Експериментальне обґрунтування методики формування навичок рукопашного бою фахівців податкової міліції в системі професійного навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківська державна академія фізичної культури

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Експериментальне обґрунтування методики формування навичок рукопашного бою фахівців податкової міліції в системі професійного навчання

Антоненко Сергій Анатолійович

24.00.02 - фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

УДК: 796.011.3-057.36

Харків - 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Національній академії державної податкової служби України, Державна податкова адміністрація України.

Науковий керівник:

доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор

Ровний Анатолій Степанович,

Харківська державна академія фізичної культури,

завідувач кафедри біологічних основ фізичного виховання і спорту.

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук,

старший науковий співробітник,

Коробейніков Георгій Валерійович,

Державний науково-дослідний інститут фізичної культури і спорту,

заступник директора з науково-дослідної роботи;

кандидат наук з фізичного виховання і спорту, доцент,

Чух Анатолій Миколайович,

Військовий інститут внутрішніх військ МВС України,

начальник кафедри фізичної підготовки і спорту.

Провідна установа:

Львівський державний інститут фізичної культури,

кафедра теорії і методики фізичного виховання,

Державний комітет України з фізичної культури і спорту, м. Львів.

Захист відбудеться 21 квітня 2005 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.862.01 у Харківській державній академії фізичної культури за адресою: 61022, м. Харків, вул. Клочківська, 99.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківської державної академії фізичної культури (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 99).

Автореферат розісланий 21 березня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

В.С. Ашанін

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Службова діяльність працівників податкової міліції вимагає постійного удосконалення професійної підготовки для ефективної охорони правозаконності в Україні (Лущак А.Р., 2000-2001). Удосконалення спеціальної фізичної підготовленості курсантів навчальних закладів Державної податкової служби (ДПС) є важливою умовою підвищення якості подальшої професійної діяльності. Соціально-економічні та політичні реформи, що відбуваються в Україні істотно вплинули на традиційну систему фізичної підготовки працівників органів МВС та державної податкової служби України, яка була розрахована на високу фізичну підготовленість майбутніх курсантів. Але наукові дослідження доводять, що серед молоді призовного віку спостерігаються випадки, коли рівень їх фізичної підготовленості не відповідає Державним стандартам, а крім того, до п'ятдесяти відсотків призовників мають відхилення у стані здоров'я (Іващенко Л.Я., 1985; Вільчковський Е.С., 1996; Волков Л.В., 1998).

Службові обставини працівників податкової міліції обумовлені екстремальними ситуаціями сутичок з порушниками закону і вимагають досконалого володіння технікою рукопашного бою, сили, витривалості, швидкості оцінки обставин і прийняття рішення, зібраності, тобто всебічної професійної підготовки (Васянович В.П., 1997; Ческідов Н.В., 1997; Зиков А.В. 1998).

Між тим, питання формування рухових навичок рукопашного бою у системі підготовки працівників ДПС зовсім відсутнє.

Навчання новим рухам передбачає розвиток фізичних якостей і координаційних здібностей людини (Приймаков О.О., 1990; Ровний А.С., 2001; Платонов В.М., 2004). Розробка системи тренувальних занять для розвитку координаційних здібностей з метою формування рухових навичок рукопашного бою визначає актуальність теми обраного дисертаційного дослідження.

Існуюча науково-методична література підкреслює, що питанню всебічної підготовки майбутніх працівників податкової міліції не приділяється належної уваги, відсутні сучасні методики, які спрямовані на вдосконалення системи підготовки працівників, що навчаються в навчальних закладах силових структур, і тому це питання має безсумнівну актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, які складають основний зміст роботи у 2001 - 2004 роках виконувалися згідно плану НДР Національної академії державної податкової служби України, який входить до зведеного плану НДР Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України на 2001 - 2005 роки за темою 1.3.11 ”Формування системи сенсорного контролю точнісних рухів спортсменів”, номер державної реєстрації № 0101U006476.

Мета досліджень полягає у експериментальному обґрунтуванні методики формування рухових навичок рукопашного бою в системі фізичної підготовки навчальних закладів податкової служби України на основі удосконалення координаційних здібностей.

Відповідно до мети дослідження вирішувалися такі завдання:

На основі аналізу існуючої учбової програми спеціальної фізичної підготовки розробити методику розвитку координаційних здібностей як основи формування рухових навичок рукопашного бою;

Виявити рівень значущості сенсорних функцій у формуванні навичок рукопашного бою та розробити методику удосконалення функціонального стану сенсорних систем;

Експериментально довести ефективність запропонованої методики формування навичок рукопашного бою в системі фізичної підготовки курсантів факультету податкової міліції Академії ДПС України;

Розробити практичні рекомендації щодо впровадження методики формування рухових навичок рукопашного бою в процесі професійної підготовки фахівців податкової міліції.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використовувались такі методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, вивчення спеціальних документів про скоєні злочини проти працівників податкової служби, анкетування, педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, метод контрольних іспитів, сенсометрія, відеозапис, методи математичної статистики. Методологічне обґрунтування побудови методики формування навичок рукопашного бою базується на теорії побудови рухів (Бернштейна М.О., 1991), теорії функціональних систем (Анохіна П.К., 1973) та системного підходу (Судакова К.В., 1987).

