РОЗДІЛ І. ТУРИЗМ ТА ЙОГО СВІТОВИЙ РОЗВИТОК

За Н.Ф. Реймерсом, туризм - це будь-яка подорож з метою відпочинку і знайомства з новими регіонами й об'єктами, а О.О. Бейдик дає наступне пояснення цього терміна: туризм - це форма масового подорожування та відпочинку з метою ознайомлення з навколишнім середовищем, що характеризується екологічною, освітянською та іншими функціями.

Туризм можна розглядати в широкому і вузькому значенні.

В широкому розумінні до туризму належить будь-який маршрут вашого переміщення у просторі, який виходить за межі буденності або за рамки повсякденних справ. Так, щоденні поїздки з дому на роботу і з роботи додому, до туризму не відносять, а постійні виїзди на рибалку чи в ліс - уже туризм. Прогулянка магазинами по дорозі на роботу - це не туризм, а от відвідування ярмарку або цілеспрямована поїздка в торговий центр в іншому місті належить до туризму, якщо ця поїздка не здійснювалась за товарами, які регулярно купуються для повсякденних потреб.

У вузькому значенні туристичними вважають всі спеціально організовані маршрути по переміщенню громадян, які здійснюються за їх рахунок (або за рахунок організацій, що їх послали), окрім переміщень, пов'язаних із виконанням професійних обов'язків. Фактично організацією туризму, у вузькому значенні, займаються спеціальні організації (туристичні фірми, бюро, агентства та ін.), які в загальному називаються суб'єктами туристичної діяльності. Згідно із законом України "Про туризм", суб'єкти туристичної діяльності - це підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичні особи, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг.

Таким чином, суб'єкти туристичної діяльності обслуговують людей (туристів), які тимчасово виїхали зі свого постійного місця проживання.

Отже, турист - особа, яка здійснює подорож у межах своєї країни або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування метою, на термін від 24 годин до шести місяців, без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.

Сучасна наука поділяє розвиток туризму на декілька етапів залежно від зміни наступних факторів:

- мотивації подорожей;

- способу подорожей і розвитку транспортних засобів;

- кількості подорожуючих і охоплення туризмом різних верств населення.

За цими критеріями історичний шлях розвитку туризму можна поділити на 4 етапи: 1-й, початковий етап, - до 1841 р., 2-й, етап становлення туризму як галузі, - з 1841-1914 pp. 3-й, етап формування індустрії туризму, - з 1914-1945 pp. 4-й, етап монополізації туристичної індустрії, - з 1945 р. до наших днів.

Один з експертів Всесвітньої туристичної організації Джафар Джафарі у своїй праці "Феноменологія туризму" зазначає, що люди подорожували завжди [8, 124].

Про це свідчать записи стародавніх народів, які населяли Середній і Далекий Схід та Середземномор'я. Ці історичні нариси показують, що з розширенням торговельної діяльності і завоювань в Греції, Римі та Китаї представники знаті все частіше відправлялись у поїздки для розваг, знайомства зі світом, із торговою чи дипломатичною метою.

Поділ суспільства на вільних і рабів, поява товарно-грошових відносин, розподіл праці і виділення частини людей, не зайнятих у суспільному виробництві й управлінні, розвиток торгівлі, мистецтва і культури - ось головні фактори, які вплинули на посилення необхідності в здійсненні поїздок і подорожей.

Окрім пізнавальної мети та розваг, подорожі починають переслідувати й інші цілі:

- розвиток культури привів до створення видатних творів скульптури, архітектури, живопису. Природно, що вони стають метою подорожі;

- пізнання людиною навколишнього середовища зумовило відкриття цілющих властивостей деяких природних джерел, місць з унікальним кліматом та інших об'єктів. Метою подорожей стають відпочинок, лікування;

- бурхливий розвиток різних релігій, паломництво, відвідування святих місць, храмів, виконання релігійних настанов та інше стають ще однією метою здійснення подорожей.

Незважаючи на розширення мети подорожування, розвиток напрямів і навіть будівництво спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, розваг та паломництва, туризм як такий ще не має комерційної спрямованості.

Наступний період суспільного життя серйозно позначився на становленні туризму. Розвиток і укрупнення міст, поглиблення процесів спеціалізації праці, розвиток торгових ярмарків, підвищення життєвого рівня спричинює до зростання кількості людей, які мають стимул і можливість подорожувати.

Велику роль в процесі подальшого розвитку туризму починають відігравати фактори, пов'язані з появою сфери послуг та невиробничої сфери, будівництвом інфраструктури. Так, у першій чверті XVIII ст. в Англії зроблені величезні капіталовкладення в розбудову судноплавної річкової сітки, розширивши її до 1160 миль, збільшивши частину країни доступною для водних перевезень.

У Франції в другій половині XVIII ст. відбувалося масове будівництво доріг і до початку XIX ст. налічувалось близько 40 тис. км сухопутних доріг, 8 тис. км судноплавних річок і 1000 км каналів.

XIX століття - це період видатних наукових відкриттів і впровадження їх у практику. Революційні перетворення в галузі механізації і укрупнення виробництва мали для розвитку туризму велике значення. Перш за все, це було пов'язано з подальшим розвитком різних напрямків сфери послуг, одним з яких став туристичний бізнес. Тому початком 2-го етапу в розвитку туризму можна вважати 1841 рік, коли англійцем Томасом Куком здійснена перша комерційна туристична поїздка з Лейстера в Лафборо, під час якої було перевезено залізницею з метою прогулянки 600 чоловік - членів товариства тверезості. У 1847 році Томас Кук створив туристичне товариство, яке розповсюджувало білети (путівки) не тільки в Англії, а й за її межами. У 1863 році Т. Куком організована велика подорож англійців у Швейцарію, а у 1868 році - в Північну Америку [7, 59].

