Фізичне виховання студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту

24.00.02 Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ З НИЗЬКИМ РІВНЕМ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ

БОДНАР Іванна Романівна

Луцьк - 2000

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Дані науково-методичної літератури (М.Ф.Головатий, О.О.Яременко, 1998) свідчать, що 61% населення у віці 16-19 років має низький рівень фізичної підготовленості. Низький рівень фізичної підготовленості не дозволяє особистості сповна реалізувати власні природні задатки у процесі життєдіяльності і виконати своє соціальне призначення. Вирішення цієї проблеми позитивно відображається на гуманістичній і економічній сторонах людської практики.

Сучасні програми з фізичного виховання у вищих закладах освіти (ВЗО) декларують диференційований підхід у фізичному вихованні студентів з урахуванням, зокрема, рівня фізичної підготовленості студентів. Встановлено, що у студентів з різними рівнями фізичної підготовленості спостерігається різноспрямована динаміка окремих фізіологічних, психофізіологічних, соціопсихологічних показників при застосуванні уніфікованої програми з фізичного виховання (Г.Д. Галайтатий, 1997, О. Л. Єрьоміна, 1998, А. В. Магльований, 1995-1998, та ін.). Проте, науково-обґрунтовані методики здійснення такого підходу ще недостатньо розроблені. В зв'язку з цим розробка і обґрунтування програми з фізичного виховання на підставі комплексного вивчення властивостей організму осіб з низьким рівнем фізичної підготовленості є актуальними і соціально вагомими.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно зі Зведеним планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 1998-2000 роки Державного комітету України з фізичної культури і спорту за темою 1.4.5. “Методичні аспекти фізичного виховання в державній системі освіти”.

Мета дослідження - оптимізувати процес фізичного виховання студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості в умовах застосування науково обґрунтованої програми з фізичного виховання.

Вiдповiдно до мети дослідження було сформульовано такi задачi:

1. Узагальнити досвід теорії і практики з проблеми фізичного виховання студентської молоді з урахуванням рівня фізичної підготовленості.

2. Визначити рівень соматичних, психологічних, функціональних показників студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості.

3. Обґрунтувати і розробити програму фізичного виховання студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості.

4. Встановити ефективність запропонованої програми за даними соматичних, психологічних, фізіологічних показників.

Наукова новизна. Встановлено нові наукові факти, які свідчать про особливості соматичних, психологічних, фізіологічних властивостей організму студентів із низьким рівнем фізичної підготовленості. Вперше розроблено, теоретично обґрунтовано і експериментально апробовано програму з фізичного виховання для студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості. Отримано новi об`єктивнi дані про динамiку соматичних, психологічних, фізіологічних показників студентiв з низьким рівнем фізичної підготовленості під впливом застосування авторської програми з фізичного виховання. Знайшли подальший розвиток методичні положення щодо здійснення процесу фізичного виховання студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості.

Практичне значення. Впроваджено авторську програму з фізичного виховання студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості у навчальний процес ВЗО III - IV рівнів акредитації м. Львова. Реалізація програми сприяла зростанню рiвня фiзичної пiдготовленостi 87% студентiв, підвищенню рівня фізіологічних показників, змінила ставлення до фізичного виховання і власного здоров'я, внаслідок чого активiзувалась фiзкультурно-спортивна дiяльнiсть студентiв з низьким рівнем фізичної підготовленості.

Теоретичні положення та висновки впроваджені в навчальний процес кафедри теорії і методики фізичного виховання Львівського державного інституту фізичної культури, Львівського училища фізичної культури.

Особистий внесок здобувача полягає в обгрунтуванні та розробцi програми з фізичного виховання для студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості, впровадженні її у практику фізичного виховання ВЗО. У публікаціях, виконаних у співавторстві, автору належить розробка стратегії дослідження, накопичення фактичного матеріалу, опрацювання експериментальних даних та їх аналіз.