Об'єкт дослідження - навчальний процес курсантів факультету податкової міліції Академії ДПС України (АДПСУ) із спеціальної фізичної підготовки.

Предмет дослідження - методика формування рухових навичок рукопашного бою курсантів факультету податкової міліції АДПСУ на основі удосконалення рухових здібностей та психологічної підготовки.

Наукова новизна отриманих результатів:

- вперше розроблено і обґрунтовано методику формування рухових навичок рукопашного бою в системі занять спеціальної фізичної підготовки курсантів академії податкової служби на основі розвитку координаційних здібностей;

- вперше розроблено систему фізичної і психологічної підготовки, яка забезпечує працівнику податкової служби протистояння як озброєному, так і неозброєному злочинцеві;

- вперше показано роль координаційних здібностей і сенсорних функцій в процесі формування навичок рукопашного бою;

- доповнено наукові знання щодо специфічних закономірностей формування спеціальних рухових навичок.

Практичне значення отриманих результатів:

- розроблено методику оцінки технічної підготовленості курсантів з рукопашного бою;

- розроблено модель спеціальних занять з формування рухових навичок рукопашного бою на основі удосконалення координаційних здібностей;

- розроблено методичні рекомендації для підготовки фахівців податкової служби та інших силових структур протягом навчального процесу на заняттях із спеціальної фізичної підготовки з оволодіння навичками рукопашного бою.

Результати роботи впроваджені в практику підготовки фахівців силових структур та курсантів факультету податкової міліції ДПС України.

Особистий внесок здобувача полягає у виборі напрямку досліджень, постановці завдань, розробці методики формування рухових навичок рукопашного бою, проведенні попереднього та основного експерименту, інтерпретації отриманих результатів, формулюванні висновків, практичних рекомендацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та рекомендації дисертаційного дослідження доповідались на засіданнях кафедри спеціальної фізичної підготовки Національної академії державної податкової служби України, кафедри біологічних основ фізичного виховання і спорту Харківської державної академії фізичної культури, на Міжнародних науково-практичних конференціях “Фізична культура, спорт та здоров'я” (Харків, 2002, 2003, 2004), Всеукраїнській науковій конференції аспірантів галузі фізична культура і спорт “Молода спортивна наука України” (Львів 2002, 2003).

Публікації. Результати досліджень викладені у 5 публікаціях, з яких 3 статті надруковані у фахових виданнях ВАКу України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку літературних джерел, додатків і актів впровадження. Робота викладена на 178 сторінках тексту, ілюстрована 23 рисунками і 17 таблицями. Список використаної літератури складає 226 джерел, з яких 22 іноземних.

1. Основний зміст роботи

координаційний здібність рукопашний бій

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення дисертаційної роботи, особистий внесок здобувача, зазначені місця апробації результатів дослідження і кількість публікацій, подано структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі - “Сучасні уявлення про механізми формування та управління точнісними рухами (Аналітичний огляд) - викладено науково-теоретичне обґрунтування формування та управління руховими навичками; представлено аналітичний огляд науково-методичної літератури з означеної проблеми; визначено роль сенсорних систем і міжсенсорних сполучень в управлінні руховими навичками; викладено сучасні теорії управління точнісними рухами.

Висвітлюючи сучасні погляди на методи формування навичок рукопашного бою, було встановлено, що існуючі методи навчання різним системам одноборств були перенесені із військових формувань МВД і не враховувалась загальна система підготовки правоохоронців в навчальних закладах.

Визначено, що дослідження розвитку координаційних здібностей, як основи формування навичок рукопашного бою в системі професійної освіти, є своєчасним і актуальним.

У другому розділі - “Методи та організація дослідження” - викладено обґрунтування застосованих методів дослідження, організацію педагогічного експерименту та висвітлено етапність дисертаційних досліджень.

На основі проведення попереднього тестування координаційних здібностей, спеціальної фізичної підготовленості та функціонального стану сенсорних систем була розроблена спеціальна методика формування навичок рукопашного бою, яка включала такі елементи техніки: кидки, протидії проти холодної та вогнепальної зброї, звільнення від захватів, захист від ударів руками і ногами та комплекс самостраховки.

Для розв'язання поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури; педагогічні спостереження; попередній і основний педагогічний експеримент; проба Руф'є-Діксона для оцінки стану серцево-судинної системи, тестування сенсорних функцій рухової, зорової, тактильної і вестибулярної сенсорних систем та методи математичної статистики за допомогою пакету STATISTICA for WINDOWS.

Дослідження проводились у Національній академії податкової служби м. Ірпінь протягом трьох років на курсантах факультету податкової міліції. На початковому етапі визначались координаційні здібності, спеціальна фізична підготовленість та здібність курсантів засвоювати складні рухи рукопашного бою. Було протестовані 170 курсантів.

Основний педагогічний експеримент проходив у 2001 і 2002 роках на 25 курсантах експериментальної групи, які займалися за розробленою нами методикою. Для контролю було протестовані 25 курсантів, які займалися за існуючою програмою з фізичної підготовки.