Томас Кук вперше створив специфічний туристичний продукт - тур, уклавши угоди із залізничниками і пароплавними компаніями, готелями та ресторанами на обслуговування туристів.

Ідею Т.Кука підхопили багато підприємців найбільш індустріально розвинутих європейських країн, де в 40-50-х роках XIX ст. відкриваються перші туристичні бюро.

У зв'язку з розвитком міжнародних курортів у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії ці країни нарівні з Англією стають міжнародними центрами туризму в Європі.

Значну роль в розвитку туризму відіграли нові географічні відкриття, подорожі мореплавців, освоєння Американського, Африканського і Австралійського континентів.

Розвиток туристичної індустрії привів до створення у 1898 році Міжнародної ліги туристичних асоціацій зі штаб-квартирою в Люксембурзі.

1.2 Теоретичні аспекти світового туризму

Розглянемо теорію абсолютних переваг у туристичній індустрії. Справді, деякі країни мають унікальні туристичні ресурси: рідкісні природні місця, такі як Ніагарський водоспад у США, гора Джомолунгма в Непалі та ін.; пам'ятники архітектури та мистецтва - піраміди фараонів у Єгипті, Тадж Махал в Індії, Акрополь у Греції, Колізей в Італії тощо. Унікальні природні пам'ятники та витвори мистецтва, створені людиною, визначають монопольне становище тієї чи іншої країни і спонукають туристів приїздити до неї. Свою абсолютну перевагу така країна може ще більше посилити інноваційною політикою, яка дозволяє їй створювати специфічні продукти туризму і тим самим забезпечувати собі хорошу спеціалізацію в міжнародному туризмі.

Інновації в туристичному секторі здебільшого охоплюють індустрію гостинності, яка все більше використовує новітні, технології в готельному бізнесі та індустрії розваг, формування нового туристичного продукту і маркетинг. Завдяки застосуванню передових методів управління та активному використанню сучасних інформаційних засобів і нових матеріалів, інновації також можуть істотно знизити ціну туристичного продукту.

У 1817 році Давид Рікардо розвинув ідеї Адама Сміта і ще більше зміцнив доводи на користь вільної торгівлі. Підрахувавши робочий час, необхідний для виробництва заданої кількості вина і сукна в Англії і Португалії, він показав вигідність зовнішньої торгівлі для країни, коли вона спеціалізується на виробництві тих продуктів, які може виробляти більш ефективно, ніж інші країни, без урахування абсолютних переваг. Інакше кажучи, країна відмовляється від виробництва товарів, в яких вона має абсолютну перевагу і спеціалізується на інших, більш ефективних виробництвах, при цьому купує в інших країнах з меншими ресурсами ті товари, від виробництва яких вона відмовилась. На прикладі Португалії Д. Рікардо показав, що при абсолютній перевазі у виробництві вина і сукна ця країна поступилась виробництвом сукна Англії з тим, щоб самій спеціалізуватись на виробництві більш вигідного для неї товару - вина [11, 319].

Це і є теорія порівняльних переваг, яка повністю пояснює і характер двосторонніх обмінів продуктами міжнародного туризму, як результат різниці між країнами.

На ціну туристичного продукту впливають витрати на транспорт, проживання і супутні послуги, які, у свою чергу, залежать від цілого ряду складових, що різні в кожній країні - це податкова політика держави, застосування нових технологій, ціни на пальне, продукти харчування, інші види послуг. Разом з вивченням порівняльних цін враховується також якість обслуговування. Для збереження конкурентоспроможності і завоювання порівняльних переваг окремим країнам необхідно підтримувати високий рівень обслуговування, як це роблять такі країни, як Великобританія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Австрія, Італія, де ціни відносно високі.

Для визначення внутрішнього попиту застосовують такі показники: чисельність населення, ВВП (валовий внутрішній продукт) на душу населення, кількість місць проживання та інші. До країн із високим внутрішнім попитом належать Франція, Німеччина, Великобританія, Ірландія та ін. Отже, і міжнародні обміни найчастіше відбуваються між країнами, які мають подібні умови прийому та обслуговування гостей.

Досягнуті багатьма країнами економічні показники розвитку туризму та стандарти туристичного обслуговування можуть служити для України орієнтиром на перспективу. Аналіз даних про дохід від іноземного туризму в розрахунку на душу населення показує, що особливо швидко туризм розвивається в країнах Європейського Союзу, а найбільші туристичні обміни відбуваються між сусідніми країнами. Найважливіші фактори, які стимулюють цей процес, такі:

- високий рівень безпеки подорожей у країнах ЄС (цей фактор займає перше місце в опитуваннях туристів);

- висока якість та широкий спектр туристичних послуг;

- вільне пересування в межах Європейського Союзу та Шенгенської групи країн, відсутність прикордонного та митного контролю;

- введення з 1 січня 2002 року єдиної валюти - євро.

Крім цих факторів, значний розвиток туризму в кінці XX та на початку XXI століття пояснюється рядом інших причин. Найголовнішою з них слід визнати посилення процесу індустріалізації - зміцнення економічних зв'язків між країнами і континентами на основі поглибленого територіального розподілу праці і безпосередньо пов'язаного з ним розширення науково-технічних і культурних зв'язків. Важливу роль відіграють досягнення науково-технічної революції, особливо в галузі транспорту і нових інформаційних технологій.

Розвитку туризму сприяє збільшення грошових доходів населення ряду країн, підвищення рівня освіти та культури, а також зростаюча втома від життя у великих містах.