Апробацiя результатiв дослiдження здiйснювалась публiкуванням науково-методичних статей, тез та читання лекцiй для студентів Львівського державного інституту фізичної культури, Львівського училища фізичної культури та слухачів Львівського обласного науково-методичного інституту освіти. За матерiалами дослiдження зроблено 14 доповiдей на мiжнародних, Всеукраїнських та регіональних наукових конференцiях: - Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми фізичного виховання у вузі”, м.Донецьк, 1995, 1998 рр.; - Міжнародній науково-практичній конференції “Ефективність реформи охорони здоров'я”, м.Київ, 1997р.; - Міжнародній науково-практичній конференції “Роль фізичної культури у здоровому способі життя”, м.Львів, 1997р.; - Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фізкультурна освіта: шляхи і напрямки її розвитку в сучасних умовах”, м.Кіровоград, 1996р.; - Науково-практичній конференції “Сучасні проблеми розвитку теорії та методики спортивних і рухливих ігор”, м.Львів, 1997р.; - Всеукраїнській науково-практичній конференції “Студентський фізкультурно-спортивний рух в Україні на порозі XXI століття”, м.Київ, 1998р.; - Науково-практичній конференції “Оптимізація процесу фізичного виховання в системі освіти”, м.Тернопіль, 1997р.; - Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми фізичної підготовки курсантів спеціальних закладів освіти і студентської молоді”, м. Львів, 1999р.; - Всеукраїнських конференціях аспірантів “Молода спортивна наука України”, м. Львів, 1997, 1998, 1999 рр. - Щорічних звітних наукових конференціях викладачів ЛДІФК, м. Львів, 1995, 1996 рр.

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 17 робіт , з них - 6 статей у фахових періодичних виданнях України, та методичні рекомендації щодо формування програми з фізичного виховання для студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості (ISBN N966-538-119-9).

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 148 сторінках. Вона складається з вступу, шести розділів, у яких подається огляд літератури, опис методів, організації дослідження, властивостей організму, притаманних студентам з низьким рівнем фізичної підготовленості, обґрунтування програми з фізичного виховання для таких студентів, аналізу динаміки показників в умовах експерименту, аналізу й обговорення результатів експерименту, висновків та додатків. Роботу ілюстровано 24 таблицями і 20 рисунками. В роботі використано 221 літературні джерела, з яких 31 іноземне.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

фізичний виховання студентський молодь

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми; визначено мету, задачі дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача; описано сферу апробації результатів дослідження, зазначено кількість публікацій; подано структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі “Фізичне виховання студентської молоді” узагальнено та проаналізовано досвід теорії і практики фізичного виховання студентської молоді з урахуванням рівня фізичної підготовленості. Показано, що застосування уніфікованої програми з фізичного виховання дає неоднакові ефекти в осіб з різним рівнем фізичної підготовленості. Це вимагає додаткової розробки диференційованої програми з фізичного виховання для студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості.

Другий розділ “Методи й організація дослідження” розкриває сутність використання методів дослідження, описує організацію експерименту, подає загальні відомості про контингент обстежених студентів.

На першому етапі дослідження нами визначались показники рівня фізичної підготовленості студентів шести ВЗО ІІІ-ІV рівня акредитації Львівської області. У дослідженні брали участь студенти чоловічої статі основного відділення ВЗО віком від 17 до 20 років, які за станом здоров'я віднесені до основної медичної групи. Тестування проводились у жовтні - листопаді 1996 року, було охоплено 754 студенти першого курсу. Рівень фізичної підготовленості визначався за допомогою Державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України.

Студенти, фізична підготовленість яких була нижчою рівня державних вимог, тобто оцінена на “незадовільно” (28%) і “погано” (2%), що разом становило 192 особи, склали контингент другого - третього етапів дослідження. На другому етапі - грудень 1996 - лютий 1997 року - ми вивчали соматичні, функціональні, психологічні властивості організму студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості. Третій етап передбачав складання авторської програми з фізичного виховання для студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості з урахуванням встановлених соматичних, психічних, фізіологічних властивостей організму студентів.

