Морфофункціональні та техніко-тактичні модельні характеристики кваліфікованих дзюдоїстів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Автореферат

на здобуття наукового ступеня кандидата наук

з фізичного виховання і спорту

Морфофункціональні та техніко-тактичні модельні характеристики кваліфікованих дзюдоїстів

Загура Федір Іванович

ЛЬВІВ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі теорії спорту Львівського державного університету фізичної культури Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту.

Науковий керівник: доктор фізико-математичних наук, професор ОГІРКО Ігор Васильович,

Львівський державний університет фізичної культури, професор кафедри економіки та інформаційних технологій.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

АРЗЮТОВ Геннадій Миколайович,

Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова, завідувач кафедри фізичного виховання, олімпійських та масових видів спорту;

кандидат педагогічних наук, доцент

МАРТИН Володимир Дмитрович,

Львівський державний університет фізичної культури, завідувач кафедри теорії і методики атлетичних видів спорту.

Захист відбудеться 7 червня 2007 року о 14⁰⁰ годині під час засідання спеціалізованої вченої ради К 35.829.01 Львівського державного університету фізичної культури за адресою: 79000 м. Львів, вул. Костюшка, 11.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського державного університету фізичної культури (79000 м. Львів, вул. Костюшка, 11).

Автореферат розіслано 5 травня 2007 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої радиО.М. Вацеба

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. У зв'язку з інтенсифікацією змагальної діяльності в дзюдо актуальною постає проблема її індивідуально-типового моделювання (Мартин В.Д., 1998; Огірко І.В., 2000; Свищев І.Д., 2005). Особливо важливою ця проблема є у спортивних одноборствах, оскільки індивідуальні моделі, окрім характеристик підготовленості спортсмена, повинні передбачати й характеристики ситуацій, і характеристики відповіді суперника, і зміст спортивного протиборства в цілому, а не окремих його елементів (Новиков А.А., 1998;Єганов А.В., 1999; Арзютов Г.М., 2000).

Побудова моделі найсильнішого борця зводиться до розробки модельних характеристик, зокрема пошуку найбільш значущих показників в системі підготовки спортсменів високого класу, які впливають на спортивний результат (Коблєв Я.К., 1990; Пархомович Г.П., 1998; Латишев С.В., 2004).

У зв'язку зі змінами правил та умов проведення змагань з дзюдо, перерозподілом вагових категорій, інтенсифікацією змагальної діяльності важливого значення набуває розробка морфофункціональних моделей борців (Малинський І.Й., 2002; Мартин В.Д., 2005).

Об'єктивно існуючі індивідуальні особливості борців, що можуть бути об'єднані в декілька типових груп, обумовлюють повноту розкриття сильних сторін майстерності в екстремальних умовах змагальної діяльності. Однак ці питання в теорії і практиці боротьби дзюдо вивчені недостатньо.

В окремих експериментальних роботах зі спортивної боротьби (Юшков О. П., 1997; Туманян Г. С., 1998; Соловей А. В., 2002, Арзютов Г.М., 2004; Свищев І.Д., 2005) лише констатовано відмінності між борцями найбільш характерних манер ведення сутичок і показано окремі підходи до вдосконалення індивідуальної підготовленості. Проте, до цього часу в теорії і практиці боротьби не вироблено критеріїв, на основі яких можна було б прогнозувати розвиток спортивної техніки і тактики, що відповідають індивідуальним особливостям борців, ефективність і результативність змагальної діяльності залежно від морфофункціональних особливостей.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно зі Зведеним планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури та спорту на 2001-2005 рр. Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України за темою 1.4.2 „Математичне моделювання кінематики рухів спортсмена", державний реєстраційний номер 0102U002645. Роль автора у виконанні цієї теми полягала у розробці модельних характеристик техніко-тактичної підготовленості з урахуванням морфофункціональних моделей борців.

Об'єкт дослідження - анатомо-фізіологічні особливості і техніко-тактична підготовка кваліфікованих дзюдоїстів.

Предмет дослідження - морфофункціональні показники і техніко-тактичні параметри змагальних прийомів кваліфікованих дзюдоїстів.

Мета дослідження - розробити морфофункціональні та техніко-тактичні модельні характеристики кваліфікованих дзюдоїстів різних манер ведення сутички. змагальний поєдинок дзюдоїст морфофункціональний

Завдання дослідження:

Вивчити особливості моделювання в спортивній боротьбі та визначити індивідуальні манери ведення змагального поєдинку дзюдоїстів.

Розробити модельні характеристики морфофункціональних показників кваліфікованих дзюдоїстів різних манер ведення сутички.

Визначити модельні характеристики техніко-тактичної підготовленості кваліфікованих дзюдоїстів різних манер ведення змагального поєдинку.

Розробити та експериментально довести ефективність диференційованої методики техніко-тактичної підготовки дзюдоїстів на основі розроблених морфофункціональних та техніко-тактичних модельних характеристик.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань було використано такі методи: теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури та емпіричних даних наукового дослідження, педагогічне спостереження, моделювання, педагогічний експеримент, метод експертних оцінок, антропометрія, динамометрія, аналіз відеоматеріалів змагальної діяльності борців, анкетне опитування, методи математичної статистики.