Чимале значення мають і здійснювані в багатьох країнах спеціальні програми, направлені на активізацію туристичного руху: скасування обмеження на ввезення валюти, будівництво готелів та доріг, широка реклама об'єктів туризму, ціна на туристичні послуги та ін.

Водночас існують чинники, які стримують розвиток світового туризму або негативно впливають на нього, причому в Україні їх значно більше, ніж в країнах, які є основними постачальниками туристичного продукту.

Як свідчать результати соціологічного опитування, проведеного Німецьким Інститутом Вивчення Вільного Часу в державах Європейського Союзу, найбільше подорожуючих хвилюють наступні проблеми:

1. Війна, неспокій, політична нестабільність (74 %).

2. Екологічні проблеми (57 %).

3. Хвороби та епідемії (55 %).

4. Природні катаклізми та катастрофи (49 %).

5. Злочинність (44 %) [9, 117].

Світовий туризм та його ринки стикаються з постійними змінами у демографії, зміною життєвих цінностей та швидким розвитком технологій. Освіта, спосіб життя та набутий досвід формують вимоги споживача в туристичній індустрії.

Основні тенденції у зміні вимог та очікувань завтрашніх туристів такі:

- зростання рівня освіченості, вимогливості у своїх потребах та туристичного досвіду, вимагають все вищих стандартів обслуговування;

- вони все більше потребують справжніх цінностей і чогось надзвичайного та незвіданого;

- вони стають старшими та багатшими, більш фізично і розумово активними і потребують більш активних форм відпочинку;

- вони все більше поважають себе, віддають перевагу комфорту і не хочуть витрачати зайвий час на дорогу до місця відпочинку і назад;

- вони хочуть чогось навчитися і самовдосконалитись, тому потребують більшого, аніж просто розваг та відпочинку;

- вони хочуть брати участь у житті країни та громади, куди вони приїхали і оволодіти новими навиками;

- вони все більше потребують таких видів відпочинку, які не чинять негативного впливу на культурне та природне довкілля;

- вони все більше хочуть отримати послуги, які будуть адекватними до затрачених коштів, і віддають перевагу ситуації, коли наочно можна побачити, за що платиш, при цьому їхня оцінка співвідношення ціни і якості стає все глибшою і обгрунтованішою.

Сьогодні необхідно врахувати основні тенденції розвитку туризму на сучасному етапі, які у світовому туризмі характеризуються:

- тяжінням до незайманої природи, що асоціюється з поняттям краси, і у зв'язку з цим розвитком екологічного туризму;

- поширенням індивідуальних туристських подорожей;

- розвитком елітарного туризму (мисливського, наукового, конгресного);

- розвитком нетрадиційних (екстремальних) видів туризму.

1.3 Вплив туризму на світову економіку

Згідно з прогнозами експертів Всесвітньої туристичної організації (ВТО), на початку XXI ст. обсяги міжнародного туризму зростатимуть щороку в середньому на 4 %. Хоча за 2001 рік кількість туристів досягла рекордної цифри - біля 700 млн. чол., збільшившись більше ніж на 7 %, в зв'язку з подіями 11 вересня в США щорічні темпи зростання зменшаться. Очікується зростання туристичного руху у світі з 700 млн. туристів щорічно до 937 млн. у 2010 році, за рахунок чого передбачається збільшення доходів до 1100 млрд. доларів США. Якщо ж до результатів міжнародного туризму додати ще й обсяги внутрішнього туризму, то показники зростуть принаймні вдвічі [8, 148].

Туризм є вагоме джерело створення робочих місць, і, за прогнозами, впродовж наступних п'яти років у світі створюватиметься 2500 нових робочих місць щодня. Це одна з небагатьох галузей економіки, де залучення нових технологій не призводить до скорочення працюючого персоналу. Це має важливе значення, оскільки, поглинаючи більше робочої сили, туризм зменшує соціальну напругу в суспільстві. Крім того, світовий досвід показує, що індустрію туризму можна розвивати і в період економічних криз, що має важливе значення для країн Східної Європи. Витрати на створення одного робочого місця тут в 20 разів менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу в 4 рази вища, ніж в інших галузях господарства. Прикладом можуть бути такі країни, як Аргентина, Бразилія, Мексика, Єгипет, Туніс, Перу та інші.

Розглядаючи підсумки 2007 року, ВТО відзначає, що найбільша кількість туристів відвідує Європу - 57,7 %. Це й зрозуміло, бо в жодній іншій частині світу на досить невеликому просторі не знайти такого різноманіття ландшафтів, культур, історії та народів. Унікальний європейський туристичний продукт робить Європу визнаним лідером ринку у сфері туризму та подорожей. Майже всі регіони світу продемонстрували значне зростання обсягів туризму, але особливо вражаючих результатів досяг, як і передбачалось, Азіатсько-Тихоокеанський регіон, де кількість подорожуючих зросла на 15 %. Ще 16,7 % подорожують Північною Америкою, 3,2 % - Латинською Америкою, 3,4 % - приїздять на Близький Схід, 1,8% - в Африканські країни, 1,7 % - в Австралію.

Традиційними лідерами Старого світу залишились Франція, Іспанія та Італія. Значні темпи зростання демонструють США (8,7 % в порівнянні з 2005 p.). Вийшов у лідери і Китай, який з 12-го місця в 1990 році перемістився на 5 у 2000 році.

