Матеріально-технічне забезпечення процесу фізичного виховання середніх шкіл південного регіону України у дореволюційний період

Размещено на http://www.allbest.ru/

Матеріально-технічне забезпечення процесу фізичного виховання середніх шкіл південного регіону України у дореволюційний період

Вербицький В.А.

Скасування кріпосного права, демократичні перетворення в суспільстві у середині ХІХ ст. гостро поставили проблему реформування народної освіти. Новий «Статут гімназій і прогімназій» 1864 р. започаткував впровадження до навчальної програми середніх шкіл нового предмета гімнастики. Введення фізичного виховання в практику навчальних закладів висунуло перед державою завдання забезпечення гімназій спортивними залами, ігровими майданчиками, спортивними снарядами.

Слід зазначити, що до сьогодні тема матеріально-технічного забезпечення шкіл спортивним устаткуванням не знайшла належного відображення у сучасній історіографії. Автори наукових досліджень здебільшого звертали свою увагу на педагогічні та теоретико-методичні аспекти, залишаючи поза увагою питання організації процесу фізичного виховання.

Разом з тим, на думку багатьох дослідників (А.С. Бондар [1], К.В. Цуркан [2], Б.Р. Голощапов [3], А.Б. Суник [4], М.С. Солопчук [5], Н.Ф. Кулинко [6]), саме слабка спортивна база була однією з головних причин, що перешкоджала розвитку фізичної культури в школах. Тому для нас у цьому контек особливо актуальною є тема матеріально-технічного забезпечення середніх шкіл Півдня України спортивним устаткуванням у другій половині ХІХ на початку ХХ ст.

Найгострішою проблемою організації фізичного виховання в середніх навчальних закладах Півдня України було їх недостатнє матеріальнотехнічне забезпечення.

Вивчення ювілейних звітів, архівних документів показали, що в 60-70-х роках ХІХ ст. більшість середніх шкіл розташовувалися в будівлях, пристосованих для навчальних цілей. Серйозними недоліками таких будинків було те, що вони не мали достатньої кількості приміщень для проведення занять; навчальні класи не відповідали гігієнічним нормам, мали невеликі розміри, погано освітлювалися, в багатьох з них була відсутня вентиляція, бракувало спортивних залів для занять фізичними вправами. Наприклад, будівля Миколаївської Олександрівської гімназії для навчальних цілей у 1863 р. була переобладнана з будівлі морського екіпажу [7, 5, 49; 8, 17], а Миколаївське реальне училище з моменту його відкриття в 1873 р. розташовувалось у міському будинку, що раніше належав повітовому училищу [9, 11-12; 8, 24]. Як показали дослідження, в обох навчальних закладах не вистачало кабінетів, класи були тісними, незручними, не було гімнастичних залів [7, 12, 49-50; 9, 11-12]. Приблизно така ж ситуація існувала в більшості середніх шкіл Херсонської губернії.

В результаті через відсутність спеціалізованих приміщень уроки гімнастики або взагалі не проводилися, або проводилися в запилених коридорах чи класних кімнатах.

У поганому стані шкільні будівлі залишалися довгі роки. В донесенні директора Одеського реального училища на ім'я попечителя Одеського навчального округу від 3 квітня 1882 р. говорилося: «Приміщення дуже темне. Більша частина класів... за величиною не відповідає числу учнів... До всього цього не вистачає рекреаційного залу, що абсолютно позбавляє можливості вдаватися до педагогічних прийомів, що більш-менш практикуються у будь-якому упорядкованому навчальному закладі» [10, 9].

Виняток становили деякі приватні гімназії, в яких рівень предметів, що викладалися, був досить високий і існували хороші умови для розумового і фізичного розвитку учнів. Одним з таких навчальних закладів на Півдні України було Єлисаветградське земське реальне училище. Відкрите в 1870 р., училище було приватним навчальним закладом і утримувалося за кошти Земства. У жовтні 1882 р. училищу були надані права урядового реального училища, і воно увійшло до підпорядкування Міністерства народної освіти.