Запропонована методика впроваджувалась у різних формах занять: ранкова фізична зарядка, обов'язкові заняття, години самопідготовки та спортивно-масова робота. Останній етап (2003-2004 роки) був пов'язаний з аналізом експериментальних даних, написанням розділів дисертації та апробацією основних положень роботи на конференціях.

У третьому розділі - “Динаміка функціонального стану серцево-судинної системи, сенсорних функцій, міжсенсорних сполучень і координаційних здібностей у курсантів протягом двох років навчання” - показані зміни визначених показників в контрольній і експериментальній групі протягом двох років навчання.

Удосконалення техніки рухів рукопашного бою відбувалося на фоні різних фізичних навантажень. Тому у якості контролю за інтенсивністю впливу фізичних навантажень використовували пробу Руф'є-Діксона (рис. 1), яка достовірно корелює з аеробними можливостями (Шерер, 1973).

Рис. 1. Показники динаміки ІРД у курсантів протягом дворічного семестру, де ряд 1 - контрольна група, а ряд 2 - експериментальна група

Систематичні заняття фізичними вправами сприяли достовірному (Р<0,05) поліпшенню індексу Руф'є-Діксона (ІРД) протягом двох років навчання. Але в експериментальній групі спостерігається значне покращення ІРД вже після першого семестру на 14,28% і дорівнює загальної оцінки “задовільно”. Після другого семестру цей показник покращився на 22,7% і дорівнював загальної оцінки “добре”. В кінці третього семестру ІРД покращився на 37,66%, а після четвертого - на 58,44%. Між тим, загальна середня оцінки становила “добре”.

Динаміка показників ІРД в контрольній групі була такою: після першого семестру показники зменшились на 14,28%, після другого семестру - на 20,5%, після третього - на 24,35% і після четвертого - на 29,48%. Загальна оцінка “добре” в контрольній групі була досягнута тільки після третього семестру.

Визначення порогу відтворення заданого зусилля показало поступове підвищення м'язової чутливості. В контрольній групі після другого семестру чутливість підвищилась на 5,96% (Р<0,05), а в експериментальній групі - на 11,2% (Р<0,01). Після третього семестру в контрольній групі чутливість підвищилась на 6,81% (Р<0,05), а в експериментальній - на 17,86% (Р<0,01). Найвищого значення чутливість набуває після четвертого семестру: в контрольній групі підвищується на 16,19%, а в експериментальній - на 27,08% (Р<0,001).

Аналіз матеріалів дослідження показав, що поріг глибинного зору поступово зменшується в обох групах. Так, в контрольній групі після другого семестру показник глибинного зору покращився на 3,7% (Р>0,05), а в експериментальній групі - на 5,66% (Р<0,05). Після третього семестру показники глибинного зору зменшилися на 7,28% (Р<0,05) в контрольній групі, а в експериментальній групі - на 10,9% (Р<0,05).

Значне підвищення чутливості спостерігається після четвертого семестру: в контрольній групі - на 10,86% (Р<0,05), а в експериментальній - на 16,32% (Р<0,01).

Попередні дослідження показали, що вестибулярні подразнення (біг, прискорення, стрибки, перевороти, падіння, удари по голові) значно змінюють не тільки рухову функцію (точність рухів, координацію), але і викликають дуже тяжкі вегетативні реакції. В наших дослідженнях вона визначалась реакціями гемодинаміки на вестибулярні подразнення у балах (Байченко-Лозанов, 1935).

Динаміка вестибулярної стійкості показала позитивний вплив систематичних занять фізичними вправами. В контрольній групі, яка не використовувала спеціальних вправ для удосконалення вестибулярного апарату, динаміка показників стійкості була такою: після другого семестру стійкість підвищилась на 1,5%, після третього - на 5,65% і після четвертого - на 8,22% (Р<0,05).

Вестибулярні подразнення викликали змістовні порушення рухової функції курсантів. Після двох років навчання результати прямоходи в контрольній групі покращились на 17,0%, а в експериментальній - на 24,88% (Р<0,01).

В процесі рухової діяльності тактильну чутливість сприймають як вібраційну чутливість, тобто виникає відчуття переривистого тиску. Тактильне відчуття виникає тоді, коли подразник викликає деформацію шкіри. Під час захватів і ударів подразнюється велика ділянка шкіри на долоні та тильній стороні кисті. Результати дослідження свідчать, що показники тактильної чутливості при частоті 16Гц після двох років навчання підвищились на 45,5% (Р<0,001), а в експериментальній - на 53,85% (Р<0,001).

З метою удосконалення координаційних здібностей були розроблені спеціальні вправи, які, з одного боку, формували елементи техніки рукопашного бою, а з іншого - удосконалювали координаційні здібності. Точність ударних рухів завжди має вирішальне значення у сутичках з правопорушником. Для удосконалення точності рухів і координаційних здібностей виконували удари руками у гімнастичне кільце (Рис. 2).

Динаміка точності ударних рухів показує, що в контрольній групі достовірного підвищення не спостерігається (Р>0,05). Між тим, в експериментальній групі, де ця вправа виконувалася для розвитку координаційних здібностей, спостерігається достовірне підвищення точності ударів (Р<0,01).