Таким чином, визначивши лідерів з приймання іноземних туристів, можна впевнено констатувати той факт, що саме в цих країнах найбільший вплив на економіку мала туристична індустрія. Надходження валюти в % розподіляються так: в європейські країни - 62,4 %, країни Північної Америки - 16,4 %, Латинської Америки -11,7 %, африканські країни - 2,5 %, Ближній Схід - 2,5 %, Азію та Австралію - 4,5 %. В багатьох країнах світу туризм є однією з найбільш пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 20-45%, а надходження від іноземного туризму є основним джерелом отримання валюти. Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства, таких як будівництво, зв'язок, харчова промисловість, сільське господарство, торгівля, виробництво товарів народного споживання та інші. Цей бізнес приваблює підприємців з багатьох причин: невеликі стартові інвестиції, зростаючий попит на туристичні послуги, високий рівень рентабельності та мінімальний термін окупності витрат [13, 98].

Вплив туризму на економіку країни перебування можна дослідити за допомогою оцінки прямого і побічного впливу. Оцінка економічного впливу туризму ґрунтується на витратах туристів. Тут важливо розглядати різні аспекти економіки, які відчувають на собі вплив витрат туристів. Розрахунок економічного впливу цих витрат проводиться за допомогою мультиплікатора. Оскільки місцеві підприємства залежать від інших підприємств-постачальників, будь-які зміни витрат туристів у туристичній місцевості приведуть до змін на виробничому рівні економіки, доходів, зайнятості. Мультиплікатор туризму - це відношення змін одного з ключових економічних показників (виробництво, зайнятість, дохід) до змін витрат туристів. Це певний коефіцієнт, на який повинні множитись витрати туристів.

Якщо схематично розглянемо туристичні витрати, то побачимо, що основні з них, в першу чергу, ідуть на туристичні підприємства, які безпосередньо обслуговують туристів. Частина цих коштів виходить з економічного обігу на оплату імпорту товарів і послуг, які споживаються на місці перебування і ці кошти в подальшому не відіграють ролі в економічній діяльності території. Решта грошей використовується на придбання місцевих товарів та послуг, покриття власних витрат на енергоносії, оплату праці, податків та інше. В кожному циклі витрат частина коштів накопичується, частина сплачується державі у вигляді податків і вони перестають обертатись в економіці тієї чи іншої території.

20-25 % коштів витрачаються туристами в певній місцевості чи країні на додаткові послуги, сувеніри, транспорт та інше, з яких частина продовжує циркулювати в місцевій економіці - решта переходить до держави та осідає у місцевих жителів у вигляді накопичень. При оцінці значення мультиплікатора важливо вибирати не тільки методику, але й визначати вид мультиплікатора, кожний з яких виконує свої специфічні функції.

В 10 найбільш розвинутих країнах світу головним мотивом для здійснення подорожі залишається відпочинок. Найбільше значення відпочинку надають в тих країнах, які не мають теплого моря. Тут частка відпочинку серед інших поїздок складає 76-83 %. По-іншому складаються справи в державах, що володіють чудовими пляжами та сприятливим кліматом. В цих країнах частка відпочинку за кордоном складає вже 62-73 %.

Більша кількість поїздок з метою бізнесу властива тим державам, в яких виїзд в інші країни займає скромніше місце: в США - 33 %, Іспанії - 25 %, Італії - 18 %. Не можна забувати, що в першокласних готелях великих міст головною фігурою залишається бізнесмен. В готелях курортних міст головна фігура - відпочиваючий (хоча серед них, звичайно, зустрічається чимало бізнесменів, проте мета їхнього перебування не бізнес, а відпочинок) [6, 128].

Таблиця 1. Мета поїздок в інші країни, %

Прихильність до тих чи інших типів організації відпочинку досить суттєво відрізняється по країнах. Можна навіть говорити про національні вподобання типів відпочинку. Значна частина жителів Великобританії обере відпочинок на березі теплого моря - 46 %. Услід за британцями, але значно їм поступаючись, йдуть громадяни Бельгії (35 %) та Німеччини (32 %). Відпочинок у містах явно приваблює японців - 51 %, іспанців - 33 %, французів - 25 %. В подорожах країнами проводять свою відпустку жителі Італії - 41 % та Франції - 32 %.

Таблиця 2. Вподобання місця відпочинку жителями різних країн

Приблизно рівну прихильність до розміщення в готелях зберігають жителі майже всіх країн - в межах 52-62 %. Однак є два винятки: 88 % японців обирають готель. У голландців готель як засіб розміщення займає більш скромне місце - лише 38 %. Зате вони є лідерами у виборі кемпінгу (20 %) [9, 176].

Таблиця 3. Місця розміщення туристів різних країн

З року в рік зростає кількість туристів, які мають друге житло в інших країнах. Це необов'язково власний будинок, розкішна вілла, а можливо тільки скромна однокімнатна квартира в багатоквартирному будинку, так звана студія. Так чи інакше, відпочинок у власному будинку за межами рідної країни проводять 33 % громадян США, 23 % - Нідерландів, 18 % - Великобританії. Ті, хто бідніший, обирають відпочинок в гостях у знайомих і родичів. Таких міжнародних туристів набирається серед голландців до 15 %, французів - до 22 %. Розподіл туристів за вибором засобів розміщення значною мірою пов'язаний з їхнім особистим статусом.

У міжнародному туризмі зустрічаються люди з різним достатком. У туристських потоках майже усіх країн переважають представники середнього класу: від 40 % в Нідерландах до 59 % в Італії. Люди з невисоким достатком займають значне місце в туристичному потоці Франції (36 %) та Італії (31 %). Серед туристів із Німеччини (43 %), Нідерландів (41 %), Великобританії (37 %) провідне місце займають представники вищого класу, які пред'являють попит на найкомфортабельніші умови розміщення. Щоправда, багато з представників цього класу мають власні будинки [12, 189].