На четвертому етапі - вересень 1997 - травень 1998 - на базі Львівського Національного університету імені І.Я.Франка і Академії ветеринарної медицини імені С.З.Гжицького проводився педагогічний експеримент. У ньому взяли участь 103 студенти з числа обстежених на попередньому етапі. Було сформовано 2 групи. Визначався вплив авторської програми з фізичного виховання за даними 52 кількісних соматичних, функціональних, психологічних показників.

Для вирiшення поставлених у дослiдженнi задач було застосовано теоретичні, педагогічні медико-біологічні методи дослідження та методи математичної статистики. Використовувалися такі методики: хронометраж, антропометрія, пульсометрія, тонометрія, динамометрія, спірометрія, функціональні проби, нейрохронометрія, дослідження психічних процесів та властивостей темпераменту.

У третьому розділі “Особливості студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості” подаються результати першого та другого етапів дослідження. Результати власного дослідження свідчать про знижені, у порівнянні з належними, рівні антропометричних, функціональних показників, та низький рівень розвитку усіх основних фізичних якостей у студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості. Антропометричні, функціональні обстеження, тестування довели, що контингент студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості є однорідним за більшістю показників (V<15%).

У рамках дослідження реальні величини соматичних показників студентів оцінювались за допомогою індексів. Згідно з індексом Р.Піньє: (І=L-(М+ОГК Умовні позначки: І- відповідний індекс, L - довжина тіла, M- маса тіла, ОГК - обхват грудної клітки)=20.187ум.од.), “міцність” організму за середніми значеннями антропометричних показників студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості оцінюється як “добра”. Маса тіла досліджуваних нами студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості менша належних величин (p<0.05), обчислених за формулами П.Брока (І=М-(L-100)) і М.Амосова (І=М-(L-105)). Середнє значення обхвату грудної клітки студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості дорівнює 91.050.49см., що вірогідно (p<0.05) відрізняється від належного 94.620.54см. (за В.В.Клапчуком зі співавт., 1996). Величина індексу Ерісмана (І=ОГК-(L/2)=3 ум.од.) дозволяє стверджувати, що для студента з низьким рівнем фізичної підготовленості характерна т. зв. “вузькогрудість”. Середнє значення маси тіла студентів дорівнює 66.090.54 кг, що вірогідно (p<0.05) відрізняється від належного 71.620.41 кг (за В.В.Клапчуком зі співавт., 1996). При узагальненні цих даних можна прийти до висновку, що соматичні показники знаходяться на нижній межі норми. Для більшості студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості властивий астенічний тип тілобудови, оскільки показники маси тіла і обхвату грудної клітки менші за належні величини (р<0.05).

Виявлено, що низький рівень фізичної підготовленості обстежуваних студентів супроводжується напруженим адаптаційним потенціалом (АП) серцево-судинної системи (АП=2.110.04ум.од.), погіршенням якості відновлювальних процесів після дозованого навантаження Гарвардського степ-тесту (ІГСТ=76.072.86ум.од.), задовільною працездатністю серцево-судинної системи (результат проби Руф'є - 10.940.83ум.од.). Індекс соматичного здоров'я (10.140.22ум.од.), подвійний добуток (індекс Робінсона = 93.112.62ум.од.), фізичний стан (ІФС=0.620.004ум.од.) визначають рівень здоров'я більшості з них як задовільний. У більшості студентів до початку педагогічного експерименту зафіксовано вище середнього значення систолічного (на 10%), діастолічного (на 8%) артеріального тиску, хоча показники і знаходились у межах норми для молодих чоловіків. Отже, функціональні показники характеризують рівень соматичного здоров'я студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості як такий, що знаходиться на нижній межі оптимуму (рис. 1).

Результати проведеного нами анкетування дозволяють стверджувати, що цілеспрямовані заняття фізичними вправами не займають провідного місця в системі ціннісних орієнтацій молодих людей з низьким рівнем фізичної підготовленості. Типовим проведенням дозвілля є перегляд телепередач (23.20%), прослуховування музики (22.10%), читання (17.40%), пасивний відпочинок (12.35%). Серед видів фізичної активності найчастіше зустрічається активність побутового характеру - ходьба на навчання (21%), робота по господарству (21%). Це підтверджується коефіцієнтом асоціації Пірсона (ra=0.69) між обсягом рухової активності та її характером. Обсяг рухової активності (36.630.84 ум.од), встановлений за методикою І.Н.Хомазюк (1978), модифікованою нами до комп'ютерного аналізу, в дитячі та юнацькі роки був і залишається тепер на нижній межі оптимуму (рис. 1, стовпчик 6).