Рис 2. Показники точності ударів руками у гімнастичне кільце у курсантів протягом чотирьох семестрів навчання, де ряд 1 - контрольна група, а ряд 2 - експериментальна група

Проведені дослідження свідчать, що сенсорні системи відіграють велику роль не тільки в управлінні складними діями рукопашного бою, але й забезпечують інформацією мозок про обставини, що постійно змінюються під час сутичок з правопорушниками.

Таким чином, визначення ролі окремих сенсорних функцій у розвитку координаційних здібностей і розробка методики удосконалення сенсорних функцій є однією з проблем професійної підготовки фахівців силових структур.

У розділі 4 - “Залежність формування рухових навичок рукопашного бою від сенсорного сприйняття елементів рухових дій” - викладено результати основного педагогічного експерименту, у якому апробована методика удосконалення рухових здібностей, визначена залежність елементів техніки рукопашного бою від різних сенсорних функцій, та показані шляхи підвищення стійкості елементів техніки до фізичних навантажень та вестибулярних подразнень.

З метою формування стабільної і варіативної техніки ударних рухів у тренувальному процесі застосовувався метод ускладнення умов.

На початковому етапі опанування руховими навичками постійно відпрацьовувалися ударні рухи руками і ногами після швидкісно-силових навантажень. Завжди завданням було виконати найбільшу кількість ударних рухів за 30 або 60 секунд. При виконанні ударних рухів акцентувалась увага на провідних параметрах руху (Платонов В.М. 1997). Під час формування рухових актів враховували не тільки біомеханічну доцільність, а й тактичні особливості проведення сутичок.

Удосконалення ударних рухових навичок відбувалося з постійним чергуванням вправ, спрямованих на удосконалення сенсорних функцій. Це сприяло розвитку м'язових відчуттів, просторових параметрів руху, гостроти зорового сприйняття, вестибулярної стійкості.

Для встановлення сенсорних механізмів управління точнісними рухами за допомогою математичних методів кореляції встановлювалася залежність показників точності рухів від окремих сенсорних функцій.

Аналізуючи рівень коефіцієнтів кореляції, криволінійної залежності і детермінації, ми не встановили достовірної залежності точнісних рухів від різних сенсорних функцій, за винятком порогу просторового параметру руху. Тому, було проведено математичне моделювання залежності точності рухів від різних сенсорних функцій за допомогою множинної та покрокової зворотної регресії. Це дало змогу встановити вагові коефіцієнти, які характеризують значимість впливу кожного фактору. Обчислений коефіцієнт регресії пояснює 99,47% варіацій досліджуваного параметру точності ударів руками у гімнастичне кільце (рис.3).

Обчислення рівняння покрокової зворотної регресії зоставляють тільки два параметри, від яких залежить точність ударів руками у гімнастичне кільце:

ТК = 2,059 · ВС + 4,387 · ПЗ;

де ТК - точність ударів руками у гімнастичне кільце;

ВС - вестибулярна стійкість;

ПЗ - поріг відтворення заданого зусилля.

Рис. 3. Залежність точності рухів від сенсорних функцій на початку експерименту

ПЗ - поріг заданого зусилля; ВЧ - вестибулярна чутливість; ПР - поріг заданого просторового параметру руху; ВС - вестибулярна стійкість; RN - точність ударів ногами; ТЧ - тактильна чутливість; PR - точність ударів руками; PM - набивання м'яча перед собою; ГЗ - глибинний зір; RR - кількість ударів ногами по рухомій мішені; ЛЧН - латентний час напруження; ЛЧР - латентний час розслаблення; TA - темнова адаптація.

В кінці експерименту вагові коефіцієнти математичної моделі дещо змінюються, але вагомими зостаються коефіцієнти: вестибулярна чутливість (ВЧS), поріг відтворення заданого зусилля (ПЗS) і підвищується значення вестибулярної стійкості (ВСS) і глибинного зору (ГЗS). Між тим, покрокова зворотна регресія визначає тільки 3 провідних фактора:

TKS = 10,45 ПЗS + 1,29 ГЗS + 0,52 ВЧS,

де TKS - точність ударів руками у гімнастичне кільце в кінці експерименту;

ПЗS - поріг відтворення заданого зусилля;

ГЗS - глибинний зір;

ВЧS - вестибулярна чутливість.

Вагоме значення має визначення динаміки вагових коефіцієнтів різних факторів в управлінні точнісними рухами протягом тренувального заняття. Обчислення покрокової зворотної регресії визначає два провідних фактори, які забезпечують точність ударних рухів на початку тренування на початку експерименту:

TK = 3,066 ГЗ + 0,243 RR,

де TK - точність ударів руками у гімнастичне кільце на початку заняття;

ГЗ - глибинний зір;

RR - кількість ударів руками по рухомій мішені.

В середині тренування на початку експерименту встановлюється три провідних фактори:

TK = 1,864 ГЗ - 5,748 ВC + 0,278 ЛЧР,

де TK - точність ударів руками у гімнастичне кільце в середині тренувального заняття;

ГЗ - глибинний зір;

ВС - вестибулярна стійкість;

ЛЧР - латентний час розслаблення м'язів.

В кінці тренування з накопиченням стомлення точність рухів залежить від швидкості розслаблення м'язів, про що свідчить рівняння покрокової зворотної регресії:

TK = 0,146 ЛЧР,

де TK - точність ударів руками у гімнастичне кільце в кінці заняття на початку експерименту;

ЛЧР - латентний час розслаблення м'язів.

