Сучасні особливості розвитку туристичного комплексу світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Перелік умовних позначень

1. Суть поняття « туризм» в економічному розвитку країни

2. Історичний аспект розвитку туризму

3. Види, форми та класифікація туризму

4. Сучасні особливості розвитку туристичного комплексу світу

5. Особливості розміщення туристичного комплексу світу на прикладі ТОВ ТФ «САМ»

6. Проблеми і перспективи розвитку туристичного комплексу світу

Висновок



Перелік умовних позначень

ВТО - Всесвітня Туристична Організація

США - Сполучені Штати Америки

ТОВ - товариство з обмеженою відповідальністю

ТФ - туристична фірма

АЛТУ - Асоціація лідерів туристичного бізнесу України

LATA - Міжнародна асоціація перевізників

ОАЕ - Об'єднані Арабські Емірати

СОТ - Світова Організація Торгівлі



1. Суть поняття « туризм» в економічному розвитку країни

Туризм - найдинамічніша галузь сфери послуг. Потреба у відпочинку стимулюється урбанізацією, науково-технічною революцією, екологією, загальним підвищенням життєвого рівня населення тощо.

Туризм - різновид рекреації, один з видів активного відпочинку. Він відображає характерну тенденцію сучасності, коли перевага віддається розвитку динамічного відпочинку, у процесі якого відновлення працездатності поєднується з пізнавальною діяльністю.

З економічного погляду туризм - це особливий вид споживання матеріальних і духовних благ, послуг і товарів, що відокремлюються в самостійну галузь господарства.

У деяких країнах туризм став вагомою статтею доходів держави, належить до найперспективніших галузей національної економіки. Бурхливий розвиток масового туризму в світі зумовив відповідний розвиток індустрії туризму і суміжних галузей економіки, науки і культури, системи освіти.

Зважаючи на ці передумови, туристська індустрія - сукупність різних суб'єктів туристської діяльності (готелі, туристські комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства ресторанного господарства, транспорту, заклади культури, спорту тощо), які забезпечують прийом, обслуговування та перевезення туристів.

Індустрія туризму бере початок ще з часів середньовіччя - у сфері організації паломництва з країн Європи до святих місць.

На сучасному етапі розвитку в сфері туризму діють різноманітні типи підприємств, яка здійснюють туристську діяльність:

- організатори туризму (туроператори і турагентства),

- перевізники,

- готелі та інші засоби розміщення,

- заклади системи розваг,

- інші туристські й суміжні з ними послуги, до яких слід віднести:

- підприємства банківської сфери,

- послуг страхування,

- інформації та інші [1].

Туризм на сучасному етапі відіграє все більш помітну роль у світовій економіці. Темпи розвитку туризму зростають. Якщо в 1950 р. число туристів у всьому світі складала 25 млн. чоловік, а за даними на 2002 р. число перевищило 500 млн. осіб, то вже у 2012 році кількість туристів зросла до 1 мільярда чоловік. До іноземному туристу міжнародна статистика відносить будь-яку особу, яка відвідує іншу країну з будь-якою метою, крім професійної діяльності, оплачуваної в цій країні. Тому іноземними туристами вважаються люди, які приїхали в закордонну країну не тільки на екскурсії, але і на відпочинок, лікування, для занять спортом і відвідувань спортивних змагань, до родичів і друзів, з діловими та науковими цілями. Розрізняють три основних види міжнародного туризму: рекреаційний, науковий та діловий. На частку рекреаційного туризму припадає понад 70% всіх туристських поїздок. На науковий туризм - не більше 15%, і, відповідно, на діловий туризм припадає стільки ж. Основу туріндустрії утворюють фірми з організації туристичних поїздок [2].

Туристське підприємство - це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи, здійснює комерційну й науково-дослідну діяльність з метою отримання прибутку.

Всю діяльність туристських підприємств у загальному вигляді можна звести до виконання трьох основних функцій:

організаційної (формування комплексних маршрутів для туристських груп та туристів-індивідуалів на основі договорів між підприємствами туристичної індустрії);

посередницької (комплектування і продаж послуг і товарів туристського призначення за дорученням підприємств-постачальників туристичних послуг);

торговельно-банківської (операції з обміну валют, страхування майна, здоров`я і життя туристів).

Основною функцією туристських підприємств як складової туристської індустрії є виробництво (комплектування), надання та реалізація комплексного туристського продукту.

Основною метою функціонування туристських підприємств є задоволення потреб споживачів у туристичних послугах. Основним видом їх діяльності є комплектація та реалізація туристського продукту - комплексу туристських послуг, що задовольняють потреби туристів під час їх подорожей.

На практиці виділяють такі типи комерційних туристських підприємств, які функціонують і розвиваються за власні фінансові кошти за рахунок отримання прибутку: туроператори, турагентства, туристські бюро, екскурсійні бюро, інші підприємства сфери туризму. Ці підприємства функціонують у різних організаційно-правових формах, на різних сегментах ринку туристських послуг (в'їзний туризм, виїзний туризм, організація екскурсій, рекламно-інформаційна робота тощо).

Туристичним оператором є туристичне підприємство з правами юридичної особи, що займається організацією внутрішніх і міжнародних подорожей з різноманітним асортиментом послуг. Вони комбінують пакети послуг безпосередніх виробників у комплексний туристичний продукт, що реалізується за єдиною ціною. Туроператор є свого роду оптовим підприємством, продукти якого реалізуються через мережу роздрібних турагентств.

Сполучною ланкою між туроператором і споживачем на ринку туристичних товарів і послуг виступає турагенство.

Туристичне агентство - роздрібне підприємство, яке займається реалізацією турів, організованих туроператорами, та окремих туристських послуг (транспортних, екскурсійних та інших). Основними функціями турагентств є надання туристських послуг, інформування клієнта, надання консультацій щодо мети подорожі та організації подорожі.

На ринку туристських послуг функціонують ще інші комерційні підприємства, основною діяльністю яких є надання туристських послуг.

Великими підприємствами вважаються ті, які обслуговують за рік понад 100 тис. туристів, середніми - 30-100 тис. за рік, а малими є такі, що обслуговують - не більше 30 тис. клієнтів.