Наукова новизна :

- уперше визначено манери ведення змагального поєдинку кваліфікованих дзюдоїстів, а саме: силова, ігрова (комбінаційна), темпова (функціональна);

- уперше розроблено модельні характеристики морфофункціональних показників дзюдоїстів силової, темпової та ігрової манер ведення сутичок (довжина тіла, маса тіла, довжина кінцівок, тулуба, обвід грудної клітки, життєва ємність легень, динамометрія) і показано відмінності між ними;

- уперше визначено модельні характеристики техніко-тактичної підготовленості дзюдоїстів різних манер ведення сутичок у показниках активності, кількості оцінених дій, у кількісних показниках ефективності, різносторонності технічної підготовленості, рухової асиметрії, обсягу технічних дій, результативності та якісних показниках ефективності і з'ясовано їхні особливості;

- розроблено підходи, методичні прийоми, технологію вдосконалення показників техніко-тактичної підготовленості на основі розподілу борців за манерами ведення змагального поєдинку та розроблених індивідуальних морфофункціональних та техніко-тактичних моделей;

- поглиблено знання про взаємозв'язки між морфофункціональними показниками та техніко-тактичною підготовленістю дзюдоїстів різних манер ведення сутички;

- набули подальшого розвитку знання про моделювання індивідуального стилю діяльності кваліфікованих дзюдоїстів, відбір і контроль за станом їхньої техніко-тактичної підготовленості.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що для навчально-тренувального процесу підготовки дзюдоїстів розроблено підходи і методичні прийоми, які впроваджені в практику СДЮШОР- 2 м. Львова, ДЮСШ м. Сарни Рівненської області, фізкультурно-спортивного товариства „Колос" м. Сарни Рівненської області, що підтверджується актами впровадження результатів наукових досліджень у практику навчально-тренувального процесу борців дзюдоїстів.

Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані для складання програм спеціальної фізичної та техніко-тактичної підготовки кваліфікованих дзюдоїстів, організації навчально-тренувального процесу збірних команд з боротьби дзюдо; у процесі викладання теорії підготовки спортсменів у вищих навчальних закладах фізкультурного профілю; під час проведення курсів підвищення кваліфікації тренерів з боротьби дзюдо.

Особистий внесок здобувача полягає в постановці проблеми і шляхів її вирішення, розробці модельних характеристик техніко-тактичних та морфофункціональних показників кваліфікованих дзюдоїстів, організації дослідження, проведенні експерименту, а також аналізі й теоретичному узагальненні отриманих результатів, впровадженні їх у практику.

У наукових працях, виконаних у співавторстві, особистий внесок здобувача полягає в постановці завдань, підготовці матеріалів до публікації, формулюванні висновків і розробці практичних рекомендацій.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень були повідомлені на всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях: „Молода спортивна наука України" (Львів, 2000-2006), „Фізична культура, спорт та здоров'я" (Харків, 2000, 2003), „Основні напрямки розвитку фізичної культури, спорту та фізичної реабілітації" (Дніпропетровськ, 2004), „Актуальні проблеми юнацького спорту" (Херсон, 2003), „Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення" (Львів, 2002), щорічних наукових конференціях викладачів кафедри олімпійського та професійного спорту Львівського державного інституту фізичної культури (2000-2004), кафедри фізичного виховання Національного університету „Львівська політехніка" (2005-2007), виступах на семінарах суддів Львівської обласної федерації дзюдо.

Публікації. Матеріали дослідження висвітлено в 11 наукових працях, вісім з яких опубліковано у наукових фахових виданнях ВАК України; вісім публікацій виконано одноосібно.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, п'яти розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, що налічує 241 джерело, у т.ч. 23 іноземних. Текст дисертації викладено на 180 сторінках друкованого тексту, включаючи 19 таблиць, 37 рисунків та 13 додатків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, особистий внесок автора, описано сферу апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі дисертації „Моделювання у спортивній боротьбі" проаналізовано й узагальнено дані літератури зі специфіки моделювання спортивного протиборства та обґрунтувано актуальність дослідження.

Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури та емпіричних даних показав, що в роботах фахівців лише констатовано відмінності між борцями найбільш характерних манер ведення сутички і показано окремі підходи до вдосконалення індивідуальної підготовленості. Однак до цього часу не вироблено експериментально перевірених критеріїв, спираючись на які, можна було б прогнозувати спортивну техніку і тактику, що відповідають індивідуальним особливостям дзюдоїстів, їхню ефективність та результативність залежно від морфофункціональних особливостей.

Аналіз стану проблеми дозволив уточнити предметну сферу дослідження, робочу гіпотезу і загальне спрямування роботи.

У другому розділі „Методи та організація дослідження" описано та обґрунтовано систему методів дослідження, адекватних його об'єкту, предмету, меті й завданням, а також етапи дослідження.

Дослідження проводили за участю 60 кваліфікованих дзюдоїстів різних вагових категорій, з яких 15 - майстри спорту України, 21 - кандидати у майстри спорту, 24 спортсмени І розряду.

Для визначення манер ведення сутички кваліфікованих дзюдоїстів було проведено анкетування тренерів та спортсменів. В опитуванні брали участь 10 провідних тренерів України, серед яких 5 - заслужені тренери України, 5 - чемпіони та призери першостей світу, Європи, СРСР та України із середнім стажем тренерської діяльності 18,4 роки, і 60 кваліфікованих дзюдоїстів.

Предметом педагогічного спостереження були морфофункціональні особливості та показники техніко-тактичної підготовленості дзюдоїстів в процесі змагальної діяльності. Для перевірки ефективності авторської програми техніко-тактичної підготовленості кваліфікованих дзюдоїстів різних манер ведення сутички на основі розроблених морфофункціональних та техніко-тактичних індивідуальних моделей було проведено порівняльний педагогічний експеримент.