Навчальні приміщення розміщувалися у власній двоповерховій будівлі, збудованій на кошти Земства, на другому поверсі в актовому залі був влаштований зал для гімнастичних вправ [11, арк. 89, 97]. В реальному училищі налічувалося 112 спортивних приладів: 14 найменувань для кімнатної гімнастики і 98 снарядів для проведення гімнастичних вправ надворі [11, арк. 100, 112 зв., 142, 145].

У кінці ХІХ ст. ситуація зі шкільними приміщеннями починає поступово змінюватися на краще. Якщо обстановка і гігієнічні умови, в яких проводилися заняття, були прийнятні в 60-70-х роках, з часом вони починають вважатися незадовільними. В програмі «необхідних приміщень для чоловічих і жіночих гімназій і реальних училищ», розробленій Міністерством народної освіти, вказувалося, що навчальний заклад повинен був мати 9 класних кімнат, актовий, рекреаційний та гімнастичний зали, а також кабінет лікаря [1, 132]. Ці вимоги підштовхували адміністрацію середніх шкіл до поліпшення навчальної обстановки.

З 80-х років ХІХ ст. урядом робляться конкретні кроки, спрямовані на реконструкцію старих та будівництво нових шкільних будинків. Приміщення гімназій і реальних училищ починають поступово перебудовуватися і розширюватися. До вже існуючих шкільних будівель добудовуються нові поверхи і навіть цілі окремі флігелі, в яких, як правило, і розташовувалися спортивні і рекреаційні зали. В результаті цієї роботи, на початку 1914 р. більшість (65 %) чоловічих гімназій і прогімназій Одеського навчального округу вже розміщувалися у спеціально збудованих будинках, решта (35 %) навчальних закладів знаходилася в приватних домах, пристосованих для навчальних цілей [12, 7].

З року в рік керівництво навчальних закладів витрачало на реконструкцію чималі суми. Так, наприклад, протягом 25 років (1873-1898 рр.) поступовий ремонт і перебудова будівлі обійшлися Миколаївському реальному училищу загальною сумою 72 981 руб 22 коп. За цей час з невеликого одноповерхового будинку і 2-х флігелів садиба училища значно розрослася і складалася з 5-ти корпусів, в одному з яких був збудований гімнастичний зал [9, 11-13].

У 1891 р. особлива прибудова, в якій розміщувалися гімнастичний зал і малювальний клас, була зроблена в Одеській 2-й чоловічій гімназії. Будівництво обох приміщень обійшлася навчальному закладу в 7 599 руб. 25 коп. При цьому частина грошей (5 399 руб. 25 коп.) була взята зі збору за навчання, решта (2 220 руб) була асигнована з будівельних сум Округу [13, 13-14].

У 1896 р. було реконструйовано Єлисаветградське земське реальне училище. До його приміщень була зроблена спеціальна прибудова, в якій розміщувався гімнастичний зал [14, арк. 17, 51]. У дворі училища для проведення гімнастичних і стройових вправ був обладнаний майданчик загальною площею 1 000 кв. саж. [14, арк. 117-118]. Земство постійно проявляло турботу про фізичне виховання учнів. Наприклад, з 1 000 руб. асигнованих Єлисаветградським Повітовим Земством в 1894 р., 115 руб. було витрачено на встановлення гімнастичних снарядів [15, арк. 55].

Та все ж, не дивлячись на суттєві успіхи в справі шкільного будівництва, положення з гімнастичними залами залишалося вкрай незадовільним. Згідно з офіційними даними, в 1914 р. гімнастичні зали мали лише 59 % гімназій. В решті навчальних закладів уроки гімнастики проходили:

у рекреаційному залі 3 гімназії (17 %);

у класі 1 гімназія (6 %);

в актовому залі 1 гімназія (6 %);

в актовому залі і вестибюлі 1 гімназія (6 %);

у коридорі і класній кімнаті 1 гімназія (6 %) [16,15-16].