Таблиця 4 Достаток туристів різних країн

Тільки у Франції спостерігається невелика перевага жінок в туристському потоці. В інших країнах більшість туристського потоку складають чоловіки, особливо в Італії - 61 %. Звертає на себе увагу активність людей старшого віку, після 60 років, у Франції, де вони складають 30 % потоку (для порівняння - в Італії 13 %).

РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНИЙ СТАН РЕКРЕАЦІЙНОГО КОМПЛЕКСУ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

Великобританія -- батьківщина сучасного туризму як форми проведення культурного дозвілля.

Ще в 1840 р. проповідник Кук з англійського містечка Мельбурн заснував першу у світі туристську фірму. Через рік фірма організувала для п'ятисот членів „Товариства тверезих” поїздку передмістями Лондона, а в 1844-1846 р. -- екскурсії в різні частини Англії і Шотландії.

До початку 50-х років того ж століття у Великобританії існувало вже кілька туристських фірм, і щорічно в поїздках по країні брало участь більш ніж 160 тис. чоловік. У 1856 р. фірма Кука організувала першу групову туристську поїздку в країни Західної Європи. Цю дату звичайно вважають початком міжнародного туризму. До цього часу в Англії завершилася промислова революція, і англійська промисловість у своєму розвитку випередила інші країни світу. Швидкий ріст капіталістичних відносин привів до підвищення рухливості населення, що у свою чергу зажадало розвитку транспорту, насамперед залізниць [12, 75].

Томас Кук першим почав використовувати ці можливості. Коли в 1851 р. у Лондоні відбулася Перша Міжнародна промислова виставка, він зміг тільки за час її роботи організувати поїздку для 165 тис. відвідувачів. У 1854 р. в Англії був виданий перший довідник для туристів, що включав опис не менш восьми тисяч готелів. Хоча деякі з них і були просто постоялими дворами, оскільки велику частину складали готелі в сучасному розумінні цього слова [7, 167]. Бурхливий розвиток внутрішнього туризму привів Томаса Кука до необхідності організувати поїздки за кордон. Перша з них була здійснена в 1855 р. у зв'язку з Всесвітньою виставкою в Парижі, З 1856 р. Кук почав організацію регулярних туристських поїздок в інші європейські міста і країни. Величезна Британська імперія сприяла розвиткові поїздок англійців за кордон. Туристські поїздки активно використовувалися для пошуку і вивчення нових ринків, установлення ділових контактів. У 50--70-х роках XIX в. англійці становили більшість іноземних туристів, що подорожували по Європі. Саме в цей період на континенті з'явилися готелі з такими назвами, як «Англер», «Голенникнув», «Лондон», «Виндзор», а в побут ввійшли англійські слова «експрес», «комфорт», «лайнер».

Наприкінці XIX ст. туристські подорожі по своїй країні і за кордоном набули у Великобританії масового характеру і вийшли за межі Європи. У 1860--70-ті роки проводилися туристські поїздки в США, а в 1878 р. на Всесвітню виставку в Париж з Великобританії прибуло 75 тис. осіб.

Те, що міжнародний туризм широко розвинувся у Великобританії раніше, ніж в інших країнах, пояснюється низкою причин, серед яких більш високий у той час економічний рівень порівняно з іншими країнами і, відповідно, вищий рівень життя населення; швидка урбанізація; уведення загальної початкової і розвиток середньої та вищої освіти; передове трудове законодавство, що встановило для всіх найманих робітників щорічну оплачувану відпустку та обмежило робочий час. Мав значення і гарний розвиток на той час залізничного і морського транспорту, а також близькість до континентальної Європи, зручний зв'язок з нею через протоку Ла-Манш [6; 12].

До Другої світової війни внутрішній туризм у Великобританії значно перевищував міжнародний за кількістю людей, які беруть у ньому участь. На початку 30-х років XIX ст. третина всіх мешканців країни проводила свою відпустку поза постійним місцем проживання в межах Великобританії, а в зарубіжні країни щорічно виїжджало до мільйона чоловік.

Після Другої світової війни, особливо наприкінці 50-х років, туризм у Великобританії швидко поширюється. Це було зумовлено насамперед докорінними змінами в транспорті: ростом мережі вдосконалених автомобільних доріг і кількості легкових автомобілів у населення, швидким розвитком і здешевленням повітряного транспорту. Важливу роль відіграло введення в країні щорічного двотижневої, а для частини населення -- тритижневої оплачуваної відпустки.

2.2 Стан та проблеми розвитку, напрями удосконалення рекреаційного комплексу Великої Британії на сучасному етапі

У Великобританії склалися сприятливі умови для розвитку туризму: у країні немає районів, що віддалені від моря більш ніж на 160 км, тобто одну-півтори години їзди, багато міст розташовані безпосередньо на узбережжі.

У Великобританії різноманітні ландшафти, і в кожній з частин країни є гірські чи горбкуваті райони. Величезна кількість річок і озер. У населення в приватній власності налічується понад 400 тис. морських і більш ніж 100 тис. річкових прогулянкових суден.

Країна займає одне з перших місць у світі за густотою мережі автомобільних доріг -- 1 580 км на 1 000 км² території (для порівняння: у європейській частині Росії -- 400 км на 1 000 км²) і поступається лише Німеччині за густотою мережі залізниць -- 70 км на 1 000 км² території. Парк легкових автомобілів у країні перевищує 30 млн. (400 на 1000 жителів і близько 1,3 у середньому на родину).