Поставлені завдання вирішували впродовж кількох етапів дослідження.

На першому етапі (жовтень 2000 року - листопад 2001 року) було вивчено, проаналізовано та узагальнено науково-методичну літературу та емпіричні дані проблеми дослідження. Визначено мету, предмет та об'єкт дослідження, сформульовано гіпотезу, конкретизовано завдання. Обрано найбільш значущі показники модельних характеристик змагальної діяльності

та уточнено методику їх аналізу.

На другому етапі (листопад 2001 року - березень 2002 року) було проведено анкетування тренерів та спортсменів для розподілу борців за манерою ведення сутичок на „ігровиків", „силовиків" та „темповиків". Усіх борців розподілили на три групи вагових категорій: легка (60, 66 кг), середня (73, 81 кг) і важка (90, 100, +100 кг), та розробили модельні характеристики морфофункціональних показників (довжина тіла, маса тіла, довжина рук, ніг, тулуба, ширина плечей, таза, обвід грудної клітки, життєва ємність легень, динамометрія кистьова та станова).

На третьому етапі (березень 2002 року - жовтень 2004 року) було проаналізовано змагальну діяльність дзюдоїстів на змаганнях різних рівнів (першості областей, Універсіадах областей та України, Кубку України). Всього проаналізовано 240 сутичок борців різних манер ведення змагального поєдинку за такими показниками: показник активності, кількість оцінених дій, кількісний показник ефективності, різносторонність технічної підготовленості, рухова асиметрія, обсяг технічних дій, результативність, якісний показник ефективності. Крім цього, було вивчено комбінаційність боротьби, інтенсивність сутичок, тривалість змагального поєдинку, положення боротьби (стійка, партер), захоп, специфіку тактичних дій, інтервал атак. На цьому ж етапі було проаналізовано технічні дії у зв'язку з морфофункціональними особливостями дзюдоїстів різних манер ведення сутичок для обґрунтування диференційованої техніко-тактичної підготовки борців.

На четвертому етапі (жовтень 2004 року - жовтень 2005 року) було розроблено теоретико-методичні положення диференційованого вдосконалення техніко-тактичної майстерності дзюдоїстів різних манер ведення сутички з урахуванням морфофункціональних особливостей.

Для перевірки їхньої ефективності було проведено педагогічний експеримент. Він тривав з 1 жовтня 2004 року до 10 квітня 2005 року. На початку та в кінці експерименту проводили контрольні змагання, в яких визначали початковий та вихідний рівень техніко-тактичної підготовленості дзюдоїстів. Контрольна група тренувалася за традиційною методикою підготовки відповідно до навчальних програм з дзюдо для ДЮСШ, СДЮСШОР, ШВСМ (2000). Експериментальна група займалася за авторською методикою, в основі якої лежав розподіл борців за манерами ведення сутички. Авторська методика передбачала вдосконалення техніко-тактичних дій відповідно до морфофункціональних особливостей дзюдоїстів, підбір спаринг-партнерів з урахуванням манери ведення сутички, диференціацію техніко-тактичних дій у стійці та партері відповідно до індивідуальних особливостей, проведення теоретичних занять і розробку індивідуальних програм боротьби з дзюдоїстами різних манер ведення сутички, вироблення тактичних настанов для боротьби з дзюдоїстами різних манер ведення змагального поєдинку, диференціацію фізичної підготовки дзюдоїстів, диференціацію психологічної підготовки борців.

На п'ятому етапі (жовтень 2005 року - лютий 2006 року) було проведено аналіз експериментальних даних методами математичної статистики, узагальнено результати роботи, розроблено практичні рекомендації та впроваджено у практику навчально-тренувального процесу борців дзюдоїстів, сформульовано висновки дисертаційного дослідження, оформлено текстові матеріали .

У третьому розділі „Морфофункціональні та техніко-тактичні модельні характеристики кваліфікованих борців дзюдоїстів" з'ясовано морофофункціональні особливості кваліфікованих дзюдоїстів різних манер ведення сутички; специфіку техніко-тактичної підготовленості борців та визначено показники модельних характеристик (довжина тіла, маса тіла, довжина рук, ніг, тулуба, ширина плечей, таза, обвід грудної клітки, життєва ємність легень, динамометрія кистьова та станова).

Узагальнені модельні характеристики морфофункціональних показників кваліфікованих дзюдоїстів різних манер ведення сутички подано в табл. 1.

Дзюдоїсти силової манери ведення сутичок у всіх групах вагових категорій мають найнижчі показники довжини тіла, довжини верхніх і нижніх кінцівок, ширини таза. Вони мають середні значення життєвої ємності легень і найвищі показники маси тіла, довжини тулуба, ширини плечей, обводу грудної клітки, сили м'язів-згиначів кисті та розгиначів тулуба.

Дзюдоїсти ігрової манери у всіх групах вагових категорій мають найнижчі показники маси тіла, обводу грудної клітки, життєвої ємності легень. Для них характерні середні значення довжини тіла, довжини верхніх і нижніх кінцівок, тулуба, ширини плечей, кистьової та станової динамометрії і найбільші величини ширини таза.

Дзюдоїсти - „темповики" у всіх групах вагових категорій мають найнижчі показники кистьової та станової динамометрії, середні значення обводу грудної клітки, ширини плечей, таза, довжини тулуба та маси тіла і найвищі показники довжини тіла, довжини верхніх та нижніх кінцівок, життєвої ємності легень.