Рис 1. Величини фізіологічних показників студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості та обсягу їх тижневої рухової активності (в % від належних). 1 - Індекс фізичного стану, 2 - Індекс Гарвардського степ-тесту, 3 - Індекс соматичного здоров'я, 4 - Результат проби Руф'є, 5 - Індекс Робінсона, 6 - Обсяг фізичної активності, 7 - Адаптаційний потенціал серцево-судинної системи.

Одним з основних мотивів до занять фізичними вправами є необхідність складання заліку з фізичного виховання (21%). Крім того студенти вбачають в академічних заняттях можливість поліпшити здоров'я (14%), покращити настрій (11%), відчути задоволення від фізичних вправ (9.14%), забезпечити раціональні форми відпочинку (9.13%), зняти втому (6.43%).

Регулярно займатися фізичними вправами, за твердженнями студентів, їм заважають об'єктивні причини: брак вільного часу (17.7%), великі часові затрати на пересування до місця занять (10.5%). Проте, ми не виявили взаємозв'язку між обсягом рухової активності і перевантаженістю дня студентів професійними і побутовими обов'язками. Насправді студенти ігнорують регулярні заняття фізичними вправами з суб'єктивних причин (особиста пасивність 9.2%, відсутність бажання 7.0%, а також невміння організувати власний час 6.1%). Про це свідчить взаємозв'язок між інтровертованістю, притаманною рисою якої є пасивність, і рядом чинників суб'єктивного характеру (ra=-0.31).

Виявлені нами властивості темпераменту, притаманні студентам з низьким рівнем фізичної підготовленості (iнтровертованiсть, ригiднiсть, емоцiйна врiвноваженiсть, середній ступінь активності), а також результати діагностики якостей особистості дали можливість скласти психологічний “портрет” студента з низьким рівнем фізичної підготовленості.

Таким чином, особливостями студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості є такі: астенічний тип тілобудови, близький до нижньої межі оптимуму рівень здоров'я, переважно побутовий характер рухової активності, недостатній обсяг фізичної активності протягом дитячих і юнацьких років, відмінні стимули до занять (залік з фізичного виховання, а також велика кількість рекреаційних чинників), суб'єктивний характер причин, що заважають регулярно займатися фізичними вправами.

Розділ четвертий “Обґрунтування програми з фізичного виховання для студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості” містить аналіз сучасних програм з фізичного виховання, а також проблем щодо визначення рівня фізичної підготовленості студентів. Результати педагогічних спостережень, представлені в розділі, свідчать, що тривалість навантаження 1 зони потужності на заняттях з фізичного виховання у ВЗО м. Львова на 20-33% перевищує теоретично встановлені В.В.Михайловим, Л.В.Хайкіним (1985) норми. Водночас навантаження 2 зони потужності використовується на 17-31% рідше встановлених норм. Тому для підвищення ефективності академічних занять з фізичного виховання у ВЗО необхідно змінити співвідношення обсягів вправ, що виконуються в 1 і 2 зоні потужності.

Враховуючи відсутність рекомендацій щодо здійснення диференційованого фізичного виховання студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості, на основі встановлених нами на попередніх етапах соматичних, функціональних, психологічних показників, характерних для таких студентів, ми розробили авторську програму з фізичного виховання. Відмінності авторської програми від традиційної: циклова побудова процесу фізичного виховання (навчальний рік-макроцикл складався з 4 мезоциклів тривалістю 8 тижнів кожен), концентроване використання засобів фізичного виховання, урізноманітнення процесу фізичного виховання, збільшення обсягу засобів атлетичної гімнастики, обсягу теоретичного матеріалу та запровадження чотириразового контролю.

