Система вдосконалення спеціальної витривалості кваліфікованих спортсменів в академічному веслуванні

Для систематизації запропонованих впливів були використані критерії періодизації тренувального процесу, обґрунтовані в загальній теорії підготовки в олімпійському і професійному спорті (В.М. Платонов, 1997). Показано, що найбільш високий приріст тих чи інших проявів (чи компонентів) спеціальної витривалості в певному мезоциклі підготовки зв'язаний з переважальним і цільовим використанням представлених у роботі спеціальних засобів тренування. Разом з тим обґрунтовані в роботі положення ґрунтуються на відомих закономірностях довгострокової адаптації організму спортсменів протягом макроциклу підготовки (В.М. Платонов, 1988). Вони враховують уже сформовані до дійсного часу підходи до моніторингу й аналізу динаміки провідних компонентів функціональної підготовленості найбільш успішних веслярів високого класу (R.J. Shepard, 1998; J. Gore, 2000). Підґрунтям експериментальних підходів стало вивчення термінового і кумулятивного ефекту низки експериментальних режимів і спеціалізованих засобів тренування з урахуванням ефективності їхнього використання в практиці підготовки до великих змагань. Ставилася задача з'єднати емпіричні і науково обґрунтовані підходи й установити доцільну послідовність у використанні спеціалізованих засобів тренування різної спрямованості протягом річного циклу і мезоциклу підготовки, а також спеціалізованого тренувального мікроциклу. Отримані дані підтвердили відомі положення про те, що в базовому періоді підготовки основна частина засобів зв'язана з розвитком функціональних можливостей у зоні інтенсивності, близької до аеробно-анаеробного переходу. Це стає логічним і відповідає відомим уявленням про вдосконалення функціональних можливостей веслярів у цей період. Відмінною рисою обґрунтованого в роботі підходу є підвищення вже в даному періоді підготовки цільової спрямованості використання засобів, орієнтованих на збільшення і збереження питомої ваги навантажень анаеробного енергозабезпечення. Це робиться в таких межах, що стимулює реалізацію VO₂ max і реакції КРС, у тому числі реакції дихальної компенсації метаболічного ацидозу. Важливим елементом тренування в цей період є використання спеціалізованих засобів, спрямованих на розвиток початкової кінетики реакцій, як чинника формування проявів витривалості, типових для першої половини змагальної дистанції.

Досягнутий у базовому мезоциклі високий рівень розвитку потужності КРС і її реактивних властивостей дозволив сформувати передумови для вдосконалення специфічного для веслування анаеробного компонента спеціальної витривалості спортсменів. Розвиток анаеробного компонента спеціальної витривалості з урахуванням можливостей його інтеграції в загальному енергобалансі енергозабезпечення змагального навантаження є ключовим напрямком тренування в контрольно-підготовчому мезоциклі. Умовою використання спеціалізованих засобів тренування, спрямованих на досягнення необхідних меж анаеробної потужності, було їхнє раціональне поєднання із засобами тренування, орієнтованими на розвиток потужності і кінетики механізмів компенсації метаболічного ацидозу в умовах втоми.

Передзмагальний мезоцикл висуває особливо високі вимоги до точного цільового підбору засобів тренування. Апробація використання таких засобів проводилася при підготовці до найбільш відповідального старту сезону в академічному веслуванні - Чемпіонату світу. У цей період формування спеціалізованої спрямованості тренувального процесу зв'язане з інтеграцією компонентів витривалості. Воно також орієнтоване на розвиток і стабілізацію меж реакцій, типових для прояву функціональних можливостей у процесі змагальної дистанції. У цей період, спрямованість тренувального процесу зв'язана з формуванням і стабілізацією кінетичних характеристик роботи, споживання О₂ і кардіореспіраторної системи, у таких динамічних режимах навантаження, які властиві стартовому, дистанційному і фінішному відрізкам змагальної дистанції і переходам між ними. Це може досягатися за рахунок оптимізації інтегральних проявів спеціальної витривалості в умовах специфічного для веслування розвитку втоми у процесі змагальної дистанції.