Усі туристичні підприємства можна поділити за ступенем їх домінування на туристському ринку. Це: підприємства-лідери, які характеризуються найкращим використанням конкурентних переваг і мають найбільшу ринкову частку; підприємства, які мають міцну конкурентну позицію, та підприємства, що мають слабку конкурентну позицію, займають проміжне становище, а підприємства-аутсайдери мають найменшу частку на туристському ринку, через те, що неефективно використовують конкурентні переваги та через некваліфікований аналіз ринку і прийняття некомпетентних управлінських рішень.

Одним з ключових термінів, що фігурують в базисних поняттях туристичного бізнесу, є туристичний продукт.

Наведемо цитату (ст. 1. Закону про туризм): „ Туристичний продукт - заздалегідь розроблений комплекс туристичних послуг, що сполучає в собі не менше ніж дві такі послуги, який реалізується або пропонується до реалізації за певною ціною, до складу якого включаються послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристські послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідування об'єктів культури, відпочинку і розваг, реалізації сувенірної продукції і т. ін.)”.

З цього визначення виходить, що до туристичних послуг відносяться:

§ послуги з перевезення туристів;

§ послуги з розміщення туристів;

§ послуги з організації екскурсій і відвідування об'єктів культури;

§ послуги з організації відпочинку і розваг;

§ послуги з реалізації сувенірної продукції;

§ послуги ресторанного господарства;

§ інші послуги, що надаються або можуть бути наданий туристам за їх бажанням.

Основним туристським продуктом є комплексне обслуговування - стандартний набір послуг, що продаються туристам в одному пакеті.

У Ліцензійних умовах, що характеризують туристську діяльність, визначено, що туристські послуги -- це послуги суб'єктів туристської діяльності з розміщення, харчування, транспорту, інформаційно-рекламному обслуговуванню, а також послуг закладів культури, спорту, побуту, розваг і т. ін., направлені на задоволення потреб туристів.

Вплив туризму на економічний розвиток виявляється у підвищенні ділової активності та розширенні виробництва товарів і послуг у результаті збільшення платоспроможного попиту за рахунок іноземних та місцевих екскурсантів. З економічної точки зору привабливість туризму як галузі, що надає послуги, полягає у більш швидкій окупності вкладених коштів та отриманні доходу у вільно конвертованій валюті. У багатьох країнах туризм входить у першу трійку провідних галузей держави, розвивається швидкими темпами і відіграє важливе соціальне та економічне значення, оскільки він:

· збільшує місцеві доходи;

· створює нові робочі місця;

· розвиває всі галузі, пов'язані з виробництвом туристичних послуг;

· розвиває соціальну та виробничу інфраструктури у туристичних центрах;

· активізує діяльність народних промислів і розвиток культури та сприяє їм;

· забезпечує зростання рівня життя місцевого населення;

· збільшує валютні надходження.

Отже, туризм відіграє важливу роль у створенні робочих місць і, за прогнозами, впродовж наступних п'яти років у світі створюватиметься 2500 нових робочих місць щодня. Це одна з не багатьох галузей економіки, де залучення нових технологій не призводить до скорочення працюючого персоналу. Це має важливе значення, оскільки, поглинаючи більше робочої сили, туризм зменшує соціальну напругу в суспільстві. В багатьох країнах світу туризм є однією з найбільш пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 20-45%, а надходження від іноземного туризму є основним джерелом отримання валюти. Отже галузь туризму не тільки приносить значну частину прибутку до бюджету туристично-розвинутих держав, а й є надзвичайно перспективною і безсумнівно може стати одним з головних джерел надходжень до держбюджету інших країн [3].

2. Історичний аспект розвитку туризму

Основними групами чинників виникнення подорожей, а загалом і туризму в суспільстві були наступні:

- соціальні (демографічні та міграційні процеси, розвиток суспільних відносин);

- економічні (розвиток економіки);

- географічні (особливості розташування країн та регіонів, необхідність налагодження зв'язку між ними);

- політичні (освоєння або завоювання нових територій, перерозподіл сфер політичного впливу);

- мотиваційні (особливості свідомості людей, ментальності; тобто потреби, мотиви, цінності, стереотипи та інші психологічні чинники, які впливали на вибір мети подорожі в ті чи інші періоди в певних регіонах);

- науково-технічний прогрес;

- екологічні (збереження навколишнього середовища, придатного для проживання та відпочинку людей). [4]

Всю історію розвитку туризму можна розділити на чотири основні етапи:

Перший -- з найдавніших часів до 1841 року -- це початковий етап розвитку туризму.

Другий -- з 1841 року до 1914 року -- етап становлення організованого туризму.

Третій -- з 1914 року до 1945 року -- формування індустрії туризму.

Четвертий -- з 1945 року до наших днів -- етап масового туризму та глобалізації туристичної індустрії. Охарактеризуємо кожний етап окремо і дамо пояснення, саме таку періодизацію має розвиток туризму.

ПЕРШИЙ ЕТАП

Цілком очевидно, що попередницею сучасної туристичної, в нинішньому розумінні цього слова, подорожі була будь-яка мандрівка, яку здійснювали наші предки. Основними чинниками, що спонукали наших предків мандрувати, були:

- потреба освоєння нових територій, зручних для проживання та різних видів діяльності;

- людська цікавість, бажання пізнати оточуючий світ.

Найдавнішим видом транспорту можна вважати човен. Первісна людина, як правило, створювала собі житло біля водоймищ: річок, озер, морів. Це давало їй можливість не тільки мати продукти харчування, яких багато у водоймищах, але й, завдяки пересуванню з одного місця до іншого, освоювати оточуючий світ, знаходити місцевості з більш комфортними умовами життя, отримувати нові можливості. Первісні люди створювали перші комунікації, засоби пересування, прокладали шляхи, вчилися краще орієнтуватися на місцевості. Усе це закладало підвалини майбутніх подорожей на далекі відстані. Однак системи в організації мандрівок ще не існувало. Подорожі у стародавньому світі мали, здебільшого, стихійний і примусовий характер. Як правило, це були міграції до більш сприятливого місця проживання.

В результаті розвитку суспільства, виникнення товарно-грошових відносин, розподілу праці та виокремлення осіб, що не були зайняті в суспільному виробництві та управлінні, з'явилися категорії людей, які постійно подорожували.

Для першого етапу розвитку подорожей і туризму були характерні такі риси:

- Розвиток торгівлі, що, в свою чергу, сприяє соціально-економічному розвиткові суспільства і задоволенню потреб людини в пізнанні оточуючого світу, інших народів, налагодженню економічних, культурних та політичних відносин між ними.