У п'ятому розділі “Вплив авторської програми” аналізується динаміка соматичних, функціональних показників, результатів рухових вправ в умовах застосування авторської програми з фізичного виховання студентів. Як видно з даних таблиці 1, на початку дослідження розбіжностей між контрольною та експериментальною групами не помічено (p>0.05).

Таблиця 1 Показники фізичної підготовленості студентів контрольної (N =52) та експериментальної груп ( N=51) в умовах педагогічного експерименту

Примітка *- вірогідність відмінностей - p<0.05

***- вірогідність відмінностей - p<0.001

Внаслідок впровадження авторської програми відбулося вірогідне покращення (p<0.01-0.001) результатів рухових тестів студентів експериментальної групи (ЕГ), за винятком вправи на гнучкість. У студентів ЕГ спостерігалося покращення оцінки результатів усіх рухових випробувань. Фізична підготовленість 86.46% студентів ЕГ після закінчення експерименту досягла якісно вищого рівня: 22.08% одержали “добре”, 64.38% - “задовільно”. Серед студентів контрольної групи (КГ) лише 82.61% покращили рівень фізичної підготовленості.

Встановлено, що мезоцикл з пріоритетним використанням засобів атлетичної гімнастики позитивно вплинув на результати рухових тестів та окремі антропометричні показники, що вказує на доцільність збільшення обсягів силових вправ у фізичному вихованні студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості. Разом з тим, зростання маси тіла і ОГК студентів ЕГ не призвели до змін типу тілобудови за час експерименту.

В умовах педагогічного експерименту в студентів КГ спостерігалася тенденція до покращення функціональних показників (табл. 2.). Серед студентів ЕГ реалізація авторської програми призвела до покращення усіх функціональних показників (p<0.05-0.001). Після експерименту середні значення індексу Гарвардського степ-тесту і результату проби Руф'є характеризували фізичну працездатність студентів ЕГ на “добре”, рівень фізичного стану оцінювався як вищий за середній. Вірогідність розбіжностей (p<0.05-0.01) ряду функціональних показників між студентами КГ і ЕГ свідчить про більшу ефективність авторської програми у порівнянні з традиційною.

Таблиця 2. Функціональні показники студентів контрольної (N =52) та експериментальної груп ( N=51) в умовах педагогічного експерименту

Примітка. *- вірогідність відмінностей - p<0.05

**- вірогідність відмінностей - p<0.01

***- вірогідність відмінностей - p<0.001

Результати анкетування свідчать, що 18% студентів ЕГ під впливом авторської програми почали регулярно самостійно займатись фізичними вправами та загартовуванням. Серед студентів КГ таких було значно менше (7%). У студентів обох груп протягом експерименту зріс обсяг фізичної активності (p<0.001 - в ЕГ, p<0.05 - в КГ). Разом з тим, рівень фізичної активності студентів залишився в межах середнього значення “мінімальної норми” (59.370.14 ум. од. - в ЕГ, 39.430.17 ум. од. - в КГ). Опитування після закінчення експерименту показало, що менша кількість респондентів ЕГ почала визнавати характерний для них порушений режим праці і відпочинку (19.2% проти 25.9%). Це свідчить про те, що студенти ЕГ навчились раціоналізувати свій режим дня і змінили реальне ставлення до власного здоров'я. У КГ кількість студентів, чий режим навчання і відпочинку порушений, не змінилась. Разом з тим, кількість студентів, які вважають свій робочий день перевантаженим професійними і домашніми справами, суттєво не зменшилась (0.3%).

Бажання зміцнити власне здоров'я, а також чинники рекреаційного характеру також не втратили важливості для студентів у процесі експерименту. Організаційні причини залишились у числі перших серед тих, що перешкоджають студентам займатись фізичною культурою. Серед чинників, що спонукають до занять з фізичного виховання, студенти з низьким рівнем фізичної підготовленості стали надавати перші рейтингові місця прагненню особистої фізичної досконалості, що свідчить про актуалізацію для респондентів потреби фізичного самовдосконалення.