Аналіз, разом з тим, показує, що розходження мети і задач підготовки, відмінності індивідуальних можливостей спортсменів, розходження й особливості побудови програм підготовки кожного тренера можуть істотно модифікувати представлені варіанти співвідношення засобів тренування чи зміст спеціалізованого мікроциклу. Однак принципи керування процесом розвитку спеціальної витривалості, визначені в даній роботі, припускають таку тенденцію змін. З цим зв'язані можливості планування засобів тренування, спрямованих на розвиток спеціальної витривалості як цілісного процесу, чи вибіркове використання спеціалізованих мікроциклів (чи окремих занять) у контексті традиційних апробованих програм тренування. У першому випадку підготовка у процесі мезоциклу характеризується послідовним розвитком кожного компонента витривалості. Ця тенденція в даний час найбільш виразно виявляється у процесі підготовки провідних веслярів світу. У будь-якому випадку побудова програм тренування повинна ґрунтуватися на закономірностях процесів адаптації і принципах керування тренувальним процесом (Л.П. Матвєєв, 1999; В.М. Платонов, 2004). Вони, в першу чергу, визначають норми контролю і планування тренувального процесу (Дж.Д. Мак-Дугал, Г.Е. Уенгер, Г.Дж. Грін, 1998). Принципово важливим положенням при цьому є необхідність виразного розуміння цільового призначення спеціалізованих засобів. Вони повинні бути чітко орієнтовані на розвиток конкретної функціональної властивості певного чинника працездатності спортсменів.

У восьмому розділі «Обговорення результатів досліджень» підведені підсумки роботи, показана наукова і практична значимість отриманих результатів досліджень. Обґрунтовано загальну концептуальну спрямованість роботи, представлені нові підходи і підстави для продовження роботи в даному напрямку. Показано, що дана робота спрямована на обґрунтування системного підходу до вдосконалення спеціальних функціональних можливостей спортсменів високого класу. Такий підхід вимагає реалізації цілої низки важливих напрямків наукового і науково-практичного аналізу - узагальнення великої кількості спеціальної літератури, практичного досвіду роботи фахівців в області спорту, проведення експериментальних досліджень із широким використанням фізіологічних підходів і апробації отриманих результатів у системі підготовки спортсменів високого класу. На підставі цього обґрунтована необхідність систематизації компонентів спеціальної функціональної підготовки, реалізації ряду нових принципів вдосконалення спеціальної витривалості, ряд з яких описаний у роботі. На підставі широкого впровадження отриманих даних у практику обґрунтовані методичні підходи, спрямовані на вдосконалення елементів системи керування тренувальним процесом спортсменів високого класу. У роботі підкреслено, що система вдосконалення спеціальної витривалості може бути успішною, якщо вона значною мірою враховує головний системоутворюючий чинник спортивної діяльності - досягнення високого спортивного результату.

Висновки

1. Аналіз і узагальнення наявних підходів до розвитку спеціальної підготовленості показав, що цільові настанови розвитку спеціальної витривалості є ключовими для визначення спрямованості підготовки спортсменів високого класу в циклічних видах спорту. Вони є основним чинником, що визначає зміст високоспеціализованої функціональної підготовки кваліфікованих веслярів. Аналіз також показав, що базовими функціональними компонентами спеціальної витривалості в академічному веслуванні є високоспеціалізовані прояви нейрогенних, метаболічних і кардіореспіраторних реакцій організму. Інтеграція зазначених сторін функціональних пристосувань при збільшенні спеціальної працездатності здійснюється на підставі оптимізації фізіологічної реактивності організму, характер якої є специфічним для даної дисципліни спорту чи дистанції змагань. Підґрунтям цього процесу стали як збільшення потужності систем задоволення кисневого запиту організму, так і ефективна компенсація гіпоксичних і ацидотичних порушень гомеостазиса і комплексу специфічних явищ втоми в умовах спеціального тренувального і змагального навантаження.

2. Аналіз динаміки часових і ергометричних показників працездатності веслярів у процесі подолання змагальної дистанції дозволив виділити відрізки дистанції, що мають виражені розходження за характером вимог до організму. Показано роль і динамічні характеристики функціональних реакцій організму веслярів високої кваліфікації в модельних умовах змагальної діяльності. На цих засадах виділені й охарактеризовані такі компоненти змагальної діяльності: стартовий відрізок дистанції як період активного початкового розгортання реакцій, середина дистанції як період досягнення пікових величин реакцій і друга половина дистанції як період настання вираженої втоми і накопичення явищ метаболічного ацидозу.