- Розвиток різних релігій також сприяв розвиткові подорожей в різні епохи, особливо в епоху Середньовіччя. Виконання віруючими релігійних призначень сприяли тому, що для прочан створювалися необхідні умови для проживання, харчування, транспортування та ознайомлення зі святинями (своєрідне екскурсійне обслуговування). Тобто це були ті ж самі послуги, якими забезпечувалися в подальшому туристи. Прикладом цього може бути Києво-Печерська лавра, яка мала для обслуговування прочан у ХУП ст. аптеку, бібліотеку церковних книг, трапезну та «гостинні будинки», своєрідні готелі.

- Розвиток культури і мистецтва. Природно, що з'явилася певна категорія подорожуючих з метою ознайомитися зі звичаями, культурою та визначними пам'ятками мистецтва, а також дещо інша категорія мандрівників: ті, що прагнуть отримати освіту в інших країнах, вивчити або вдосконалити іноземні мови.

- Пізнання людиною природи призводить до відкриття нових земель, місць з унікальним кліматом, цілющих якостей мінеральних джерел, які можуть поліпшувати здоров'я людини. Це сприяло розвиткові подорожей з метою оздоровлення.

- Збільшення частки вільного часу в суспільстві є також важливим чинником, який сприяв появі туризму. Адже вільний час надає людині не тільки можливість відновлення своєї життєвої сили, а й змогу раціонально і корисно використати свій вільний час для пізнання оточуючого світу, займатись улюбленою справою та виховувати дітей та молодь, використовуючи досвід і досягнення минулих поколінь.

Характер подорожей на першому етапі розвитку був здебільшого стихійним і вимушеним. Види подорожей на цьому етапі можна класифікувати за засобами пересування: пішохідні мандрівки; з використанням яті них транспортних засобів; з використанням тварин. За мотивами подорожі поділялися на пізнавальні, розважальні, оздоровчі, торгові, дослідницькі, прочанство, військові походи, морські експедиції.

Незважаючи на розвиток окремих напрямків туризму, розширення спектру цілей подорожей і навіть на проведення окремих заходів та будівництво спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, харчування, розваг для подорожуючих, туризм на початковому етапі не був організованим, масовим явищем, а також не мав комерційної спрямованості. Деякі комерційні заходи окремих осіб та організацій, які допомагали у здійсненні подорожей, були відособленими. Системною організацією таких заходів ніхто не займався. З XVIII ст. епізодично туризм існував, але не був окремою галуззю цілеспрямованої діяльності. Така ситуація у розвитку туризму спостерігалася майже в усіх розвинених країнах до другої половини XIX століття. Але незважаючи на те, що туризм на першому етапі розвитку не був окремою галуззю економіки та всеохоплюючим масовим явищем в суспільстві, доступним більшості, все ж таки він виконував властиві йому суспільні функції, а саме: пізнавальну, економічну, соціокультурну, рекреаційну, політичну і виховну.

ДРУГИЙ ЕТАП розвитку туризму характеризується появою перших туристичних організацій. Одним з перших, хто здійснив організовану подорож для великої кількості людей, був англієць Томас Кук. У 1841 р. він, будучи Головою товариства тверезості, організував подорож для членів цього товариства з Лейстера в Лафборо. Комплекс послуг для подорожуючих включав транспортне обслуговування (подорож здійснювалася залізничним транспортом), харчування для учасників туру, екскурсію. Ця мандрівка виявила і для самого Кука, і для багатьох інших підприємців новий перспективний та фінансове вигідний вид діяльності. І впродовж наступних 20 років в Англії почали виникати туристичні фірми. Аналогічні фірми у цей час також починають з'являтися в Європі. Ось чому 1841 рік можна вважати початком другого етапу розвитку туризму, важливими ознаками якого були:

- розвиток науково-технічного прогресу (на рубежі ХІХ-ХХ ст. з'явилися нові види транспорту, які зробили подорожі більш комфортними та швидкими, будувалися дороги, створювалися нові засоби комунікації);

- туризм формується як окремий елітний вид відпочинку для заможних верств населення (основними категоріями подорожуючих були аристократія, службовці, вищі та середні військові чини, інтелігенція, буржуазія);

- створювалася туристична інфраструктура (туристичні фірми, готелі, заклади харчування та розваг для подорожуючих, транспортні агенції).

- з'являлися перші туристичні кадри (менеджери туризму, турагенти, екскурсоводи, гіди, інструктори);

- створювалися нові туристичні центри, курорти, розвивали старі.

Отже, туристична галузь у цей період перебувала в процесі становлення.

Для третього етапу розвитку туризму характерні такі риси:

- туризм як галузь економіки вже існує;

- швидко формується туристична індустрія;

- з'являються державні та міжнародні туристичні організації, що свідчить про вихід туризму на державний та міжнародний рівні;

- офіційно встановлюються відпустки для працюючих, що дозволяє здійснювати подорожі людям, зайнятим на виробництві;

- розширюється географія туристичних подорожей.

Четвертий етап розвитку туризму характеризується такими рисами:

- значне зростання добробуту населення;

- збільшення частки вільного часу;

- на державному рівні встановлені обов'язкові оплачувані відпустки для працюючих;

- активно функціонує та розвивається туристична індустрія;

- туризм стає головною галуззю економіки багатьох країн;

- створені та функціонують основні міжнародні туристичні організації;

- туризм стає масовим явищем у світі, доступним для більшості громадян розвинених країн;

- туризм стає одним із чинників глобалізаційних процесів у світі.

Отже, простеживши закономірності розвитку туризму, можна помітити, що чим вищий рівень добробуту і культури суспільства, тим більше його членів віддають перевагу туризму як засобу використання свого вільного часу [4].

3. Види, форми та класифікація туризму

На сьогоднішній день існує багато підходів щодо класифікації туризму. Це пояснюється неоднозначністю поняття туризм. Туризм можна класифікувати за найрізноманітнішими показниками: за метою, засобами пересування, характером, термінами і тривалістю подорожі, засобами розміщення тощо. У класифікації туристичних подорожей і поділі їх на види вирішальне значення має їхня мета. Щоправда, мандруючи, турист ставить перед собою не одну мету. Втім, залежно від індивідуальних потреб, одна з них переважає.