В кінці педагогічного експерименту система сенсорного контролю точнісних рухів має деякі зміни. Так, на початку тренувального заняття визначається п'ять провідних факторів, які забезпечують точність ударних рухів:

TK = 2,473 ВЧ + 4,744 ПЗ + 1,826 ГЗ + 0,380 ТЧ + 0,114 ЛЧН,

де TK - точність ударів руками у гімнастичне кільце на початку тренування в кінці педагогічного експерименту;

ВЧ - вестибулярна чутливість;

ПЗ - поріг відтворення заданого зусилля;

ГЗ - глибинний зір;

ТЧ - тактильна чутливість;

ЛЧН - латентний час напруження м'язів.

В середині тренувального заняття вагові коефіцієнти вестибулярної стійкості та показника набивання гумової кульки значно підвищуються. Підвищення ролі вестибулярної чутливості і вестибулярної стійкості свідчить про удосконаленість механізмів сенсорного контролю - вестибулярна чутливість фіксує найменші відхилення рухових актів, а вестибулярна стійкість забезпечує адаптаційний механізм виконання точнісних рухів на фоні навантаження і вестибулярних подразнень.

В кінці заняття накопичується стомлення, що призводить до зниження активності усіх сенсорних функцій, і тому рухова діяльність коректується адаптаційними механізмами, в яких роль кожного з представлених факторів є вагомою. Отримані матеріали дослідження надають можливість конкретніше планувати тренувальні заняття з різною спрямованістю.

Технічну підготовленість курсантів з рукопашного бою оцінювали за такими показниками, як удари руками по рухомій мішені на фоні навантажень і вестибулярних подразнень в обмежений термін часу (30 с). Ці вправи, як тестові завдання, виконувались протягом чотирьох семестрів. Динаміка підвищення стійкості технічних елементів до зазначених збиваючих факторів свідчила про стабільність сформованих рухових навичок.

Тест удари руками по рухомій мішені виконувався у гімнастичне кільце, яке рухалося маятникоподібно. Зараховувалися тільки “чисті” рухи, які наносилися в кільце, яке наближалося, або віддалялося (табл.1).

Таблиця 1. Показники ударів руками по рухомій мішені у курсантів після двох років навчання на фоні навантаження

Семестр	Експериментальна група (n=25)	Контрольна група (n=25)
	До навантаження	Після навантаження	t	До навантаження	Після навантаження	t
І	10,64±0,32	8,08±0,14	4,82	10,17±0,31	8,21±0,42	2,77
ІІ	15,61±0,68	11,48±0,52	2,48	12,36±1,35	8,17±0,2	5,11
ІІІ	17,21±0,8	13,64±0,53	1,96	14,33±0,37	8,77±0,14	6,30
IV	26,32±1,21	20,6±0,76	1,75	15,16±0,66	9,33±0,33	5,03

Аналіз динаміки точності ударів руками по рухомій мішені після фізичного навантаження показує суттєві зміни в обох групах. В експериментальній групі після першого семестру точність рухів після навантаження знизилась на 24,06% (Р<0,05). Після другого семестру зниження точності рухів було на 26,45% (Р<0,05). Після третього і четвертого семестрів достовірного зниження точності не спостерігалось, що говорить про підвищення стійкості навички до фізичних навантажень. Точність ударів у гімнастичне кільце після двох років занять підвищилась на фоні навантаження на 15,49%. В той час в контрольній групі точність ударів після першого семестру знизилась на 19,22% (Р<0,05), після другого семестру - на 33,89% (Р<0,01), після третього - на 38,7% (Р<0,001) і після четвертого - на 38,46%. Динаміка змін точності рухів після навантаження показує, що в контрольній групі її приріст після двох років навчання становить 13,64 (Р>0,05).

Вестибулярні подразнення викликають значне погіршення показників точності ударів руками по рухомій мішені в обох групах (рис. 5).

З підвищенням рівня технічної і функціональної підготовленості стійкість рухів до вестибулярних подразнень підвищується, але достовірного значення показники точності рухів набувають тільки в експериментальній групі і тільки після четвертого семестру.

А

Б

Рисунок 5. Показники точності ударів руками по рухомій мішені до та після вестибулярних подразнень (А - експериментальна група, Б - контрольна група), ряд 1 - до подразнень, ряд 2 - після подразнень

Таким чином, в системі професійної підготовки працівників податкової міліції, і взагалі силових структур, важливе значення має підвищення стійкості володіння технічними прийомами рукопашного бою до збиваючих факторів.

Наша методика базувалась на тому, що у процесі удосконалення координаційних здібностей паралельно розвивалися фізичні якості. Між тим, вдосконаленість техніки рукопашного бою пов'язана, головним чином, з підвищенням здібності до розслаблення м'язів, що в значній мірі сприяє підвищенню техніки рухів до збиваючих факторів - фізичного навантаження та вестибулярних подразнень.