Дзюдоїсти різних манер ведення сутички у всіх групах вагових категорій статистично достовірно (р<0,05) відрізняються між собою за показниками довжини тіла, довжини верхніх та нижніх кінцівок і не мають істотних відмінностей за результатами кистьової динамометрії. Варто зазначити, що дзюдоїсти силової манери ведення сутичок в усіх групах вагових категорій мають більше відмінностей між „ігровиками" та „темповиками", оскільки у борців двох останніх груп немає статистично достовірних розбіжностей у показниках довжини тулуба, ширини плечей і таза, маси тіла, обводу грудної клітки і станової динамометрії.

Порівнюючи результати власних досліджень морфофункціональних показників кваліфікованих дзюдоїстів з даними Станкова А.Г. (1984), Туманяна Г.С. (1985), Мартиросова Е.Г. (1985), Тарва Н. (1986), які вивчали у своїх працях показники борців вільного та класичного стилю, слід зазначити, що дзюдоїсти різних манер ведення сутичок мають відносно більші показники довжини тіла, довжини кінцівок, обводу грудної клітки; приблизно однакові показники життєвої ємності легень, кистьової та станової динамометрії та відносно менші показники ширини плечей і тазу, за винятком дзюдоїстів силової манери ведення сутичок, у яких майже всі показники вимірів збігаються з даними попередніх авторів. Високорослі борці мають більші потенційні можливості, що створює передумови для росту спортивних результатів та розвитку самого виду боротьби дзюдо.

Специфіка дзюдо (як м'який, скромний, гнучкий шлях) - нівелює силову (фізичну) перевагу борця перед техніко-тактичним обігруванням, призводить до перерозподілу чисельного складу борців за манерами ведення сутички і до зміни техніко-тактичного арсеналу, порівняно з іншими видами боротьби.

Аналізуючи результати досліджень модельних характеристик техніко-тактичної підготовленості кваліфікованих дзюдоїстів, спостерігаємо специфічні особливості залежно від манери ведення сутички (табл. 2).

Найбільші величини показника кількості спроб проведення техніко-тактичних дій спостерігаються у „темповиків", середні - у „силовиків" і найменші - в „ігровиків". Та сама тенденція виявлена і щодо показника активності. Кількісний показник ефективності, який характеризує відношення кількості оцінених дій до всіх спроб проведення техніко-тактичних дій, найвищий в „ігровиків", що свідчить про ретельність підготовки і маскування прийомів.

Аналізуючи результати досліджень показників рухової асиметрії варто відмітити, що найбільш „однорукими" (виконують кидки в одну, зручну для себе сторону) виявилися борці темпової манери, а найбільш універсальними дзюдоїстами є „ігровики". Найбільший показник різносторонності технічної підготовленості, що визначається відношенням кількості класифікаційних груп, з яких борець застосував прийоми, до загальної кількості класифікаційних груп прийомів техніки дзюдо, мають борці ігрової манери ведення сутички, а також показник обсягу технічних дій, що застосовують борці у сутичці. „Ігровики" мають і найбільші показники результативності; значно менші величини мають дзюдоїсти силової та темпової манер ведення сутичок. Порівнюючи результати якісного показника ефективності (відношення результативності до кількості оцінених дій), варто зазначити, що „темповики" мають значно менші величини, ніж „силовики" та „ігровики".

Отже, зростання кількісних показників, що визначають перебіг змагального поєдинку, і обсягу технічних дій не гарантують перемоги в боротьбі дзюдо, оскільки відсутня арифметична система оцінювання. Тому доцільніше приділяти більше уваги якості виконання технічних дій, а не їх кількості. Разом з тим показник активності, що визначається кількістю спроб виконання техніко-тактичних дій за одиницю часу, впливає на суддівські попередження, які у свою чергу впливають на результат двобою. Тому борці темпової манери ведення сутичок своїми активними діями і кількістю технічних дій компенсують нижчу якість виконаних прийомів.

У четвертому розділі „Дослідження диференційованого удосконалення техніко-тактичної підготовки дзюдоїстів" на основі аналізу й узагальнення науково-методичної літератури та емпіричних даних за результатами власних досліджень встановлено специфічні особливості техніко-тактичної майстерності дзюдоїстів різних манер ведення сутички, що дозволило розробити методику диференційованого удосконалення техніко-тактичної підготовки борців. Програма підготовки в експериментальній групі передбачала: 1) розподіл за манерами ведення сутички та вдосконалення техніко-тактичних дій відповідно до морфофункціональних особливостей дзюдоїстів; 2) підбір спаринг-партнерів з урахуванням манери ведення сутички; 3) диференціацію техніко-тактичних дій у стійці та партері відповідно до індивідуальних особливостей; 4) проведення теоретичних занять і розробку індивідуальних програм боротьби з борцями різних манер ведення сутички; 5) вироблення тактичних настанов для боротьби із суперниками різних манер ведення змагального поєдинку; 6) диференціацію фізичної підготовки дзюдоїстів; 7) диференціацію психологічної підготовки борців.

Порівняльну характеристику техніко-тактичної підготовленості дзюдоїстів контрольної (КГ) та експериментальної (ЕГ) груп до і після експерименту відображено в таблиці 3. Аналізуючи результати досліджень до експерименту спостерігаємо наступні особливості техніко-тактичної підготовленості. Дзюдоїсти контрольної групи мають відносно більші показники кількості спроб проведення техніко-тактичних дій, активності, кількості оцінених дій, кількісного показника ефективності та результативності; і менші величини вимірів різносторонності технічної підготовленості, рухової асиметрії, обсягу технічних дій та якісного показника ефективності ніж борці експериментальної групи. Проте, статистично достовірних відмінностей у всіх показниках між борцями контрольної і експериментальної груп не виявлено, що свідчить про однорідність вибірки.