Форми і види туризму залежать від низки чинників:

Ш наявності й тривалості вільного часу;

Ш віку, статі, стану здоров'я, рівня духовного розвитку, особистих смаків людей і їхнього матеріального добробуту;

Ш розмаїтості природних умов і сезонності;

Ш наявності певних засобів пересування.

Залежно від виду туризм поділяють на:

· внутрішній або національний - подорожі у межах своєї країни;

· іноземний або міжнародний - подорожі поза межами країни. Розглянемо їх докладніше.

Внутрішній туризм обслуговує переважно громадян своєї країни, іноземний - туристів із-за кордону. Для кожної країни здійснення туристичних подорожей її громадян за кордон є пасивним туризмом, а приїзд іноземців - активним.

За характером організації туризм поділяють на:

o плановий (організований);

o самодіяльний (неорганізований).

Плановий туризм - це внутрішній туризм за маршрутами, розробленими і організованими відповідними туристичними організаціями, з наданням певного комплексу послуг (екскурсійне обслуговування, транспортне перевезення, забезпечення місцем проживання, харчування тощо).

Самодіяльний туризм поєднує форми краєзнавчої та екскурсійної діяльності, суспільно корисну працю за дорученням науково-дослідних, природоохоронних та інших організацій, а також організацію і проведення туристичних зборів і змагань, самодіяльну і технічну творчість, навчання туристичних кадрів.

За кількістю учасників виокремлюють:

v індивідуальний туризм;

v груповий туризм.

Подорож окремої сім'ї або однієї людини за власним планом - це індивідуальний туризм, подорож групи людей - груповий. Хоча деякі теоретики виділяють подорож окремої сім'ї як сімейний туризм.

За термінами і тривалістю подорожей туризм поділяють на:

§ короткочасний (туризм "вихідного дня");

§ тривалий.

За територіальною ознакою внутрішній туризм поділяють на:

ь місцевий;

ь дальній.

За інтенсивністю туризм поділяють на:

· постійний;

· сезонний:

v односезонний;

v двосезонний.

Залежно від мети подорожі туризм поділяють на:

ь пізнавальний (екскурсійний) - відвідування та ознайомлення з пам'ятними місцями та пам'ятками культури, історії, природи;

ь оздоровлювально-пізнавальний - поєднання цілей оздоровлення і пізнання;

ь курортно-лікувальний - пересування людей, зумовлене потребою поліпшити стан здоров'я;

ь спортивний - участь у спортивних заходах;

ь вихідного дня - перебування кілька днів за межами міста, а також у спеціалізованих зонах відпочинку;

ь діловий - відвідування об'єктів за професійним інтересом;

ь релігійний;

ь зелений;

ь аматорський - мисливство, рибальство тощо.

Розглянемо докладніше деякі з цих видів. Курортно-лікувальний туризм вважають одним із найстаріших видів туризму, поширений у країнах з вигідним географічним розташуванням та сприятливими кліматичними умовами, які мають бальнеологічні та кліматичні літні й зимові курорти (в Україні, Росії, Італії, Франції, ФРН, Чехії, Словаччині, Австрії, Швейцарії, Болгарії, Угорщині, Румунії тощо). Для організації курортно-лікувального туризму важливим є цілющий клімат, лікувальні джерела і грязі, мальовничі природні й садово-паркові ландшафти. Розвиток курортно-лікувального туризму зумовлює появу великих і малих туристичних центрів і навіть цілих комплексів. Відомими міжнародними курортами і місцями масового відпочинку є Ялта (Україна), Сочі (Росія), Капрі (Італія), Ніцца (Франція), Вісбаден (Німеччина), Карлові Вари (Чехія), Давос, Лозанна (Швейцарія), Інсбрук (Австрія), "Золоті піски" (Болгарія), район озера Балатон (Угорщина) та ін.

Спортивний туризм - це пересування людей у вільний час, щоб займатися спортом. Він має такі різновиди:

v пішохідний;

v гірський;

v водний (на плотах, байдарках);

v лещетарський;

v гірськолижний;

v велосипедний;

v автомобільний та ін.

Діловий туризм охоплює групи людей, об'єднаних єдиною метою або фаховими інтересами. Це можуть бути бізнесмени, інженери, лікарі, педагоги, спеціалісти сільського господарства, які здійснюють туристичні подорожі за спеціальними програмами і маршрутами. Поняття "діловий туризм", за сформованою у міжнародному туризмі практикою, охоплює широке коло поїздок:

§ ділові поїздки співробітників підприємств для переговорів, участі у виробничих нарадах, презентаціях, збутова діяльність тощо;

§ поїздки на конгреси, конференції, виставки, ярмарки, біржі;

§ поїздки на спортивні змагання команд, гастролі;

§ поїздки офіційних делегацій.

Релігійний туризм - це подорожі, які мають на меті будь-які релігійні процедури, місії. Він є найстарішим видом туризму. Сьогодні особливо помітне прагнення туризму і релігії до тісного співробітництва. У туризмі з релігійною метою можна виокремити такі види поїздок:

Ш паломництво, тобто відвідання святих місць, щоб вклонитись церковним реліквіям, святиням і взяти участь у відправленні релігійних обрядів;

Ш пізнавальні поїздки, мета яких ознайомлення з релігійними пам'ятками, історією релігії та релігійною культурою;

Ш наукові поїздки - поїздки науковців, які вивчають різні релігії. Основними центрами релігійного туризму є Ватикан, Єрусалим та Мекка.

Останніми роками в Україні активно розвивається сільський зелений туризм. Цей вид туризму, сприяючи розвитку малого бізнесу в аграрних регіонах, дає можливість міським мешканцям цікаво та змістовно відпочити у сільських місцевостях, де вони знайомляться з народною культурою - піснями, танцями, кухнею, звичаями та обрядами. Характерно, що серед охочих відпочити у селі є не тільки городяни з невеликими статками, а й заможні люди. Завдяки зеленому туризмові у мешканці міст мають здоровий відпочинок за доступними цінами, селяни можливість вигідно реалізувати безпосередньо на місці частину виробленої продукції та розвивати власний бізнес.

Туризм також поділяють на активний і пасивний. Суть такого поділу - визначення видів пересування та інтенсивності діяльності людини під час подорожування.

Активні види туризму передбачають види відпочинку і подорожей, розваг, спорту (скелелазіння, спортивні ігри, плавання на плотах по бурхливих річках, підводний туризм тощо), які потребують значного фізичного навантаження і доступні не всім категоріям туристів.