У шостому розділі “Аналіз і обговорення результатів дослідження” всі дані згруповані в три блоки: ті, що підтверджують вже існуючі положення, ті, що доповнюють чи розширюють розробки інших авторів, і абсолютно нові з порушеної проблеми. Внаслідок проведеного нами дослідження підтверджено існування зв'язку між показниками рівня фізичної підготовленості осіб молодого віку та рівнем їх здоров'я. Встановлено, що залежність між обсягом фізичної активності та рівнем фізичної працездатності справедлива і для студентів з низьким рівнем фізичної працездатності. Підтверджено, що більший арсенал рухів, якими володіє студент, вірогідно збільшує обсяг фізичної активності. Розвинуто й адаптовано теоретичні положення щодо організації процесу фізичного виховання у ВЗО для молодих людей з низьким рівнем фізичної підготовленості. Вперше встановлено особливості властивостей організму студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості. Вперше розроблено, теоретично обґрунтовано й експериментально апробовано програму з фізичного виховання для таких студентів.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз літературних джерел, узагальнення практичного досвіду організації і проведення академічних занять з фізичного виховання студентів ВЗО показали, що, незважаючи на велику кількість досліджень проблем фізичного виховання студентської молоді, поза увагою фахівців залишилися особливості побудови навчального процесу для студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості з урахуванням комплексу соматичних, психологічних, функціональних властивостей організму. Застосування уніфікованої навчальної програми з фізичного виховання дає неоднакові ефекти в осіб з різним рівнем фізичної підготовленості.

2. Встановлено, що у 30% студентів чоловічої статі ВЗО ІІІ - IV рівнів акредитації м. Львова рівень фізичної підготовленості (без урахування нормативу з плавання) не задовольняє вимоги Державних тестів (1996). Рівень фізичної підготовленості 2% досліджуваних студентів оцінюється як низький. Серед досліджуваного контингенту 28% студентів мають нижчий середнього рівень фізичної підготовленості. Середній рівень фізичної підготовленості відзначений у 44%. Вищий середнього рівень фізичної підготовленості спостерігається у 23% студентів ВЗО. Високий рівень фізичної підготовленості встановлений у 3% студентів ВЗО ІІІ - IV рівнів акредитації м. Львова.

3. Встановлено, що для 67.62% студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості характерний низький рівень розвитку всіх основних фізичних якостей. Баланс між рівнями розвитку окремих фізичних якостей таких студентів не вимагає особливих змін. Тобто, в процесі фізичного виховання студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості необхідно цілеспрямовано розвивати усі фізичні якості.

Для більшості студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості характерним є астенічний тип тілобудови, внаслідок того, що показники їх маси тіла і обхвату грудної клітки менші за належні величини (р<0.05).

Функціональні показники характеризують рівень соматичного здоров'я студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості як такий, що знаходиться на нижній межі оптимуму. Низький рівень фізичної підготовленості супроводжується напруженим адаптаційним потенціалом серцево-судинної системи (АП=2.110.04), погіршенням якості відновлювальних процесів після дозованого навантаження (ІГСТ=76.072.86), задовільною працездатністю серцево-судинної системи (індекс Руф'є =10.940.83); індекс соматичного здоров'я (10.140.22), подвійний добуток (індекс Робінсона 93.112.62), фізичний стан (ІФС= 0.620.004) визначають рівень здоров'я більшості з них як задовільний.

Обсяг рухової активності у 62.8% студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості, за результатами анкетування, в дитячі та юнацькі роки був меншим за науково обґрунтовану норму. Для 76.50% з них характерне пасивне проведення дозвілля. Обсяг рухової активності студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості відповідає нижній межі “мінімальної норми фізичної підготовленості”.

Для студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості характерне специфічне ставлення до власної фізкультурно-спортивної діяльності. Головним чинником, що спонукає студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості до занять з фізичного виховання, є необхідність складання заліку (21.00%). Наявність великої кількості чинників рекреаційного характеру, які разом становлять 35.7%, відрізняє характер мотивації студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості від мотивації усього студентського загалу. Чинники суб'єктивного характеру: особиста пасивність (9.2%), відсутність бажання (7.0%), а також невміння організувати власний час (6.1%) заважають студентам з низьким рівнем фізичної підготовленості займатися фізичними вправами. Характерними для студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості є такі властивості темпераменту: ригiднiсть (62%), iнтровертованiсть (64%), емоцiйна врівноваженiсть (48%), середній ступінь активності.

