Результати власних досліджень проілюстровані 11 таблицями, 22 рисунками і п'ятьма додатками. У роботі використано 210 літературних джерел, з них 21 іноземне.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт та предмет дослідження, мету, завдання та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, вказано сферу апробації результатів виконаних досліджень.

У першому розділі роботи “Теоретичний аналіз змісту та структури фізичного виховання підлітків” викладено результати аналізу змісту та структури системи фізичного виховання школярів: охарактеризовано мету як кінцевий результат її функціонування і специфічні завдання, реалізація яких веде до досягнення мети; визначено біологічні основи та педагогічні умови комплексного вирішення завдань фізичного виховання підлітків; отримані дані використано для виявлення недоліків у сучасній методиці побудови навчально-тренувального процесу з підлітками; встановлено, що в системі педагогічних умов слабкою ланкою є формування комплексної системи навчально-тренувальних завдань.

У другому розділі дисертації “Методи та організація дослідження” показано, що методологічною основою дисертаційного дослідження є: теорія наукового пізнання; сучасна теорія адаптації організму до фізичних навантажень; педагогічні умови побудови навчально-тренувального процесу у фізичному вихованні школярів.

У дослідженні використовувалися такі методи: теоретичний аналіз і узагальнення; метод прогнозного сценарію; фізіологічні методи дослідження; педагогічні контрольні тести для визначення рівня фізичної підготовленості; експертна оцінка; педагогічний експеримент; методи математичної статистики.

Дослідження здійснювалось чотирма етапами:

Перший етап (вересень 1999 р. - травень 2000 р.) - вивчення і узагальнення наукової літератури та документальних джерел.

Другий етап (червень 2000 р. - серпень 2001 р.) - розробка експериментальної системи навчально-тренувальних завдань та добір адекватних засобів їх вирішення у процесі фізичного виховання підлітків 13-14 років.

Третій етап (вересень 2001 р. - червень 2002 р.) - проведення педагогічного експерименту для оцінки ефективності експериментальної методики. Обстежено 112 учнів восьмих класів 13-14 років, у тому числі 62 хлопці та 50 дівчат. Усі школярі належали до основної медичної групи і на момент експерименту були практично здоровими. Ніхто з них постійно не відвідував спортивних секцій. Із чотирьох обстежених класів було сформовано дві однорідні групи: контрольну (32 хлопців і 24 дівчат) та експериментальну (30 хлопців і 26 дівчат).

Педагогічний експеримент проводився у ЗОСШ №28 м. Тернополя, яка характеризується сприятливою для проведення експерименту матеріально-технічною базою: три спортзали, футбольний стадіон з біговою доріжкою 400 м, різноманітний стандартний та нестандартний інвентар.

Заняття проводила вчитель вищої категорії Вовчанська Василина Василівна за розробленими нами конспектами. До вимірювань антропометричних та фізіометричних показників залучався також медперсонал школи. “Чистота” вимірювань у контрольних тестах була забезпечена проведенням початкового та кінцевого випробувань в однакових педагогічних умовах.

Четвертий етап (липень 2002 р. - червень 2003 р.) - обробка та аналіз отриманих результатів, літературне оформлення роботи.

У третьому розділі “Характеристика навчально-тренувальної програми комплексного вирішення завдань фізичного виховання підлітків” подається теоретичне обґрунтування експериментальної програми, яка передбачала послідовне вирішення таких завдань:

1. Аналіз фізичних якостей за видами їх прояву.

2. Формування системи тренувальних завдань для всебічного розвитку фізичних якостей.

3. Формування комплексної системи навчально-тренувальних завдань для рухових дій та всебічного розвитку фізичних якостей.