3. Аналіз частин змагальної дистанції, які суттєво відрізняються, з використанням ергометричних і фізіологічних характеристик дозволив виділити компоненти структури спеціальної витривалості, що визначають працездатність веслярів на окремих відрізках і на дистанції в цілому. До них належать швидкість розгортання реакцій аеробного енергозабезпечення (по Т₅₀ VО₂ і V_E), ступінь реалізації аеробної потужності (по% утилізації VО₂ max); загальний (потенційний) обсяг анаеробного резерву (по MAOD і La max) і обсяг анаеробного резерву на другій половині дистанції (по АОD); стійкість (за часом утримання «піка» VО₂) і рухливість (по Т₅₀ rec VО₂) реакцій кардіореспіраторної системи в умовах втоми; потужність системи дихальної компенсації біляграничного метаболічного ацидозу (по% excess V_E) і швидкості видалення лактата з працюючих м'язів (за різницею рівнів La 1-4-мін відновлення).

На підставі цього сформульовані цільові настанови для формування спеціалізованої спрямованості засобів функціональної підготовки. До них належать спеціалізовані засоби тренування, спрямовані на вдосконалення різних сторін прояву потужності, кінетики, стійкості реакцій, а також чинників ефективності компенсації метаболічного ацидозу.

4. Однією з важливих передумов вдосконалення спеціальної витривалості в академічному веслуванні є уточнення ролі спрямованості засобів спеціальної базової підготовки. Показано, що цей компонент підготовки є з'єднуючою ланкою між фундаментальною базовою підготовкою і спеціалізованим тренуванням, яке спрямоване на ефективну реалізацію наявного у спортсмена енергетичного потенціалу. На підставі цього можуть бути розроблені високоспецифічні засоби тренування для розвитку реалізаційних можливостей спортсменів. Такого типу аналіз дозволяє сформувати напрямки корекції і виробити критерії такої корекції зниженого базового чи спеціального базового потенціалу підготовленості веслярів-академістів.

5. Критеріями наявності спеціального базового потенціалу веслярів є не стільки досягнення індивідуальних максимумів енергетичного потенціалу, скільки прояви високого рівня фізіологічної реактивності кардіореспіраторної системи в умовах втоми. Підтримка оптимального рівня реактивності КРС у цих умовах виступає як механізм реалізації енергетичного і функціонального потенціалу спортсмена. Прояви оптимізації реактивності в умовах втоми веслярів полягають у стійкій здатності компенсації метаболічного ацидозу (% «excess» V_E - 15,1±3,8, VC - 13,1%), підтримки пікових величин споживання О₂ та інших реакцій КРС на рівні, близькому до VO₂ max (64.2±2,6, VC 4%,), і високих показників «швидкої» кінетики реакцій КРС (за Т50 VO₂ - 29,4±1,9, VC - 6,4%; HR - 28,0±1,7, VC - 6%; V_E - 30,2±1,8, VC - 5,9%). Для реалізації такого підходу ефективним є тестування з використанням спеціальних навантажень для поглиблення явищ специфічної втоми типової для другої половини змагальної дистанції в академічному веслуванні.

6. Підґрунтям керування вдосконаленням реалізаційних можливостей веслярів на етапі спеціалізованої підготовки став аналіз індивідуальних типів функціонального забезпечення навантаження на дистанції. Веслярі виділялися за виразністю аеробного й анаеробного компонентів енергозабезпечення, що залишалося в них на всіх етапах підготовки. Кількість таких спортсменів з вираженим аеробним чи анаеробним типом серед веслярів складала 20%. Основна група спортсменів мала високі рівні аеробної (по VO₂ max - 67,3±2,7 мол. хв. кг^-1, СV - 4,0%) і анаеробної (за La max - 16,1±0,5 ммоль^.л^-1, СV - 3,1%) потужності. Разом з тим спортсмени характеризувалися вираженими індивідуальними особливостями реалізації аеробного (за часом утримання плато VO₂ 93,8±23,9, VC - 26% і T₅₀VO₂ rec 51,5±6,8, VC - 14%, p?0,01) і анаеробного (за AOD 48,9±7,1 і VC - 15%, p?0,01) потенціалу в умовах, які наближені до вимог їхнього комплексного використання на змагальній дистанції. Це виявлялося у високому ступені індивідуальності динаміки (кінетики) функціональних реакцій у процесі подолання дистанції. Велика варіативність проявів спеціальної витривалості вказує на індивідуалізацію тренувального процесу, як на основний елемент спеціального аналізу, що визначає критерії оцінки компонентів витривалості і, як наслідок, параметри тренувального навантаження веслярів, спрямованого на реалізацію наявного в спортсменів високого функціонального потенціалу.