Великобританія -- високоурбанізована країна: у містах живе 87 % населення. За даними соціологічних досліджень, три чверті економічно активного населення країни проводить свою відпустку поза постійним місцем проживання, причому велика частина -- у межах країни (близько 25 млн.). Основний потік туристів вирушає з найбільш урбанізованих центральних районів до морського узбережжя Південне-Східної Англії, у райони курортів Брайтона, Уертінга, Сифорда, Маргіта та ін.

Близько 15 % туристів відпочивають у гірських районах Шотландії й Уельсу, 8 % на берегах річок і озер у різних частинах країни [5, 178].

Понад 10 % території Великобританії займають національні парки і так звані ландшафтні території, вони є у всіх частинах країни. Найбільші за розмірами національні парки розташовані в Шотландії (Нортумберленд, Нордворкмурс, Ворюдир Далес), Уельсу (Ексмур, Дартмур) і Північної Англії (Дервент).

Національні парки і ландшафтні території щорічно відвідують понад 15 млн. осіб, особливо у вихідні і святкові дні.

Значне місце під час відпустки й у вихідні дні у британців займає спорт. Особливо розвинутий вітрильний: у країні понад 30 тис. яхтсменів і 2 млн. членів „Асоціації вітрильного спорту”. Поширені також верхова їзда, рибна ловля і полювання. Відвідують британці численні визначні місця, якими така багата країна: пам'ятки давньоримської епохи, середньовічні замки, музеї.

Більшість туристів подорожують по країні на власних автомобілях, а 1/4 -- автобусами далекого прямування чи залізницями. Зупиняються туристи в невеликих старовинних готелях (на відміну від сучасних готелів, що називають hotel, за ними збереглася стара назва іпп), у приморських пансіонатах, на молодіжних туристських базах, у родичів і знайомих; близько 15 % наймають кімнати з пансіоном у фермерів [6, 139].

Усе більше поширюються різні види автопричепів (автокари, автобудиночки й ін.). За деякими оцінками, їх мають тепер принаймні половина всіх туристів, які подорожують на автомобілях.

Хоча внутрішній туризм у Великобританії переважає, останніми роками зріс виїзний міжнародний туризм. У 1968 р. виїхали в туристські поїздки в інші країни 4,6 млн. британців, наприкінці 90-х -- на початку 2000-х років кількість виїздів із країни перевищила 17 млн. Напрямок туристських потоків з Великобританії змінюється мало. Це насамперед середземноморське узбережжя Іспанії, Франції, Італії, куди багато хто вирушає під час літньої відпустки (більш як половина всіх туристів, що виїжджають з Великобританії).

З інших країн Західної Європи найбільше британські туристи відвідують Німеччину, Нідерланди, Бельгію і Данію. Крім пізнавального, у цих країнах велике значення має діловий конгресовий і спортивний туризм.

У південні альпійські райони Німеччини і Швейцарії британські туристи виїжджають у зимовий час на гірськолижні курорти. Останніми роками збільшується виїзд британців у США, Канаду, Австралію, а з європейських країн -- у Португалію і Грецію, де літній відпочинок обходиться дешевше, ніж в Іспанії, Франції й Італії.

Сприяють такій географії британського виїзного туризму близькість країн Західної Європи і зручний зв'язок з ними.

Порівняно невеликий виїзд британських туристів у країни СНД і Східну Європу.

Найчастіше туристи виїжджають у європейські країни власними автомобілями, їх перевозять через Ла-Манш двома залізничними поромами між Дувром (Англія) і Кале (Франція), Харіджем (Англія) і Зеебрюгге (Нідерланди). Судна беруть на борт до 200 легкових автомобілів.

У 1994 р. був відкритий для регулярного залізничного руху тунель між Дувром і Кале завдовжки 50 км (у тому числі 37 кілометрів під водою), прокладений на глибині 40 м трьома паралельними стовбурами. Потяги, що вміщають 800 пасажирів, мають спеціальні платформи для перевезення автомобілів. Тунель дозволяє проїхати з Лондона до Парижа за три години, але поки що проїзд ним обходиться значно дорожче, ніж на поромах.

Власними автомобілями британські туристи ідуть у Німеччину, Францію, Бельгію, Швейцарію, рідше -- на середземноморське узбережжя. Для поїздки в Південну і Південно-Західну Європу, як і за її межі, більшість британців використовує повітряний транспорт.

На початку 60-х років у Великобританію щорічно приїжджали близько двох мільйонів іноземних туристів. У 2006 році їх стало в десять разів більше -- приблизно 20 млн. осіб за рік. Середня тривалість перебування британців у зарубіжних країнах 11-12 днів, а іноземців у Великобританії - 15- 16 днів. З огляду на те, що вартість проживання в британських готелях вища, ніж у готелях такого ж класу в інших країнах, ціни на продукти і тарифи на послуги вищі, витрати іноземних туристів перевищують витрати британських туристів за кордоном.

Таблиця 5 Статистика відвідувань по регіонах країни

Отже, туристський баланс Великобританії позитивний: туризм дає 4-5 % ВВП і є найважливішим каналом одержання іноземної валюти.

У туристській індустрії Великобританії зайняті півтора мільйона осіб, тобто більш як 6 % усього економічно активного населення країни [10, 116].