Після проведення педагогічного експерименту дзюдоїсти контрольної групи мають достовірно більші показники активності, кількості спроб проведення техніко-тактичних дій і різносторонності технічної підготовленості, ніж борці експериментальної групи. Значно меншими, порівняно зі спортсменами експериментальної групи, були величини рухової асиметрії, якісного показника ефективності та результативності дзюдоїстів контрольної групи (р<0,05). Приблизно однаковими в обох групах (не було виявлено статистично достовірних відмінностей) були показники кількості оцінених дій, обсягу технічних дій та кількісного показника ефективності.

Отже, за п'ятьма показниками техніко-тактичної підготовленості з дев'яти (якісний і кількісний показники ефективності, результативності, обсяг технічних дій, рухова асиметрія) дзюдоїсти експериментальної групи мають перевагу над борцями контрольної групи, оскільки ріст рухової асиметрії негативно впливає на техніко-тактичну підготовку. Дзюдоїсти контрольної групи статистично достовірно переважають борців експериментальної групи за двома показниками - активності та кількості спроб проведення техніко-тактичних дій. З огляду на те, що в боротьбі дзюдо результат сутички визначається співвідношенням найбільш якісних технічних дій, перевага зростання якісних показників ефективності та результативності над кількісними показниками свідчить про ефективність запропонованої методики удосконалення техніко-тактичної підготовки дзюдоїстів.

У п'ятому розділі „Узагальнення результатів дослідження та їх обговорення" підсумовано результати дослідження. У роботі:

підтверджено літературні дані (Коблєв Я.К., 1990; Новіков А.А., 1998; Єганов А.В., 1999; Туманян Г.С., 1998; Свищев І.Д., 2005) щодо доцільності підготовки кваліфікованих борців відповідно до манери ведення змагального поєдинку;

підтверджено результати наукових праць М.М. Рубанова (1981), Я.К. Коблєва (1990), Г.П. Пархомовича (1998), Г.С. Туманяна (1998) щодо застосування показників для контролю за техніко-тактичною підготовленністю кваліфікованих дзюдоїстів;

доповнено висновки праць Ю.А. Моргунова (1974), І.В. Огірка (2000), І.Й. Малинського (2002), В.Д. Мартина (2005), Г.М. Арзютова (2006) про доцільність застосування техніко-тактичних дій відповідно до морфофункціональних особливостей борців та їхніх суперників;

Визначено модельні характеристики морфофункціональних та техніко-тактичних показників кваліфікованих дзюдоїстів різних манер ведення сутичок. Розроблено та експериментально перевірено методику техніко-тактичної підготовки дзюдоїстів різних манер ведення сутичок з урахуванням морфофункціональних та техніко-тактичних моделей. Результати аналізу дозволяють стверджувати, що борцям експериментальної групи за допомогою запропонованої методики вдалося значно поліпшити ефективність та результативність змагальної діяльності.

Разом з тим дослідження не висвітлює всіх аспектів проблеми. Подальшого поглибленого вивчення потребують питання розробки моделей фізичної, психологічної та інтегральної підготовок дзюдоїстів різних манер ведення сутичок.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури та емпіричних даних з проблем моделювання у спортивній боротьбі дозволили з'ясувати особливості побудови модельних характеристик дзюдоїстів, відібрати показники, які відображають властивості чи рівень підготовленості окремих систем організму спортсмена, що забезпечували б досягнення високих результатів. В основу морфофункціональних модельних характеристик борців покладено показники, які генетично детерміновані і впливають на техніко-тактичну, фізичну та інтегральну підготовки, що визначають ефективність та результативність змагальної діяльності (довжина тіла, маса тіла, довжина рук, ніг, тулуба, ширина плечей, таза, обвід грудної клітки, життєва ємність легень, динамометрія кистьова та станова). Для розробки техніко-тактичних модельних характеристик дзюдоїстів застосовувались показники що повною мірою відображають специфіку боротьби дзюдо (показник активності, кількість оцінених дій, кількісний показник ефективності, різносторонність технічної підготовленості, рухова асиметрія, обсяг технічних дій, результативність, якісний показник ефективності). Складаючи модельні характеристики дзюдоїстів, враховували манери ведення змагального поєдинку, зумовлені індивідуальними особливостями борців. Публікацій, які б з'ясовували названі аспекти підготовки кваліфікованих дзюдоїстів на основі побудови індивідуальних моделей, не виявлено.

2. У боротьбі дзюдо 47% борців дотримуються ігрової (комбінаційної) манери ведення сутички, 31% темпової (функціональної), 22% силової. Відсутність арифметичної системи оцінювання частково нівелює силову та функціональну підготовленість дзюдоїстів, порівняно з іншими видами боротьби. Оскільки в дзюдо не загальна кількість виконаних прийомів, а одна більш якісна технічна дія приносить успіх, тому важливого значення набуває техніко-тактичне обігрування.

