характеризує роботу з бомом при тестуванні на віндсерфінговому симуляторі. Цей взаємозв'язок виявився вищим у випробовуваних, у яких докладене до бому зусилля (r=0,83), частота помпінгу (r=0,93) і особливо імпульс сили (r=0,94) були вищими порівняно з менш підготовленими спортсменами. Отже, тестування силових параметрів у специфічних для даного виду спорту умовах здатне об'єктивно відображувати силові можливості віндсерфінгістів.

Кореляційний аналіз показників, що характеризують силу m. brahii обох рук при максимальному 5-секундному статичному напруженні, не виявив істотного їхнього взаємозв'язку з рейтингом віндсерфінгістів (r=0,16).

Таким чином, для характеристики силових якостей віндсерфінгістів високої спортивної кваліфікації при проведенні досліджень у лабораторних умовах доцільно орієнтуватися на показники динамічної сили (переважно імпульс сили), докладеної до бому віндсерфінгового симулятора. Іншим інформативним показником при діагностиці силових можливостей віндсерфінгістів цілком обґрунтовано може служити результат у тесті «підтягування на поперечині». Результати кореляційного аналізу взаємозв'язку між показниками досліджених нами різних форм швидкісних якостей віндсерфінгістів і рейтинговою оцінкою рівня їхньої спортивної майстерності не виявили істотної значущості зазначених взаємозв'язків.

Кореляційний аналіз взаємозв'язку між ранговою оцінкою рівня спортивної майстерності й показником спеціальної витривалості, яка оцінювалася за максимальною тривалістю виконання помпінгу на віндсерфінговому симуляторі із частотою 1 цикл·с^-1 і докладеним до бому зусиллям на рівні 50% від максимального, з'ясував високий ступінь взаємозв'язку між ними (r=0,85; p<0,05). Отже, даний показник можна вважати достатньо інформативним для характеристики спеціальної витривалості кваліфікованих віндсерфінгістів. У той же час між показниками загальної витривалості у тесті Cooper та ранговою оцінкою рівня спортивної майстерності установлено низьке значення коефіцієнта кореляції (r=0,24) з низьким показником його статистичної значущості (p>0,05). Ця обставина не дає підстав вважати показник даного тесту інформативним для оцінки витривалості у комплексній характеристиці фізичних якостей кваліфікованих віндсерфінгістів, що, очевидно, обумовлене неспецифічним для них характером тестового фізичного навантаження.

Аналогічний висновок не можна зробити відносно показника спеціальної витривалості, оскільки в цьому випадку він виявив високий ступінь взаємозв'язку з окремими параметрами газообміну при ступінчатозростаючій за потужністю роботі випробовуваних з бомом як при ЧСС=170 уд?хв^-1, так і при роботі до відмови.

Високі значення коефіцієнтів кореляції показника спеціальної витривалості для VO₂ мол·хв^-1 (r=0,85), а також для показників потужності роботи при ЧСС=170 уд?хв^-1 (r=0,93) свідчать на користь специфічності даного тесту для віндсерфінгу.

Результати дослідження взаємозв'язку між показниками в «гексогональному тесті» і ранговою оцінкою майстерності не виявили тісного взаємозв'язку, оскільки значення коефіцієнта кореляції в цьому випадку виявилося дуже низьким (r=-0,11). Більш інформативними у плані досліджуваного нами питання виявилися показники коректурної проби. У цьому випадку коефіцієнт кореляції, що характеризує взаємозв'язок між ранговою оцінкою спортивної майстерності віндсерфінгістів і рівнем їхньої уваги (показник А) після виконання на симуляторі ступінчатозростаючого за потужністю помпінгу, що призвів до розвитку стомлення, виявився досить високим і статистично значущим (r=0,86; p<0,05). Тобто, у більш підготовлених спортсменів рівень уваги після фізичного навантаження на симуляторі виявився більш високим порівняно з менш підготовленими віндсерфінгістами. Цей же показник, визначений перед фізичним навантаженням, не корелював такою ж мірою з ранговою оцінкою, як після роботи на симуляторі, оскільки значення кореляційного коефіцієнта в цьому випадку було меншим (r=0,63 при p>0,05).

Оскільки плавання на віндсерфі висуває високі вимоги до статостійкості спортсменів, то можна вважати, що даний прояв координаційних здібностей може бути вищим у спортсменів з більш високою спортивною кваліфікацією. І дійсно, між таким показником постурограми, як «координація, %», і рівнем спортивної майстерності провідних польських віндсерфінгістів такий кореляційний взаємозв'язок був установлений. Причому він виявився тісним та статистично значущим не перед виконанням ступінчатозростаючого за потужністю помпінгу на симуляторі, а після нього. Так, якщо в доробочому стані значення коефіцієнта кореляції відповідало r=0,56 (p>0,05), то після фізичного навантаження - r=0,78 (p<0,05). Отже, результати проведеного аналізу вказують на високу статостійкість більш підготовлених віндсерфінгістів до розвитку стомлення, що відбувається під впливом специфічної для них роботи, тоді як у стані спокою ця особливість чітко не проявляється.

Результати кореляційного аналізу взаємозв'язку рангової оцінки рівня спортивної майстерності кваліфікованих віндсерфінгістів з їхніми показниками гнучкості в тесті «Hip/Trunk» свідчать про несуттєву значущість даної фізичної якості для прояву спортсменами високих спортивних досягнень, оскільки коефіцієнт кореляції між зазначеними параметрами склав усього лише 0,16.

Таким чином, представлені вище дані дозволили, з одного боку, визначити ступінь значимості кожної з якостей для прояву віндсерфінгістами фізичної підготовленості і, з іншого боку, виявити найбільш інформативні для них показники, на які варто орієнтуватися при характеристиці фізичних якостей представників даного виду спорту. Результати проведеного дослідження дають підставу стверджувати, що силові, координаційні здібності й аеробна витривалість мають першорядне значення для досягнення високих результатів у даному виді спорту, тоді як швидкісним якостям і гнучкості в цьому списку приділяється другорядна роль. Високі і статистично значущі величини коефіцієнтів кореляції для цілої низки показників послужили підставою для формування батареї тестів, що дозволяє об'єктивно здійснювати моніторинг якісних сторін рухової діяльності віндсерфінгістів (табл. 6).

Показники фізичної підготовленості кваліфікованих віндсерфінгістів