За своїми цілями в'їзний туризм різноманітний. У Великобританії багато чудових пам'ятників історії й архітектури, що належать до різних епох (стародавнього світу, Середньовіччя, Нового й Новітнього часів), і пам'ятних історичних місць. Багато музеїв: художніх, історичних, літературних, пов'язаних із життям великих письменників (Шекспіра, Діккенса, Стівенсона, Кіплінга, Теккерея, Вальтера Скотта, Байрона й ін.), учених (Ньютона, Фарадея, Карла Маркса), державних і військових діячів (Черчілля, Нельсона й ін.). Усе це створює великі можливості для пізнавального туризму. Великобританія -- одна з найбільш економічно розвинених країн світу, і в ній знаходяться найбільші світові фінансові і торгові центри (Лондон, Ліверпуль, Глазго), відомі наукові центри (Лондон, Оксфорд, Кембрідж, Едінбурґ) -- звідси велике значення ділового і конгресового туризму.

Приїжджають туристи на спортивні матчі, особливо футбольні, які часто відбуваються у Великобританії.

Вихідці з Великобританії та їхні нащадки живуть у багатьох країнах світу, насамперед у США і колишніх британських колоніях. У декого з них є родичі і знайомі на історичній батьківщині, в інших -- могили предків. Багато хто просто бажає відвідати свою прабатьківщину. Таких серед туристів чимало.

Таблиця 6 Цілі відвідувань

Переважна кількість іноземних туристів приїжджає у Великобританію з ближніх європейських країн: Ірландії, Франції, Нідерландів, Бельгії, Німеччини, скандинавських країн, а також зі США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Південної Африки. В останні роки частка позаєвропейських країн, особливо США, у в'їзному туризмі виросла. Новим є і приїзд у країну щорічно значної кількості японських туристів.

Значну роль у в'їзному туризмі має транзит. Туристи зі США і Канади, що вирушають у країни Західної Європи, прибувають у британські аеропорти, переважно в Хітроу, і пробувши один-два дні в Лондоні, їдуть у потрібну країну. У Лондон, як правило, заходять і судна круїзних маршрутів, що проходять у Північному й Балтійському морях, навколо Європи і в Атлантичному океані. Більшість іноземних туристів, що прибувають із країн Європи, використовують ті ж транспортні шляхи, що й британські туристи, які виїжджають із країни, але менше їдуть власними автомобілями.

З позаєвропейських країн туристи прилітають літаками в аеропорти Хітроу і Стенстад. Між Лондоном і аеропортами.

3 позаєвропейських країн туристи прилітають літаками в аеропорти Хітроу і Стенстад. Між Лондоном і аеропортами США і Канади відбуваються постійні аві-арейси, якими щорічно перевозиться до 20 млн. пасажирів.

В останнє п'ятиліття щорічні доходи від прийому туристів досягають 17 млрд $ США. Щорічно Великобританію відвідують близько 12 млн туристів.[14, 238].

Отже, Велика Британія, як країна із значними туристичними ресурсами, приваблює з кожним роком усе більше туристів. Це стосується і туристопотоку з України. Але як держава - член Європейського союзу, Велика Британія має жорсткі митно-прикордонні вимоги до туристів, що приїзжають до неї з інших країн. З особливостями цих вимог повинні бути добре ознайомлені туристи, щоб не потрапити в неприємні ситуації, причиною яких може бути елементарне незнання сучасних вимог Європейського союзу до перевезення туристами товарів, валюти, тварин, а також особливостей проходження прикордонного та митного контролю в країнах-членах ЄС та конкретно у Великій Британії, де є своя специфіка.

Прикордонний та митний контроль туристопотоків у Великій Британії здійснюють Прикордонна агенція Об'єднаного Королівства (англ. - UK Border Agency), що відноситься до Міністерства внутрішніх справ Великої Британії (англ. - Home Office), та Служба доходів та мита Її Величності (англ. - HM Revenue&Customs). Їхнім фаховим гаслом та завданням є забезпечити безпеку державних кордонів та контролювати імміграцію. Для іноземних туристів, що прагнуть завітати до Великої Британії, ці структури видали серію листівок, де детально роз'яснюється, що турист може завозити до Об'єднаного Королівства, що заборонено завозити, а що слід обов'язково задекларувати Митній службі Її Королівської Величності. Без сумніву ці питання цікавлять і туристів України, оскільки туристообмін між нашими країнами щорічно зростає і все більше українських громадян прагнуть відвідати Об'єднане Королівство Великої Британії та Північної Ірландії. В свою чергу поступово зростає і кількість британських туристів, що відвідують Україну.

Туристам корисно знати, що більшість морських портів та летовищ Великої Британії мають три виходи (коридори): червоний, зелений та блакитний. Якщо турист прибув до цієї країни на автобусі, поромі чи літаком з відповідним багажем, то турист повинен знати, який коридор обрати. Отже, блакитний коридор призначений для громадян держав-членів Європейського союзу, для яких не передбачено жодних обмежень чи заборон щодо їхнього особистого багажу. Зеленим коридором можуть скористатися громадяни (туристи) країн, що не належать до Європейського союзу, якщо: а) їхній багаж не перевищує дозволених меж - це, зокрема, стосується алкогольних та тютюнових виробів, інших товарів; б) туристи не мають з собою заборонених до завезення на територію Об'єднаного Королівства предметів. Червоний коридор рекомендується пасажирам у випадку, якщо: а) вони мають товари чи валюту, які підлягають обов'язковому декларуванню; б) везуть із собою комерційні товари (тобто призначені до продажу).