3. Встановлено, що дзюдоїсти силової манери ведення сутички мають такі модельні характеристики морфофункціональних показників: довжина тіла 174,5 см, маса тіла 83,7 кг, довжина рук 77,7 см, довжина ніг 91,3 см, обвід грудної клітки 100,3 см, життєва ємність легень 4133,3 см³, сила правої і лівої кисті 52,8 і 50,9 кг, станова динамометрія 171,7 кг. „Ігровики" мають середні величини довжини тіла (177,7 см), маси тіла (78,3 кг), довжини рук, ніг і тулуба (81,5, 94,7, 53,6 см відповідно), ширини плечей і таза (45,3 і 37,9 см), обводу грудної клітки (96,7 см), життєвої ємності легень (4125 см³), сили правої і лівої кисті (50,4 і 49,2 кг), станової динамометрії (159,1 кг). Борці темпової манери ведення сутичок мають такі модельні характеристики морфо-функціональних показників: довжина тіла 182,7 см, маса тіла 80,4 кг, довжина рук, ніг і тулуба 86,6, 99,1 та 53,7 см відповідно; ширина плечей і таза 45,5 та 37,3 см, обвід грудної клітки 97,3 см, життєва ємність легень 4366 см³, сила правої і лівої кисті 50,8 і 49,7 кг, сила м'язів розгиначів спини 158,7 кг.

4. Встановлено, що дзюдоїсти силової манери ведення сутички мають такі модельні характеристики техніко-тактичної підготовленості: кількість спроб проведення техніко-тактичних дій 10,2, показник активності 2,1, кількість оцінених дій 2,4, кількісний показник ефективності 0,24, різносторонність технічної підготовленості 0,19, рухова асиметрія 0,74, обсяг технічних дій 2,8, результативність 193,7, якісний показник ефективності 80,7. Серед дзюдоїстів - „силовиків" виконують технічні дії з ближньої дистанції 75% спортсменів, у середньому темпі 68%, зі зручних захватів і ретельною попередньою підготовкою 76%. Атакують епізодично, переважно 1-2-ходовими комбінаціями 71%, у низькій стійці 61%. Зі способів тактичної підготовленості „силовики" найчастіше застосовують сковування (33%), виведення з рівноваги (29%). У стійці виконують кидки із захопом ніг (28%), передньою підніжкою (17%), зачепом та підхватом з середини (19 та 24% відповідно); у партері найчастіше виконують утримання (66%). Кількість перемог у стійці та в партері у дзюдоїстів силової манери ведення сутички складає 73 і 27% відповідно.

Дзюдоїсти ігрової манери ведення сутичок мають такі техніко-тактичні модельні характеристики: кількість спроб проведення техніко-тактичних дій 8,3, показник активності 1,7, кількість оцінених дій 2,7, кількісний показник ефективності 0,33, різносторонність технічної підготовленості 0,31, рухова асиметрія 0,61, обсяг технічних дій 4,6, результативність 245,4, якісний показник ефективності 90,9. З поміж дзюдоїстів - „ігровиків" виконують технічні дії на середній дистанції 64% спортсменів, у середньому темпі 67%. Атакують епізодично, експромтно, переважно 3-4-ходовими комбінаціями 77%. З арсеналу тактичної підготовленості „ігровики" найчастіше застосовують контратаки (29% сутичок), виклик (21%), подвійний обман (18%). У стійці дзюдоїсти ігрової манери ведення сутички виконують кидки через стегно (24%), через голову (17%), через спину з колін (18%), а в партері найчастіше проводять утримання (57%) та удушення (18%). Кількість перемог у стійці та в партері у цих спортсменів становить 89 і 11% відповідно.

Дзюдоїсти темпової манери ведення сутичок мають такі техніко-тактичні модельні характеристики: кількість спроб проведення техніко-тактичних дій 12,7, показник активності 2,6, кількість оцінених дій 2,9, кількісний показник ефективності 0,23, різносторонність технічної підготовленості 0,22, рухова асиметрія 0,82, обсяг технічних дій 3,7, результативність 189,9, якісний показник ефективності 65,5. Серед дзюдоїстів - „темповиків" виконують технічні дії з дальньої або середньої дистанції 58 і 32% спортсменів відповідно, у високому темпі 78%, та високій стійці. Атакують безперервно, переважно 2-3-ходовими комбінаціями 65%, зі зручних захватів. „Темповики" застосовують такі тактичні дії: повторна атака (28%), переміщення (23%), загроза (13%), обман (14%). У стійці найчастіше застосовують кидки підхватом під дві ноги (ззовні) (24%), через стегно (21%), підсічкою (18%), а в партері -утримання (61%), больові (20%). Кількість перемог у стійці та в партері у дзюдоїстів темпової манери ведення сутички становить 80 і 20% відповідно.

5. Експериментально доведено ефективність методологічного підходу до розробки диференційованої програми техніко-тактичної підготовки кваліфікованих дзюдоїстів, що передбачає розподіл за манерами ведення сутички і вдосконалення техніко-тактичних дій відповідно до морфофункціональних особливостей борців; підбір спаринг-партнерів з урахуванням манери ведення сутички; диференціацію техніко-тактичних дій у стійці та партері відповідно до індивідуальних особливостей спортсменів; проведення теоретичних занять і розробку індивідуальних програм боротьби із суперниками різних манер ведення сутички; вироблення тактичних настанов для боротьби з дзюдоїстами різних манер ведення змагального поєдинку; диференціацію фізичної підготовки; диференціацію психологічної підготовки борців.

6. Результати експерименту свідчать, що за п'ятьма показниками техніко-тактичної підготовленості з дев'яти (якісний і кількісний показники ефективності, результативності, обсяг технічних дій, рухова асиметрія) дзюдоїсти експериментальної групи мають перевагу над борцями контрольної групи. Дзюдоїсти контрольної групи статистично достовірно переважають борців експериментальної групи за двома показниками - активності та кількості спроб проведення техніко-тактичних дій. Перевага якісних показників ефективності та результативності над кількісними показниками свідчить про ефективність запропонованої методики удосконалення техніко-тактичної підготовки дзюдоїстів.