Пасивні види туризму орієнтовані на спокійнішу і менш напружену щодо фізичних навантажень програму туру або туристської подорожі. Вони розраховані на людей, схильних до розміреного відпочинку, пізнавальних турів, що потребують менш напруженого циклу переміщень і фізичних навантажень. Це відпочинок на морських, гірських, водолікувальних курортах, оздоровлюючі тури.

Отже, класифікаційні системи туризму досить чіткі, стрункі й ґрунтовні. Втім, при порівнянні українських та закордонних класифікаційних систем виникають певні труднощі. Здебільшого це зумовлено диференціацією рекреаційних ресурсів та різним соціально-економічним становищем країн. Тому до уваги брали специфіку виокремлення видів туризму стосовно України. Окрім того, більшість українських класифікацій застарілі й потребують суттєвого оновлення[5].

4. Сучасні особливості розвитку туристичного комплексу світу

туризм туристичний оператор агентство

Світовий туризм характеризується високими темпами розвитку, зростанням його ролі в економіках окремих країн і регіонів. Він є невід'ємною складовою розвитку світового ринку. За оцінками Всесвітньої туристичної організації (ВТО), ще наприкінці 2000 р. туризм зайняв перше місце серед галузей світового господарського комплексу за обсягом експорту товарів і послуг. У сфері міжнародного туристичного обміну річний оборот склав понад 2 трлн дол. США. На туризм припадає 12% загальносвітового національного продукту, 7% світових інвестицій. Туризм забезпечує 5% податкових надходжень. Ще в 1996 р. за валютними надходженнями туризм обійшов експорт нафтопродуктів, телекомунікаційного устаткування, автомобілебудування і всіх інших видів послуг. Безпосередньо у світовій сфері туристичних послуг задіяно більше 260 млн. осіб, що становить 10 % усіх працівників.

Туризм у цілому займає перше місце в світі щодо надання робочих місць. Високими темпами розвивається міжнародний туризм у світі. Якщо в 1950 р. кількість міжнародних мандрівників становила 25 млн., то через 20 років (1970) - збільшилась до 165 млн., ще через 20 років (1990) досягла 450 млн., а в 2000 р. становила майже 700 млн. таких туристів.

На розвиток туризму впливають як позитивні, так і негативні фактори, пов'язані з політичною, законодавчо-правовою та соціально-економічною ситуацією в країні і в світі.

Для сучасного міжнародного туризму характерна значна територіальна нерівномірність. У найзагальніший вигляді вона відбиває різні соціально-економічні рівні країн світу: на економічно розвинені країни припадає 57 % туристських прибутків, на країни, що розвиваються,- 30 %, на країни з перехідною економікою - 13%. При подібній регіональній структурі туристських прибутків і доходів виділяються п'ять туристичних макрорегіонів світу:

1. Європейський (куди включають країни Західної, Північної, Південної, Центральної, Східної Європи, а також держави Східного Середземномор'я - Ізраїль, Кіпр, Туреччину).

2. Американський (включає країни Північної, Південної, Центральної Америки, острівні держави і території Карибського басейну).

3. Азійсько-Тихоокеанський (включає країни Східної та Південно-Східної Азії, Австралію та Океанію).

4. Африканський (включає країни Африки, крім Єгипту та Лівії).

5. Близькосхідний (включає країни Західної та Південно-Західної Азії, Єгипет, Лівію)

Для всіх макрорегіонів характерна поступова динаміка розвитку, проте темпи не однакові, як і не однакова кількість туристських прибуттів.

Найбільша їх частка припадає на Європу (58 %). Це пояснюється наявністю всіх видів рекреаційних ресурсів, стабільною економічною і політичною ситуацією в цьому макрорегіоні, наявністю розвиненої інфраструктури та вигідним географічним положенням. Проте відпочинок в Європі дорожчий, ніж в інших макрорегіонах, що негативно впливає на розвиток туризму в цьому регіоні.

Другу позицію займає Азійсько-Тихоокеанський макрорегіон, частка туристських прибуттів у ньому складає 19 %. Це пояснюється наявністю унікальних та екзотичних видів рекреаційних ресурсів, високим рівнем сервісу. І все це на фоні нижчих цін і менших витрат, ніж, наприклад, в Європі або Америці. Проте негативний вплив на розвиток цього макрорегіону та на кількість туристських прибуттів чинить нестабільна політична ситуація, часті випадки природних катаклізмів, таких як землетруси, цунамі, повені.

Третю позицію займає Американський макрорегіон. Дещо нижча частка туристських прибуттів у ньому пояснюється не зниженням туристичної привабливості Америки, а швидшим темпом розвитку туристичної індустрії в інших макрорегіонах. Цей регіон характеризується наявністю більшості видів рекреаційних ресурсів, розвиненою інфраструктурою. Проте нестабільна політична ситуація в країнах Південної Америки, природні катаклізми у США (урагани, повені) сприяють зниженню частки туристських прибуттів.

На передостанньому місці, за часткою туристських прибуттів, перебуває Африканський макрорегіон. Африка - найдешевше місце відпочинку у світі, де зосереджені багаті природні рекреаційні ресурси, що сприяє збільшенню кількості туристських прибуттів. Проте недостатньо розвинута інфраструктура, низький рівень туристичного сервісу, відсутність значних культурно-історичних рекреаційних ресурсів негативно впливають на розвиток туристичної галузі.

Близькосхідний туристичний макрорегіон характеризується найнижчою часткою туристських прибуттів, яка складає 2 %. Це пояснюється нестабільною політичною ситуацією в регіоні, відсутністю розвиненої туристичної інфраструктури. Проте тривалий туристичний сезон, наявність багатих рекреаційних ресурсів, як природних, так і культурно-історичних, близькість розвинутих Європейських держав позитивно впливають на розвиток туризму в регіоні і складають значну частку в його туристсько-рекреаційному потенціалі.

Сьогодні туризм став явищем, що увійшло у повсякденне життя майже третини населення планети. Більше того, на початку ХХІ ст. туризм, за обсягом доходу, справедливо посів третє місце серед провідних галузей світової економіки.