В основу аналізу фізичних якостей за видами їх прояву було покладено схему, яка загалом відображає взаємозв'язки між швидкістю, силою та витривалістю. Їх можна умовно виразити у формі рівностороннього трикутника, кути якого позначаються як швидкість, сила та витривалість. Кожна вершина характеризується якісно відмінними зовнішніми показниками, а отже, і факторами, що зумовлюють їх прояв. У переходах між “чистим” проявом фізичних якостей спостерігається поступова втрата ознак одних якостей з набуттям ознак інших. Специфічне їх поєднання для кожної проміжної ланки свідчить про наявність у цьому проміжку певного самостійного виду прояву тої чи іншої фізичної якості. У результаті пошуку специфічного складу зовнішніх показників рухових завдань та факторів, що лежать у їх основі, ми отримали 16 (разом із гнучкістю) відносно самостійних видів прояву фізичних якостей. Лише за умови їх спільного вдосконалення можна забезпечити повноцінний всебічний розвиток фізичних якостей. Тому обґрунтування системи тренувальних завдань згідно з визначеними керівними положеннями формування довгострокової адаптації було спрямоване на пошук шляхів безперервного вдосконалення усіх 16 видів прояву фізичних якостей школярів. Проблема реалізації цієї вимоги була пов'язана із надто великою кількістю тренувальних завдань, які передбачалося вирішувати, оскільки спостерігалася конфліктна ситуація між необхідністю безперервного вдосконалення усіх визначених видів прояву фізичних якостей та вибірковістю впливу на окремі рухові функції з метою їх оптимального навантаження. У пошуку шляхів зменшення кількості паралельного розвитку означених складових при збереженні всебічності впливу з метою виявлення можливостей використання “позитивного переносу” у розвитку різних видів прояву фізичних якостей ми проаналізували і порівняли морфофункціональні та психічні фактори, що зумовлюють їх прояв. В результаті теоретичних пошуків ми дійшли висновку, що вдосконалювати усі різновиди прояву фізичних якостей можна не лише постановкою такої ж кількості адекватних тренувальних завдань, але і значно меншою їх кількістю. Це можливо також і за умови комбінування тренувальних завдань таким чином, щоб їхня мінімальна сукупність забезпечувала вплив на морфофункціональні структури, що лежать в основі усіх сторін рухової активності підлітків. В даному випадку націленість тренувальних впливів акцентується на удосконаленні факторів, що зумовлюють прояв фізичних якостей. З метою отримання тренувальних впливів на зазначені фактори було розроблено 27 комбінацій тренувальних завдань для всебічного розвитку фізичних якостей.

Враховуючи те, що розвиток фізичних якостей на уроках фізичної культури обмежений у часі, а також те, що всі зрушення, викликані комплексними фізичними навантаженнями повертаються до вихідного рівня вже через добу, вирішувати усі тренувальні завдання на кожному занятті не доцільно. Більш ефективним, за даними Л.П. Матвеева (1991) та В.Н. Платонова (1997), є послідовне чергування занять із різними за тренувальною спрямованістю навантаженнями. Визначаючи структуру тижневого мікроциклу, ми орієнтувалися на мінімальну кількість занять на тиждень, при якій забезпечувався б оптимальний інтервал відпочинку між навантаженнями однакової спрямованості, що за даними літературних джерел не перевищує 48 годин. Тому з метою реалізації фази суперкомпенсації тижневий мікроцикл повинен включати як мінімум три заняття.

Головним критерієм поділу тренувальних завдань за переважною спрямованістю нам послужив шлях енергозабезпечення - фосфатний, гліколітичний та окислювальний. За умови трьохразових занять на тиждень оптимальним варіантом є комплексні заняття із вдосконаленням лише двох енергосистем, кожна з яких від заняття до заняття почерговою змінюється. Тренувальні завдання, згідно з даними літературних джерел (Л.П. Матвеев, 1991; В.Н. Платонов, 1997), вирішувались у послідовності залучення шляхів енергозабезпечення. Враховуючи, що вправи на розвиток швидкісних та силових якостей можуть забезпечуватись енергією одним і тим же джерелом, у межах кожного з них тренувальні завдання вирішувались у такій послідовності: швидкість - сила - витривалість. Забезпечивши паралельний розвиток гнучкості на кожному занятті, ми отримали систему тренувальних завдань на окремий тренувальний мікроцикл.

Відповідно до принципу оптимальної тривалості застосування тренувального комплексу (А.Н. Воробьев, 1997) одна комбінація тренувальних завдань використовувалася протягом одного тренувального мезоциклу (не більше шести тижнів). Потім використовувалась інша комбінація, але при цьому безперервна стимуляція адаптаційних процесів у всіх морфофункціональних структурах організму не втрачалася.

В основу формування програми вивчення рухових дій був покладений принцип доступності навчального матеріалу для школярів. Його реалізація передбачала врахування таких умов засвоєння рухових дій: сприятливий руховий досвід; свідомий контроль незасвоєних елементів під час виконання вправи; оптимальна збудливість ЦНС; належна фізична підготовленість. Сприятливий руховий досвід забезпечувався шляхом визначення раціональної послідовності засвоєння рухових дій та раціональної послідовності вирішення завдань, необхідних для засвоєння кожної вправи. Свідомий контроль незасвоєних елементів під час виконання вправи забезпечувався конкретизацією завдань на кожен урок.

Опираючись на діалекттичний взаємозв'язок змісту і форми фізичних вправ ми сформували комплексну систему навчально-тренувальних завдань для засвоєння рухових дій узгоджено зі всебічним розвитком фізичних якостей, а також розробили схему добору адекватних засобів реалізації цієї системи. Формування системи навчально-тренувальних завдань полягало в узгодженні тренувальних завдань із тренувальною спрямованістю навчальних вправ, а також технічної основи тренувальних рухових дій із технікою навчальних.