7. На етапі спеціалізованої базової підготовки доцільно вивчати техніко-тактичні дії відповідно до морфофункціональних особливостей, які генетично детерміновані, і здійснювати підготовку спортсменів у зв'язку з манерами ведення сутичок на основі врахування показників фізичної, психічної, техніко-тактичної підготовленості.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ПРАЦЬ

1. Загура Ф.І. Модельні характеристики кваліфікованих борців - дзюдоїстів //Молода спортивна наука України: Зб. наук. ст. з галузі фіз. культури та спорту. - Л., 2001. - Вип. 5. Т. 1. С. 329-331.

2. Загура Ф.І., Огірко І.В. Морфофункціональні особливості дзюдоїстів різних стилів ведення поєдинку // Молода спортивна наука України: Зб. наук. ст. з галузі фіз. культури та спорту. - Л., 2002. - Вип. 6. Т. 1. - С. 89-92. (Автору належить аналіз науково-методичної літератури, постановка проблеми, вибір методів дослідження, проведення дослідження формулювання висновків).

3. Загура Ф.І. Модельні характеристики змагальної діяльності дзюдоїстів різних манер ведення сутички // Молода спортивна наука України: Зб. наук. ст. з галузі фіз. культури та спорту. - Л., 2003. - Вип. 7. Т. 3. - С. 187-190.

4. Загура Ф.І., Огірко І.В. Специфіка модельних характеристик та моделювання спортивного протиборства //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр./ За ред. С.С.Єрмакова. Х., Л., 2003. - №18. - С. 114-117. (Автору належить аналіз науково-методичної літератури, постановка проблеми, вибір методів дослідження, проведення дослідження формулювання висновків).

5. Загура Ф.І. Модельні характеристики техніко-тактичної підготовленості кваліфікованих дзюдоїстів різних манер ведення змагального поєдинку // Молода спортивна наука України: Зб. наук. ст. з галузі фіз. культури та спорту. - Л., 2004. - Вип. 8. Т. 1. - С. 154-157.

6. Загура Ф.І. Індивідуальні моделі техніко-тактичної підготовки дзюдоїстів // Молода спортивна наука України: Зб. наук. ст. з галузі фіз. культури та спорту. - Л., 2006. - Вип. 10. Т. 2. - С. 164-169.

7. Загура Ф.І. Специфіка техніко-тактичної підготовки дзюдоїстів різних манер ведення сутички // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр./ За ред. С.С.Єрмакова. Х., 2004. - №15. - С. 40-44.

8. Загура Ф.І. Особливості диференційованого удосконалення техніко-тактичної майстерності дзюдоїстів //Спортивний вісник Придніпров'я. - 2004. - №7. - С. 28-30

9. Загура Ф.І. Вплив елеутерококу на функціональний стан борців у тренувальному мікроциклі // Фізична культура, спорт та здоров'я: Тези доповідей ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. для студ. та аспірантів фізкультурних навч. закл. - Х., 2000. С. 92-93.

10. Загура Ф.І., Огірко І.В. Вплив деяких медико-біологічних препаратів на функціональний стан дзюдоїстів у тренувальному мікроциклі //Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення: Матеріали ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. - Л., 2002. - С. 107. (Автор розробив та експериментально перевірив доцільність застосування засобів відновлення функціонального стану борців).

11. Загура Ф.І. Особливості моделювання в спортивній боротьбі //Актуальні проблеми юнацького спорту: Матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. - Херсон, 2003. - С. 52-54.

АНОТАЦІЯ

ЗАГУРА Ф.І. Морфофункціональні та техніко-тактичні модельні характеристики кваліфікованих дзюдоїстів. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання та спорту за спеціальністю 24.00.01 олімпійський і професійний спорт. Львівський державний університет фізичної культури, Львів, 2007.

Дослідження присвячене морфофункціональним та техніко-тактичним модельним характеристикам кваліфікованих дзюдоїстів різних манер ведення сутички.

Об'єкт дослідження - анатомо-фізіологічні особливості і техніко-тактична підготовка кваліфікованих дзюдоїстів.

Мета дослідження - розробити морфофункціональні та техніко-тактичні модельні характеристики кваліфікованих дзюдоїстів різних манер ведення сутички.

У дисертації визначено манери ведення змагального поєдинку кваліфікованих дзюдоїстів та розроблено модельні характеристики морфофункціональних показників дзюдоїстів силової, темпової та ігрової манер ведення сутичок (довжина тіла, маса тіла, довжина кінцівок, тулуба, обводу грудної клітки, життєва ємність легень, динамометрія).

Визначено модельні характеристики техніко-тактичної підготовленості дзюдоїстів різних манер ведення сутичок у показниках активності, кількості оцінених дій, у кількісних показниках ефективності, різносторонності технічної підготовленості, рухової асиметрії, обсягу технічних дій, результативності та якісних показниках ефективності, і з'ясовано їхні особливості.

Розроблено підходи, методичні прийоми, технологію удосконалення показників техніко-тактичної підготовленості на основі розподілу борців за манерами ведення змагального поєдинку та визначених індивідуальних морфофункціональних та техніко-тактичних моделей.

Ключові слова: кваліфіковані дзюдоїсти, модельні характеристики, морфофункціональні показники, техніко-тактична підготовка, манери ведення сутички.