У багатьох країнах світу туризм є однією з найбільш пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 20-45 %, а надходження від іноземного туризму є основним джерелом отримання валюти. Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства, таких як будівництво, зв'язок, харчова промисловість, сільське господарство, торгівля, виробництво товарів народного споживання та ін. Цей бізнес приваблює підприємців із багатьох причин: невеликі стартові інвестиції, зростаючий попит на туристичні послуги, високий рівень рентабельності й мінімальний термін окупності витрат [2, 33].

Якщо проаналізувати діяльність туристичної сфери всіх країн світу і визначити лідерів із залучення туристів у свою країну, розташувавши їх по місцях за підсумками останніх років, то на першому місці упродовж 15 років залишається Франція, прийнявши близько 80 млн. іноземних туристів, далі йдуть Іспанія, США та Італія, які в сукупності прийняли понад 150 млн. туристів. Отже, визначивши лідерів із прийому іноземних туристів, можна впевнено констатувати той факт, що саме в цих країнах найбільший вплив на економіку мала сфера туризму. Проте надходження прибутків від туризму розподіляється у світі нерівномірно.

Найбільша частка прибутків від туризму припадає на регіони з досить високим рівнем економічного розвитку, тобто туризм у цих регіонах активно впливає на економічний розвиток.

У наш час туристична галузь утворила 12 % світового валового внутрішнього продукту і поглинула 13 % витрат споживачів [2, 31].

За чисельністю працівників сфера туризму також стала однією з найбільших у світі - у ній зайнято понад 260 млн. осіб, тобто кожен 10-й працюючий. Туризм є вагомим джерелом утворення робочих місць, і, за прогнозами, протягом наступних 5-ти років у світі створюватиметься 2 500 нових робочих місць щодня. Це одна з небагатьох галузей економіки, де залучення нових технологій не призводить до скорочення працюючого персоналу. Це має важливе значення, оскільки, поглинаючи більше робочої сили, туризм зменшує соціальну напругу в суспільстві. Крім того, світовий досвід показує, що сферу туризму можна розвивати і в період економічних криз, що має важливе значення для країн Східної Європи. Витрати на створення одного робочого місця тут в 20 разів менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу в 4 рази вища, ніж в інших галузях господарства. Прикладом можуть бути такі країни, як Аргентина, Бразилія, Мексика, Єгипет, Туніс, Перу та інші [2, 31-32].

І ще один дуже важливий фактор - вплив туристичної діяльності на навколишнє середовище, який може бути безпосереднім, опосередкованим, позитивним і негативним. Туризм не може розвиватися без взаємодії з навколишнім середовищем, але, управляючи цим розвитком, можна зменшити негативний вплив і збільшити позитивний.

Позитивний вплив включає охорону й реставрацію пам'яток природи, історії, культури, створення національних парків і заповідників, збереження лісів, захист рослинного і тваринного світу.

Негативний вплив, на жаль, більший, зокрема - це вплив на якість води в річках, озерах, морях та на якість повітря, зростання викидів шкідливих речовин транспортними засобами, самовільне розміщення тимчасових баз відпочинку, забруднення відходами навколишнього середовища, самовільне розпалювання вогнищ, понівечення історичних пам'яток вандалами. Деякі види туристського відпочинку, як-от полювання, риболовля, збирання рослин, завдають негативного впливу живій природі й призводять до зменшення чисельності або навіть до повного зникнення фауни та флори певних територій. Зростання населення в туристських регіонах, будівництво нових туристичних потужностей потребує залучення якомога більшої кількості природних ресурсів, що, у свою чергу, збільшує навантаження на довкілля.

За прогнозами Всесвітньої туристичної організації (ВТО), сфера туризму активно розвиватиметься і в майбутньому. Кількість подорожуючих до 2020 року сягне 1,6 млрд. осіб на рік, що означає збільшення туристичних прибуттів у 2,4 рази порівняно з 2000 роком.

При цьому доходи від туризму, за прогнозами ВТО, у 2010 році складуть 1550 млрд. доларів США, тобто у 3,3 рази перевищать рівень 2000 року, а до 2020 року прогнозується збільшення доходів до 2000 млрд. доларів США [2, 226-227].

Прогноз найбільш популярних туристичних напрямків до 2020 року.

При щорічному зростанні на 8 % кількість туристичних прибуттів у Китай досягне до 2020 року 137,1 млн. дол.

Другим за популярністю туристичним напрямком стануть США (102,4 млн.), далі - Франція (93,3 млн.), Іспанія (71,0 млн.), Гонконг (59,3 млн.).

Щоденні витрати туристів, за винятком коштів на авіаперевезення, збільшаться до 5 млрд. доларів у день.

За прогнозами ВТО, очікується бурхливий розвиток виїзного туризму. Найбільшими країнами-постачальниками туристичних потоків стануть Німеччина, Японія, США, Китай, Великобританія.

Економічна відсталість країн Східної Європи є реальним бар'єром для залучення населення цих країн у міжнародний туризм. Обсяги туризму між країнами Західної і Східної Європи будуть зростати в основному в напрямку зі Сходу на Захід.

І все ж таки разом з економічним піднесенням країн Східної Європи, розбудовою туристичної інфраструктури, розвитком транспортних систем, міжнародний туризм для країн, що розвиваються, стане джерелом не тільки надходження іноземної валюти, а й створення нових робочих місць [2, 226-227].

Фахівці Всесвітньої туристичної організації визначили п'ять найперспективніших видів туризму у ХХІ столітті:

1. Круїзи - один із найперспективніших та бурхливо зростаючих видів туризму. Якщо на початку 1980 р. кількість “круїзних” туристів складала 1,5 млн. осіб, то нині - 10 млн., і їхня кількість постійно зростає.

2. Пригодницький туризм - для любителів гострих відчуттів. Постійно зростає попит на сходження на найвищі вершини світу та екскурсії по морських глибинах.

3. Культурно-пізнавальний туризм - активно розвиватиметься в Європі, Азії, Близькому Сході, відповідно, зросте значення охорони пам'яток культури.

4. Діловий туризм - набув активного розвитку нині і розвиватиметься і в майбутньому, що пов'язано зі швидкими темпами розвитку світової економіки, поглибленням політичних та економічних зв'язків між різними державами світу.

5. Космічний туризм - за даними американських фахівців, забезпечить щорічний дохід у розмірі 10 млрд. доларів США.