Наповнення системи навчально-тренувальних завдань додатковими фізичними вправами здійснювалося таким чином, щоб зміст як навчальних, так і тренувальних рухових дій сприяв всебічному розвиткові фізичних якостей, а форма - ефективному формуванню рухових навичок. Для забезпечення відповідності змісту і форми фізичних вправ поставленим завданням їх добір здійснювався шляхом моделювання в рухових діях сутності рухового завдання. При цьому також ураховувалося, щоб розвиток кожної рухової функції був спрямований на усі головні м'язові групи.

Кожний тренувальний комплекс використовувався без змін протягом засвоєння однієї рухової дії. Далі, з метою оновлення тренувальних чинників, формувався новий тренувальний комплекс.

У четвертому розділі “Вплив експериментальної методики на рівень фізичної підготовленості, соматичного здоров'я та навчальних досягнень підлітків” подано характеристику рівня фізичної підготовленості та соматичного здоров'я учнів 8-х класів до та після педагогічного експерименту, а також розкривається динаміка технічної підготовленості підлітків.

У процесі констатуючого експерименту у восьмикласників був визначений рівень соматичного здоров'я (за методикою Г.Л. Апанасенка) та рівень фізичної підготовленості (за шкільним комплексним тестом та з допомогою додаткових тестів). Також здійснювалось тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів.

Розроблена нами програма вимагала адекватного підходу до методики тестування фізичної підготовленості. Тому комплексний тест передбачений шкільною програмою був доповнений нами додатковими тестами, які розширили можливість виявити рівень досконалості всіх сторін рухової підготовленості школярів.

На початку експерименту достовірних розбіжностей у показниках фізичної підготовленості та функціонального стану між контрольними і експериментальними класами виявлено не було (Р 0,05). Якісна оцінка рівня фізичної підготовленості за шкільними нормативами (за 12-бальною шкалою) відповідала середньому рівневі в обох групах (4,8 бала у хлопців КГ; 5,3 бала у хлопців ЕГ; 5,7 - у дівчат КГ; 5,6 - у дівчат ЕГ). Рівень соматичного здоров'я в обстежених класах був низьким.

Після реалізації експериментальної програми було проведено повторне тестування підлітків. Результати тестування фізичної підготовленості свідчать про достовірно кращий (Р < 0,01) приріст результатів дітей експериментальної групи майже у всіх тестових завданнях. Рівень фізичної підготовленості хлопчиків контрольних класів за шкільним комплексним тестом після завершення експерименту покращився на 0,8 бала (Р > 0,05) і залишився середнім (5,6 бала), а хлопчиків експериментальних класів - на 2,5 бала (Р < 0,001) і став достатнім (7,8 бала). У дівчаток контрольних класів рівень фізичної підготовленості покращився на 1,3 бала (Р > 0,05) і з середнього перемістився на нижню межу достатнього (7 балів). У дівчаток експериментальних класів оцінка покращилася на 3,2 бала (Р < 0,001), а рівень фізичної підготовленості перемістився з середнього на верхню межу достатнього (8,8 бала). Середній відносний приріст фізичної підготовленості (рис. 5) у хлопчиків контрольних класів становив 4,2 %, експериментальних - 24,3 %. У дівчаток контрольних класів - 13,7 %, експериментальних - 30,7 %.

Значні зрушення (Р < 0,01) у хлопців відбулися в силових показниках, що свідчить про сприятливі біологічні передумови з 13 до 14 років для вдосконалення різних видів прояву сили. Незначні зрушення (Р > 0,05) у тесті на виявленні рівня розвитку аеробної витривалості вказують на розбалансованість у діяльності систем організму підлітків, що підтверджує дані літературних джерел про необхідність зниження величини фізичних навантажень при розвитку цієї якості. Проте достовірно кращі (Р < 0,05) зрушення в експериментальних класах указують на необхідність цілеспрямованого розвитку означених якостей у хлопців 13-14 років.

Результати тестування свідчать також про відсутність у підлітків з 13 до 14 років сенситивного періоду для розвитку швидкості. Але статистично достовірна різниця в кінцевих показниках між контрольними і експериментальними класами переконують нас у необхідності цілеспрямованого розвитку швидкості і в підлітковому віці.

Більші зрушення у фізичній підготовленості у дівчат, особливо у показниках різних видів витривалості, підтверджують дані про те, що взаємні зв'язки між різними системами організму дівчат 13-14 років після критичного періоду міцнішають. Це свідчить про наявність у них у цьому віці кращих біологічних передумов для всебічного розвитку фізичних якостей.

По закінченні експерименту в учнів експериментальної групи спостерігалися статистично кращі (Р < 0,01) показники функціонального стану організму, що позитивно позначилося на рівні соматичного здоров'я.