Таким чином, 41 % гімназій не мали спортивних залів і змушені були користуватися іншими, малопристосованими для цієї мети приміщеннями.

Набагато краще були забезпечені гімнастичними залами реальні училища. Тут спортивні приміщення мали 71 % навчальних закладів. Лише в одному реальному училищі заняття гімнастикою проводилися в актовому залі [16, 55-56].

Незважаючи на те, що більша частина середніх шкіл мала власні спортивні зали, їх розміри були малі, незручні і часто не відповідали гігієнічним нормам. Наприклад, площа підлоги гімнастичного залу в Єлисаветградському земському реальному училищі була всього 432 кв. арш. [14, арк. 51] (48 кв. саж.) замість 60 кв. саж., як того вимагала інструкція Міністерства освіти 1889 р. [17, 13-14], а площа спортивного залу Одеського реального училища складала 212,1 кв. арш. (біля 23,6 кв. саж.) при тому, що кількість учнів, які одночасно займалися фізичними вправами, сягала 70 чол. [10, 77]. Класні кімнати в Миколаївському реальному училищі вже після реконструкції залишалися низькими, погано освітленими і без вентиляційних пристосувань. Гімнастичний зал залишався низьким. Відсутній був рекреаційний зал [9, 13].

Повні відомості про розміри і вартість спортивних залів у чоловічих середніх навчальних закладах представлені в табл. 1.

Таблиця 1. Розміри і вартість гімнастичних залів у чоловічих середніх навчальних закладах Херсонської губернії (1914 р.) [16,16-17,55-56].

Наведені табличні дані дозволяють зробити невтішний висновок, що до 1914 р. спеціальні приміщення для занять фізичними вправами, які б задовольняли вимогам міністерської інструкції 1889 р., мали лише 2 гімназії (12 %) і 2 реальних училища (29 %).

Основною причиною поганого забезпечення шкіл спортивними залами була відсутність у Міністерства народної освіти необхідної кількості коштів [18,88].

Різним за наповненням було устаткування гімнастичних залів спортивними снарядами. Їх вартість коливалася від 150 до 1 506 руб.

Найкраще гімнастичними приладами були обладнані:

Херсонська 1-ша гімназія 13 видів снарядів на суму 1 506 руб.;

Одеське реальне училище св. Павла 11 видів снарядів на 1 068 руб. 19 коп.;

Одеська 2-га гімназія 12 видів снарядів на 980 руб.;

Єлисаветградське реальне училище 12 видів снарядів на 680 руб. [16, 18, 56-57].

Значно гірше були забезпечені спортінвентарем: Одеська гімназія Панченка (150 руб.) і Одеська гімназія Іліади (169 руб.). У гімназії Панченка налічувалися всього чотири види снарядів: трапеція, кільця, канати для лазіння і приналежності для стрибків.

Найпопулярнішими в чоловічих гімназіях були: пристосування для стрибків, паралельні бруси, дерев'яні палиці, турнік, кінь, різного роду сходи, козел, кільця. Менше користувалися гімназисти ядрами, щоглами, канатами для перетягування, стоялками, шведськими лавками, скакалками і гігантськими кроками [16, 18-19, 57].

Однак найбільш скрутним щодо спортивних приміщень і їхнього матеріально-технічного забезпечення було становище в жіночих середніх навчальних закладах. З 30 гімназій і прогімназій Херсонської губернії, в яких викладалася гімнастика, гімнастичні зали були лише в 5 гімназіях (17 %): Херсонській 1-й, Одеській гімназії Беллен-де-Баллю, Одеській гімназії Верцинської, Одеській гімназії Маєвської та Одеській гімназії Пашковської. З них вимогам програми «необхідних приміщень для чоловічих та жіночих гімназій і реальних училищ», згідно з якою мінімальна площа підлоги повинна складати 40 кв. саж. [1, 132], відповідали зали лише в 2-х гімназіях (7 %) (за підрахунками автора) (Херсонській й і Одеській гімназії Белен-де-Баллю). У решти навчальних закладів заняття гімнастикою проводилися в рекреаційних залах, коридорах або особливих класних кімнатах, призначених для танців, співанок і уроків рукоділля [16, 74-75].