Отже, сучасні тенденції розвитку міжнародного туризму мають позитивний характер. Проаналізовані дані свідчать про те, що туристична галузь економіки активно розвивається: зростає кількість туристичних прибуттів у світі загалом і у всіх туристичних макрорегіонах зокрема, створюються нові робочі місця у сфері туризму, і їх кількість постійно зростає, збільшуються прибутки від туризму. Проте існує ряд проблем галузі, вирішення яких суттєво прискорить розвиток туристичної сфери. Тому подальші наукові пошуки в цьому напрямку будуть присвячені пошукам шляхів вирішення проблем розвитку туристичної галузі господарства.



5. Особливості розміщення туристичного комплексу світу на прикладі ТОВ ТФ «САМ»

Турфірма «САМ» - багатопрофільний туроператор, активно працює в різних сферах туризму і перевезень. Структура турфірми «САМ» - операторський офіс і 2 пункту продажу в Києві, власні представництва в 9-ми великих містах України - Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Коростені, Миколаєві, Одесі, Сімферополі, Харкові, Херсоні.

Починаючи в 1991 році всього з декількох розроблених програм, фахівцям туристичної фірми «САМ» за вісімнадцять років наполегливої праці і творчості вдалося закріпитися на основних ринках і стати лідером за таким масовим напрямкам відпочинку українців як Болгарія, Греція, Єгипет, Іспанія, Італія, Туреччина, Україна, Хорватія, Чорногорія. Якісний рівень сервісу та безпеку клієнтів фірми «САМ» - заслуга, як професійної команди співробітників компанії, так і надійних партнерів у багатьох країнах світу (понад 130 компаній-туроператорів у 73 країнах світу). В Україні з фірмою «САМ» працюють більше 900 партнерів (туристичних агентств, готелів, санаторіїв, пансіонатів). З 1997 року ТФ «САМ» є акредитованим членом IATA. У цей же період Фірма стала приймати іноземних туристів в Україні, і входить в п'ятірку кращих компаній в даному напрямку туристичного бізнесу. ТФ «САМ» є одним із засновників АЛТУ. За період свого існування ТФ "САМ" неодноразово була нагороджена низкою почесних нагород і звань, представляла Україну на багатьох міжнародних виставках, є незмінним учасником національних туристичних форумів / виставок.

Основні напрямки діяльності:

· виїзний туризм: групові та індивідуальні тури, відпочинок на морських і гірськолижних курортах, тури в країни Європи, Азії, Америки, Африки, Австралії;

· освіта за кордоном: загальні курси мов, екзаменаційні та спеціальні курси, канікулярні курси для дітей, середня і вища освіта в провідних навчальних закладах світу;

· спеціалізовані тури: спортивні, релігійні, лікувальні тури, бізнес тури;

· прийом та обслуговування іноземних туристів і співвітчизників в Україні: відпочинок в кращих здравницях і санаторіях Криму і Карпат, екскурсійні та релігійні програми по Україні, тури вихідного дня, круїзи по Дніпру, організація і обслуговування конференцій / семінарів, послуги гідів-перекладачів, екстремальний туризм, оренда легкових автомобілів, мікроавтобусів;

· бронювання та продаж авіаквитків більше 50 авіакомпаній світу, залізничні квитки по всій Європі, VIP-сервіс в аеропортах;чартерні перевезення.

Фірма є найбільшим замовником в Україні чартерних рейсів з Києва та регіонів.

ТФ « САМ» пропонує туристам широкий спектр вибору країн для відвідування, починаючи від Австралії і закінчуючи Японією.

Всесвітня туристська організація назвала найбільш відвідувані туристами країни світ у 2011 році. Очолює рейтинг СОТ за 2011 рік Франція - 79500000 туристів (3%), на другому місці - США з 62 мільйонів 300 тисяч іноземних гостей (4,2%), на третьому - Китай з 57600000 туристів (3, 4%). На четвертому місці Іспанія 56700000 чоловік (приріст 7,6%). За Іспанією слідують Італія (46,1 млн.), Туреччина (29,3 млн.), Великобританія (29,2 млн.), Німеччина (28,4 млн.), Малайзія (24,7 млн.) і Мексика (23,4 млн.).

Також існує рейтинг найбільш відвідуваних країн українськими туристами (в дужках зазначена кількість туристів у 2011 році):

Ш Туреччина (427269)

Ш Єгипет (207434)

Ш Польща (113590)

Ш Румунія (66296)

Ш ОАЕ (53125)

Ш Греція (46065)

Ш Німеччина (45755)

Ш Ізраїль (42133)

Ш Чехія (40418)

Ш Італія (30915)

Ш Угорщина (28605)

Ш Іспанія (23261)

Ш Австрія (21138)

Ш Чорногорія (19059)

Ш Франція (18718)

Ш Словаччина (18712)

Ш Великобританія (14048)

Ш Болгарія (13887)

Ш Хорватія (10660)

Німецький журнал Geo Saison склав список найбільш екзотичних подорожей. Охочим отримати нові враження, буде цікаво дізнатися переваги європейців.

1. Дводенний візит у Стокгольм на урочистий обід з нагоди вручення Нобелівської премії обійдеться приблизно 2500 євро. За традицією на ньому присутня королівська сім'я.

2. Набагато дорожче занурення на дно Атлантичного океану. За 30 тисяч євро можна спуститься на підводному човні на глибину в 3,8 тисяч метрів-туди де іржавіють останки знаменитого «Титаніка».

3. Можливо, не так манірно, але куди більш яскраво обставлене торжество, на яке запрошують туристів в Індії. Кульмінацією тижневого туру називають присутність на весіллі «а-ля Боллівуд». Частка європейців подорож коштує близько 10 тис. євро (у суму включені і традиційні вбрання для весіль).

4. Особлива стаття - музей для себе одного. П'ятиденна подорож з відвідуванням Сікстинської капели в Римі у вихідний день коштує більше тисячі євро. Оренда одного із залів Версаля в Парижі коштує близько 8 тисяч євро.

5. За 2000 євро можна провести 6 днів за кермом на американських дорогах. Правда, це подорож можуть здійснити лише ті, у кого є права на водіння вантажівки. У супроводі професіонала гість може добратися із Санта-Фе до Лос-Анджелеса.

6. Семиденний курс слоноводіння в Таїланді коштує близько 650 євро. Учитель показує спеціальні команди, яким готовий слідувати слон.