У п'ятому розділі - “Обговорення результатів дослідження” - узагальнені основні результати роботи відповідно до мети та завдань дослідження, розкрита їх теоретична і практична значущість. Представлені дискусійні положення, які надають перспективи напрямів подальшого вдосконалення методики формування навичок рукопашного бою у системі професійної підготовки правоохоронних органів. Встановлено, що розвиток координаційних здібностей відбувається на основі впровадження різноманітних складно-координованих вправ. Застосування таких вправ підвищує рівень активності сенсорних систем, що збільшує об'єм зворотної інформації про результати руху. Процес удосконалення координаційних здібностей залежить від поставленого завдання і тісно пов'язаний з процесом розвитку фізичних якостей.

На наш погляд, системний аналіз ролі сенсорних систем в управлінні точнісними рухами знайде широке розповсюдження в системі підготовки правоохоронних органів та навчальних закладах силових структур.

Висновки

Аналіз матеріалів дослідження свідчить, що розвиток координаційних здібностей прискорює процес формування рухових навичок рукопашного бою і підвищує стійкість рухових дій до збиваючих факторів. Координаційні здібності удосконалюються на основі розвитку фізичних якостей, збільшення об'єму м'язової пам'яті, оцінювання положення тіла у просторі і рівноваги. Доведено, що процес удосконалення координаційних здібностей здійснюється найбільш ефективно, якщо складність рухів знаходиться у діапазоні 75-90%. Ця ступінь складності висуває до всіх систем організму високі вимоги, які стимулюють адаптаційні реакції організму - основу зросту координаційних можливостей. Невисока координаційна складність (40-60%, 60-75%) застосовується на початковому етапі формування навичок.

Використані матеріали вітчизняної та зарубіжної літератури свідчать про те, що проблема вивчення механізмів управління точнісними рухами в рукопашному бої була, є і буде актуальною завжди. Незважаючи на гостроту цієї проблеми і досить обмежену кількість досліджень, існує суперечливість поглядів на систему формування навичок рукопашного бою взагалі і її відсутність у спеціальних навчальних закладах.

Причиною суперечливості поглядів щодо методики формування навичок рукопашного бою є, на наш погляд, відсутність системного підходу, необґрунтованість співвідношення фізичної підготовки, координаційних здібностей і психофізичних якостей, не врахування індивідуальних особливостей. В наших дослідженнях здійснено комплексне вивчення цих взаємопов'язаних проблем.

Результати проведених попереднього та основного педагогічних експериментів дозволили науково обґрунтувати методику спеціальної підготовки, спрямованої на формування навичок рукопашного бою та необхідних фізичних якостей з урахуванням індивідуальних особливостей курсантів. Ця система включає такі послідовні етапи: перший - професійний відбір, який базується на вимогах вступних екзаменів з фізичної підготовки та рівня розвитку психофізіологічних якостей; другий - визначення початкового рівня фізичної підготовленості та психофізіологічного стану; третій - адаптація курсантів до умов навчання у спеціалізованому навчальному закладі, цілеспрямоване формування навичок рукопашного бою у полегшених стандартних умовах з урахуванням індивідуальних особливостей; четвертий етап - удосконалення навичок рукопашного бою в умовах, наближених до реальних умов протиборства з правопорушниками та удосконалення фізичних якостей і підвищення психологічної і функціональної стійкості.

Цілеспрямований вплив спеціальними фізичними вправами сприяє підвищенню рівня активності сенсорних систем, але тривалість впливу на різні сенсорні системи не однакова. Рівень активності рухової сенсорної системи в контрольній групі досягає достовірних позитивних змін тільки після четвертого семестру, що пояснюється низьким рівнем рухової активності. В експериментальній групі достовірні зміни відбуваються вже після другого семестру. Адекватна стимуляція зорової сенсорної системи під час формування елементів рукопашного бою сприяє удосконаленню функції глибинного зору в контрольній і експериментальній групах, але в експериментальній ці зміни досягли 16,32% (Р<0,05), а в контрольній - 10,86% (Р>0,05). Застосування спеціальних вправ підвищило вестибулярну стійкість вегетативних реакцій на 12,27% (Р<0,05), в експериментальній групі, а в контрольній - на 8,22% (Р>0,05). Соматичні реакції на вестибулярні подразнення покращилися в експериментальній групі на 24,88% (Р<0,01), а в контрольній - на 17% (Р<0,05). Вібраційна чутливість має більш значимі зміни: в контрольній групі на 45,5% (Р<0,01), а в експериментальній - на 53,85% (Р<0,01). Вищий рівень удосконаленості сенсорних функцій в експериментальній групі пояснюється значно активнішою руховою активністю, що приводить до нового, значно вищого рівня активності сенсорних систем.

Сутність варіативності сенсорних функцій полягає у здійсненні як довгострокової адаптації організму в процесі формування та удосконалення рухових навичок рукопашного бою, так і короткочасної адаптації організму у конкретних обставинах при пристосуванні його до динамічних умов навколишнього середовища з метою досягнення необхідного результату. Поточні коливання чутливості сенсорних систем необхідно розглядати як процес настроювання їх на середній рівень активності. Тому зниження варіабельності показників чутливості на 10% свідчить про ступінь досконалості в роботі адаптаційних механізмів, які забезпечують підтримання необхідного рівня активності, як окремої сенсорної системи, так і їх сукупності в цілому.