АННОТАЦИЯ

ЗАГУРА Ф.И. Морфофункциональные и технико-тактические модельные характеристики квалифицированных дзюдоистов. Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.01 олимпийский и профессиональный спорт. Львовский государственный университет физической культуры, Львов, 2007.

Исследование посвящено морфо-функциональным и технико-тактическим модельным характеристикам квалифицированых дзюдоистов разных манер ведения схватки.

Объект исследования анатомо-физиологические особенности и технико-тактическая подготовка квалифицированных дзюдоистов.

Цель исследования разработать морфофункциональные и технико-тактические модельные характеристики квалифицированных дзюдоистов разных манер ведения схватки.

Научная новизна роботы:

- впервые определены манеры ведения соревновательного поединка квалифицированных дзюдоистов, а именно: силовая, игровая (комбинационная), темповая (функциональная);

- впервые разработаны модельные характеристики морфофункциональных показателей дзюдоистов силовой, игровой и темповой манер ведения схваток (длина тела, масса тела, длина конечностей, обхват грудной клетки, жизненная ёмкость легких, динамометрия) и показаны отличия между ними;

- впервые определены модельные характеристики технико-тактической подготовки дзюдоистов разных манер ведения схваток в показателях активности, количества оцененных действий, в количественных показателях эффективности, разносторонности технической подготовленности, двигательной ассиметрии, объема технических действий, результативности и в качественных показателях эффективности, и определены их особенности;

- разработаны подходы, методические прийомы, технология усовершенствования показателей технико-тактической подготовленности на основании распределения борцов за манерами ведения соревновательного поединка и разработанных индивидуальных морфофункциональных и технико - тактических показателей;

- расширены знания о взаимосвязях между морфофункциональными показателями и технико-тактической подготовленностью дзюдоистов разных манер ведения схватки.

В первом разделе дан теоретический анализ литературы по проблеме особенностей моделирования и разработок модельных характеристик квалифицированных дзюдоистов, обоснована актуальность исследования.

Во втором разделе представлена система методов, адекватных объекту, предмету, цели и задачам исследования; раскрыта необходимость использования этих методов, а также описана организация исследования.

В третьем разделе представлены морфофункциональные и технико-тактические модельные характеристики квалифицированных дзюдоистов разных манер ведения схватки. Приведены основные различия и особенности соревновательной деятельности квалифицированных дзюдоистов разных стилей борьбы, которые в дальнейшем учитывались при разработке программ подготовки спортсменов к соревнованиям. Анализ компонентов морфофункциональных и технико-тактических модельных характеристик по манерам ведения схваток позволил выделить резерв в повышении спортивного мастерства, как исследованных дзюдоистов, так и борцов в целом.

В четвертом разделе представлен сравнительный анализ технико-тактической подготовки дзюдоистов разных манер ведения схваток, описана методология разработки авторской программы технико-тактической подготовки дзюдоистов, даны результаты экспериментальной проверки эффективности разработанной программы.

В пятом разделе обобщения и обсуждения результатов исследования дается анализ построения модельных характеристик. Полученные результаты свидетельствуют о том, что морфофункциональные и технико-тактические модельные характеристики дзюдоистов различных манер ведения схваток тесно взаимосвязаны с технико-тактической подготовкой и эффективностью соревновательной деятельности квалифицированных борцов.

Работа имеет методические и практические рекомендации по технологии разработки программ дифференцированной интегральной подготовки квалифицированных дзюдоистов.

Ключевые слова: квалифицированные дзюдоисты, модельные характеристики, морфофункциональные показатели, технико-тактическая подготовка, манеры ведения схватки, соревновательная деятельность.

ABSTRACT

ZAHURA F.I. Morphofunctional and technical and tactical model characteristics of the qualified judoists. - Manuscript.

The dissertation on scarching scientific degree of the Candidate of Science in Physical Education and Sports, specialty 24.00.01 Olympic and professional sports. - The Lviv State University of Physical Culture, Lviv, 2007.

The research is dedicated to the problems of constructing the model characteristics, namely searching the most significant figures in the system of training the sportsmen of high class, that influence the sports result.

The object of the research is the anatomical and physiological peculiarities and technical and tactical training of the qualified judoists.

The purpose is to identify the figures of morphofunctional and technical and tactical model characteristics of the qualified judoists of different manners of conducting the fighting.

The novelty of the research:

For the first time, there have been identified the manners of conducting the emulative fighting of the qualified judoists, such as: strength, playing (combinative), temp (functional) ones.

For the first time, there have been developed morpho-functional model characteristics of the judoists who have manners involving strength, playing and temp of conducting the fighting, while the following figures have been taken into consideration as the length of the body, body weight, the length of extremity, trunk; chest capacity; vital lung volume and dynamometry. The differences between them have been shown.

For the first time, there have been identified technical and tactical model characteristics of the judoists who have different manners of conducting the fight in the following figures: activity, quantity of evaluated actions, quantitative figures of effectiveness, overall technical training, impetus skewness, volume of technical activities, potency and quality figures of effectiveness. Their peculiarities have been found out.

There have been developed the criteria for identifying the manners of conducting the emulative fight of fighters; morphofunctional and technical and tactical figures have been added to the figures of psychological development, biomechanical and biochemical peculiarities.

There have been improved the methods of technical and tactical training of the qualified judoists on the basis of division of the fighters according to the manners of conducting the emulative fight and according to investigated individual morphofunctional and technical and tactical models.

Key words: the qualified judoists, model characteristics, morphofunctional peculiarities, technical and tactical training, manners of conducting the fighting, competitive activity.

Размещено на Allbest.ru