7. Представлено нові можливості диференційованої оцінки компонентів спеціальної витривалості веслярів-академістів на підставі розроблених спеціальних тестових завдань, які дозволяють виділяти найбільш важливі механізми працездатності і реєструвати значення інформативних показників реакцій на початку, в середині і на другій половині дистанції. Важливим елементом такого аналізу була розробка спеціальної методики оцінки ефективності використання анаеробного резерву (AOD) у процесі подолання змагальної дистанції (модифікація методики виміру максимального акумульованого кисневого дефіциту - MAOD, стосовно умов другої половини дистанції). Отримано дані (AOD - 20,3±3,7, VC - 18% при MAOD 51,6±3,2 - VC - 6,2% і La - 17,5±1,4, VC -8%), на підставі яких можна визначити ступінь надійності показника AOD для оцінки анаеробного резерву організму стосовно умов втоми веслярів. Ступінь надійності може бути збільшений при комплексному аналізі величини AOD і динаміки споживання О₂.

8. На підставі диференціації компонентів спеціальної витривалості, як компонентів функціональної підготовленості веслярів на різних відрізках дистанції, були вироблені напрямки цільового використання наявних засобів тренування і новий клас спеціалізованих засобів тренування. Показано, що на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей система такого типу спеціалізованих впливів (засобів тренування) є ключовою та інтегруючою ланкою підготовки. Ефективність її реалізації визначається цільовою спрямованістю і ступенем взаємодії всіх ланок системи керування підготовкою спортсменів високого класу - контроля, моделювання, планування, добору.

9. Відмітною рисою спрямованості представлених засобів тренування є їхня цільова спрямованість на розвиток функціональних можливостей, зв'язаних із проявом різних сторін потужності, кінетики, стійкості реакцій на початку, у середині і на другої половини дистанції. Їх відрізняє виражений комплексний характер, орієнтований на інтеграцію механізмів високої працездатності стосовно конкретного відрізка дистанції. Аналіз динаміки і мінливих на дистанції умов цього процесу ґрунтувався на необхідності найбільш повної реалізації енергетичного потенціалу за рахунок забезпечення ефективного переходу переважно анаеробного алактатного - анаеробного гліколітичного енергозабезпечення до переважно аеробного енергозабезпечення. Це визначає високу специфічність засобів вдосконалення анаеробних можливостей веслярів. Їхній розвиток повинен тісно пов'язуватися з динамікою (кінетикою) аеробних процесів як на початку, так і в середині і наприкінці дистанції. Обґрунтоване також застосування спеціальних засобів тренування для активізації та підвищення ефективності деяких важливих функціональних реакцій, таких як, наприклад, компенсації метаболічного ацидозу чи підвищення кінетичних характеристик реакції споживання О₂ тощо.

10. Показано, що планування спеціалізованих тренувальних впливів ґрунтується на встановленні послідовності і пріоритетності періодів (у мезоциклах) річного циклу підготовки для розвитку тих чи інших спеціальних сторін функціональної підготовленості, що визначають компоненти спеціальної витривалості. На підставі узагальнення отриманих у процесі багаторічних етапних обстежень даних розроблені нормативи функціональних можливостей веслярів наприкінці підготовчого, базового, контрольно-підготовчого, передзмагального і змагального мезоциклів підготовки. Ці нормативи стали підґрунтям оцінки ефективності використання спеціальних засобів тренування протягом річного циклу підготовки.