Подорожування в межах ЄС для громадян країн-членів не передбачає жодних обмежень щодо асортименту чи обсягів багажу туристів. Тобто до Великої Британії туристи-громадяни країн-членів ЄС можуть завозити будь-яку кількість різноманітних товарів, в тому числі, алкогольних та тютюнових виробів, м'ясних та молочних продуктів тощо - але в обсягах, призначених тільки для особистого використання туриста та транспортованих ним особисто. При цьому особисте використання включає як особисте споживання, так і подарунки. Якщо турист везе з собою алкогольні та тютюнові вироби з метою їхнього наступного продажу, то це розцінюється як комерційне призначення цього товару. До громадян країн-членів ЄС не відносять мешканців Канарських островів (хоча вони належать до Іспанії), мешканців островів у протоці Ла-Манш (хоча вони відносяться до Великої Британії) та мешканців Північного Кіпру (громадян самопроголошеної Турецької республіки Північного Кіпру). Нагадаємо, що нині до складу Європейського союзу належать 27 держав: Австрія, Бельгія, Болгарія, Кіпр, Чеська республіка, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Республіка Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Велика Британія. Отже, громадяни цих країн не мають жодних обмежень у завезенні до Великої Британії будь-яких алкогольних чи тютюнових виробів - якщо вони не призначені для комерційного використання. З метою це справдити британський митник може ставити туристам певні питання та вчинити контроль. Питання можуть бути щодо: а) виду та кількості закупленого товару; б) причини купівлі; в) способу оплати; г) відкритого та прихованого перевезення цього товару; б) частоти подорожей; е) обсягів особистого споживання алкогольних чи тютюнових виробів; є) інші питання. Такі питання будуть ставитися неодмінно, якщо турист везе із собою більше, ніж: а) 3200 сигарет; б) 200 сигар; в) 400 сигарильос; г) 3 кг тютюну; д) 110 л пива; е) 90 л сухого вина; є) 10 літрів спирту або міцних алкогольних напоїв; ж) 20 л кріпленого вина (приміром, портвейну чи шеррі-бренді).

Щодо пального, то на додаток до стандартного вмісту баку транспортного засобу туристам дозволяється при в'їзді до Об'єднаного Королівства взяти з собою резерв пального у відповідній одній каністрі (обсяг не зазначається). При цьому поромні та залізничні компанії можуть застосувати свої жорсткі обмеження щодо обсягу резервного пального у каністрах через міркування безпеки.

Якщо подорожуючий, що в'їжджає до Великої Британії, не є громадянином країн-членів Європейського союзу (це відноситься також до мешканців Канарських островів, островів у протоці Ла-Манш, а також Гібралтару), то він підлягає певним обмеженням щодо обсягів безмитного провезення товарів у його багажі за умови, що ці товари призначаються до власного користування та подарунків та транспортуються самим туристом. Товари, що призначені для продажу, класифікуються як комерційні товари (англ. - Merchandise in Baggage) та підлягають особливим митним правилам та платежам. Якщо при в'їзді до Великої Британії турист має у своєму багажу обсяги товарів, що перевищують дозволені норми, то йому рекомендується використовувати червоний коридор або скористатися телефоном червоної лінії. Трансферні пасажири, що подорожують через летовища Великої Британії або інших держав-членів ЄС, повинні дотримуватися правил та норм перевезення алкогольних напоїв, що діють у ЄС, навіть за умови, що останні придбані в магазинах duty free, але за межами митної території ЄС, оскільки обсяги цих товарів можуть перевищувати нормативи, прийняті в ЄС щодо багажу громадян країн, що не є членами ЄС, і це може виявитися під час контролю на пунктах безпеки [8, 178].

У випадку трансферних пасажирів (туристів), що подорожують літаком у межах ЄС або в межах Великої Британії (внутрішні рейси), то митному контролю в транзитних летовищах підлягає лише ручна поклажа таких пасажирів (туристів), а весь їхній багаж підлягає перевірці лише в кінцевій дестинації.

Українським туристам слід обов'язково знати, які товари взагалі суворо заборонено завозити до Великої Британії. Це, насамперед: а) наркотичні речовини (героїн, морфій, кокаїн, амфітамін, барбітурати, ЛСД та каннабіс); б) вогнепальна та холодна зброя, включаючи різноманітні види ножів, кінжалів тощо, а також дудки, рупори, духові труби тощо; в) непристойні та порнографічні матеріали (книжки, журнали, фільми, відео, DVD та комп'ютерні програми), що включають: матеріали, що стосуються дітей; матеріали з жорстким насильством; інші матеріали еротичного характеру, що не продаються легально у Великій Британії.

Туристам слід знати, за наявності яких товарів у їхньому багажі можна отримати проблеми з британськими митниками під час перевірки з причин порушення права інтелектуальної власності - це стосується, насамперед, піратської продукції або підробки відомих світових брендів (ком пакт-диски, DVD, одяг, взуття, дизайнерські речі, що завозяться з країн-не членів ЄС).

Окрему групу складають предмети, для завезення яких до Великої Британії потрібний спеціальний дозвіл (ліцензія). Це:

1. Вогнепальна зброя, набої, вибухівка, включаючи холості набої та імітації зброї, а також газові балончики та електрошокери - дозвіл можна отримати за умови участі у відтворенні історичних подій.

2. Самурайські мечі з кривим лезом понад 50 см довжиною - дозвіл надається за умови участі у військово-історичних іграх або релігійних церемоніях.

3. Живі тварини: ввезення туристами тварин дозволяється за умови отримання ліцензії Ветеринарної служби Великої Британії та проходження обов'язкового платного карантину; це стосується і «кімнатних» птахів (але свійські тварини та пташина сюди не відносяться).

4. Рослини та тварини, що знаходяться під загрозою зникнення та вироби з них (біжутерія, взуття, сумки, пояси тощо) - потребують дозволу CITES (Міжнародна організація з захисту тварин та рослин, що знаходяться під загрозою зникнення). Сюди належить також ікра лососевих риб, вироби з слонової кістки, коралів, морських раковин, крокодилової та зміїної шкіри тощо.