Загальна сума балів хлопців експериментальних класів після експерименту зросла з одного до чотирьох балів, що свідчить про покращення соматичного здоров'я із низького рівня до нижчого за середній. У хлопців контрольних класів загальна сума балів зменшилася на один бал, таким чином, рівень соматичного здоров'я залишився низьким.

У дівчаток спостерігалася дещо інша картина. Так, в учнів експериментальних класів рівень соматичного здоров'я покращився з одного до восьми балів і став середнім. у дівчат контрольної групи зростання було не таким значним (з одного до двох балів), і рівень соматичного здоров'я залишився низьким. Позитивний характер зрушень в обох обстежених групах підтверджує дані літературних джерел про сприятливі біологічні передумови для цілеспрямованого вдосконалення серцево-судинної системи у дівчат після 13 років.

Менші зрушення в рівні соматичного здоров'я у хлопчиків порівняно з дівчатами зумовлені віковою функціональною напруженістю їх серцево-судинної системи.

Таким чином, статистично достовірна різниця у показниках функціонального стану організму після експерименту та якісна різниця в рівні соматичного здоров'я доводять значно вищу оздоровчу ефективність експериментальної методики.

Оцінювання навчальних досягнень підлітків здійснювалося досвідченими вчителями з фізичного виховання шляхом експертної оцінки після засвоєння кожної вправи. З метою активізації діяльності учнів використовувався змагальний метод організації діяльності. Оцінювання здійснювалося за дванадцятибальною шкалою, розробленою у Тернопільському інституті післядипломної освіти.

Експериментальна навчально-тренувальна програма показала свою ефективність уже на початку експерименту при засвоєнні бігових вправ. Далі, як у хлопчиків, так і у дівчаток, різниця в оцінках стає помітнішою. Найбільша різниця спостерігається в кінці навчального року: середній рівень успішності учнів контрольної групи становив 6,9 бала у хлопців та 6,6 бала у дівчат, що відповідає середньому рівню навчальних досягнень. У хлопчиків експериментальної групи середня успішність становила 8,4 бала, у дівчат - 8,1, що відповідає вищому за середній рівневі навчальних досягнень.

Така динаміка рухової підготовленості обстежених груп пов'язана як з більшою дієвістю експериментальної програми засвоєння фізичних вправ, так і з поступовим підвищенням рівня фізичної підготовленості школярів, особливо експериментальних класів.

У п'ятому розділі “Аналіз і узагальнення результатів дослідження” зроблено підсумок проведених досліджень.

Зважаючи на розмаїття підходів до аналізу фізичних якостей, нами у процесі теоретичного дослідження була розроблена система, яка упорядковує сучасні уявлення про складові фізичних якостей та про внутрішні фактори, що лежать в основі їх прояву.

На основі проведених досліджень, які полягали у вивченні біологічних закономірностей розвитку тренованості та виявленні на основі них наявних прогалин у сучасній теорій та методиці фізичного виховання підлітків нами сформована концепція програмування комплексного вирішення навчально-тренувальних завдань у процесі фізичного виховання підлітків. Її реалізація дозволила оптимізувати процес засвоєння рухових дій та всебічного розвитку фізичних якостей у діалектичній взаємодії.

Результати тестування вихідного та кінцевого рівня фізичної підготовленості підлітків 13-14 років підтвердили дані досліджень інших авторів про те, що цей вік хлопців є сенситивним періодом для розвитку швидкісної та максимальної сили. У дівчат цей період є сенситивним для розвитку анаеробної та аеробної витривалості.

Підтверджено положення про доцільність конкретизації на кожне заняття загальних навчальних завдань у процесі засвоєння фізичних вправ; положення, згідно з яким розробка принципів теорії фізичного виховання і спорту повинна спиратися на теорію адаптації організму до фізичних навантажень.

Аналіз зрушень у фізичній підготовленості школярів ЕГ порівняно зі школярами КГ підтвердили доцільність впливу на ті сторони рухової активності підлітків, для яких сенситивний період розвитку вже минув, або які перебувають у стані біологічної затримки розвитку.

Новим у нашому дослідженні є розробка науково обґрунтованої методики формування навчально-тренувальної програми комплексного вирішення завдань фізичного виховання підлітків 13-14 років, яка передбачає всебічний розвиток фізичних якостей узгоджено із тренувальною суттю навчальних вправ та добір адекватних засобів комплексного вирішення навчально-тренувальних завдань.

Абсолютно новими є дані про методику формування програми тренувальних завдань для всебічного розвитку фізичних якостей у процесі фізичного виховання підлітків. Ця програма передбачає забезпечення повного комплексу факторів довгострокової адаптації до фізичних навантажень. Новим є підхід до методики оцінки загальної фізичної підготовленості.

Експериментальна перевірка ефективності розробленої навчально-тренувальної програми показала достовірно значимі зрушення в рівні фізичної підготовленості, соматичного здоров'я та технічної підготовленості підлітків.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