7. Ніч у Дубаї, в 7-зірковому (!) Burj al Arab, найдорожчому готелі світу, коштує 35 тисяч доларів. У цю суму обходяться апартаменти загальною площею 1200 кв. м. На другому місці-Двоповерховий номер загальною площею понад тисячу квадратних метрів з видом на Лас-Вегас і басейном коштує 30 тис. євро на добу.

8. 120-метрова каюта на яхті Alysia коштує 94,5 тисяч євро на добу. За ці гроші можна насолоджуватися панорамним видом з вікна, окремою палубою, великим телевізором і немаленькою ванною. 36 пасажирів цієї яхти обслуговують 34 людини.

9. У берлінському зоопарку гостей чекають по ночах. 3 тисячі євро повинні заплатити 6 чоловік, щоб провести ніч у будиночку при вольєрі бегемотів. За цю суму гості можуть полежати на циновках і, любуючись гіпопотамами, покуштувати вечерю для гурманів.

10. Двотижнева поїздка на Оймякон, найхолодніше місце на планеті, де буває до 68 градусів морозу, коштує більше 5 тисяч євро. Як зауважують експерти німецького журналу, цей вояж «хороший для тих, хто хоче перевірити себе на міцність».



6. Проблеми і перспективи розвитку туристичного комплексу світу

Туризм є однією з найефективніших та найперспективніших галузей народного господарства, яка за економічними показниками випередила навіть автомобільну промисловість і зайняла друге місце після комп'ютерної. Надходження від туризму у світі зросли у 300 разів за 50 років - з 2 млрд. дол. США у 1950 році до 1000 млрд. дол. США у 2008році. [1, с.17-21].

Дослідження Всесвітньої туристичної організації (ВТО) дають можливість стверджувати, що тенденції росту туристичної індустрії будуть зберігатися і надалі. У період з 2000 до 2020 року прогнозується збільшення туристських прибуттів на 200% і передбачається наступний розподіл туристичних прибуттів у сфері в'їзного туризму по регіонах.

Найвідвідуванішими країнами світу до 2020 року стануть, за прогнозами фахівців, Китай, США, Франція, Іспанія.

За останні роки вражаючих успіхів у розвитку індустрії туризму домоглась Польща. Ще в 1985 і 1990 роках, за даними ВТО, ця країна займала 17 і 19 місця в Європі по прийому туристів. А в 1996 році Польща піднялась на шосте місце, прийнявши 19,4 млн. чол. і отримавши 8,4 млрд. дол. США доходу. Разом з тим, вже у 2006 році Польща заробила на в'їзному туризмі набагато менше, ніж у 1996-му - 4,5 млрд. дол. США, прийнявши при цьому 13,98 млн. туристів і посівши у Європі дев'яте місце. Для Польщі характерним є особливо велике число візитерів - туристів, які не залишаються на нічліг.

В Україні туристська діяльність перебуває у стадії реформування та розвитку. Наявні туристичні ресурси використовуються не повністю, проте динаміка туристичного ринку України свідчить про тенденції до зростання числа туристів взагалі, а іноземних - зокрема.

Аналіз принципів організації туристичної галузі країн, що мають розвинуту індустрію туризму, доводить необхідність надання державної підтримки розвитку туризму в Україні, зокрема, у сфері інформаційно-рекламної діяльності.

Одним із перспективних напрямків стимулювання розвитку туризму в Україні, збільшення валютних надходжень від туристської діяльності, удосконалення ринкової інфраструктури є, на наш погляд, створення спеціальних економічних зон туристсько-рекреаційного типу. Важливою задачею функціонування таких зон має стати забезпечення передумов для поступового поширення найефективніших елементів ринкового механізму із зон на економіку навколишніх регіонів та економіку країни.

Туризм повинен стати одним з джерел поповнення державного та місцевих бюджетів, тому необхідно визначити проблеми роботи туристичної галузі та розглянути основні напрями по їх вирішенню. Досвід різних країн показує, що успіх розвитку туризму безпосередньо залежить від того, як на державному рівні сприймається ця галузь, наскільки вона користується державною підтримкою.

Приватнопідприємницької сектор ніколи не зможе покрити потреби у великих інвестиціях для розвитку курортних, готельних та інших туристських підприємств, як і основних елементів туристської інфраструктури і нездатний виконувати окремі функції Національної Туристської Адміністрації. У всіх сильних туристських державах є такі організації, підлеглі, як правило, міністерствам, які займаються розробкою національних програм розвитку туризму, називаються вони по-різному: у Великобританії - BTA (British Tourist Authority), в Ірландії - Irish Board, в Іспанії - Turespana , в Італії - ENIT, в Норвегії - NORTRA і т. д. Саме вони містять представництва по туризму в інших країнах, вони розробляють залучають туристів програми і забезпечують потік туристської інформації.

В роботі туристичної галузі можна виділити наступні проблеми, що стримують її розвиток. Серед них:

- відсутність розгалуженої системи інформаційно-рекламного забезпечення діяльності галузі та туристичних представництв за кордоном;

- різновідомча підпорядкованість туризму та санаторно-курортного комплексу;

- недоліки в системі регіонального управління;

- проблема тіньової економіки;

- необхідність передання частини повноважень органам місцевого самоврядування.

Одна з проблем - сезонність туризму в країнах Середземномор'я і постійно зростаюча концентрація в прибережних районах. Вирішення цієї проблеми вбачається в завантаженні туристичних об'єктів в низький сезон: обладнання готелів закритими басейнами, створення комбінованих турів, використовуючи екскурсійні тури з подальшим проживанням в прибережних готелях і т.д.

Друга проблема - це падіння доходів від туризму. І відбувається це через те, що все більше іноземців відпочивають у країнах Європи не за туристичними путівками в готелях, а «дикуном», розмістившись в будинках і квартирах, взятих в оренду у співвітчизників. Політика по захисту навколишнього середовища повинна бути націлена на довгостроковий період для забезпечення тривалої туристської діяльності.

Для удосконалення рекреаційно-туристичної діяльності велике значення має інформація про навколишнє середовище, яке включає демографічні, науково-технічні, політико-правові, соціально-культурні, природні та економічні фактори. До того ж усі фактори макро- та мікросередовища взаємопов'язані і взаємообумовлені. Тому всі дані повинні бути зосереджені у відповідних інформаційних центрах, об'єднаних в єдину інформаційну систему. Ця система повинна бути повна, зрозуміла у використанні та загальнодоступна.



Висновок