Питання міжсенсорних зв'язків в процесі формування рухових навичок необхідно розглядати таким чином, що їх рівень визначає адаптаційні механізми кожної сенсорної системи. Міжсенсорна кореляція є вираженням системної готовності сенсорної сфери мозку до ще непередбачених обставин. Тому міжсенсорні зв'язки необхідно розглядати не як функціональний зв'язок, а як ієрархічну підпорядкованість, коли одна сенсорна система є провідною, а інші доповнюють її інформацію.

Одним із важливих факторів формування і удосконалення рухових навичок рукопашного бою є довільне розслаблення м'язів. За період дворічного експерименту латентний час розслаблення м'язів покращився в експериментальній групі на 17,2% (Р<0,05), а в контрольній - на 12,9% (Р>0,05). Застосовуючи вправи для довільного розслаблення м'язів, забезпечуються умови, при яких м'язи, не включені в роботу, повинні бути розслаблені. Це забезпечує економне і широко-амплітудне виконання рухів. В умовах протиборства з правопорушником працівнику податкової міліції необхідно проявляти здібність до розслаблення м'язів в умовах емоційного стресу. Тому в тренувальних заняттях вправи на розслаблення м'язів необхідно виконувати в ускладнених умовах.

Застосування множинної та покрокової зворотної регресії дозволило розробити і обґрунтувати модельні характеристики функціонального стану та вагомість внеску кожної сенсорної функції в систему сенсорного контролю точнісних рухів при виконанні елементів рукопашного бою. Встановлено, що протягом тренувального періоду або тренувального заняття сенсорні функції відіграють почергово провідні ролі в управлінні рухами рукопашного бою. Встановлено, що точність ударів у гімнастичне кільце, як модель точності ударних рухів, на початку тренування залежить від порогу глибинного зору і кількості ударів руками по рухомій мішені; в середині тренування - від глибинного зору, вестибулярної стійкості і латентного розслаблення м'язів. В кінці тренування - від латентного часу розслаблення м'язів.

Запропонована нами система формування рухових навичок рукопашного бою у курсантів протягом навчання, яка побудована на основі розвитку координаційних здібностей, дала явно позитивний ефект. Але, між тим, вона не вирішує всіх аспектів піднятої проблеми. Подальший процес професійної підготовки майбутніх фахівців податкової міліції повинен йти по шляху індивідуального розвитку координаційних здібностей, які основані на удосконаленні встановлених сенсорних функцій.

Список робіт, які опубліковані за темою дисертації

Статті

Антоненко С.А. Основи методики удосконалення техніки прийомів рукопашного бою в умовах навчання у закладах державної податкової служби // Слобожанський науково-спортивний вісник. - Харків: ХДАФК, 2002. - №5. - С.26-27.

Антоненко С.А. Проблема формування навичок рукопашного бою в системі фізичної підготовки навчальних закладів силових структур // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ) - 2002 - № 5. - С.15-20.

Антоненко С.А. Розвиток координаційних здібностей на основі сенсорної інформації в процесі формування навичок рукопашного бою // Слобожанський науково-спортивний вісник. - Харків: ХДАФК, 2004. - №7. - С.128-131.

Методичні посібники

4. А.І. Субот, А.В. Месь, С.А. Антоненко, Ю.В. Корнєєв. Спеціальна фізична підготовка: Методичний посібник. - Ірпінь: НАДПСУ, 2001, - 130с.

5. Антоненко С.А. Розвиток сенсорних функцій, як основа формування навичок рукопашного бою: Методичний посібник. - Ірпінь: НАДПСУ, 2004. - 25с.

Анотація

Антоненко Сергій Анатолійович. Експериментальне обґрунтування методики формування навичок рукопашного бою фахівців податкової міліції в системі професійного навчання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 - Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. - Харківська державна академія фізичної культури, Харків - 2005.

Дисертація присвячена проблемі удосконалення методики формування навичок рукопашного бою в системі професійного навчання курсантів Академії податкової служби України.

Протягом попереднього експерименту встановлено, що функціональні рівні сенсорних систем співвідносяться між собою. Це пояснюється тим, що в процесі адаптаційних реакцій організму до фізичних навантажень існує ієрархічна підпорядкованість, коли одні системи стають провідними, а інші доповнюють інформацію про результати рухових дій.

На основі становлення провідних сенсорних функцій розроблена методика удосконалення рівня активності сенсорних систем і підвищення стійкості їх окремих функцій до фізичних навантажень. Експериментально доведено, що підвищення координаційних здібностей сприяє прискоренню формування навичок рукопашного бою. Процес формування навичок рукопашного бою проходить паралельно з розвитком визначених фізичних якостей.

Застосування методів множинної та покрокової зворотної регресії дало можливість виявити провідні фактори, які забезпечують процес формування навичок рукопашного бою.

Основні положення розробленої методики формування навичок рукопашного бою впроваджені в практику підготовки фахівців силових структур та працівників податкової міліції в системі професійного навчання.

Ключові слова: сенсорні системи, сенсорні функції, координаційні здібності, фізичні навантаження.

Аннотация

Антоненко Сергей Анатольевич. Экспериментальное обоснование методики формирования навыков рукопашного боя работников налоговой милиции в системе профессионального обучения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.02 - Физическая культура, физическое воспитание различных групп населения. - Харьковская государственная академия физической культуры, г. Харьков, 2005.