11. Використання спеціальних засобів тренування дозволило протягом річного циклу підготовки поліпшити важливі функції організму. Найбільш високий приріст функціональної потужності спостерігався у базовому (за аеробною потужністю на 8,9%, р?0,01 -% утилізації VO₂ max), у контрольно-підготовчому (за анаеробною потужністю на 5,5%, р?0,01 - MAOD) і у передзмагальному (за рівнем анаеробної потужності, за якого спортсмен досягає VO₂ max на 12,5%, р?0,05 за La_{VO2 max} і потужності системи компенсації метаболічного ацидозу на 19,5% -% «excess» V_E) мезоциклах. Найбільш високий приріст кінетики аеробного енергозабезпечення (за швидкістю розгортання реакції споживання на 10,1%, р?0,01 - Т₅₀ VO₂₎ спостерігався у базовому мезоциклі підготовки, разом з тим найбільший приріст кінетики реакцій організму, що визначають реалізаційні можливості веслярів (за швидкістю розгортання реакції компенсації ацидозу на 22,1%, р?0,01 - Т₅₀ V_E, за кінетикою кардіореспіраторної системи в умовах втоми на 35,2%, р?0,01 - Т₅₀ rec VO₂ і на 35,3%, р?0,01 - Т₅₀ rec V_Е), спостерігався у передзмагальному мезоциклі. Приріст найбільш інтегральних проявів витривалості, що відбивають стійкість реакцій в умовах втоми, також зареєстрований у передзмагальному мезоциклі (за стійкістю аеробного енергозабезпечення на 22,9%, р?0,01 - часу «плато» піка VO₂ і кількістю анаеробного резерву на другій половині дистанції на 12,2%, р?0,05 - АОD). Ступінь приросту й інтеграція зазначених функцій забезпечує протягом річного циклу підготовки достовірний і значимий для збільшення спортивного результату приріст спеціальної працездатності веслярів на 5%, р?0,01 (за середньою потужністю 6 хв макс тесту, що моделює подолання змагальної дистанції).

12. Отримані результати досліджень дозволили науково обґрунтувати новий підхід до визначення спеціалізованої спрямованості тренувального процесу, оптимізації нормування тренувальних навантажень і їхнього змісту, а також для вдосконалення контролю підготовки й ефективності застосування її найбільш спеціалізованих засобів. Представлені в дослідженні практичні підходи і методи показують подальші шляхи реалізації концептуальних положень даної роботи, що дають підстави для нових підходів до вдосконалення спеціальної витривалості веслярів. Вибір моделі керування вдосконаленням спеціальної витривалості зв'язаний також з конкретизацією елементів керування (планування, моделювання, контроль і добір) на підставі закономірностей біологічної адаптації до конкретного виду змагальної діяльності (стосовно і інших дисциплін спорту), а також індивідуального прояву термінових і кумулятивних адаптаційних реакцій організму.

По темі дисертації опубліковані наукова монографія і 22 статті у видавництвах затверджених ВАК України

1. Дьяченко А., Мищенко В.С., Павлик А.И., Лысенко Е.Н, Федотов А.С., Виноградов В.Е. Совершенствование функциональной подготовленности квалифицированных спортсменов на основе оценки и направленной коррекции высокоспециализированных свойств физиологической реактивности системы энергообеспечения работы // Наука в Олимпийском спорте. -1999. - №2. - С 61-70.

2. Дьяченко А. Совершенствование специальной выносливости квалифицированных гребцов-академистов: подходы к оценке функционального потенциала спортсменов и возможности его реализации // Наука в Олимпийском спорте. - 2001. - №2.-С. 36-43.

3. Дьяченко А. Специализированные средства тренировки, направленные на развитие скорости развёртывания реакций аэробного энергообеспечения квалифицированных гребцов-академистов // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми виховання і спорту. - Харків. - 2001. - №24. - С. 57 - 66.

4. Дьяченко А. Оценка роли гипоксического и ацидотического стимулов реакций для развития аэробной производительности гребцов-академистов под воздействием нагрузок различных по длительности и интенсивности // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми виховання і спорту. Харків. -2001. - №25. - С. 62 - 67.

5. Дьяченко А. Влияние утомления на кинетические характеристики реакций кардиореспираторной системы при длительных нагрузках и нагрузках переменного характера у квалифицированных гребцов-академистов. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми виховання і спорту. - Харків. - 2001. - №29. - С - 71-76.

6. Дьяченко А.Ю. Оценка влияния специфического утомления на анаэробный резерв организма по показателю аккумулированного кислородного дефицита // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми виховання і спорту. - Харків. - 2002. - №11. - С. 56-63.