Встановлена однорідність серед студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості за більшістю соматичних, психологічних функціональних показників а також взаємозалежність між цими показниками дозволяють рекомендувати диференційований типологічний підхід у фізичному вихованні студентів основного відділення в залежності від рівня їх фізичної підготовленості.

4. Відсутність науково-обґрунтованої програми з фізичного виховання студентів чоловічої статі з низьким рівнем фізичної підготовленості ускладнює реалізувати практично диференційоване фізичне виховання. Для підвищення ефективності академічних занять з фізичного виховання необхідно збільшити обсяг вправ, що виконуються в 2 зоні потужності, зменшивши при цьому обсяг низькоінтенсивних засобів на 20-30%.

5. Розроблено авторську програму фізичного виховання студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості з урахуванням встановлених типологічних особливостей. Визначені оптимальні параметри побудови навчального процесу: послідовне використання чотирьох мезоциклів різної спрямованості тривалістю 8 тижнів кожен; збільшення обсягу засобів силового спрямування до 32 год.; збільшення теоретичного матеріалу до 10-15% річного програмного обсягу; збільшення частоти контролю до чотирьох разів протягом навчального року; урізноманітнення арсеналу засобів, що використовуються на заняттях тощо.

6. Емпірично підтверджено доцільність методичних положень авторської програми з фізичного виховання для студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості. Внаслідок річного педагогічного експерименту в студентів досліджуваної групи відбулись позитивні зміни соматичних, психологічних, функціональних показників, результатів рухових тестів. Вірогідність відмінностей між результатами студентів ЕГ і КГ після закінчення експерименту свідчить про вищу ефективність авторської програми.

Під впливом авторської програми з фізичного виховання у студентів ЕГ спостерігалося покращення (p<0.05-0.001) більшості рухових випробувань (за винятком тесту на гнучкість). 86.46% студентів ЕГ виконали норми якісно вищого рівня фізичної підготовленості, з них 64.38% - на оцінку “задовільно”, 22.08% - на “добре”, тоді як 72.08% студентів КГ виконали норми на “задовільно”, 10.53% - “добре”, тобто лише 82.61% студентів КГ підвищили рівень фізичної підготовленості.

У студентів ЕГ в умовах експерименту спостерігалася тенденція до зростання показників маси тіла за рахунок м'язової маси. Застосування авторської програми призвело до покращення (p<0.05-0.001) функціональних показників студентів ЕГ. В результаті у студентів ЕГ більшість показників, які свідчать про рівень соматичного здоров'я, досягли якісно вищого рівня. Так, у процесі експерименту в студентів ЕГ підвищився рівень фізичного стану (0.690.01 ум. од.), адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи (2.030.02 ум. од.), життєвий індекс (63.991.43), ІГСТ (85.850.64 ум. од.). У студентів КГ спостерігалось покращення (p<0.05) тільки одного з функціональних показників (ІГСТ).

Внаслідок впровадження авторської програми в навчальний процес з фізичного виховання для студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості відбулася зміна реального ставлення студентів до власного здоров'я і фізичної підготовленості. Студенти ЕГ набули вміння раціоналізувати свій режим дня. У них зросла частка видів проведення дозвілля, в яких присутній руховий елемент. Зменшилась кількість причин, які, на думку студентів, заважають їм займатися фізкультурно-спортивною діяльністю. Прагнення особистої фізичної досконалості в рейтингу чинників, які спонукали студентів ЕГ до занять після педагогічного експерименту перемістилося на 1 місце. Бажання зміцнити власне здоров'я, а також чинники рекреаційного характеру не втратили важливості для студентів у процесі експерименту.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Боднар І. Особиста фізична культура в системі ціннісних орієнтацій студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: Збірник наукових праць Волинського державного університету імені Лесі Українки. - Луцьк: Медіа, 1999. - С. 279-284.