Дані про розміри гімнастичних залів у жіночих гімназіях наведені в табл. 2.

Таблиця 2. Розміри гімнастичних залів в жіночих середніх навчальних закладах Херсонської губернії (1914 р.) [16,74-75].

У той же час, аналізуючи ситуацію зі спортивними приміщеннями в жіночих закладах освіти, слід зазначити, що тут краще виглядали Одеські приватні гімназії. З 5-ти навчальних закладів, у яких були наявні гімнастичні зали, 4 були збудовані в Одеських приватних гімназіях.

Сумним було становище і зі спортивним устаткуванням. Абсолютно не мали спортивних снарядів 27 % жіночих гімназій губернії. У решти навчальних закладів були такі спортивні прилади: паралельні бруси, сходи, палиці, булави, кільця, прилади для стрибків, гирі, м'ячі, трапеції, трампліни, гігантські кроки, обручі, прапорці, дерев'яні річки, рапіри і приладдя для спортивних ігор.

Краще, ніж інші, була обладнана Одеська гімназія, заснована Белленде-Баллю. Тут було спортивне устаткування на суму 546 руб. Основна ж кількість гімназій хоч і мала спортінвентар, але все-таки залишалася погано обладнаною. Вартість гімнастичних снарядів знаходилася в межах від 12 руб до 85 руб 35 коп (табл. 3).

Таблиця 3. Устаткування жіночих гімназій і прогімназій Херсонської губернії гімнастичними снарядами (1914 р.) [16,76].

Жахливим залишалося положення зі спеціальними приміщеннями. В жодному навчальному закладі не було душу, у всіх гімназіях (як чоловічих, так і жіночих) були відсутні роздягальні [16, 42, 65, 82].

Зазначимо, що інструкція 1889 р. рекомендувала в теплу пору року займатися фізичними вправами на свіжому повітрі. Для цього шкільні двори повинні були обладнуватися ігровими майданчиками і гімнастичними снарядами. Так, двори, зручні для спортивно-гімнастичних цілей, мали 53 % гімназій, 86 % реальних училищ і 23 % жіночих середніх навчальних закладів. З них лише в 4-х гімназіях (23,5 %) (за підрахунками автора) у дворі були збудовані гімнастичні містечка або снаряди для гімнастики.

Поганою була ситуація і з ігровими майданчиками. Спеціальні поля для ігор були влаштовані в 5-ти чоловічих гімназіях (29,4 %), одному реальному училищі (14,3 %) і 4-х жіночих навчальних закладах (13,3 %) (за підрахунками автора) [16, 26-27, 56, 77].

Отже, на підставі наведених фактів можна зробити висновок, що матеріально-технічне забезпечення процесу фізичного виховання у середніх навчальних закладах Півдня України перебувало у незадовільному стані.

Як показали дослідження, напередодні Першої світової війни лише трохи більше половини (62,5 %) чоловічих гімназій та реальних училищ Херсонської губернії мали гімнастичні зали і тільки 17 % з них відповідали вимогам проведення занять. Ще гіршою ситуація була в жіночих навчальних закладах. У них спортивні зали мали тільки 17 % гімназій, і лише 7 % з них мали необхідну площу.

Невтішною була ситуація і зі спортивним устаткуванням. Більшість гімназій мала в своєму користуванні мінімальну кількість спортивних приладів. У свою чергу, слабка спортивна база суттєво стримувала розвиток гімнастики в середній школі і не дозволяла якісно організувати процес фізичного виховання.

У той же час, важливо зазначити, що держава в дореволюційний період приділяла недостатньо уваги підвищенню рівня матеріально-технічного забезпечення середніх шкіл спортивним устаткуванням, переклавши розв'язання цих проблем на керівництво навчальних закладів, місцеві органи влади тощо.