7. Дьяченко А.Ю. Оценка реализации анаэробного резерва организма в условиях нагрузки, моделирующей утомление спортсмена на второй половине дистанции в академической гребле // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. - Харків. - 2002. - №4. - С. 27-35.

8. Дьяченко Андрей. Совершенствование специализированной направленности тренировки гребцов-академистов высокого класса, ориентированной на развитие базовых компонентов выносливости с учётом критериев аэробного (вентиляторного) и анаэробного (лактатного) порогов. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми виховання і спорту. - Харків -2002. - №8. - С. 64-71.

9. Дьяченко А. Анализ эффекта однонаправленной аэробной нагрузки в начальном периоде восстановления квалифицированных гребцов-академистов для планирования двухразовых тренировочных занятий в течение дня // Зб. наук. пр. Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - Луцьк. Волинська обласна друкарня. -2002. - Том 2. - С. 205-207.

10. Дьяченко А.Ю., Федотов А.С. Специализированная оценка работоспособности как основополагающий фактор формирования специальной выносливости гребцов-академистов высокого класса // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. - Харьков. - №3. 2002. - С. 8-18.

11. Дьяченко Андрей. Специализированные средства тренировки направленные на реализацию кинетики аэробного энергообеспечения в условиях специфического утомления гребцов-академистов. // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. - Харків. - 2002. - №5. - С. 3-10.

12. Дьяченко А.Ю. Проявления специальной выносливости гребцов-академистов высокого класса в начале соревновательной дистанции, их взаимосвязи с компонентами соревновательной деятельности. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми виховання і спорту. - Харків. -2002. - №12. - С. 51-63.

13. Дьяченко А.Ю. Проявления специальной выносливости гребцов-академистов высокого класса в середине соревновательной дистанции, их взаимосвязи с компонентами соревновательной деятельности. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми виховання і спорту. - Харків. - 2002. - №13. - С. 33-42.

14. Дьяченко Андрей. Проявления специальной выносливости гребцов-академистов высокого класса в условиях утомления, типичного для второй половины соревновательной дистанции, их взаимосвязи с компонентами структуры соревновательной деятельности. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми виховання і спорту. - Харків. -2002. - №14. - С. 91-98.

15. Дьяченко Андрей. Дифференцированная оценка анаэробного компонента специальной выносливости с учётом специфики соревновательной деятельности гребцов-академистов // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми виховання і спорту. - 2002. - №18. - С. 83-91.

16. Дьяченко Андрей. Проявления специального функционального потенциала как условие реализации индивидуальных возможностей гребцов-академистов высокого класса. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми виховання і спорту. - 2002. - №24. - С. 81-88.

17. Дьяченко Андрей. Индивидуальные особенности реализации функционального потенциала гребцов-академистов высокого класса // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми виховання і спорту. - Харків. - 2002. - №25. - С. 44-55.

18. Дьяченко А., Павлик А. Специализированные тренировочные средства, направленные на реализацию мощности функциональных реакций организма в процессе преодоления соревновательной дистанции в академической гребле. // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. - Харків - 2003. - №4. - С. 50-59.

19. Дьяченко Андрей. Оценка функциональных компонентов специальной выносливости как предпосылка повышения специализированной направленности тренировки квалифицированных гребцов-академистов // Наука в Олимпийском спорте. -2004. - №1. - С. 56-60.

20. Дьяченко А, Мищенко В., Томяк Т. Индивидуальные особенности анаэробных возможностей как компонента специальной выносливости спортсменов // Наука в олимпийском спорте. -2003. - №1. - С. 57-62.

21. Дяченко Андрій. Передумови диференціації спеціалізованих засобів тренування в різні періоди річного циклу підготовки веслярів-академістів високого класу // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. -2003. - №1. - С. 15-23.

22. Дьяченко А.Ю. Співвідношення засобів тренування, спрямованих на розвиток спеціальної витривалості у динаміці річного циклу підготовки веслувальників - академістів високого класу // Актуальні проблеми фізичної культури і спорту. - Київ. -2004. - №5. - С. 74-80

23. Дьяченко А.Ю. Совершенствование специальной выносливости квалифицированных спортсменов в академической гребле: Монография. - К.: НПФ «Славутич-Дельфин», 2004. -338 с.

Размещено на Allbest.ru