Боднар І.Р. Динаміка медико-біологічних, психофізіологічних, соціо-психологічних показників студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості під впливом експериментальної програми // Педагогіка і психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Збірка наукових праць під ред. Єрмакова С.С.- Харків: ХХПІ, 1998. -№ 9. - С. 3 - 4.

Боднар І., Турчик І. Взаємозв'язок соматичних, функціональних, психічних показників студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості // Педагогіка і психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Збірка наукових праць під ред. Єрмакова С.С. - Харків: ХХПІ, 1998. -№ 5. - С. 22 - 27.

Боднар І.Р. Методичні аспекти фізичного виховання студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості // Педагогіка і психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Збірка наукових праць під ред. Єрмакова С.С. - Харків: ХХПІ, 1998. -№ 1. - С. 7 - 9.

Боднар І.Р. Психофізіологічні особливості студентів із низьким рівнем фізичної підготовленості // Молодіжний науковий вісник. - Луцьк. - 1997. - № 1. - С. 3 - 8.

Боднар І. Комплекс ігор з елементами єдиноборств на заняттях з фізичного виховання у вищих закладах освіти // Молода спортивна наука України: Збірник наукових статей аспірантів галузі фізичної культури та спорту. - Львів: ЛДІФК. - Вип.№3. -1999. - С. 197 - 210.

Боднар І.Р. Методичні рекомендації щодо формування програми з фізичного виховання студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості 3 - 4 рівнів акредитації.- Трускавець: МП “Плеяда”, 1998. - 20 с.

Боднар И. Р., Соломонко О.В. Учет типологических особенностей студентов // Материалы междунар. конф. “Проблемы профессиональной подготовки специалистов по физической культуре и спорту”.-Чебоксары: ЧГПИ, 1997. - С. 40-43.

Боднар. І. Соматичні, фізіологічні та психологічні показники студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості // Наукові записки Тернопільського державного університету. Серія 3: Педагогіка і психологія. - Тернопіль. - № 3. - 1998. - С. 91 - 94.

Боднар І. Обгрунтування програми фізичного виховання студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості // Матеріали другої Всеукр. наук. конф. аспірантів “Молода спортивна наука України”. - Львів: ЛДІФК. - 1998. - С. 218 - 223.

Боднар І. Р. Ставлення студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості до фізкультурно-спортивної діяльності / Збірник наукових праць 2 Всеукр. наук.-практ. конф. “Актуальні проблеми фізичного виховання у вузі”. - Донецьк, 1998.- С. 191 - 194.

Боднар І. Р. Соціально-психічні особливості студентів із низьким рівнем фізичної підготовленості // Тези доповідей Всеукр. наук.-практ. конф. “Студентський фізкультурно-спортивний рух в Україні на порозі ХХІ століття”. - К.: “Стилос”. - 1998.- С. 134.

Боднар І. Визначення рівня розвитку фізичних якостей студентів // Молодіжні проблеми в Україні: стан та шляхи вирішення: Збірник наук.-метод. статей. - Львів, 1997. - С. 5-8.

Боднар І. Р. Дослідження впливу засобів фізичного виховання на організм студента // Матеріали Всеукр. наук. конф. “Оптимізація процесу фізичного виховання в системі освіти”. - Тернопіль. - 1997. - С. 174 - 176.

Боднар І. Р. Ефективність застосування рухливих і спортивних ігор у фізичному вихованні студентів // Тези 2 Всеукр. наук.-практ. конф. “Сучасні проблеми розвитку теорії та методики спортивних і рухливих ігор”. - Львів: ЛДІФК. - 1997.- С. 78-79.

Боднар І. Р. Показники фізичного розвитку, здоров'я студентів // Українські медичні вісті. - 1997. - Т.1. - №2 - 3. - С. 75.

Боднар І. Р., Щуров І.І. Проблема ефективності застосування засобів фізичного виховання на академічних заняттях зі студентами // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. “Фізкультурна освіта: шляхи і напрямки її розвитку в сучасних умовах”. - Кіровоград: КДПІ. - 1996.- С. 71 - 73.

Размещено на Allbest.ru