Диссертация посвящена проблеме профессиональной подготовки работников налоговой милиции в системе обучения Национальной академии налоговой инспекции Украины.

Анализ литературных данных отечественных и зарубежных авторов показал отсутствие сведений о системе обучения технике рукопашного боя в условиях обучения курсантов в специальных учебных заведениях. Существующая программа по специальной физической подготовке включает элементы рукопашного боя, однако она не обеспечивает надлежащий уровень подготовки работников налоговой милиции.

С целью интенсификации обучения курсантов специальных учебных заведений предложена методика формирования навыков рукопашного боя, которая основывается на развитии координационных способностей. Так как двигательные навыки формируются на основании сенсорных восприятий, была проведена сенсометрия двигательной, зрительной, тактильной и вестибулярной сенсорных систем. Эти уровни сенсорного восприятия позволили определить индивидуальные возможности обучения элементам техники рукопашного боя.

С целью повышения уровня сенсорного восприятия разработана специальная методика, которая позволила повысить чувствительность восприятия, а также устойчивость сенсорных систем к сбивающим факторам (физическим нагрузкам, вестибулярным раздражениям и психическим напряжениям).

Для развития координационных способностей были разработаны специальные упражнения, которые впоследствии использовались как тестовые критерии. Сущность методики развития координационных способностей сводилась к тому, что специально разработанные упражнения применялись в экспериментальной группе по уровню сложности - при обучении основным элементам применялись упражнения 40-60% от максимальной сложности, при формировании определенных комбинаций элементов - 60-70% сложности и при совершенствовании сложных движений - 75-90% сложности.

Для обоснования интенсификации процесса обучения двигательным действиям применялись физиологические методы исследования, в частности, определение индекса Руфье-Диксона, определение латентного времени напряжения и расслабления мышц миографическим способом, вестибулометрия, вибрационная чувствительность, адаптометрия. Кроме того, производилось тестирование специальной физической подготовленности и степени усвоения техники рукопашного боя. Для определения взаимосвязи и зависимости результатов двигательных действий от различных факторов использовали регрессионный анализ. Степень достоверности изменений определялась методом парных сравнений с использованием t-критерия Стьюдента.

В процессе исследований установлено, что уровень активности и межсенсорных связей уменьшается в зависимости от направленности, объема и интенсивности нагрузки. Снижение чувствительности сенсорных систем на 15% искажает восприятие информации о параметрах движения и ухудшает точность движений. Для повышения устойчивости сенсорных систем к физическим нагрузкам разработаны специальные комплексы упражнений.

Для интенсификации процесса обучения двигательным действиям рукопашного боя методом множественной и обратной пошаговой регрессии определены ведущие факторы, которые обеспечивают точность двигательных действий при тестировании и в реальных схватках. Это порог воспроизведения заданного усилия, глубинное зрение, вестибулярная чувствительность, вибрационная чувствительность, скорость реакции и способность к быстрому расслаблению мышц.

С целью повышения психологической устойчивости и уверенности в реальных условиях схватки применялись усложняющие условия - деревянные манекены, естественное покрытие - асфальт, земля.

Применение разработанной методики значительно повысило уровень специальной физической и технической подготовки в экспериментальной группе, где использовались все формы занятий (утренняя зарядка, академические занятия, спортивно-массовая работа, самоподготовка). Индивидуальный подход к обучению двигательным действиям рукопашного боя дал возможность в объеме программы специального учебного заведения овладеть в течение 2-х лет навыками рукопашного боя на надлежащем уровне.

Материалы исследования внедрены в практику работы учебных заведений силовых структур и специальных формирований правоохранительных структур.

Ключевые слова: сенсорные системы, сенсорные функции, координационные способности, физические нагрузки.

Annotation

Antonenko S.A. Experimental Substantiation of Methodics of Forming of Hand-and-Hand Fighting Skills of tax militia specialists in the system of professional Training. - Manuscript.

Thesis for a Candidate's Degree of physical education and sports on speciality 24.00.02 - Physical culture, physical education of different groups of population. - Kharkiv State Academy of Physical culture, Kharkiv - 2005.

The thesis is devoted to the problem of improving of Methodises of forming of hand-and-hand fighting skills in the system of professional training of State Tax Academy of Ukraine.

During forestall experiment it was established that the functional levels of sensory systems correlate with one another. It is explained by the fact of the existence of hierarchical subordination during the process of adaptive reactions of organism to physical loading when some systems become leading and the others add the information about the results of moving actions.

On the basis of formation of leading sensory functions it was worked out the methodises of improving the level of activity of sensory systems and increasing endurance of their separate functions to physical loading. The experiments proved that the increasing of coordinational abilities promotes acceleration of forming of hand-and-hand fighting skills. The process of forming of hand-and-hand fighting skills takes place parallel to the development of definite physical abilities.

The use of multiple regression and backward stepwise methods has given the possibility of discovery the leading factors which provide the process of hand-and-hand fighting skills. The main points of worked out methodises hand-and-hand fighting forming skills are taken root in the practice of power structures and specialists of tax militia in the system of professional training.

Key words: sensory systems, sensory functions, coordinational abilities, physical loading.

Размещено на Allbest.ru