Загалом, дослідження показало, що питання матеріально технічного забезпечення процесу фізичного виховання в освітніх установах у вітчизняній історіографії висвітлено не достатньо. А відтак ми не маємо повної картини розвитку шкільної фізичної освіти в Україні, що в свою чергу не дозволяє об'єктивно встановити рівень викладання предмету. У зв'язку з цим, на нашу думку, запропонована тематика має певний науковий потенціал і потребує подальших ретельних, зважених наукових досліджень.

Джерела та література

фізичний виховання спортивний майданчик

1. Бондарь А.С. Теория и практика физического воспитания гимназистов на Слобожанщине во второй половине ХІХ-начале ХХ вв.: дис. канд. наук по физическому воспитанию и спорту: 24.00.02. Харьков, 2006. 191 с.

2. Цуркан К.В. Физическое воспитание и спорт в Москве во второй половине-начале ХХ вв. (исторический очерк): автореф. дис. на соискание ученой степени канд. пед. наук. Москва, 1966 22 с.

3. Голощапов Б.Р. История физической культуры и спорта: Учеб пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. М.: Издательский центр «Академія», 2002. 312 с.

4. Суник А.Б. Российский спорт и олимпийское движение на рубеже ХІХ-х веков. Изд. 2 -е, исправл. и дополн. М.: Советский спорт, 2004. 764 с.

5. Солопчук М.С. Історія фізичної культури і спорту: Навчальний посібник. Кам'янець-Подільський: «Абетка-Нова», 2001. 236 с.

6. Кулинко Н.Ф. История и организация физической культуры: Учеб. пособие для учащихся пед. уч-щ по спец. № 1910 «Физ. воспитание». М.: Просвещение, 1982. 223 с.

7. 50-тилетие Николаевской Александровской мужской гимназии. Краткая историческая записка, составленная преподавателем истории Н.К. Матвеевым. Николаев: Электрич. типо-литогр. бр. Л. и И. Белолипских, 1913. 108 с.

8. Освіта на Миколаївщині у ХІХ-ХХ ст. Історичні нариси. Миколаїв, 1997. 176 с.

9. Двадцятипятилетие Николаевского Александровского реального училища (1873 г. 1898 г.). Историческая записка, изданная Педагогическим Советом на основании оффициальных данных. Николаев: Типография А.Г. Шнейдера, 1898. 107+[ХХХVIII] с.

10. Историческая записка об Одесском реальном училище. Составил преподаватель Л. Достойнов. Одесса: «Центральная типография», 1896. 100 с.

11. Державний архів Кіровоградської області (далі ДАКО). Ф. 60. Оп. 1. Спр. 3.

12. Отчет Попечителя Одесского Учебного Округа о состоянии средних и низших учебных заведений Одесского Учебного Округа за 1913 г. Одесса: Типография Общества «Русская Речь», 1914. Раздел I «Мужские гимназии и прогимназии». С. 1-67, с табл.

13. Пятидесятилетие Одесской 2-й гимназии. Историческая записка о состоянии Одесской 2-й гимназии с 1848 по 1898 г. Составил преподаватель Одесской гимназии и секретарь педагогического совета В.А. Добротворский. Одесса: Тип. Акционерного Южно-Русского Общества Печатного Дела, 1898. 293 с.

14. ДАКО. Ф. 60. Оп. 1. Спр. 13, 130.

15. О постановке физического воспитания учащихся в средних и низших учебных заведениях Одесского учебного округа (по данным, доставленным начальствующими лицами к 15 февраля 1914 года). Издание Управления Одесского учебного округа. Одесса: Тип. О-ва «Русская Речь», 1916. 537 e.+[VI с].

16. Инструкция для преподавания гимнастики в мужских учебных заведениях ведомства Министерства народного просвещения. Одесса: Типография Штаба войск Одесского военного округа, 1889 г. 39 с.

17. Мор Я. О современной постановке школьной гимнастики и некоторых других физических упражнений // Журнал Министерства народного просвещения. 1903. апрель. С. 75-89.

Размещено на Allbest.ru